Справа № 1540/4352/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за угодою)

відповідач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 03.07.2018р., №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 від 24.07.2018р., податкової вимоги №Ф-0296901305 від 24.07.2018р., –

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 грудня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 03.07.2018р., №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 від 24.07.2018р., податкової вимоги №0296901305 від 24.07.2018р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт № 1424/15-32-13-05/НОМЕР_8 від 02.07.2018р., висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Відповідачем в обґрунтування правової позиції зазначено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги контролюючий орган діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, в зв’язку з чим вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема посилаючись на акт проведеної перевірки, а первинні документи під час здійснення перевірки надані не у повному обсязі та мають неточності.

Ухвалою від 19.09.2018р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку загального позовного провадження; встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п’ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п’ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено підготовче засідання по справі на 16.10.2018 р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 16.10.2018 р., яка занесена до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 29.10.2018р. 15 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 29.10.2018р., яка занесена до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.11.2018 р. 09 год. 10 хв.

Ухвалою суду від 13.11.2018 р. підготовче провадження в адміністративній закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06.12.2018 р. о 09 год. 30 хв.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі ст. 77 ПК України, пп.2 ч.1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за другий квартал 2018 року, наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 3532 від 23.05.2018 р., направлення на перевірку №4550/13-05 від 31.05.2018р. проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.

За наслідками перевірки складено акт № 1424/15-32-13-05/3063316784від 02.07.2018р. (т.1, а.с. 27 - 53), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

розділу IV Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 р. №859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.09.2016 р. №821), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2016 р. за № 1349 20479;

п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 із змінами та доповненнями, в результаті не оприбуткування готівкових коштів у сумі 11939,42 грн.;

п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р. № 265/95-ВР, в результаті не проведення готівкових коштів у сумі 11939,42 грн.;

п.63.3 ст.63 (абз.4) ПК України із змінами та доповненнями;

п. 167.1 ст. 167, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 10475,45 грн., а саме за 2015 рік у сумі 2311,97 грн., за 2016 рік у сумі 5858,76 грн., за 2017 рік – 2304,72 грн.;

п.167.1 ст. 167, п. 168.2 ст.167, п. 177.6 ст.177 ПК України, донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2015 рік у сумі 4214,51 грн.;

пп.2.1 п.2 ст.6, п.2, п.3 ст.9 Закону № 2464-VI від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок від здійснення підприємницької діяльності у сумі 7550,87 грн., в т.ч. за 2015 рік — 6131,80грн. і за 2016 рік у сумі 1419,07грн.;

п.п. 1.2, пп. 1.3, п.п. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Кодексу, в результаті чого донараховано військовий збір від здійснення підприємницької діяльності у сумі 1332,93грн., в т.ч. за 2015 рік 652,64 грн., за 2016 рік – 488,23 грн. та за 2017 рік – 192,06 грн.;

пп. г) п. 176.2 ст. 176 ПК України;

розділ III наказу Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 р. «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за №111/26556.;

п. 199.1 ст. 199 ПК України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість у сумі 10334 грн.

24.07.2018р. (вих. № 5980/П/15-32-13-05-12) Головним управлінням ДФС в Одеській області заперечення позивача на акт перевірки залишено без задоволення, а висновки акта – без змін (т.1, а.с. 70- 83).

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_2 від 24.07.2018р., яким до позивача за порушення п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р. на підставі п.54.3 ст. 54 ПК України, ст. 1 Указу Президента України від 12 червня 1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосовано штрафні санкції у розмірі 59697,1 грн. (т.1, а.с. 85);

№0296861305 від 24.07.2018р., яким позивачу за порушення п.167.1 ст. 167, п. 168.2 ст.167, п. 177.6 ст.177 ПК України збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 5268,14 грн., в тому числі за податковими зобов’язаннями 4214,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1053,63 грн. (т.1, а.с. 86);

№ НОМЕР_4 від 24.07.2018р., яким позивачу за порушення п. 199.1 ст. 199 ПК України збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 12917,50 грн., в тому числі за податковими зобов’язаннями 10334 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2583,5 грн. (т.1, а.с. 87);

№0296691305 від 24.07.2018р., яким до позивача за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р. № 265/95-ВР на підставі п. 54.3 ст. 54 та п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні санкції у розмірі 1 (одна) гривня (т.1, а.с. 89);

№0296831305 від 24.07.2018р., яким позивачу за порушення п.167.1 ст. 167, п.168.2 ст.167, п. 177.6 ст.177 ПК України збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 13094,31 грн., в тому числі за податковими зобов’язаннями 10475,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2618,86 грн. (т.1, а.с. 90);

№ НОМЕР_7 від 24.07.2018р., яким позивачу за порушення п.п. 1.2, пп. 1.3, п.п. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «військовий збір» у розмірі 1666,16 грн., в тому числі за податковими зобов’язаннями 1332, 93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 333,23 грн. (т.1, а.с. 91);

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_1 від 03.07.2018р., яким позивачу за порушення пп.2.1 п. 2 ст. 6, п. 2, п. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI від 08.07.2010 р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до позивача застосовано штраф у розмірі 1061,68 грн. (т.1, а.с. 84);

податкову вимогу №Ф-0296901305 від 24.07.2018 р. на суму 7550,87 грн. (недоїмка зі сплати єдиного внеску) (т.1, а.с. 88).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок проведення документальних планових перевірок передбачений статтею 77 ПК України.

Згідно п.77.1 ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Згідно акта перевірки, про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 повідомлено повідомленням №1096/13-05 від 23.05.2018р. та копію наказу про проведення перевірки №3532 від 23.05.2018р. надіслано поштою 24.05.2018р. рекомендованим листом, яке отримано платником податків 04.06.2018р.

Направлення Головного управління ДФС в Одеській області №4550/13-05 від 31.05.2018р. про проведення перевірки та службове посвідчення пред’явлено 04.06.2018р. довіреній особі позивача ОСОБА_4.

Перевірка проведена з відома фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та у присутності її довіреної особи ОСОБА_4.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є: Код КВЕД 81.21 Загальне прибирання будинків;Код КВЕД 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; Код КВЕД 81.29 Інші види діяльності із прибирання; Код КВЕД 81.30 Надання ландшафтних послуг; Код КВЕД 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); Код КВЕД 56.21 Постачання готових страв для подій; Код КВЕД 56.30 Обслуговування напоями.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 24.07.2018р., яким до позивача за порушення п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р. на підставі п.54.3 ст. 54 ПК України, ст. 1 Указу Президента України від 12 червня 1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосовано штрафні санкції у розмірі 59697,1 грн. (т.1, а.с. 85), суд зазначає наступне.

Згідно акта перевірки, за період, що перевірявся, встановлено проведення готівкових розрахунків у сумі 11939,42 грн. та не проведення через реєстратор розрахункових операцій, чим порушено вимоги п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(т.1, а.с. 50).

В акті перевірки зафіксовано, що ФОП ОСОБА_3, надавши до контролюючого органу декларацію про майновий стан із відображенням сум отриманого доходу за відповідні періоди, не оприбуткувала готівкові кошти у сумі 11939,42 грн., що призвело до порушення вимоги п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. (т.1, а.с. 51).

За приписами ст.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р., оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. (чинного на час виникнення спірних правовідносин), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР) надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно ст. 1 Указу Президента України від 12 червня 1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Згідно висновків акта перевірки, контролюючим органом зроблено висновки про порушення позивачем п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 із змінами та доповненнями, в результаті не оприбуткування готівкових коштів у сумі 11939,42 грн.

Так, п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. (чинного на час виникнення спірних правовідносин), чітко визначено, що оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Як встановлено під час перевірки контролюючим органом та не спростовано позивачем під час судового розгляду, готівкові кошти у сумі 11939,42 грн. не були оприбутковані з дотриманням вищенаведених приписів.

Разом з тим згідно п. 2.6 ст. 2 вищевказаного Положення, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Так, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК, про що стверджує позивач, оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Судом відхиляються та не спростовують встановленого контролюючим органом порушення твердження позивача про те, що під час перенесення даних з книги обліку доходів та витрат до Декларації про майновий стан і доходи за 2015, 2016 роки були допущені арифметичні помилки, що призвели до завищення суми одержаного доходу за 2015 рік у Декларації про майновий стан і доходи порівняно з підсумком у Книзі обліку доходів і витрат на 9642, 41 грн. і завищення суми одержаного доходу за 2016 рік у Декларації про майновий стан і доходи порівняно з підсумком у Книзі доходів і витрат на 2297,01 грн.

Належних доказів у розумінні ст. 73 КАС України на підтвердження зазначених обставин позивачем не надано.

Так за приписами п.50.1 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Доказів надіслання уточнюючого розрахунок до вищевказаних податкових декларацій матеріали справи не містять.

Позивачем під час судового розгляду не спростовано порушення п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р., в зв’язку з чим суд погоджується з правомірністю податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 24.07.2018р., що свідчить про відсутність правових підстав для його скасування.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з п.54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відповідно до п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи: вчинене вперше - 1 гривня.

Позивачем не спростовано під час судового розгляду встановленого контролюючим органом порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відтак податкове повідомлення – рішення №0296691305 від 24.07.2018р., яким до позивача за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р. № 265/95-ВР на підставі п. 54.3 ст. 54 та п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні санкції у розмірі 1 (одна) гривня є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0296861305 від 24.07.2018р., яким позивачу за порушення п.167.1 ст. 167, п. 168.2 ст.167, п. 177.6 ст.177 ПК України збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 5268,14 грн., в тому числі за податковими зобов’язаннями 4214,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1053,63 грн. (т.1, а.с. 86), суд зазначає наступне.

01.09.2014р. між ТОВ «Баядера Логістик» (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір про надання послуг, за умовами якого виконавець бере на себе зобов’язання надавати замовникові послуги по розповсюдженню інформації про товар, що постачається замовником, у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві (місце розташування виконавця), в тому числі шляхом розміщення інформації на елементах обладнання та /або оформлення місць торгівлі, згідно додатків до цього договору, а замовник у свою чергу зобов’язується прийняти ці послуги та оплатити їх на умовах, передбачених цим договором (т.2, а.с. 57- 62).

Факт надання послуг згідно умов договору підтверджується копією акта надання послуг № 1 від 28.02.2015р. (т.2, а.с. 63).

За змістом акта перевірки ФОП ОСОБА_3 у 2015 році було включено до складу валового доходу суми від здійснення підприємницької діяльності за надання маркетингових послуг товариством з обмеженою діяльністю «Баядера Логістик» з відповідним відображенням їх у книзі обліку доходів і витрат, не маючи на це права в зв’язку з відсутністю даного виду діяльності у реєстраційних даних ФОП ОСОБА_3, що, на думку контролюючого органу, призвело до порушення п.177.6 ст. 177 ПК України.

За приписами п.177.6 ст. 177 ПК України, у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Відповідно до п.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За приписами пп. 164.2.2, пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Згідно пп. 170.9.2 п.170.2 ст.170 ПК України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Згідно з п. 177.8 ст. 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

З урахуванням наведених приписів, оскільки позивач є фізичною особою- підприємцем та здійснює оподаткування відповідних доходів самостійно, доводи позивача про те, що податковим агентом при виплаті доходу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5О згідно п.14.1.180 п.14.1 ст. 14 ПК України є контрагент ТОВ «Баядера Логістик» судом відхиляються.

Враховуючи наведене, висновки контролюючого органу щодо порушення п.167.1 ст. 167, п. 168.2 ст.167, п. 177.6 ст.177 ПК України є обґрунтованими, що свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення №0296861305 від 24.07.2018р. та відсутність підстав для його скасування.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 24.07.2018р. (т.1, а.с. 87), суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, платником ПДВ ФОП ОСОБА_3 зареєстрована 02.08.2013р. (номер запису в реєстрі 200134979), свідоцтво видане Приморською ДПІ ГУДФС в Одеській області.

За період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. ФОП ОСОБА_3 задекларовано податкових зобов’язань по податку на додану вартість у сумі 3214710 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов’язань за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. встановлено їх заниження на суму 51668,1 1грн. (т.1, а.с. 47).

За приписами п. 199.1 ст. 199 ПК України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Судом встановлено, що 22.02.2013р. між ТОВ «ОСОБА_6 Сервіс» (орендар) та ФОП ОСОБА_3 (суборендар) укладено договір суборенди № БСС-22/02, відповідно до якого орендар зобов’язується передати, а суборендар прийняти у строкове платне користування майно на умовах цього договору. Майно передається в оренду з метою провадження суборендарем своєї господарської діяльності та складування матеріальних цінностей (т.2, а.с. 44-49).

За змістом вказаного договору: об’єкт – земельна ділянка із нежитловими будинками та спорудами, яка розташована за адресою: 65098, Україна, м. Одеса, вул. Стовпова, 26; нежитлове приміщення – складське приміщення загальною площею 104,8 кв.м, яке розташоване на об’єкті; майно – окреме індивідуально визначене майно, що складається з складського приміщення та невід’ємних поліпшень до нього.

Крім того, між сторонами були укладені додаткові угоди до договору № БСС-22/02 від 22.02.2013р. (т.2, а.с. 53-55).

На підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано засвідчені копії акта приймання-передачі, акта приймання-передачі майна №2; податкових накладних (т.2, а.с. 50, 56; 84-111).

В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_3 за вищевказане майно сплачувала суборендні платежі з врахуванням відшкодування комунальних витрат, які безпосередньо не належать до отримання доходу ФОП ОСОБА_3, оскільки підприємець за вказаною адресою не здійснювала підприємницьку діяльність у періоді перевірки та не отримувала будь-які доходи від використання суборендованої земельної ділянки, будови зі спорудами та складського приміщення.

З урахуванням наведеного, на думку контролюючого органу, ФОП ОСОБА_3 нарахувала податкові зобов’язання по суборендним платежам, які не мають відношення до її підприємницької діяльності з метою отримання доходу (т.1, а.с. 46), в зв’язку з чим відповідач дійшов висновку про те, що позивачем занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість (т.1, а.с. 47).

Суд не погоджується із зазначеними твердженнями контролюючого органу та вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

як вбачається з матеріалів справи, згідно Договору оренди № 01/01/13 від 15.03.2015р., укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Аркада ЛТД» (період з 01.01.2015р. по 18.09.2015р.)(т.2, а.с.223-225)та згідно договору оренди №18/09/15 від 18.09.2015р. з ТОВ «Стабільність 2014» (код ЄДРПОУ 39344255) (на період з 18.09.2015р. по 31.12.2017р.) (т.1, а.с. 95-98), позивачем в порядку та на умовах наведених договорів прийнято у строкове платне користування нежитлове приміщення кафе-бару за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон 1-Д. Договором передбачено обов’язок орендаря (ФОП ОСОБА_3О.), зокрема, здійснювати за власний рахунок поточний ремонт об’єкта оренди, в тому числі виконати роботи з поліпшення об’єкта оренди.

Відповідно до пояснень представника позивача, ФОП ОСОБА_3 було придбано будівельні матеріали, які було розміщено у складському приміщенні, орендованому позивачем у ТОВ «ОСОБА_6 строй сервіс» згідно договору оренди № БСС-22/02 від 22.02.2013р.

За наслідками вказаних правовідносин, на підставі отриманих від ТОВ «ОСОБА_6 Сервіс» накладних позивачем сформовано податковий кредит.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Факт виконання умов договору суборенди № БСС-22/02, укладеного між ТОВ «ОСОБА_6 Сервіс» (орендар) та ФОП ОСОБА_3 (суборендар) з метою провадження суборендарем своєї господарської діяльності та складування матеріальних цінностей підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відтак висновки контролюючого органу про порушення позивачем п. 199.1 ст. 199 ПК України, в результаті чого останньому донараховано податок на додану вартість є безпідставними.

З урахуванням наведеного податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 24.07.2018р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0296831305 від 24.07.2018р. (т.1, а.с. 90), суд виходив з наступного.

На думку контролюючого органу, за результатами перевірки встановлено безпідставне завищення ФОП ОСОБА_3 валових витрат на суму 348222 грн. (т.1, а.с. 35).

За приписами пп.16.1.2 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно п.167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

За приписами п. 177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.6 ст.177 ПК України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 15.03.2018р. між ТОВ «Аркада ЛТД» (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди № 01/01/13, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов’язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов’язується прийняти частину нежитлового приміщення кафе-бара «БОСФОР», площею 373,6 кв.м, що перебуває в м. Одесі на території пляжу «Ланжерон», у свою чергу орендар зобов’язується сплачувати орендодавцеві плату та інші платежі, що передбачені цим договором (т.2, а.с. 223-225).

Судом встановлено, що 18.09.2015р. (у зв’язку зі зміною орендодавця) між ТОВ «Стабільність 2014» (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди № 18/09/15, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов’язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов’язується прийняти у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що перебуває в м. Одесі на території пляжу «Ланжерон», будинок 1 Д, з наданням у строкове платне користування, а орендар зобов’язується прийняти у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що перебуває в м. Одесі на території пляжу «Ланжерон», будинок 1 Д з наданням права здійснення господарської діяльності із продажу товарів і наданню послуг відпочиваючим, площею 120 кв.м, а орендар у свою чергу зобов’язується сплачувати орендодавцеві орендну плату та інші платежі, що передбачені цим договором.

Згідно п.1.2 вказаного договору об’єкт оренди передається орендарю з метою ведення господарської діяльності з громадського харчування, надання послуг відпочинку та продажу товарів населенню (т.1, а.с. 95-121).

За приписами пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

У ході перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 порядку формування валових витрат, що призвело до їх завищення, зокрема, у зв’язку з включенням до складу витрат: витрат з послуг на охорону у загальній сумі 9 441,75 грн. без ПДВ, а саме: у 2015 році - 4 976,44 грн.; у 2016 році - 4 465,31 грн. (т.1, а.с. 35).

Судом встановлено, що 10.06.2014р. між Управлінням державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області (виконавець) та ФОП ОСОБА_3 (замовник) укладено договір на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони № ПЦО-1/4633-14, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується здійснювати спостереження та обслуговування сигналізації на об’єкті замовника, забезпечити негайне прибуття наряду охорони на об’єкт у разі спрацювання сигналізації та здійснення нарядом охорони відповідних дій, спрямованих на встановлення причин спрацювання сигналізації, а в разі необхідності – припинення правопорушення або злочину на об’єкті (т.2, а.с. 14-20).

За умовами договору надання послуг здійснювалось на об’єкті КТВ ресторану «Причал № 1» за адресою: АДРЕСА_1.

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору позивачем надано засвідчені копії рахунків, актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг (т.1, а.с. 153-203).

Як встановлено судом та визнається учасниками справи, зазначений об'єкт знаходиться у користуванні позивача з 01.01.2015 р. по 18.09.2015 р. згідно договору оренди № 01/01/13 від 15.03.2013 р., та з 18.09.2015р. згідно договору оренди № 18/09/15 від 18.09.2015 р. ФОП ОСОБА_3 здійснює свою підприємницьку діяльність в зазначеному приміщенні.

Як пояснив представник позивача, з метою підтримки орендованого майна в експлуатаційному стані та запобігання його псуванню, знищенню є необхідність отримання послуг з охорони приміщень, які орендуються для здійснення підприємницької діяльності.

Відтак, договір № ПЦО-1/4633-14 від 10.06.2014 р. на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони, укладено не для особистої безпеки фізичної особи ОСОБА_3, а саме для забезпечення безпеки приміщень та покупців послуг ФОП ОСОБА_7 при здійсненні господарської діяльності. Суд погоджується з твердженнями позивача щодо пов’язаності даних витрат зі здійсненням господарської діяльності останнього.

Відтак, з урахуванням приписів пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України витрати в розмірі 9158,44 грн., а саме: в 2015 р - 2476,42 грн., в 2016 р. - 1965.30 грн., в 2017 р - 4716,72 грн. правомірно включені до витрат ФОП ОСОБА_7

Щодо висновків контролюючого органу про безпідставність включення до складу валових витрат витрат, понесених за отримання послуг на пожежну безпеку у загальній сумі 10 000,08 грн., а саме в 2015 р. - 2500,02 грн., в 2016 р., 2500,02 грн., в 2017 р. - 5000,04 грн., суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16.04.2013р. між ТОВ «Централізоване протипожежне спостереження» (виконавець) та ФОП ОСОБА_7 (абонент) укладено договір № 16/04/1-13 про технічне обслуговування ПС та ведення спостереження за протипожежним станом ресторану, розташованого у м. Одесі, пляж Ланжерон, за умовами якого на виконання вимог Закону України «Про пожежну безпеку» (ст.ст. 4, 5, 6), Державних будівельних норм України (ДБН В.2.5-56:2010), «Системи протипожежного захисту» ліцензованими організаціями, з метою підвищення рівня технічного оснащення протипожежної охорони об’єкта, прискорення передачі сигналу «тривога» при виникненні пожежі та пожежо-небезпечних ситуацій, сторони домовились про впровадження на об’єкті системи централізованого спостереження за протипожежним станом та технічне обслуговування УПА (комплекс заходів по забезпеченню придатності технічних засобів, призначених для автоматичного протипожежного захисту об’єкта) (т.1, а.с. 28-31).

ФОП ОСОБА_3 з 01.01.2015 р. по 18.09.2015 р. є орендарем зазначеного об’єкту згідно договору оренди № 01/01/13 від 15.03.2013 р., та з 18.09.2015р. згідно договору оренди № 18/09/15 від 18.09.15 р. та здійснює свою підприємницьку діяльність в зазначеному приміщенні.

Для підтримання орендованого майна в експлуатаційному стані та безпеки покупців ФОП ОСОБА_3 був укладений даний договір саме для безпечного ведення підприємницької діяльності.

Таким чином витрати згідно умов договору № 16/04/1-13 від 16.04.2013р., згідно якого виконується спостереження за протипожежним станом пультом централізованого спостереження, а також технічне обслуговування пожежної сигналізації, відповідають витратам на експлуатацію майна згідно пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України.

06.06.2013р. між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (страховик) та ФОП ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування майна – приміщення ресторану, розташованого на території пляжу «Ланжерон» у м. Одесі (т.2, а.с.32-33).

Крім того, відповідачем не визнаються витрати ФОП ОСОБА_3 на телекомунікаційні послуги у загальній сумі 7000,08 грн., а саме в 2015 р. - 3500,04 грн., в 2016 р. - 2916,70 грн., в 2017 р. - 583,34 грн.

Судом встановлено, що 19.09.2013р. між ФОП ОСОБА_3 (абонент) та ТОВ «ВІЖН МЕДІА» (провайдер) укладено договір про надання програмної послуги №7007099750, за умовами якого провайдер зобов’язується надавати абоненту програмну послугу з надання доступу до перегляду обраного пакету телепрограм, абонент зобов’язується надавати абоненту програмну послугу з надання абоненту доступу до перегляду обраного пакету телепрограм, а абонент зобов’язується своєчасно сплачувати вартість зазначеної послуги згідно розміщених на офіційному сайті провайдера тарифів та виконувати інші обов’язки абонента, визначені цим договором (т. 2, а.с. 37-43).

Замовлену послугу надано за адресою закладу ресторану «Причал 1» : м.Одеса, пляж Ланжерон.

Зазначений об'єкт ФОП ОСОБА_3 з 01.01.2015 р. орендується позивачем з метою ведення господарської діяльності.

Як пояснив представник позивача, ФОП ОСОБА_3 даний договір укладено для підвищення привабливості закладу та підвищення його рентабельності, через перегляд спеціалізованих супутникових каналів, що сприяло підвищуванню відвідуваності покупцями закладу та отриманню доходу від обслуговування напоями ФОП ОСОБА_3, що відповідає витратам на експлуатацію майна, а також вартості придбаних послуг прямо пов’язаних з наданням послуг по обслуговуванню напоями згідно пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України. Суд погоджується з твердженнями позивача щодо пов’язаності даних витрат з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи наведене, витрати в розмірі 7000,08 грн., а саме в 2015 р. – 3500,04 грн., в 2016 р., 2916,70 грн., в 2017 р. - 583,34 грн. правомірно включені до інших витрат ФОП ОСОБА_3

Крім того, відповідно до акту наданих послуг № 413 від 31.05.2017р. від ТОВ «СОФТЛАЙН МОБІЛЬНІ СИСТЕМИ» (код ЄДРПОУ 33542827) позивачем були отримані послуги відправки смс-повідомлень, які містять в собі текст рекламного характеру щодо діяльності Ресторану «Причал № 1», що знаходиться за адресою м. Одеса, пляж Ланжерон 1-Д.

Відповідно до пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України ФОП ОСОБА_3 рекламувала свою діяльність задля збільшення кількості покупців та підвищення отриманого доходу, що дає право на включення до інших витрат від діяльності підприємця у 2017 році у розмірі 415,00 грн. у повному обсязі та на законних підставах.

Щодо висновків контролюючого органу про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат витрат на навчання персоналу у загальній сумі 1020,00 грн., суд зазначає наступне.

17.07.2017р. між ФОП ОСОБА_3 (замовник) та ТОВ «Міжгалузевий центр охорони праці та промислової безпеки» (виконавець) укладено договір № 01489, за умовами якого надано роботи у сфері навчання з питань охорони праці 1 особи; навчання «Правила ОТ для підприємств громадського харчування» 1 особи (т.2, а.с. 34-35).

На підтвердження факту виконання вищевказаного договору надано акт здачі-приймання надання послуг №01489 (а.с. 36).

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_3 замовлено роботи щодо навчання персоналу для ведення своєї господарської діяльності як підприємця, суд дійшов висновку щодо правомірності включення витрат у розмірі 1020,00 грн. до інших витрат.

Щодо правомірності віднесення витрат на бухгалтерські послуги у загальній сумі 84000,00 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01.05.2017р. між ФОП ОСОБА_4 (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір № 3/1/17 про надання бухгалтерських послуг, за умовами якого виконавець бере на себе зобов’язання в межах дії цього договору та на умовах, що ним визначені, надавати послуги у сфері бухгалтерського та податкового обліку для замовника в межах Додатку № 1, який є невід’ємною частиною даного договору, а замовник зобов’язується їх прийняти та оплатити (т.2, а.с. 21-27).

Так, за приписами п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані, зокрема, вести Книгу обліку доходів і витрат.

Як зазначено позивачем, ФОП ОСОБА_3 не має відповідних професійних навичок для ведення бухгалтерського та податкового обліку, в зв’язку з чим звертається за професійною допомогою до іншого підприємця, для консультування та ведення обліку господарської діяльності як фізичної особи-підприємця. Відповідно до пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України ФОП ОСОБА_3 замовляє бухгалтерські послуги.

На підтвердження факту придбання бухгалтерських послуг у ФОП ОСОБА_4 згідно договору № 3/1/17 від 01.05.2017р. позивачем надано засвідчені копії актів наданих послуг (т.3, а.с. 51-57).

Враховуючи наведене, суд вважає правомірним віднесення зазначених витрат у розмірі 84000,00 грн. до складу інших витрат від діяльності підприємця, що прямо пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Щодо включення до складу витрат амортизаційних відрахувань з вартості основних засобів 2017 року у сумі 16357,71грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат амортизаційні відрахування з вартості основних засобів 2017 року у сумі 16 357,71 грн., оскільки, на думку контролюючого органу, фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування не має права віднести до витрат амортизаційні відрахування з вартості основних засобів, придбаних до 01.01.2017р., оскільки відповідні зміни внесено до ст. 177 ПК України з 01.01.2017р. Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797- VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні».

Згідно пп.177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов’язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів. Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості). Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об’єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Відповідно до пп. 177.4.7 п. 177.4 ст. 177 ПК України розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об’єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів та нематеріальних активів.

Згідно з п.177.4.9 п. 177.4 ст. 177 ПК України амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого фізичною особою, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об’єкта основних засобів та нематеріальних активів.

Посилаючись на безпідставність віднесення до складу витрат амортизаційних відрахувань з вартості основних засобів 2017 року у сумі 16357,71 грн., відповідач не навів норми чинного законодавства, які порушив при цьому позивач, оскільки ПК України з цього приводу не містить обмежень, в перехідних нормах таке питання не обумовлено.

Суд враховує, що чинним законодавством до 01.01.2017 р. не передбачалось обмеження для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування щодо ведення обліку основних засобів та їх амортизації, однак ПК України не передбачалось включення таких витрат до витрат підприємця для визначення чистого доходу, проте з 01.01.2017 р. ПК України відповідні норми передбачено, не пов’язуючи питання їх віднесення з конкретною датою введення в експлуатацію основного засобу.

Відтак, фізична особа-підприємець, яка застосовує загальну систему оподаткування не позбавлена права включати до складу витрат, пов'язаних із провадженням господарської діяльності, амортизаційні відрахування з вартості придбаних основних засобів та нематеріальних активів або самостійно виготовлених основних засобів за наявності документів, що підтверджують здійснення таких витрат.

Враховуючи наявність у ФОП ОСОБА_3 документів, які підтверджують відповідні витрати, суд вважає вищевказані висновки відповідача безпідставними.

З урахуванням наведеного, відповідно до відомостей нарахування амортизації за період з січня по грудень 2017 року ФОП ОСОБА_3 правомірно включила до Декларації про майновий стан і доходи за 2017 р. до складу валових витрат амортизаційні відрахування (колонка 8 Додатку Ф2 до Податкової декларації про майновий стан і доходи «Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих само зайнятою особою» в сумі 16357,710 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач погоджується з правомірністю включення позивачем до складу витрат орендної плати за користування рестораном «Причал №1», згідно договору оренди №18/0/15 від 18.09.2015 року у загальній сумі 283 783 грн. без ПДВ від загальної сплаченої та підтвердженої документально суми 463 654,15 грн.

В той же час, на думку перевіряючих, інші витрати у сумі 149,1 тис. грн. є витратами, які безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу від обслуговування напоями: а саме телефонний зв'язок, який входить до складу орендної плати згідно умов договору оренди, придбання матеріалів, товарно-матеріальних цінностей без наявності актів про списання матеріалів з відображенням об’єкту використання, що не дає змоги визначити для чого саме придбано значну кількість миючих засобів, засобів для прибирання та ін. і віднесення безпосередньо до доходу від обслуговування напоями.

Так, відповідно до актів наданих послуг та платіжних доручень, сплачених на користь ТОВ «Стабільність 2014» (орендна плата), згідно договору оренди №18/0/15 від 18.09.2015 р., станом на 31.12.2017р. рахується заборгованість у розмірі 425 910,00 грн., що надає змогу вирахувати, що орендна плата станом на 31.12.2017 року була сплачена за період до 30.06.2017 р.

За приписами пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться, зокрема витрати на оплату оренди.

Відповідно до пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

З урахуванням приписів пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України до таких витрат можна віднести засоби для миття посуду, одноразовий посуд та інше, а оскільки вартість таких ТМЦ включено до вартості оренди, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_3 правомірно відображено такі витрати у складі інших витрат.

Крім того, як вбачається з запиту щодо надання пояснень та документів, контролюючий орган не звертався з вимогою щодо надання актів про списання матеріалів з відображенням об’єкту використання тощо.

Враховуючи, що витрати з орендної плати згідно договору оренди № 18/0/15 від 18.09.2015 р., укладеного з ТОВ «Стабільність 2014», пов’язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_3, остання правомірно їх включила до складу інших витрат.

На підтвердження факту виконання умов договорів, укладених з ТОВ «ВІЖН МЕДІА», ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Централізоване протипожежне спостереження»,ТОВ «ОСОБА_6 строй сервіс», ТОВ «Стабільність 2014», позивачем надано до суду засвідчені копії актів надання послуг, оборотно-сальдових відомостей (т.3, а.с. 17-109).

Крім того, на підтвердження факту проведення комплексу робіт з ремонту приміщення кафе-бару «Босфор», розташованого за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон, позивачем надано засвідчену копію договору підряду від 01.03.2015р., укладеного між ФОП ОСОБА_3 (замовник) та ФОП ОСОБА_9Г (підрядник) та акту приймання-передачі виконаних робіт від 01.06.2016р. (т.2, а.с. 217-221).

Аналіз наведених норм та встановлених судом обставин свідчить про те, що господарські операції для визначення податкових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на викладене недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідачем фактів відсутності первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку за результатами перевірки, не встановлено та в акті перевірки не зафіксовано.

З урахуванням наведеного, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0296831305 від 24.07.2018р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_7 від 24.07.2018р. (т.1, а.с. 91), суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у періоді з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. ФОП ОСОБА_3 є платником військового збору відповідно до приписів п.п. 1.1 п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Згідно пп. 1.1, 1.2 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX “Перехідні положення” ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу

Підпунктом 1.4 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX “Перехідні положення” ПК України передбачено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Підпунктом 1.3 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX “Перехідні положення” ПК України визначено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

В акті перевірки зазначено, що у зв’язку з порушеннями, викладеними в пп.2.1 акту перевірки встановлено заниження військового збору у загальній сумі 1332,93 грн., в т.ч. за 2015р. – 652,64 грн., за 2016 рік – 488, 23 грн. та за 2017 рік – 192,06 грн. (т.1, а.с. 45).

Враховуючи, що порушення, викладені в пп.2.1 акту перевірки, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, про що судом зазначено вище, відповідно донарахування позивачу грошового зобов’язання за платежем «військовий збір» та штрафних (фінансових) санкцій також є безпідставним. Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_7 від 24.07.2018р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон №2464).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Статтею 7 Закону №2464 визначено базу нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно ч.2 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ст. 25 Закону №2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

В акті перевірки зафіксовано, що в ході перевірки правильності нарахування єдиного внеску з сум чистого доходу нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 %, з 01.01.2016р. 22,0 % встановлено порушення, в зв’язку з чим ФОП ОСОБА_3 контролюючим органом донараховано єдиний соціальний внесок у загальній сумі 7575,87 грн. (т.1, а.с. 42, звор. бік арк.).

Однак, такі висновки контролюючого органу зроблені без зазначення бази оподаткування, обставин, які б підтверджували факт фіксованого порушення.

Разом з тим, висновки контролюючого органу про порушення пп.2.1 п. 2 ст. 6, п. 2, п. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI від 08.07.2010 р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не знайшли підтвердження під час судового розгляду, в зв’язку з чим рішення № НОМЕР_1 від 03.07.2018р., яким застосовано штраф у розмірі 1061,68 грн., податкова вимога №Ф-0296901305 від 24.07.2018 р. на суму 7550,87 грн. (недоїмка зі сплати єдиного внеску) є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі “Щокін проти України”, зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №№ НОМЕР_4, НОМЕР_6, НОМЕР_7 від 24.07.2018р., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0296891305 від 03.07.2018р., податкова вимога №Ф-0296901305 від 24.07.2018 р. є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

В іншій частині позовних вимог доводи позивача не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових рішень № НОМЕР_2 від 24.07.2018р., №0296861305 від 24.07.2018р., №0296691305 від 24.07.2018р. є безпідставними та необґрунтованими, в зв’язку з чим суд відмовляє у їх задоволенні.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст. 139 КАС України).

Враховуючи, що ціна позову становить 101256,76 грн., позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 1012,57 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання позову сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 1012,58 грн. (платіжне доручення № 781 від 22.08.2018р.).

Враховуючи, що при прийнятті рішення суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог майнового характеру, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (65058, АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 03.07.2018р., №№0296701305, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 від 24.07.2018р., податкової вимоги №Ф-0296901305 від 24.07.2018р., - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №№ НОМЕР_4, НОМЕР_6, НОМЕР_7 від 24.07.2018р.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_1 від 03.07.2018р.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС в Одеській області №Ф-0296901305 від 24.07.2018 р.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (65058, АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.)

Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.12.2018 р.

Суддя Г.П. Самойлюк

.