ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2018 року

Київ

справа № 813/923/16

провадження № К/9901/17662/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Мостиської районної державної адміністрації, першого заступника голови Мостиської районної державної адміністрації ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Мостиської районної державної адміністрації на постанову Львівського окружного адміністративного суду прийняту 17 листопада 2016 року у складі головуючого-судді Кухар Н.А., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду прийняту 15 лютого 2017 року, у складі колегії суддів: головуючого - Курильця А. Р., суддів: Кушнерика М. П., Мікули О. І.

І. Суть спору

1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мостиської районної державної адміністрації (далі - відповідач 1), першого заступника голови Мостиської районної державної адміністрації ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням доповнених позовних вимог, просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача 2 від 17 лютого 2016 року № 31/01-05 „Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ", яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення етики поведінки державного службовця;

1.2. провести перерахунок заробітної плати на час дії дисциплінарного стягнення;

1.3. визнати незаконним та скасувати розпорядження відповідача 2 від 15 березня 2016 року № 53/01-05 „Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1", яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання службових обов'язків.

1.4. стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що розпорядженням відповідача 2 від 17 лютого 2016 року № 31/01-05 на неї було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення етики поведінки державного службовця. На переконання позивача, згадане розпорядження є необґрунтованим і підлягає скасуванню, оскільки 17 лютого 2016 року позивач перебувала на відпочинку за чергування у приймальній райдержадміністрації. Вказала, що керівництвом не було взято до уваги доповідну записку як керівника від 8 лютого 2016 року № 01-33/93. З метою захисту своїх прав у зв'язку з перевищенням повноважень керівником апарату райдержадміністрації ОСОБА_4, позивач звернулася в Мостиське відділення поліції Яворівського відділення поліції Львівської області про розгляд повідомлення від 16 лютого 2016 року № 1198/55/01/05-16. Зазначила, що без проведення службового розслідування позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Крім того, на думку позивача, передумовою незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності були довготривалі суперечливі правовідносини її як керівника окремого структурного підрозділу із керівництвом Мостиської районної державної адміністрації.

2.1. У заяві про доповнення до позовної заяви зазначила, що розпорядженням відповідача 2 від 15 березня 2016 року № 53/01-05 на позивача повторно було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання службових обов'язків на підставі службової записки ОСОБА_5 від 03 березня 2016 року, акту комісії про відмову позивача від надання пояснення від 04 березня 2016 року, пояснення ОСОБА_6 від 10 березня 2016 року, пояснення ОСОБА_7 від 11 березня 2016 року, пояснення ОСОБА_8 від 11 березня 2016 року, пояснення ОСОБА_9 від 12 березня 2016 року. Вказує на те, що розпорядження є незаконним і необґрунтованим, оскільки у розпорядженні відсутній опис порушення службових обов'язків та саме в чому це проявлялося.

3. Відповідачі позовні вимоги не визнали та зазначили наступне.

08 лютого 2016 року на ім'я першого заступника голови Мостиської райдержадміністрації Н.Голуб, надійшла службова записка від головного спеціаліста - бухгалтера служби у справах дітей Мостиської райдержадміністрації ОСОБА_10. У службовій записці йшлося про те, що з 03 лютого 2016 року та упродовж трьох днів начальник служби у справах дітей Мостиської райдержадміністрації ОСОБА_1, вчиняла скандали на роботі, принижувала гідність ОСОБА_10, висуваючи незрозумілі звинувачення стосовно питань, які не відносяться до компетенції головного спеціаліста - бухгалтера служби. Вказують, що позивач зачіпає й особисте життя свого підлеглого, принижуючи її близьких та рідних. Ці скандали призвели до погіршення стану здоров'я у зв'язку з чим ОСОБА_10 звернулася у приймальне відділення Мостиської КЦРЛ. Факт порушення етики поведінки державного службовця ОСОБА_1, підтверджено поясненнями всіх присутніх в цей час на роботі працівників служби. До застосування дисциплінарного стягнення керівництвом адміністрації вимагалось надання ОСОБА_1, письмового пояснення, проте остання відмовилася надати пояснення, про що складено акт від 09 лютого 2016 року. Вказують, на те, що відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМ України від 13 червня 2000 року № 950, проведення службового розслідування є правом керівника, а не його обов'язком. Службове розслідування може проводитися на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних на її думку звинувачень або підозри. Такої вимоги від позивача до керівництва не надходило.

3.1. Також відповідачі зазначать, що із службової записки ОСОБА_10, від 08 лютого 2016 року та пояснень працівників служби у справах дітей ОСОБА_9, та ОСОБА_8, від 08 лютого 2016 року, начальник служби звинувачувала головного спеціаліста - бухгалтера у перевищенні службою ліміту на допомогу і подарунки у 2015 році.

3.2. Окрім того, 17 лютого 2016 року начальник служби у справах дітей Мостиської райдержадміністрації фактично перебувала на роботі і виконувала свої посадові обов'язки. Підтвердженням цього є заява ОСОБА_1 від 12 березня 2016 року у якій просить надати вихідний день, знову таки за чергування 06 лютого 2016 року та копія табеля обліку робочого часу за лютий 2016 року. Також, вказують, що позивачу було відомо про проведення семінару щодо роз'яснення Закону України «Про запобігання корупції», що підтверджуються поясненнями ОСОБА_6, від 10 березня 2016 року, ОСОБА_7, від 11 березня 2016 року, ОСОБА_8, від 11 березня 2016 року, ОСОБА_9 від 12 березня 2016 року.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Позивач працювала на посаді начальника служби у справах дітей Мостиської райдержадміністрації.

5. Службовою запискою від 08 лютого 2016 року головний спеціаліст - бухгалтер служби у справах дітей ОСОБА_10, повідомила першого заступника голови Мостиської районної державної адміністрації ОСОБА_2, що начальник служби порушує етику державного службовця та принижує бухгалтера як працівника.

6. Вказана службова записка вмотивована наступним. «З середини 03 лютого 2016 року та упродовж трьох днів на підвищених тонах, начальник служби кричала, принижувала мою гідність, висуваючи незрозумілі звинувачення щодо взяття новорічних подарунків від профспілки, працівниками які знаходяться у декретній відпустці. Начальник звинувачувала мене що служба у 2015 році перебрала ліміт на допомогу та подарунки. Про встановлення ліміту мені нічого не відомо. У четвер 4 лютого я попросила голову профспілки ОСОБА_11 піднятись у кабінет 56 для вияснення ситуації. Під час з'ясування ситуації начальник також криком почала з'ясовувати ситуацію. У п'ятницю 5 лютого кілька хвилин по дев'ятій начальник служби ввірвалася у кабінет 56 та на підвищених тонах почала звинувачувати мене безпідставно, що замість того, щоб підраховувати кількість перерахованих грошей у профспілці я з'ясовую ситуацію з головою профспілки. Безпідставно принижувала мою гідність, сказавши що я ніякий бухгалтер, вела себе неадекватно. Скандали, які продовжувались протягом трьох днів негативно відобразились на моєму здоров'ї. У кабінеті мені стало погано, запаморочилось у голові, після заміру тиску у кабінеті який становив 170/120 я попросила ОСОБА_9 провести мене до швидкої. На швидкій була надана перша допомога, про що додано копію чеків та довідку з приймального покою.».

7. На доповідній записці було проставлено візу першим заступником голови Мостиської районної державної адміністрації з відміткою ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 надати пояснення до 09 лютого 2016 року 17 години, ОСОБА_4 забезпечити розгляд та доповісти.

8. 08 лютого 2016 року на ім'я першого заступника голови Мостиської районної державної адміністрації надійшла доповідна записка начальника служби у справах дітей райдержадміністрації ОСОБА_1.

9. Дана доповідна записка була мотивована наступним: «Ставлю Вас до відома, що 05 лютого 2016 року о 9:20 год., головному спеціалісту - бухгалтеру служби у справах дітей райдержадміністрації ОСОБА_10 було поставлено доручення надати інформацію по сплаті за 2015 рік профспілкових коштів службою у справах дітей райдержадміністрації. Головний спеціаліст - бухгалтер служби у справах дітей райдержадміністрації ОСОБА_10 натомість відповіла: «Ви вже зранку починаєте». Я піду зараз на швидку і все зафіксую. Що і зробила». Ближче 11:00 год., я була запрошена ОСОБА_13 до керівника апарату ОСОБА_4, де чоловік ОСОБА_10 мене безпідставно ображав, кричав та погрожував. Звинувачуючи, що я тероризую працівників служби, зокрема і його жінку. 05 лютого 2016 року після його візиту ближче до обіду у мене піднявся тиск, так як я 27 січня 2016 року вийшла на роботу після лікарняного і ще проходжу курс лікування. Я змушена була через обідню перерву звернутись до лікарів «швидкої допомоги», про що зафіксовано у журналі звернень. Якщо надалі наді мною буде вчинятись тиск, як минулого року, я змушена буду звертатися знову за захистом своїх прав у суд. Прошу Вас звернути увагу і дати повноцінно виконувати обов'язки, які наділені мені державою.»

10. На доповідній записці було проставлено візу першим заступником голови Мостиської районної державної адміністрації з відміткою ОСОБА_4, ОСОБА_10 надати пояснення до 09 лютого 2016 року.

11. Керівником апарату ОСОБА_4, головним спеціалістом сектору опіки, піклування та усиновлення служби у справах дітей ОСОБА_9, спеціалістом 1 категорії відділу з питань профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей служби у справах дітей Мостиської райдержадміністрації ОСОБА_6, завідувач сектору опіки, піклування та усиновлення служби у справах дітей Мостиської райдержадміністрації ОСОБА_8, 08 лютого 2016 року на ім'я першого заступника голови Мостиської районної державної адміністрації ОСОБА_2, складені пояснення, в яких зазначалось про прояви неповаги до співробітників та неетичну поведінку ОСОБА_1

12. Розпорядженням Першого заступника голови районної державної адміністрації ОСОБА_2 від 17 лютого 2016 року № 3-1/01-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1», керуючись статтями 5, 14 Закону України «Про державну службу, статями 147- 149 Кодексу законів про працю України, п.2.4 Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 року № 214, за порушення етики поведінки державного службовця оголошено догану начальнику служби у справах дітей райдержадміністрації ОСОБА_1.

13. У зв'язку з відмовою позивача від ознайомлення з розпорядженням було складено відповідний акт від 17 лютого 2016 року.

14. Крім того судами встановлено, що розпорядженням Першого заступника голови районної державної адміністрації ОСОБА_2 від 15 березня 2016 року № 53/01-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1» за невиконання службових обов'язків, оголошено догану начальнику служби у справах дітей райдержадміністрації ОСОБА_1.

15. Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності була відсутність позивача на семінарі щодо роз'яснення Закону України «Про запобігання корупції» 03 березня 2016 року.

16. Позивач, вважаючи, що дані розпорядження прийняті безпідставно, без урахування всіх обставин справи, зокрема, без проведення службового розслідування, звернулася за захистом своїх порушених прав та законних інтересів до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

17. Львівський окружний адміністративний суду постановою від 17 листопада 2016 року позов задовольнив частково.

17.1. Визнав протиправним та скасував розпорядження розпорядження першого заступника голови Мостиської райдержадміністрації ОСОБА_2 № 53/01-05 від 15 березня 2016 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1».

17.2. В решті позовних вимог відмовив.

18. Львівський апеляційний адміністративний суду постановою від 15 лютого 2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року - в частині відмови у визнанні протиправним та скасування розпорядження першого заступника голови Мостиської районної державної адміністрації ОСОБА_2 №31/01-05 від 17 лютого 2016 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1» - скасував та прийняв в цій частині нову постанову, якою визнав протиправним та скасував розпорядження першого заступника голови Мостиської районної державної адміністрації ОСОБА_2 №31/01-05 від 17.02.2016 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1».

18.1. В решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.

19. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходи в того, що розпорядження відповідача 2 від 15 березня 2016 року № 53/01-05 не ґрунтується на вимогах законодавства та прийняте з порушенням процедури прийняття рішень про накладення дисциплінарного стягнення передбаченого Кодексом законів про працю України, а також дійшов висновку про відсутність в діях позивача складу дисциплінарного правопорушення.

20. Львівський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача 2 від 17 лютого 2016 року № 31/01-05 виходив з того, що законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин не було передбачено такого виду дисциплінарного проступку як порушення етики поведінки державного службовця, а тому притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності за такий проступок відповідач 2 діяв неправомірно.

20.1. Крім того, відповідачем 2 не було дотримано загальних правил притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначених законодавством, а саме не зазначено відомостей про державного службовця та стислий виклад обставин вчинення проступку.

IV. Касаційне оскарження

21. У касаційній скарзі відповідач 1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

22. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що розпорядження № 53/01-05 від 15 березня 2016 року було прийняте із дотриманням процедури, яка передбачена статтями 147-149 Кодексу законів про працю України. Зазначає, що своїми діями позивач порушила статтю 10 Закону України «Про державну службу», якою визначено основні обов'язки державного службовця. А враховуючи те, що позивач є державним службовцем, своєчасне і точне виконання розпоряджень і вказівок керівника відноситься до його основних обов'язків. Підтвердженням невиконання позивачем службових обов'язків є службова записка ОСОБА_5 від 03 березня 2016 року та пояснення працівників у справах дітей, які є, на думку відповідача 1, підставою прийняття розпорядження № 53/01-05.

23. Скаржник зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про державну службу» № 4050-VI від 17 листопада 2011 року не діяв, а відтак, відповідач 2 при оголошенні догани позивачу (розпорядження № 31/01-05) застосовував норми Закону України «Про державну службу» від 16 листопада 1993 № 3723-ХІІ.

23.1. Відповідач 1 вважає, що визнаючи протиправним та скасовуючи розпорядження № 31/01-05 суд апеляційної інстанції застосував норми Закону України «Про державну службу» № 4050-VI від 17 листопада 2011 року які не діяли, що є прямим порушенням норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

24. Водночас, позивач у запереченні на касаційну скаргу вказують на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

25. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

27. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Відповідно до розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІII «Про державну службу», а саме пункту 1, цей Закон набирає чинності з 1 травня 2016 року, крім: пункту 1 частини другої статті 20 цього Закону в частині володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов і Ради Європи, який набирає чинності через два роки після набрання чинності цим Законом; пункту 5 частини першої статті 25 цього Закону, який набирає чинності через рік з дня набрання чинності цим Законом; абзацу четвертого частини третьої статті 50, абзацу другого частини третьої статті 51 та частини шостої статті 52 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2019 року; підпункту 3 пункту 2, підпунктів 1 і 2 пункту 15 цього розділу, які набирають чинності з дня опублікування цього Закону.

29. Підпункт 3 пункту 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» визначає, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 26, ст. 273; 2014 р., N 1, ст. 2, N 12, ст. 178, N 22, ст. 798; 2015 р., N4, ст. 17).

30. У підпункті 3 пункту 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Закону України «Про державну службу» зазначається саме про Закон України від 17 листопада 2011 року № 4050-VI «Про державну службу».

31. Відповідно до пункту 1 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 17 листопада 2011 року № 4050-VI «Про державну службу», цей Закон набирає чинності з 01 січня 2016 року.