open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 344/20571/18

Провадження № 1-кс/344/10132/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого СВ Івано-Франківського відділу поліції ГУНП України в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12018090010003702 від 11.10.2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

Слідча звернулась з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначила, що 11 жовтня 2018 року до Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області надійшло повідомлення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про те, що відповідно до інформації КП «Муніципальна варта» в м. Івано-Франківську невідомі особи самовільно захопили земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності м. Івано-Франківська, шляхом встановлення на них автозаправочних станцій, які функціонують без дотримання вимог законодавства України та правил безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою.

В ході проведення огляду місця події 12.11.2018 за адресою с. Крихівці, вул. Фізкультурна, 27 виявлено автозаправну станцію, на якій розташовано 5 цистерн та 2 паливнороздавальні колонки.

Із показань свідка ОСОБА_4 стало відомо, що власником вищевказаної АЗС являється ТзОВ «Коса ЛТД».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , розташовані земельні ділянки, цільове призначення яких для іншої житлової забудови та для будівництва групи багатоповерхових житлових будинків з приміщеннями громадського призначення.

У ході досудового розслідування направлено запит до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, із відповіді на який (лист № 07-19/15-10/7230 від 25.10.2018) стало відомо, що за адресою с. Крихівці, вул. Фізкультурна, 27дозвіл на виконання робіт із підвищеною небезпекою та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки не видавався.

На даний час на об`єкті здійснююся роботи з підвищеної небезпеки та експлуатується обладнання підвищеної небезпеки при прийомі, зберіганні та відпуску пального. Це є порушенням пункту 3.1. Розділу III Правил безпеки систем газопостачання (НПАОП 0.00-1.76-15), затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15.05.2015 року № 285 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції У країни 08.06.2015 р. за № 674/27119, статті 21 Закону України від 14.10.1992 № 2694-ХІІ «Про охорону праці», згідно пункту 2.26. Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці, затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України 11.08.2011 № 826 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 р. за № 1531/20269.

Таким чином, посадові особи ТзОВ «Коса ЛТД» здійснюють свою господарську діяльність без наявності дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, що створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків.

12.11.2018 слідчим Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області винесено постанову про визнання об`єктів, які виявлені ході проведення огляду місця події 12.11.2018 за адресою с. Крихівці, вул. Фізкультурна, 27, речовими доказами у кримінальному провадженні № 12018090010003702 від 11.10.2018, а саме: 5 цистерн та 2 паливнороздавальні колонки, які знаходяться на вказаній території.

Слідчий подала заяву, за змістом якої просила розгляд клопотання проводити без її участі, просила клопотання задовольнити.

Представник особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних(розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень КПК України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчим відділом Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12018090010003702 від 11.10.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 272 КК України.

В той же час, згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Матеріалами клопотання зазначено, що з метою збереження вищевказаних об`єктів, в якості речових доказів та забезпечення завдань кримінального провадження в цілому, необхідно накласти на них арешт, оскільки вказані речі є безпосереднім предметом та знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Однак, з матеріалів клопотання не вбачається достатньо підстав вважати, що майно, на яке слідча просить накласти арешт, може бути використано як доказ у кримінальному провадженні.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підставі ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Тому, на підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити, оскільки слідчим не доведено, що без арешту вказаного майна не можливо проведення слідчих дій, а також не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, про який ідеться в клопотанні, що він виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, якій належить майно, що є правові підстави для такого арешту, а також можливі наслідки здійснення арешту, а саме обмеження права власності, є розумними і співрозмірними із завданням кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Джерело: ЄДРСР 78619323
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку