Справа № 1540/3613/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання Кушкань Т.В.;

позивача Шила О.П.;

представника позивача Судакова В.В.;

представника відповідача Салматіна О.В.;

представника відповідача Оксенчук С.С.;

представника третьої особи Федорченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління, третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, про визнання протиправними і скасування наказів, окремого доручення, усного розпорядження, телеграми звичайної, зобов`язання поновити на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління, третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, в якій просив визнати протиправними та скасувати накази начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 54 від 13 лютого 2018 року, № 81 від 2 березня 2018 року, № 193 від 11 червня 2018 року, окреме доручення № 303/7/1/748 від 21 червня 2018 року, накази начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 99 (по стройовій частині) від 22 червня 2018 року, № 92 від 27 квітня 2018 року, № 108 (по стройовій частині) від 10 липня 2018 року, № 162 (по стройовій частині) від 10 липня 2018 року, телеграму звичайну від 26 червня 2018 року, накази Міністра оборони України № 112 КП від 27 червня 2018 року, № 411 (по особовому складу) від 4 липня 2018 року, усне розпорядження від 21 червня 2018 року, зобов`язати поновити на посаді.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

13 лютого 2018 року начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України видав наказ № 54, яким попередив позивача про неповну службову відповідність «за порушення вимог ст.11, 16, 58 та 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині неналежного виконання службових обов`язків, нездійснення належного контролю за виконанням, укладанням договору по вирощуванню сільськогосподарських культур на землях оборони».

02 березня 2018 року начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України видав наказ № 81, яким оголосив позивачу догану «за неналежне виконання вимог наказів начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України «Про результати ФГД», невжиття протягом тривалого часу дієвих заходів щодо відшкодовування державі збитків».

27 квітня 2018 року було видано наказ № 92 про оголошення позивачу догани «за допущене погіршення фінансової дисципліни та безконтрольність».

11 червня 2018 року начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України видав наказ № 193, яким оголосив позивачу сувору догану за: «низький рівень організації фінансової господарської діяльності, наявність значних сум дебіторської заборгованості».

21 червня 2018 року заступник Міністра оборони України видав усне розпорядження відповідно до наказу Міністерства оборони України від 14 червня 2018 року № 275 «Про призначення службового розслідування», яке було підставою для усунення позивача від виконання службових обов`язків начальника КЕВ м. Одеси. Ця обставина підтверджується копією наказу Начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 22 червня 2018 року № 99 (по стройовій частині).

21 червня 2018 року начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України видав окреме доручення № 303/7/1/748, яке було підставою для усунення позивача від виконання службових обов`язків начальника КЕВ м. Одеси. Ця обставина підтверджується копією наказу начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 22 червня 2018 року № 99 (по стройовій частині).

22 червня 2018 року начальник Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління видав наказ № 99 (по стройовій частині), яким усунув позивача від виконання службових обов`язків начальника КЕВ м. Одеси на виконання усного розпорядження заступника Міністра оборони України від 21 червня 2018 року, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 14 червня 2018 року № 275 «Про призначення службового розслідування» та на підставі окремого доручення начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 21 червня 2018 року № 303/7/1/748. Наказ доведено до позивача 23 червня 2018 року під підпис.

26 червня 2018 року ТВО начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління направив до КЕВ м. Одеси телеграму звичайну про відрядження позивача до Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління з 27 червня 2018 р. для виконання службових завдань.

27 червня 2018 року Міністр оборони України видав наказ № 112 КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог ст.11, 16, 58 та 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України позивача звільнено з військової служби за службовою невідповідністю.

04 липня 2018 року Міністр оборони України видав наказ (по особовому складу) № 411, яким звільнив позивача у запас за п. «д» (через службову невідповідність) на підставі Наказу Міністра оборони України № 112 КП від 27 червня 2018 року.

10 липня 2018 року начальник Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління видав наказ № 108 (по стройовій частині), яким на підставі наказу Міністра оборони України № 411 від 4 липня 2018 року надав позивачу 10 днів з 10 липня 2018 року по 19 липня 2018 року для здавання посади, яку обіймав.

10 липня 2018 року начальник Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління видав наказ № 162 (по стройовій частині), яким на підставі наказу Міністра оборони України № 411 від 4 липня 2018 року призначив комісію щодо прийняття-передачі справ та посади начальника КЕВ м. Одеси.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління, третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, про визнання протиправними і скасування наказів, окремого доручення, усного розпорядження, телеграми звичайної, зобов`язання поновити на посаді було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України вказує, що позивач проходив військову службу у Збройних Сил України протягом тривалого часу. Перелік посад, час перебування на них, дають підстави вважати його досвід та рівень знань про військову службу такими, що мали б забезпечити належне та сумлінне виконання ним посадових та службових обов`язків. На час притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі оскаржуваних наказів, позивач мав ряд не знятих дисциплінарних стягнень, що негативно характеризує його як офіцера Збройних Сил України та керівника КЕВ м. Одеса. Аналіз поданої звітності про фінансово-господарську діяльність КЕВ м. Одеса свідчить про: неналежну організацію роботи керівника КЕВ м. Одеса щодо відшкодування (прийняття рішень по відшкодуванню) завданих державі збитків КЕВ м. Одеса; неефективну роботу керівника КЕВ м. Одеса щодо організації та контролю усунення порушень, виявлених під час контрольних заходів у КЕВ м. Одеса; наявність станом на 01.10.2017 на рахунках КЕВ м. Одеса значного залишку коштів спеціального фонду, отриманих як фінансування для здійснення оплати спожитих комунальних послуг і енергоносіїв; низький рівень організації фінансово-господарської діяльності в установі, наявність значних сум дебіторської заборгованості (у тому числі простроченої); як наслідок неналежне виконання вимог наказів начальника Головного управління від 06.09.2016 № 237, від 24.11.2016 № 312, від 17.03.2017 № 89 від 01.06.2017 № 180, від 31.08.2017 № 257, якими ставились завдання щодо своєчасного і повного використання коштів спеціального фонду, отриманих як фінансування для здійснення оплати спожитих комунальних послуг і енергоносіїв. Начальником КЕВ м. Одеси полковником ОСОБА_1 , який не виконав вимоги пункту 4.1 Положення про КЕВ м. Одеси, посадової інструкції, пунктів 1, 3 Методичних рекомендацій щодо укладання договорів з метою вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міноборони, затверджених заступником Міністра оборони України, доручення начальника Головного КЕУ від 13.09.2016 № 303/6/27/1380 щодо припинення (розірвання) діючих договорів та укладання договорів на конкурсних засадах та створив ризик недоотримання грошових коштів на реєстраційні рахунки землекористувача - КЕВ м. Одеси за договором від 01.12.2016. На підставі наказу начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 22.06.2018 № 99 (по стройовій частині) начальника КЕВ м. Одеса полковника Шила О.П. усунуто від виконання службових обов`язків, що узгоджується з вимогами статті 47 Дисциплінарного статуту. Разом з тим, під час видання зазначеного наказу враховано вимогу доручення начальника Головного КЕУ ЗСУ. При виданні зазначеного доручення начальник Головного управління діяв відповідно до наданих ст.5 Дисциплінарного статуту повноважень. Окреме доручення начальника Головного управління від 21.06.2018 № 303/7/1/748 як самостійна підстава усунення позивача від виконання службових обов`язків не може розглядатися. Враховуючи факт укладення договору від 01.12.2016 № 1 створено загрозу настання тяжких економічних наслідків для КЕВ м. Одеса та Міністерства оборони України, усунення позивача від виконання службових обов`язків було обґрунтованим.

У відзиві на позовну заяву Міністерство оборони України вказує, що позивач був звільнений наказом Міністра оборони України № 411 від 04 липня 2018 року, відповідно до підпункту «д» пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а не відповідно до статті 102 Дисциплінарного Статуту ЗС України наказом № 112 КП від 27 червня 2018 року. При цьому, посилання в наказі «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 112 КП від 27 червня 2018 року на статтю 102 Дисциплінарного Статуту ЗС України, свідчить про те, що Міністром оборони України під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду було враховано як характер, так і обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця (офіцер по службі характеризується негативно та неналежно виконує свої службові обов`язки за посадою, має чотирнадцять не знятих дисциплінарних стягнень, одне з яких «попередження про неповну службову відповідність), а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби, чим було виконано приписи статті 86 Дисциплінарного Статуту ЗС України. Дії Міністра оборони України щодо звільнення позивача з військової служби повністю узгоджуються з приписами частини другої статті 8 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою встановлено, що військовослужбовці не можуть бути звільнені з військової служби до набуття права на пенсію за вислугу років, крім випадків, коли їхня служба припиняється через службову невідповідність. Жодною нормою, жодного нормативного акту не передбачено обов`язок особи, яка приймає рішення про усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків, про зазначення у відповідному наказі, тривалості такого усунення, як про це вказує позивач. Відповідачами не було допущено порушення приписів абзацу третього статті 47 Дисциплінарного Статуту ЗС України, оскільки відсторонення позивача тривало з 22.06.2018 року по 10.07.2018 року - дати видачі наказу начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 108 від 10.07.2018 року. Відсторонення позивача від виконання службових обов`язків здійснено у точній відповідності до статті 47 Дисциплінарного Статуту ЗС України, а саме: для усунення позивача від виконання службових обов`язків існували підстави, встановлені абзацом першим статті 47 Дисциплінарного Статуту ЗС України; дотримано строк, встановлений абзацом третім статті 47 Дисциплінарного Статуту ЗС України, протягом якого позивач був усунутий від виконання службових обов`язків; як того вимагає абзац другий статті 47 Дисциплінарного Статуту ЗС України, рішення про усунення позивача від виконання службових обов`язків приймалося його прямим начальником; з урахуванням приписів абзацу другого статті 47 Дисциплінарного Статуту ЗС України та статті 35 Статуту внутрішньої служби ЗС України, рішення про усунення позивача від виконання службових обов`язків оформлене відповідним наказом. Твердження позивача, що оскарженим рішенням порушені його права, гарантовані Конституцією є безпідставними, оскільки, як підтверджується доказами, оскаржувані рішення Міністра оборони України прийняті в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наявні в матеріалах справи докази доводять, що обраний Міністром оборони України вид застосованого до позивача дисциплінарного стягнення відповідає характеру вчиненого ним проступку.

У відзиві на позовну заяву Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління вказує, що на виконання усного доручення заступника Міністра оборони України від 21.06.2018 року, окремого доручення начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 21.06.2018 року № 303/7/1/748, у зв`язку з призначенням наказом Міністерства оборони України від 14.06.2018 № 275 «Про призначення службового розслідування» службового розслідування щодо встановлення причин та умов, що сприяли висвітленню службових документів, наказом начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління (по стройовій частині) від 22.06.2018 року № 99 полковника ОСОБА_1 , начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (на той час) тимчасово усунуто від виконання службових обов`язків. Оскаржувана телеграма начальника ПТКЕУ від 26.06.2018 № 303/22/7/167, в якій міститься вимога щодо відрядження полковника ОСОБА_1 , тимчасово усунутого від виконання службових обов`язків начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса на час проведення службового розслідування, з 27.06.2018 до Південного ТКЕУ для виконання службових завдань та визначення йому робочого місця, цілком відповідає приписам абзацу 5 п. 122 Положення. У зв`язку з прийняттям Міністром оборони України рішення про звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби у запас (наказ Міністра оборони України (по особовому складу) від 04.07.2018 № 411), наказом начальника Південного ТКЕУ (по стройовій частині) від 10.07.2018 № 108 полковнику ОСОБА_1 було надано 10 днів (з 10 по 19 липня 2018 року) для здавання справ та посади начальника КЕВ м. Одеса та наказом начальника Південного ТКЕУ від 10.07.2018 № 162 призначено комісію для здійснення контролю за прийомом-передачею справ та посади начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідачів та третьої особи в судовому засіданні позов не визнали та заперечували проти його задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу) не можуть бути звільнені з військової служби до набуття права на пенсію за вислугу років, крім випадків, коли їхня служба припиняється (розривається) у зв`язку із закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі або у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням чи у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, за віком, за власним бажанням, за станом здоров`я, через службову невідповідність, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у вигляді позбавлення чи обмеження волі, позбавлення військового звання, позбавлення права займати певні посади, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, а також через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 54 від 13 лютого 2018 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність за порушення вимог статей 11, 16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройний Сил України, в частині неналежного виконання службових обов`язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою, не встановлення у ввіреному підрозділі внутрішнього порядку, який гарантував би неухильне виконання законів України, порушення вимог пунктів 3.1.3, 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300, в частині невжиття заходів при виявленні втрат, нестач, інших корисливих зловживань та щодо відшкодування завданих державі збитків, а також в частині нездійснення належного контролю за виконанням укладеного договору, вимог пункту 4.1 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, посадової інструкції, в частині неналежного контролю за правильним та раціональним використанням земельних ділянок, пунктів 1,3 Методичних рекомендацій щодо укладання договорів спільної обробки землі з метою вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міноборони, затверджених заступником Міністра оборони України, в частині не виконання процедури укладання договорів спільної обробки землі, доручення начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 13.09.2016 № 303/6/27/1380, в частині не припинення (розірвання) діючих договорів та укладання договорів на конкурсних засадах, чим створено ризик недоотримання грошових коштів на реєстраційні рахунки землекористувача - квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси за договором від 01.12.2016 року № 1.

Суд встановив, що виданню вказаного наказу передувало проведення службового розслідування, яким було встановлено факти порушень вимог керівних документів з боку посадових осіб квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси при укладенні договору від 01.12.2016 року № 1 з фермерським господарством «Веста-Юг», а саме начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси полковника ОСОБА_1 , яким не виконано вимоги пункту 4.1 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, посадової інструкції, пунктів 1, 3 Методичних рекомендацій щодо укладання договорів з метою вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міноборони, затверджених заступником Міністра оборони України, доручення начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 13.09.2016 №303/6/27/1380 щодо припинення (розірвання) діючих договорів та укладання договорів на конкурсних засадах, чим створено ризик недоотримання грошових коштів на реєстраційні рахунки землекористувача-квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси за договором від 01.12.2016 № 1.

При цьому, пункту 4.1 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, затвердженого наказом начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 15.12.2017 року № 266, визначає повноваження та обов`язки начальника квартирно-експлуатаційного відділу.

Відповідно до ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройний Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно з ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройний Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Стаття 59 Статуту внутрішньої служби Збройний Сил України визначає обов`язки командира (начальника).

Відповідно до п.3.1.3 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України командир військової частини (з`єднання) несе особисту відповідальність за організацію матеріального, медичного, ветеринарного, технічного, аеродромно-технічного, торговельно-побутового, квартирно-експлуатаційного та фінансового забезпечення; за забезпечення частини (з`єднання) матеріальними засобами і коштами та організацію їх перевезення, законність та доцільність їх витрачання; за підтримання у справному стані та правильне використання озброєння, бойової та іншої техніки, боєприпасів, пального, спеціальних споруд та інших матеріальних засобів; об`єктів навчально-матеріальної бази, казармено-житлового фонду, комунальних споруд та земельних ділянок; за проведення необхідних заходів щодо охорони навколишнього середовища в місцях дислокації та дій військ, а також за організацію протипожежної охорони та безпечну експлуатацію об`єктів держтехнагляду частини (з`єднання) і створення на кожному робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативних актів. При виявленні втрат, нестач, навмисного пошкодження військового майна, його розкрадання, інших корисливих зловживань він має право вживати у встановленому законом порядку заходів щодо відшкодування завданих державі збитків, а у випадках скоєння злочинів - порушувати кримінальну справу та проводити дізнання. Командир військової частини (з`єднання), яка має права юридичної особи, у межах своїх повноважень та виділених коштів має право укладати господарські угоди або договори (додаток № 1) та несе повну відповідальність за обґрунтоване і правомірне витрачання (використання) коштів на пов`язану з цими угодами діяльність. Він забезпечує обов`язкове попереднє письмове погодження проектів майбутніх господарських угод (договорів) з начальником фінансової служби та юрисконсультом військової частини (з`єднання). За відсутності згаданих спеціалістів у військовій частині (з`єднанні) проекти угод (договорів) погоджуються з відповідним спеціалістом вищого військового органу.

Згідно з п.3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України усі посадові особи військової частини (з`єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні: знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності; розробляти і організовувати проведення заходів з метою подальшого підвищення бойової та мобілізаційної готовності підпорядкованої служби (служб); правильно визначати потреби та знати рівень забезпеченості підрозділів, частин (з`єднань) матеріальними засобами і коштами у підпорядкованих службах для забезпечення бойової та мобілізаційної готовності, бойової готовності спеціальних споруд, бойової підготовки і виховної роботи та створення необхідних матеріально-побутових умов особовому складу; своєчасно робити розрахунки, витребовувати та одержувати необхідні військовій частині (з`єднанню) за табелями і нормами матеріальні засоби та кошти і організувати безперервне забезпечення ними підрозділів (частин) по підпорядкованих службах (службі); організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, казармено-житлового фонду, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих службах (службі); здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням; розробляти розрахунки необхідних коштів по підпорядкованих службах (службі) і коригувати їх згідно з затвердженими призначеннями; дозволяти у межах наданих прав і затверджених сум видачу підзвітних сум і авансів, а також затверджувати авансові звіти та видаткові документи; організовувати проведення (у встановлені терміни) перевірок та документальних ревізій господарської діяльності, а також інвентаризацію матеріальних засобів у підпорядкованих службах (службі); постійно вживати заходів щодо удосконалення та розвитку військового (корабельного) господарства (служби), вивчати, узагальнювати та поширювати передовий досвід його ведення (роботи служби); вносити пропозиції до річного плану заходів щодо капітального та поточного ремонту і організовувати їх виконання; організовувати підготовку спеціальних споруд, об`єктів господарського, технічного та медичного призначення до експлуатації у зимових та літніх умовах; організовувати перевірку і таврування засобів вимірювання, безпечну експлуатацію та своєчасне проведення оглядів і випробувань (перевірок) об`єктів держтехнагляду; розробляти заходи по службах (службі) для внесення у річний господарський план, річний та місячний плани експлуатації та ремонту озброєння, бойової та іншої техніки; організовувати і контролювати їх виконання; організовувати економічну роботу в підрозділах (частинах) і службах, розробляти заходи для внесення у річний план економічної роботи частини (з`єднання) та забезпечувати їх виконання; готувати необхідні матеріали для видачі інспекторських посвідчень на списання за рахунок держави передчасно зношених та втрачених матеріальних засобів і коштів, а також акти на списання (переведення у нижчі категорії якісного стану) озброєння, бойової та іншої техніки, майна, інших матеріальних засобів, робити висновки (перевіряти клопотання) та оформлювати у встановленому порядку інспекторські посвідчення; вести узагальнений облік втрачених матеріальних засобів за підпорядковані служби (підрозділи) в натуральних або вартісних показниках; контролювати надходження затверджених інспекторських посвідчень та достовірність звітних показників з цих питань; знати наявність, стан, тактико-технічні характеристики та правила експлуатації озброєння, бойової, іншої техніки у підпорядкованих службах (службі) та вміти організувати їх експлуатацію і ремонт; організовувати виконання вимог інструкцій, інших нормативних актів з охорони праці та техніки безпеки, а також санітарно-гігієнічних вимог у роботі з озброєнням, бойовою та іншою технікою, при виконанні ремонтно-будівельних, господарських та інших робіт; організовувати правильну експлуатацію, утримання, ремонт та протипожежну охорону об`єктів господарського, технічного і медичного призначення та спеціальних споруд, забезпечувати проведення протипожежних заходів на території частини, систематично перевіряти виконання заходів пожежної безпеки при зберіганні, ремонті та обслуговуванні озброєння, бойової та іншої техніки, боєприпасів, палива, пального та інших матеріальних засобів, а також перевіряти наявність і стан засобів пожежогасіння та їх готовність до застосування; здійснювати контроль за дотриманням необхідного стандарту та габариту на під`їзних автомобільних шляхах, залізничних коліях, на причалах і у портах військових частин (з`єднань), за повним використанням вантажопідйомності транспортних засобів та не допускати наднормативних простоїв; впроваджувати механізацію вантажно-розвантажувальних та інших робіт, а також перевезення вантажів у контейнерах, на піддонах та у пакетах, здійснювати контроль за утриманням засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт; організовувати зберігання, ремонт та своєчасне повернення (здавання) тари постачальникам (тароремонтним підприємствам); організовувати та контролювати надійне збереження, облік, збирання та здавання в установленому порядку металобрухту (у тому числі такого, що містить дорогоцінні метали) та вторинної сировини державним заготівельним організаціям; вживати заходів щодо забезпечення надійного збереження матеріальних засобів, слідкувати за справним станом обладнання постів, огороджень, технічних засобів охорони, зв`язку та сигналізації; організовувати облік договорів та угод щодо наданих стороннім підприємствам (організаціям), фізичним та юридичним особам послуг, а також контроль за їх виконанням і вчасним переглядом; організовувати претензійну роботу у підпорядкованих службах (службі); організовувати та керувати військово-науковою, раціоналізаторською та винахідницькою роботою у підпорядкованих службах (службі) та підрозділах (частинах); здійснювати підбір та розміщення кадрів у підпорядкованих службах (службі), постійно вивчати їх ділові та моральні якості, організовувати та періодично проводити спеціальну підготовку з усіма категоріями підпорядкованих посадових осіб; проводити заходи щодо охорони навколишнього середовища.

Разом з цим, зі змісту оскаржуваного наказу № 54 від 13 лютого 2018 року та акту службового розслідування достеменно не вбачається, які саме конкретно обов`язки порушив ОСОБА_1 та які наслідки потягнули такі порушення.

При цьому, в наказі вказано, що фактично внаслідок порушень з боку ОСОБА_1 створено ризик недоотримання грошових коштів.

Відповідно до ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом. Усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.

Згідно з ст.68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Тобто, начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України видаючи наказ № 54 від 13 лютого 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність за створення ризику недоотримання грошових коштів не врахував тяжкості вчинення проступку, наслідків та вини позивача, в зв`язку з чим застосував такий вид дисциплінарного стягнення, який не є пропорційним до встановлених за результатами службового розслідування обставин.

Крім того, під час розгляду справи відповідачі не надали до суду належних та допустимих доказів про вчинення позивачем протиправних дій щодо неналежного виконання службових обов`язків, за вчинення яких доцільно було застосовано такий вид дисциплінарного стягнення як попередження про неповну службову відповідність.

Також, суд вважає необґрунтованими посилання у спірному наказі на порушення позивачем пунктів 1, 3 Методичних рекомендацій щодо укладання договорів з метою вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міноборони, оскільки самі по собі методичні рекомендації не є обов`язковими, а лише пропонують діяти в певний спосіб у визначених випадках.

За таких обставин, наказ начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 54 від 13 лютого 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність є невмотивованим, необґрунтованим та таким, що безпосередньо порушує права позивача, а тому належить до скасування.

Наказами начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 81 від 2 березня 2018 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, № 193 від 11 червня 2018 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани за неналежне виконання вимог наказів начальника Головного управління від 17.03.2017 № 89 «Про результати фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційних підрозділів за 2016 рік», від 01.06.2017 № 180 «Про результати фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційних органів у першому кварталі 2017 року», від 31.08.2017 № 257 «Про результати фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційних підрозділів за І півріччя 2017 року» та від 27.11.2017 № 337 «Про результати фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційних підрозділів за дев`ять місяців 2017 року», а також розпорядження начальника Головного управління від 24.03.2017 № 10, низький рівень організації фінансово-господарської діяльності у підпорядкованому структурному підрозділі, наявність значних сум дебіторської заборгованості (у тому числі простроченої), неефективну роботу щодо організації усунення порушень, виявлених під час контрольних заходів, невжиття протягом тривалого часу дієвих заходів щодо відшкодування завданих державі збитків

Відповідно до ч.1 ст. 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини».

Згідно з ч.1 ст.86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Тобто, начальник має сам вирішувати, чи призначати службове розслідування, однак притягнення до дисциплінарної відповідальності можливе виключно за наявності повної доведеності вини.

Разом з цим, зі змісту наданих відповідачем доказів не вбачається, на підставі яких матеріалів начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України вирішив, що вина ОСОБА_1 є доведеною, оскільки службове розслідування не проводилось, від позивача не відбиралися пояснення в зв`язку із чим він не мав можливості довести свою невинуватість у скоєні дій (бездіяльності), які були підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі наказів № 81 від 2 березня 2018 року, № 193 від 11 червня 2018 року.

Відповідно до ч.7 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях - центральними органами виконавчої влади, яким вони підпорядковані.

Згідно з п.1 Розділу 2 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, службове розслідування призначається у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України Про запобігання корупції, а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені; якщо за характером вчиненого правопорушення на військовослужбовця буде накладено дисциплінарне стягнення, застосування якого призведе до позбавлення військовослужбовця премії повністю або частково, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, накладення дисциплінарного стягнення, внаслідок чого військовослужбовець буде понижений у посаді, понижений у військовому званні, позбавлений військового звання, звільнений з військової служби. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб. За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Відповідно до п.3 Розділу 2 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

Суд погоджується з позивачем, що оскільки його притягли до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог ст.11, 16, 58 та 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині неналежного виконання службових обов`язків, нездійснення належного контролю за виконанням, укладанням договору по вирощуванню сільськогосподарських культур на землях оборони, тому в такому випадку, якщо вважати, що внаслідок його дій (бездіяльності) нанесено матеріальну шкоду державі, обов`язково має бути проведено службове розслідування, такі обставини не встановлені під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

За таких обставин, накази начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 81 від 2 березня 2018 року, № 193 від 11 червня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є невмотивованими, необґрунтованими та такими, що безпосередньо порушують права позивача, а тому належать до скасування.

Під час розгляду справи позивач стверджував, що наказом начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 92 від 27 квітня 2018 року його було необґрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Відповідачі під час розгляду справи зазначали, що наказ № 92 від 27 квітня 2018 року немає відношення до ОСОБА_1 , однак будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачі до суду не надали.

За таких обставин, наказ начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 92 від 27 квітня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани є протиправним та належить до скасування.

Суд встановив, що на підставі усного розпорядження заступника Міністра оборони України, особа якого в ході розгляду справи не була встановлена, від 21 червня 2018 року на час проведення службового розслідування начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України видав окреме доручення № 303/7/1/748 від 21 червня 2018 року про усунення ОСОБА_1 від виконаний службових обов`язків начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси.

Згідно з ст.47 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України невиконання (неналежне виконання) службових обов`язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків або створило загрозу настання таких наслідків, є підставою для усунення військовослужбовців від виконання службових обов`язків. Рішення про усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків приймається прямим командиром (начальником) та оформляється наказом, про що негайно доповідається в порядку підпорядкованості із зазначенням причин і обставин усунення. Тривалість усунення від виконання службових обов`язків не повинна перевищувати тривалості службового розслідування та часу, необхідного для прийняття відповідного рішення командиром (начальником), які визначені цим Статутом. Наказ про усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків скасовується, якщо за результатами службового розслідування підстави прийняття такого рішення не підтверджуються або прийнято рішення про притягнення військовослужбовця, який вчинив правопорушення, до дисциплінарної відповідальності. Командир, який усунув підлеглого від виконання службових обов`язків без достатніх на те підстав, несе за це відповідальність.

Відповідно до п.9 Положення про Головне квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 29.08.2016 року № 448, начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України в межах своїх повноважень видає накази та доручення, організовує та контролює їх виконання.

На підставі усного розпорядження заступника Міністра оборони України від 21 червня 2018 року та на підставі окремого доручення № 303/7/1/748 від 21 червня 2018 року начальник Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління видав наказ № 99 (по стройовій частині) від 22 червня 2018 року, яким усунув ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків начальника КЕВ м. Одеси.

Разом з цим, в самому наказі не зазначені конкретні обставини, які були підставою для усунення позивача від виконання службових обов`язків, посилання на обставини людських жертв чи інших тяжких наслідків або створення загрози настання таких наслідків в ньому відсутнє посилання.

Суд погоджується з позивачем, що самі по собі усне розпорядження заступника Міністра оборони України від 21 червня 2018 року та окреме доручення начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 21 червня 2018 року № 303/7/1/748 не можуть бути підставою для усунення позивача від виконання службових обов`язків.

Також, в наказі про усунення позивача від виконання службових обов`язків не зазначено причини та обставин усунення, не зазначена тривалість усунення від виконання службових обов`язків.

За таких обставин, усне розпорядження заступника Міністра оборони України від 21 червня 2018 року, окреме доручення начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/7/1/748 від 21 червня 2018 року та прийнятий на їх підставі наказ начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 99 (по стройовій частині) від 22 червня 2018 року про усунення ОСОБА_1 від виконаний службових обов`язків є невмотивованими, необґрунтованими та такими, що безпосередньо порушують права позивача, а тому належать до скасування.

В зв`язку з усуненням ОСОБА_1 від виконаний службових обов`язків ТВО начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління направив до КЕВ міста Одеси телеграму звичайну від 26 червня 2018 року про відрядження ОСОБА_1 до Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління з 27 червня 2018 року для виконання службових завдань.

Оскільки суд прийшов до висновку, що усне розпорядження від 21 червня 2018 року, окреме доручення № 303/7/1/748 від 21 червня 2018 року та наказ № 99 (по стройовій частині) від 22 червня 2018 року є протиправними та належать до скасування, тому й телеграма звичайна від 26 червня 2018 року, що прийнята на їх підставі, також належить до скасування.

27.06.2018 року Міністр оборони України видав наказ № 112 КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог статей 11, 16, 58 та 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси полковника ОСОБА_1 було звільнено з військової служби за службовою невідповідністю.

В оскаржуваному наказі зазначено, що за результатами проведення службового розслідування причинами та умовами, що сприяли неналежному виконанню службових обов`язків полковником ОСОБА_1 стали: ненадання своєчасних доповідей (інформації) стосовно стану усунення виявлених раніше порушень у квартирно-експлуатаційному відділі м. Одеси та відсутність організації роботи щодо їх усунення; неналежна організація претензійної та позовної роботи в квартирно-експлуатаційному відділі м. Одеси, зокрема стосовно скасування рішень про вилучення земель оборони та нерухомого військового майна з вимогами щодо їх звільнення (витребування); порушення вимог статей 13, 32, 95, 106 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в частині організації та ведення дисциплінарної практики у підпорядкованих структурних підрозділах. Офіцер по службі характеризується негативно та неналежно виконує свої службові обов`язки за посадою. Має чотирнадцять не знятих дисциплінарних стягнень, одне з яких «попередження про неповну службову відповідність. Зазначене свідчить про те, що полковник ОСОБА_1 після накладення на нього дисциплінарних стягнень не виправив своєї поведінки зразковим виконанням військового обов`язку, а стягнення не відіграли своєї ролі».

З матеріалів справи вбачається, що підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності зазначені в наказі Міністра оборони України та в наказах начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України співпадають.

Позивач стверджує, що у 2018 році не мали місце події, які зазначені у наказі Міністра оборони України № 112 КП. Якщо це буде доведено, то позивач двічі притягнутий до дисциплінарної відповідальності за одні й ті ж правопорушення (в разі доведеності їх скоєння).

Відповідно до ст.91 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.

Разом з цим, зі змісту оскаржуваного наказу від 27.06.2018 року № 112 КП не вбачається, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за інші порушення, ніж ті, які вказані в наказах Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, будь-якого належного обґрунтування в ньому з цього приводу немає.

Суд погоджується з позивачем, що оскільки оскаржуваний наказ є притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності, то матеріалами службового розслідування має бути встановлено, що він скоїв якесь інше правопорушення порівняно з тими, за які вже притягався до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з положеннями ст.102 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України попередження про неповну службову відповідність застосовується одноразово і накладається наказом посадової особи, якій цим Статутом надано таке право. Якщо протягом шести місяців після накладення цього стягнення військовослужбовець не виправив своєї поведінки зразковим виконанням військового обов`язку і стягнення не відіграло своєї ролі, командир приймає рішення про переміщення військовослужбовця на нижчу посаду чи звільнення з військової служби. Подання відповідних документів здійснюється в установленому порядку. Військовослужбовцям, які мають не зняте дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність, чергові військові звання не присвоюються.

Разом з цим, як вже було зазначено судом вище, наказ начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 54 від 13 лютого 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність є протиправним та належить до скасування.

За таких обставин, наказ Міністра оборони України № 112 КП від 27 червня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за службовою невідповідністю є невмотивованим, необґрунтованим та таким, що безпосередньо порушує права позивача, а тому належить до скасування.

04.07.2018 року Міністр оборони України видав наказ № 411, яким відповідно до п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» полковника ОСОБА_1 , начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси звільнено з військової служби у запас за пп. «д» (через службову невідповідність) на підставі наказу від 27.06.2018 року № 112 КП.

10.07.2018 року начальник Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління видав наказ № 108 (стройовій частині), яким полковнику ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням з військової служби надано 10 днів для здавання справ та посади.

10.07.2018 року начальник Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління видав наказ № 162, яким у зв`язку із звільнення ОСОБА_1 призначив комісію для здійснення контролю за прийомом-передачею справ та посади начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси.

Оскільки суд прийшов до висновку, що наказ Міністра оборони України № 112 КП від 27 червня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за службовою невідповідністю є протиправним та належить до скасування, тому й накази Міністра оборони України від 04.07.2018 року № 411, начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 10.07.2018 року № 108 та № 162, що прийняті на його підставі, також належать до скасування.

Відповідно до п.88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Згідно з положеннями ст.19 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям гарантується право на захист у порядку, встановленому законами України. Судочинство у справах за участю військовослужбовців, які проходять військову службу на території України, здійснюється відповідно до законів України, а військовослужбовців, які проходять військову службу за межами території України, - відповідно до вимог міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України».

Згідно з абз.2-3 ч.2 ст.8 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий оклад. У разі заподіяння йому таким звільненням (переміщенням) моральної шкоди вона може бути відшкодована за рішенням суду. У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов`язку на нижче оплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання».

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України».

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд вважає, що відповідачем не дотримано одного з елементів критерію «необхідності у демократичному суспільстві», а саме принципу пропорційності, який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності будь-якої вини останнього.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та належать до задоволення.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство оборони України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси або рівнозначній посаді.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022), Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 22991333), Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління (вул. Армійська, 18, м. Одеса, 65009, ідентифікаційний код 24981994), третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси (вул. Єврейська, 13, м. Одеса, 65014, ідентифікаційний код 08038284), про визнання протиправними і скасування наказів, окремого доручення, усного розпорядження, телеграми звичайної, зобов`язання поновити на посаді - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 54 від 13 лютого 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 81 від 2 березня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 193 від 11 червня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.

5. Визнати протиправним та скасувати окреме доручення начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/7/1/748 від 21 червня 2018 року про усунення ОСОБА_1 від виконаний службових обов`язків начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси.

6. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 99 (по стройовій частині) від 22 червня 2018 року про усунення ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків начальника КЕВ м. Одеси.

7. Визнати протиправною та скасувати телеграму звичайну ТВО начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 26 червня 2018 року до КЕВ м. Одеси про відрядження ОСОБА_1 до Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління з 27 червня 2018 року для виконання службових завдань.

8. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 92 від 27 квітня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

9. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 108 (по стройовій частині) від 10 липня 2018 року про надання ОСОБА_1 строк для здавання посади та справ посади начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси.

10. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 162 (по стройовій частині) від 10 липня 2018 року про призначення комісії щодо прийняття-передачі справ та посади начальника КЕВ м. Одеси.

11. Визнати протиправним та скасувати усне розпорядження заступника Міністра оборони України від 21 червня 2018 року про усунення ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси.

12. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністра оборони України № 112 КП від 27 червня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

13. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністра оборони України № 411 (по особовому складу) від 4 липня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 у запас за п. «д» (через службову невідповідність).

14. Зобов`язати Міністерство оборони України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси або рівнозначній посаді.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 13 грудня 2018 року.

СуддяМ.М. Кравченко