Справа № 583/2745/18

2/583/846/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді Сидоренка Р.В.,

при секретарях Зубатовій І.В., Шаміладзе В.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в м. Охтирці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зобов’язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що на Успенському кладовищі в м. Охтирці поховані її чоловік, його батьки, бабуся та онук. Поруч похована родина ОСОБА_5. Між могилами ОСОБА_6 (похованої 1993 року) та онука ОСОБА_7 (похований 1993 року) було пропущене вільне місце, на якому вкопаний металевий столик. В 2002 році навпроти столика був похований ОСОБА_5, в зв’язку із чим, на думку позивача, їхня земельна ділянка зменшилася на 50 см, чим порушено Закон України «Про поховання», яким передбачено, що відстань повинна бути 0,5 м. Ще за життя чоловіка, вони вирішили, що онук буде посунутий навпроти могили ОСОБА_5, а позивач буде похована біля могили онука. 21.11.2016 року проведено поховання ОСОБА_8 Щоб її могила була поряд із чоловіком і на одному з ним рівні, вона була похована шляхом підкопування до могили її онука, внаслідок чого просів бордюр, похилилася надмогильна плита та частково пам’ятник. Під час проведення похорон і поминок також була пошкоджена могила її чоловіка, розійшлися та просіли бордюри, відпала плитка, похилився його пам’ятник. Переустановлення пам’ятника в травні 2017 році коштувало 1700 грн. Таким чином, порушивши вимоги закону України «Про поховання та похоронну справу», яким встановлено вимоги до розміщення поховань, донька ОСОБА_8 - ОСОБА_4 провела поховання матері ОСОБА_8 впритул до могили її онука. Тому просить зобов’язати ОСОБА_4 привести поховання батьків у відповідності до вимог Закону України «Про поховання і похоронну справу», відсунути їх поховання (ОСОБА_5, ОСОБА_8А.) з родинного поховання ОСОБА_6 до могили своїх рідних на 0,5 м згідно Закону України «Про поховання і похоронну справу»; стягнути з відповідача 1700 грн. матеріальної шкоди за переустановлення пам’ятника ОСОБА_9.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві, просили задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. Надав письмовий відзив в якому зазначив, що позивачем не надано свідоцтва про поховання, передбаченого п. 2.11 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань від 19.11.2003 року, який підтверджує право позивача на користування місцем поховання та має відповідні права. Тобто відсутнє порушення прав позивача, в якості користувача місця поховання. При зобов’язанні відповідача вчинити дії та відшкодувати матеріальну шкоду необхідно встановити вину відповідача, її протиправну поведінку. Відповідні докази позивач суду не надав. Обставини на які посилається позивач щодо відстані між могилами, та стану який існував до поховання, є необґрунтованими. Доказів наявності родинного поховання позивачем не надано. Також обставини на які вказує позивач, як на підставу перепоховання, не можуть бути винятковими та обґрунтованими. Щодо відшкодування матеріальної шкоди згідно наданого рахунку, то позивачем не доведено наявність вини та протиправності дій відповідача. Крім того, рахунок, наданий позивачем, не підтверджує сплату коштів позивачем, а тільки те, що був виставлений рахунок до оплати; роботи здійснювалися для усунення пошкоджень; місце проведення робіт; який пам’ятник був переустановлений, на якій могилі. В зв’язку з чим, просить відмовити в позові ОСОБА_1 у повному обсязі.

Позивач надала заперечення на відзив, в яких зазначила, що вона має свідоцтво про поховання її чоловіка ОСОБА_9, видане 10.01.2013 року, яке є підтвердженням того, що він похований на ділянці родинного поховання. Часткове поховання батьків ОСОБА_4 – ОСОБА_8 між могилами ОСОБА_9 суперечить вимогам статті 25 Закону України «Про поховання і похоронну справу» і «Порядку утримання кладовищ», розроблених Охтирською міською радою з метою реалізації положень Закону України «Про поховання і похоронну справу». На ділянці ОСОБА_4 було достатньо місць і довжини, щоб поховати своїх рідних. Проектна документація на родинне поховання в КП «Благоустрій» не видається. Розміри її земельної ділянки не виходять за межі Закону України «Про поховання і похоронну справу» і «Порядку утримання кладовищ». ОСОБА_4 також не має проектної документації на часткове поховання ОСОБА_8 між похованням ОСОБА_9. Таким чином порушуються її права бути похованій в окремій могилі поряд зі своїми рідними на родинному кладовищі. Установка і перестановка пам’ятника її чоловіку замовлялися у приватного підприємця, тому квитанція такого зразка. Оплата проводилася двома частинами 1000 грн. та 700 грн.

Ухвалою суду від 01.08.2018 року відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 22.08.2018 року.

25 вересня 2018 року ухвалою суду закрите підготовче провадження, розгляд справи призначений по суті на 09.11.2018 року.

28.09.2018 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло письмове клопотання про забезпечення доказів у справі (а.с. 58), шляхом створення незалежної компетентної комісії з метою обстеження поховань родини ОСОБА_1 і ОСОБА_8 на Успенському кладовищі м. Охтирка для вимірювання відстаней між могилами, площ поховання, яку створити із повноважних представників, склад учасників яких вирішити в підготовчому засіданні, з обов’язковим залученням ОСОБА_1 і ОСОБА_4 Того ж дня надала до суду заяву (а.с. 79) про залучення співвідповідача ОСОБА_10, який на час спірних відносин очолював Комунальне підприємство «Благоустрій», оскільки його дії та рішення призвели до конфліктної ситуації.

Ухвалою суду від 09.11.2018 року, клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів повернуто заявнику.

Згідно ч. 1 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження залучити до участі у справі співвідповідача.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 подала заяву про залучення співвідповідача ОСОБА_10 після закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду. Разом з тим, в судовому засіданні 24.09.2018 року ОСОБА_1 не заперечувала проти призначення справи до розгляду.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про залучення співвідповідача ОСОБА_10, про що постановлено протокольну ухвалу.

Крім того, звертаючись до суду із заявою про залучення як співвідповідача директора Комунального підприємства «Благоустрій» ОСОБА_10, позивач посилається на те, що його дії та рішення призвели до конфліктної ситуації. В той час, як матеріали цивільної справи свідчать про те, що підставою звернення позивача до суду з цим позовом стало порушення ОСОБА_4 вимог Закону України «Про поховання».

В зв’язку з чим, ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду із окремим позовом до зазначеної особи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.06.2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Сумської області від 18.09.2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з виконавчого комітету Охтирської міської ради, Комунального підприємства «Благоустрій» моральну шкоду та судові витрати.

У суді встановлено, і це не заперечують сторони, встановлено, що в м. Охтирці, по вул. Залізничній, знаходиться Успенське кладовище. Земля під цим кладовищем є об’єктом комунальної власності, що підтверджується копією Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №2278267 від 01 жовтня 2008 року.

На даному кладовищі знаходяться могили «ОСОБА_11 1915 - 1974 – ОСОБА_12 1902 - 1965», онук позивача «ОСОБА_7 1990-1993», чоловік «ОСОБА_13 17.05.1939 - 01.09.2013», поруч з якими могили родичів відповідача ОСОБА_4 - «ОСОБА_5 21.04.1929 - 01.02.2002» та «ОСОБА_8 01.05.1932 - 21.11.2016».

06 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася із скаргою до КП «Благоустрій» щодо грубих порушень при похованні та недотримання відстаней між могилами на Успенському кладовищі м. Охтирка, Сумської області.

У відповідь на цю скаргу КП «Благоустрій» листом від 26 грудня 2016 року повідомило, що, оскільки Успенське кладовище, яке знаходиться по вул. Залізничній, у м. Охтирці, Сумської області, створене більше ста років тому, нових місць для поховання немає, захоронення проводяться біля могил рідних та близьких, тому відстані між проходами значно скорочені. (а.с. 59)

12 червня 2017 року на чергову скаргу ОСОБА_1 була надана відповідь КП «Благоустрій» про те, що 21 вересня 2005 року Виконавчим комітетом Охтирської міської ради було прийнято рішення про часткове припинення поховань померлих на Соборному, Успенському та Миколаївському кладовищах і надавати дозволи на поховання померлих на вказаних кладовищах згідно з договорами-замовленнями, враховуючи волевиявлення особи, яка взяла зобов’язання поховати померлого, виключно в існуючих межах. Відповідно до Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 16 грудня 2004 року поховання не повинні виходити за межі території державного плану, відстань між рядами повинна бути 1 метр, між ділянками поховань в рядку - 0,5 м. Оскільки Успенське кладовище дуже старе, відстань між рядами не дотримана із самого початку його існування, захоронення проводяться біля могил рідних та близьких. Зі слів ОСОБА_4 було з’ясовано, що в 2002 році доглядач цього кладовища в межах місця родинного захоронення родини ОСОБА_8 надала місце для поховання її батька і на прохання матері зарезервувала місце для ОСОБА_8 поруч з чоловіком. На той час на зарезервованому місці були чагарники та сміття, захоронень поруч не було. Їй також передали вимогу позивачки щодо перепоховання своїх батьків вперед до своїх родичів на 0,5 м, щоб в майбутньому була допустима відстань для поховання самої позивачки, але ОСОБА_4 категорично відмовилася, так як вважає, що з її боку не було жодних порушень і вона не бажає турбувати прах померлих батьків. При замірах було встановлено, що відстань між могилою онука ОСОБА_1 та могилою померлої ОСОБА_8 становить 0,55 м. Оскільки, грубих порушень виявлено не було, позивачці було запропоновано знайти спільну мову з ОСОБА_4 та вирішити цей конфлікт мирним шляхом (а.с. 60).

19 червня 2017 року ОСОБА_1 на особистому прийомі у міського голови Охтирської міської ради ОСОБА_14 звернулася із скаргою на роботу директора КП «Благоустрій» та розподіл місць на кладовищі. 30 червня 2017 року директором КП «Благоустрій» була надана письмова відповідь, з якої убачається, що в листопаді 2016 року був виїзд на Успенське кладовище комісії у складі заступника директора КП «Благоустрій» ОСОБА_15, завідувача КПО ОСОБА_16 і ОСОБА_1, якою було оглянуто та зроблено заміри місць поховань онука ОСОБА_1 та ОСОБА_8, в ході яких не виявлено пошкоджень могил та пам’ятників. Насип щойно насипаної могили впритул до плитки. Плитка непошкоджена, бордюр зі сторони входу до місця родинного поховання ОСОБА_1 трохи просів від давності. Жодні споруди не осквернені та не пошкоджені. ОСОБА_4 неодноразово запрошувалася до КП «Благоустрій» на співбесіду, але вона посилаючись на погане самопочуття відмовлялася. Перепоховати своїх батьків ближче на 0,5 м до своїх родичів, щоб дотриматися допустимих відстаней, вона відмовилася. (а.с. 40)

Також ОСОБА_1 ще в лютому в червні 2017 року зверталась до директора КП «Благоустрій» з питань порушень допущених при похованні ОСОБА_8, але позитивної відповіді вона не отримала.

07 серпня 2017 року ОСОБА_17 звернулася із скаргою до міського голови з питання оцінки ситуації щодо розподілу місць на кладовищі, яка була розглянута за дорученням управлінням капітального будівництва та житлово-комунального господарства Охтирської міської ради 10 серпня 2017 року. У відповіді йде мова про те, що вказане питання було розглянуто з виходом на територію Успенського кладовища в присутності заявниці, начальника та головного спеціаліста-юрисконсульта управління та завідувача ритуальної служби КП «Благоустрій». В результаті обстеження місць поховання родин ОСОБА_8 та ОСОБА_17, вислухавши думку заявниці, враховуючи, що кладовище функціонує близько 100 років без розподілу його на ділянки-сектори, надати оцінку ситуації щодо розподілу місць на кладовищі не є можливим. Також зазначено, що площа місця родинного поховання родини ОСОБА_17 перевищує норми, визначені законодавством, а на території вказаного місця родинного поховання наявне місце між могилами, достатнє для здійснення ще одного поховання. Чинними нормативними актами не передбачено резервування місця для майбутніх захоронень (а.с. 64)

02 жовтня 2017 року ОСОБА_17 звернулася із скаргою до міського голови з питання надання акту обстеження поховань на Успенському кладовищі, яка була розглянута за дорученням управлінням капітального будівництва та житлово-комунального господарства Охтирської міської ради 12 жовтня 2017 року. Для обстеження поховань на Успенському кладовищі була створена комісія за участю представників управління та міської ритуальної служби Комунального підприємства «Благоустрій», якою 11 жовтня 2017 року був складений відповідний акт. (а.с. 66)

У судовому засіданні позивачка також зазначала, що 06.11.2017 року вона звернулася із скаргою до міського голови з питання надання акту обстеження поховань на Успенському кладовищі, яка була розглянута за дорученням управлінням капітального будівництва та житлово-комунального господарства Охтирської міської ради 17 листопада 2017 року. З наданої відповіді слідує, що площа земельної ділянки, яку займає територія Успенського кладовища становить 7,6705 га. Рішенням Виконавчого комітету Охтирської міської ради від 16 березня 2005 року № 91 при Комунальному підприємстві «Благоустрій» створена ритуальна служба в місті, яка відповідно до Положення забезпечує функціонування місць поховань. Рішенням Виконавчого комітету Охтирської міської ради від 21 вересня 2005 року № 293 на території Успенського кладовища частково припинено поховання померлих. Територія кладовища не поділена на ділянки-сектори та ряди, так як кладовище функціонує понад 100 років. Міська рада, виконавчий комітет міської ради та його структурні підрозділи не мають повноважень щодо надання правової оцінки діям директора КП «Благоустрій» та громадянки ОСОБА_4 Наказом управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Охтирської міської ради від 13 листопада 2017 року № 121-ОД була створена комісія для обстеження поховань на Успенському кладовищі м. Охтирка.

В результаті проведених обстежень та замірів, про що 16 листопада 2017 року складено відповідний акт виявлено наступне. Могили родини ОСОБА_17 розташовані наступним чином: подвійна могила «ОСОБА_11 1915-1974 рр. - ОСОБА_12 - 1902-1965», встановлений гранітний пам’ятник, облаштована тротуарною плиткою; вільне місце, на якому встановлені стіл та лавка, має довжину по влаштованій тротуарній плитці - 1,88 м; могила «ОСОБА_7 1990-1993», встановлений пам’ятник, облаштована тротуарною плиткою; могила «ОСОБА_17А.», встановлений гранітний пам’ятник, облаштована тротуарною плиткою. Могили ОСОБА_8 розташовані наступним чином: могила «ОСОБА_18 21.04.1929 - 1.02.2002 р.р.», встановлений гранітний пам’ятник, відстань від початку могили до бордюрного каменю території, де встановлений стіл та лавка - 1,75 м; могила «ОСОБА_8 01.05.1932 - 21.11.2016 р.р.», відстань від початку могили, де встановлений дерев’яний хрест, до бордюрного каменю території захоронення ОСОБА_7 - 2,05 м, відстань від краю могили до початку пам’ятника «Мединський С.» - 0,65 м. Зі слів заявниці після поховання «ОСОБА_8А.» ґрунт був накиданий до місця захоронення «Мединський С.», влаштування тротуарної плитки та гранітних пам’ятників нею було проведено після захоронення «ОСОБА_5А.» (а.с. 68).

Після чергової скарги ОСОБА_1 04.06.2018 року комісією, створеною на КП «Благоустрій», було обстежено місця поховання на Успенському кладовищі м. Охтирка та складено акт, згідно якого в результаті обстеження виявлено наступне: ділянка місця родинного поховання «Добробабенків» облаштована тротуарною плиткою, загальна площа якої становить 18,68 м^{2. Ділянка місця родинного поховання «Сталинських» також облаштована тротуарною плиткою біля гранітних пам'ятників, загальна площа яких становить 3 м2.}

Згідно ст. 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 року, поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого; забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Згідно ст. 8 Закону України «Про поховання та похоронну справу», організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами. Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції: 1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання; 2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання; 3) створюють ритуальні служби; 4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв'язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом; 5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб'єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності; 6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами. Для організації (утворення), будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства.

Згідно ст. 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу», особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до міського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб'єктів господарської діяльності, які уклали договори із міським головою або ритуальною службою про надання цих послуг. Необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу», для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Згідно ст. 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу», за зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації. За бажанням одного з родичів, визначених у частині п'ятій статті 6 цього Закону, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання. Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Це свідоцтво дає право його пред'явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов'язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання). Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі обліку намогильних споруд, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

Відповідно до п. 1.7 затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003 року № 193 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань (далі – Порядок), сектори території місць поховань поділяються на ряди та місця, відстань між рядами повинна бути один метр, між ділянками поховань в ряду - 0,5 м.

Пунктом 2.4. вказаного Порядку, передбачає, що за зверненням виконавця волевиявлення чи особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого.

На бажання виконавця чи особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання.

Згідно з п. п. 2.5, 2.6 Порядку, кожне поховання померлого здійснюється в окремій могилі. Довжина могили для дорослого повинна бути не менше двох метрів, ширина - 1 м, глибина - не менше 1,5 м від поверхні землі до кришки труни, з урахуванням місцевих ґрунтово-кліматичних умов. У разі поховання померлих дітей розміри могили можуть бути відповідно зменшені. Відстань від дна могили до рівня стояння ґрунтових вод повинна бути не менше 0,5 м, висота намогильного горбка - 0,5 м.

Згідно ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», користувачем місця поховання (місця родинного поховання) - є особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене ст. 25 цього Закону.

Чинними на час поховання родини ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Правилами організації поховання та ритуального обслуговування в населених пунктах України, затверджених Наказом №10 від 3.03.1995 року Державного комітету з питань житлово-комунального господарства, родинних поховань не передбачалося. Такого ж не передбачалося і наступними нормативними актами до 2003 року.

З набранням чинності ЗУ «Про поховання та похорону справу» введена можливість родинних поховань.

Така можливість регламентована зазначеним Законом та Наказом N193 від 19.11.2003 року Державного комітету з питань житлово-комунального господарства.

Пунктом 2.8 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, передбачено можливість виділення місць для поховання 2 і більше осіб, при цьому для родинного поховання, відповідно до п. 2.8, виділяється ділянка площею 6,6м^{2 (2,2х3).}

^{Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 надала свідоцтво про поховання свого чоловіка ОСОБА_9 Вказане в свідоцтві місце поховання не є родинним, а є одинарним.}

^{Посилання позивача на те, що відповідачем було порушено її права, як користувача місця родинного поховання, не мають правового значення по суті заявлених вимог, оскільки ОСОБА_1 є користувачем місця поховання свого чоловіка ОСОБА_9, до спеціалізованого комунального підприємства для отримання свідоцтва користувача місця родинного поховання позивач не зверталася, про що не заперечила сама в судовому засіданні, і будь-яких інших доказів підтвердження права вирішення питань про проведення перепоховання останків померлих та інших дій пов'язаних з використанням місця поховання суду не надано.}

^{Таким чином, у позивача відсутнє право звернення до суду з заявленими вимогами, оскільки на дату здійснення поховання ОСОБА_19 та ОСОБА_8 право користувача місця родинного поховання у позивача не було оформлено у встановленому Законом порядку та не визначений розмір та межі земельної ділянки місця родинного поховання, а тому не може бути порушено право, яке не набуто у встановленому порядку.}

^{Разом з тим, як було встановлено постановою апеляційного суду Сумської області виконавчий комітет Охтирської міської ради та КП «Благоустрій» несуть відповідальність за впорядкування, організацію роботи, утримання та належне функціонування Успенського кладовища у відповідності до норм чинного законодавства.}

^{Також суду не надано доказів того, що поховання померлих батьків у порушення визначеної законом процедури здійснювала безпосередньо відповідач. Адже поховання здійснюється відповідною підрядною спеціалізованою організацією (виконавцем) у межах визначеної законом компетенції. Відповідач ОСОБА_4 не наділена правом вибору та встановленням меж ділянки для поховання. У неї також відсутнє право і на неї особисто не може бути покладений обов’язок здійснення перепоховання чи зміщення могил.}

^{Суд прийшов до висновку, що поховання ОСОБА_8 було здійснене на земельній ділянці, виходячи із дозволу, наданого компетентними органами, були дотримані вимоги Закону України «Про поховання та похорону справу», а фактичні обставини, викладені позивачем в заяві, не підтверджені. Надані суду світлини не можуть бути достатнім та беззаперечним доказом зазначених обставин. Будь-яких інших доказів неправомірності дій відповідача позивач не надала, а тому порушень прав, свобод та інтересів, за захистом яких вона звернулись до суду зі сторони відповідача не було.}

^{Крім того, як вбачається з відповіді наданої 10.08.2017 року Управлінням капітального будівництва та житлово – комунального господарства наданої ОСОБА_1, при обстеженні місць поховання родини ОСОБА_8 та ОСОБА_1 встановлено, що площа місця поховання родини ОСОБА_1 перевищує норми, визначені законодавством, та його території наявне місце між могилами, достатнє для здійснення ще одного поховання.}

^{Також навпроти могили ОСОБА_8 розміщена могила онука позивачки ОСОБА_7. Позивач у судовому засіданні заявила про наявність домовленості між нею та донькою про перепоховання тіла онука задля того, щоб після настання смерті вона була похована поруч із чоловіком. Суд виходить із того, що користувачем зазначеної могили є не позивачка (хоча вона і стверджує про те, що є користувачем родинного поховання), а батьки померлого хлопчика. Суду не надано доказів про надання згоди вказаними особами на перепоховання своєї дитини, а також дозволу на зазначену дію з боку компетентних організацій, як про це передбачено чинним законодавством.}

^{Також надаючи оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права суд приходить до наступного.}

^{Виключним виступає такий спосіб захисту, який усуває можливість застосування інших, крім нього, способів.}

^{Говорячи про виняткові способи захисту, їх існування не входить в протиріччя з принципом здійснення цивільних прав своєю волею і в своєму інтересі, оскільки реалізація права не може бути нескінченною. Вона обмежена законом.}

^{Статтею 12 ЦК України передбачено, що захист цивільних прав здійснюється в тому числі шляхом визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, визнання заперечної операції недійсною і застосування наслідків її недійсності, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання недійсним акту державного органу або органу місцевого самоврядування, іншими способами, передбаченими законом.}

^{За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.}

^{Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, позивач не довела, що обраний нею спосіб захисту є винятковим, та в разі його задоволення він не призведе до порушення прав та інтересів інших осіб.}

^{Судові витрати залишити за позивачем без відшкодування.}

^{На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 13, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -}

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зобов’язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.В. Сидоренко

Повний текст рішення складено 17.12.2018 року.