ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/3196/18 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-До», Міністерства молоді та спорту України на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 липня 2018 року (повний текст складено 11 липня 2018 року) у справі за адміністративним позовом громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» до Міністерства молоді та спорту України, третя особа - громадська організація «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Міністерства молоді та спорту України, в якому просив, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №5229 від 27 грудня 2017 року в частині пункту 4, зобов'язати відповідача виключити з «Реєстру визнаних в Україні видів спорту» вид спорту «Таеквон-До», зазначений в реєстрі за номером ІІ.117, визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №2797 від 19 червня 2018 року в частині абзацу 8 п.1.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 липня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано п.4 наказу Міністерства молоді та спорту України від 27 грудня 2017 року №5229 в частині доповнення Розділу II. Неолімпійські та національні види спорту Реєстру визнаних видів спорту в Україні, затвердженого наказом Мінмолодьспорту від 11 березня 2015 року №639 «Про затвердження Реєстру визнаних видів спорту в Україні» пунктом «ІІ. 117. Таеквон-До», зобов'язано Міністерство молоді та спорту України виключити з Реєстру визнаних видів спорту в Україні, затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 11 березня 2015 року №639 вид спорту «Таеквон-До» зазначений за номером ІІ.117. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відмінності у правилах змагань, вимогах до учасників змагань, особливостях складання плану тренувального процесу рівнях підготовки учасників змагань унеможливлюють тренування та участі у змаганнях спортсменів Таеквон-До за спортсменами Тхеквондо (ВТФ) і Таеквондо (ІТФ) та навпаки, що підтверджується експертним висновком №167 від 08 серпня 2018 року, наданим експертом Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту Павліком А.І., що є суттєвими відмінностями між вказаними видами спорту.

Відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки зазначене рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що ГО «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» та ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» є членами різних міжнародних федерацій, а Таеквон-До є новим видом спорту, який суттєво відрізняється від виду спорту Таеквондо (ІТФ), зокрема правилами змагань, вимог до учасників, що підтверджується відповідним експертним висновком №167 від 08 серпня 2018 року.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, зазначаючи, що судом вірно зроблено висновок, що назва виду спорту Таеквон-До суттєво не відрізняється від Таеквондо (ІТФ), суттєва різниця у правилах змагань двох видів спорту відсутня, а поданий висновок №167 від 08 серпня 2018 року не може бути належним та допустимим доказом у справі, з огляду на його нормативну невідповідність та явну упередженість при його наданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ГО «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» звернулась до Міністерства молоді та спорту України з заявою від 30 травня 2017 року вих.№18/17 (а.с.98 т.2) про визнання виду спорту в Україні, включення його до Реєстру визнаних видів спорту в Україні в якому просила визнати в Україні вид спорту «Таеквон-До», разом з якою було подано, зокрема, порівняльну таблицю про суттєві відмінності назви та правил спортивних змагань нового виду спорту «Таеквон-До» від назви та правил спортивних змагань визнаного в Україні виду спорту «Таеквондо (ІТФ)» (а.с.115 т.2).

19 грудня 2017 року відбулось засідання комісії з визнання виду спорту в Україні, за наслідком якого складено протокол №2 (а.с.118 т.2), пунктом 3 порядку денного якого розглядалось питання про визнання в Україні виду спорту «Таеквон-До» на підставі клопотання «Всеукраїнського союзу Таеквон-До» (лист від 30 червня 2017 року №19/17), за наслідком розгляду якого одноголосно проголосували за пропозицію визнати вид спорту в Україні «Таеквон-До», внаслідок чого ухвалено визнати вид спорту «Таеквон-До» в Україні.

Пунктом 4 наказу Міністерства молоді та спорту в Україні від 27 грудня 2017 року №5229 (а.с.121 т.2) «Про визнання виду спорту в Україні, та внесення змін до Реєстру визнаних видів спорту в Україні» відповідно до ст.39 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», п.31 Положення про Міністерство молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №220, наказу Міністерства молоді та спорту України від 27 січня 2014 року №149 «Про затвердження Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2014 року за №281/25058, рішення Комісії з визнання виду спорту в Україні від 19 грудня 2017 року (протокол №2) Розділ II. Неолімпійські та національні види спорту Реєстру визнаних видів спорту в Україні, затвердженого наказом Мінмолодьспорту від 11 березня 2015 року №639 «Про затвердження Реєстру визнаних видів спорту в Україні», доповнено такими пунктами:

«II. 116. Рукопаш гопак»,

«II. 117. Таеквон-До»,

«II. 118. Грепплінг».

Вважаючи протиправним рішення відповідача в частині внесення до Реєстру визнаних видів спорту в Україні Таеквон-До, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку щодо відсутності суттєвої різниці в назві нового виду спорту «Таеквон-До» та правилах спортивних змагань від назви виду спорту «Таеквондо (ІТФ)», який визнаний в Україні та його правил спортивних змагань, а тому визнання «Таеквон-До» видом спорту в Україні суперечить положенням абз.3 п.6 р.IV Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, який затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 27 січня 2014 року №149, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2014 року за №281/25058.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів дійшла наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про фізичну культуру і спорт», який визначає загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту та регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку фізичної культури і спорту.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» вид спорту - різновид змагальної діяльності у спорті, що здійснюється з дотриманням визначених правил. Види спорту поділяються на групи: олімпійські види спорту - види спорту, включені до програми Олімпійських ігор; неолімпійські види спорту - види спорту, не включені до програми Олімпійських ігор; види спорту осіб з інвалідністю - види спорту, включені до програм Паралімпійських і Дефлімпійських ігор, та види спорту, не включені до програм Паралімпійських і Дефлімпійських ігор, у яких беруть участь особи з інвалідністю.

Державне управління фізичною культурою і спортом здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, за сприяння відповідно інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ч.1 ст.5 Закону України «Про фізичну культуру і спорт»).

Згідно з ч.2 ст.39 наведеного Закону порядок визнання видів спорту в Україні, включення їх до відповідного реєстру та порядок ведення цього реєстру визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту.

Указом Президента України від 24 липня 2013 року №390/2013 затверджено Положення про Міністерство молоді та спорту України, відповідно до п.1 якого Міністерство молоді та спорту України (Мінмолодьспорт України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінмолодьспорт України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, сфері фізичної культури і спорту.

Порядок визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення затверджено наказом Міністерства молоді та спорту України від 27 січня 2014 року №149, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2014 року за №281/25058, відповідно до п.1 р.І якого цей Порядок розроблений відповідно до статті 39 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", визначає процедуру визнання видів спорту в Україні, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні (далі - Реєстр) та порядок його ведення.

Згідно з п.п.2-4 р.І наведеного Порядку Реєстр визнаних видів спорту в Україні - це упорядкована спеціалізована база даних про визнані в установленому порядку види спорту в Україні.

Види спорту вважаються визнаними в установленому порядку як олімпійські види спорту, неолімпійські та національні види спорту, види спорту інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату, вадами зору, слуху та розумового і фізичного розвитку.

Зазначені види спорту включаються до відповідних розділів Реєстру.

Вид спорту вважається визнаним в Україні після включення його назви до Реєстру.

Відповідно до п.6 р.І цього Порядку Рішення про визнання, відмову у визнанні, скасування рішення про визнання виду спорту та внесення змін до Реєстру приймаються комісією з визнання виду спорту в Україні (далі - Комісія).

Комісія є дорадчим органом Міністерства молоді та спорту України та у своїй діяльності керується Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, в тому числі цим Порядком. Персональний склад Комісії затверджується наказом Міністерства молоді та спорту України.

Розгляд документів та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, отриманих відповідно до Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10 червня 2016 року N 1657/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 2016 року за N 839/28969, здійснює Комісія на підставі заяви всеукраїнської громадської організації фізкультурно-спортивної спрямованості за формою згідно з додатком, до якої додаються документи, визначені пунктом 1 р.ІІІ наведеного Порядку.

Згідно з п.3 р.IV Порядку документи щодо визнання виду спорту, які надійшли на розгляд, передаються до відповідних структурних підрозділів Міністерства молоді та спорту України, Національного олімпійського комітету України, Спортивного комітету України, Національного комітету спорту інвалідів України для опрацювання в межах компетенції (далі - організації), які протягом 10 робочих днів надають секретарю Комісії пропозиції та зауваження щодо можливості визнання виду спорту або відмови у визнанні виду спорту.

Пунктами 6-8 р.IV вказаного Порядку встановлено, що підставами для визнання виду спорту є:

наявність уніфікованого порівняння досягнень людей у фізичному, інтелектуальному та інших видах спортивної діяльності шляхом проведення спортивних заходів у більшості адміністративно-територіальних одиниць України;

назва нового виду спорту та правила спортивних змагань з цього виду спорту повинні суттєво відрізнятися від назви видів спорту та правил спортивних змагань з видів спорту, які визнані в Україні. Для національних видів спорту дані, які підтверджують, що вид спорту заснований на національно-культурних традиціях України

членство у міжнародній спортивній федерації, яка включена до переліку міжнародних спортивних федерацій, членами яких є відповідні всеукраїнські спортивні федерації, в порядку, визначеному наказом Міністерства молоді та спорту України від 11 листопада 2014 року N 3751 "Про затвердження Порядку ведення переліку міжнародних спортивних федерацій, членами яких є відповідні всеукраїнські спортивні федерації", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 листопада 2014 року за N 1505/26282.

Вид спорту не може бути визнаний в Україні, якщо змагання з цього виду спорту пов'язані з небезпекою чи надмірним ризиком для життя і здоров'я людей або мають антигуманний зміст.

На підставі рішення Комісії про визнання, відмову у визнанні виду спорту протягом 10 робочих днів після підписання протоколу видається відповідний наказ Міністерства молоді та спорту України. Про прийняте рішення письмово повідомляється відповідна всеукраїнська громадська організація фізкультурно-спортивної спрямованості.

Наказ Міністерства молоді та спорту України про визнання виду спорту є підставою для включення його до Реєстру.

Таким чином, наказ Міністерства молоді та спорту України про визнання виду спорту та внесення змін до Реєстру визнаних видів спорту в Україні приймається на підставі рішення Комісії з визнання виду спорту в Україні, яка є дорадчим органом Міністерства молоді та спорту України, про визнання виду спорту та внесення змін до Реєстру визнаних видів спорту в Україні яке приймається під час засідання Комісії простою більшістю голосів шляхом голосування після опрацювання документів щодо визнання виду спорту відповідними структурними підрозділами Міністерства молоді та спорту України, Національного олімпійського комітету України, Спортивного комітету України, Національного комітету спорту інвалідів України та надання ними пропозиції та зауваження щодо можливості визнання виду спорту або відмови у визнанні виду спорту.

В той же час, обов'язковою умовою для прийняття рішення про визнання виду спорту, назва нового виду спорту та правила спортивних змагань з цього виду спорту повинні суттєво відрізнятися від назви видів спорту та правил спортивних змагань з видів спорту, які визнані в Україні.

В той же час, з доданої ГО «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» до заяви про визнання виду спорту в Україні, включення його до Реєстру визнаних видів спорту в Україні від 30 травня 2017 року вих.№18/17 порівняльної таблиці про суттєві відмінності назви та правил спортивних змагань нового виду спорту «Таеквон-До» від назви та правил спортивних змагань визнаного в Україні виду спорту «Таеквондо (ІТФ)» (а.с.115 т.2) не вбачається, що назви зазначених видів спорту «Таеквон-До» та «Таеквондо (ІТФ) суттєво відрізняються одна від одної, та в самій таблиці відсутні відповідні обґрунтування щодо такої відмінності. Наявність дефісу, великої літери «Д» та відсутність у назві в дужках абревіатури ІТФ не є суттєвими відмінностями, а є лише графічними особливостями, в той час, абревіатура ІТФ належить до назви міжнародної організації, в той час, як назви міжнародних організацій, до яких належать ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» та ГО «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» збігаються - «Iternational Taekwon-do Federation» (Міжнародна Федерація Таеквон-до).

Отже, назва виду спорту «Таеквон-До» суттєво не відрізняється від назви виду спорту «Таеквондо (ІТФ)», який визнаний в Україні, що є обставиною, яка виключає можливість прийняття рішення про визнання виду спорту «Таеквон-До».

У порівняльній таблиці про суттєву відмінність назв та правил спортивних змагань нового виду спорту «Таеквон-До» від назви та правил спортивних змагань визнаного в Україні виду спорту «Таеквондо (ІТФ)» міститься лише співставлення правил спортивних змагань, при цьому відсутні висновки щодо того, у чому полягає їх суттєва відмінність.

Також відповідна інформація щодо наявності суттєвих відмінностей між назвою нового виду спорту та правил спортивних змагань з цього виду спорту від назви та правил спортивних змагань виду спорту «Таеквондо (ІТФ)», який визнаний в України, відсутня і в протоколі №2 засідання комісії з визнання виду спорту в Україні віл 19 грудня 2017 року.

Згідно з листом Спортивного комітету України від 12 жовтня 2017 року №111, останній повідомив відповідача, що за результатами вивчення отриманих матеріалів, Спортивний комітет рекомендує утриматися від визнання виду спорту «Таеквон-До», оскільки правила змагань з «Таеквон-До» суттєво не відрізняються від правил змагань з вже зареєстрованого виду спорту «Таеквондо (ІТФ)», що суперечить п.6 р.IV Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення.

Відповідно до службової записки Департаменту Олімпійського спорту від 12 червня 2017 №535/4.3, складеної за результатами опрацювання документів поданих ГО «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» необхідних для визнання «Таеквон-До», як виду спорту, визнаного в Україні, та включення його до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, на думку Департаменту олімпійського спорту «Таеквон-До» не суттєво відрізняється від видів спорту визнаних в Україні, як «Таеквондо (ВТФ)», «Таеквондо (ІТФ)», але департамент не заперечує у визнанні «Таеквон-До», як виду спорту, визнаного в Україні.

В той же час, у протоколі №2 засідання комісії з визнання виду спорту в Україні від 19 грудня 2017 року відсутні аргументовані пояснення щодо мотивів неврахування висновків Спортивного комітету України від 12 жовтня 2017 року №111 щодо необхідності утриматися від визнання виду спорту «Таеквон-До» з огляду на відсутність суттєвих відмінностей в назві та правилах, з назвою та правилами виду спорту «Таеквондо (ІТФ)», який визнано в Україні.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок експерта від 04 квітня 2018 року №056/125 (а.с.2 т.4) Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України, за висновками якої з погляду лінгвістичної кваліфікації порівнювані назви видів спорту ТАЕКВОН-ДО і ТАЕКВОН-ДО ІТF не наділені суттєвими розрізнювальними ознаками. Це дає лінгвістичні підстави стверджувати, що назви зареєстрованих видів спорту ТАЕКВОН-ДО та ТАЕКВОН-ДО ІТF суттєво не відрізняється одна від одної. З погляду лінгвістичної кваліфікації є підстави стверджувати, що за базовими параметрами, які визначають суттєві формальні й змістові характеристики порівнюваних текстів (формальні атрибути; заголовок тексту; структура тексту; спеціальна термінологія; змістове наповнення окремих структурних елементів) тексти Правил ТАЕКВОН-ДО і Правил ТАЕКВОН-ДО ІТF є дуже близькими. Лінгвістичних підстав стверджувати, що викладені в цих текстах правила спортивних змагань зареєстрованих видів спорту ТАЕКВОН-ДО та ТАЕКВОН-ДО ІТF суттєво відрізняється між собою немає.

Наведене також свідчить на користь того, що при виданні оскаржуваного наказу відповідача в частині визнання виду спорту «Таеквон-До» не дотримано вимоги п.6 р.IV Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення, яким встановлено обов'язковою підставою для визнання виду спорту - назва нового виду спорту та правила спортивних змагань з цього виду спорту повинні суттєво відрізнятися від назви видів спорту та правил спортивних змагань з видів спорту, які визнані в Україні.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, законність рішення відповідача не може бути обґрунтована експертним висновком щодо дослідження правил спортивних змагань №167 від 08 серпня 2018 року (а.с.154 т.4) сформованим Державним науково-дослідним інститутом фізичної культури і спорту, оскільки вказаний висновок був здійснений вже після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та ухвалення судом першої інстанції рішення від 11 липня 2018 року.

Крім того, у відповідності до ч.4 ст.308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В той же час, апелянтами не надано до суду доказів, що вони були позбавлені можливості подати такий доказ, як експертний висновок №167 від 08 серпня 2018 року (а.с.154 т.4) до суду першої інстанції, з незалежних від них обставин, зокрема їх не було позбавлено можливості провести відповідну експертизу.

В суді апеляційної інстанції учасниками справи клопотання про призначення експертизи не заявлялось.

Крім того Державний науково-дослідним інститутом фізичної культури і спорту структурно підпорядкований Міністерству молоді та спорту, який є відповідачем у даній справі, а тому відповідний експертний висновок не можна вважати належним та допустимим доказом у рамках даної справи, з огляду на пряму підпорядкованість експертної установи особі, що зацікавлена у результатах розгляду справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не може враховувати висновки, викладені в експертному висновку №167 від 08 серпня 2018 року, за яким вид спорту «Таеквон-До» має суттєву відмінність від виду спорту «Таеквондо «ІТФ», відповідно до правил змагань та вимог до учасників змагань. В той же час, зазначений експертний висновок не містить жодних обґрунтувань щодо наявності суттєвої відмінності у назвах наведених видів спорту.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком розгляду апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача було прийнято всупереч п.6 р.IV Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування п.4 наказу Міністерства молоді та спорту України від 27 грудня 2017 року №5229 в частині доповнення Розділу II. Неолімпійські та національні види спорту Реєстру визнаних видів спорту в Україні пунктом «ІІ. 117. Таеквон-До» та необхідності зобов'язати відповідача виключити з Реєстру визнаних видів спорту в Україні, затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 11 березня 2015 року №639 вид спорту «Таеквон-До» зазначений за номером ІІ.117.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача №2797 від 19 червня 2018 року в частині абзацу 8 п.1, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-До», Міністерства молоді та спорту України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 22 грудня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма