Справа № 361/7543/17

Провадження № 2/361/904/18

30.11.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Бас Я.В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна про стягнення грошових коштів, процентів, трьох відсотків річних та звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення з них солідарно на користь позивача суми заборгованості у розмірі 1029444 грн. 78 коп. за договором позики від 22 червня 2016 року, яка складається з 952536 грн.13 коп. - заборгованості за договором позики, що еквівалентно 35000 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України на день складання позову 05 грудня 2017 року; 54842 грн. 40 коп. - відсотків за користування грошовими коштами за договором позики від 22 червня 2016 року починаючи з 22 червня 2017 року по 05 грудня 2017 року; 12996 грн. 25 коп. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з 22 червня 2017 року по 05 грудня 2017 року; 8320 грн. судових витрат позивача у вигляді судового збору, 750 грн. судових витрат позивача на експертну оцінку.

Також позивач просив суд, звернути стягнення по іпотечному договору від 22 червня 2016 року на предмет іпотеки: земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6, кадастровий номер НОМЕР_8 з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, на якій станом на момент укладення договору іпотеки були відсутні будь-які споруди, що належить на праві спільної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12 вересня 2012 року приватним нотаріусом, та Державного акту на праві власності на земельну ділянку серії № НОМЕР_9, виданого 07 грудня 2011 року Управлінням Держкомзему у Броварському районі Київської області, шляхом надання права ОСОБА_3 у порядку, встановленому ст. 38 ЗУ "Про іпотеку", укладати договори купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій іншій особі на підставі іпотечного договору від 22 червня 2016 року від свого імені як іпотекодержателя, з правом отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з правом здійснення ОСОБА_3 всіх передбачених нормативно -правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки та без необхідності отримання для цього не менше мінімальної ринкової вартості предмета іпотеки у сумі 88960 грн., визначеною на підставі Звіту про експертну оцінку від 12 вересня 2017 року, та погашення за рахунок отриманих за наслідками такого продажу грошових коштів заборгованості в розмірі 1029444 грн. 78 коп. перед ОСОБА_3 солідарних боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Свій позов обґрунтовує тим, що 22 червня 2016 року між ним та ОСОБА_4 був укладений договір позики, за умовами якого останній позичив у позивача грошові кошти у сумі 871500 грн. 00 коп., що за курсом, встановленим Національним банком України на день укладення договору, еквівалентно 35000 доларів США 00 центів, на строк до 21 червня 2017 року.

Цим договором позики від 22 червня 2016 року передбачено, що повернення грошових коштів здійснюється відповідачем у м.Києві готівкою у національній валюті України в сумі, яка еквівалентна 35000 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України на день виконання зобов'язання за цим договором позики.

Позивач посилається на те, що п.3 договору від 22 червня 2016 року та підписами відповідача ОСОБА_4, як позичальника та позивача, як позикодавця на договорі підтверджено, що сума позики, встановлена пунктом 1 даного договору отримана відповідачем як позичальником від позикодавця до моменту підписання цього договору.

Договір позики від 22 червня 2016 року, укладений одним із подружжя відповідачем ОСОБА_4 в присутності відповідача ОСОБА_5 та в інтересах сім'ї, що створює обов'язки для другого з подружжя.

Позивач зазначив, що позика отримана відповідачем ОСОБА_4 в присутності подружжя ОСОБА_5, тобто на час підписання договору позики 22 червня 2016 року та договору іпотеки від 22 червня 2016 року відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Позивач вказує на те, що взяті на себе зобов'язання відповідачі не виконали, позика повернута не була. Позивач також вважає, що договір позики від 22 червня 2016 року укладався ОСОБА_4, в присутності ОСОБА_5 в інтересах сім'ї, та одержана сума використана на потреби сім'ї.

Оскільки зобов'язання не були вчасно виконані позивач просив, стягнути з відповідачів солідарно основний борг в сумі 952536 грн. 13 коп., що в еквіваленті складає станом на 05 грудня 2017 року 35000 доларів США, проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 54842 грн. 40 коп. при цьому враховуючи, що п. 2 договору позики від 22 червня 2016 року було встановлено, що сплата відсотків за цим договором не передбачається, але п. 1 договору від 22 червня 2016 року визначений строк позики та обов'язок відповідача щодо повернення позикодавцеві грошових коштів не пізніше 21 червня 2017 року включно, тому позивач посилаючись на вимоги ст. ст. 536, 1048 ЦК України вважає, що має право на стягнення з відповідачів на свою користь процентів розмір яких визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Крім того, позивач посилаючись на вимоги ч.1 ст.1050, ч. 1 ст. 612, ст. 625 ЦК України просив стягнути 3% річних за прострочення грошового зобов'язання за період з 22 червня 2017 року по 05 грудня 2017 року, що складає 12996 грн. 25 коп., а також судовий збір в розмірі 8320 грн. та 750 грн. на експертну оцінку предмету іпотеки.

Позивач зазначив, що в забезпечення виконання зобов'язання за договором позики від 22 червня 2016 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки від 22 червня 2016 року, за яким предметом іпотеки є належна відповідачу ОСОБА_4 на праві власності земельна ділянка площею 0, 1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6, кадастровий номер НОМЕР_8 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, на якій станом на момент укладення договору іпотеки були відсутні будь-які споруди. Договір іпотеки від 22 червня 2016 року був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю.

Вказана земельна ділянка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12 вересня 2012 року приватним нотаріусом, та Державного акту на праві власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9, виданого 07 грудня 2011 року Управлінням Держкомзему у Броварському районі Київської області.

Відповідно до пункту 2.1.3. договору іпотеки від 22 червня 2016 року передбачено право позивача як іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу за рахунок предмета іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством.

У п.5.1. договору іпотеки від 22 червня 2016 року у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинним законодавством.

Договір іпотеки від 22 червня 2016 року укладений за згодою дружини відповідача ОСОБА_5, про що зазначено у тексті договору.

На виконання вимог ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" позивач направив на адресу за місцем проживання відповідача ОСОБА_4, як іпотекодавця, письмову вимогу про повернення позики та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 22 червня 2016 року у разі невиконання цієї вимоги та неповернення боргу, однак останній не вжив жодних заходів, спрямованих на її виконання. Як вбачається із відміток на рекомендаційному повідомленні про вручення поштового відправлення, органом поштового зв'язку 27 червня 2017 року відповідачу ОСОБА_4 вручена письмова вимога позивача.

Позивач вважає, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повинні бути солідарними боржниками, посилаючись на вимоги ст. 60, ч.3 ст.61, ст. 65, ч. 2 ст. 73 СК України та ст. 541, 543 ЦК України, при цьому при солідарному обов'язку кредиторові надається право на власний розсуд вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників, який не задовольнив вимогу, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника. В даному випадку позивач посилається на те, що: письмова згода отримана ОСОБА_5 на отримання позики та іпотеку відповідачем ОСОБА_4, письмова згода відповідача ОСОБА_5 на отримання позики та іпотеку відповідачем ОСОБА_4 засвідчена нотаріусом, договір позики від 22 червня 2016 року, укладений одним із подружжя відповідачем ОСОБА_4 в присутності подружжя відповідача ОСОБА_5 та в інтересах сім'ї, що створює обов'язки для другого з подружжя, позика отримана відповідачем ОСОБА_4 в присутності подружжя ОСОБА_5 Таким чином, на думку позивача, ОСОБА_5, яка є дружиною ОСОБА_4, є солідарним боржником за договором позики від 22 червня 2016 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

06 квітня 2018 року позивачем була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, уточнивши суму стягнення, в якій позивач просив стягнути з відповідачів суму заборгованості в розмірі 1043363 грн. 42 коп. із яких: 912328 грн. 80 коп. - сума заборгованості за договором позики, що еквівалентно 35000 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України на день подання заяви про збільшення позовних вимог від 06 квітня 2018 року; 1003368 грн. 67 коп. - відсотків за користування чужими грошовими коштами за договором позики від 22 червня 2016 року починаючи із 22 червня 2016 року по 06 квітня 2018 року; 21595 грн. 95 коп. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з 22 червня 2017 року по 06 квітня 2018 року, 8320 грн. судових витрат у вигляді судового збору; 750 грн. судових витрат позивача на експертну оцінку.

18 квітня 2018 року представником ОСОБА_4 - ОСОБА_2 до суду поданий відзив на позовну заяву в якому представник позивача посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року у сапові № 6-2517 св10 про стягнення боргу суд, застосовуючи норми статей 1046 - 1047 ЦК України, зазначає, що розписка є підтвердженням укладення договору, а останній є укладений з моменту фактичного передання грошей, який може не співпадати з часом складання розписки. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Представник відповідача надалі по тексту відзиву зазначає, що будь-яка обіцянка позикодавця надати розписку в майбутньому немає юридичного значення, оскільки саме факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою позичальника (ч. 2 ст. 1047 ЦК України)

Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Представник відповідача ОСОБА_2 зазначає у відзиві, що оскільки відсутній документальним чином зафіксований факт передачі коштів, вважає, що позовні вимоги є недоведеними.

Також представник відповідача посилається на п. 42 Постанови Пленуму Спеціалізованого суду України № 5 від 30 березня 2012 року з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що випливають із кредитних правовідносин" передбачено, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути заборгованість за кредитним договором. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положень ст. 11 Закону України "Про іпотеку", в інших випадках звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за договором кредиту з однієї особи є подвійним стягнення заборгованості на користь кредитора.

Крім іншого, послання позивача на вартість предмета іпотеки згідно експертної грошової оцінки є безпідставними, оскільки позивачем, в односторонньому порядку змінюється одна з основних умов договору, а п.2 ст. 632 ЦК України передбачає, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах встановлених договором або законом.

Представник відповідача заперечувала проти стягнення процентів від суми позики за договором позики, а не процентів за користування чужими коштами, що суттєво відрізняється. Оскільки договором позики від 22 червня 2016 року укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 передбачено, що сплата відсотків не передбачається, тому вважає,такі вимоги позивача безпідставними.

Отже, зазначає, що вимоги позивача щодо об'єднання позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу, 3 % річних, процентів від суми позики за договором позики та позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є незаконними, такими що не відповідають загальним засадам цивільного законодавства, висунуті з порушенням норм законодавства, не ґрунтуються на засадах добросовісності, розумності і справедливості.

26 грудня 2017 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області в задоволенні заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу ОСОБА_4, а саме на:

- квартиру АДРЕСА_2 в м. Саки, Автономна Республіка Крим;

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 в с. Яришівка, Томашпільський район, Вінницька область;

- транспортні засоби: автомобіль Master Craft MS -255, Kia Optima, д.н.з. НОМЕР_1, Maserati Levante, Одисей 4, а також на майно яке належить відповідачу ОСОБА_4, а саме:

- земельну ділянку, площею 0,4 (га), кадастровий номер НОМЕР_10, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що знаходиться на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області;

-земельну ділянку, площею 7,4501 (га), кадастровий номер НОМЕР_11, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Пирятинський район, Березоворуцька сільська рада.

10 квітня 2018 року постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області, апеляційна скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення, ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2017 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову залишена без змін.

13 березня 2018 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову накладено арешт на автомобіль НОМЕР_2, 2017 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4

19 червня 2018 року постановою Апеляційного суду Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволена, ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2018 року скасована та прийнятою постановою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

28 вересня 2018 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області заява про забезпечення позову задоволена частково, накладено арешт на рухоме майно, що належить ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5

-колісний транспортний засіб легковий автомобіль КІА ОРТІМА, 2013 року випуску, дата реєстрації 30.08.2013 року, двигун № НОМЕР_4, кузов № НОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_12

- причіп Одисей, модель 4, 2013 року випуску, дата реєстрації 06.07.2016 року, шасі № НОМЕР_13, д.н.з. НОМЕР_6;

НОМЕР_14

Позивач ОСОБА_3 та його представники ОСОБА_1, ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, пояснення щодо обставин укладення договорів позики та договору іпотеки від 22 червня 2016 року надали аналогічні змісту викладеному у позовній заяві, уточнивши їх просили, стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача суму боргу згідно договору позики від 22 червня 2016 року в розмірі 35000 доларів США, що еквівалентна курсу гривні за ставками НБУ складає 993682 грн. 62 коп., стягнути проценти за користування чужими грошовими коштами розрахованими станом на 30 листопада 2018 року, а саме із застосуванням облікової ставки НБУ: з 26 травня 2017 року 12,5 %; з 27 жовтня 2017 року - 13, 5 %, з 15 грудня 2017 року - 14, 5 %, з 26 січня 2018 року 16,0 % , з 02 березня 2018 року 17% , з 13 липня 2018 року - 17, 5 %, з 25 жовтня 2018 року 18 %. Таким чином позивач та його представник просили стягнути проценти за користування чужими коштами 22 червня 2017 року по 26 жовтня 2017 року в розмірі 43218 грн. 38 коп.; з 27 жовтня 2017 року по 14 грудня 2017 року в розмірі 18008 грн. 94 коп.; з 15 грудня 2017 року по 25 січня 2017 року в розмірі 16184 грн. 82 коп.; з 26 січня 2018 року по 01 березня 2018 року по 15245 грн. 65 коп.; з 02 березня 2018 року по 12 липня 2018 року в розмірі 61091 грн. 04 коп.; з 13 липня 2018 року по 24 жовтня 2018 року в розмірі 49071 грн. 45 коп.; з 25 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 року в розмірі 17151 грн. 25 коп., тобто на загальну суму з 22 червня 2017 року по 30 листопада 2018 року в розмірі 219997 грн. 53 коп. Також просили стягнути з відповідачів на користь позивача 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики від 22 червня 2016 року в розмірі 42878 грн. 09 коп. за 525 днів прострочення, та судовий збір.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 суду пояснив, що 22 червня 2016 року він особисто передав в приміщенні нотаріальної контори грошові кошти в розмірі 70000 доларів США подружжю - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Грошові кошти передавались в доларах США, хоча в договорі було зазначено еквівалент в гривні. Частину коштів в розмірі 35000 доларів США отримав ОСОБА_4 і таку ж суму 35000 доларів США отримала ОСОБА_5 Як вони йому пояснили, гроші їм потрібні були для ведення особистого домашнього господарства. Борг повинен був бути повернутий відповідно до умов договору позики від 22 червня 2016 року.

Відповідач ОСОБА_4, який також був допитаний як свідок, суду пояснив, що спірний договір позики від 22 червня 2016 року був укладений між ним та ОСОБА_3 на прохання його знайомого ОСОБА_8. ОСОБА_4 надав свою згоду на укладення даного договору. На призначений час він та його дружина ОСОБА_5 приїхали до нотаріуса Ярощук В.Ю. В приміщенні нотаріальної контори вже знаходився ОСОБА_3 Вони із дружиною постійно знаходились в кімнаті для очікування, їм принесли для підписання два договори: договір позики та договір іпотеки, які вони із дружиною підписали, але уважно не читали. Ні до, ні під час, ні після підписання договору позики ні йому, ні дружині ніякі кошти не передавалися. ОСОБА_4 зазначив, що він підписавши договір на прохання знайомого, ніяких коштів не повертав, оскільки їх і не отримував, а тільки через рік поштою отримав від ОСОБА_3 вимогу про повернення грошей за договором позики від 22 червня 2016 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, пояснення і заперечення надала аналогічні змісту відзиву, просила в задоволенні позовних вимог відмовити. Суду пояснила, що слід врахувати наступні обставини, що ОСОБА_4 не заперечує факт підпису договору позики та договору іпотеки від 22 червня 2016 року, але заперечує отримання особисто грошових коштів, оскільки договори були підписані за попередньою домовленістю між ним та ОСОБА_8, який в якості свідка не допитувався. Крім того, позивачем доказів походження грошових коштів в судовому засіданні не надано, в договорі позики від 22 червня 2016 року є розбіжності щодо валюти договору. Не встановлений момент вчинення правочину, тому вважає, що він є не вчиненим.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, до суду подала заяву в якій просила справу розглядати у її відсутності,та винести рішення згідно вимог чинного законодавства. (а.с. 124)

Суд вислухавши пояснення позивача ОСОБА_3, який був допитаний і як свідок, представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_4, який також був допитаний як свідок, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2, з'ясувавши обставини справи, дослідивши та перевіривши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися засобами доказування.

Cудом встановлено, що 22 грудня 2016 року між ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_4 (позичальник) був укладений договір позики у простій письмовій формі.

Згідно п.1 даного договору позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 871500 грн., що за курсом, встановленим національним банком України на день укладення цього договору, еквівалентно 35000 доларів США, та зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів не пізніше 21 червня 2017 року включно.

У разі, якщо на момент виконання зобов'язання за даним цивільно-правовим договором, Національним банком України буде змінено курс долара США до гривні, сторони домовились про те, що ціна даного договору в гривнях буде еквівалентною 35000 доларів США, на день виконання зобов'язання за цим договором.

Згідно п. 2 договору позики від 22 червня 2016 року сплата відсотків не передбачається.

В п. 3, 7 договору вказано, що сума позики, встановлена п. 1 даного договору, отримана позичальником від позикодавця до моменту підписання даного договору у повному обсязі. Позика вважається повернутою в момент повернення всієї суми позики.

В п. 5 договору позики зазначено, що позичальник довів до відома позикодавця ,що його дружина - ОСОБА_5 згодна на укладення цього договору та на подальше передання нерухомого майна як забезпечення виконання зобов'язань за цим договором в іпотеку.

В п. 9 визначається, що з метою виконання зобов'язань за цим договором після укладення цього договору буде укладено договір іпотеки, відповідно до якого позичальник - ОСОБА_4 передає в іпотеку позикодавцю нерухоме майно, а саме: - земельну ділянку площею 0,1000 га, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, складом угідь-багаторічні насадження, кадастровий номер : НОМЕР_15 та розташована за адресою: АДРЕСА_6, яка належить ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 12 вересня 2012 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9, за реєстровим номером 1478 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9, виданого 07 грудня 2011 року Управлінням Держкомзем у Броварському районі Київської області. Укладення та нотаріальне посвідчення вказаного договору має бути здійснено сторонами не пізніше 22 год. 00 хв. 22 червня 2016 року.

В п. 10 договору позики від 22 червня 2016 року зазначається, що у випадку повернення суми позики, визначеної в п. 1 даного договору, позичальником готівкою. Позикодавець зобов'язаний видати позичальнику заяву, справжність підпису на якій повинна бути засвідчена нотаріально, про одержання суми позики в повному обсязі або частково. Після повного вико конання зобов'язання позичальником за даним договором позикодавець зобов'язується також передати позичальнику примірник даного договору.

В п. 12 договору зазначається, що сторони погодили, та повідомили усім заціпленим у тому особам, що у момент укладення цього договору вони усвідомлювали (і усвідомлюють) значення своїх дій і могли (можуть) ними керувати; однаково розуміють природу цього правочину, свої права та обов'язки за договором, володіють українською мовою, що дало їм можливість правильно та однозначно зрозуміти та тлумачити цей договір; при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними, договір укладається ними у відповідністю зі справжньою їхньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психологічного тиску; договір укладається на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких обставин; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним); цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним).

Також, як вбачається із матеріалів справи, в той же день 22 червня 2016 року між сторонами ОСОБА_3 (іпотекодержателем) та ОСОБА_4 (іпотекодавцем) укладений договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 682.

Предметом даного договору, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань, що випливають з вищевказаного договору позики іпотекодавець передає іпотекодержателю, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку та на умовах визначених цим договором, нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1000 га, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, складом угідь - сіножаті, у межах, які зазначені в плані меж земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_15 та розташована за адресою: АДРЕСА_6, яка належить ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 12 вересня 2012 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9, за реєстровим номером 1478 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9, виданого 07 грудня 2011 року Управлінням Держкомзем у Броварському районі Київської області. Укладення та нотаріальне посвідчення вказаного договору має бути здійснено сторонами не пізніше 22 год. 00 хв. 22 червня 2016 року.

Згідно розділу терміни та тлумачення договору іпотеки від 22 червня 2016 року, терміни і скорочення, що вживаються в цьому договорі використовуються у наступних значеннях: п.1, 2, 3: договір позики - договір позики, укладений 22 червня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в простій письмовій формі; зобов'язання позичальника, що випливають з договору позики, в тому числі6 повернути іпотекодержателю позику у розмірі 871500 грн. 00 коп., що за курсом, встановленим Національним банком України на день укладення цього договору, еквівалентно 35000 доларів США 00 центів, у строки та на умовах, зазначених у договорі позики, а саме до 21 червня 2017 року; відшкодувати іпотекодержателю в повному обсязі інші витрати, пов'язані з обслуговуванням та виконання цього договору та договору позики.

В п.1.2. договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем та складає 871500 гривень 00 коп.

Цей договір укладено за згодою дружини іпотеко держателя - ОСОБА_5, справжність підпису якої на відповідній заяві про згоду засвідчена 22 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. за реєстровим № 680. (п. 1.8).

В п.3.1., 3.2. договору іпотеки від 22 червня 2016 року зазначається, що право іпотеки виникає у іпотекодержателя з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки відносно вимог інших осіб виникає з моменту державної реєстрації обтяження іпотекою в порядку, передбаченому чинним законодавством України . У випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов'язань в цілому або в частині, а також у інших випадках, передбачених цим договором, договором позики або чинним законодавством, іпотеко держатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством.

В п. 3.3, 7.1. зазначено, іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги, передбачені договором позики у повному обсязі. Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань сторін за цим договором.

Згідно ст. 73 ЗУ "Про нотаріат" та у зв'язку з посвідченням цього договору іпотеки, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., накладена заборона відчуження зазначеного в договорі майна - земельна ділянку, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6, кадастровий номер НОМЕР_8 яка належить ОСОБА_4, до виконання, припинення або розірвання іпотечного договору. Зареєстровано в реєстрі за № 683.

Як вбачається із поданих документів, а саме копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9 виданого 07 грудня 2011 року, зареєстрованого 09 грудня 2011 року та копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 вересня 2012 року земельна ділянка, яка зазначена у договорі іпотеки дійсно належить на праві власності ОСОБА_4. (а.с. 33, 34 том 1).

25 червня 2017 року ОСОБА_3 направив ОСОБА_4 вимогу про усунення порушення зобов'язання за договором позики від 22 червня 2016 року, попередивши про наслідки невиконання зобов'язання. (а.с. 66) Вказану вимогу ОСОБА_4 отримав 27 червня 2017 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, та сам відповідач не заперечував в судовому засіданні. (а.с. 67 том. 1)

Повторно вимога про усунення порушення основного зобов'язання та умов іпотечного договору направлена ОСОБА_3 05 грудня 2017 року. (а.с. 223)

Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт прайм" від 12 вересня 2017 року, в особі директора Швирьова В.В., який діяв на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 855/17 від 28 серпня 2017 року, згідно договору № 2433 від 12 вересня 2017 року про оцінку, була проведена незалежна оцінка земельної ділянки для індивідуального садівництва , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 зробив висновок про те, що ринкова вартість об'єкта оцінки складає 88 960 грн. 00 коп.

Згідно із ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У ст. 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У ч. 1 ст. 192, ч. 1 ст. 524, ч. 1 ст. 533 ЦК України визначено, що законним платіжним засобом на всій території України є грошова одиниця України гривня. Грошове зобов'язання має бути виражене та виконане у грошовій одиниці України гривні.

Станом на 30 листопада 2018 року курс гривні до долара США становить за 1 долар = 28, 3909 грн., тому 35000 доларів США становить в еквіваленті до грошової одиниці України гривні - 993682 грн. 62 коп.

За змістом норм ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. ст. 536, 1048 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати, а позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у розмірі встановленому договором або законом, які виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Якщо договором розмір процентів не встановлений, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими у постановах від 02 липня 2014 року у справі №6-36цс14 та від 07 вересня 2016 року у справі №6-1412цс16 у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, позичальник зобовязаний сплатити проценти за користування позикою, розмір яких визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши наведений представником позивача ОСОБА_1 розрахунок процентів за користування чужими грошима, суд вважає його належним і допустимим, оскільки при нарахуванні процентів за користування чужими грошима позивач за період з з 22 червня 2017 року по 30 листопада 2018 року виходив із суми боргу та облікової ставки Національного банку України у вказаний вище період, що є достовірним та ґрунтується на матеріалах справи.

Виходячи з викладеного, а також те, що відповідач ОСОБА_4 суму позики позивачу не повернув, безпідставно продовжує користуватися чужими грошима, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_3 про стягнення на його користь із відповідача процентів за період з з 22 червня 2017 року по 30 листопада 2018 року в розмірі 219997 грн. 53 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За змістом ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1050 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд України у постановах від 01 жовтня 2014 року у справі №6-113цс14 та від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15 висловив правові позиції та вказав на те, що за змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, суд зважаючи на те, що розмір заборгованості повністю доведений під час розгляду справи, вважає обґрунтованим і стягнення з відповідача ОСОБА_4 3 % річних з 22 червня 2017 року по 30 листопада 2018 року розмірі 42878 грн. 09 коп. ( 3% х 525/365 х 993682 грн. 62 коп.)

Суд не може погодитись із вимогами позивача про стягнення солідарно з відповідачів суми позики, процентів та 3 % річних за вказаний вище період, виходячи із наступного.

У ч. 1 ст. 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України свідчить про те, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об'єктивний підхід, оскільки він не пов'язує виникнення обов'язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов'язаною особою, якщо об'єктивно цей договір було укладено в інтересах сім'ї та одержане майно було використано в інтересах сім'ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів. Той з подружжя, хто не був учасником договору, не може посилатися на відсутність своєї згоди, якщо договір було укладено в інтересах сім'ї.

Надання згоди дружини відповідача ОСОБА_5 на отримання коштів ОСОБА_11 у позику ще не свідчить про те, що договір було укладено в інтересах сім'ї, а кошти витрачені на потреби сім'ї.

Позивач не надав доказів того, що договір позики укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї і кошти, одержані за цим договором, використані в інтересах сім'ї. Цілі, на які було отримано вказані кошти, у договорі також не зазначено. Посилання позивача на те, що вказані кошти були витрачені на придбання в інтересах сім'ї автомобіля НОМЕР_2 легковий універсал - В, (дата реєстрації 11 квітня 2017 року) не знайшли свого підтвердження доказами у судовому засіданні.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що дружина відповідача ОСОБА_5 є солідарним боржником і повинна повертати вказані кошти.

Згідно правової позиції ВСУ у справі за № 6-224цс17, зазначається, що за частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Щодо визначеного способу звернення стягнення на предмет іпотеки та його початкової ціни з прилюдних торгів, суд дійшов наступного висновку.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті (правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 у справі №6-1829цс15).

Із матеріалів сапери вбачається, що під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги в частині способу звернення стягнення на майно згідно договору іпотеки від 22 червня 2016 року та обрав способом захисту своїх прав та інтересів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, з визначенням початкової ціни у розмірі, яка визначена у висновку про вартість об"єкта оцінки станом на 12 вересня 2017 року визначеного товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт прайм" в розмірі 88960 грн. 00 коп.

Статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У даній справі суд вважає обґрунтованою вимогою про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом продажу земельної ділянки на публічних торгах, за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 88960 грн. 00 коп.

Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку"можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку"встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження"сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верхового Суду у справі 235/3619/15-ц від 21 березня 2018 року.

Отже, зазначення в рішенні суду початкової ціни, не перешкоджає боржнику у спосіб та порядку визначеному положеннями Закону України "Про виконавче провадження"та Закону України "Про іпотеку"вимагати переоцінки майна під час вчинення виконавчих дій.

Щодо одночасного стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на майно за договором іпотеки, то суд дійшов висновку про задоволення таких вимог, оскільки у правовому висновку ВСУ № 6-1080цс15 від 03.02.2016 року зазначається про наступне, відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Відповідно ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно квитанції № 012 від 14 жовтня 2017 року ОСОБА_3 сплатив за послуги проведення оцінки 2-х земельних ділянок 1500 грн. 00 коп.(а.с.65 том. 1), сплата послуг з проведення оцінки майна в розмірі 2000 грн. 00 коп. (квитанція від 05 березня 2018 року), таким чином понесені судові витрати складають 3500 грн. 00 коп.

Також підлягає стягненню з відповідача і судовий збір сплачений та підтверджений квитанціями, якій містяться в матеріалах справи позивачем в розмірі 9834 грн. 80 коп. (квитанція від 07 листопада 2017 року, квитанція від 19 грудня 2017 року а.с. 105 том. 1, квитанція від 12 лютого 2018 року а.с. 136 том. 1, квитанція від 20 листопада 2017 року а.с. 91 том. 1, квитанція від 06 квітня 2018 року а.с. 87)

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 1256558 грн. 24 коп. (один мільйон двісті п'ятдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім гривень двадцять чотири копійки) за договором позики укладеного 22 червня 2016 року, що складається з:

-основного боргу в розмірі 35 000 дол. США, що еквівалентно 993682 грн. 62 коп. (дев'ятсот дев'яносто три тисячі шістсот вісімдесят дві гривні шістдесят дві копійки);

-відсотків за користування позикою за період з 22 червня 2017 року по 30 листопада 2018 року в розмірі 219997 грн. 53 коп. (двісті дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень п'ятдесят три копійки)

-3 % річних в розмірі 42878 грн. 09 коп. (сорок дві тисячі вісімсот сімдесят вісім гривень дев'ять копійок)

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 звернути стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно: земельну ділянку з цільовим призначенням для індивідуального садівництва площею 0,1000 га, без будь-яких забудов, що розташована за адресою АДРЕСА_6, кадастровий номер НОМЕР_16 у межах, які зазначені в плані меж земельної ділянки, та яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 12 вересня 2012 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9, з реєстровим номером 1478 та Д ержавного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9, виданого 07 грудня 2011 року Управлінням Держкомзему у Броварському районі Київської області на підставі розпорядження Броварської районної державної адміністрації № 1735 від 11 жовтня 2011 року, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322120001012639 в рахунок погашення за договором позики укладеного 22 червня 2016 року в сумі 1256558 грн. 24 коп. (один мільйон двісті п'ятдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім гривень двадцять чотири копійки) шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, що визначена згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки для індивідуального садівництва, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 складеного товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт прайм" від 12 вересня 2017 року в сумі 88 960 грн. (вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.)

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 9834 грн. 80 коп. та витрати пов'язані з розглядом справи в розмірі 3500 грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Радзівіл А.Г.