ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2018

м. Дніпро

Справа № 904/5256/18

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Комунального підприємства "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 53127грн.48коп.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_1, дов. №б/н від 18.05.2018р.

Від відповідача: ОСОБА_2, директор

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 53127грн.48коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на несплату відповідачем товару, поставленого за накладними №4 від 31.01.2013р. та №5 від 31.01.2013р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

14.12.2018р. від відповідача до суду надійшла заява, в якій останній просить застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

31.01.2013р. листом №29 (а.с.10) Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль" (далі-відповідач) звернулось до Комунального підприємства "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради (далі-позивач) з проханням відвантажити 90 тон сілі, 200 літрів бензину та 200 дизельного палива з метою виконання робіт за зимовим утриманням автодоріг міста.

На виконання зазначеного листа позивач передав у власність відповідачу сіль 90 тон на суму 48927грн.48коп., 200 літрів бензину та 200 дизельного палива на суму 4200грн.00коп., що підтверджується накладними №4 від 31.01.2013р. №5 від 31.01.2013р. (а.с.11-12) та довіреністю №11 від 31.01.2013 року (а.с.13). Вказані накладні підписані сторонами без зауважень та заперечень до них.

Позивачем виставлений відповідачу рахунок №28 від 31.01.2013р. на загальну суму 53127грн.48коп. на оплату товару (а.с.14).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль" не розрахувалось за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 53127грн.48коп., яка і була заявлена до стягнення.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листом №416 від 18.04.2018р., претензією №676 від 23.06.2018р., претензією №1041 від 20.09.2018р. з вимогою оплатити поставлений товар (а.с.17-22). Вказані претензії відповідачем залишені без відповіді.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на те, що сторони зазначили у видатковій накладній договір – договір поставки, господарський суд прийшов до висновку, що поставка товару здійснена на умовах договору поставки.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до відомостей накладних відповідач отримав товар без зауважень 31.01.2013 року загальною вартістю 53127грн.48коп. (а.с.11-12).

Враховуючи норми статті 692 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Факт отримання відповідачем товару підтверджений накладними №4 та №5 від 31.01.2013 року та довіреністю №11 від 31.01.2013 року (а.с.13).

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, є підставою для відмови в позові.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 Цивільного кодексу України.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до норм статті 261 Цивільного кодексу України, згідно з якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати свої права в примусовому порядку через суд (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13).

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. За змістом норми частини першої статті 261 Цивільного кодексу України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14).

Судом встановлено, що відповідно до норми статті 692 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Факт отримання відповідачем товару підтверджений накладними №4 та №5 від 31.01.2013 року.

Отже останнім днем строку оплати поставленого відповідачу товару є 01.02.2013р., а тому починаючи з 02.02.2013р. позивач вправі був звернутися до суду з даним позовом. Разом з тим з позовом, згідно відтиску вхідного штампу господарського суду, сторона звернулась 21.11.2018р. Тобто через 4 роки і майже 9 місяці з дати виникнення права на позов.

За змістом частин першої та третьої статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

До матеріалів справи позивачем надано акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.07.2015р. підписаний та скріплений печатками сторін (а.с.16).

Із зазначеного акту вбачається, що позивач за договором здійснив продаж 31.12.2014р. товару на суму 179374грн.06коп., в свою чергу відповідач здійснив оплату 31.12.2014р. на суму 12006грн.87коп., сума боргу становить 167367грн.19коп.

В даному спорі позивач заявляє заборгованість на загальну суму боргу в розмірі 53127грн.48коп., що виникла з поставки товару за накладними №4 та №5 від 31.01.2013 року на загальну суму вартості в розмірі 53127грн.48коп. Часткових оплат відповідач не здійснював.

Згідно з поясненнями представника відповідача, до складу суми в акті звірки також заборгованість за видатковими накладними №4 від 31.01.2013 року та №5 від 31.01.2013 року. Разом з цим, після підписання цього акту до моменту звернення позивача з позовом також прийшло 3 роки та 2 місяці.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про можливість застосування строку позовної давності. В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 53127грн.48коп. слід відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 129, 231, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог Комунального підприємства "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" про стягнення заборгованості у розмірі 53127грн.48коп. – відмовити.

В судовому засіданні 18.12.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2018р.

Суддя Р.Г. Новікова