РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року справа № 2340/3710/18

11 годин 14 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 2340/3710/18

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) [представник позивача адвокат ОСОБА_2 – за ордером]

до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39292197) [представник відповідача ОСОБА_3 – за довіреністю]

про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, прийняв рішення.

17.09.2018 ОСОБА_1Б, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, просить:

- визнати протиправною відмову від 26.03.2018 Державної фіскальної служби України включити до митного реєстру корисні моделі за патентами України на корисну модель «Упаковка для рослинної продукції» № 119966 та на корисну модель «Упаковка для насіння льону» № 119971;

- зобов’язати Державну фіскальну службу України включити до митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону, корисну модель «Упаковка для рослинної продукції» за патентом № 119966 та корисну модель «Упаковка для насіння льону» за патентом № 119971.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що передумовою спірних відносин стали відмови відповідача включити до митного реєстру корисні моделі за патентами.14.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до Державної фіскальної служби України із заявами стосовно об‘єктів права інтелектуальної власності, а саме внесення корисних моделей за патентами на корисну модель «Упаковка для рослинної продукції» № 119966 та № 119971 на корисну модель «Упаковка для насіння льону» до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності з метою сприяння їх захисту на митному кордоні України. Позивач подав клопотання додати до пункту 5 підпункту 5.1 «Виробник товарів, що містять об'єкт» заяв ФОП ОСОБА_4. 27.12.2017 позивачеві надано відповідь, згідно якої зазначено, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України основним видом діяльності ФОП ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21), проте не враховано відповідачем інші окремі види діяльності ОСОБА_4 згідно реєстраційних даних. 25.01.2018 позивач подав заяву, до якої додано витяг з Єдиного державного реєстру (завірена копія) юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Інформація, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України щодо здійснення ФОП ОСОБА_4 видів діяльності за класами КВЕД 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, зокрема, насіння соняшнику, 01.63 - післяурожайна діяльність, відповідає даним, наведеним у поданих заяві стосовно корисної моделі «Упаковка для рослинної продукції» та заяві стосовно корисної моделі «Упаковка для насіння льону» й матеріалах, що до них додаються.26.03.2018 відповідачем відмовлено у включенні до митного реєстру корисні моделі за патентами № 119966, № 119971у зв’язку із відсутністю характерних ознак, що можуть бути проконтрольовані митними органами під час ідентифікації товарів, що містять об’єкти прав інтелектуальної власності під час переміщення через митний кордон України або неможливості їх ідентифікації методами, запропонованими правовласником (неможливості ідентифікації об’єкта у конкретному товарі). Позивач зазначає, що з дати звернення пройшло більше ніж два місяці, перш ніж відповідачем надано відповідь – відмову, тобто порушено загальні строки надання відповіді, встановлені ОСОБА_5, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 648 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.06.2012 за № 1034/21346 (далі - ОСОБА_5 № 648). Згідно пункту 2.4 ОСОБА_5 № 648 заява та додані до неї матеріали розглядаються спеціалізованим підрозділом у строк не більше 30 робочих днів з дат подання Заяви. Позивач посилається і на порушення процедури розгляду заяви у контексті пункта 2.6. ОСОБА_5 № 648, де визначено підстави, за яких у включенні об'єкта права інтелектуальної власності до митного реєстру може бути відмовлено: неподання документів (матеріалів) передбачених пунктом 2.3 цього розділу; відсутності характерних ознак, що можуть бути проконтрольовані митними органами під час ідентифікації товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, при їх переміщенні через митний кордон України або неможливості їх ідентифікації методами, запропонованими правовласником (неможливості ідентифікації об'єкта у конкретному товарі); невідповідності даних, наведених у поданих заяві й матеріалах, що до неї додаються; відсутності у заявника правових підстав для звернення із заявою до Держмитслужби України та необхідного обсягу прав для здійснення дій, пов'язаних і захистом права інтелектуальної власності. У обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновок відповідача щодо відсутності характерних ознак, що можуть бути проконтрольовані митними органами під час ідентифікації товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, при їх переміщенні через митний кордон України є помилковим. На підтвердження своєї позиції позивачем надано висновок експертного дослідження від 13.06.2018 № 3/1, виконаного відповідно до заяви ОСОБА_1 про проведення експертного дослідження об’єктів інтелектуальної власності, відповідно до якого зазначено: «перелік суттєвих ознак, що включені незалежних пунктів формул корисних моделей за патентами України №№ 105042, 104753, 119971 та 119966 наведені у таблицях 1, 2, 3, 4 дослідницької частини. Ознаки технічних рішень викладених у формулах корисних моделей за патентами України №№ 105042, 104753, 119971 та 119966 показав, що вони є зовнішніми та можуть бути візуально ідентифіковані у конструкціях упакувань». Позивач вважає, що відповідач під час розгляду заяви позивача порушив статті 397, 398 Митного кодексу України, оскільки замість сприяння захисту належних ОСОБА_1 майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності шляхом внесення відповідних відомостей до митного реєстру об'єктів прав інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону, безпідставно відмовив включити до митного реєстру корисні моделі за патентами № 119966, № 119971. Адвокат - представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, 03.12.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що ОСОБА_5 реєстрації у митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 648(далі – ОСОБА_5 № 648) надає ДФС повноваження щодо оцінки характерних ознак товарів, що містять об’єкт права інтелектуальної власності та методів їх ідентифікації під час здійснення митного контролю та митного оформлення для забезпечення можливості вжиття посадовими особами митниць ДФС заходів щодо сприяння захисту прав на об’єкти права інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України, а також у встановлених випадках надавати відмову у здійсненні реєстрації об’єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі. 26.03.2018 за результатами розгляду ідентичних за змістом заяв позивача від 25.01.2018 № 119966_74-4 та від 06.02.2018 № 119966_71-4/2 ДФС України листом № 4275/Є/99-99-18-03-02-14 відмовлено позивачеві у включенні до митного реєстру корисних моделей № 119971 та № 119966 у зв’язку із відсутністю характерних ознак, що можуть бути відповідально проконтрольовані митними органами під час ідентифікації товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності у разі їх переміщення через митний кордон України або неможливості їх ідентифікації методами, запропонованими правовласником (неможливості ідентифікації об’єкта у конкретному товарі). Відповідач зазначає, що ознаки, включені до незалежних пунктів формул корисних моделей носять загальний стандартизований характер (матеріал, форма, співвідношення ширини та довжини тощо), позаяк є притаманними будь-якій подібній упаковці та не мають індивідуальних ознак для проведення посадовою особою митниці ідентифікації корисних моделей за патентами № 119966 та № 119971 як тара/ упаковка у конкретному товарі. Опис до патенту на корисну модель містить додаткові ознаки, що відсутні у незалежних пунктах формул корисних моделей, й на які відповідно не може розповсюджуватися правова охорона з боку держави. Відповідач зазначає, що відсутність індивідуальних ознак унеможливлює однозначну ідентифікацію об’єкта права інтелектуальної власності у конкретному товарі, чим у разі внесення до митного реєстру створить передумови для зловживань під час провадження зовнішньоекономічної діяльності, невиправданим викликам і ризикам, здійсненню незаконного впливу на діяльність державних органів у контексті відповідальності та/або надмірного втручання у діяльність суб’єктів господарювання (зупинення митного оформлення товарів). Щодо тривалості розгляду заяви позивача, відповідач зазначив, що перевищення строку розгляду заяви позивача з огляду на вжиття контрольних заходів не є обставиною, що безумовно свідчить про неправильність та/або незаконність прийнятого оспорюваного рішення. ОСОБА_5 № 648 не містять положень про те, що розгляд заяв не у строки, що встановлено ОСОБА_5 свідчить про незаконність прийнятого рішення чи задоволення прохання заявника за принципом мовчазної згоди. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень розуміється у тому, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відповідно до патенту на корисну модель № 119966 «упаковка для рослинної продукції», зареєстрованого у Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 10.10.2017 ОСОБА_1 є винахідником і власником корисної моделі (а.с.55-57). Згідно патенту на корисну модель № 119971 «упаковка для насіння льону», зареєстрованого у Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 10.10.2017 ОСОБА_1 є винахідником і власником корисної моделі (а.с.58-62).

Судом встановлено, що 14.11.2017 позивачем на адресу ДФС України – Київська міська митниця подано заяви про сприяння захисту майнових прав на об’єкти права інтелектуальної власності щодо корисної моделі «упаковка для рослинної продукції» (а.с.50-52) (патент № 119966 а.с.55) та «упаковка для насіння льону» (а.с.53-54) (патент № 119971 а.с.58), до заяв додано: виписки з Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно корисних моделей упаковка для рослинної продукції»,«упаковка для насіння льону»; довіреність (оригінал та копія); фотографії упаковок, виготовлених із застосуванням корисних моделей упаковка для рослинної продукції», «упаковка для насіння льону»; описи корисних моделей упаковка для рослинної продукції», «упаковка для насіння льону»; CD диск.

21.11.2017 позивачем подано клопотання видалити з пункту 5 підпункту 5.2 «виробник товарів, що здійснює експорт / імпорт товарів, що містять об’єкт» заяв ФОП ОСОБА_4 (а.с.63).

23.11.2017 позивач звернувся до відповідача з листом, відповідно до якого просив додати до підпункту 5.1 пункту 5 заяв про сприяння захисту майнових прав на об’єкти права інтелектуальної власності, відомості щодо найменування та реквізитів осіб, які є виробниками товарів, що містять об’єкт: ФОП ОСОБА_4, ПП «Росток», ФГ «Джерело Хорольщини», приватно-орендоване підприємство «Єдність», приватне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна (а.с.64).

Передумовою спірних відносин стала попередня відмова 27.12.2017 відповідача включити до митного реєстру корисні моделі за патентами, що містила різні обґрунтування, що усувались і не оспорювались позивачем.

27.12.2017 відповідачем відмовлено у включенні до митного реєстру корисних моделей за патентами України від 10.10.2017 № 119966 та № 119971 у зв’язку з тим, що у графі 5.1 «виробник товарів, що містять об’єкт» зазначено ФОП ОСОБА_4 Товарами, що містять об’єкт у пункті 3 поданих заяв зазначено «насіння льону, соняшнику, гарбуза, горох,нут, боби». За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України основним видом діяльності ФОП ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21). Визначено і інші окремі види діяльності, що не стосуються виробництва насіння та вирощування бобових культур, що свідчить про недостовірність поданої у заявах інформації (а.с.65).

25.01.2018 у відповідь на повідомлення ДФС України від 27.12.2017 на усунення недоліків первинної заяви від 14.11.2017 позивачем подано заяву (а.с.121), до якої додано відомості про те, що ФОП ОСОБА_4 є виробником товарів, що містять об'єкт, а саме: витяг з Єдиного державного реєстру (завірена копія) юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ФОП ОСОБА_4 щодо видів діяльності за класами КВЕД 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, зокрема, насіння соняшнику, 01.63 - післяурожайна діяльність, відповідає даним, наведеним у поданих заяві стосовно корисної моделі «упаковка для рослинної продукції» та заяві стосовно корисної моделі «упаковка для насіння льону» і доданих матеріалах.

06.02.2018 позивачем подано заяву (а.с.35) аналогічну за змістом заяві від 25.01.2018 (згідно пояснення представника позивача заяви подано різним способом).

Відповідно до частини 1 статті 19 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Частиною 1 статті 43 Господарського кодексу України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, що не заборонено законом. Згідно статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі здійснюється суб’єктом держреєстрації за правилами, визначеними частиною 3 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Законом від 15.05.2003 № 755-IV (далі – Закон № 755).

Відповідно до пункту 1 національного класифікатору України класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. ДФС у листі від 22.12.2015 №11981/М/99-95-42-03-14 зазначено, що КВЕД – це статистичний інструмент для упорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою. Код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ.

Суд зазначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру (завірена копія) юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ФОП ОСОБА_4 основним видом діяльності за даними органів статистики, визначений на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік є 46.21 – оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.28 – зворотній бік).

26.03.2018 відповідачем відмовлено у включенні до митного реєстру корисні моделі за патентами України № 119966, № 119971 у зв’язку із відсутністю характерних ознак, що можуть бути проконтрольовані митними органами під час ідентифікації товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, при їх переміщенні через митний кордон або неможливості їх ідентифікації методами, запропонованими правовласником (неможливості ідентифікації об’єкта у конкретному товарі).

Відповідно до частини 1 статті 397 Митного кодексу України органи доходів і зборів сприяють захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику згідно з частиною 1 статті 398 Митного кодексу України веде митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону на підставі заяв правовласників. Згідно з частиною 2 статті 398 Митного кодексу України правовласник, який має підстави вважати, що під час переміщення товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права на об'єкт права інтелектуальної власності, має право подати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності шляхом внесення відповідних відомостей до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону. ОСОБА_5 реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону, включаючи форму заяви, перелік інформації та документів, що додаються до заяви, порядок подання і розгляду заяви та ведення реєстру визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для сприяння захисту прав інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, інформація про об'єкти права інтелектуальної власності, зареєстровані в митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, надсилається всім органам доходів і зборів України (частина 3 та 4 статті 398 Митного кодексу України).

ОСОБА_5 № 648 розроблено на виконання вимог Митного кодексу України та законодавчих актів у сфері охорони права інтелектуальної власності і регулює порядок реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону (далі - митний реєстр), та встановлює форму заяви, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, порядок подання і розгляду заяви та ведення митного реєстру (пункт 1.1 ОСОБА_5). Пунктом 1.2 ОСОБА_5 № 648 передбачено, що митний реєстр ведеться з метою сприяння захисту майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності під час митного контролю та митного оформлення товарів, що містять такі об'єкти, на підставі заяв правовласників і містить інформацію, яка використовується з метою запобігання переміщенню через митний кордон України товарів з порушенням права інтелектуальної власності. Інформація, що міститься у митному реєстрі, є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (далі - ЄАІС Держмитслужби України). Відповідно до пункту 2.1 ОСОБА_5 № 648, ведення митного реєстру здійснює структурний підрозділ Держмитслужби України, до функцій якого належить сприяння захисту права інтелектуальної власності. Пунктом 2.2 ОСОБА_5 № 648визначено, що ведення митного реєстру передбачає:розгляд заяв про сприяння захисту майнових права інтелектуальної власності (далі - Заяви), внесення відомостей з таких Заяв та доданих до них матеріалів до митного реєстру;перевірку відповідності Заяв та доданих до них матеріалів їх електронним версіям;перевірку поданих відомостей з використанням міжнародних та національних відкритих баз даних об'єктів права інтелектуальної власності щодо обсягу правової охорони окремих об'єктів права інтелектуальної власності;надання відмов до поданих заяв;розгляд звернень правовласників щодо внесення змін до інформації митного реєстру;здійснення реєстрації об'єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі та виключення об'єктів права інтелектуальної власності з митного реєстру;внесення змін до митного реєстру;оприлюднення переліку об'єктів права інтелектуальної власності, включених до митного реєстру, тощо. Згідно з пунктом 2.3 ОСОБА_5 № 648 для включення об'єкта права інтелектуальної власності до митного реєстру правовласник подає до Держмитслужби України заяву за формою, наведеною у додатку до цього ОСОБА_5. До Заяви додаються:виписка з відповідного реєстру Державної служби інтелектуальної власності України (далі - ДСІВ) про реєстрацію в Україні права інтелектуальної власності, яка засвідчує дійсність акта про таку реєстрацію на дату подання заяви із зазначенням терміну дії правової охорони або повідомлення ДСІВ про дію в Україні правової охорони прав інтелектуальної власності на об'єкти, які мають міжнародну реєстрацію, або копія документа, що засвідчує майнові права інтелектуальної власності на сорти рослин у Державному реєстрі прав інтелектуальної власності на сорти рослин;для об'єктів авторського права і суміжних прав - документи та відомості, що засвідчують наявність зазначених прав;докладний опис об'єкта права інтелектуальної власності і товарів, що його містять, який дає змогу митному органу ідентифікувати такий об'єкт права інтелектуальної власності і товари та визначити код товарів згідно з УКТЗЕД. При реєстрації запатентованих винаходів (корисних моделей) - опис способів та методів їх ідентифікації у конкретних товарах;у разі подання Заяви особою, яка діє від імені власника майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності в межах наданих повноважень, - належним чином оформлена довіреність або її завірена копія;зразки товарів, що містять об'єкт права інтелектуальної власності, або їх фотографічне зображення. Заява та додані до неї матеріали подаються у паперовому та електронному вигляді. У разі подання Заяви у електронному вигляді з електронним цифровим підписом правовласника та електронних копій документів, завірених електронним цифровим підписом правовласника, Заява та додані до неї матеріали в паперовому вигляді не подаються. Пунктом 2.5 ОСОБА_5 № 648 передбачено, що у разі відповідності поданих Заяви й матеріалів, доданих до неї, вимогам цього ОСОБА_5 спеціалізований підрозділ здійснює реєстрацію відповідного об'єкта права інтелектуальної власності у митному реєстрі шляхом внесення інформації в електронному вигляді до ЄАІС Держмитслужби України. Про здійснення реєстрації об'єкта права інтелектуальної власності спеціалізований підрозділ не пізніше наступного дня письмово повідомляє правовласника, зазначивши при цьому дату реєстрації об'єкта права інтелектуальної власності, його порядковий номер у митному реєстрі та строк, на якій здійснено реєстрацію об'єкта права інтелектуальної власності. Суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6 ОСОБА_5 № 648, у включенні об'єкта права інтелектуальної власності до митного реєстру може бути відмовлено у разі:неподання документів (матеріалів), передбачених пунктом 2.3 цього розділу;відсутності характерних ознак, які можуть бути проконтрольовані митними органами під час ідентифікації товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, при їх переміщенні через митний кордон України або неможливості їх ідентифікації методами, запропонованими правовласником (неможливості ідентифікації об'єкта у конкретному товарі);невідповідності даних, наведених у поданих Заяві й матеріалах, що до неї додаються;відсутності у заявника правових підстав для звернення із Заявою до Держмитслужби України та необхідного обсягу прав для здійснення дій, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності. Про таку відмову спеціалізований підрозділ письмово інформує заявника із зазначенням підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993№ 3687-XII (далі – Закон № 3687) винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Згідно статті 6 Закону№3687об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу. Частиною 5 статті 6 Закону № 3687 встановлено, що обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень.

Відповідно до незалежних пунктів формул корисних моделей щодо патенту № 119966 зазначено: «упаковка для рослинної продукції у вигляді мішка з паперових або полімерних, або тканинних, або комбінованих матеріалів, що відрізняється тим,що співвідношення ширини упаковки та її довжини знаходиться у межах 0,5-0,75»; щодо патенту № 119971 «упаковка для насіння льону, що виконана у вигляді мішків або пакетів, або контейнерів типу «Біг-Бег» одноразового чи багаторазового використання, що відрізняється тим,що упаковка виконана з верхньою горловиною, а співвідношення ширини та її довжини знаходиться у межах 0,5-0,75».

Суть корисної моделі «упаковка для рослинної продукції», що міститься у описі до патенту, та пояснюється зображеннями: на кресленні фігура1 (а.с.56) представлено схематичне зображення упаковки у вигляді мішка з поліпропіленової тканини, де 1 - її довжина, В - її ширина, а - ширина загину тканини донного шва і шва горловини; на кресленні фігура 2 зображений приклад виконання упаковки у вигляді мішка з підгибкою по кромці однорядковим швом; на кресленні фігура 3 зображений приклад виконання упаковки у вигляді мішка з підгибкою з закритим зрізом однорядковим швом. Рослинну продукцію пакують у мішки з паперових, або полімерних, або тканинних, або комбінованих матеріалів, у яких співвідношення ширини упаковки В до її довжини і знаходиться у межах 0,5 - 0,75. Наведено приклад виконання упаковки у вигляді мішка з поліпропіленової тканини з шириною - 55 см, довжиною - 105 см, до якого застосовуються такі фізико-механічні вимоги: розривне навантаження смужки тканини (уток, основа), розривне навантаження донного шва, вага.

Щодо доводів позивача у контексті протиправності відмови відповідача, викладеної у листі від 27.12.2017, суд зазначає, що предметом розгляду даної справи не є правомірність відмови, викладеної у листі від 27.12.2017, що не оскаржувалась позивачем і на виконання вимог якої надано додаткові відомості.

На переконання суду у контексті перевірки законності чи протиправності відмови, судом взято до уваги, що зазначені описи не містять характерних ознак, що можуть бути проконтрольовані митницями під час ідентифікації товарів, що містять такі об'єкти, при їх переміщенні через митний кордон України. Суд зазначає, що зазначені ознаки не носять індивідуального характеру, оскільки притаманні аналогічним товарам інших виробників, що підтверджується ДСТУ 3748-98 «мішки для цукру» технічні умови, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 26.06.1998 № 450. У ДСТУ 3748-98 зазначено, що за домовленістю із споживачем допускається використання мішків для пакування інших сипучих продуктів.

Позивачем під час звернення до відповідача із заявами про включення до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, не лише не було додано докладного опису об'єктів права інтелектуальної власності і товарів, що його містять, що давало би змогу митному органу однозначно ідентифікувати такий об'єкт права інтелектуальної власності і товари, але й зазначено ознак для розмежування характеристик притаманних аналогічним товарам інших виробників з огляду на ДСТУ 3748-98. Відсутність характерних ознак, що можуть бути проконтрольовані митними органами під час ідентифікації товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, під час їх переміщенні через митний кордон України або неможливість їх ідентифікації методами, запропонованими правовласником (неможливості ідентифікаціє об'єкта у конкретному товарі) є підставами для відмови у включенні об'єктів права інтелектуальної власності до митного реєстру, а тому у задоволенні першої позовної вимоги за таких обставин і правового регулювання належить відмовити.

Надаючи оцінку аргументам позивача стосовно можливості ідентифікації товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, при їх переміщенні через митний кордон України та наданому на підтвердження зазначених аргументів висновку експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 13.06.2018 № 3/1 суд зазначає про таке.

Висновок експертного дослідження від 13.06.2018 № 3/1 здійснено за заявою ОСОБА_1. На дослідження надано: «копія патенту України на корисну модель № 119966 «упаковка для рослинної продукції» на 6 арк.; «копія патенту України на корисну модель № 119971 «упаковка для насіння льону» на 9 арк.; «копія патенту України на корисну модель № 104753 «упаковка для горіха волоського у шкарлупі» на 5 арк.; «копія патенту України на корисну модель № 105042 «упаковка для насіння соняшнику» на 8 арк. Предметом дослідження визначено запитання: «які суттєві ознаки включені до незалежних формул корисних моделей за патентами України № 105042, 104753, 119971, 119966 ?».

Експертом у таблиці 3 «суттєві ознаки незалежного пункту формули корисної моделі за патентом України № 119971» висновку від 13.06.2018 № 3/1 зазначено варіативність: упаковка для насіння льону виконана у вигляді мішків або пакетів, або контейнерів типу «Біг - Бег» одноразового чи багаторазового використання, що відрізняється тим, що упаковка виконана з верхньою горловиною, співвідношення ширини упаковки та її довжини знаходиться у межах 0,5-0,75.

Експертом у таблиці 4 «суттєві ознаки незалежного пункту формули корисної моделі за патентом України № 119966» висновку від 13.06.2018 № 3/1 зазначено: упаковка для рослинної продукції у вигляді мішка з паперових або полімерних, або тканинних, або комбінованих матеріалів, що відрізняється тим, що упаковка виконана з верхньою горловиною, співвідношення ширини упаковки та її довжини знаходиться у межах 0,5-0,75.

У ДСТУ 3748-98, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 26.06.1998 № 450 у пункті 5.3.1 зазначено, що за фізико-механічними показниками мішки повинні відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 1. Згідно пункту 5.3.2 ДСТУ 3748-98 тканинні мішки виготовляються з одного відрізу тканини. У мішках зшивають боковий зріз та низ (дно) мішка і підшивають верх (горловину) мішка в разі відсутності у неї пруга. Допускається пошиття мішків з двох відрізків тканини із додержанням у них однакового напрямку ниток основи. Кількість таких мішків повинна бути не більше 5 % від загальної кількості мішків у партії. У поліпропіленових мішках зшивають низ (дно) мішка та підшивають верх (горловину) мішка. У таблиці 1 (фізико-механічні показники) щодо меж мішка зазначено: за довжиною 95 +/- 2, за шириною 56 +/- 1, що у співвідношенні відповідає суттєвим ознакам 2 до 3.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про стандартизацію» технічні умови – це нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достатніми є докази, що у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, що є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 1-3 статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, що входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Частиною 7 статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Статтею 108 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Суд зазначає, що висновки експертного дослідження від 13.06.2018 № 3/1виходять за межі поставленого питання, містять неточності та відповідають на питання, що не було предметом експертного дослідження: «перелік суттєвих ознак, що включені до незалежних пунктів формул корисних моделей за патентами України №№ 105042, 104753, 119971, 119966 наведені у таблицях 1, 2, 3, 4 дослідницької частини. Ознаки технічних рішень, викладених у формулах корисних моделей за патентами України №№ 105042, 104753, 119971 та 119966 показав, що вони є зовнішніми та можуть бути візуально ідентифіковані у конструкціях упакувань.

Суд встановлено, що у висновку експертного дослідження від 13.06.2018 № 3/1 відсутні відомості стосовно того, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, у зв’язку з чим даний висновок не є належним та допустимим доказом у розумінні статей 73- 76 Кодексу адміністративного судочинства України. Висновок експерта від 13.06.2018 № 3/1 відповідачу під час розгляду заяв про внесення корисних моделей за патентами України № 119966 на корисну модель «упаковка для рослинної продукції», № 119971 на корисну модель «упаковка для насіння льону» до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності з метою сприяння їх захисту на митному кордоні України не надавався.

Стосовно аргументів щодо порушення строків розгляду заяви позивача (що не заперечується представником відповідача), суд зазначає, що варто врахувати принципи належного урядування і дискреційність повноважень з огляду на проведення контролю з боку відповідача.

Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, № 29979/04). У цьому контексті у позові не йшлося про вигоду відповідача від протиправних дій.

Відповідно до пункту 2.4 ОСОБА_5 № 648 заява та додані до неї матеріали розглядаються спеціалізованим підрозділом у строк не більше 30 робочих днів з дати подання Заяви.

Суд зазначає, що у відповідь на повідомлення ДФС України від 27.12.2017 на усунення недоліків первинної заяви від 14.11.2017 позивачем подано дві заяви – від 25.01.2018 (а.с.121) та від 06.02.2018 (а.с.35), що аналогічні за змістом. Заяву від 25.01.2018 зареєстровано 26.01.2018 за № 1366/ФОП. На службовому розпорядженні до документу за № 1366/ФОП наявні резолюції « 30.01.2018 ОСОБА_6М.», «ОСОБА_7 31.01.2018», «Центнарук Олександр Андрійович», «ОСОБА_8 до виконання».

Пунктом 2.2 ОСОБА_5 № 648 визначено послідовність вчинення дій, що передують прийняттю рішення про включення / відмову у включенні до митного реєстру, зокрема: розгляд заяв про сприяння захисту майнових прав інтелектуальної власності, внесення відомостей з таких заяв та доданих до них матеріалів до митного реєстру; перевірку відповідності Заяв та доданих до них матеріалів їх електронним версіям; перевірку поданих відомостей з використанням міжнародних та національних відкритих баз даних об’єктів прав інтелектуальної власності щодо обсягу правової охорони окремих об’єктів прав інтелектуальної власності.

Таким чином, розгляд заяви позивача здійснено у декілька етапів, зокрема визначення виконавця, перевірки дотримання форми та змісту заяви, здійснення контролю за розглядом та погодження і затвердження рішення. Згідно оскаржуваної відмови від 26.03.2018 відповідь / відмова надана на заяви позивача щодо внесення до митного реєстру об’єктів прав інтелектуальної власності з урахуванням триваючого провадження із розгляду звернень позивача від 25.01.2018 (06.02.2018) у продовження вирішення по суті попередніх вищезгаданих звернень, що не може бути кваліфіковано як формальна підстава для визнання відмови неправомірною.

Щодо доводів позивача у контексті обов’язку сприяти захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України варто зазначити, що заходи митних органів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України визначено статтями 397 – 403 глави 57 розділу XIV Митного кодексу України. Відповідно до частин 1, 2 статті 397 Митного кодексу України встановлено, що органи доходів і зборів сприяють захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль і митне оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, та ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, здійснюються в загальному порядку з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно частин 1-3 статті 399 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів на підставі даних митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, виявляє ознаки порушення прав інтелектуальної власності щодо товарів, пред’явлених до митного контролю та митного оформлення, їх митне оформлення призупиняється, а товари підлягають розміщенню на складі цього органу. Рішення про призупинення митного оформлення товарів на строк до 10 робочих днів і в разі необхідності продовження цього строку не більш як на 10 робочих днів приймає керівник органу доходів і зборів або особа, яка виконує його обов’язки. У день прийняття рішення про призупинення митного оформлення товарів орган доходів і зборів засобами факсимільного та/або електронного зв’язку повідомляє правовласника про факт пред’явлення цих товарів до митного оформлення, а декларанта - про причини призупинення їх митного оформлення, а також повідомляє декларантові найменування та адресу правовласника. У повідомленні правовласнику зазначаються: митне оформлення яких саме товарів призупинено, їх кількість, причини та строк призупинення, найменування та адреса власника товарів, а також інша необхідна інформація. Частиною 5 статті 399 Митного кодексу України використання правовласником інформації, отриманої ним від органу доходів і зборів, можливе лише для цілей, пов’язаних із призупиненням митного оформлення товарів. Датою отримання повідомлення правовласником вважається день, коли органом доходів і зборів таке повідомлення надіслано засобами факсимільного та/або електронного зв’язку (частина 6 статті 399 Митного кодексу України). Відповідно до частини 7 статті 399 Митного кодексу України у разі якщо протягом перших 10 робочих днів після отримання повідомлення про призупинення митного оформлення товарів правовласник письмово не поінформує орган доходів і зборів, що призупинив митне оформлення таких товарів, про звернення до суду з метою забезпечення захисту прав інтелектуальної власності або не звернеться до такого органу доходів і зборів з письмовим вмотивованим клопотанням про продовження строку призупинення митного оформлення, то за відсутності ознак порушення митних правил товари, митне оформлення яких було призупинено, підлягають митному оформленню в установленому порядку. Статтею 400 Митного кодексу України та пунктом 1.4 ОСОБА_5 № 648 визначено, що за наявності достатніх підстав вважати, що внаслідок переміщення через митний кордон України товарів, щодо яких правовласником не подано заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об’єкт права інтелектуальної власності відповідно до статті 398 цього Кодексу, можуть бути порушені такі права, орган доходів і зборів може за власною ініціативою призупинити митне оформлення зазначених товарів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом ОСОБА_9 України. Пунктом 14 статті 399 Митного кодексу України встановлено, якщо протягом зазначених 10-ти днів порушення прав інтелектуальної власності буде підтверджене висновком експертизи, проведеної відповідним уповноваженим органом, то в установленому цим Кодексом порядку орган доходів і зборів порушує справу про порушення митних правил, а товари - безпосередні предмети правопорушення вилучаються. Відповідно до пункту 15 статті 399 Митного кодексу України передбачається обов’язок правовласника відшкодувати усі витрати митниці.

Згідно пояснень представника позивача, правовласник, здійснюючи дії спрямовані на реєстрацію патентів у митному реєстрі, розраховував на сприяння переміщенню товарів, що упаковані в упаковку для рослинної продукції та в упаковку для насіння льону через митний кордон України особами, щодо суб’єктів, які у законний спосіб використовують корисні моделі № 119971 та 119966 та виключення можливості з боку відповідача призупиняти митне оформлення товарів таких з підстав порушення прав інтелектуальної власності.

Судом враховано, що академічним тлумачним словником української мови визначено значення слова «сприяти» – позитивно впливати на що-небудь / створювати відповідні умови для здійснення, виконання чого-небудь / подавати допомогу в чому-небудь / бути причиною або наслідком виникнення, існування чого-небудь.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.01.2012 Rysovskyy проти України, № 29979/04 зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи. Суд зазначає, що порушення місячного строку розгляду заяви позивача можна визнати «помилкою» або не дотриманням однієї із регламентих процедур відповідача, проте зазначене не є обставиною, що впливає на зміст оскаржуваного рішення та/ або підстави його прийняття у контексті принципу превалювання змісту над формою.

Перевіряючи відмову Державної фіскальної служби України від 26.03.2018 включити до митного реєстру корисні моделі за патентами № 119966 на корисну модель «Упаковка для рослинної продукції», № 119971 на корисну модель «Упаковка для насіння льону» за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, аналізуючи аргументи учасників, суд встановив, що під час прийняття оскаржуваної відмови від 26.03.2018 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законом №1404, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

ОСОБА_5 № 648 не визначено протиправності рішення щодо включення / відмови у включенні до реєстру з підстави порушення строку розгляду заяви. Разом з тим, варто врахувати, що предметом розгляду даної справи не є визнання бездіяльності відповідача протиправною у частині порушення строків розгляду заяви.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи системний аналіз норм законодавства, встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що ознаки корисних моделей, зазначені у заявах від 14.11.2017, носять загальний характер (матеріал, форма, співвідношення ширини та довжини тощо), є притаманними подібній упаковці та не мають індивідуальних ознак для проведення посадовою особою митниці ідентифікації корисних моделей за патентами № 119966 та № 119971 у конкретному товарі, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправною відмови від 26.03.2018 Державної фіскальної служби України включити до митного реєстру корисні моделі за патентами України № 119966 на корисну модель «упаковка для рослинної продукції», № 119971 на корисну модель «упаковка для насіння льону» позову належить відмовити.

Відповідно до Рекомендації Комітету ОСОБА_9 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_9 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство, ЄСПЛ неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. У рішенні ЄСПЛ у справі Pedersenand Baadsgaard проти Данії від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, що визнається протиправним, інше рішення, що б відповідало закону, та давати вказівки, що б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Оскільки позовна вимога про зобов’язання Державної фіскальної служби України включити до митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону, корисну модель «упаковка для рослинної продукції» за патентом № 119966 та корисну модель «упаковка для насіння льону» за патентом № 119971, є похідно від задоволення першої позовної вимоги, а прийняття рішення про включення до митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону належить до дискреційних повноважень відповідача, то у її задоволенні також належить відмовити.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з відмовою у задоволенні позову особи, яка не є суб’єктом владних повноважень відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 4, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5. пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач : ОСОБА_1 [АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1];

відповідач: Державна фіскальна служба України [Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39292197].

Повне судове рішення складено 11.12.2018.

Суддя Л.В. Трофімова