Справа № 755/15735/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Астахової О.О.,

при секретарях: Томіленко В.В., Якименко Т.С.

за участю представників позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» інформацію, поширену у статті автора ОСОБА_5 під назвою: «Уже в этом году ОСОБА_4 потеряет акции в Борщаговском химзаводе», що була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сторінці веб-сайту http://ua-story.com.ua в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

Позивачі також просили: зобов'язати ОСОБА_5 та ОСОБА_7 протягом 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили вилучити та спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_4 та ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», що була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сторінці веб-сайту http://ua-story.com.ua в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 1,00 грн.; стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 солідарно на користь ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» 1,00 грн. на відшкодування завданої нематеріальної шкоди; стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_4судові витрати у розмірі 70 976,00 грн., що складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 876,00 грн, витрат на замовлення експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет у розмірі 1600,00 грн., витрат за видачу довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення у розмірі 500,00 грн. та витрат на оплату комплексної психолого-лінгвістичної експертизи у розмірі 65 000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 солідарно на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" судові витрати у розмірі 3 876,00 грн, що складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 876,00 грн.

Мотивуючи вимоги тим, що у вищезазначеній статті поширено недостовірну інформацію про Позивачів, а саме:

позивача-1 (ОСОБА_4.) названо «крадієм, бандитом, злочинцем»,

позивача-2 (ПрАТ «Фармацевтична фірма Дарниця») названо «рейдерскою бандою»,

позивачів звинувачено у вчиненні незаконних дій, пов'язаних з придбанням простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», спробою рейдерського захоплення Публічного акціонерного товариства Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», корупційними відносинами з мером м. Києва ОСОБА_14, з тиском на адресу міноритарних акціонерів Публічного акціонерного товариства Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Позивачі стверджують, що поширена Відповідачами у статті ОСОБА_5 інформація є неправдивою та порушує права позивачів на повагу до їх честі, гідність та на недоторканість ділової репутації.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.10.2018 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про захист честі, гідності ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

15.11.2018 року від представників позивачів до суду надійшла заява про відмову від позовних вимог до ОСОБА_7

Ухвалою від 15.11.2018 р. суд прийняв відмову представників позивачів від позовних вимог до ОСОБА_7, та закрив провадження в цивільній справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_7

Ухвалою від 15.11.2018 р. закінчено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 18.12.2018 року.

29.11.2018 р. від відповідача ОСОБА_5 до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що інформація, яка поширена в статті, є його особистим оцінюючим судженням, зробленим на підставі аналізу засобів масової інформації та Інтернету, та не є фактичними твердженнями про ті чи інші події, які позивачі називають недостовірними. А відтак, в силу ст. 30 Закону України «Про інформацію», він не може бути притягнутий до відповідальності.

У судовому засіданні 18.12.2018 року представник позивача-1 та представник позивача-2 позовні вимоги підтримали, зазначили, що розповсюджена інформація є недостовірною, тому підлягає спростуванню, а позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, виходячи з доводів, викладених у відзиві на позовну заяву. Підтвердив, що ОСОБА_5 був автором статті розміщеної ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сторінці веб-сайту http://ua-story.com.ua в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та реєстрантом доменного імені http://ua-story.com.ua. Інформацію викладену у вказаній статті він не перевіряв, оскільки отримав її із засобів масової інформації та мережі інтернет. А відтак вважав, що підстав для виникнення у ОСОБА_5 відповідальності за поширення вказаної інформації не має. При цьому не заперечував про відсутність посилань у статті на джерела інформації.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Загальною декларацією прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань (стаття 12).

Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року визначено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).

Законодавство України також містить низку нормативних положень, направлених на захист честі та гідності фізичних осіб, а також ділової репутації фізичних та юридичних осіб.

Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

В силу статей 21, 28 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Кожен має право на повагу до його гідності.

Згідно статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Але даною нормою Конституції України, здійснення вказаних прав може бути обмежене законом для захисту репутації або прав інших людей.

Статтею 201 Цивільного кодексу України, честь, гідність та ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Частина 4 статті 32 Конституції України закріплює, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Право на судовий захист честі, гідності та ділової репутації передбачений статтею 297 Цивільного кодексу України, в якій закріплено право фізичної особи на повагу до її гідності та честі, а також право фізичної особи на судовий захист її гідності та честі.

А в статті 299 Цивільного кодексу України закріплено право фізичної особи на недоторканність та право на судовий захист своєї ділової репутації.

Щодо відповідних прав юридичних осіб, то в ч.1 ст. 91 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині. В статті 94 Цивільного кодексу України прямо передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

При розгляді спору щодо захисту гідності та честі важливим є юридичний склад дій, що становлять порушення відповідних прав. Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно п. 18 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Судом встановлено, на веб-сайті за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_3. розміщена публікація статті під авторством ОСОБА_5 під назвою: «Уже в этом году ОСОБА_4 потеряет свои акции в Борщаговском химзаводе». На підтвердження факту поширення вищезазначеної інформації позивач-1 також надав експертний висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 21.09.2018 р. № 215/2018-ЕВ-ЦК,виготовленим Центром компетенції «Український центр підтримки номерів і адрес», та скріншотом веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 11.10.2018р. Оскільки веб-сайт http://ua-story.com.ua є відкритим для доступу будь-якого користувача мережі Інтернет, слід вважати, що зміст статті було доведено до відома необмеженої кількості осіб.

Згідно Сертифіката доменного імені http://ua-story.com.ua власником веб-сайту, на якому була поширена інформація, що є предметом даного позову є ОСОБА_5.

Під час судового розгляду представником відповідача також не заперечувався той факт, що ОСОБА_5 є власником веб-сайту http://ua-story.com.ua та автором вказаної статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, позивачами доведено належними та допустимими доказами, що автором статті від ІНФОРМАЦІЯ_3. під назвою: «Уже в этом году ОСОБА_4 потеряет свои акции в Борщаговском химзаводе» на веб-сайті за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 та реєстратором доменного імені http://ua-story.com.ua є ОСОБА_5.

Те, що поширена інформація стосується позивача-1, випливає з назви статті: «Уже в этом году ОСОБА_4 потеряет свои акции в Борщаговском химзаводе», а також з різноманітних посилань в статті на Позивача-1: «на фармацевтическом рынке господин ОСОБА_4 известен как рейдер, вор и преступник», «..его попытка по-рейдерски захватить Борщаговский химфармзавод..», «..эта рейдерская атака станет одним из самых ярких эпизодов расследуемого киевской прокуратурой уголовного дела в отношении ОСОБА_4, за что рейдер понесет заслуженное наказание», «..в результате явно коррупционных и незаконных манипуляций ОСОБА_4 таки-удалось выкупить у города 30% акций по заниженной до минимума цене..», «..несколько миноритариев-предателей поддались-таки на уговоры (а скорее всего просто побоялись его угроз) и продали свои акции ОСОБА_4, большая часть миноритариев категорически отказалась продавать этому рейдеру свои акции..», «..они не желают иметь дело с откровенным бандитом. ОСОБА_4 не удалось запугать большинство миноритариев, несмотря на многочисленные угрозы физической расправы, и до сегодняшнего дня поступающие от него и его приспешников в адрес миноритариев», «..ОСОБА_4 пытался грубо вмешиваться в бизнес процессы на предприятии», «..пришло время положить конец незаконным действиям рейдерской банды под названием фармацевтическая фирма Дарница и ее главаря ОСОБА_4», «..о нарушениях со стороны городских чиновников, которые допустили или прямо содействовали заключению незаконной сделки с ОСОБА_4. Все это безусловно указывает на коррупционные отношения между ОСОБА_4 и мэром Киева ОСОБА_14», «если ОСОБА_4 не удастся подкупить судей..», «..завод не должен достаться преступнику-рейдеру..».

В статті також згадується позивач-2 - Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця»: «в начале 2018 года терпение руководства Борщаговского химфармзавода подошло к концу и пришло время положить конец незаконным действиям рейдерской банды под названием фармацевтическая фирма Дарница и ее главаря ОСОБА_4. Поэтому руководство Борщаговского химфарм завода обратилось в Киевский городской хозяйственный суд с иском о признании недействительной покупки в 2015 году 30% акций завода фармацевтической фирмой Дарница. С подобным требованием в суд также обратились ряд миноритарных акционеров завода».

Таким чином, суд вважає доведеним та таким, що не викликає сумнівів факт поширення відповідачем інформації у мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 і те, що ця інформація стосується позивачів.

Звертаючись з позовом до суду позивачі стверджують, що інформація, поширена в статті під авторством відповідача, є недостовірною, такою, що порушує особисті немайнові права та принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача-1 та ділову репутацію позивача-2.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Верховний Суд України наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Також, відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Перед тим як визначати достовірність інформації, суд повинен визначити чи є така інформація фактичним твердженням, тобто чи не є поширена інформація оціночним судженням.

Згідно із ч.2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири); оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Як убачається із висновку експертів № 011-18 за результатами проведення комплексного психолого-лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження від 08.10.2018 р., складеного експертами Приватного підприємства «Консалтингова група «АРГО-ЕКСПЕРТ» Фраймович Людмилою Володимирівною та Алікіною Наталією Вікторівною, на вирішення експертів були поставлені наступні питання: чи міститься в тексті статті під назвою: «Уже в этом году ОСОБА_4 потеряет свои акции в Борщаговском химзаводе»,інформація негативного характеру щодо ОСОБА_4? Чи є така інформація фактичними твердженнями або оціночними судженнями? Чи формує подана інформація у читача статті негативне сприйняття щодо особи ОСОБА_4? Чи завдає ця інформація шкоду іміджу, честі, гідності та діловій репутації особі ОСОБА_4? Чи завдає ця інформація моральну шкоду особі ОСОБА_4?

Стосовно наявності негативної інформації в статті, експерти дійшли висновку, що у фрагментах тексту статті присутня негативна інформація щодо особи ОСОБА_4.

Щодо характеру тверджень в тексті статті, то логіко-змістовий аналіз фрагментів тексту статті, наведених у п.1 дослідницької частини висновку, показав, що висловлювання, які в них містяться, мають стверджувальний характер. Тобто, відповідні висловлювання містять основні думки та тези, в яких автор статті ОСОБА_5, вживаючи дієслова минулого та теперішнього часу, стверджує, що події відбулися і продовжують відбуватися, як про доконаний факт, інформує про них адресатів, вказує на існування фактів та констатує їх, викладаючи текст свого повідомлення у вигляді розповіді про певні обставини чи події.

В своєму висновку, експерти також зазначають, що у висловлюваннях, що містяться у наведених фрагментах, відсутні мовно-стилістичні засоби (вживання гіпербол, алегорій, сатири), що виражають оцінність, невпевненість, підкреслюють вірогідність повідомленого і вказують на те, що висловлюване є суб'єктивною думкою та поглядом автора тексту ОСОБА_5 на події, його суб'єктивною оцінкою того, що відбувалось або відбувається, а отже відбивають його особисту точку зору та ставлення до описуваних подій і не можуть бути перевірені на предмет відповідності дійсним фактам.

Експерти зробили наступні висновки (аркуш 18 Висновку): 1) висловлювання негативного характеру щодо особи ОСОБА_4, наявні у тексті статті під назвою: «Уже в этом году ОСОБА_4 потеряет свои акции в Борщаговском химзаводе», викладені у формі фактичних тверджень; інформація, що наведена у статті, потенціює негативне сприйняття особи ОСОБА_4, тобто формування у читача негативного уявлення стосовно особи ОСОБА_4; інформація, що наведена у статті потенціює завдання шкоди іміджу, честі, гідності та діловій репутації особі ОСОБА_4; інформація, що наведена у статті, може заподіяти особі ОСОБА_4 страждань (моральної шкоди), якщо утворення негативного уявлення про його особистість відбувається поза умов (обставин), пов'язаних з його волевиявленням.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що інформація, поширена відповідачем про позивача-1 та позивача-2 не є оціночними судженнями. А отже, така інформація може бути перевірена на достовірність та у випадку її недостовірності може бути визнана судом недостовірною і такою, що підлягає спростуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 302 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що він намагався донести до читачів відомості, зібрані ним в мережі Інтернет та засобах масової інформації. При цьому відповідач зазначає, що такі відомості є загальнодоступними та загальновідомими для всіх користувачів Інтернету.

Положення ч. 2 ст. 302 Цивільного кодексу України зобов'язують особу, яка поширює інформацію, переконатись в достовірності інформації. Той факт, що при написанні своєї статті відповідач використовував інформацію з мережі Інтернет та із засобів масової інформації, сам по собі не означає, що відповідач перевірив інформацію та переконався в її достовірності.

Під час судового розгляду представник відповідача підтвердив, що відповідач не перевіряв достовірність поширеної ним інформації ІНФОРМАЦІЯ_3. у статті під назвою: «Уже в этом году ОСОБА_4 потеряет свои акции в Борщаговском химзаводе» на веб-сайті за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 та реєстратором доменного імені http://ua-story.com.ua.

Більше того, в своїй статті відповідач не посилається на офіційні джерела. В тексті статті відсутні посилання на будь-які інші докази, що підтверджують достовірність поширеної ОСОБА_5 інформації. Під час судового розгляду відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що поширена ним інформація є достовірною. Тому суд дійшов висновку, що відповідач, розповсюджуючи інформацію про позивачів, діяв всупереч приписам ч. 2 ст. 302 Цивільного кодексу України, оскільки ОСОБА_5 не переконався в достовірності інформації, яку він поширював в своїй статті.

Недостовірною є інформація, розповсюджена відповідачем в статті, щодо причетності позивача-1 до скоєння різноманітних кримінальних правопорушень. Наведені відповідачем твердження не підтверджуються належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76-79 ЦПК України. Зокрема, в статті йдеться про наступне:

«На фармацевтическом рынке господин ОСОБА_4 известен как рейдер, вор и преступник», «Но его попытка по-рейдерски захватить Борщаговский химфармзавод получила широкую огласку благодаря активной позиции руководства Борщаговского химфармзавода в лице ОСОБА_12, супружеской четы ОСОБА_11 и ОСОБА_13. Эта рейдерская атака станет одним из самых ярких эпизодов расследуемого киевской прокуратурой уголовного дела в отношении ОСОБА_4, за что рейдер понесет заслуженное наказание.», «К сожалению, в 2015 году в результате явно коррупционных и незаконных манипуляций ОСОБА_4 таки-удалось выкупить у города 30% акций по заниженной до минимума цене, которая была в десятки раз ниже рыночной на тот момент цены.», ОСОБА_4 не удалось запугать большинство миноритариев, несмотря на многочисленные угрозы физической расправы, и до сегодняшнего дня поступающие от него и его приспешников в адрес миноритариев.», «Все это безусловно указывает на коррупционные отношения между ОСОБА_4 и мэром Киева ОСОБА_14», «Если ОСОБА_4 не удастся подкупить судей, то справедливость безусловно восторжествует», «ОСОБА_4 все-таки вынужден будет расстаться с 30% пакетом акций Борщаговского химфармзавода. Заодно ему придется попрощаться и со своей давней мечтой захватить полный контроль над Борщаговским химфармзаводом. Завод не должен достаться преступнику-рейдеру».

Відповідач не надав жодних підтверджень правдивості перелічених вище тверджень про причетність позивача-1 до скоєння злочинів, що згадуються в статті. Слід зазначити, що поширена відповідачем інформація визнається судом недостовірною також тому, що позивач-1 не притягувався до будь-якого виду юридичної відповідальності. Отже суд погоджується з доводами позивача-1 та приходить до висновку, що інформація про причетність Позивача-1 до скоєння злочинів, що згадуються в статті відповідача, є недостовірною.

Недостовірною інформацію також є те, що позивач-2 придбав 30% акцій ПАТ НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" з порушенням чинного законодавства.

Суд не отримав від відповідача жодних доказів на підтвердження правдивості інформації про незаконність придбання позивачем-2 акцій ПАТ НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод".

Сам лише факт оскарження законності такого договору у судовому порядку, на який посилається відповідач, до набрання законної сили судовим рішенням у справі не може бути належним доказом невідповідності договору вимогам чинного законодавства України. Згідно із ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо він не визнаний недійсним судом. Суду не надано належних доказів про те, що відповідні правочини визнано недійсними в судовому порядку, відповідні судові рішення відсутні.

Тому, за результатом судового розгляду суд дійшов висновку про недостовірність поширеної відповідачем інформації про те, що позивач-2 придбав акції ПАТ НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" з порушенням чинного законодавства.

Згідно із п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», крім доведення поширення недостовірної інформації щодо позивача, останній має довести, що поширення інформації порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється суспільна оцінка діяльності, яку здійснює така юридична особа як учасник суспільних відносин.

В своєї позовній заяві позивачі стверджують, що недостовірна інформація, поширена Відповідачем в статті, є негативною за змістом та порушує їх немайнові права.

Суд погоджується з твердженнями позивачів, що розповсюджена відповідачем у статті інформація має негативний характер щодо позивачів. Це підтверджується в своїй сукупності і експертним висновком № 011-18 за результатами проведення комплексного психолого-лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження від 08.10.2018 р.

Позивачі стверджують, що дії відповідача з поширення неправдивої інформації щодо них спричинили шкоду честі та гідності позивача-1, а також діловій репутації обох позивачів. На підтвердження свої тверджень Позивачі посилаються на вищезгаданий експертний висновок. На вирішення експертів були поставлені в тому числі наступні питання: Чи формує подана інформація у читача статті негативне сприйняття щодо особи ОСОБА_4? Чи завдає ця інформація шкоду іміджу, честі, гідності та діловій репутації особі ОСОБА_4? Чи завдає ця інформація моральну шкоду особі ОСОБА_4?

В своєму висновку експерти зазначають, що: інформація, що наведена у статті, потенціює негативне сприйняття особи ОСОБА_4, тобто формування у читача негативного уявлення стосовно особи ОСОБА_4; інформація, що наведена у статті потенціює завдання шкоди іміджу, честі, гідності та діловій репутації особи ОСОБА_4; інформація, що наведена у статті, може заподіяти особі ОСОБА_4 страждань (моральної шкоди), якщо утворення негативного уявлення про його особистість відбувається поза умов (обставин), пов'язаних з його волевиявленням.

Дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги зміст вищезазначеного експертного висновку, суд встановив, що: 1) через публікацію статті в мережі Інтернет відповідач здійснив поширення інформації, 2) поширена інформація стосується позивачів, 3) інформація містить фактичні ствердження, достовірність яких можна встановити, 4) поширена інформація є недостовірною, 5) зазначене поширення інформації завдає шкоди честі та гідності позивача-1, а також діловій репутації обох позивачів.

Згідно статей 94 та 277 Цивільного кодексу України, а також відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», кожен має право на відповідь, а також на спростування інформації, поширення якої порушує його особисті немайнові права.

Відповідно до ч. 4, 7 ст. 277 Цивільного кодексу України та п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію та у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Судом встановлено, що порушення особистих немайнових прав позивачів відбулося внаслідок поширення про них недостовірної інформації у статті відповідача, опублікованій на веб-сайті http://ua-story.com.ua.Тому належним способом спростування недостовірної інформації у даному випадку є вилучення недостовірної інформації про позивачів, що була розміщена відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3. на веб-сайті http://ua-story.com.ua, за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2)та розміщення на тому ж веб-сайті резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування. Інформація, поширена у статті автора ОСОБА_5 під назвою: «Уже в этом году ОСОБА_4 потеряет свои акции в Борщаговском химзаводе», що була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті http://ua-story.com.ua, за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 - є недостовірною».

Положеннями ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (п. 3), під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з «приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності».

В підтвердження факту завдання моральної шкоди позивачі посилаються на висновки експертів, що були надані позивачами до суду.

Дослідивши усі обставини справи, суд вважає доведеною протиправність дій відповідача,яка знаходиться в причинному зв'язку із заподіяною позивачам моральною та немайновою шкодою, томунаявні підстави для задоволенні вимог позивачів в частині стягнення моральної та немайнової шкоди.

Виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства відповідно до ст. 13 ЦПК України, засад розумності, об'єктивності, виваженості і справедливості моральна та немайнова шкода підлягає задоволенню у повному розмірі - 1,00 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України та вважає, що з відповідача на користь позивача-1 підлягають стягненню судові витрати по оплаті експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет у розмірі 1 600,00 грн., довідки з відомостями про власника веб-сайту у розмірі 500,00 грн., комплексної психолого-лінгвістичної експертизи у розмірі 65 000,00 грн., факт оплати яких підтверджуються відповідними договорами та платіжними дорученнями.(а.с. 47-49).

Крім того, з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в розмірі по 3 876,00 грн. на кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-5, 11-13, 141, 223, 258, 259, 263, 268, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 15, 23, 91, 200, 277 ЦК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» інформацію, поширену у статті автора ОСОБА_5 під назвою: «Уже в этом году ОСОБА_4 потеряет акции в Борщаговском химзаводе», що була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сторінці веб-сайту http://ua-story.com.ua в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

Зобов'язати ОСОБА_5 протягом 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили вилучити недостовірну інформацію про ОСОБА_4 та Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця», що була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сторінці веб-сайту http://ua-story.com.ua в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

Зобов'язати ОСОБА_5 протягом 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_4 та Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця», що була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сторінці веб-сайту http://ua-story.com.ua в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом розміщення на веб-сайті http://ua-story.com.ua резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування. Інформація, поширена у статті автора ОСОБА_5 під назвою: «Уже в этом году ОСОБА_4 потеряет свои акции в Борщаговском химзаводе», що була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті http://ua-story.com.ua, за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2, - є недостовірною.

Стягнути з ОСОБА_5, (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: 02152, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_4, (ідентифікаційний код НОМЕР_1, проживаючого за адресою: 01034, АДРЕСА_2) моральну шкоду у розмірі 1 (одна) 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_5, (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: 02152, АДРЕСА_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця», (код ЕДРПОУ 00481212, місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська,13) 1 (одну) 00 грн. на відшкодування завданої нематеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: 02152, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_4(ідентифікаційний код НОМЕР_1, проживаючого за адресою: 01034, АДРЕСА_2) судові витрати по оплаті експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет у розмірі 1 600,00 грн.; за видачу довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення у розмірі 500,00 грн.; комплексної психолого-лінгвістичної експертизи у розмірі 65 000,00 грн. та 3 876,00 грн. судового збору, а всього 70976 (сімдесят тисяч дев'ятсот сімдесят шість) 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: 02152, АДРЕСА_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» ( код ЕДРПОУ 00481212, місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська,13) судовий збір у розмірі 3 876 (три тисячі вісімсот сімдесят шість) 00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Cуддя О.О.Астахова

Повний текст рішення виготовлено 22.12.2018 року