ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року справа №1240/2705/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Романченко Г.О., за участі позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року (повне судове рішення складено 29 жовтня 2018 року у м. Сєвєродонецьк ) по справі № 1240/2705/18 (суддя в І інстанції Чернявська Т.І. ) за позовом за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 серпня 2018 року № Ф-256, -

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 06 серпня 2018 року № Ф-256 про сплату заборгованості з єдиного внеску в сумі 20288,50 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з серпня 1995 року здійснює підприємницьку діяльність. З березня 2011 року позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком.

30 серпня 2018 року позивачем отримано вимогу Головного управління ДФС у Луганській області від 06 серпня 2018 року № Ф-256 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 20288,50 грн. Підставою для винесення вимоги стало те, що відповідно до даних інформаційної системи органу доходів і зборів за позивачем обліковується борг зі сплати єдиного соціального внеску.

З посиланням на положення статей 1, 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", статей 1, 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статей 2, 12, 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" позивач вважає, що він може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а, отже, оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 1240/2705/18 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 06 серпня 2018 року № Ф-256 на суму 20288,50 грн , винесену у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив оскаржене рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на підставі норм Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивачу як платнику єдиного внеску була виставлена податкова вимога від 06 серпня 2018 року № Ф-256 в загальному розмірі 20288,50 грн. Згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_3 ОСОБА_2 є пенсіонером за віком з 03.03.2011 року, що суперечить нормам статті 26 Закону № 1058, та не може звільняти позивача від сплати ЄСВ як пенсіонера за віком. Крім того, позивач з 04.10.2018 року перебуває на обліку в Пенсійному фонді Російської Федерації в м. Курськ.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований фізичною особою-підприємцем 11 серпня 1995 року, знаходиться у м. Лисичанську Луганської області та перебуває на обліку у державній податковій інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області як платник податків та платник єдиного внеску, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_5, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 19 грудня 2012 року серія НОМЕР_6, довідка про взяття на облік платника податків від 05 грудня 2012 року № 161/18/36-02 та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 вересня 2018 року за № НОМЕР_2 (арк. спр. 14, 15, 17, 21-22).

З 01 січня 2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, про що свідчить копія свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_4 від 24 травня 2012 року (арк. спр. 16).

ОСОБА_1 з 16 листопада 2010 року є пенсіонером за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення від 03 березня 2011 року серія НОМЕР_3, видане Пенсійним фондом України, та лист управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 02 жовтня 2018 року за № 7713/07-33 (арк. спр. 11, 47).

Згідно з довідками управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 24 вересня 2018 року № 3318 та від 04 жовтня 2018 року № 7804/02-33 ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області по 31 серпня 2014 року. З 01 вересня 214 року ОСОБА_1 знято з обліку у зв'язку з виїздом до управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Курську. Станом на 04 жовтня 2018 року ОСОБА_1 на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області не перебуває та пенсію не отримує (арк. спр. 33, 48).

Відповідно до довідки управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Курську Курської області від 15 жовтня 2018 року за № 380653/18 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Курську Курської області, позивачу з 01 вересня 2014 року безстроково призначено страхову пенсію по старості (арк. спр. 57).

На підставі даних інтегрованої картки платника Головним управлінням ДФС у Луганській області згідно з абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивачу як фізичній особі - підприємцю, що обрав спрощену систему оподаткування, сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 серпня 2018 року № Ф-256, яка утворилась з 01 січня 2013 року та станом на 31 липня 2018 року складає 20288,50 грн (арк. спр. 12, 38-44).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2646 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Згідно із абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац четвертий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Разом з цим, згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464:

особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (редакція, яка діяла з 05 серпня 2011 року до 01 січня 2017 року);

особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (редакція, яка діяла з 01 січня 2017 року до 01 січня 2018 року);

особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (редакція, яка діє з 01 січня 2018 року).

Виходячи із зазначених правових норм, право не сплачувати єдиний внесок поширюється на фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або інвалідами, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 16 листопада 2010 року є пенсіонером за віком, у 2013-2018 роках перебував на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) та отримував відповідно до закону пенсію, внаслідок чого за спірний період не має обов'язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, учасниками якої, зокрема, є Україна та Російська Федерація (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Пунктами 1, 2 статті 6 Угоди передбачено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 7 Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством за новим місцем проживання пенсіонера.

Наведені положення Угоди, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, свідчать про те, що з 01 вересня 2014 року ОСОБА_1 також має право не сплачувати єдиний внесок як фізична особа - підприємець, що обрала спрощену систему оподаткування та є пенсіонером за віком, яка отримує відповідно до закону пенсію, незважаючи на те, що з цього часу він перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Курську Курської області, де йому безстроково призначено страхову пенсію по старості (аналогічний вид пенсії в Україні - пенсія за віком).

Отже, вимога Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 06 серпня 2018 року № Ф-256 на суму 20288,50 грн .50 коп., винесена у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669 (набув чинності 15 жовтня 2014 року), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669 встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669 внесено зміни до Закону № 2464, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02 березня 2015 року № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

" 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід'ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.

Пункт 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 є діючим на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464 щодо виключення (або викладення в новій редакції) цієї норми не вносились.

З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 достатньо лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

При цьому, суд зауважує, що платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції без встановлення додаткових умов, зокрема, отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України. Отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України є додатковою умовою звільнення від відповідальності для інших зобов'язань.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" місто Лисичанськ (Лисичанська міська рада) Луганської області увійшло до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З правового аналізу наведених законодавчих норм слідує, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464.

Отже, з 14 квітня 2014 року в силу положень абзаців першого, третього пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 контролюючий орган не має правових підстав для застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, заходів впливу у вигляді формування та надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 вересня 2018 року за № НОМЕР_2 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як платник єдиного внеску знаходиться на обліку в органі доходів і зборів (державній податковій інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області), розташованому на території населеного пункту (м. Лисичанськ Луганської області), визначеного переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, що унеможливлює застосування до нього такого заходу впливу, як формування та надіслання спірної вимоги.

Вищезазначений висновок суду першої інстанції узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 13 березня 2018 року у справа №805/2377/16-а.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року по справі № 1240/2705/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 1240/2705/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов