Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Юдицькому К.О., Кравченко А.С.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача МТСБУ - Патрик Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом, в якому просить суд: стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на свою користь страхове відшкодування в розмірі 100 000 грн. 00 коп., а також стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майнову шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 164 484 грн. 00 коп.; судові витрати покласти солідарно на відповідачів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07 вересня 2017 року по вул. Центральна в с. Шаян, Хустського району, Закарпатської області, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ-2103, д.н.з. НОМЕР_5, виїжджаючи з узбіччя, не переконався, що маневр буде безпечний, допустив зіткнення з автомобілем марки «Ленд Ровер», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням позивача, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10.1. ПДР України. Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2017 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України. Також, постановою про накладення адміністративного стягнення серії БД №945136 від 07 вересня 2017 року, складеною поліцейським СГПП Хустського ВП ГУ НП у Закарпатській області Вийбером В.В., ОСОБА_4 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у зв'язку із відсутністю в останнього договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу. Крім того, постановою про накладення адміністративного стягнення серії БД №945135 від 07 вересня 2017 року, складеною поліцейським СГПП Хустського ВП ГУ НП у Закарпатській області Вийбером В.В., ОСОБА_4 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у зв'язку із відсутністю в нього посвідчення водія. Згідно Звіту №713Е про оцінку автомобіля, складеного 24 листопада 2017 року ПП «Експерт-Сервіс-Альфа», вартість відновлювального ремонту автомобіля в результаті його пошкодження внаслідок ДТП складає 259 859 грн. 00 коп. Крім того, позивачем понесено витрати на зберігання пошкодженого транспортного засобу у сумі 2625 грн. 00 коп. та витрати на оцінку суми збитків, завданих власнику транспортного засобу, у сумі 2000 грн. 00 коп.

Оскільки він є учасником бойових дій та звільнений від обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності, він звернувся до Моторно (транспортного) страхового бюро України за виплатою страхового відшкодування. Листом від 11 січня 2018 року №31-05/861 йому було повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки транспортний засіб «Ленд Ровер», д.н.з. НОМЕР_3 не відповідав вимогам пункту 1.7. статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - не був забезпеченим.

28 березня 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дніпровського Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року закінчено підготовче провадження у цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті, а також витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, Русанівський бульвар, б. 8) оригінал або належним чином засвідчену копію, у відповідності до вимог ст. 95 ЦПК, Звіту № 713Е про оцінку автомобіля «Land Rover Freelander», реєстраційний номер НОМЕР_3, складеного 24 листопада 2017 року ПП «Експерт-Сервіс-Альфа», витребувано у відповідачів - ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) та ОСОБА_5 (АДРЕСА_2) оригінал або належним чином засвідчену копію, у відповідності до вимог ст. 95 ЦПК, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля ВАЗ-2103, д.н.з. НОМЕР_5, реєстраційні номери облікових карток платників податків, витребувано у Хустського ВП ГУ НП у Закарпатській області (90400, Закарпатська обл., м.Хуст, вул. 90-річчя Хуста) належним чином засвідчені копії постанов про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_4 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серія БР № 945136) від 07 вересня 2017 року та (серія БР № 945135) від 07 вересня 2017 року.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Додатково зазначив, що просить відшкодувати йому витрати, пов'язані із явкою до суду у розмір 2300 гривень, з розрахунку 230 гривень по маршруту Рівне-Київ в п'ять судових засідань.

Представник відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України - Патрик Г.Г. в судовому засіданні проти позову заперечувала, з підстав викладених у письмовому відзиві на позов, долучений до матеріалів справи (а.с.75-76), просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, суд про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, суд про причини неявки не повідомив. Додатково, подав до суду письмовий відзив (а.с. 52-58), в якому просив відмовити в повному обсязі у позові, у зв'язку з відсутністю для цього відповідних підстав визначених законом та недоведеністю своїх позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 вересня 2018 року по вул. Центральна в с. Шаян, Хустського району, Закарпатської області, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ-2103, д.н.з. НОМЕР_5, виїжджаючи з узбіччя, не переконався, що маневр буде безпечний, допустив зіткнення з автомобілем марки «Ленд Ровер», д.н.з. НОМЕР_3, чим порушив пункт 10.1. ПДР України.

Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2017 року, ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень (а.с.7).

Станом на день розгляду справи постанова Хустського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2017 року є такою, що набрала законної сили.

За нормою частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини шостої цієї ж статті, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою про накладення адміністративного стягнення серії БД №945135 від 07 вересня 2017 року, складеною поліцейським СГПП Хустського ВП ГУ НП у Закарпатській області Вийбером В.В., ОСОБА_4 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у зв'язку із відсутністю в нього посвідчення водія під час керування автомобілем (а.с.8).

Постановою про накладення адміністративного стягнення серії БД №945136 від 07 вересня 2017 року, складеною поліцейським СГПП Хустського ВП ГУ НП у Закарпатській області Вийбером В.В., відповідача ОСОБА_4 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у зв'язку із відсутністю в останнього договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власника транспортного засобу (а.с.9).

Як підтверджується листом приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу Гонтар Людмили Іванівни від 13 квітня 2018 року №57/01-16, довіреність на право розпорядження автомобілем ВАЗ-2103, д.н.з. НОМЕР_5 була видана ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_10, що проживають за адресою: АДРЕСА_3. Довіреність було посвідчено від його імені приватним нотаріусом Гонтар Л.І. 03 березня 2006 року за №760. Строк дії довіреності склав 10 років. Довіреність надавала повноваження на видачу довіреностей у порядку передоручення (а.с.59).

20 вересня 2017 року ОСОБА_1 було подано до Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі також МТСБУ) повідомлення про настання дорожньо -транспортної пригоди (а.с.5).

24 листопада 2017 року на замовлення позивача складено Звіт №713Е про оцінку автомобіля, ПП «Експерт - Сервіс - Альфа», оцінювач - ОСОБА_11, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача серії НОМЕР_6 від 05 квітня 2008 року. Згідно вказаного звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ленд Ровер», реєстраційний номер НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_1, в результаті його пошкодження внаслідок ДТП складає 259 859 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ. Вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля складає 114 980 грн. 59 коп. (з ПДВ). Матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, складає 114 980 грн. 59 коп. (а.с.10- 21).

28 листопада 2017 року ОСОБА_1 було подано до МТСБУ заяву про виплату страхового відшкодування за даною подією.

Моторно (транспортне) страхове бюро України своїм листом від 11 січня 2018 року №31-05/861 відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування (регламентній виплаті) з підстав того, що транспортний засіб «Ленд Ровер», реєстраційний номер НОМЕР_3, не є забезпеченим транспортним засобом (а.с.77).

При цьому, відповідач посилався на те, що відповідно до 1.7. ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно положень п.п. "а" п. 41 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Таким чином, в листі було повідомлено про відсутність підстав для здійснення регламентної виплати, оскільки транспортний засіб позивача не вважається забезпеченим згідно з положеннями діючого законодавства.

При цьому, факт відсутності у позивача укладеного договору страхування цивільно-правової відповідальності на час дорожньо-транспортної пригоди не заперечується жодною із сторін по справі.

Відповідно до підпункту "а" пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на час скоєння дорожньо - транспортної пригоди) встановлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до пункту 1.7. статті 1 цього Закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно пункту 13.1. статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на час скоєння дорожньо - транспортної пригоди) встановлено, що учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Як було роз'яснено у пункті 2.3. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.12.2014 у справі №1-6/2014 щодо офіційного тлумачення положень пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у Законі №1961 передбачено особливості його застосування у випадках заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортних пригод, винуватцями яких є окремі категорії громадян, та обов'язкові умови, за наявності яких певні категорії фізичних осіб вважаються такими, чия цивільно-правова відповідальність застрахована, а Моторне бюро, відповідно, зобов'язане відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілих.

У абзаці 5 пункту 2.3. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.12.2014 у справі №1-6/2014 також було роз'яснено, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій та інвалідам війни, що визначені законом, інвалідам I групи, є такі наземні транспортні засоби, якими вони володіють не тільки на праві власності, а й на будь-якій іншій правовій підставі (договір підряду, оренди тощо).

Таким чином, слід дійти висновку, що положення пункту 13.1. статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дійсно передбачають пільги для деяких категорій громадян, до яких належать зокрема і учасники бойових дій. Норми закону фактично прирівнюють їх до страхувальників в частині їх права на компенсацію завданої ними шкоди за рахунок страхових резервів МТСБУ.

Разом із тим, зміст вказаної вище пільги, згідно до положень пункту 13.1. статті 13 Закону зводяться виключно до встановлення для визначених категорій осіб права на компенсацію за рахунок страхових резервів МТСБУ шкоди, завданої цими ж особами під час керування транспортними засобами, якими вони користуються на належній правовій підставі.

Проте, положення пункту 13.1. статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не регулюють питання відшкодування за рахунок страхових резервів МТСБУ шкоди, завданої майну, яке належить громадянам зазначених категорій на праві власності, та не покладають на МТСБУ відповідного обов'язку із здійснення регламентної виплати.

Не передбачено положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і віднесення транспортних засобів, які перебувають у власності осіб зазначених вище категорій, до категорії забезпечених транспортних засобів згідно пункту 1.7. цього Закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до частини 2, 3 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладені правові принципи, закріплені Конституцією України та Цивільним кодексом України, рішення суду у справі, яка стосується присудження відповідачу виконання певного обов'язку, повинно ґрунтуватися на зобов'язальних правовідносинах, що виникли між сторонами на підставі правочину, акта законодавства або у передбачених законом випадках - безпосередньо з акту органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Разом із тим, закон не передбачає обов'язку Моторного (транспортного) страхового бюро України здійснювати компенсацію за шкоду, завдану транспортним засобам, якими особи зазначеної категорії володіють на праві власності, у разі її завдання іншою особою, цивільно - правову відповідальність якої не було застраховано.

Згідно Звіту про оцінку автомобіля №713Е від 24 листопада 2017 року, складеного ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» вартість відновлювального ремонту автомобіля в результаті його пошкодження внаслідок ДТП складає 259 859 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ. Вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля складає 114 980 грн. 59 коп. (з ПДВ). Матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, складає 114 980 грн. 59 коп.

Відповідно до частини 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 8.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, встановлено, що вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників за відповідною формулою.

Таким чином, вартість складників (деталей) для відновлювального ремонту транспортного засобу не може бути врахована для цілей визначення вартості завданих збитків без урахування коефіцієнту фізичного зносу. Відтак, стягненню підлягає вартість матеріальних збитків, завданих власникові автомобіля, у сумі 114 980 грн. 59 коп.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу Україниспособом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно із статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України розглядаючи позови про відшкодування шкоди, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Факт порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху, його вина у скоєному правопорушенні та причинно-наслідковий зв'язок між допущеним порушенням та настанням дорожньо-транспортної пригоду встановлені постановою суду у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно із частиною 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд в межах розгляду даної цивільної справи позбавлений повноважень здійснювати переоцінку преюдиційних обставин, встановлених у постанові Хустсьского міськрайонного суду Закарпатської області від 10 листопада 2017 року по справі №309/3212/17, яка набрала законної сили та підлягає обов'язковому виконанню на території України.

З огляду на викладене, визначені діючим законодавством правові підстави для покладення обов'язку із відшкодування шкоди на відповідача ОСОБА_4 суд вважає доведеними належними, допустимими та достовірними доказами, з останнього на користь позивача підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток, завданий в результаті дорожньо-транспортної пригоди в сумі 114 980 гривень 59 копійок.

Щодо покладення відповідальності за завдану шкоду на відповідача ОСОБА_5, суд виходить із наступного.

Згідно із листом приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу Гонтар Людмили Іванівни від 13 квітня 2018 року №57/01-16, довіреність на право розпорядження транспортним засобом, видана ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_10 строком на 10 років. Довіреність було посвідчено від його імені приватним нотаріусом Гонтар Л.І. 03 березня 2006 року за №760. Будь - яких доказів скасування цієї довіреності до закінчення строку її дії або видачі нової довіреності на більш тривалий строк, до суду не надано.

З огляду на вказане, втрата чинності довіреністю в будь-якому випадку мала настати 03 березня 2016 року.

Законом України від 07 липня 2011 року №580 №VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» було викладено у новій редакції положення статті 126 КУпАП «Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки». Зокрема, було виключено із переліку документів, що є обов'язковими для підтвердження правомірності керування транспортним засобом, довіреність на право керування транспортним засобом.

Відтак, суд погоджується із доводами позивача щодо припинення на момент дорожьо-транспортної пригоди правовідносин представництва на підставі довіреності між відповідачем ОСОБА_5 та ОСОБА_9, ОСОБА_10

При цьому, зазначені особи мало правові підстави використовувати транспортний засіб на підставі відповідного реєстраційного документа на транспортний засіб.

Відтак, сама по собі бездіяльність відповідача ОСОБА_5 щодо вжиття заходів спрямованих на повернення транспортного засобу після припинення відносин представництва не носить протиправний характер, та не може бути правовою підставою для покладення на нього відповідальності за завдану шкоду.

Також, позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що саме відповідач ОСОБА_5 здійснив передачу транспортного засобу відповідачу ОСОБА_4, який не мав права керування транспортним засобом, та що між діями або бездіяльністю відповідача ОСОБА_5 та завданням шкоди наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок. Таким чином, відсутні правові підстави для покладення на відповідача ОСОБА_5 обов'язку з відшкодування шкоди.

Крім того, 24 листопада 2017 року позивачем було сплачено за проведення оцінки грошові кошти в сумі 2000 грн. 00 коп., що підтверджується прибутковим касовим ордером б/н від 24 листопада 2017 року (а.с.22).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Щодо заявлених вимог про відшкодування витрат на зберігання пошкодженого транспортного засобу у сумі 2625 грн. 00 коп., то вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Так, на підтвердження понесених витрат позивачем було надано суду акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 16 січня 2018 року, складеного ФОП ОСОБА_12, згідно якого вбачається, що позивачем було здійснено сплату коштів у розмірі 2 625,00 гривень за відповідальне зберігання автомобіля з 03 жовтня 2017 року по 16 січня 2018 року. В той же час, вказаний акт не містить відомостей про автомобіль, який зберігався, що не може свідчити про понесення витрат саме за зберігання автомобіля «Ленд Ровер», реєстраційний номер НОМЕР_3. Також, позивачем не було надано суду підтверджуючих належних доказів понесених витрат, враховуючи те, що наданий суду акт є підставою для проведення остаточних розрахунків між платником та ФОП ОСОБА_12

Крім того, статтею 138 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Відповідно до наданих суду квитанцій, позивачем було здійснено витрати в частині купівлі квитків Рівне-Київ та Київ-Рівне в наступні дати судового засідання: 16 травня 2018 року (по 230 гривень у два кінці), 27 червня 2018 року (по 230 гривень у два кінці), 04 вересня 2018 року (по 230 гривень у два кінці), 12 листопада 2018 року (по 230 гривень у два кінці) та 05 грудня 2018 року (230 гривень за квиток Рівне-Київ). Таким чином, документально підтверджені витрати позивача на явку до суду у сумі 2 070 гривень підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача ОСОБА_4 на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 169,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 19, 41 Конституції України, ст.ст. 1,4,11, 16, 22, 1162, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 1, 13 та 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 138, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4, АДРЕСА_4) до Моторно (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, Русанівський бульвар, б. 8), ОСОБА_4 (АДРЕСА_1), ОСОБА_5 (АДРЕСА_2) про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток, завданий в результаті дорожньо-транспортної пригоди в сумі 114 980 гривень 59 копійок, витрати зі складання звіту №713Е від 24 листопада 2017 року в сумі 2 000 гривень, витрати пов'язані з явкою до суду в сумі 2 070 гривень, а всього 119 050 (сто дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят) гривень 59 (п'ятдесят дев'ять) копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 1 169 (одна тисяча сто шістдесят дев'ять) гривень 80 (вісімдесят) копійок

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повне судове рішення складено 13 грудня 2018 року.

Суддя: