ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2018 року № 826/14768/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Лунькової В.І.,

від відповідача - Кунди А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа»

до

Головного управління Державної фіскальної служби у місті Київ

про

визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Українська міжбанківська валютна біржа» (далі - позивач, ПАТ «УМВБ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України з вимогами:

- визнати незаконною документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» в період з 24.07.2017 по 04.08.2017;

- визнати протиправними та скасувати акт №933/26-15-14-06-02/2287705 від 18.08.2017 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016» та листа №27588/10/26-15-14-06-02-21 від 05.09.2017, яким висновки акта перевірки викладено в новій редакції;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2017 №0046411406, №0046391406, №1353140302, №1352140302.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у м. Києві не було дотримано процедури призначення та проведення документальної планової перевірки ПАТ «УМВБ», визначеної п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20 та п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, при цьому відповідач невірно трактує норми зазначених статей на свою користь, що в свою чергу призводить до наявності підстав для визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки. В своєму Рішенні №24381/6/94-94-11-01-01-25 від 27.10.2017 про результати розгляду скарги ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» ДФС України не дослідила та не надала висновки щодо викладених ПАТ «УМВБ» порушень, що були допущені ГУ ДФС у м. Києві під час призначення та проведення документальної планової перевірки ПАТ «УМВБ», а отже, свідомо підтримує дії ГУ ДФС у м. Києві, які призвели до порушення положень Податкового кодексу України. Позивач стверджує, що висновки ГУ ДФС у м. Києві, які підтверджені висновками ДФС України, щодо відрядження за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 фізичної особи ОСОБА_3 не здійснювались в рамках саме господарської діяльності ПАТ «УМВБ», з огляду на те, що відсутня ділова мета таких відряджень, яка повинна бути направлена на отримання позитивного економічного ефекту у результаті господарської діяльності, а саме приросту (збереження) активів позивача та/або створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому у розумінні п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, є безпідставними, оскільки ПАТ «УМВБ» як фондова біржа не має на меті отримувати прибутку в результаті здійснення господарської діяльності, оскільки не має право розподіляти такий прибуток між засновниками (акціонерами) та учасниками ПАТ «УМВБ», а лише спрямовувати такий прибуток на розвиток та ефективне функціонування ПАТ «УМВБ» по сформованим та новим напрямкам діяльності виключно для досягнення своєї мети діяльності. Також, позивач зазначив, що витрати на відрядження фізичної особи ОСОБА_3, який є беніфіціарним власником, Головою Біржової ради та посадовою особою ПАТ «УМВБ», за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, не є доходом фізичної особи ОСОБА_3, а отже не повинні включатися до загального (річного) оподаткованого доходу платника податку, як доходу, отриманого ним як додаткове благо та оподатковуватися податком на доходи фізичної особи та військовим збором. Крім того, в ході перевірки відповідачем не застосовувалось спеціальне законодавство з питань регулювання діяльності акціонерного товариства та фондової біржі, яким є позивач, і яке, на думку позивача, однозначно визначає, що голова та члени наглядової ради акціонерного товариства є посадовими особами і працюють на підставі укладених з ними цивільно-правових або трудових договорів, а отже на постійній основі. При цьому у разі укладення з членом наглядової ради товариства цивільно-правового договору такий договір може бути оплатним або безоплатним. Отже, зазначені обставини призвели до невірного і однобічного застосування чинного законодавства на користь ГУ ДФС у м. Києві, і як результат до хибних висновків перевірки. Також, на думку позивача, невірно та неправомірно виявлено факт повторності та застосовано кваліфікацію податкового порушення за ознакою його повторності, за які передбачено накладення одночасно трьох різних розмірів штрафу на загальну суму 521614,04 грн, що призводить до порушення чинних норм податкового законодавства.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2017 позовну заяву ПАТ «УМВБ» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2017 відкрито провадження у справі, зобов'язано відповідача подати до суду всі матеріали, що були, або які мали бути взяті ним до уваги при прийняті рішення, вчиненні дій, допущення бездіяльності з приводу яких подано позов, а також призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України шляхом викладення його в новій редакції.

Пунктом 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з наведеним, розгляд даної справи продовжується судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 23.02.2018 позивач навів доводи аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

13.04.2018 позивачем надано суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ПАТ «УМВБ» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт №933/26-15-14-06-02/2287705 від 18.08.2017;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2017 №0046411406, №0046391406, №1353140302, №1352140302.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки відповідачем не допущено порушень вимог законодавства під час призначення і проведення перевірки, а податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень.

05.03.2018 від відповідача надійшло клопотання про заміну неналежної сторони, а саме: Державну фіскальну службу на Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

У підготовчому засіданні 29.05.2018 суд протокольною ухвалою здійснено заміну первісного відповідача - Державну фіскальну службу України на Головне управління ДФС у м. Києві.

10.07.2018 судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і заперечив проти його задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і не спростовується сторонами, наказом від 13.07.2017 №6356 на підставі плану-графіку документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2017 року та відповідно до ст.ст.20, 77, 82 Податкового кодексу призначено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «УМВБ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2016 тривалістю 10 робочих днів з 24.07.2017 по дату завершення перевірки.

Повідомленням від 14.07.2017 №354/26-15-14-06-02 направлено копію зазначеного наказу рекомендованим листом.

Зазначений наказ отримано 17.07.2017, про що свідчить інформація з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» та лист ПАТ «Укрпошта» від 03.08.2018 за №101 8.9.3 - Г-5018.

ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «УМВБ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 18.08.2017 за №933/26-15-14-06-02/22877057.

В ході перевірки було встановлено наступні порушення платника:

- п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 470135 грн;

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 582232 грн;

- п.п. «е» п.п.164.2.17 п.164.2 та п.164.5 ст.164; п.167.1 ст.167; п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168; п.п.168.1.4 п.168.1 ст.168; п.171.2 «а» ст.171, п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в наслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 776367,54 грн;

- п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п.168.4.4 п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України, в наслідок чого донараховано військового збору у розмірі 43092,17 грн.

Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що відрядження за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 фізичної особи ОСОБА_3, який є беніфіціарним власником та Головою Біржової ради ПАТ «УМВБ», не здійснювались в рамках господарської діяльності ПАТ «УМВБ», оскільки відсутня ділова мета відряджень, яка повинна бути направлена на отримання позитивного економічного ефекту в результаті господарської діяльності (приросту (збереження) активів ПрАТ «УМВБ» та/або створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому) у розумінні п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України; за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 ПАТ «УМВБ» здійснювало оплату витрат на відрядження фізичної особи ОСОБА_3, який є беніфіціарним власником та Головою Біржової ради ПАТ «УМВБ», але не є працівником в розумінні ст.121 Кодексу законів про працю України та посадовою особою ПрАТ «УМВБ», оскільки посадовими особами ПАТ «УМВБ» відповідно до його положень є лише секретар Біржової ради, його Голова та члени Правління.

З приводу порушення ГУ ДФС у м. Києві процедури призначення та проведення документальної планової перевірки. ПАТ «УМВБ» було подано 24.07.2017 на адресу ГУ ДФС у м. Києві відповідну заяву про порушення за №1/147 з інформацією про відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення документальної планової перевірки ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», оскільки ГУ ДФС у м. Києві не дотримано вимог п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України.

Листом №25935/10/26-15-14-06-02-21 від 22.08.2017, ГУ ДФС у м. Києві повідомила, що копія наказу про проведення документальної планової перевірки від 13.07.2017 за №6356 та письмове повідомлення від 14.07.2017 за №354/26-15-14-06-02 направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням 14.07.2017, що підтверджується фіскальним чеком КМА ПАТ «Укрпошта» та «Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу». При цьому ГУ ДФС у м. Києві одночасно повідомлено, що копія наказу та письмового повідомлення направлено ПАТ «УМВБ» за 10 календарних днів до дня проведення перевірки.

Також, не погоджуючись із висновками акта перевірки позивач подав на нього заперечення.

За результатами розгляду заперечень, викладені в них вимоги залишені без задоволення, а висновки, викладені в акті перевірки від 18.08.2017 №933/26-15-14-06-02/22877057 - без змін.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 08.09.2017:

- №0046411406, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік в розмірі 496229,00 грн;

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в суму 435265,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7053,00 грн;

- №1653140302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 698583,17 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 521614,04 грн;

- №1652140302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на суму 40450,06 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 28477,77 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги №24381/2/94-44-11-01-01-25 від 27.10.2017, скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача, суд бере до уваги наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.п.75.1 ст.75 Податкового Кодексу України - органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальні позапланові виїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення документальних планових перевірок регламентовано ст.77 Податкового кодексу України.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що право на проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків надається лише у випадку, коли останньому до початку проведення зазначеної перевірки, а саме не пізніше ніж за 10 календарних днів, було надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи вручено під розписку копію наказу про проведення зазначеної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що 13.07.2017 контролюючим органом на підставі плану-графіку документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2017 року та відповідно до ст.ст. 20,77, 82 Податкового кодексу України прийнято наказ «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ «УМВБ» (код 22877057) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2016 тривалістю 10 робочих днів з 24.07.2017 по дату завершення перевірки, копію якого та письмове повідомлення від 14.07.2017 за №354/26-15-14-06-02 про початок проведення перевірки з 24.07.2017, вручено адресату особисто 17.07.2017, про що свідчить інформація з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» та лист ПАТ «Укрпошта» від 03.08.2018 №101 8.9.3 - Г-5018.

За змістом п.77.6 ст.77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 цього Кодексу, якою зокрема, передбачено, що у разі не пред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів (копії наказу, направлення на проведення перевірки, службового посвідчення) або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.

Виходячи з аналізу вказаних норм вбачається, що у випадку недотримання порядку проведення документальної планової виїзної перевірки у платника податків виникає право на недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, яким, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «УМВБ» не скористався, надав необхідні первинні документи для проведення вказаної перевірки та яку було проведено в присутності Голови правління та головного бухгалтера.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач при проведенні перевірки діяв у межах та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10, згідно якої платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Також, слід зазначити, що результати проведеної перевірки оформлено актом від 18.08.2017 №933/26-15-14-06-02/22877057.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745, акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань, застосування штрафних (фінансових) санкцій. Саме прийняті контролюючим органом рішення (податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) і є підставою для виникнення у позивача прав чи обов'язків. У свою чергу акт перевірки, як власне і висновки викладені в ньому не є рішенням органу владних повноважень, а відтак не породжує для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси, що виключає можливість визнання акта перевірки протиправним у судовому порядку (позиція Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.02.2018 (справа №815/4940/16), від 29.10.2018 (справа №819/1013/16), від 03.04.2018 (справа №826/1343/16), від 03.05.2018 (справа №820/3481/17).

З огляду на наведене в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ПАТ «УМВБ» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт №933/26-15-14-06-02/2287705 від 18.08.2017.

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 08.09.2017 за №0046411406, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік в розмірі 496229,00 грн та №0046391406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в суму 435265,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7053,00 грн, слід зазначити наступне.

У ході перевірки встановлено, що згідно з авансовими звітами ПАТ «УМВБ» встановлено, що позивач здійснював оплату відряджень фізичної особи ОСОБА_3, який є бенефіціарним власником ПАТ «УМВБ» та є головою біржової ради товариства.

Загальна сума профінансованих відряджень становить 217582,00 грн. Дані суми включені до складу адміністративних витрат.

Згідно з наказами про відрядження гр. ОСОБА_3, у період з 01.01.2014 по 31.12.2016, останній відряджався за кордон для проведення ділових переговорів і зустрічей для розвитку подальшого взаємного співробітництва, участі у конференціях та форумах не перебуваючи у трудових відносинах з ПАТ «УМВБ».

У відповідності до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, пов'язані із розрахунками з підзвітними особами. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату.

Відповідно до ст.4 Закону України від 16.07.1999 за №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат.

Так, для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Витрати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за №318 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО 16), що визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно із п.6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п.7 П(С)БО 16).

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами (п.8 П(С)БО 16).

При цьому п.9 П(С)БО 16 встановлено, що не визнаються витратами, зокрема, зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у п.6 П(С)БО 16, а також витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Таким чином, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період, починаючи з 1 січня 2015 року, здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Судом встановлено, ПАТ «УМВБ» створена внаслідок реорганізації шляхом перетворення Української Міжбанківської валютної біржі у Закрите акціонерне товариство «Українська міжбанківська валютна біржа» за рішенням Загальних зборів від 03.09.1998 та здійснює свою діяльність на підставі Ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серії АВ №498025 від 24.11.2009. Предметом діяльності ПАТ «УМВБ» відповідно до п.2.2 Статуту є діяльність з організації торгівлі на Фондовому ринку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках та може мати печатки.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до Закону України «Про товарну біржу» та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Статтею 46 Закону України «Про господарські товариства» в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.51 Закону України «Про акціонерні товариства» Наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу. У приватних акціонерних товариствах з кількістю акціонерів 10 і більше осіб створення наглядової ради є обов'язковим.

Частиною 2 ст.54 Закону України «Про акціонерні товариства» Голова наглядової ради організовує її роботу, скликає засідання наглядової ради та головує на них, відкриває загальні збори, організовує обрання секретаря загальних зборів, якщо інше не передбачено статутом акціонерного товариства, здійснює інші повноваження, передбачені статутом та положенням про наглядову раду.

Підпунктом 1.1 пункту 1 Положення про біржову (наглядову) раду приватного акціонерного товариства «УМВБ», затвердженим рішення Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Українська міжбанківська біржа» (протокол №15 від 12.10.2009) передбачено, що Біржова (наглядова) рада є органом Товариства, який представляє та захищає інтереси акціонерів Товариства, приймає рішення в межах своєї компетенції, а також контролює та регулює діяльність Правління Товариства в межах компетенції, визначеної Статутом Товариства, цим Положенням та рішенням Загальних зборів акціонерів товариства.

Відповідно до внутрішньої та облікової політики ПАТ «УМВБ», з урахуванням норм діючого законодавства та положень Статуту ПАТ «УМВБ», Рішення Позачергових загальних зборів ПАТ «УМВБ» від 12.10.2009 (Протокол №15) та п.3.1 Положення про Біржову (наглядову) раду ПАТ «УМВБ», затвердженого Рішенням Позачергових загальних зборів ПАТ «УМВБ» №15 від 12.10.2009, на Біржову (наглядову) раду Товариства покладено повноваження в розробці, затвердженні та забезпеченні реалізації плану заходів розвитку діяльності Товариства з метою забезпечення ефективного функціонування та розвитку Товариства по сформованим та новим напрямкам діяльності на довготривалу перспективу; покращення умов для ефективного здійснення інноваційної та інвестиційної діяльності, в тому числі за рахунок розширення регіонів господарської діяльності Товариства; залучення та реалізації іноземних інвестицій та цінової політики, в тому числі з метою модернізації торгової системи Товариства, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових ринках; впровадження зустрічних напрямків діяльності.

При цьому Рішенням Позачергових загальних зборів ПАТ «УМВБ» від 12.10.2009 (Протокол №15), та п.2.10. Положення про Біржову (наглядову) раду ПАТ «УМВБ», затвердженого Рішенням Позачергових загальних зборів ПАТ «УМВБ» від 12.10.2009 (Протокол №15), забезпечення контролю та виконання (керування) реалізації Плану заходів розвитку діяльності Товариства доручено Голові Біржової (наглядової) ради.

На виконання рішення вищого органу - Позачергових загальних зборів ПАТ «УМВБ» від 12.10.2009 (Протокол №15) та 3.1. Положення про Біржову (наглядову) раду ПАТ «УМВБ», затвердженого рішенням Позачергових загальних зборів ПАТ «УМВБ» від 12.10.2009 (Протокол №15), 25.12.2009 Рішенням Біржової (наглядової) ради ПАТ «УМВБ» (Протокол №10 (66)) був затверджений План заходів розвитку діяльності ПАТ «УМВБ» на період 2010-2017 років, контроль та виконання (керування) реалізації Плану заходів діяльності Товариства на період 2010-2017 років покладено на Голову Біржової (наглядової) ради ПАТ «УМВБ» ОСОБА_3

На період проведення перевірки ГУ ДФС у м. Києві (01.01.2014 - 31.12.2016), Правлінням ПАТ «УМВБ» на виконання Рішення Позачергових загальних зборів ПАТ «УМВБ» від 12.10.2009 (Протокол №15) та в рамках затвердженого Рішенням Біржової (наглядової) ради ПАТ «УМВБ» від 25.12.2009 (Протокол №10 (66)) Плану заходів розвитку діяльності ПАТ «УМВБ» на період 2010-2017 роки, було розроблено та затверджено щорічні Кошториси витрат на реалізацію «Плану заходів діяльності» на 2014, 2015 та 2016 роки.

Згідно п.2.19 Положення про (наглядову) раду ПАТ «УМВБ», затвердженим рішення Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Українська міжбанківська біржа» (протокол №15 від 12.10.2009) передбачено, що компенсація встановлених чинним законодавством витрат на відрядження по Україні та за кордон в межах фактичних витрат Голови, заступника Голови та членів Наглядової ради Товариства, що пов'язані з виконанням покладених на них функцій, які включають витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплата вартості проживання у готелі, а також включення до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та просування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, користування залом офіційних делегацій, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інших документально оформлені витрати, пов'язані з в'їздом (виїздом) та перебуванням у місці відрядження, в тому числі будь - які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат, здійснюються за рахунок Товариства з урахуванням кошторису витрат.

Відповідно до п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Аналіз наведеної правової норми дає суду підстави для висновку, що даною нормою визначено обов'язки платника податку мати у своєму розпорядженні на момент перевірки оригінал підтверджувального документа щодо витрат, зроблених під час закордонного відрядження.

Статтею 89 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

Отже, оскільки голова та члени правління, наглядової ради, а також голова ревізійної комісії акціонерного товариства відповідно до законодавства є членами керівних органів платника податку, то витрати на їх відрядження можуть бути враховані у складі витрат при обчисленні податку на прибуток. Витрати на відрядження засновника товариства будуть враховуватись у складі витрат при обчисленні об'єкта оподаткування у разі, якщо засновник товариства перебуває з товариством у трудових відносинах або є головою чи членом виконавчого органу.

Однак, ні під час проведення контролюючим органом перевірки, ні під час розгляду судом даної справи, позивачем не були надані документи, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

У судовому засіданні представником позивача підтверджена відсутність у Товариства тиках документів.

При цьому, надані щорічні Кошториси витрат на реалізацію «Плану заходів діяльності» на 2014, 2015 та 2016 роки не можуть бути визнані у якості належних, достатніх і допустимих доказів пов'язаності понесених фактичних витрат відрядження з діяльністю такого платника податку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відповідність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 08.09.2017 №0046411406 та №0046391406 вимогам чинного законодавства та виявленим під час перевірки обставинам.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.09.2017 №1653140302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 698583,17 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 521614,04 грн.

Підпунктом 14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено поняття «додаткові блага» як кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Податковим кодексом України).

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. «а» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) у вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Відповідно до п.п.165.1.11 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п.170.9 ст.179 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.170.9.1 Податкового кодексу України не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому витрат на відрядження в межах фактичних витрат.

При цьому зазначені в абзаці другому п.п.170.9.1 п.170.9 ст.179 Податкового кодексу України витрати не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат.

Відповідно до пункту «а» п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом.

Не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Зазначені вище витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів.

В ході перевірки та в судовому засіданні на підтвердження зазначених витрат надані лише звіти про використання коштів, авіа квитки, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), користування залом очікування.

В ході перевірки встановлено, що згідно наказів про відрядження гр. ОСОБА_3, у період 01.01.2014 по 31.12.2016, відряджався за кордон для проведення ділових переговорів і зустрічей для розвитку подальшого взаємного співробітництва, участі у конференціях та форумах.

Відповідно наказів про відрядження, відрядження здійснювались з метою проведення ділових переговорів і зустрічей для розвитку подальшого взаємного співробітництва з іноземними компаніями FTN Monitor (UK),Ltd м. Лондон (Великобританія), Ренесанс Капітал м. Москва (Російська Федерація), Nordkap AG м. Цюріх (Швейцарія).

Проте, ні контролюючому органу, ні суду не були надані докази, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Стосовно висновків контролюючого органу щодо порядку застосування положень ст.127 Податкового кодексу України слід зазначити наступне.

Відповідно до п.168.1, п.168.2 ст.168 ПК України (в редакції від 01.01.2017 року, яка діяла на момент проведення перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень), податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, що передбачено п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України).

Згідно з абз.1 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, судом враховується, що відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків встановлена ст.126 Податкового кодексу України, в той час як ст.127 цього Кодексу визначає відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати.

Згідно п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, встановлених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 127.1 ст.127 Податкового кодексу України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплати (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вченні повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення ст.126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст.126 Податкового кодексу України.

Положення ст.127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст.126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 10.11.2015 у справі №813/6793/13-а та від 22.03.2016 у справі №813/6774/13-а.

Згідно абз.7 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Виходячи з положень вказаної статті, підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50% та 75% суми податку) застосовуються не за сам факт виявлення будь-якого податкового порушення, а за повторне вчинення діянь. Застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів (вдруге, втретє та більше), яке зафіксоване в акті перевірки та у податковому повідомленні-рішенні.

Згідно розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 08.07.2016 №1653140302, контролюючий орган застосував до позивача штрафну санкцію за вересень 2014 року у розмірі 25% = 484,56 грн, за жовтень 2014 року у розмірі 50% = 2708,46 грн, за листопад 2014 року - грудень 2016 року у розмірі 75% = 518421,02 грн.

Таким чином, контролюючий орган застосував штрафну санкцію у розмірі 25% одночасно із застосуванням штрафної санкції за вчинення порушення повторно (50%) та вчинення втретє і більше (75%) на підставі одного акта перевірки від 18.08.2017 за №933/26-15-14-06-02/22877057, висновки якого слугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.09.2017 №1653140302.

В даному випадку факт повторного (втретє і більше) протягом 1095 днів не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб найманих працівників контролюючим органом жодним актом не встановило та не зафіксувало. Відповідач не довів належними та допустимими доказами факт винесення податкових повідомлень-рішень, які б фіксували вчинення позивачем аналогічних порушень впродовж 1095 днів, що передували прийняттю оскарженого податкового повідомлення рішення.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафів у розмірі 50%, а також у розмірі 75% за жовтень 2014 року та за листопад 2014 року - грудень 2016 року.

Доводи контролюючого органу щодо застосування до позивача штрафних санкції у розмірі 50% та 75% через щомісячну несплату податку з доходів фізичних осіб впродовж 1095 днів, суд відхиляє, оскільки протягом спірного періоду позивач вчиняв одне і те саме продовжуване порушення щодо невиплати (неперерахування) податку з доходів фізичних осіб у визначений законодавством термін, а для встановлення факту повторності порушення податкового законодавства необхідною умовою є вчинення аналогічного порушення протягом 1095 днів та притягнення платника податків за це до фінансової відповідальності.

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Виходячи з цих конституційних приписів, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване правопорушення, можливо притягнути до відповідальності одного виду лише один раз.

Вказаний висновок цілком узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду України від 24.10.2018 у справі №820/2405/16.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, про те, що податкове повідомлення-рішення від 08.09.2017 №1653140302 в частині нарахування штрафних санкцій на загальну суму 521129,48 грн (2708,46 грн (50%) + 518421,02 грн (75%)) є таким, що не ґрунтується на нормах законодавства, а тому воно підлягає скасуванню в наведеній частині.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 08.09.2017 №1652140302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на суму 40450,06 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 28477,77 грн, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Законом України №71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015, внесені зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені ст.176 цього Кодексу.

Порушень відповідачем наведених положень законодавства в частині нарахування повідомленням-рішенням від 08.09.2017 №1652140302 суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на суму 40450,06 грн судом не виявлено.

Однак, оцінюючи правомірність визначення суми штрафних санкцій, нарахованих платнику спірним податковим повідомленням-рішенням у розмірі 50% на суму 284,40 грн та 75% на суму 27334,57 грн, як за вчинення правопорушення повторно, суд зазначає, що наявність підстав для нарахування вказаних санкцій за відсутності доказів вчинення позивачем відповідного порушення протягом 1095 днів вдруге, втретє та більше, - визнається судом не доведеною.

Так, відповідно до розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 08.07.2016 №1652140302, контролюючий орган застосував до позивача штрафну санкцію за січень 2015 року у розмірі 25% = 858,80 грн, за лютий 2015 року у розмірі 50% = 284,40 грн, за березень 2015 року - грудень 2016 року у розмірі 75% = 27334,57 грн.

Таким чином, контролюючий орган застосував штрафну санкцію у розмірі 25%, а також штрафні санкції за вчинення порушення повторно (50%) та вчинення втретє і більше (75%) на підставі одного акта перевірки від 18.08.2017 №933/26-15-14-06-02/22877057, висновки якого слугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.09.2017 №1652140302.

З огляду наведені у даному рішенні положення законодавства (ст.127 Податкового кодексу України та ст.61 Конституції України ), а також висновки Верховного Суду України щодо порядку їх застосування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування у спірних правовідносинах платнику податків штрафів у розмірі 284,40 грн (50%) та 27334,57 грн (75%).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про те, що податкове повідомлення-рішення від 08.09.2017 №1652140302 в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 27618,97 грн (284,40 грн + 27334,57 грн) є таким, що підлягає скасуванню, як таке, що суперечить вимогам законодавства.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 08.09.2017 №1653140302 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 521 129,48 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 08.09.2017 №1652140302 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 27 618,97 грн.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 8 230 (вісім тисяч двісті тридцять) гривень 13 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Українська міжбанківська валютна біржа» (код ЄДРПОУ - 22877057, адреса: 04050, м.Київ, вул. Межигірська, 1).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Суддя Н.А. Добрівська