Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 362/7975/15-ц

провадження № 61-8798св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Антоненко Н. О. (суддя-доповідач),

суддів: Висоцької В. С., Журавель В. І., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Сімоненко В. М. Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П., Червинської М. Є., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»,

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2016 року у складі судді Корнієнка С. В. та на ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2016 року у складі суддів: Голуб С. А., Приходька К. П., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (далі - ПАТ «Український професійний банк») про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 02 березня 2011 року він прийнятий на посаду старшого економіста Білоцерківського відділення ПАТ «Український професійний банк». Наказом від 30 жовтня 2015 року його звільнено із займаної посади з 02 листопада 2015 року в зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

ОСОБА_1, посилаючись на відмову відповідача у виплаті йому заробітної плати, мотивовану відсутністю грошових коштів у зв'язку з ліквідацією, просив суд стягнути з відповідача на його користь 6 337,12 грн заборгованості по заробітній платі на день звільнення, 5 879,23 грн компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу, 9 832,56 грн заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні, починаючи з 2 листопада 2015 року, та 15 000 грн у відшкодування моральної шкоди за порушення його трудових прав.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 6 337,12 грн заборгованості по заробітній платі; 5 879,23 грн компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу; 9 832,56 грн середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та 3000 грн у відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з відповідача на користь держави 2 756 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач не провів з позивачем повний розрахунок при звільненні, а відсутність коштів на рахунках відповідача у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації на ліквідацію банкуне звільняє його від виплати позивачу належних сум при звільненні, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2016 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2016 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, і судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

У травні 2016 року ПАТ «Український професійний банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2016 року та на ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2016 року, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення суду ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

15 липня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у даній справі.

У серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надішли заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу ПАТ «Український професійний банк» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2016 року та на ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2016 року, які мотивовані тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга є необґрунтованою.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року дану справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 лютого 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 травня 2018 року справу № 362/7975/15-ц передано на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, за касаційною скаргою ПАТ «Український професійний банк» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2016 року та на ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2016 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року у складі іншої колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 711/2644/16-ц (касаційне провадження № 505св17).

У постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року (справа № 711/2644/16-ц) у подібних правовідносинах зроблено висновок, що перебування банку у процедурі ліквідації унеможливлює стягнення коштів на користь кредитора банку у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому не підлягає стягненню на користь звільненого працівника банку середній заробіток на підставі статті 117 КЗпП України і моральна шкода, адже такі виплати цим законом не передбачені.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою та другою статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Предметом касаційного оскарження є рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. В частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Суди встановили, що постановою Правління Національного банку України від 28 травня 2015 року N 348 ПАТ «Український професійний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28 травня 2015 року №107 ПАТ «Український професійний банк» запроваджено тимчасову адміністрацію, строком на три місяці з 29 травня 2015 року по 28 серпня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію

28 серпня 2015 року Національний банк України прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Український професійний банк».

03 вересня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Український професійний банк» опублікував вказані відомості в газеті «Голос України».

30 жовтня 2015 року наказом відповідача ОСОБА_1 звільнений з посади старшого економіста Білоцерківського відділення ПАТ «Український професійний банк» з 02 листопада 2015 року у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Належні позивачу при звільненні суми відповідач йому не виплатив.

Обґрунтовуючи неможливість виплати належних позивачу сум при звільненні, відповідач посилається на відсутність коштів на кореспондентському рахунку в зв'язку з ліквідацією банку.

ОСОБА_1 звільнений з роботи після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії ПАТ «Український професійний банк».

Спірні правовідносини регулюються КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативними актами з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Суди встановили, що звільнення позивача проведено після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Український професійний банк».Початок процедури ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду унеможливлює стягнення працівником гарантованих на випадок звільнення сум в інший спосіб, аніж шляхом звернення до уповноваженої особи Фонду із заявою про включення грошових вимог щодо заробітної плати до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Відповідно до частини восьмої статті 49 Закону вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (статті 117 КЗпП України).

У справі зобов'язання перед позивачем виникли після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії ПАТ «Український професійний банк» у зв'язку з його звільненням з банку.

Порядок задоволення вимог кредиторів після початку процедури ліквідації банку врегульований розділом VIII Закону.

З дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) (пункт 1 частини другої статті 46 Закону).

Законом передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку повноваження органів управління банку здійснює, зокрема, уповноважена особа Фонду (пункт 1 частини першої статті 48 Закону).

Відповідно до частини другої статті 46 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Оскільки на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій у ПАТ «Український професійний банк» вже було розпочато процедуру ліквідації, стягнення коштів у будь-який інший спосіб, а ніж це передбачено Законом, було неможливим.

Відповідно до наведених вище приписів Закону після початку процедури ліквідації банку вимоги кредиторів задовольняються в порядку визначеної статтею 52 Закону черговості відповідно до реєстру акцептованих вимог. Включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів є підставою для їх задоволення за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку.

Порядок задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів під час ліквідації банку не передбачає можливості задоволення вимог конкретного кредитора поза процедурою, встановленою Законом.

Відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача і початок процедури його ліквідації як юридичної особи зумовили настання для позивача таких правових наслідків, коли початок процедури ліквідації відповідача унеможливив стягнення з банку належних позивачу при звільненні коштів у інший спосіб, а ніж це передбачено Законом.

У спорах, пов'язаних з виконанням банком (в якому запроваджена тимчасова адміністрація та/або розпочата процедура ліквідації) зобов'язань перед кредиторами, норми Закону є спеціальними; Закон є пріоритетним щодо інших нормативних актів України у цих правовідносинах.

Такого ж висновку щодо застосування норм матеріального права дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29 серпня 2018 року в справі № 127/10129/17, від 13 березня 2018 року в справі № 910/23398/16 та від 22 серпня 2018 року в справі № 559/1777/15-ц.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення з ПАТ «Український професійний банк» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди не узгоджуються зі спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» про неможливість задоволення вимог звільненому під час ліквідації банку працівнику в інший спосіб, ніж передбачено цим Законом.

За таких обставин, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2016 року та ухвала апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в цій частині в задоволенні позову.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2016 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Антоненко

Судді: В.С. Висоцька

В. І.Журавель

А.О. Лесько

С. Ю.Мартєв

В. В.Пророк

В. М.Сімоненко

В. М.Коротун

В. І. Крат

В. П. Курило

М. Є. Червинська

І. М.Фаловська

С. П.Штелик