Провадження № 2/500/361/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,

при секретарі – Петровій В.В.,

за участю сторін: позивача – ОСОБА_1 та представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа – Старонекрасівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області про визнання заповіту нікчемним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який заявою від 05.02.2018 року уточнила, яким просила визнати нікчемним заповіт від 26.07.2011 року ОСОБА_5, яка померла 25.07.2013 року, посвідчений секретарем Старонекрасівської сільської ради ОСОБА_6.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно п.п. 5, п. б ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів сільської ради відноситься вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрації актів цивільного стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад). Сільська рада і виконавчий комітет сільської ради це окремі органи, які мають окрему компетенцію, і кожний з них не може втручатися в компетенцію іншого органу. Згідно п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року за № 22/5, нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій. Згідно рішення Старонекрасівської сільської ради від 12.11.2010 року ОСОБА_7 вибрана секретарем Старонекрасівської сільської ради та на неї покладено повноваження щодо вчинення нотаріальних дій. Вчинення нотаріальних дій на території Старонекрасівської сільської ради можливо тільки на підставі рішення виконавчого комітету, яке цей орган не приймав. Таким чином, заповіт від 26.07.2011 року був посвідчений секретарем Старонекрасівської сільської ради, який на дату посвідчення не мала на це повноваження, так як виконавчий комітет Старонекрасіської сільської ради не уповноважував її на такі дії, тобто заповіт від 26.07.2011 року складено особою, яка не мала на це право.

Також, як зазначено позивачем в позові згідно п.п. 3 п. 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року за № 20/5, яка діяла на час оформлення заповіту ОСОБА_5 від 26.07.2011 року, зазначено, що якщо фізична особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії є сліпою, нотаріус, крім того прочитує їй текст документа про що на документі ставиться відмітка. Якщо сліпа особа письменна, вона сама підписує заповіт. В заповіті від 26.07.2011 року, який посвідчений секретарем Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зазначено, що ОСОБА_5 була сліпою, що зумовлює використання іншої особи для підпису заповіту, якщо заповідач є неписьмовою людиною. Але доказом того, що ОСОБА_5 є письмова особа підтверджується тим, що заповіт від 30.03.2004 року ОСОБА_5 та довіреність від 30.06.2005 року були підписані особисто ОСОБА_5 Отже, секретар Старонекрасівської сільської ради свідомо знала, що ОСОБА_5 є людиною письмовою, так як посвідчувала заповіт та довіреність з її підписом, але при посвідчені заповіту від 26.07.2011 року ОСОБА_8 не надала можливості заповідачу особисто його підписати, а долучила в якості рукоприкладника – ОСОБА_9

Крім цього, як зазначено позивачем в позові, в заповіті ОСОБА_5 від 26.07.2011 року не вказано, що ОСОБА_5 доручає рукоприкладчику ОСОБА_9 підписувати заповіт. ОСОБА_9 підписала заповіт, як свідок за вказівкою секретаря Старонекрасівської сільської ради. В супереч вимогам ст. ст. 207, 1147 ЦК України, п.п. 13, 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських ради народних депутатів України і згідно вимог змісту заповіту ОСОБА_9 не мала повноважень підписувати замість ОСОБА_5 заповіт. При посвідчені заповіту секретар Старонекрасівської сільської ради без достатніх підстав зробила висновок про те, що ОСОБА_5 нічого не бачила, тому надала ОСОБА_9 підписати заповіт.

Також в порушення вимог п. 8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, згідно якого, якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням виконавчого комітету, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні, на підприємстві, установі, організації, та інше), проте, в заповіті від 26.07.2011 року, який склала ОСОБА_5 не вказано, яка хвороба була у ОСОБА_5 і хто запросив для укладання заповіту. А також, в заповіті наявна описка, щодо прізвища рукоприкладчика ОСОБА_9, яка записана як ОСОБА_10. Заповіт не був пронумерований, прошити та скріплений печаткою як того вимагає п. 17 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України. Із тексту заповіту не вбачається, хто саме звернувся до секретаря сільської ради з проханням вчинити правочин, і не виконана вимога про встановлення особи, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник уточненні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечувала щодо їх задоволення, посилаючись на те, що 26.07.2011 року ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого все належне їй майно з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося та все те, що їй на день смерті буде належати та на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_11. Заповіт відповідає вимогам ст. ст.1233, 1234 ЦК України та посвідчений відповідно до ст. 1251 ЦК України уповноваженою на це посадовою особою відповідно органу місцевого самоврядування, а саме секретарем Старонекрасівської сільської ради ОСОБА_6, що підтверджується рішенням Старонекрасівської сільської ради згідно якого на секретаря Старонекрасівської сільської ради ОСОБА_7 покладено обов’язок із вчинення нотаріальних дій. Оскаржуваний заповіт був складений в письмовій формі, в присутності двох свідків, підписи яких є в заповіті із зазначенням місця його складення, а саме с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області 26.07.2011 року та підписаний ОСОБА_9 в будинку № 49 по вул. Шкільна. Зі змісту вищезазначеного заповіту вбачається, що заповіт складений за бажанням заповідача, виготовлено за допомогою загальноприйнятих технічних засобів на прохання та зі слів заповідача, секретарем сільської ради та прочитано в слух також свідками які були обрані особисто заповідачем та відповідає дійсним вимогам та намірам заповідача. В заповіті зазначено, що у зв’язку зі сліпотою ОСОБА_5 саме не може прочитати та підписати заповіт, за її дорученням та в її присутності текст цього заповіту прочитаний в слух свідками ОСОБА_12, ОСОБА_13 та підписано обома свідками, тобто згідно зі ст. 1253 ЦК України, заповіт посвідчено в присутності свідків. Крім того, вказано, що у зв’язку зі сліпотою заповідача ОСОБА_5 не може особисто прочитати та підписати заповіт за її проханням, в присутності секретаря сільської ради та свідків цей заповіт прочитаний, підписаний свідками ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_9 Таким чином, секретарем Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області при посвідченні заповіту були дотримані вимоги законодавства. Посилання позивача на ч. 1 ст.1257 ЦК України, є безпідставними, оскільки вказана норма закону передбачає недійсність (нікчемність) заповіту, якщо він складений особою, яка не мала на це права та заповіту складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. В свою чергу, представником відповідача заявлено про застосування судом наслідків спливу позовної давності та в зв’язку з цим відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи - Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_6 в попередніх судових засіданнях пояснила, що дійсно інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій розроблена для посадових осіб виконавчих комітетів, але згідно п.10 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 року за № 280/97-В, секретар сільської ради вирішує за дорученням сільського, селищного, міського голови або відповідної ради інші питання, пов’язані з діяльністю ради та її органів. Органом місцевого самоврядування є виконавчий комітет, де саме ОСОБА_7 одночасно здійснює повноваження секретаря виконавчого комітету. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади чи хвороби не може власноруч підписати документ, то за її дорученням та у її присутності та в присутності посадової особи цей документ може підписати інша особа. Згідно пп. 1.11, та 1.7. п. 1 Глави 3 розділу ІІ Інструкції про Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, у разі, якщо заповіт був записаний зі слів заповідача нотаріусом, він до його підписання повинен бути прочитаний заповідачем вголос у присутності нотаріуса, про що зазначається перед підписом заповідача. У разі, коли з якихось то підстав (стан здоров’я, фізичні вади, неписьменність) заповідач не може прочитати заповіт його текст оголошується йому свідками. В такому випадку на заповіті робиться відповідний запис з зазначенням причин, з яких заповідач не зміг особисто прочитати заповіт. У випадках зазначених у ч. 2 ст. 1253 ЦК України свідків повинно бути два. В інструкціях та ЦК не зазначено, що при складенні заповіту заповідачу треба надавати довідки про стан здоров’я у тому числі який в нього відсоток зору. При складанні заповіту ОСОБА_5 особисто заявила, що вона сліпа та не може самостійно прочитати та підписати заповіт. Тому, є достатнім той факт, що ОСОБА_5 особисто визначила себе сліпою і не здатною прочитати та підписати заповіт.

Представник третьої особи - Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав письмову заяву, якою заперечує проти задоволення позовних вимог та просить позов розглянути за його відсутності.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 пояснила, що вона живе по сусідству з ОСОБА_4 та її матір’ю ОСОБА_5. В липні але якого року точно не пам’ятає ОСОБА_4 запросила її бути свідком під час складення заповіту ОСОБА_5 Складання заповіту відбувалося за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с.Стара Некрасівка, вул. Шкільна, б. 49, на час складання заповіту спадкодавець проживала разом із своєю донькою ОСОБА_4. Під час складання заповіту в будинку знаходилась секретар сільської ради ОСОБА_6, свідок ОСОБА_14, ОСОБА_9 ОСОБА_5 погано бачила, читати вона не могла, але могла керувати своїми діями. Волевиявлення заповідача було вільним, оскільки ОСОБА_5 дійсно хотіла скласти заповіт на усе своє майно саме на доньку ОСОБА_4. Після складання заповіту він був в голос прочитаний ОСОБА_5

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що з ОСОБА_15 знайома близько 15 років. Спадкодавець ОСОБА_5 на час посвідчення заповіту проживала разом із ОСОБА_4. ОСОБА_5 бажала скласти заповіт саме на ім’я ОСОБА_4 Заповіт складався за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Стара Некрасівка, вул. Шкільна, б. 49 та в присутності секретаря сільської ради ОСОБА_6, свідка ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_13 ОСОБА_5 хворіла та не могла тримати ручку в руках, її за руку переводили з місця на місце, і в неї був поганий зір, тому сама вона не могла прочитати та підписати заповіт. Після складання заповіту він був в голос прочитаний ОСОБА_5 свідками ОСОБА_16 та ОСОБА_13, а потім підписаний нею як свідком замість ОСОБА_5

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 пояснила, що вона є онукою ОСОБА_5 Вона разом з ОСОБА_18 доглядала за ОСОБА_5 Зазначила, що ОСОБА_4 допомоги не надавала та не приходила до ОСОБА_5 більше 9 років. Через 9 років ОСОБА_4 почала доглядати за ОСОБА_5, а через деякий час ОСОБА_4 забрала ОСОБА_5 жити до себе. З цього часу вона з бабусею не спілкувалася. Також свідок пояснив, що ОСОБА_5 в 2005 році осліпла, а після операції по видаленню катаракти бачила добре. У 2006 року ОСОБА_5 особисто розписувалась у довіреності на її ім’я. При цьому зазначила, що з 2011 року ОСОБА_5 почала жити у ОСОБА_4, і з цього часу вона її не бачила та її стан здоров’я їй був невідомий.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 пояснила, що вона працює листоношею та приносила ОСОБА_5 пенсію. Зазначила, що показувала ОСОБА_5 місце де потрібно розписатися, ставила там галочку, а ОСОБА_5 робила там відповідну відмітку.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа – Старонекрасівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області про визнання заповіту нікчемнимвиходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 належав житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с.Стара Некрасівка, вул. Зелена, 34 на підставі свідоцтва про право власності № 892 від 29.10.2010 року, виданого виконавчим комітетом Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі за № 5/249 від 11.11.2010 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 342701 від 02.07.2013 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_5 померла 28.06.2013 року.

Після смерті ОСОБА_5 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Стара Некрасівка, вул.Зелена, 34.

Згідно до заповіту від 26.07.2011 року, посвідченого секретарем Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 234, ОСОБА_5 заповіла все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось та все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона матиме право за законом – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 45965857 від 29.11.2016 року, наданої Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, заповіт ОСОБА_5 від 26.07.2011 року, зареєстрований за № 234 не змінювався та не скасовувався.

Частиною 1 статті 1241 ЦК України визначено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Як було встановлено рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.02.2017 року по справі № 500/816/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, що донька спадкодавця – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на час відкриття спадщини є непрацездатною за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, виданим 01.04.2008 року. Розмір обов’язкової частки ОСОБА_1 складає 1/4 частку, яка була розрахована наступним чином: у разі спадкування за законом після померлої 28.06.2013 року ОСОБА_5, до спадкування закликались би її доньки ОСОБА_4, що підтверджено свідоцтвом про народження серії ІІ-ЖД № 339499, виданим 09.07.1977 року Старонекрасівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області та ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії ЯД № 561227, виданим 31.01.1953 року Старонекрасівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, частки кожної були б по 1/2, обов’язкова частка 1/2:2=1/4.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК – заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 37 Закону від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII «Про нотаріат», статей 38, 42, 59 Закону від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. № 22/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 р. за № 256/466; далі — Інструкція) у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов’язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради.

Згідно ч.1 ст.38 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

За ч.1 ст.50 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської, селищної міської ради обирається за пропозицією сільського, селищного, міського голови відповідною радою з числа її депутатів та працює в раді на постійній основі.

Частиною 4 ст. 50 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.

Частинами 1 і 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос, а згідно ч. 6 цієї статті виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Як встановлено судом, рішенням Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 12.11.2010 року за № 4 – VІ «Про обрання секретаря Старонекрасівської сільської ради», ОСОБА_7 обрано секретарем Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області та на неї покладено повноваження вчинення нотаріальних дій.

Того ж дня, рішенням Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 12.11.2010 року за № 10 – VІ «Про утворення виконавчого комітету Старонекрасівської сільської ради», ОСОБА_7 обрано секретарем виконавчого комітету Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Таким чином, секретар Старонекрасівської сільської ради ОСОБА_6, здійснювала на час посвідчення заповіту, також повноваження секретаря виконавчого комітету Старонекрасівської сільської ради.

Суд звертає увагу на те, що рішення Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 12.11.2010 року за № 4 – VІ «Про обрання секретаря Старонекрасівської сільської ради» та рішення Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 12.11.2010 року за № 10 – VІ «Про утворення виконавчого комітету Старонекрасівської сільської ради» ніким не оскаржено та не скасовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ЗУ «Про місцеве самоврядування в України», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

В матеріалах справи відсутні докази, що станом на момент посвідчення вищевказаного заповіту повноваження на вчинення нотаріальних дій на території Старонекрасівської сільської ради, окрім секретаря Старонекрасівської сільської ради – ОСОБА_6, яка також виконувала повноваження секретаря виконавчого комітету Старонекрасівської сільської ради були надані будь-якій іншій особі.

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_7 не була уповноважена вчиняти нотаріальні дії у відповідності до ст. 37 ЗУ "Про нотаріат" та ст. 1251 ЦК України.

Таким чином, оскаржуваний заповіт посвідчений уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування на підставі повноважень, покладених на неї рішенням сесії сільської ради, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з дотриманням Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1247, 1251 ЦК України. Відсутність відповідного рішення виконавчого комітету про покладення обов’язків на вчинення нотаріальних дій на посадову особу виконавчого комітету сільської ради в даному випадку, з урахуванням встановлених судом обставин, не є підставою для визнання заповіту недійсним.

Також необґрунтованими є посилання позивача та його представника в позовній заяві на те, що оскаржуваний заповіт є нікчемним, оскільки він не був власноруч підписаний заповідачем ОСОБА_5

Так, відповідно до ч.4 ст.207 ЦК України, якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на момент посвідчення заповіту), якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено. Аналогічні за змістом положення містяться й у пунктах 13 та 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року за № 22/5.

Згідно довідки наданої Головним лікарем комунальної установи «Центральна районна лікарня Ізмаїльського району» від 13.02.2017 року за № 64, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 знаходилась на стаціонарному лікуванні в офтальмологічному відділені КУ «ЦРЛ Ізмаїльського району» з діагнозом OS - майже зріла катаракта. 24.05.2005 року – операція: ЭЭ катаракти +ИОЛ 17,0 на правому оці. Ускладнення відсутні ( т.1, а.с. 142).

Інших медичних даних щодо стану здоров’я заповідача ОСОБА_5 на час складення заповіту суду сторонами надано не було.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_10 пояснили, що спадкодавець ОСОБА_5 на складання заповіту не мала змоги тримати ручку, погано бачила та її постійно супроводжували. Вказані пояснення свідків ОСОБА_13, ОСОБА_9 не викликають сумнівів, оскільки є послідовними і не суперечать один одному та узгоджуються з поясненням секретаря Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_6 та не спростовуються показами свідка ОСОБА_17, яка зазначала, що з 2011 року ОСОБА_5 почала жити у ОСОБА_4, і з цього часу вона її не бачила та її стан здоров’я їй був невідомий.

В свою чергу, суд ставить критично до показів ОСОБА_19 щодо того, що спадкодавець ОСОБА_5 робила особисто відповідну відмітку про отримання пенсії, оскільки вказани покази протирічать поясненням свідків ОСОБА_13, ОСОБА_9, поясненням секретаря Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_6 та не узгоджуються з матеріалами справи.

Згідно ст.1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: 1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

При розгляді справи судом було встановлено, що заповідач ОСОБА_5 через вади зору не могла самостійно прочитати та підписати заповіт, за її дорученням заповіт вголос було оголошено свідками ОСОБА_20 та ОСОБА_13 в присутності заповідача, секретаря Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, а також підписаний за заповідача ОСОБА_9

Таким чином, судом не встановлено того, що заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також того, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, тобто ознак нікчемності заповіту судом не встановлено.

Окрім цього, за усталеною практикою ЄСПЛ, особа не може відповідати за можливі помилки представників органів влади під час виконання ними своїх обов’язків в процесі забезпечення їх законних прав та інтересів.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення ЄСПЛ у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення ЄСПЛ у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").

Отже, йдеться про дотримання принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення ЄСПЛ у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти ОСОБА_20").

Дослідивши наявні докази та проаналізувавши практику вищих суддів і ЄСПЛ у подібних спорах, суд приходить до висновку, що недоліки, на які посилався позивач по справі, не впливають на загальний зміст заповіту.

Скасування заповіту внаслідок допущеної неістотної помилки представником влади буде означати необґрунтоване (свавільне) втручання в права та інтереси як заповідача ОСОБА_5 так і вигодонабувача за заповітом відповідачки ОСОБА_4

При цьому суд зазначає, що виправлення цієї помилки є неможливим, внаслідок смерті заповідача ОСОБА_5, а скасування заповіту із формальних підстав означатиме нехтування останньою волею покійної ОСОБА_5, що є неприпустимим, зважаючи як на норми Конституції та законів України, так і на моральні засади суспільства.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання заповіту від 26.07.2011 року нікчемним є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представником відповідача до ухвалення судового рішення було заявлено про застосування судом строку позовної давності.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Приймаючи до уваги, що відмовлено в задоволенні позову з підстав не доведеності, судом не вирішується питання щодо відмови у задоволенні позову з підстав пропуску строку для звернення з позовом.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (паспорт серії КК № 338007, виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 21.09.1999 року, РНОКПП – НОМЕР_1, місце проживання зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, б. 28, кв. 62) до ОСОБА_4 (паспорт серії КК № 308816, виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області від 27.08.1999 року, РНОКПП – НОМЕР_2, місце проживання зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, б. 49), третя особа – Старонекрасівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області (розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с.Стара Некрасівка, вул. Ізмаїльська, б.40, код ЄДРПОУ – 04379446) про визнання заповіту нікчемним – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 13.12.2018 року.

Суддя:

ОСОБА_21