ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 823/1992/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Управління соціального захисту виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року позивач, ОСОБА_3, звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення;

- зобов'язати видати позивачу посвідчення інваліда війни.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області щодо відмови ОСОБА_3 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни, оформленої листом від 11.05.2018 №13/1301.

Зобов'язано управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області (код ЄДРПОУ 25660476) встановити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем, Управлінням соціального захисту виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області, подано апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що право на встановлення статусу особи з інвалідністю мають лише особи, які залучалися для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в складі формувань Цивільної оборони.

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 17.01.2003 та вкладки до нього НОМЕР_3 позивач отримав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а згідно довідки МСЕК серії 6ЧК №132019 від 05.05.2008 позивачу встановлена IIІ група інвалідності у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.

03.05.2018 позивач звернувся до управління соціального захисту виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області із заявою про встановлення статусу інваліда війни, що брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань цивільної оборони та видачу посвідчення інваліда війни.

Листом від 11.05.2018 №13/1301 відповідач відмовив позивачу у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення з тих підстав, що до інвалідів війни належать військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних при виконанні чинних обов'язків військової служби, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що позивач приймав участь у виконанні робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, та отримав інвалідність, яка пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що є обов'язковою передумовою для встановлення позивачу статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон №796-XII) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Стаття 4 Закону №796-XII ветеранами війни визнає осіб, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Пункт 9 статті 7 Закону №796-XII до інвалідів війни відносить осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон № 3552-ХІІ містить також обов'язкову умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Колегія суддів звертає увагу на те, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт, згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Згідно Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302, "Посвідчення інваліда війни" видається органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Позивач на підтвердження права отримати статус інваліда війни надала копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, довідку до Акта огляду МСЕК серії 6чк № 132019, довідку ДП «Чорнобильсервіс» від 06.06.2001 № 526, довідку ДСП «Чорнобильський спец комбінат» від 25.01.2012 № 17/49-12

Із перелічених копій документів вбачається, що позивач у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має відповідний статус і користується пільгами. Ці обставини, свідчать про те, що на позивача, як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ.

Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що вона брала участь у таких заходах.

Проте, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надала. Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (п. 1 ч. 1ст. 9 Закону № 796-ХІІ).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем до відповідача не були подані всі необхідні документи на підтвердження того, що вона брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, тому не підтверджено право на встановлення статусу інваліда війни із видачею відповідного посвідчення.

З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ немає.

Даний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року по справі № 279/12162/15-а та від 07 червня 2018 року по справі №377/797/17.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_3 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що позивач не позбавлена права повторно звернутись до Управління соціального захисту населення з усіма наявними документами для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі їй відповідного посвідчення.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Управління соціального захисту виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області про зобов'язання вчинити дії.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління соціального захисту виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20.12.18.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма