Провадження № 2/697/482/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Льон О.М.

за участю секретаря с/з Дрянової Н.В.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Каневі, Черкаської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина Сергій Вячеславович, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання договору дарування недійсним, припинення права власності, визнання права власності на спадкове майно та стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Канівського міськрайонного суду звернулася ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина Сергій Вячеславович, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання договору дарування недійсним, припинення права власності, визнання права власності на спадкове майно та стягнення боргу. Свій позов мотивує тим, що вона - ОСОБА_4, є рідною донькою ОСОБА_8. Згідно запису акта про переміну прізвища, імені, по батькові №20 від 22.10.2003 її батько змінив прізвище, ім'я та по батькові на ОСОБА_8.

Згідно Постанови Канівського міськрайонного суду від 15.03.1996 її батько мав сплачувати на її утримання аліменти, але протягом всього часу не сплачував та заборгував аліменти в розмірі 31596,30 грн. Крім того, згідно іншого рішення Канівського міськрайонного суду від 01.06.2012 у справі №2308/1078/2012 мав би сплачувати на її утримання аліменти на час її навчання, але теж не сплачував та заборгував суму в розмірі 16492,00 грн. Загальна сума заборгованості склала 48088,30 грн.

Після смерті її бабусі ОСОБА_9, яка померла в листопаді 2017 року, 10.04.2018 вона через адвоката звернувшись до Канівського міськрайонного суду з запитами про ознайомлення з матеріалами справи дізналася про те, що її батько ОСОБА_8 (ОСОБА_8) оголошений померлим з ІНФОРМАЦІЯ_16 та видано свідоцтво про смерть і майно, що належало йому перейшло у спадок до рідного брата її батька - відповідача ОСОБА_2

Вважаючи, що відповідач зобов'язаний погасити заборгованість, що виникла у спадкодавця в розмірі 48088,30 грн., вона з метою врегулювання спору позасудовим шляхом, зателефонувала на НОМЕР_4 дядькові ОСОБА_2, а також його дружині ОСОБА_11 на НОМЕР_5, і повідомила про погашення заборгованості, але їй було повідомлено, що всі питання будуть з'ясовувати в судовому засіданні. Також вона звернулася до нотаріальної контори про прийняття спадщини від свого батька, про те їй надано відмову в зв'язку з тим, що спадщина вже отримана і зареєстрована за іншою особою.

На день смерті її батька станом на 21.07.2014 залишилося спадкове майно, зокрема, 1/4 частина житлової квартири АДРЕСА_6, яке невідомо яким чином перейшло до спадкоємця другої черги брата померлого. Вважає, що відповідач шахрайським способом заволодів майном, ввівши в оману нотаріуса про відсутність спадкоємців першої черги. Її батько ОСОБА_8 (ОСОБА_8) оголошений померлим з ІНФОРМАЦІЯ_16, а вона є спадкоємцем першої черги, саме тому вона має право на дане майно. Вважає, що і спадкове майно після її діда ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_17 теж оформлено поза межами закону її батька та дядька ОСОБА_5 Станом на 2008 рік існував заповіт, тому є підозри, що договір дарування від 26.09.2015 теж оформлений з приховуванням дійсних намірів або від незнання своїх прав сторонами в договорі. Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 борг по аліментам в розмірі 48088,30 грн. Визнати свідоцтво про право на спадщину від 28.10.2017 недійсним. Визнати договір дарування від 26.09.2015 недійсним. Припинити за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_6 та визнати за ним право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_6. Визнати за нею, ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_6. Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_6. Стягнути з відповідача усі понесені судові витрати по справі, що складаються з: судового збору в сумі 1409,60 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

У судове засідання позивач ОСОБА_4 та її представник - адвокат ОСОБА_13, який діє на підставі ордеру серії ЧК №69412 від 29.05.2018 (а.с.39 т.1) не з'явилися, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги з уточненнями, що подані в заяві від 04.12.2018 про залишення частини позовних вимог без розгляду підтримали повністю, які просять задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, який діє на підставі ордеру серії ЧН №017168 від 14.06.2018 (а.с.103 Т.1) заперечували щодо задоволення усіх позовних вимог, про що надано до суду відзив на позов (а.с.95,96 т.1), у задоволенні позову просять відмовити повністю.

У судове засідання третя особа, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_5 не з'явився, надав до суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги з уточненнями, що подані в заяві від 04.12.2018 про залишення частини позовних вимог без розгляду підтримав повністю, не заперечував проти їх задоволення.

У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина С.В не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_14 показав, що він знає відповідача ОСОБА_2 та третю особу: ОСОБА_5 з дитинства, так як тривалий час з проживав з ними по сусідству, також знав їх матір ОСОБА_9, з якою спілкувався. В одній із розмов остання розповідала йому, що онука ОСОБА_4 заявляла претензії щодо боргу її батька - ОСОБА_8 по аліментам.

Допитана в суді свідок ОСОБА_15, показала, що вона є сусідкою померлої ОСОБА_9, спілкувалася вони постійно. ОСОБА_9 розповідала, що до неї приходила онука ОСОБА_4, яка біля під'їзду будинку пред'являла претензії щодо сплати аліментів батька. З бабусею позивач ОСОБА_4 не спілкувалися, щодо відносин з сином ОСОБА_5, то може підтвердити, що він провідував матір ОСОБА_9 у лікарні, про що остання особисто розповідала.

Допитана в суді свідок ОСОБА_16 показала, що знала померлу ОСОБА_9, була її подругою, часто спілкувалися. Знає, що ОСОБА_9 розшукувала сина ОСОБА_17 та зверталася до суду. ОСОБА_18 її не провідувала, не доглядала та не спілкувалися. Коли її син ОСОБА_19 одружився, у нього народилася донька ОСОБА_18, стосунки у його шлюбі були неприязні і він зі своєю дружиною розлучилися.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

Ухвалою судді Канівського міськрайонного суду від 11.06.2018 відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 26.06.2018 та витребувано докази.

Ухвалою судді Канівського міськрайонного суду від 11.06.2018 задоволено клопотання позивача ОСОБА_4 про відстрочку сплати судового збору, відстрочено позивачеві сплату судового збору за позовну вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості по аліментам у розмірі 704,80 грн., за позовну вимогу немайнового характеру про припинення права власності на 2/3 частини квартири та визнання за відповідачем право власності на 1/3 частину квартири в розмірі 704,80 грн. та за позовну вимогу майнового характеру про визнання права власності за позивачем на 1/3 частину квартири, до ухвалення судового рішення у справі (а.с.46,47 т.1).

26.06.2018 ухвалою суду витребувано докази по справі.

08.08.2018 ухвалою суду залишено без руху позовну вимогу про визнання за третьою особою - ОСОБА_5 права власності на 1/3 частину АДРЕСА_7, у зв'язку з несплатою судового збору в цій частині позову.

14.08.2018 на виконання вище зазначеної ухвали суду адвокатом ОСОБА_13 надано квитанцію про сплату судового збору (а.с.138 т.1 ), яку приєднано до матеріалів справи.

30.08.2018 до суду надійшла заява адвоката ОСОБА_13 про уточнення та збільшення позовних вимог, яку ухвалою суду від 12.09.2018 залишено без руху та надано термін для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 27.09.2018 заяву представника позивача ОСОБА_13 про уточнення та збільшення позовних вимог до позовної заяви по справі вирішено вважати неподаною та повернуто представнику позивача ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_13

Ухвалою Канівського міськрайонного суду від 04.10.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 26.10.2018, а також вирішено питання про виклик свідків.

Ухвалою суду від 26.10.2018 під час першого судового засідання залишено без задоволення клопотання відповідача та його представника про залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою в судове засідання позивача. Судовий розгляд по справі відкладено на 20.11.2018.

20.11.2018 ухвалою суду відмовлено представнику позивача ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_13 у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду апеляційним судом Черкаської області скарги ОСОБА_4 на рішення Канівського міськрайонного суду №697/2052/17 від 09.10.2017.

Ухвалою судді від 27.11.2018 за клопотанням представника відповідача, ухвалено провести судове засідання призначене на 04.12.2018 режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 04.12.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залишення частини позовних вимог без розгляду.

З'ясувавши обставини справи в межах заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що батьками позивача ОСОБА_4 є батько: ОСОБА_8 та мати: ОСОБА_20, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 27.01.1994 (а.с.12 т.1).

Постановою Канівського міського суду №АЕ-27/1996 від 15.03.1996 (а.с.16 т.1) з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_20, стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 05.03.1996 і до її повноліття, але не менше 25% неоподаткованого мінімуму доходів.

З актового запису про переміну прізвища, імені, по батькові №20 від 22.10.2003 (а.с.18,59 т.1) вбачається, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 змінив своє прізвище, ім'я та по батькові на «ОСОБА_8».

Заочним рішенням Канівського міськрайонного суду №2308/1078/2012 від 01.06.2012 (а.с.22,23 т.1, а.с.15 т.2) стягнуто з ОСОБА_8 (ОСОБА_8), ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_8, на корить ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючої АДРЕСА_9, аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 25% від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19.04.2012 і на період навчання до 30.06.2014.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області №697/1705/14-ц від 21.07.2014 (а.с.24,25 т.1) задоволено заяву ОСОБА_9 та оголошено ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Канева Черкаської області - померлим.

Після вступу вище вказаного рішення суду в законну силу, Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Каневі реєстраційної служби Канівського міськрайонного управління юстиції 27.08.2014 видано свідоцтво серії НОМЕР_7 про смерть ОСОБА_8, відповідно до якого останній помер ІНФОРМАЦІЯ_18 (а.с.16 т.1).

Однією із заявлених позивачем позовних вимог є визнання свідоцтва про право на спадщину від 28.10.2017 недійсним, щодо цієї вимоги суд зазначає наступне.

З наданих приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В. матеріалів спадкової справи №38/2018, що заведена після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_18 (а.с.61-91 т.1) вбачається, що 05.09.2017 відповідач ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті рідного брата ОСОБА_8 Після чого постановою нотаріуса від 05.09.2017 ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено, у зв'язку із тим, що останній не прийняв спадщину відповідно до діючого законодавства у встановлені законом строки.

Рішенням Канівського міськрайонного суду №697/2052/17 від 09.10.2017 (а.с.26,27 т.1) визнано поважною причину пропуску ОСОБА_2 строку для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_18 та визначено відповідачу ОСОБА_2 додатковий строк терміном у два місяці для прийняття спадщини після смерті - ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_18.

20.10.2017 відповідач ОСОБА_2 повторно звернувся до нотаріуса та прийняв спадщину після смерті брата ОСОБА_8 померлого ІНФОРМАЦІЯ_18.

З інформації наданої КП «ЧООБТІ» №658 від 26.10.2017 (а.с.81 т.1) вбачається, що станом на 01.01.2013 за ОСОБА_8 у Канівському відділенні ЧООБТІ зареєстрована 1/4 частка квартири АДРЕСА_2, право власності на яку підтверджується свідоцтвом НОМЕР_8 на право власності від 10.04.1998 видане Канівським міськвиконкомом та Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно №244843648 від 28.10.2017 (т.1 а.с.85,86 на звороті).

З свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.10.2017, посвідченим приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округ Стеблиною С.В., зареєстрованого в реєстрі №1975 (а.с.87 на звороті т.1) вбачається, що спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_18 є його рідний брат - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: 1/4 частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_2, яка належала померлому ОСОБА_8, який змінив своє прізвище, ім'я та по батькові на «ОСОБА_8».

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Статтями 1217, 1223 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.ст.1261, 1262 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Статтею 1224 ЦК України передбачено, що не мають права на спадкування особи: які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя; які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині. Не мають права на спадкування за законом: батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини; батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом; одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Враховуючи викладене, позивачем та її представником не надано суду доказів того, що відповідач ОСОБА_2 не мав права на спадкування після смерті свого брата. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач ОСОБА_4 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька не зверталася, позовну вимогу до суду про встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини не заявляла, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в цій частині позову.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання договору дарування від 26.09.2015 недійсним, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню - ст.719 ч.2 ЦК України.

Зі змісту спірного договору дарування від 26.09.2015 (а.с.90,91 т.1) судом встановлено, що ОСОБА_9 - Дарувальник, усвідомлюючи природу цього правочину та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, діючи вільно, за відсутності будь якого примусу як фізичного, так і психічного, подарувала та передала своєму сину - ОСОБА_2, а Обдарований прийняв в дар від Дарувальника 1/2 (одну другу) частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_10

У п.9 договору сторонам роз'яснено, що згідно з ч.1 ст. 722 ЦК України право власності Обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

У п. 14 договору сторони підтвердили, що цей договір відповідає їхнім дійсним намірам і не носить характеру формального та удаваного правочину, укладається ними відповідно до справжньої їх волі, без будь якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, вони однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчать, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать їх особисті підписи на договорі.

У відповідності до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.ч. 3, 4, 5 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно вимог ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

З свідоцтва про смерть НОМЕР_9 від ІНФОРМАЦІЯ_19 (а.с.113 т.1) вбачається, що ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_19 в м. Каневі Черкаської області.

Сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_4 не є стороною оскаржуваного договору дарування від 26.09.2015, посвідченого приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В.

Вирішуючи спір у даній частині позову, суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, а й за позовом заінтересованої особи, при цьому, слід розуміти, що вона стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану.

На думку суду, заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

Ні представник позивача, ні позивач ОСОБА_4, звернувшись до суду з позовом про визнання договору дарування недійсними, не будучи при цьому однією із сторін у зазначеному договорі, не довели суду, які права і законні інтереси позивача, як заінтересованої особи, безпосередньо порушені укладеним договором та які майнові інтереси будуть відновлені у результаті визнання договору недійсними.

З огляду на те, що позивач не є стороною оспорюваного договору дарування, жодних законних прав чи свобод у разі визнання вказаного правочину недійсними у ОСОБА_4 не виникне, суд прийшов до висновку, що позивач не має права вимагати визнання недійсним цього правочину, а тому її позов у цій частині є безпідставним.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 про припинення права власності за відповідачем ОСОБА_2 на 2/3 частини квартири АДРЕСА_11 та визнання за ним права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_11; а також про визнання за нею - ОСОБА_4 права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_11, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суд вважає, що вище зазначені позовні вимоги є похідними від заявленої вимоги ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину від 28.10.2017 недійсним, а тому оскільки суд не знайшов підстав для її задоволення, то і ці позовні вимоги (про припинення права власності за відповідачем ОСОБА_2 на 2/3 частини квартири АДРЕСА_11 та визнання за ним права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_11; а також про визнання за нею - ОСОБА_4 права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_11) не підлягають до задоволення.

Крім того, в судовому засіданні не заперечувалося представником позивача - адвокатом ОСОБА_13, що частка померлого ОСОБА_8 у спірному майні - квартири АДРЕСА_3 становила 1/4 частки, а тому позивач ОСОБА_4 ніяким чином не може претендувати на 1/3 частку спірної квартири.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 боргу спадкодавця по аліментах, суд зазначає наступне.

Як вже судом зазначалося вище, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_8, який змінив своє прізвище, ім'я та по батькові на ОСОБА_8 є батьками позивача ОСОБА_4 (а.с.12 т.1).

Рішеннями Канівського міського суду Черкаської області №АЕ-27/1996 від 15.03.1996 (а.с.16 т.1) та Канівського міськрайонного суду Черкаської області №2308/1078/2012 від 01.06.2012 (а.с.22,23 т.1, а.с.15 т.2) з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_20, стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 05.03.1996 і до її повноліття, але не менше 25% неоподаткованого мінімуму доходів та відповідно аліменти на період її навчання у розмірі 25% від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19.04.2012 і до 30.06.2014.

Відповідно до розрахунку старшого державного виконавця Канівського ВДВС ГТУЮ у Черкаській області Кизим Ю.О. про заборгованість по аліментах відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», що міститься в матеріалах справи (а.с.20 т.1) вбачається, що станом на 30.06.2014 заборгованість ОСОБА_8 (ОСОБА_8.) по аліментах за виконавчим листом Канівського міськрайонного суду №2308/1078/2012, виданого 19.11.2012 про стягнення з ОСОБА_8 (ОСОБА_8) на корить ОСОБА_20 аліментів на утримання дочки ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 25% від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19.04.2012 до 30.06.2014 становить 16492,00 грн.

Інших відомостей про наявність у ОСОБА_8 (ОСОБА_8.) сум заборгованості за аліментними зобов'язаннями на користь позивача або її матері ОСОБА_20 в матеріалах справи не міститься та позивачем або її представником суду не надано.

Частиною 2 ст. 194 СК України передбачено, що якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Положенням ч. 1 ст. 608 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, що вказано у ст. 1218 ЦК України.

Відповідно до частини 3 статті 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.

Статтями 1281 та 1282 ЦК України визначено спеціальний порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців та порядок задоволення спадкоємцями вимог кредитора.

Так, згідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Частинами 2, 3, 4 ст. 1281 ЦК України передбачено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, зазначена норма не встановлює певного порядку пред'явлення таких вимог, і має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов'язання спадкодавця перед кредитором, а частина перша цієї норми зобов'язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борг.

При цьому така вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини або з відповідним позовом суду.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позивач ОСОБА_4 не пропустила строку для пред'явлення вимоги, як кредитора, до спадкоємця ОСОБА_2, постільки позивач не знала та не могла знати про відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_8, так як останнього оголошено померлим за рішенням суду. Строк вимоги у позивача до спадкоємця настав після прийняття ним спадщини - 20.10.2017, до суду з позовом позивач ОСОБА_4 звернулася - 31.05.2018, в межах строку передбаченого ч.3 ст. 1281 ЦК України

Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям в натурі.

Отже, з аналізу вказаних норм права вбачається, що обов'язок спадкодавця ОСОБА_8 (ОСОБА_8.), щодо сплати його заборгованості за аліментами, які були за рішенням суду, не припинився внаслідок його смерті, а перейшов до його спадкоємця.

Таким чином, суд, вирішуючи вимоги позивача про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця, визначає залежно від вартості одержаного у спадщину майна, розмір задоволення вимог кредитора, та в залежності від числа спадкоємців, частки кожного із спадкоємців у спадковому майні його обсягу і вартості спадкового майна згідно проведеної оцінки на час смерті спадкодавця.

З договору дарування від 26.09.2015 (а.с.108,109 т.1) вбачається, що експертна (ринкова) вартість цілої квартири АДРЕСА_4 відповідно до Звіту про визначення вартості квартири, виданого Приватним підприємством «Інформаційно-консультаційний центр» станом на 29.08.2015 становить 287049,00 грн., а відповідно 1/4 частка цієї квартири, яку ОСОБА_2 отримано у спадок - 71762,25 грн., що перевищує розмір заявлених вимог кредитора.

Зобов'язання по сплаті заборгованості по аліментах у ОСОБА_8 виникло до його смерті і розмір такої заборгованості був чітко визначений. Обов'язок померлого ОСОБА_8 складався із суми заборгованості по аліментах на утримання дочки, яка не є такою, що нерозривно пов'язана з особою боржника. Відтак, у результаті його смерті зазначене зобов'язання не припинилося, а перейшло до спадкоємця разом з успадкованим майном.

Згідно ст.179 СК України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Крім того, статтею 199 СК передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Тому твердження відповідача викладені у відзиві про те, що з позовом у цій частині мала звертатися лише мати позивача - ОСОБА_20 суд оцінює критично.

З показів свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не вбачається достовірної інформації щодо того, коли саме онука ОСОБА_4 пред'являла померлій ОСОБА_9 претензії щодо боргу батька по аліментах, та чи взагалі позивач ОСОБА_4 знала про смерть батька, як про це зазначалося в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимогу позивача в цій частині позову, оскільки заявлена позивачем сума заборгованості спадкодавця по аліментах у розмірі 48088,30 грн. не знайшла свого документального підтвердження, а тому до стягнення підлягає борг у сумі 16492,00 грн.

Щодо позовної вимоги про визнання за третьою особою ОСОБА_5 права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_11, суд приходить до наступного.

Позивач ОСОБА_4 звертаючись до суду з позовом заявила позовну вимогу про визнання за ОСОБА_5, якого в позові зазначила третьою особою, права власності на 1/3 частину спірної квартири. Судовий збір за цю позовну вимогу вона не сплачувала, клопотала про відстрочку його сплати та ухвалою суду від 11.06.2018 її клопотання задоволено та відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (а.с.46,47 т.1).

08.08.2018 ухвалою суду за клопотанням представника відповідача - адвоката ОСОБА_3 залишено без руху позовну вимогу про визнання за третьою особою - ОСОБА_5 права власності на 1/3 частину АДРЕСА_7, у зв'язку з несплатою третьою особою судового збору в цій частині позову.

На виконання цієї ухвали суду 14.08.2018 представником позивача до суду надано квитанцію про сплату судового збору (а.с.138 т.1 ), яку приєднано до матеріалів справи. Саме з цього часу ОСОБА_5 визнаний у справі третьою особою, що заявляє самостійні вимоги.

З копії заповіту, що міститься в матеріалах справи, посвідченого 22.01.2008 державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контори Стеблиною С.В. (а.с.28 т.1) вбачається, що за життя ОСОБА_9 заповіла 1/4 частину квартири АДРЕСА_12 - ОСОБА_5. В подальшому ОСОБА_9 після смерті свого чоловіка ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_17 в м. Каневі Черкаської області, оформила спадкові права на його 1/4 частку спірної квартири, та відповідно до договору дарування від 26.09.2015 (а.с.108,109 т.1) подарувала та передала своєму сину - ОСОБА_2 1/2 (одну другу) частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_10

З позовної заяви та з матеріалів справи вбачається, що сам ОСОБА_5 договір дарування від 25.09.2015 не оспорював, з позовом до суду про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_9 не звертався, факт родинних відносин не встановлював.

Враховуючи викладене, суд не знайшов підстав для задоволення позовної вимоги третьої особи, що заявила самостійні вимоги, про визнання за ним права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_11, оскільки ні позивач, ні сама третя особа не навели підстав та не подали суду належних доказів, з яких причин ОСОБА_5 не звернувся до нотаріуса у встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини, як це передбачено чинним законодавством України.

Крім того, знову ж таки, суд зазначає, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 не може претендувати на 1/3 частку спірної квартири, оскільки за заповітом від 22.01.2008 йому було заповідано ОСОБА_9 лише 1/4 частку квартири АДРЕСА_5.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У відповідності до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи зібрані по справі докази, проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_4, зокрема, враховуючи усе вище викладене суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог про визнання свідоцтва про право на спадщину від 28.10.2017 недійсним, визнання договору дарування від 26.09.2015 недійсним, припинення права власності за відповідачем на 2/3 частини квартири АДРЕСА_11 та визнання за ним права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_11; визнання за позивачем права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_11, та визнання за третьою особою права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_11, оскільки вони не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду. Крім того, суд знайшов підстави для часткового задоволення позовної вимоги ОСОБА_4 про стягнення боргу спадкодавця по аліментах.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з тим, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то і судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_4 ухвалою Канівського міськрайонного суду від 11.06.2018 (а.с.46 т.1) відстрочено сплату судового збору за позовну вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості по аліментам у розмірі 704,80 грн., за позовну вимогу немайнового характеру про припинення права власності на 2/3 частини квартири та визнання за відповідачем право власності на 1/3 частину квартири в розмірі 704,80 грн. та за позовну вимогу майнового характеру про визнання права власності за позивачем на 1/3 частину квартири, до ухвалення судового рішення у справі.

На виконання цієї ухвали позивачем ОСОБА_4 04.12.2018 до винесення рішення у справі долучено квитанцію про сплату судового збору за позовну вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості по аліментам у розмірі 704,80 грн. (а.с.30 т.2). За інші позовні вимоги судовий збір позивачем залишився не сплаченим, а тому суд вважає на необхідне при винесенні рішення суду стягнути з позивача на користь держави судовий збір за дві позовні вимоги, у задоволенні яких позивачу відмовлено, а саме за позовну вимогу немайнового характеру - 704,80 грн. та за позовну вимогу майнового характеру про визнання права власності за позивачем на 1/3 частину квартири - 848,55 грн., а всього у розмірі 1553,35 грн.

Судом встановлено, що під час звернення до суду з позовом позивач понесла судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру в сумі 1409,60 грн. (визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання договору дарування недійсним), що підтверджується квитанціями від 31.05.2018 (а.с.1,2 т.1), але враховуючи, що у їх задоволенні судом відмовлено, то відповідно ці судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем понесено витрати зі сплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості по аліментам у розмірі 704,80 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн., що підтверджується розрахунком та квитанцією до прибуткового касового ордера №33 від 29.05.2018 (а.с.3,т.1), оскільки вимогу позивача у цій частині позову задоволено частково, суд вважає, що вимога в частині відшкодування відповідачем судових витрат на сплату понесених позивачем судових витрат повинна також бути задоволена частково, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, розмір задоволеного судом боргу спадкодавця по аліментах склав 16492,00 грн., що становить 34,29% від заявленої суми боргу - 48088,30 грн., а тому з відповідача ОСОБА_2 відповідно на користь позивача підлягає до стягнення 241,67 грн. в рахунок відшкодування сплаченої суми судового збору. Що стосується відшкодування понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне. ОСОБА_4 загалом заявлено до суду п'ять позовних вимог, та понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., а тому відповідно до стягнення з відповідача підлягає 1028,70 грн. (з розрахунку 15000/5=3000 грн. вартість послуги адвоката за одну позовну вимогу, а 34,29% від 3000 грн. становить 1028,70 грн.).

Крім того, відповідачем ОСОБА_2 також понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 16200,00 грн. (14600 грн.+1600 грн.), що підтверджується розрахунками та квитанціями до прибуткового касового ордера б/н від 20.06.2018 та від 26.10.2018 (а.с.97,99,242,243 т.1) про відшкодування, яких заявлено клопотання в судовому засіданні та у відзиві на позов. З розрахунку кількості заявлених до ОСОБА_2 позовних вимог (загальна кількість шість вимог), суд вважає, за можливе розцінити вартість послуги адвоката за одну пред'явлену вимогу у розмірі 2700 грн. (16200/6=2700), а тому враховуючи часткове задоволення позову ОСОБА_4, а саме: задоволено частково одну позовну вимогу, а в задоволенні чотирьох її позовних вимог відмовлено, то до стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 за понесені ним судові витрати на правничу допомогу підлягає відшкодуванню 12574,17 грн. (з розрахунку 2700х4=10800 грн. вартість послуг адвоката, за чотири позовні вимоги, а також 1774,17 грн., що становить 65,71% від незадоволеної вимоги про стягнення боргу по аліментах).

Оскільки у задоволенні позовної вимоги про визнання за третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_11 відмовлено, то суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_5 на користь відповідача ОСОБА_2 понесені судові витрати на правничу допомогу з розрахунку за одну заявлену позовну вимогу, що становить 2700 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 16, 202-204, 215,225, 319, 321, 608, 717, 719, 1216-1218, 1220, 1222-1224, 1261-1265, 1269, 1270, 1281, 1282, 1301 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76 79, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.179, 194 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина Сергій Вячеславович, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання договору дарування недійсним, припинення права власності, визнання права власності на спадкове майно та стягнення боргу - задовольнити частково.

У задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину від 28.10.2017 недійсним, визнання договору дарування від 26.09.2015 недійсним, припинення права власності за ОСОБА_2 на 2/3 частини квартири АДРЕСА_11 та визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_11; визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_11 - відмовити.

Позовну вимогу ОСОБА_4 про стягнення боргу по аліментах - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_13, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженки та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_14, РНОКПП НОМЕР_2 борг спадкодавця по аліментах в сумі 16492 (шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто дві) грн.00 коп.

У задоволенні позову третьої особі, яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_11 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженки та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_14, РНОКПП НОМЕР_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_13, РНОКПП НОМЕР_1, судові витрати понесені останнім на правничу професійну допомогу в сумі 12574 (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженки та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_14, РНОКПП НОМЕР_2, на користь держави судовий збір у сумі 1553 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят три) грн. 35 коп.

Стягнути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_13, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженки та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_14, РНОКПП НОМЕР_2, понесені останньою судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 241,68 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1028,70 грн., а всього 1270 (одна тисяча двісті сімдесят) грн. 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця с. Волчинець, Дондюшанського р-ну, Республіки Молдова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_15, РНОКПП НОМЕР_3, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_13, РНОКПП НОМЕР_1, судові витрати понесені останнім на правничу професійну допомогу в сумі 2700 (дві тисячі сімсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 13 грудня 2018 року.

Головуючий О . М . Льон