ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1405/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Дубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 травня 2018 року у справі № 559/1544/17 за позовом Дубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Греська Олега Романовича про скасування постанов державного виконавця від 10.07.2017 за №54131365 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, а також постанов державного виконавця від 11.07.2017 про відкриття виконавчих проваджень,-

суддя в 1-й інстанції Жуковська О.Ю.,

час ухвалення рішення 23.05.2018 року, ,

місце ухвалення рішення м. Дубно,

дата складання повного тексту рішення 23.05.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Дубенське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області звернулося з позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Греська Олега Романовича про скасування постанов державного виконавця від 10.07.2017 за №54131365 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, а також постанов державного виконавця від 11.07.2017 про відкриття виконавчих проваджень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.07.2017 на адресу Дубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від відділу примусового виконання рішень управління ДВС головного територіального управління юстиції у Рівненській області надійшли постанови від 10.07.2017, а саме: одна про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 54131365. а друга про стягнення виконавчого збору ВП № 54131365, які потягли за собою примусове виконання на підставі якого було відкрито виконавче провадження.

17.07.2017 надійшли постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2017 про стягнення з управління витрат на проведення виконавчих дій у сумі 78, 25 грн. ВП №54270685, та про стягнення з управління виконавчий збір у розмірі 12800,00 грн ВП №54270524. Рішення суду від 09.06.2017 було виконано управлінням у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження від 14.06.2017. Управлінням було направлено лист до Відділу примусового виконання від 12.06.2017, в якому зазначалося, що нарахування коштів за рішенням суду по справі № 559/2618/16-а проведено відповідно до Розпорядження від 09.06.2017 та буде проведена виплата управлінням з координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області протягом наступного виплатного періоду. ОСОБА_1 (стягувачу) на його рахунок було перераховано кошти 04.07.2017 згідно виплатного періоду. Після винесення відповідного розпорядження воно було передано для здійснення безпосередніх виплат управлінню з координації та контролю за виконанням пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (м. Рівне), яке відповідно до внутрішнього графіку здійснює кожного 25-28 числа місяця формування списків пенсіонерів для виплати пенсії на наступний місяць. Вважають, що фактичне виконання рішення суду було здійснене в червні 2017 року та перераховано пенсію на рахунок стягувача разовим дорученням через вузол звязку ЦПЗ №2 (Дубно). Рішення суду було виконано своєчасно, основної ознаки - відсутність поважності причин його невиконання з боку позивача як боржника, - немає. Крім того, вважають, що виконавчий лист та постанови державного виконавця були видані з порушенням вимог ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", що в свою чергу спричинило тривалість їх виконання, а тому у державного виконавця були відсутні правові підстави для накладення на позивача штрафу. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується за виконавчими документами, оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена в часі.

Позивач вважає, що державний виконавець перед відкриттям виконавчого провадження повинен був перевірити виконання рішення суду. Статтею 27 Закону №1404 передбачено порядок стягнення виконавчого збору за примусове виконання рішень. Начальник відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Гресько О.Р. безпідставно застосував частину 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати (12800,00) з боржника - юридичної особи. Водночас частиною 5 вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Згідно із нормами Закону України "Про загальнобов`язкове держави пенсійне страхування" К1058-ІУ від 09.07.2003 року, пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державно пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, а отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_1 перебуває на обліку по віку у Дубенському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області починаючи з 09.08.2016 (згідно заяви для призначення пенсії) та отримує пенсійні виплаті (періодичні платежі) починаючи з 03.08.2016.

У виконавчому листі від 09.06.2017 №2-а/559/14/2017 суд зобов`язує управління зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу, як працівнику охорони здоров`я, період служби в Радянській Армії фельдшером військової частини 67987 з 01.06.1975 до 10.05.1977 та виплатити одноразову допомогу при виході на пенсію в розмірі 10 місячних пенсій на день її призначення.

Постанову, яка оспорюється, управління отримало 17.07.2017, тому строки оскарження не порушені. Просять скасувати постанову від 10.07.2017 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору за ВП № 54131365, а також постанову від 11.07.2017 за ВП № 54270685, ВП № 54270524.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновкам, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає мотиви викладені у позовній заяві.

Просить скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 травня 2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для скасування постанов державного виконавця від 10.07.2017 у ВП №54131365: 1) про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 78, 25 грн., 2) про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800 грн, - відсутні.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 14.06.2017 начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Греськом О.Р. винесено постанову (ВП №54131365) про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-а/559/14/2017, виданим 09.06.2017 Дубенським міськрайонним судом Рівненської області, про зобов`язання Дубенського об`єднаного УПФУ Рівненської області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу як працівнику охорони здоров`я, - період служби в Радянській Армії фельдшером військової частини 67987 з 01.06.1975 до 10.05.1977 та виплатити одноразову допомогу при виході на пенсію в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій на день її призначення. Строк виконання - 10 робочих днів. (а.с. 33-34, 54-55, 68 -71). 14.06.2017 постанову направлено позивачу та отримана ним 16.06.2017 (а.с. 35-36, 56-57, 72).

15.06.2017 на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області Дубенським об`єднаним УПФУ Рівненської області надійшло повідомлення про добровільне виконання виконавчого листа №2-а/559/14/2017, виданого Дубенським міськрайонним судом Рівненської області 09.06.2017. Боржником повідомлено, що нарахування коштів за рішенням суду по справі №559/2618/16-а проведено відповідно до розпорядження №188758 від 09.06.2017, а виплата коштів буде проведена управлінням з координації та контролю за виплатою пенсій головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області протягом наступного періоду. Враховуючи добровільне виконання рішення суду по справі - просять не стягувати виконавчий збір. (а.с. 38-39, 73-76). Тобто, позивач визнає, що у даній справі необхідно стягувати виконавчий збір у разі відсутності добровільного виконання, і просить його не стягувати.

29.06.2017 на адресу відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області надійшло повідомлення майже аналогічного змісту повідомленню, що отримано 15.06.2017 і про яке йшлось вище. Відміна полягає втому, що у даному листі вже просять звільнити від сплати виконавчого збору згідно ч. 9ст. 27 Закону (а.с. 77-78).

04.07.2017 на адресу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області боржником надіслано докази перерахування стягувачу одноразової допомоги (а.с. 77).

10.07.2017 начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області винесено постанови ВП №54131365: 1) про закінчення виконавчого провадження, 2) про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 78, 25 грн., 3) про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800 грн. (а.с.81-86).

Відповідно до п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі-Закон № 1404-VІІІ, чинних на момент прийняття оскаржуваного рішення), рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Оскільки, Закон № 1404-VІІІ набрав чинності 05.10.2016, а тому порядок прийняття оскаржуваних постанов, регулювався положеннями цього Закону.

Ч. 6 ст. 26 Закону передбачено, що рішення немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно ч.1 ст. 63 Закону виконавець наступного робочого дня після закінчення строку перевіряє виконання рішення боржником.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, постанову від 14.06.2017 боржник отримав 16.06.2017, а тому час для добровільного виконання закінчився 27.06.2017.

Станом на 29.06.2017 рішення суду повністю виконане не було, оскільки 09.06.2017 позивачем було винесено розпорядження про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, яка в свою чергу була виплачена лише 04.07.2017.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Частиною 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Також, частиною 4 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно наведених вище вимог Закону України «Про виконавче провадження», при відкритті виконавчого провадження стягнення виконавчого збору є обов`язковим.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем.

Разом з цим, ця стаття передбачає винятковий перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується.

Частиною п`ятою статті 27 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов`язаний вжити передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З системного аналізу вказаних норм законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору.

Норми ст. 27 Закону № 1404-VIII містять вичерпний перелік підстав та умови за яких виконавчий збір не стягується, зокрема, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки 04.07.2017 на адресу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області боржником надіслано докази перерахування стягувачу одноразової допомоги (а.с. 77), то саме 04.07.2017 рішення суду повністю виконане.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що твердження позивача про добровільне виконання рішення суду в червні 2017 року - є безпідставним.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки відповідачем прийнято оскаржувані постанови у відповідності до Закону № 1404-VIII, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Дубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області залишити без задоволення.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 травня 2018 року у справі № 559/1544/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Я. С. Попко Повне судове рішення складено 20.12.2018 року