ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2018 року

Київ

справа №825/925/17

адміністративне провадження №К/9901/22792/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будспец" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (головуючий суддя Кашпур О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (головуючий суддя Костюк Л.О., судді - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будспец" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будспец" (далі - ТОВ "Будспец") звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - Управління Держпраці), в якому просило: визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці від 12 травня 2017 року № 25-01-004/0215; визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 24 травня 2017 року № 25-01-004/0376/173; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці на користь позивача судовий збір у розмірі 3200 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що висновки, викладені у акті перевірки, складеному працівниками Управління Держпраці, не відповідають дійсності. Позивач стверджує, що наявність трудових відносин між позивачем та зазначеними у акті перевірки фізичними особами не підтверджено належними та допустимими доказами. Зазначає, що на об'єктах будівництва, підрядником на яких виступало ТОВ "Будспец", обсяг будівельно-монтажних робіт виконувався силами та засобами субпідрядних організацій, які організовували виконання робіт, залучали до виконання робіт робочу силу та матеріальні ресурси. Факт виконання будівельних робіт субпідрядниками позивач не має можливості підтвердити документально, оскільки всі первинні та бухгалтерські документи були вилучені у позивача в рамках здійснення досудового розслідування №32017270000000006.

Позивач стверджує, що вказані в акті перевірки пояснення, які були відібрані відповідачем у невідомих громадян та враховані при прийнятті оскаржуваних припису і постанови, не можна розцінювати як належний та єдиний доказ вчинення позивачем порушення у сфері законодавства про працю, оскільки ці пояснення відібрані не під час проведення перевірки, а з їх змісту не вбачається, що вказані особи перебували у трудових відносинах з позивачем. Як вбачається з направлення на проведення перевірки № 492 від 4 травня 2017 року, перевірка позивача здійснювалась начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів відповідача Луцишиною В.М., однак в акті перевірки зазначено, що пояснення у чотирнадцяти осіб були відібрані не нею, а начальником Управління Держпраці, тобто особою, яка не направлялась на перевірку та не здійснювала її у період з 4 по 12 травня 2017 року. Крім того, позивач зазначає, що в ході перевірки посадовою особою відповідача не було встановлено наявності трудових відносин, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків, а також взагалі не було встановлено, що вказані в Акті перевірки громадяни під час проведення перевірки перебували на будівельних майданчиках або були найманими працівниками TОB "Будспец".

На думку позивача, пояснення громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які відбиралися у них посадовими особами відповідача не під час проведення перевірки, а у невідомому місці, жодним чином не підтверджують фактів виникнення трудових відносин між вказаними громадянами, як можливими найманими працівниками та ТОВ "Будспец", як роботодавцем, оскільки такі відомості в Акт перевірки вносились посадовими особами відповідача лише зі слів осіб, які ніколи не перебували у трудових відносинах з позивачем. Під час відбирання цих пояснень відповідачем не з'ясовувалися обставини отримання вказаними громадянами заробітної плати від позивача; не з'ясовано трудові обов'язки цих осіб, не з'ясовано наявності у даних осіб трудових книжок, медичних книжок; не з'ясовано чи було досягнуто згоди між найманими працівниками та позивачем щодо форми трудових відносин (усна чи письмова), а також наявність інших обставин, які згідно вимог чинного законодавства є підставою для укладення трудового договору між працівниками та роботодавцем. Жодні письмові докази, які б підтверджували роботу вказаних осіб у позивача, зокрема, табелі обліку використання робочого часу, відомості про нарахування та виплату заробітної плати працівникам, де б зазначалося ім'я будь-кого із вказаних в акті перевірки громадян в матеріалах справи про накладення штрафу відсутні.

Позивач вказує на те, що перевірка ТОВ "Будспец", Управлінням Держпраці проводилась у період з 4 по 12 травня 2017 року, при цьому в Акті перевірки вказано, що прийняття на роботу та звільнення вказаних в акті осіб відбувалося протягом грудня 2015 року - січня 2016 року та з серпня 2016 року по січень 2017 року, тобто саме під час проведення перевірки у позивача актом перевірки не могло бути зафіксовано порушень трудового законодавства, у тому числі і вимог статті 2, частини третьої статті 24, статті 48 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), частин першої, другої статті 30 Закону України «Про оплату праці». Також, посадовою особою відповідача під час проведення перевірки не було виявлено документів про фактичне виконання будівельних або будь-яких інших робіт з боку вказаних в акті громадян. В акті перевірки, на думку позивача, не було встановлено фактичних обставин знаходження зазначених осіб під час проведення перевірки на будівельних майданчиках на об'єктах будівництва. Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідачем не встановлено фактичного вчинення ним порушення вимог трудового законодавства. Крім того, позивач вважає, що під час винесення постанови про накладення штрафу було порушено його право на надання пояснень та доказів, оскільки розгляд справи про накладення штрафу проведено за відсутності представника ТОВ "Будспец" за наявності в Управлінні Держпраці клопотання від позивача про відкладення розгляду.

З урахуванням наведених у позовній заяві доводів позивач вважає, що припис про усунення порушень та постанова про накладення штрафу є протиправними, оскільки винесені за відсутності фактичного порушення вимог трудового законодавства та просить їх скасувати.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Будспец" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Управління Держпраці скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2018 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до листа Управління Служби безпеки України в Чернігівській області від 27 квітня 2017 року № 74/3/1-1623, на підставі наказу Управління Держпраці від 4 травня 2017 року № 112 та направлення на проведення перевірки № 492 від 4 травня 2017 року, у період з 4 по 12 травня 2017 року начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці Луцишиною В.М. проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування ТОВ "Будспец", за результатами, якої складено Акт № 25-01-004/0376.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_16, обіймаючи посаду директора ТОВ "Будспец" з 12 листопада 2014 року, згідно наданих Статутом повноважень щодо прийняття на роботу працівників та їх звільнення, протягом тривалого часу, а саме: з грудня 2015 року по січень 2016 року та з серпня 2016 року по січень 2017 року, діючи всупереч вимогам статей 2, частини третьої статті 24, 48 КЗпП України, статей 8, 24, 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», офіційно трудові відносини з чотирнадцятьма працівниками, які працювали: 1. ОСОБА_3 у період роботи з серпня 2016 року по січень 2017 року; 2. ОСОБА_4 у період роботи з вересня 2016 року по січень 2017 року; 3. ОСОБА_5 у серпні 2016 року; 4. ОСОБА_6 у серпні 2016 року; 5. ОСОБА_7 у серпні 2016 року; 6. ОСОБА_8 у серпні 2016 року; 7. ОСОБА_9 у серпні 2016 року; 8. ОСОБА_17 у серпні 2016 року; 9. ОСОБА_18 з грудня 2015 року по січень 2016 року; 10. ОСОБА_11 у листопаді 2016 року; 11. ОСОБА_12 з серпня 2016 року по січень 2017 року; 12. ОСОБА_13 з серпня 2016 року по січень 2017 року; 13. ОСОБА_14 з серпня 2016 року по січень 2017 року; 14. ОСОБА_15 з серпня 2016 року по січень 2017 року - не оформляв. Трудові договори з вказаними працівниками не укладалися, накази щодо прийняття на роботу не видавалися та відповідні записи до їх трудових книжок не вносилися, що є порушенням статті 2, частини третьої статті 24, статті 48 КЗпП України, а також не було повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначено, що встановлені обставини свідчать про використання найманої праці 14 осіб, без належного оформлення.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Разом з цим, табель обліку робочого часу відносно 14 працівників протягом грудня 2015 року - січня 2016 року та серпня 2016 року - січня 2017 року не вівся, як наслідок, заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась, що є порушенням частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці», частини першої статті 115 КЗпП України. Таким чином, своїми діями, які тривали з грудня 2015 року по січень 2017 року, директор ТОВ "Будспец" ОСОБА_16 порушив вимоги законодавства про працю, що формують зміст права на працю і його гарантії, а саме: охоронюване положеннями КЗпП України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право 14 працівників на офіційне оформлення трудових відносин, не проводив щодо цих осіб сплату страхових внесків та не звітував до органів фіскальної служби, що є взаємопов'язаний з цими відносинами соціальний захист працівників за рахунок коштів Фонду соціального страхування, гарантованих Конституцією України та законами України, оскільки саме шляхом укладання трудового договору працівники реалізують своє право на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування.

Відсутність офіційного оформлення трудових відносин зумовила несприятливий юридичний стан 14 працівників у вигляді відсутності запису у трудовій книжці про трудовий стаж за фактично відпрацьований час протягом певного періоду, а невиплата офіційної заробітної плати має бути розцінена як негативний юридичний наслідок для них у сфері трудових відносин, а також, соціального та пенсійного забезпечення. В Акті зазначено, що грубість порушення законодавства про працю у діях директора ТОВ "Будспец" ОСОБА_16 полягає у його тривалості щодо вчинення правопорушення та кількості неоформлених працівників (14).

На підставі Акту перевірки та відповідно до підпункту 50 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Управлінням Держпраці видано припис, яким зобов'язано позивача:

привести трудові відносини з працівниками: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 у відповідність до вимог частини третьої статті 24, 48 КЗпП України - до 12 червня 2017 року;

привести у відповідність до вимог статті 2 КЗпП України, частини першої cтатті 115 КЗпП України, частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» для працівників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 в частині нарахування та виплати заробітної плати, ведення табелів обліку робочого часу за певні періоди їх роботи на ТОВ "Будспец" - до 12 червня 2017 року.

До ТОВ "Будспец" надійшло повідомлення від Управління Держпраці № 10-04/2630 від 17 травня 2017 року, в якому зазначалось, що 24 травня 2017 року о 14 год. 20 хв. начальником Управлінням Держпраці Дорошенком С.В. буде розглянуто справу за фактом порушення суб'єктом господарювання ТОВ "Будспец" трудового законодавства.

23 травня 2017 року ТОВ "Будспец" звернулося до відповідача з клопотанням про відкладення розгляду справи № 77, в якому повідомляло, що 24 травня 2017 року директор ТОВ "Будспец" ОСОБА_16 буде перебувати у відрядженні, у зв'язку з чим не зможе прийняти участь при розгляді справи про накладення штрафу, надати необхідні пояснення та доказові матеріали для встановлення фактичних обставин справи. Позивач, посилаючись на пункти 4, 5 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, просив відкласти розгляд справи та надати можливість ознайомитися з матеріалами справи. До клопотання позивачем було додано копію наказу про відрядження від 23 травня 2017 року № 2-в.

Управління Держпраці на підставі підпункту 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, 24 травня 2017 року прийнято постанову № 25-01-004/0376/173, якою на ТОВ "Будспец" накладено штраф у розмірі 1248000 грн.

Не погоджуючись із зазначеними приписом та постановою, ТОВ "Будспец" звернулось до суду з позовом про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки факт вчинення позивачем порушення вимог трудового законодавства є встановленим та підтвердженим належними і допустимими доказами, а тому Управлінням Держпрці правомірно винесено припис та прийнято постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 1248000. Доводи ТОВ "Будспец" про те, що його було позбавлено права на участь у розгляді питання щодо накладення штрафу суд першої інстанції відхилив, зазначивши про правомірність дій відповідача при розгляді питання про накладення штрафу на позивача.

Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011 (далі - Положення №386/2011) Управління Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Пунктом 1 Положення №386/2011 визначено, що Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Згідно пункту 3 вказаного Положення, основними завданнями Держпраці України є, зокрема: реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 3 пункту 4 Положення №386/2011 Управління Держпраці України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 2 липня 2012 року № 390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року № 1291/21603, інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Повноваження, права та обов'язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені, крім загальних законів, конвенціями Міжнародної організації праці (далі - МОП), ратифікованих законами України «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» від 8 вересня 2004 року № 1985-IV та «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві» від 8 вересня 2004 року № 1986-IV.

Названі конвенції мають пріоритетне значення, враховуючи те, що статтею 15 Закону України «Про міжнародні договори України» визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права; згідно частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства; статтею 8-1 КЗпП України визначено, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Згідно статті 16 Конвенції № 81 інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.

За приписами статті 43 Коституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За приписами статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Приписами пунктів 6, 7 Порядку № 390 обумовлено, що перевірка складається з таких етапів: 6.1. Робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу Інспектора; 6.2. Оформлення документів за результатами перевірки; 6.3. Ознайомлення суб'єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки; 6.4. Проведення за результатами перевірки роз'яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).

За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій встановлено, що при проведенні перевірки ТОВ «Будспец» перевіряючому було надано письмові пояснення працівників, трудові права яких, як вбачається з їх пояснень, у певні періоди було порушено директором ТОВ «Будспец» ОСОБА_16 Вчинення директором ТОВ «Будспец» порушень трудового законодавства підтверджуються: колективним показанням свідків, документами з матеріалів кримінального провадження (табелями обліку робочого часу, розрахунково-платіжними відомостями, поясненнями 14 найманих, але неоформлених працівників ТОВ «Будспец», які працювали на об'єктах та аркушами про отримання під розписку певних грошових сум).

На виконання приписів частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України та частини дев'ятої статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» Кабінет Міністрів України постановою № 509 від 17 липня 2013 року затвердив «Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктами 3, 4 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п'ятнадцяти денний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 509 у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Відповідно до пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів про правомірність дій Управління Держпраці щодо розгляду питання про накладення штрафу за відсутності директора товариства, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що директор ТОВ «Будспец» був належним чином повідомлений, що розгляд справи призначено на 24 травня 2017 року, однак відповідно до пункту 7 Порядку № 509 не використав можливість направити представника суб'єкта господарювання на розгляд справи і від нього не надійшло обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду на інший термін.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній, до 15 грудня 2017 року) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управлінням Держпраці доведено правомірність прийняття оскаржуваних припису та постанови про накладення штрафу.

Враховуючи зазначені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог ТОВ «Будспец» про визнання протиправними та скасування припису та постанови про накладення штрафу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будспец" залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець