ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа

№ 537/3100/17 Номер провадження 22-ц/814/647/18

у 1-й інстанції Сьоря С.І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року

. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Триголова В.М.,

суддів: Бутенко С.Б., Лобова О.А.

секретар: Ряднина І.В.

за участю адвокатів Гонатра В.М., Риль В.Є.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5 на заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 лютого 2018 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнаннянедійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2017 року ОСОБА_6звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідачів посилаючись на те, що з 05.12.2009 року по 15.09.2014 року вінперебував у шлюбі з ОСОБА_5, за час якого ними булопридбаножитловийбудинокз господарськимибудівлямиза адресою: АДРЕСА_3. РішеннямКрюківського районного суду м. Кременчукавід 25.12.2015 року булозадоволенойогопозовнівимогищодовизнання за ним права власності на 1/2 часткувищезазначеногожитловогобудинку та поділспільного майна подружжя. В подальшому, 20 червня 2017 року йому стало відомо, що 16.12.2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу спірного житлового будинку №3903, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В.. Відповідно до зазначеного договору ОСОБА_4 набула у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3. Вважає, що договір купівлі-продажу житлового будинку є недійсним, оскілки між позивачем та ОСОБА_9 не було укладено жодних правочинів щодо відчуження частки у майні на користь іншого із подружжя, що передбачається у ч.2 ст. 64 СК України та він не подавав письмової згоди на таке відчуження.

З урахуванням наведеного, прохав визнати договір купівлі-продажу житлового будинку №3903 від 16.12.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., що знаходиться по АДРЕСА_3 недійсним з моменту укладення, вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_6 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

До вирішення по суті цивільної справи за позовом ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживає за адресою: АДРЕСА_4,) до ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3, АДРЕСА_3), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, АДРЕСА_1) про визнання договору купівлі - продажу будинку недійсним - накладено арешт на будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалу направлено для виконання до Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції (а.с.52-53).

Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 лютого 2018 року позов ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) про визнання недійсним договору купівлі - продажу житлового будинку, задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_3 від 16 грудня 2016 року, що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений 16 грудня 2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., зареєстровано в реєстрі за №3903.

Стягнуто з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) на користь ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_1) - 320 грн. сплаченого судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2) на користьОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_1) - 320 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2018 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 лютого 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, залишено без задоволення.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.10.2018 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 лютого 2018 року - залишено без задоволення.

З рішенням не погодилась відповідач ОСОБА_5 яка, посилаючись на необґрунтованість рішення місцевого суду, порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що відповідно до заяви ОСОБА_6, яка посвідчена 25.02.2013 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за р.№576, апелянт мала згоду позивача на укладення договорів купівлі-продажу, за якими мала (і має на даний час) право придбавати житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та продавати цей будинок за ціну та на умовах на власний розсуд.

Вказує, що вказаний житловий будинок потребував капітального ремонту, позивач жодної допомоги на його утримання не надавав, самостійно проводити ремонтні роботи апелянт була не в змозі за браком коштів, в наслідок чого не могла створити належні умови для проживання дітей. А тому, діючи в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_12, маючи згоду ОСОБА_6 (позивача) на вчинення таких дій, відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку з ОСОБА_4, а на виручені кошти апелянтом було придбано інший будинок для себе та дітей.

Також, зауважує, що позивач ОСОБА_6 не сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_11 та має заборгованість.

Окрім того, вказує, що діючим законодавством не передбачено, що розірвання шлюбу, якимсь чином впливає на дійсність заяви про надання дозволу на придбання будинку та є підставою для втрати його чинності або скасування.

Не погодившись з рішенням районного суду, ОСОБА_4 також подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідач ОСОБА_4 у своїй скарзі посилається на те, що позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх прав, як співвласника майна, без згоди якого було здійснено купівлю-продаж його частки у спільному майні, як це передбачено у ст. 362 ЦК України. Питання та вимоги про переважне право на купівлю частки у праві спільної часткової власності, ОСОБА_6 не заявляв.

Також скаржник вказує на те, що нотаріально посвідчена згода позивача від 25.02.2013 року на продаж спірного будинку не містить обмежень щодо строку її дії; припинення шлюбу не змінює статусу спільної сумісної чи часткової власності; вказану згоду не було відкликано (анульовано).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і здотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборі і застосуваннінорми права до спірних правовідносин суд враховує висновки що до застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що, заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.09.2014 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, задоволено в повному обсязі.

Шлюб, зареєстрований 05.12.2009 року у Центральному відділ реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської обрості за актовим записом №1092 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, розірвано.

Місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, визначено з матір'ю - ОСОБА_5.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 243,60 грн. (а.с.6).

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.12.2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, задоволено.

Визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 та ОСОБА_5, за кожним на ? частку.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судові витрати на оплату судового збору у сумі 275,00 грн. (а.с.7).

Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.06.2017 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном, задоволено в повному обсязі.

Зобов'язано ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_6 перешкоди у користуванні житловим приміщенням, а саме: житловим будинком з господарськими будівлямиОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судові витрати на судовий збір у розмірі 640,00 грн. (а.с.60).

16.12.2016 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_3, ціна договору 39324,00 грн. (а.с.102-103)

Договір посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., зареєстровано в реєстрі за №3903.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 89996391 від 20.06.1017 року, будинок з господарськими будівлями загальною площею 62,3кв.м, житловою площею 46,69кв.м, за адресою: Полтавська обл.., АДРЕСА_3, площа земельної ділянки 301кв.м, належить на праві приватної власності ОСОБА_4, згідно договору купівлі-продажу житлового будинку, серія та номер: р. №3903, виданий 16.12.2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою ОГ.В. (а.с.8).

При цьому, як убачається з матеріалів справи, 25.02.2013 року позивачем ОСОБА_6 було написано заяву, посвідчену приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., зареєстровано в реєстрі за №576, якою він надав згоду своїй дружині ОСОБА_5 на укладення договорів купівлі-продажу, за якими придбати житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та продати вищевказаний житловий будинок за ціну та на мовах на власний розсуд (а.с.104).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що вказана згода, внаслідок розірвання шлюбу між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та ухвалення судом рішення про визнання за останніми права власності по 1/2 частині на спірний будинок, втратила свою чинність на час укладення спірного договору, а тому наявні підстави для визнання даного правочину недійсним.

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

За змістом ст. 655 ЦК України,за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно дост.658 ЦК України право продажу товару, крім випадківпримусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщопродавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Так , матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.12.2009 року по 15.09.2014 року, в період якого ОСОБА_5 було придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3, на що свою згоду надав позивач написавши 25.02.2013 рокувідповідну заяву.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_6 надав згоду саме своїй дружині ОСОБА_5, з якою перебуває у зареєстрованому шлюбі з 05.12.2009 року, на укладення договорів купівлі-продажу, за якими придбати житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та продати вищевказаний житловий будинок за ціну та на мовах на власний розсуд (а.с.104).

Також, у даній заяві визначено, що умови договорів купівлі-продажу та ціна купівлі-продажу житлового будинку можуть визначатися його дружиною самостійно. Позивачем було підтверджено, що правочини відповідають інтересам їх сім'ї та їх спільному волевиявленню.

Так , з дентального аналізу вказаної заяви вбачається, що позивач чітко визначив, що надає відповідну згоду саме своїй дружині для здійснення правочинів виключно в інтересах сім'ї.

При цьому, як установлено шлюб між сторонами було розірвано 15.09.2014 року заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від (а.с.6) та рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.12.2015 року здійснено розподіл спільного майна подружжя, а саме визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 та ОСОБА_5, за кожним на ? частку (а.с.7).

В подальшому, 16.12.2016 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_3 (а.с.102-103).

Відповідно дост.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні Право власності є непорушним.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимогстатті 9 КонституціїУкраїни, відповідно до якогозакріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користуваннясвоїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі іншихосіб.

Згідно ч.1,2 ст. 321 ЦК України правовласності є непорушним. Ніхто не може бути протиправнопозбавленийцього права чиобмежений у йогоздійсненні. Особа може бути позбавлена права власностіабообмежена у йогоздійсненнілише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З аналізу вказаних обставин справи вбачається, що в наслідок розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 їх правовий статус змінився, вони припинили бути сім'єю, а тому жодних правочинів в інтересах сім'ї, на які у заяві від 25.02.2013 року надавав свою згоду позивач, з моменту розірвання шлюбу, а саме з 15.09.2014 року, ОСОБА_5 вчинено бути не могло.

Окрім того, на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.12.2015 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 набули права власності на спірний житловий будинок по ? частці кожен, тобто правовий статус вказаного житлового будинку змінився - він перестав бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв'язку з виділенням кожному з співвласників по ? його частці.

При цьому, заявою від 25.02.2013 року ОСОБА_6 не надавав свою згоду на продаж належної йому на праві приватної власності ? часки житлового будинку по АДРЕСА_3.

Згідно ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину що до розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину що до розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів що до розпорядження спільним майном.Правочин що до розпорядження спільним майном, вчинений одним ізспіввласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Так , матеріали справи не містять відомостей про отримання ОСОБА_5 на момент вчинення спірного правочину, нотаріально посвідченої згоди від ОСОБА_6, як іншого співвласника, на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном - укладення 16.12.2016 року договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, що уразі пред'явлення відповідного позову є підставою для визнання вказаного правочину недійсним.

Крім того в матеріалах справи зібрано достатьньо доказів , які підтверджуєть той факт, що відповідач ОСОБА_5 на момент відчуження квартири з позивачем у шлюбі не перебувала.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідно до заяви ОСОБА_6 від 25.02.2013 року, апелянт мала згоду позивача на укладення договорів купівлі-продажу, за якими мала (і має на даний час) право придбавати житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та продавати цей будинок за ціну та на умовах на власний розсуд, є безпідставними

Відповідно дост. 204 ЦКправочин є правомірним, якщойогонедійсність прямо не встановлена законом абоякщовін не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1, 3ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванийправочин).

Відповідно до ч.1, ч.3ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що договір купівлі - продажу житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_3 від 16 грудня 2016 року, що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений 16 грудня 2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., зареєстровано в реєстрі за №3903 є недійсним, оскільки при його укладенні відповідач ОСОБА_5, достовірно знаючи про те, що шлюб між нею та позивачем розірвано та за ними визнано право власності по 1/2 частині за кожним на спірний будинок, та знаючи, що сімейні відносини між нею та позивачем припинені ще в червні 2013 року, діяла всупереч вказаним вище вимогам закону та положенням Конституції України, вийшла за межі своїх цивільних прав та розпорядилася неналежною їй частиною майна.

Такий висновок місцевого суду узгоджується з правововими позиціями Верховного суду України викладених в постановах від 22.06.2017 року та від 05.07.2017 року у справах за № 6-3058 цс 16 та № 6-1743 цс 16 відповідно.

Посилання апелянта на те, що вказаний житловий будинок потребував капітального ремонту, позивач жодної допомоги на його утримання не надавав, аліменти не сплачував, самостійно проводити ремонтні роботи апелянт була не в змозі за браком коштів, не є підставою для обмеження права власності особи на належну йому часту у майні та не позбавляє від настання правових наслідків за вчинення відповідних дій.

Твердження в апеляційних скаргах стосовно того, що діючим законодавством не передбачено, що розірвання шлюбу, якимсь чином впливає на дійсність заяви про надання дозволу на придбання будинку та є підставою для втрати його чинності або скасування, колегією суддів до уваги не приймається, спростовується вищевикладеним, оскільки в наслідок припинення сімейних відносин та розірвання шлюбу, змінився правовий статус ОСОБА_5 та ОСОБА_6 які не є подружжям та відповідно сім'єю, а тому вказана заява припинила відповідати волевиявленню позивача.

Інші доводи апеляційних скарг є неспроможними, не ґрунтуються на нормах закону, жодних фактів доказування, які б спростовували висновки місцевого суду, в них не наведено.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин підстав для скасування рішення місцевого суду з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючисьст .ст.368, 375,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.М. Триголов

СУДДІ О.А. Лобов

С .Б. Бутенко