ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року

Справа № 0440/6239/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання

ОСОБА_2

за участі:

представника позивача представника відповідача

ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просить: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №92/4.1-4/477 від 07.08.2018 року, винесену Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що до послуг з посередництва у працевлаштуванні належать пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи, добір працівників відповідно до замовлень роботодавців (у тому числі іноземних) у межах укладених з роботодавцями договорів (контактів). Послуги із кадрового діловодства підприємства, які вона надавала своїм замовникам протягом 2016-2017 років не входять до складу послуг з посередництва у працевлаштуванні. Оскільки вона не провадила діяльність, яка полягає в наданні послуг з посередництва у працевлаштуванні, її прізвище не міститься в Переліку суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та суб’єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців. Зважаючи на фактичну діяльність, якою вона займалась протягом 2016-2017 років, вважає, що ніяким чином не підпадає під ознаки визначені законодавцем для ідентифікації суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, а тому на неї не розповсюджується вимога п.4 ч.4 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення» щодо подачі відомостей про чисельність осіб, працевлаштованих суб’єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та не може бути накладено штраф. З огляду на наведене вважає оскаржувану постанову такою, що винесена незаконно, а тому вона підлягає скасуванню.

17 серпня 2018 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2018 р. справу передано на розгляд судді Павловському Д.П.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 р. відкрито провадження по справі. Підготовче судове засідання призначено на 26 вересня 2018 року о 15:45.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

09 жовтня 2018 року на адресу суду від Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він заперечує проти доводів адміністративного позову, посилаючись на законність прийнятої постанови, просить відмовити у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що під час позапланового заходу з питань контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення відносно позивача було встановлено порушення вимог чинного законодавства про зайнятість населення, в частині неподання обов’язкової звітності. В ході позапланового заходу встановлено, що позивачем не було подано обов’язкові відомості за 2016-2017 року про чисельність працевлаштованих нею осіб у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, а саме звіт №1-ПА за 2016 рік до 15 січня 2017 року, за 2017 рік до 15 січня 2018 року, чим порушив вимоги п.4 ч.4 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення». Під час підписання акта позивачем не спростовано встановлених порушень законодавства про зайнятість, доводи позивача про необов’язковість подання відомостей про чисельність осіб, працевлаштованих суб’єктами господарювання, які надають послуги з посередництва к працевлаштуванні є помилковими. Вважає,що оскаржувана посанова є законною та обґрунтованою, складеною на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку із відстороненням судді Павловського Д.П., та на виконання розпорядження № 2701д від 16.10.2018 року адміністративну справу передано на розгляд судді О.М. Неклесі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року справу прийнято до провадження судді Неклеси О.М., підготовче засідання призначено на 13 листопада 2018 року.

29 жовтня 2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він висловлює незгоду із аргументами відповідача, зазначеними у відзиві, та стверджує, що позивач не відноситься до суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб’єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, оскільки не провадив такої діяльності, а тому на нього не розповсюджується п.4 ч.4 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення».

08 листопада 2018 року відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких останній не погоджується з твердженнями позивача та викладає доводи аналогічні тим, що викладені у відзиві на позив. Окремо посилається на те, що відповідно до витягу з Реєстру платників єдиного податку та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено перелік видів діяльності першої та другої групи згідно КВЕД, які здійснює позивач, серед яких: діяльність агентств працевлаштування; консультування з питань комерційної діяльності й керування; надання комбінованих офісних адміністративних послуг; фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність; інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами; надання інших допоміжних комерційних послуг. Ці відомості можуть бути використані як достовірні у спорах з третьою особою, а тому посилання позивача на те, що вона не здійснює зазначені види діяльності є необґрунтованими.

13 листопада 2018 року представник позивача надав пояснення щодо заперечень відповідача, в яких зазначає, що код економічної діяльності сам по собі не створює прав та обов’язків для підприємств, організацій, фізичних осіб-підприємців та не створює ніяких правових наслідків, тому наявність у позивача такого КВЕД, як діяльність агентств працевлаштування не означає, що остання фактично займалась саме такою діяльністю.

13 листопада 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 05.12.2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.

Згідно з Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_5 зареєстрована як фізична особа-підприємець 01.12.2014 року. Види діяльності: діяльність агентств працевлаштування (код КВЕД 78.10); інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами (код КВЕД 78.30); надання комбінованих офісних адміністративних послуг (код КВЕД 82.11); фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність (код КВЕД 82.19); надання інших допоміжних комерційних послуг (код КВЕД 82.99); консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22).

З матеріалів справи встановлено, що в період з 19.07.2018 р. по 20.07.2018 р. відповідно до наказу на проведення перевірки від 13.07.2018 року №717-II, на підставі направлення на проведення перевірки від 19.07.2018 року №262, інспектором Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про зайнятість населення в ФОП ОСОБА_5 з питань неподання обов’язкової звітності (форма 1-ПА) щодо працевлаштованих громадян суб’єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців за два звітні періоди підряд.

За результатами перевірки складено акт від 20.07.2018 року №92/4.1-4, в якому встановлено, що ФОП ОСОБА_5 не були подані обов’язкові відомості за 2016-2017 роки про чисельність працевлаштованих нею осіб у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, чим порушено вимоги п.4 ч.4 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення».

Акт було підписано позивачем із зауваженнями та 24.07.2018 року надано заперечення, в яких позивач посилається на те, що висновки викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях та не можуть бути підставою для прийняття рішення про порушення вимог п.4 ч.4 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення».

Листом від 27.07.2018 року позивача повідомлено, що вона не спростувала виявлене під час перевірки порушення.

27 липня 2018 року Головним управлінням Держпраці в Дніпропетровській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №92/4.1-4.

07 серпня 2018 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області у відповідності до п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 та на підставі ч.4 ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №92/4.1-4/477, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 накладено штраф у розмірі 7447 грн.

Не погоджуючись із прийнятою постановою про накладення штрафу позивач звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 8 ОСОБА_6 України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_6 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_6 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_6 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_6 України гарантується.

Відповідно до ст. 19 ОСОБА_6 України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_6 та законами України.

Стаття 68 ОСОБА_6 України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися ОСОБА_6 України, законів України.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до преамбули Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-VI (далі – Закон України «Про зайнятість населення»), цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Згідно з ч.1 ст.52 Закону України «Про зайнятість населення» державний контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення здійснює уповноважений орган з реалізації державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в межах їх повноважень.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 2 Положення № 96 Держпраці у своїй діяльності керується ОСОБА_6 та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до ОСОБА_6 та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Головному управлінню Держпраці в Дніпропетровській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю та зайнятість населення юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі - Закон України №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Абзацом 3 ст.1 Закону України №877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) – планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно ч.4 ст.2 Закону України №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, в тому числі, неподання суб’єктом господарювання документів обов’язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів.

Судом встановлено, що підставою для проведення позапланового заходу з питань контролю з питань законодавства про зайнятість населення в частині неподання обов’язкової звітності позивача стала інформація викладена в листі Міністерства соціальної політики України №5916/0/2-18/38 від 29.03.2018 року, листі Дніпровського міського центру зайнятості Дніпропетровського обласного центру зайнятості Державної служби зайнятості (Центральний апарат) Міністерства соціальної політики України №4681 від 06.06.2018 року.

З огляду на інформацію, що містилась у наведених листах, відповідачем було виявлено, що ФОП ОСОБА_5 не були подані обов’язкові відомості за 2016-2017 роки про чисельність працевлаштованих нею осіб у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, у зв’язку з чим встановлено порушення позивачем вимог п.4 ч.4 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення».

Частиною 1 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що діяльність суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та інших суб’єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, регулюється цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Згідно з ч.2 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення» до послуг з посередництва у працевлаштуванні належать пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи, добір працівників відповідно до замовлень роботодавців (у тому числі іноземних) у межах укладених з роботодавцями договорів (контрактів).

Відповідно до п.4 ч.4 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення» суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб’єкти господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, зобов’язані, в тому числі, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відомості про чисельність працевлаштованих ними осіб у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики.

Порядок подання форми звітності №1-ПА «Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб’єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавці» затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 05.08.2015 року №815.

Відповідно до п.3 розділу I вищенаведеного порядку, звітність подається щороку не пізніше 15 січня після звітного оку районним, міським, міськрайонним, районним у містах органам державної служби зайнятості за місцем здійснення діяльності.

Частиною 4 ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що у разі неподання або порушення порядку подання суб’єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, відповідно до цього Закону відомостей про працевлаштованих ним осіб стягується штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_5 з 01.12.2014 року здійснює господарську діяльність як фізична особа-підприємець. Видами діяльності, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: діяльність агентств працевлаштування (код КВЕД 78.10); інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами (код КВЕД 78.30); надання комбінованих офісних адміністративних послуг (код КВЕД 82.11); фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність (код КВЕД 82.19); надання інших допоміжних комерційних послуг (код КВЕД 82.99); консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22).

З наданих позивачем документів вбачається, що протягом 2016-2017 років позивачем було укладено договори про кадрове забезпечення господарської діяльності з наступними юридичними особами: ТОВ «КОМПЛЕТ ПЛЮС», ТОВ «АВ метал груп», ТОВ «Туристична компанія «Колумб», ТОВ «КОТОН-Д», ТОВ «АРСЕНАЛ ГРУП», ТОВ «Альфа-Синтез», ТОВ «АВ інцест груп», ТОВ «БОНТОЙ», ТОВ «Альтаір-Д», у відповідності до умов яких позивач надавала юридичним особам-замовникам послуги із кадрового діловодства підприємства.

Матеріалами справи підтверджено, що протягом 2016-2017 років ФОП ОСОБА_5 займалась діяльністю, яка полягає у кадровому забезпеченні господарської діяльності юридичних осіб, а саме: оформлення штатного розкладу, кадрових наказів по підприємству, ведення книги реєстрації кадрових наказів і розпоряджень, складання проектів щорічного графіку надання відпусток працівників замовника, оформлення та ведення особових карток по обліку кадрів тощо, які не входять до складу послуг з посередництва у працевлаштуванні.

У відповідності до положень ч.3 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку формує та веде Перелік суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб’єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців.

У відповідності до п.п.5, 6 Порядку формування та ведення переліку суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб’єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 05.06.2013 року №400, для включення до переліку посередники подають до Державної служби зайнятості рекомендованим листом з повідомленням про вручення заяву за формою, встановленою Мінсоцпотілики. Державна служба зайнятості протягом п’яти робочих днів з дня отримання заяви включає наведені у ній відомості про посередників до Переліку та оприлюднює їх на веб-сайті Служби.

Судом встановлено, що прізвище позивача не міститься в Переліку суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб’єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, заяву про включення її до цього списку ОСОБА_5 також не подавала, з огляду на те, що не провадила діяльність яка полягає в наданні послуг з посередництва у працевлаштуванні. Доказів протилежного до суду не надано.

Чинним законодавством надається чітке визначення поняття послуг з посередництва у працевлаштування, а також наводяться умови, за яких суб’єкт господарювання вважається таким, що надає відповідні послуги.

Зважаючи на фактичну діяльність позивача протягом 2016-2017 року, яка полягала у наданні послуг із кадрового діловодства підприємства, що підтверджується первинною документацією, яка міститься в матеріалах справи (договорами про кадрове забезпечення господарської діяльності та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договорів), суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що вона не підпадає під ознаки, визначені законодавцем для ідентифікації суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні.

За наведених обставин до позивача не можуть бути застосовані штрафні санкції за порушення п.4 ч.4 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки наведена норма на неї не розповсюджується.

З приводу видів економічної діяльності, які визначені у Реєстрі платників єдиного податку та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП ОСОБА_5, суд зазначає наступне.

Чинна Класифікація видів економічної діяльності затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 року №457, у вступі до класифікації якого вказано, що її метою є створення та впровадження сучасної системи національних статистичних класифікацій.

У відповідності до абз.2 розділу 1 Класифікації, основне призначення КВЕД – визначити та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

З Класифікації видів економічної діяльності вбачається, що КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної діяльності, а тому сам по собі не створює прав та обов’язків для підприємств, організацій, фізичних осіб-підприємців та не створює ніяких правових наслідків.

Таким чином, наявність у ФОП ОСОБА_5 такого КВЕД, як діяльність агентств працевлаштування (78.10) не свідчить про те, що остання фактично займалась саме такою діяльністю у спірний період.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_6 та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, прийнятою не у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку із чим є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (місце проживання:49128, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49050, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №92/4.1-4/477 від 07.08.2018 року, винесену Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (місце проживання:49128, АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складене та підписано 13.12.2018 року.

Суддя

ОСОБА_1