Справа № 679/918/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2018 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Базарника Б.І.,

секретар судового засідання: Ясенчук С.Ю.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

номер справи: №679/918/17

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_3 об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління держаної фіскальної служби у Хмельницькій області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_3 об’єднана державна податкова інспекція Головного управління держаної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі за текстом - ОСОБА_3 ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області та/або позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що наказом ОСОБА_3 ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області №88-0 від 07.11.2016 року ОСОБА_2 звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу оподаткування юридичних осіб, у зв'язку зі зміною організаційної структури, штатного розпису, скороченням штатної чисельності на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. У період з 12.02.2016 року по 07.11.2016 року ОСОБА_2 подавались до ОСОБА_3 ОДПІ 17 листків непрацездатності. 15.12.2016 року на запит позивача ОСОБА_3 міською виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надано інформацію щодо проведення перевірки правильності видачі та продовження листків непрацездатності ОСОБА_2, відповідно до якої встановлено, що за останні 12 місяців лікування відповідачу необгрунтовано продовжено листи непрацездатності (більш як 5 місяців тимчасової непрацездатності) на 9 календарних днів.

В подальшому, вважаючи звільнення незаконним, ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 ОДПІ про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року позов останнього задоволено.

На виконання вищевказаної постанови суду, в частині негайного виконання, позивачем видано наказ №96-о від 28.12.2016 року «Про поновлення на посаді». Відповідно до цього наказу відповідача поновлено на посаді головного державного ревізора інспектора відділу оподаткування юридичних осіб ОСОБА_3 ОДПІ з 08.11.2016 року та виплачено останньому середній заробіток за один місяць в розмірі 2585 гривень.

Проте, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 ОДПІ подано апеляційну скаргу за результатами розгляду якої Вінницьким апеляційним адміністративним судом 06.04.2017 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративно позову ОСОБА_2 відмовлено.

Після надходження вищевказаної постанови суду апеляційної інстанції на адресу позивача, останнім 21 квітня 2017 року прийнято наказ №28-о «Про скасування наказу про поновлення на посаді».

На підставі вказаного позивач вважає, що відповідач має заборгованість перед ним в розмірі 12439,56 грн., яку ОСОБА_2 добровільно не сплачує.

Зокрема, позивач вказує, що ОСОБА_3 ОДПІ протягом січня - березня 2017 року ОСОБА_2 зокрема виплачено: компенсацію середнього заробітку за один місяць в розмірі 2585 грн.; посадовий оклад за грудень з 28.12.2016 року по 31.12.2016 року за три робочі дні в розмірі 352,50 грн.; надбавку за спец. звання за грудень за три робочі дні в розмірі 27,27 грн.; за вислугу років за грудень за три робочі дні в розмірі 21,15 грн.; проведено індексацію за грудень - 8,73 грн.; посадовий оклад за січень з 01.01.2017 року по 15.01.2017 року за вісім робочих днів - 1234,0 грн.; надбавку за спец. звання за січень місяць за 8 робочих днів - 74,04 грн.; премію за січень 2017 року в розмірі 123,40 грн.

Крім того, 05.01.2017 року позивач від відповідача отримав заяву про надання чергової відпустки з 16 січня 2017 року строком 30 днів з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення (попередньо на день звільнення 07.11.2016 року останньому було виплачено компенсацію за не використану відпустку). Тобто, таку відпустку відповідач просив на перед за не відпрацьований період. При цьому, постанова суду першої інстанції у справі про поновлення на роботі законної сили не набрала, оскільки була оскаржена в апеляційному порядку ОСОБА_3 ОДПІ.)

Оскільки не маючи законних підстав для відмови, позивачем 06.01.2017 року видано наказ №2-в «Про надання відпустки ОСОБА_2М.» та надано відповідачу щорічну основну оплачувану відпустку на 30 календарних днів з 16 січня 2017 року по 14 лютого 2017 року включно за робочий період з 08.11.2016 року по 07.11.2017 року та відповідно до ст.57 Закону України «Про державну службу» виплачено грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати.

В подальшому 16.01.2017 року від ОСОБА_2 до позивача поступила заява про надання днів відпочинку на 16.01.2017 року та 17.01.2017 року на підставі довідки №1344 щодо надання пільг донорам відповідно до Закону України «Про донорство крові та її компонентів». Відпустку згідно наказу №2-в від 06.01.2017 року останній просив продовжити на відповідний термін. Відповідно, ОСОБА_3 ОДПІ 16.01.2017 року видано наказ №4-в «Про надання днів відпочинку та перенесення відпустки ОСОБА_2М.» та продовжено щорічну відпустку на 2 календарних дні з 15 лютого 2017 року по 16 лютого 2017 року включно. 27.01.2017 року ОСОБА_2 знову надано заяву про надання додаткової оплачуваної відпустки для підготовки та захисту дипломного проекту відповідно до довідки-виклику №139 від 24.01.2017 року на період з 30.01.2017 року по 28.04.2017 року. Цього ж дня позивачем видано наказ №8-в «Про надання відпустки ОСОБА_2М.», відповідно якого останньому надано додаткову оплачувану відпустку для підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) з 30 січня 2017 року по 28 квітня 2017 року на підставі ст.15 Закону України «Про відпустки».

Всього ОСОБА_3 ОДПІ проведено відповідачу наступні виплати: за відпустку по донорству крові з 16 січня по 17 січня 2017 року за 2 календарні дні - 217,08 грн.; за основну щорічну відпустку з 18 січня по 29 січня 2017 року за 12 календарних дні - 1302,48 грн.; грошову допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати - 2988,10 грн.; за учбову відпустку з 30 січня по 31 березня 2017 року за 61 календарний день - 6620,94 грн.

Позивач вважає, що оскільки Вінницьким апеляційним адміністративним судом 06.04.2017 року винесено постанову, відповідно до якої наказ №88-о від 07.11.2016 року є чинним, що підтверджує правомірність звільнення відповідача 07.11.2016 року, то відповідно немає підстав визнавати за ОСОБА_2 право на відпустку та на отримання заробітної плати за час цієї відпустки, заробітну плату, надбавку, індексацію та грошову допомогу та інші кошти в розмірі 12439,56 грн. При цьому позивач посилається на ст.ст.21, 74, 127 КЗпП України, ст.57, ч.2 ст.58 Закону України «Про державну службу», ст.2 Закону України «Про відпустки», а також на п.24 постанови Пленуму ВСУ №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року.

На підставі вищевказаного, Славутьска ОДПІ просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 12439,56 грн., судовий збір, який сплачено за подання позовної заяви у розмірі 1600,00 грн. та видати виконавчий документ для звернення до стягнення.

Відповідачем 27.03.2018 року до суду направлено відзив на позовну заяву ОСОБА_3 ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області (а.с.77-79), в якому вказав, що позов не визнає та з посиланням на ст.1215 ЦК України вважає, що не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти й інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Відповідач вказує, що нормами закону не передбачено повернення працівником підприємству зайво виплачених коштів, крім випадків, встановлених ст.127 КЗпП України та ст.1215 ЦК України. З посиланням на ст.239 КЗпП України, якою встановлено обмеження повороту виконання рішень по трудових спорах у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, відповідач у своєму відзиві вказує, що поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення грунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. З цих же підстав допускається стягнення з працівників сум, виплачених їм відповідно до раніше прийнятого рішення комісії по трудових спорах при повторному розгляді спору. Також ОСОБА_2 вказує на положення ч.2 ст.445 ЦПК України, якою визначено, що у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обгрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Таким чином, відповідач у своєму відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області в повному обсязі.

Ухвалою Нетішинського міського суду від 16.08.2017 року відкрито провадження у даній справі (а.с.57).

Суд зазначає, що 15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.9 Розділу VII Перехідних Положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувся за правилами загального позовного провадження, що передбачено новою редакцією ЦПК України.

Ухвалою суду від 14.05.2018 року зупинено провадження по даній справі до прийняття рішення в справі №К/800/14003/17 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 року у справі за його позовом до ОСОБА_3 ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області про поновлення на роботі (а.с.83).

Ухвалою суду від 10.08.2018 року за клопотанням позивача провадження у даній справі відновлено (а.с.95).

Представник позивача в судовому засіданні поданий позов підтримала в повному обсязі та надала пояснення, які є аналогічними змісту позову.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі та надав пояснення, які є аналогічними змісту відзиву на позов.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позовна заява не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом ОСОБА_3 ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області №88-0 від 07.11.2016 року ОСОБА_2 звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу оподаткування юридичних осіб, у зв'язку зі зміною організаційної структури, штатного розпису, скороченням штатної чисельності на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.6).

В подальшому, вищевказаний наказ скасовано постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року та допущено негайне виконання цієї постанови в частині поновлення відповідача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 2585 грн. (а.с.7-10).

В частині негайного виконання зазначеної постанови суду позивачем видано наказ №96-о від 28.12.2016 року «Про поновлення на посаді» згідно якого ОСОБА_2 поновлено на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу оподаткування юридичних осіб ОСОБА_3 ОДПІ з 08.11.2016 року та виплачено середній заробіток за один місяць в розмірі 2585 грн. (а.с.15).

Проте, 06 квітня 2017 року постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року скасовано (а.с.11-14). Питання про поворот виконання судового рішення судом вирішено не було.

На виконання вищевказаної постанови суду апеляційної інстанції позивачем 21 квітня 2017 року прийнято наказ №28-о «Про скасування наказу про поновлення на посаді» (а.с.26).

Постановою Верховного суду від 19.07.2018 року постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 року залишено без змін (а.с.89-93).

Водночас, за період після поновлення ОСОБА_2 з 08.11.2016 року на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу оподаткування юридичних осіб ОСОБА_3 ОДПІ до 21 квітня 2017 року, тобто до прийняття наказу №28-о про скасування наказу про поновлення на посаді (надходження до позивача постанови суду апеляційної інстанції про скасування постанови суду першої інстанції), останньому виплачено заробітну плату за час відпустки, заробітну плату, надбавку, індексацію, грошову допомогу та інші нарахування на загальну суму 12439,56 грн., що підтверджується довідкою №1549/8/22-14-05-036 від 03.05.2017 року (а.с.29), розрахунковими відомостями за січень – березень 2017 року (а.с.30-32) та платіжними відомостями (а.с.35-42).

Отримання вищевказаних виплат також підтверджено ОСОБА_2 в судовому засіданні та ним не заперечувалось.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно, або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатьної правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Згідно ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до ч.1 ст.444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно з ч.9 ст.444 ЦПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Крім того, ст.445 ЦПК України визначені особливості повороту виконання в окремих категоріях справ. Так, відповідно до ч.2 вказаної статті у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Статтею 239 КЗпП України, яка регламентує обмеження повороту виконання рішень по трудових спорах, передбачено, що у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення грунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач бажає стягнути з відповідача кошти у зв'язку з тим, що рішенням апеляційного суду було скасовано судове рішення, на підставі якого, та у зв’язку з винесенням якого відповідачу виплачено заробітну плату та інші виплати, що випливають з трудових правовідносин.

Встановлено, що питання про поворот виконання судового рішення апеляційним судом вирішено не було. Крім того, з питанням повороту виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року в частині виплаченого ОСОБА_2 середнього заробітку за один місяць в розмірі 2585 грн. позивач до суду першої інстанції не звертався.

Відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються лише до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Суд виходить з того, що ст.1212 ЦК України регулює зобов'язання з безпідставного придбання майна, яке виникає за наявності таких умов: має місце набуття або зберігання майна; набуття або зберігання здійснено за рахунок іншої особи; відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна або підстава для набуття такого майна відпала. Статті 1212, 1215 ЦК України регулюють зобов'язання з безпідставного набуття або зберігання майна як одного із виду позадоговірних зобов'язань. Водночас, рахувати виплачені ОСОБА_2 кошти як заборгованість перед ОСОБА_3 ОДПІ немає правових підстав.

Разом з тим, виплата коштів на виконання рішення суду не є видом позадоговірних зобов'язань, а тому спірні правовідносини не регулюються ст.ст.1212, 1215 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Питання повернення сторін у первісний стан, що передував виконанню судового рішення, через скасування правової підстави такого виконання, має вирішуватись за спеціальною нормою в порядку повороту виконання рішення у рамках трудового спору. Поворот виконання є способом захисту прав боржника на випадок отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим судовим рішенням йому неналежного, оскільки правова підстава такого набуття відпала.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх оцінка вказуються на відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про те, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат, не підлягають задоволенню.

При цьому, суд також зазначає, що будь-які судові витрати відповідачем ОСОБА_2 до відшкодування не заявлялись.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.9-13, 76-83, 95, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_3 об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління держаної фіскальної служби у Хмельницькій області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до ч.1 п.15 п.п.15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони у справі №679/918/17:

Позивач: ОСОБА_3 об’єднана державна податкова інспекція Головного управління держаної фіскальної служби у Хмельницькій області (адреса місцезнаходження: 30000, м.Славута, вул.Козацька, 26, код ЄДРПОУ 39564301);

Відповідач: ОСОБА_2 (адреса проживання: 30100, м.Нетішин, пр-т.Незалежності, 26, кв.125, РНОКПП - НОМЕР_1).

Повний текст судового рішення складено 03.12.2018.

Суддя Б.І. Базарник