Постанова

Іменем України

5 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 713/1817/16-ц

Провадження № 14-458 цс 18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - ГудимиД.А.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Князєва В. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області та ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2017 року, ухвалене суддею Кириляк А. Ю., й ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 травня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі ЛютвинюкІ.М., ВисочанськоїН.К. та Яремка В.В.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_3;

відповідачі: Чорногузівська сільська рада Вижницького району Чернівецької області (далі - Чорногузівська сільська рада), ОСОБА_4 (представник - адвокат ОСОБА_8).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 16 листопада 2016 року позивач як власник ? частини житлового будинку АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок) звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням заявленої у судовому засіданні суду першої інстанції заяви про зменшення розміру позовних вимог просила визнати незаконним і скасувати рішення Чорногузівської сільської ради № 514-40/15 «Про затвердження Акта узгоджувальної комісії від 7 лютого 2015 року»(далі - оскаржуване рішення). Цим Актом узгоджувальна комісія Чорногузівської сільської ради погодила межі земельної ділянки для надання в оренду ОСОБА_4 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по межі із земельною ділянкою позивача, а також визнала претензії позивача щодо меж земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,0010 га безпідставними.

2. Позивач стверджувала, що на підставі рішень Чорногузівської сільської ради ОСОБА_4 захопив частину сусідньої земельної ділянки, яка належить до житлового будинку і згідно з обмірами комісії Чорногузівської сільської ради від 20 листопада 2012 року становить 0, 1980 га.

3. Звертала увагу, що вже зверталася до суду з аналогічними вимогами за правилами адміністративного судочинства. Однак 4 жовтня 2016 року у справі № 713/1268/16-а Вінницький апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою провадження у справі закрив, і роз'яснив позивачу її право на звернення до суду за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. 13 січня 2017 року Вижницький районний суд Чернівецької області ухвалив рішення, яким позов задовольнив.

5. Мотивував рішення, зокрема, тим, що Вижницький районний суд Чернівецької області у рішенні від 12 вересня 2013 року, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 14 травня 2014 року, зобов'язав ОСОБА_4 привести межі належної йому земельної ділянки у відповідність до державного акта на право власності на земельну ділянку у частині накладення земельної ділянки площею 0,0003 га, що виходить за межі його земельної ділянки, та знести частину незавершеної будівництвом будівлі під літ. «Б» і «В», яка виходить за межі земельної ділянки ОСОБА_4 Крім того, встановив, що до позивача як власниці житлового будинку перейшло право власності на земельну ділянку, на якій він розміщений, і на частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

6. Суд першої інстанції вважав позов підставним, оскільки Акт узгоджувальної комісії від 7 лютого 2015 року не відповідає дійсним обставинам. Так, на земельній ділянці, якою користується ОСОБА_4, вже зведена незавершена будівництвом будівля, яка частково виступає за межі огорожі ОСОБА_4; відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 860 від 16 липня 2013 року площа виступу становить 0,0003 га; під час обстеження земельної ділянки позивач була відсутня, що позбавило її права на подання заперечень чи пропозицій. Тому суд вважав, що оскаржуване рішення порушує законні права й інтереси позивача як власниці ? житлового будинку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. 11 травня 2017 року Апеляційний суд Чернівецької області постановив ухвалу, якою залишив без змін рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2017 року.

8. Мотивував тим, що Акт узгоджувальної комісії, затверджений оскаржуваним рішенням, не відповідає дійсним обставинам, оскільки на земельній ділянці, щодо якої ОСОБА_4 був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, є незавершене будівництво, яке на 0,0003 га виступає за межі огорожі, що розділяє земельну ділянку ОСОБА_4 і ділянку, якою користується позивач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. 31 травня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою. Просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржиться на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

10. 12 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

11. Мотивував тим, що ОСОБА_4 оскаржує рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 травня 2017 року, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1.1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Відповідач - ОСОБА_4 - мотивує касаційну скаргу тим, що суди не надали правової оцінки таким обставинам: позивач не є власником чи користувачем земельної ділянки; Акт узгоджувальної комісії був наданий лише у суді апеляційної інстанції; спір між сторонами з цього приводу вже був предметом розгляду у суді (справа № 713/1268/16-а); ОСОБА_4 є неналежним відповідачем, оскільки жодної вимоги до нього позивач не заявила.

13. Стверджує, що справа не може розглядатися за правилами цивільного судочинства. На думку ОСОБА_4, суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач обрала неправильний спосіб захисту прав, оскільки спори про незаконність рішень мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а спори щодо встановлення меж земельних ділянок - за правилами цивільного судочинства.

(1.2) Позиції інших учасників справи

14. 24 жовтня 2018 року позивач подала заяву про закриття провадження у справі на тій підставі, що ОСОБА_4 помер. На підтвердження долучила до заяви копію облікової карти об'єкта погосоподарського обліку на 2016-2020 роки, в якій у графі, відведеній для ОСОБА_4, за назвою «відмітка про повне вибуття» зазначено: «помер ІНФОРМАЦІЯ_1. а/з № 217 від 05.12.2017 св НОМЕР_1».

15. Чорногузівська сільська рада відзив на касаційну скаргу не надала.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(1.1) Щодо заяви про закриття провадження у справі

16. Суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 7 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу (далі також - ЦПК) України).

17. Державній реєстрації підлягає, зокрема, смерть фізичної особи (частина третя статті 49 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

18. Відомості про смерть фізичної особи підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (абзац другий частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

19. Відповідно до абзацу четвертого частини третьої статті 9 вказаного Закону актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

20. Про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво (частина перша статті 18 зазначеного Закону).

21. Тобто, належним доказом на підтвердження факту смерті фізичної особи є витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та/або свідоцтво про смерть.

22. Позивач не підтвердила належними доказами факту смерті ОСОБА_4, Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для закриття провадження немає, а касаційна скарга має бути розглянута по суті.

(1.2) Щодо юрисдикції спору

23. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

24. Згідно з частиною першою статті 17 КАС України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

25. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої статті 17 КАС України).

26. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

27. Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

28. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із цивільних та земельних відносин.

29. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб'єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

30. Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

31. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили:

31.1. 6 лютого 2001 року позивач уклала договір купівлі-продажу, відповідно до якого стала власником ? частини житлового будинку, що має окремий вхід з належними надвірними будівлями та спорудами.

31.2. Позивач не оформила право власності на земельну ділянку для обслуговування вказаної частини житлового будинку.

31.3. 24 липня 2006 року згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданим Чорногузівською сільською радою, ОСОБА_4 став власником земельної ділянки площею 0,2254 га, яка розташована у с. Чорногузи, з кадастровим номером НОМЕР_2 та цільовим призначенням для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

31.4. ОСОБА_4 є власником житлового будинку АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 9 липня 2012 року виконавчим комітетом Чорногузівської сільської ради, копією витягу про державну реєстрацію № 34760682 від 9 липня 2012 року та копією технічного паспорта на вказаний будинок.

31.5. Земельна ділянка, якою ОСОБА_4 фактично користується, виходить за межі ділянки, що знаходиться у його власності, та накладається на сусідню земельну ділянку, якою користується позивач, на 0,0003 га.

31.6. 7 лютого 2014 року Чорногузівська сільська рада прийняла рішення № 429-31/14 про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 0,0010 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд із земель запасу сільської ради (землі житлової та громадської забудови) на АДРЕСА_2, терміном на 49 років. Цим рішенням сільська рада зобов'язала ОСОБА_4 подати для розгляду та затвердження в установленому порядку розроблений проект відведення земельної ділянки до 10 лютого 2015 року.

31.7. Того ж дня - 7 лютого 2014 року - Чорногузівська сільська рада прийняла рішення № 430-31/14 про надання дозволу ОСОБА_11 та позивачу на виготовлення технічної документації із землеустрою на передання у спільну часткову власність земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, орієнтовною площею 0,18 га, а також на відновлення та встановлення межових знаків у натурі.

31.8. 11 лютого 2015 року Чорногузівська сільська рада прийняла рішення № 514-40/15 «Про затвердження Акта узгоджувальної комісії від 7 лютого 2015 року».

32. Позивач стверджувала, що оскаржуване рішення порушує її право користування власністю, тоді як Акт узгоджувальної комісії складений за відсутності позивача та без урахування її пояснень.

33. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

34. Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

35. Велика Палата Верховного Суду вважає, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається, зокрема, у статті 30 ЗК України, який був чинний до 1 січня 2002 року, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. також постанову ВеликоїПалати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

36. Предметом перевірки національними судами у цій справі є рішення органу місцевого самоврядування про затвердження Акта узгоджувальної комісії від 7 лютого 2015 року щодо меж між суміжними земельними ділянками. Таке рішення має значення як для оформлення права оренди земельної ділянки ОСОБА_13, так і для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку позивачем.

37. Отже, якщо особа стверджує пропорушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутими у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

38. Близьких за змістом висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 583/2715/16-ц.

39. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги щодо належності спору до юрисдикції адміністративного суду та вважає, що спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

(1.3) Щодо суті спору

40. Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

41. Земельні спори вирішуються, зокрема, судами й органами місцевого самоврядування (частина перша статті 158 Земельного кодексу (далі - ЗК) України).

42. Органи місцевого самоврядування вирішують, зокрема, земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства (частина третя статті 158 ЗК України).

43. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування спір вирішується судом (частина п'ята статті 158 ЗК України).

44. Відповідно до частин першої та другої статті 159 ЗК України земельні спори розглядаються, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї зі сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї зі сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

45. Сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його (стаття 160 ЗК України).

46. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили:

46.1. ОСОБА_13 отримав дозвіл на виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки площею 0,0010 га, на якій вже було збудовано господарську споруду, що частково, а саме на 0,0003 га виступає за межі огорожі цього відповідача та накладається на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні позивача.

46.2. Вижницький районний суд Чернівецької області 12 вересня 2013 року ухвалив рішення в адміністративній справі № 713/766/13-ц, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 14 травня 2014 року, яким зобов'язав ОСОБА_4 привести межі належної йому земельної ділянки у відповідність до державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 на АДРЕСА_2 «в частині накладення земельної ділянки площею 0,0003 га, що виходить за межі його земельної ділянки», та «знести частину незавершеної будівництвом будівлі під літ. «Б», «В», яка виходить за межі його земельної ділянки відповідно до п. 3.25 ДБН 360-92».

46.3. Комісія у складі землевпорядника Чорногузівської сільської ради ПлавюкаС.М., депутатів цієї ради ДучукаВ.К., МоскалюкаО.П., ІсопчукаМ.О. без відома позивача провела обстеження земельної ділянки ОСОБА_4, яка межує із земельною ділянкою, на якій розміщений будинок, співвласником якого є позивач, і склала Акт узгоджувальної комісії від 7 лютого 2015 року. У подальшому цей Акт затвердила оскаржуваним рішенням Чорногузівська сільська рада.

46.4. На звернення позивача до Чорногузівської сільської ради з приводу того, що без її відома було проведене обстеження земельної ділянки, позивач отримала відповідь № 746 від 21 червня 2016 року, згідно з якою на підставі письмової заяви ОСОБА_4 сільська рада скерувала комісію для уточнення та встановлення межових знаків земельної ділянки площею 0,0010 га з кадастровим номером НОМЕР_4.

47. З огляду на вказане дії Чорногузівської сільської ради були діями з вирішення земельного спору, а тому на них поширювалися вимоги статей 159-160 ЗК України, які у ситуації позивача не були дотримані.

48. Враховуючи встановлені судами фактичні обставини справи та зазначені приписи ЗК України, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що оскаржуване рішення прийняте Чорногузівською сільською радою без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, з порушенням встановленого для цього порядку та з порушенням законних прав та інтересів позивача як власника ? частини житлового будинку та користувача земельної ділянки на якій він розміщений.

49. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

50. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду не бере до уваги доводи ОСОБА_4 щодо, на його думку, неналежно встановлених судами обставин справи.

51. ТакожВелика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_4 є неналежним відповідачем у справі. Оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, який безпосередньо стосується прав та інтересів ОСОБА_4 А тому суди першої й апеляційної інстанцій мали підстави вважати його належним відповідачем поряд з Чорногузівською сільською радою за вимогою позивача про визнання незаконним і скасування її рішення.

52. Також необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що спір між тими самими сторонами вже був предметом розгляду у суді:

52.1. В ухвалі від 4 жовтня 2016 року у справі № 713/1268/16-а за позовом ОСОБА_3 до Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: відділ Держгеокадастру у Вижницькому районі, ОСОБА_4, про визнання неправомірним і скасування рішення 40 сесії VI-го скликання Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 11 лютого 2015 року № 514-40/15 «Про затвердження Акта узгоджувальної комісії від 7 лютого 2015 року»,Вінницький апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про належність спору до цивільної юрисдикції та закрив провадження у справі без розгляду по суті.

52.2. Отже, у вказаній адміністративній справі ОСОБА_4 не був стороною, а питання законності оскаржуваного рішення не було розглянуте по суті, оскільки суд вважав, що такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

53. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

54. Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

55. З огляду на викладені вище висновки Велика Палата Верховного Суду вважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити, а рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 травня 2017 року - залишити без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

56. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на ОСОБА_13

(3) Висновки щодо застосування норм права

57. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із цивільних та земельних відносин (пункт 1 частини першої статті 15 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

58. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема з цивільних і земельних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

59. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

60. Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

61. Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як у статті 30 ЗК України, який був чинний до 1 січня 2002 року, так і у чинній редакції статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

62. Якщо особа стверджує пропорушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутими у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

63. Отже, справа за позовом про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження акта узгодження меж земельних ділянок залежно від суб'єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.

64. Належними відповідачами у таких справах є особа, прав чи інтересів якої щодо відповідної земельної ділянки стосується оскаржене рішення органу місцевого самоврядування, а також цей орган.

Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, частиною першою статті 410, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргуОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді: Н.О.Антонюк Н.П.Лященко С.В.Бакуліна О.Б.Прокопенко В.В.Британчук Л.І.Рогач В.І.Данішевська І.В.Саприкіна О.Р.Кібенко О.М.Ситнік В.С.Князєв О.С.Ткачук Л.М.Лобойко В.Ю.Уркевич О.Г.ЯновськаПовний текст постанови підписаний 11 грудня 2018 року.