ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року справа №0540/8079/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 р. у справі № 0540/8079/18-а (головуючий І інстанції Ушенко С.В.) за позовом ОСОБА_2 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, як представник ОСОБА_2, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії, викладену у відмовах Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 8140/02/25 від 26.03.2018 та № 14038/02/25 від 22.05.2018; зобов'язати Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та виплачувати пенсію за віком з 14.02.2018 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року залишено без розгляду позовну заяву на підставі п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України (а.с.166-167).

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що матеріали справи містять нотаріально засвідчену копію довіреності з проставленим на ній апостилем, який знаходиться на другій стороні даної довіреності. Також, суд отримав власне письмове підтвердження позивача щодо не подання позову до іншого суду, що підтверджує подання позову представником із згодою позивача. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції встановивши наявність недоліків повинен був постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надати строк для усунення недоліків, що суд не зробив та не надав позивачу можливості усунути недоліки. Також апелянт посилається на практику Європейського суду з прав людини, яка визначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, тому, що доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (а.с.180-184).

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що позовну заяву подано та підписано ОСОБА_3, як представником позивача. На підтвердження повноважень представника до позовної заяви додано копію довіреності від 7 грудня 2017 року, виданої ОСОБА_2 у місті Рішон Ле-Ціон, Держава Ізраїль, на право представництва його інтересів, та ксерокопію аркушу (окремо), на якому проставлений апостиль від 14 грудня 2017 року. Ці ксерокопії засвідчені підписом ОСОБА_3 ТОВ "В.Меламед.Юридичний офіс (Ізраїль-Україна)" у м. Запоріжжя.

Залишаючи без розгляду позовну заяву на підставі п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що долучені до позовної заяви копії довіреності від 07.12.2017 та апостилю від 14.12.2017, які всупереч вимогам частини 5 статті 59 КАС України завірені 31.08.2018 особисто ОСОБА_3 у місті Запоріжжя, не є належними документами, що підтверджують повноваження представника позивача на ведення справи в суді та здійснення від імені позивача його процесуальних прав та обов'язків.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч. 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

За ч.1 та п.1 ч.2 статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно п.2 ч.1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Аналіз зазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави дійти до висновку, що у разі якщо судом буде встановлено, що позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, суд повертає таку заяву, якщо зазначене встановлено до відкриття провадження, та залишає позов без розгляду, якщо встановлено після відкриття провадження.

При цьому, вимоги процесуального кодексу у такому випадку не передбачають залишення такої позовної заяви без руху. Зазначене спростовує посилання апелянта на необхідність залишення позову без руху у такому випадку.

Відповідно до ч.2, 6, 7 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника.

У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до частини 1 - 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За частиною 1, 2 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідно до ст.59 Кодексу адміністративного судочинства України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.

Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, правом підпису наділений позивач, уповноважена особа, або представник, повноваження якого повинні бути визначені у відповідному документів, що посвідчує такі повноваження. При цьому, повноваження представника підтверджуються довіреністю, яка повинна подаватися оригіналом або копією засвідченою у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 статті 244 та ч.1 статті 245 Цивільного кодексу України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про міжнародне приватне право", порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.

Згідно зі статтею 13 цього Закону, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" від 10.01.2002 №2933-III, Україна приєдналася до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (вчинена в Гаазі 5 жовтня 1961 року; далі - Гаазька Конвенція).

Гаазька Конвенція набрала чинності для України 22 грудня 2003 року і застосовується у відносинах з Ізраїлем, яка також є країною-членом Конвенції.

Згідно зі статтею 1 Гаазької Конвенції, ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Відповідно до статей 2, 3, 4 Гаазької Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Єдиною формальною процедурою, що може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 Конвенції апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Тобто, для цілей прийняття складеної в Державі Ізраїль довіреності, як документа, що підтверджує повноваження представника, та звільнення її від процедури легалізації, цей документ повинен містити апостиль на самому документі або бути на окремому аркуші який скріплений з документом. Отже, апостиль є невід'ємною частиною документу який він посвідчує.

Матеріали справи свідчать, що до позову було подано копію довіреності від 7 грудня 2017 року, виданої ОСОБА_2 у місті Рішон Ле-Ціон, Держава Ізраїль, на право представництва його інтересів, та ксерокопію аркушу , на якому проставлений апостиль від 14 грудня 2017 року.

Зазначені копії подано на окремих аркушах не скріплених разом та засвідчених підписом ОСОБА_3 ТОВ "В.Меламед.Юридичний офіс (Ізраїль-Україна)" у м. Запоріжжя, як нотаріусом.

Аналогічну копію подано до апеляційної скарги, яка нотаріально не завірена.

Відповідно до п.1 Глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.

За п. 3 Порядку, не приймаються порвані документи та документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, якщо аркуші не з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, не пронумеровані і не скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ.

Пункт 7 визначає, що у разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення їх цілісності, із зазначенням кількості прошитих (прошнурованих), пронумерованих і скріплених аркушів, з проставлянням підпису та печатки нотаріуса.

За п.1 Глави 10 Порядку, при посвідченні правочинів, засвідченні вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, при посвідченні часу пред'явлення документа, при видачі дублікатів тощо на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи.

Відповідно до п. 5.27 «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту.

Таким чином, якщо документ викладений на декількох сторінках, то вони мають бути прошиті, пронумеровані і скріплені належним чином. Засвідчення копії можливе тільки в тому випадку, якщо нотаріус особисто побачив оригінал документу, перевірив його дійсність, правильність оформлення, наявність усіх необхідних реквізитів, порівняв його з копією, або ж самостійно за допомогою відповідної техніки зробив копію. І тільки після цього він може засвідчувати вірність копії з цього документу нотаріально. У кінці документу робиться засвідчувальний напис нотаріуса, що підтверджує відповідність копії до оригіналу, і все це закріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

При цьому, за вимогами вищезазначених норм, копія робиться відповідною до оригіналу, тобто, якщо документ прошитий, то нотаріальна копія також має бути прошита, пронумерована і скріплена печаткою та підписом нотаріуса, та робиться засвідчувальний напис нотаріуса.

Не відповідають вимогам законності документи, в яких є підчистки, приписки, незастережені виправлення, закреслені слова, які мають неясний текст, що його неможливо прочитати, нечітку печатку, які написані олівцем, викладені на декількох аркушах, але не прошиті, не пронумеровані та не скріплені належним чином.

Стаття 51 Закону України «Про нотаріат» є прямою гарантією забезпечення відповідності документа законові.

Отже, оскільки довіреність та апостиль, викладені одним документом на декількох сторінках, тому, з огляду на вищезазначені норми, нотаріально посвідчена копія повинна бути прошита, пронумерована і скріплена належним чином.

Суд зазначає, що до позову долучено нотаріально завірену копію довіреності та апостилю кожна сторінка яких вчиненні на окремому аркуші, які, не прошиті, не пронумеровані і не скріплені належним чином, що унеможливлює її ідентифікувати відповідно до Конвенції.

Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що копія довіреності на представництво інтересів у суді, що видана ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3, не є засвідченою у визначеному законом порядку, отже, не відповідає вимогам статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України та не може підтверджувати повноваження особи на імя якої вона видана.

Тобто, матеріали справи не містять належним чином засвідченого документу підтверджуючого повноваження зазначеної особи діяти від імені позивача.

Також, суд зазначає, що залишення позову без розгляду з підстав не підтвердження повноважень особи яка її підписала не може вважатись занадто формальним ставленням до передбачених законом вимог.

Стосовно посилання апелянта, як підтвердження подання позову представником із згодою позивача, на те, що до суду першої інстанції було подано письмове підтвердження позивача щодо не подання позову до іншого суду, суд зазначає, що у разі подання та підписання позову представником позивача, процесуальне законодавство встановлює вимоги щодо підтвердження повноважень такої особи на підписання та подання позову.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 р. у справі № 0540/8079/18-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 р. у справі № 0540/8079/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 18 грудня 2018 року

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова