Справа № 1540/4108/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунька О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Демінської Я.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморського районного військового комісаріату м. Одеси про зобов`язання зняти з військового обліку за досягненням граничного віку перебування у запасі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом до Приморського районного військового комісаріату м. Одеси, в яком упросить суд зобов`язати відповідача виключити його з військового обліку, як такого, що досяг граничного віку перебування у військовому запасі і не має військово-облікової спеціальності.

В обґрунтування позовних вимог позивач в цілому зазначив, що він 1971 р.н., працює в СШ № 119 з 2013 року, а також до грудня 2016 року при подачі документів ОСОБА_2 , в той період відповідальної за облік військовозобов`язаних в СШ № 119, йому було повідомлено, що він вже не є військовозобов`язаним, і повістки, навіть в період мобілізацій, йому не вручалися, оскільки гранично термін його перебування в запасі збіг в 2011 році. Позивач зазначає, що в армії він проходив службу у період з 15.02.1990 року по 12.05.1990 року, в подальшому був звільнений в запас за сімейними обставинами (догляд за матір`ю інвалідом 1 групи). Таким чином ніяких навичок за військово-обліковою спеціальністю він не отримав та в подальшому, з 1990 року по теперішній час медкомісій не проходив та в зборах не брав участі. Таким чином позивач вказує, що він потрапляє під дію пункту 8, частини 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (не отримав до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності). Проте, яка зазначає позивач, в грудні 2016 року, йому за місцем роботи прийшла повістка для проходження медкомісії. Будучи упевнений, що це помилка з боку співробітників відповідача та в порядку досудового врегулювання спору, 12.12.2016 року позивач звернувся з письмовим запитом до Приморського районного військового комісаріату м. Одеси, у якому посилаючись на вимоги ст.ст. 28, 37 Закону України від 25.03.1992 року № 2232 - XII «Про військовий обов`язок і військову службу» та ст. 58 Конституцій України, обґрунтував свою правову позицію про неможливість повторної постановки його на військовий облік без його особистої заяви. У відповіді Приморського районного військового комісаріату м. Одеси відповідач погодився з тим, що позивач мав бути виключений з військового обліку в січні-лютому 2012 року, проте оскільки він не з`явився у військовий, у відповідності з новою редакцією Закону України від 27.03.2014 р. № 1169-УІІ є військовозобов`язаним до 60 років. Вважаючи вищезазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 28 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, перше судове засідання призначено на 19.09.2018 року о 10:00 годині.

У судовому засіданні 11.10.2018 року представником відповідача було подано відзив на позов, який залучено судом до матеріалів справи та відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись в цілому на те, що станом на 13.04.2011 року (досягнення позивачем 40-річного віку) позивачу згідно вимог діючого законодавства належало у січні-лютому 2012 року прибути до Приморського РВК м. Одеси для оформлення належним чином документів для виключення з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку із досягненням ним граничного віку перебування в запасі. Проте позивач, не прибувши у визначений строк до Приморською РВК м. Одеси, фактично позбавив посадових осіб військкомату виконати відповідні заходи з виключення його з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі. Таким чином, відповідач зазначає, що дії Приморського РВК міста Одеси вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства України, а жодної бездіяльності допущено не було. Фактичною причиною виникнення спірних правових відносин між сторонами є виключно безвідповідальне ставлення позивача до наявних в нього прав, який для реалізації наявного в нього права не прибув для його фактичної реалізації в той час, коли реалізація наданого йому права щодо виключення з військового обліку була передбачена законодавством. На сьогоднішній день, через набуття чинності змін у законодавстві у 2014 році щодо граничного віку для виключення військовозобов`язаних з військового обліку, позивач не має права на виключення його з військового обліку до досягнення ним 60 років.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Приморського районного військового комісаріату м. Одеси про зобов`язання зняти з військового обліку за досягненням граничного віку перебування у запасі - відмовлено.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено по справі підготовче засідання на 23 жовтня 2018 року о 14:55 годині.

Ухвалою суду від 13 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову (вхід. № 34592/18) - повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 14 листопада 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 листопада 2018 року о 14:00 годині.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові та у відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд в їх задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рядовий запасу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на військовому обліку у Приморському районному військовому комісаріаті м. Одеси з 28.05.1990 року по теперішній час.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 2232-ХІІ), у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в районних (міських) військових комісаріатах та відповідних органах інших військових формувань.

Запас військовозобов`язаних поділяється на першу і другу категорії.

До запасу першої категорії належать військовозобов`язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність.

До запасу другої категорії належать військовозобов`язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби, а також військовозобов`язані-жінки.

Військовозобов`язані, зараховані до запасу другої категорії, у разі здобуття під час перебування в запасі або служби у військовому резерві військово-облікової спеціальності переводяться до запасу першої категорії (крім військовозобов`язаних-жінок).

Окрім того, згідно редакції ст. 28 Закону України № 2262-ХІІ станом на день звернення позивача до Приморського РВК м. Одеси та на теперішній час, запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.

Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 60 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

По-друге, згідно п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України № 2232-ХІІ, виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Судом встановлено, що станом на 13.04.2011 року (досягнення позивачем 40 років) чинне законодавство України передбачало граничнийвік перебування в запасі для військовозобов`язаних, що мають військове звання рядового складу - до 40 років.

Відповідно до п. 5.7.5 Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу Збройних Сил України та інших військових формувань, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 35 від 22.01.2002 року (із змінами та доповненнями), виключення з військового обліку військовозобов`язаних, які досягли граничного віку перебування в запасі Збройних Сил України, проводиться протягом січня-лютого наступного року за тим, у якому військовозобов`язані досягли граничного віку перебування в запасі.

У військових квитках (пункт 16) та облікових картках (розділ VI) військовозобов`язаних робляться записи про виключення їх з військового обліку, після чого військові квитки повертаються власникам, а облікові картки зберігаються у картотеці знятих і виключених з військового обліку.

Таким чином, суд погоджуються з доводами відповідача відносно того, що на час виникнення спірних правовідносин (на момент досягнення позивачем 40-річного віку) позивачу згідно вимог діючого законодавства належало у січні-лютому 2012 року прибути до Приморського РВК м. Одеси для оформлення належним чином документів для виключення його з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку із досягненням ним граничного віку перебування в запасі.

Крім того суд звертає увагу, що п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 року встановлено, що взяття на військовий облік, зняття ат виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у п. 16 цього Порядку.

Разом з тим, не прибувши у визначений строк до Приморською РВК м. Одеси, позивач фактично позбавив посадових осіб відповідача виконати відповідні заходи з виключення його з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі.

При цьому суд звертає увагу, що в редакції станом на теперішній час та на момент звернення позивача із заявою щодо роз`яснення підстав не виключення його з військового обліку, п. 2 ч. 2 ст. 28 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 60 років.

Таким чином, на сьогоднішній день відсутні законні підстави для виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних запасу Приморського РВК м. Одеси у зв`язку з досягненням ним граничною віку перебування в запасі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.Згідно ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії Приморського районного військового комісаріату м. Одеси вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому останнім не було допущено протиправної бездіяльності. При цьому суд погоджується з доводами відповідача відносно того, що фактичною підставою виникнення спірних правових відносин між сторонами є виключно безвідповідальне ставлення позивача до наявних в нього прав, який для реалізації наявного в нього права не прибув для його фактичної реалізації в той час, коли реалізація наданого йому права щодо виключення з військового обліку була передбачена законодавством.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

При цьому, суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 року у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв`язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб`єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.

Таким чином, позивач, враховуючи свою адміністративну правосуб`єктність, скористався своїм правом на судовий захист, при цьому згідно ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року його право не може бути обмежене, однак при встановлених обставинах підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приморського районного військового комісаріату м. Одеси про зобов`язання зняти з військового обліку за досягненням граничного віку перебування у запасі, відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу УІІ «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повне рішення суду складено та підписано суддею 18 грудня 2018 року.

Суддя С.О. Cтефанов