ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2018 Справа №914/829/18

м.Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітофарм-трейд», м.Івано-Франківськ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Савки Степана Ілліча, с.Оброшине Пустомитівського району Львівської області

про стягнення неустойки (штрафу) за порушення строків доставки вантажу. Ціна позову 10545,00 грн.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар засідання Зарицька О.Р.

За участю представників :

від позивача : не з»явився

від відповідача : Савка С.І. - фізична особа-підприємець; Ганич І.М. - адвокат (ордер на надання правової допомоги ЛВ №027902 від 07.03.2018).

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фітофарм-трейд» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Савки Степана Ілліча про стягнення грошових коштів в сумі 10 545,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов Договору №13/12 від 13.12.2017р. на транспортно-експедиторське обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні та умов транспортної заявки від 13.12.2017 року стосовно дотримання строків доставки вантажу вантажоодержувачу.

Покликаючись на умови Договору №13/12 від 13 грудня 2017 та транспортної заявки від 13.12.2017 року, позивач (замовник за Договором) вважає, що до відповідача (перевізника за Договором) має бути застосована відповідальність у вигляді штрафу за несвоєчасну доставку вантажу вантажоодержувачу. Розмір штрафу позивачем нараховано відповідно до п.5.3 Договору та транспортної заявки, а саме: 300 євро за кожний день затримки у період 24.12.2017 -27.12.2017, що в еквіваленті по курсу НБУ на день пред'явлення претензії, як зазначив позивач, становить 10 545,00 грн.

Ухвалою суду від 10.05.2018р. позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 10.05.2018р. позивачем подано клопотання від 23.05.2018р. (вх.№19056/18 від 29.05.2018р.) про усунення недоліків позовної заяви.

Відтак, ухвалою від 31.05.2018 року суд відкрив провадження у справі №914/829/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітофарм-трейд", м.Івано-Франківськ, до відповідача, Фізичної особи - підприємця Савки Степана Ілліча, с.Оброшине Пустомитівського району Львівської області, про стягнення 10545,00 грн. штрафу; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначив на 26.06.2018.

12.06.2018р., за вх.№21316/18, в документообігу суду зареєстровано подану відповідачем заяву із запереченням проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та, відповідно, з клопотанням про розгляд справи №914/829/18 за правилами загального позовного провадження.

21.06.2018р., за вх.№23073/18, в документообігу суду зареєстровано подане представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням повноважного представника в період з 25.06.2018р. по 27.06.2018р. у відпустці.

23.06.2018р., за вх.№23477/18, в документообігу суду зареєстровано поданий відповідачем відзив на позовну заяву з додатками. На підтвердження скерування примірника відзиву з додатками позивачу до відзиву долучено копію поштової квитанції.

25.06.2018р., за вх.№23630/18, в документообігу суду зареєстровано подані відповідачем доповнення до відзиву з доказами скерування примірника доповнень та копій документів позивачу.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 26.06.2018р. не забезпечив.

Відповідач та його представник в судове засідання 26.06.2018р. з'явилися, надали усні пояснення по суті поданих заяв та клопотань, зокрема, щодо заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

В обгрунтування заяви вх.№21316/18 від 12.06.2018р. (із запереченням проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження) відповідач посилається, зокрема, на те, що позивачем не виконано умови транспортної заяви від 13.12.2017р., а саме не оплачено надану відповідачем послугу перевезення в повному об'ємі, що спричинило наявність заборгованості в сумі 750 євро по курсу НБУ станом на 15.12.2017р. Як стверджує відповідач, позивач не повернув йому примірники скерованих по даному перевезенню документів, чим позбавив його можливості звернутися до суду про стягнення заборгованості та оплати простою автомобіля. З огляду на це, для можливості відповідачу звернутися до суду із зустрічним позовом, останній просить суд перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Згідно ч.3 ст.247 ГПК України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.4 ст.250 ГПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Відповідно до ч.1 ст.180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Судом з'ясовано, що 25.06.2018 (за день до призначеного підготовчого засідання) до Господарського суду Львівської області поступила зустрічна позовна заява Фізичної особи - підприємця Савки Степана Ілліча у справі №914/829/18 про стягнення заборгованості та відшкодування завданих збитків з ТзОВ «Фітофарм-трейд», питання щодо прийняття якої вирішувалось судом станом на дату проведення підготовчого засідання.

Отже, доводи відповідача про необхідність переходу до підготовчого провадження при розгляді даної справи для надання йому можливості звернутися до суду із зустрічним позовом у даній справі суд вбачав необгрунтованими, оскільки відповідач станом на момент розгляду судом його заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження правом на подання зустрічного позову скористався.

Однак, відповідно до ч.7 ст.180 ГПК України у випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Таким чином, виходячи із положень ч.7 ст.180 ГПК України, враховуючи подання відповідачем зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд вбачав наявність підстав для постановлення ухвали про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Частиною 6 ст.250 ГПК України передбачено, якщо суд вирішив розглянути в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Згідно із ч.ч.1,3 ст.177 ГПК України завданням підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.3 ст.177 ГПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки для розгляду справи по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відтак, ухвалою від 26.06.2018, керуючись ч.3 ст.177, ч.6 ст.250, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвали: відмовити ФОП Савці С.І. в задоволенні заяви вх.№21316/18 від 12.06.2018р.; з ініціативи суду перейти до розгляду справи №914/829/18 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; продовжити строк підготовчого провадження з 31.07.2018р. на 30 днів; підготовче засідання призначити на 08.08.18 р. о 12:00 год. Вимоги до сторін висвітлені в даній ухвалі.

З підстав, наведених в ухвалі від 27.06.2018 року господарський суд повернув Фізичній особі - підприємцю Савці Степану Іллічу його зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітофарм-трейд", про стягнення заборгованості та відшкодування завданих збитків у розмірі 46617,30 грн.

21.08.2018р., за вх.№31004/18, в документообігу суду зареєстровано надіслане представником позивача на електронну поштову адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням повноважного представника у період з 17.08.2018р. по 22.08.2018р. у відрядженні в м.Києві на підтвердження чого, долучено копію наказу про відрядження представника ОСОБА_4 у м.Київ.

Позивач явки повноважного представника в підготовче засідання 21.08.2018р. не забезпечив. Крім того, позивач, не зважаючи на оголошену в попередньому підготовчому засіданні 08.08.2018р. перерву для надання можливості його представнику висловити свою позицію стосовно клопотань відповідача, які поступили до справи, станом на 21.08.2018р. по жодному із поданих клопотань не висловив своїх доводів та міркувань.

Відповідач та його представник в підготовче засідання 21.08.2018р. з'явилися, подали клопотання (яке в подальшому було зареєстровано за вх.№31012/18 від 21.08.2018р.) про виклик в судове засідання та допит в якості свідка директора ТОВ «Фітофарм-трейд» ОСОБА_5. Щодо клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання зазначили, що таким чином позивач намагається затягнути процес, окрім цього повідомили, що представник позивача є керівником юридичної фірми, де у штаті є кілька юристів, і відповідно, позивач мав змогу забезпечити явку іншого представника.

Проте такі доводи відповідача судом не були прийняті до уваги, оскільки представник позивача - п.Созоник Тетяна Богданівна, діяла на підставі довіреності від 29.03.2018р., виданої лише їй ТзОВ «Фітофарм-трейд», а твердження відповідача про «штат юристів» не підтверджені матеріалами даної справи.

Ухвалою від 21.08.2018 підготовче засідання відкладено на 27.08.2018. Даною ухвалою було зобов'язано позивача подати до суду оригінали документів, які в копіях долучені до позовної заяви для огляду в судовому засіданні; у письмовій формі висловити обґрунтовані міркування та доводи сторони позивача стосовно клопотань відповідача, а саме: вх.№29031/18 від 06.08.2018р. про прийняття доказу у справі, клопотання вх.№29033/18 від 06.08.18р. про зобов'язання позивача перерахувати на депозитний рахунок суду кошти на професійну правничу допомогу в сумі 2100,00грн. до судових підготовчих витрат та 3856,06грн. - гонорару адвокату, клопотання вх.№29035/18 від 06.08.18р. про витребування у позивача оригіналу договору перевезення від 13.12.2017р., транспортної заявки від 13.12.2017р., акту виконаних робіт від 27.12.2017р., наказу на прийняття на роботу ОСОБА_6 та про його звільнення з роботи (якщо він є звільнений); клопотання вх.№29037/18 від 06.08.18р. про витребування у позивача для огляду та порівняння з копіями міжнародну транспортну накладну №123967, витребувати у позивача не надану суду (приховану від суду) та не зазначену у позові міжнародну транспортну накладну №123965 для огляду та порівняння з копією третього екземпляру, наявного у відповідача, на якому у графі 20 рукою отримувача вантажу зазначену дату доставки вантажу 22.12.2017р., витребувати у позивача не надану суду (приховану від суду) міжнародну декларацію (Форма МД-2) з вказаною CMR №123965 з вагою вантажу 6520кг; клопотання вх.№29042/18 від 06.08.18р. про виклик в судове засідання та допит як свідка ОСОБА_6, представника ТзОВ «Фітофарм трейд» з яким узгоджувалися всі питання перевезення вантажу м.Івано-Франківськ - Карлеруе (Німеччина) через електронну пошту; викликати в судове засіданні та допитати в якості свідка директора ТзОВ «Фітофарм трейд» ОСОБА_5; клопотання вх.№31012/18 від 21.08.18р. про виклик в судове засідання та допит в якості свідка директора ТзОВ «Фітофарм трейд» ОСОБА_5 Явка повноважного представника позивача в підготовче засідання визнавалась судом обов'язкова.

27.08.2018р., за вх.№31718/18, в документообігу суду зареєстровано подану відповідачем заяву про надання для ознайомлення матеріалів справи, яка судом задоволена, що підтверджується відміткою про ознайомлення з матеріалами справи проставленою відповідачем.

27.08.2018р., за вх.№31725/18, в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про накладення на позивача штрафу у розмірі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на підставі п.2 ч.1 ст.135 Господарського процесуального кодексу України ( надалі - ГПК України).

Позивач явки повноважного представника в підготовче засідання 27.08.2018р. не забезпечив, поважності причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 21.08.2018р. не виконав.

Згідно ч.10 ст.33 ГПК України, якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.

Відповідно до п.17 ч.2 ст.182 ГПК України, в підготовчому засіданні суд вирішує питання про колегіальний розгляд справи.

Враховуючи характер спору, обставини справи №914/829/18, а також положення ст.33 ГПК України, суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою від 27.08.2018 постановлено призначити колегіальний розгляд справи №914/829/18 у складі трьох суддів; склад колегії суддів з розгляду справи визначити в порядку, встановленому ч.1 ст.32 ГПК України.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 28.08.2018р., членами колегії визначено: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Мазовіта А.Б. і Ділай У.І.

Ухвалою від 28.08.2018 прийнято справу № 914/829/18 до розгляду колегіально у складі суддів: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Мазовіта А.Б. і Ділай У.І.; підготовче засідання призначено на 26.09.18 р. о 12:00.

12.09.2018р., за вх.№33490/18, в документообігу суду зареєстровано надіслану представником позивача заяву, у якій повідомляється, що з 31.08.2018р. п. Созоник Т.Б. не являється повноважним представником позивача, оскільки позивачем скасовано раніше видану довіреність п.Созоник Т.Б. на представництво його інтересів в суді, що підтверджується долученою копію заяви про скасування довіреності, підписаної директором ТзОВ «Фітофарм-трейд» - ОСОБА_5та скерованої на поштову адресу представника.

Позивач явки повноважного представника в підготовче засідання 26.09.2018р. не забезпечив.

Відповідач та його представник в підготовче засідання 26.09.2018р. з'явилися, надали усні пояснення по обставинах справи. Окрім цього, підтримали раніше подані клопотання, зокрема, просили суд задоволити клопотання від 24.07.2018р. (вх.№29031/18 від 06.08.2018р.) про долучення до матеріалів справи як доказу у справі, дані цифрового вимірювального пристрою тахографа - таблицю «вставляння та виймання картки», таблицю «дії, події, аварії», таблицю «TachoSkan» - НОМЕР_3 10.03.2017 -25.05.2018р. та пояснення до них.

Просили суд задоволити клопотання від 26.06.2018р. (вх.№29033/18 від 06.08.2018р.) про зобов'язання позивача перерахувати на депозитний рахунок суду необхідні кошти на професійну правничу допомогу в сумі 2100,00грн., досудові підготовчі витрати та кошти в сумі 3856,06грн,. гонорар адвоката за прогнозовані витрати на професійну правничу допомогу; клопотання від 25.07.2018р. (вх.№29035/18 від 06.08.2018р.) про витребування у позивача оригіналів документів та клопотання від 25.07.2018р. (вх.№29037/18 від 06.08.2018р.) про витребування у позивача для огляду та порівняння з копіями першого примірника міжнародної транспортної накладної (CMR) №123967 (для відправника вантажу), першого примірника міжнародної транспортної накладної (CMR) №123965, міжнародну декларацію (Форма МД-2) з вказаною№123965 з вагою вантажу 6520кг.

Заслухавши думку відповідача та його представника, суд вважав за необхідне задоволити клопотання відповідача та прийняти для долучення до справи, як доказу, дані цифрового вимірювального пристрою тахографа - таблицю «вставляння та виймання картки», таблицю «дії, події, аварії», таблицю «TachoSkan» - НОМЕР_3 10.03.2017 -25.05.2018р. та пояснення до них.

Щодо клопотання про зобов'язання позивача перерахувати на депозитний рахунок суду необхідні кошти на професійну правничу допомогу в сумі 2100,00грн., досудові підготовчі витрати та кошти в сумі 3856,06грн., гонорар адвоката за прогнозовані витрати на професійну правничу допомогу, суд прийшов до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке

Відповідно до ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду речових доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, відповідно до ч.4 ст.125 ГПК України, як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу). Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Згідно ч.1, 2, 3 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Окрім цього, суд звернув увагу на те, що ч.1 ст.124 ГПК України визначено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не обгрунтовано та не підтверджено належними доказами зазначені ним суми у клопотанні про зобов'язання позивача перерахувати на депозитний рахунок кошти на професійну правничу допомогу, зокрема, не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс та очікує понести, а також не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також не обгрунтовано поважності причин неподання таких разом із відзивом, відтак у його задоволенні відмовляє.

Щодо клопотань відповідача про витребування оригіналів документів, суд зазначив, що виходячи з підстав заявлених вимог, враховуючи заперечення відповідача, а також розбіжності у документах, які подано сторонами до справи, суд вбачає за необхідне задоволити клопотання відповідача про витребування доказів (вх.№29035/18 та вх.№29037/18 від 06.08.2018р.) та витребувати у позивача: оригінали договору перевезення від 13.12.2017р., транспортної заявки від 13.12.2017р., акт виконаних робіт від 27.12.2017р., а також витребувати для огляду та порівняння перші примірники міжнародних транспортних накладних №123967 та №123965 (CMR) та міжнародну декларацію (Форма МД-2) до вказаних CMR.

Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказуванню.

Враховуючи вищевказане, суд вбачав за доцільне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача наказу на прийняття на роботу ОСОБА_6 та у разі його звільнення наказу про звільнення.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні. Так, зокрема, відповідно до п.7 ч.2 ст.182 ГПК України, суд серед іншого вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строк їх подання.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на витребування документів, з метою повного та всестороннього з'ясування обставин справи, суд ухвалою від 26.09.2018: прийняв та долучив до матеріалів справи як докази, дані цифрового вимірювального пристрою тахографа з наданими відповідачем поясненнями, що подані з клопотанням від 24.07.2018р. (вх.№29031/18 від 06.08.22018р.); відмовив у задоволенні клопотання від 26.06.2018р. (вх.№29033/18 від 06.08.2018р.) про зобов'язання позивача перерахувати кошти на депозитний рахунок суду за професійну правничу допомогу; витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітофарм-трейд» (76019, м.Івано-Франківськ, вул.Промислова, 2б, кім.8-9: оригінали договору перевезення від 13.12.2017р, транспортної заявки від 13.12.2017р., акту виконаних робіт від 27.12.2017р. та встановив позивачу строк (до 03.10.2018р) для подання документів. Суд відмовив у задоволенні клопотання в частині витребування у позивача наказу на прийняття на роботу ОСОБА_6 та наказу на його звільнення (у разі звільнення); витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітофарм-трейд» (76019, м.Івано-Франківськ, вул.Промислова, 2б, кім.8-9 для огляду та порівняння з копіями у матеріалах справи: міжнародну транспортну накладну №123967 (CMR) перший примірник (для відправника вантажу), міжнародну транспортну накладну №123965 (CMR) перший примірник, міжнародну декларацію (Форма МД-2) з вказаною CMR №123965 та надав позивачу можливість подати документи у строк до 03.10.2018. Підготовче засідання суд відклав на 03.10.2018.

26.09.2018р., після закінчення підготовчого засідання, за вх.№35970/18, в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про долучення до матеріалів справи додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №49 від 07.03.2018р. та копії ордера серії ЛВ №027902 адвоката Ганич І.М.

Станом на день проведення підготовчого засідання 03.10.2018 витребувані ухвалою суду від 26.09.2018р. документи від позивача не надходили. Згідно інформації отриманої перед засідання з офіційного сайту «Укрпошта», судом було з'ясовано, що поштова кореспонденція суду (ухвала від 26.09.2018р.) надійшла 01.10.2018р до поштового відділення №76019 у м.Івано-Франківськ та станом на 03.10.2018 не вручена позивачу.

Позивач явки повноважного представника в підготовче засідання 03.10.2018р. не забезпечив.

Представник відповідача в підготовче засідання 03.10.2018р. з'явився, заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з тим, що ним втрачено мобільний телефон, а відтак йому не відомо причини неявки його довірителя в дане засідання, а без його присутності він вважає, що розгляд справи не доречно здійснювати.

Враховуючи вищевикладене, для забезпечення належної підготовки справи для розгляду по суті, зважаючи й на усне клопотання представника відповідача, суд ухвалою від 03.10.2018 продовжив строки підготовчого провадження на 30 днів: задоволив усне клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання; підготовче засідання відклав на 05.11.18 р. о 12:00 год. Позивачу встановлено строк - до 01.11.2018р. для подання документів на виконання вимог ухвали суду від 26.09.2018р., зобов'язано сторін забезпечити явку повноважних представників в засідання.

18.10.2018р., за вх.№39211/18, в документообігу суду зареєстровано поступлення від ОСОБА_4 заяви від 11.10.2018 про долучення до матеріалів справи оригіналу заяви ТзОВ «Фітофарм-трейд», підписаної директором товариства ОСОБА_5 та завіреної печаткою товариства, про скасування довіреності на представництво інтересів ТОВ «Фітофарм -трейд», яка була видана ТОВ «Фітофарм-трейд» 29 березня 2018 на ім»я ОСОБА_4, строком дії до 31 травня 2019 року.

02.11.2018р., за вх.№41893/18, в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про поновлення процесуального строку та долучення до матеріалів справи нотаріально посвідченої заяви свідка - водія ОСОБА_8, який разом із водієм ОСОБА_9 здійснював спірне перевезення.

Позивач явки повноважного представника в підготовче засідання 05.11.2018р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення засідання. Заяви, клопотання від позивача до суду не надходили..

Відповідач та його представник в підготовче засідання 05.11.2018р. з'явилися, подали клопотання (в подальшому було зареєстровано в канцелярії суду за вх.№42207/18 від 05.11.2018р.) про визнання дій позивача як зловживання процесуальними правами та притягнення його до відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Окрім цього, раніше подані клопотання щодо виклику в судове засідання та допиту в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5, витребування додаткових документів, долучення до матеріалів справи цифрового диску в якості доказу та виклику в судове засідання та допиту в якості свідка директора ТзОВ «Фітофарм-трейд» ОСОБА_5 підтримали та просили суд їх задоволити. Щодо клопотання про стягнення з представника позивача штрафу, то просили суд дане клопотання залишити без розгляду.

Щодо клопотання відповідача вх.№29042/18 від 06.08.2018р. про виклик в судове засідання та допит в якості свідка ОСОБА_6 та директора ТзОВ «Фітофарм-трейд» - п.ОСОБА_5 та клопотання вх.№31012/18 від 21.08.2018р. про виклик в судове засідання та допит позивача - директора ТзОВ «Фітофарм-трейд» - п.ОСОБА_5 в якості свідка, заслухавши думки відповідача та його представника, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.66 ГПК України, свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Статтею 87 ГПК України встановлено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Статтею 88 ГПК України визначено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом.

Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Стаття 89 ГПК України встановлює процесуальний механізм виклику свідка та визначає:свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти; суд має право зобов'язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з'явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання; в ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Зміст наведених норм свідчить про те, що участь у господарському процесі свідків обумовлена наявністю певних обмежень та умов, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Так, процесуальний закон встановлює в якості передумови виклику свідка наявність його заяви, оформленої у відповідності до вимог ст. 88 ГПК України.

Відсутність такої заяви унеможливлює здійснення судом процесуальних дії з виклику осіб у відповідному процесуальному статусі, визначеному ст.66 ГПК України.

Для здійснення процесуальної дії з виклику свідка законом також встановлені певні умови, а саме: встановлення в ході здійснення господарським судом судочинства суперечливості обставин, викладених свідком у заяві іншим доказам; виникнення у суду сумнівів щодо змісту обставин, викладених свідком у заяві; виникнення у суду сумнівів щодо достовірності чи повноти, викладених свідком у заяві обставин.

За відсутності зазначених умов у суду відсутні повноваження для здійснення процесуальних дій з виклику свідків.

Як вбачається з матеріалів справи №914/829/18 заяви від перелічених у клопотанні відповідача осіб про виклик їх , як свідків по даній справі, до суду не поступали.

Зважаючи на наведене, суд прийшов до висновку , що відсутні встановлені законом підстави для виклику в якості свідків ОСОБА_6 та директора ТзОВ «Фітофарм-трейд» - п.ОСОБА_5

Щодо клопотання відповідача вх.№29043/18 від 06.08.2018р. про долучення до матеріалів справи CD диску з електронним доказами, суд, заслухавши думку відповідача та його представника, вбачав за доцільне клопотання задоволити та приєднати до матеріалів справи CD диск, який долучено до клопотання відповідача.

Щодо клопотання відповідача за вх.№31725/18 від 27.08.2018р. про накладення на представника позивача штрафу у розмірі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то зважаючи на усне клопотання відповідача про залишення його без розгляду, а також, зважаючи на заяву позивача від 28.08.2018р., наявну в матеріалах справи, суд вважав за можливе дане клопотання залишити без розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

З огляду на вищевикладене, обставини даної справи, суд вважав за доцільне задоволити клопотання відповідача (вх.№41893/18 від 02.11.2018р.) про поновлення процесуального строку для подання доказу та долучення до матеріалів заяви свідка - гр.ОСОБА_8, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровану в реєстрі за №318 .

Щодо клопотання відповідача (вх.№36716/18 від 03.10.2018р.) про надання документів, суд виходив із наступного.

Стаття 81 ГПК України регулює витребування доказів, а не зобов'язання судом сторони надати докази, оскільки в силу положень ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Окрім цього, суд зазначив, що судом було задоволено клопотання відповідача вх.№29037/18 від 06.08.2018р. про витребування доказів, а також суд вбачав за доцільне зазначити, що оцінку доказам суд надає виходячи з положень ст.86 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, в задоволенні клопотання відповідачу відмовлено.

Щодо клопотання відповідача вх.№42207/18 від 05.11.2018р. про визнання дій позивача у поданні ним до суду завідомо безпідставного позову як зловживання процесуальними правами та притягнення його до відповідальності у вигляді накладення штрафу, суд вбачав, що клопотання підлягає поверненню без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до ст.169 ГПК України, при розгляді судом справи учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються у письмовій або усній формі.

Статтею 170 ГПК України передбачено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

Зокрема, ч.ч.2, 4 ст.170 ГПК України передбачено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Дослідивши подане відповідачем клопотання про визнання дій позивача у поданні ним до суду завідомо безпідставного позову як зловживання процесуальними правами та притягнення його до відповідальності у вигляді накладення штрафу, судом встановлено, що дане клопотання не містить підпису ані відповідача, ані його повноважного представника, а відтак підлягає поверненню відповідачу без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Приписами ст.185 ГПК України встановлено, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1)залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відтак, зважаючи на те, що судом вчинено всі необхідні процесуальні дії, передбачені ч.2 ст.182 ГПК України, для виконання завдань підготовчого провадження у даній справі, строки підготовчого провадження у даній конкретній справі, суд прийшов до висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті .

Ухвалою від 05.11.2018 суд: відмовив відповідачу у задоволенні клопотання, вх.№29042/18 від 06.08.20018р., про виклик в судове засідання та допит в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5; задоволив клопотання відповідача вх.№29043/18 від 06.08.2018р. про долучення до матеріалів справи в якості доказу CD диску ; відмовив у задоволенні клопотання відповідача вх.№31012/18 від 21.08.2018р. про виклик в судове засідання та допит в якості свідка позивача - директора ТзОВ «Фітофарм-трейд» ОСОБА_5 Клопотання відповідача вх.№31725/18 від 27.08.2018р. про накладення на представника позивача штрафу суд залишив без розгляду. У клопотанні відповідача вх.№36716/18 від 03.10.2018р. про надання документів - відмовив.

Клопотання відповідача вх.№41893/18 від 02.11.2018р. про поновлення процесуального строку для подання доказів та приєднання до матеріалів справи нотаріально посвідченої заяви свідка - гр.ОСОБА_8 суд задоволив.

Клопотання відповідача, вх.№42207/18 від 05.11.2018р. ,про визнання дій позивача у поданні ним до суду завідомо безпідставного позову як зловживання процесуальними правами та притягнення його до відповідальності у вигляді накладення штрафу, суд повернув без розгляду.

Ухвалою від 05.11.2018 суд закрив підготовче провадження у справі №914/829/18 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 27.11.18 р. о 14:30 год.

В судове засідання 27.11.2018 позивач явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином та своєчасно був повідомлений судом про дату , час і місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 27.11.2018. Клопотання, заяви від позивача до суду не надходили.

Відповідач та його представник в судове засідання 27.11.2018 з'явились. З підстав, наведених у відзиві, доповненні до відзиву, запереченнях на відповідь на відзив та наданих поясненнях суду позов заперечили та просять у його задоволенні відмовити позивачу.

В ході судового засідання, під час судових дебатів, представниками відповідача було заявлено усне клопотання про те, що докази понесених відповідачем судових втрат будуть надані протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення у справі, а відтак просили суд у даному судовому засіданні не вирішувати питання про відшкодування понесених відповідачем судових втрат при ухваленні рішення та відкласти вирішення цього питання.

В судовому засіданні 27.11.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини постановленого у справі рішення.

Окрім того, судом призначено судове засідання щодо вирішення питання про судові витрати, понесені відповідачем під час розгляду справи, на 10.12.18 р. о 14:30 год. та зобов'язано відповідача в строк до 03.12.2018 подати заяву з відповідними доказами на підтвердження розміру судових витрат, які відповідач сплатив або має намір сплатити у зв'язку з розглядом даної справи.

Судом встановлено.

13 грудня 2017 року укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні (надалі-Договір) між Фізичною особою підприємцем Савкою Степаном Іллічем (перевізник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фітофарм-транс» (замовник за Договором), в особі директора ОСОБА_5, відповідно до п.1.1 якого даний Договір регулює порядок відносин, що виникають між сторонами при перевезенні вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому і міжнародному сполученнях.

У своїй діяльності сторони керуються положеннями даного Договору, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, Митною конвенцією про міжнародні перевезення вантажів з використанням книжки МДП, Конвенцією про договір міжнародних перевезень вантажів по дорогах (КДПВ), угодою ДОПНВ, чинним законодавством України, а також законодавством тих країн, по території яких здійснюється перевезення, Цивільним та Господарським кодексами України (п.1.2 Договору).

Договір, укладений по факсу, має юридичну силу, скріплений підписами і печаткою (п.2.1 Договору).

У п.2.2 Договору обумовлено, що вартість послуг, порядок сплати, маршрут та інші умови надання послуг по кожному перевезенню обумовлюються в транспортній заявці, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Послуги вважаються наданими в момент підписання акту виконаних робіт/послуг та отримання замовником оригіналу міжнародної товарно-транспортної накладної (п.2.3 Договору).

Обов'язки замовника визначені у п.3.1 Договору. Так, зокрема, замовник зобов'язаний: повідомити перевізника про виявлені недоліки, що містяться у заявці, а у випадку надання неповної інформації -запитати необхідні дані; до моменту прибуття автомобіля підготувати вантаж до перевезення і всі необхідні супроводжуючі документи на вантаж, провести досконалу звірку товару із записами в документах; завантажити (розвантажити) і замитнити (розмитнити) транспортний засіб, наданий для виконання перевезення, протягом 48 годин (при виконанні міжнародних рейсів-протягом 96 годин), згідно терміну вказаного в заявці; забезпечити завантаження (вивантаження) транспортного засобу силами вантажовідправника (вантажоодержувача);завантажувати транспортні засоби тільки у відповідності з номенклатурою і в обсягах, погоджених у письмовій транспортній заявці, при загальному перезавантаженні автомобіля відповідальність несе замовник; надавати в пунктах завантаження (вивантаження) водіям перевізника телефонний і інший зв'язок.

Відповідно до п.3.2 Договору перевізник зобов'язаний: здійснювати своїми силами й засобами з дотриманням вимог безпеки руху та забезпечення збереження вантажів і рухомого складу завантаження на автомобілі, а також забезпечити розвантаження в пунктах призначення, не допускаючи простою автомобілів під завантаженням і вивантаженням понад установлені граничні норми; перед завантаженням перевірити придатність рухомого складу, наданого експедитором для перевезення даного вантажу; подати транспортний засіб до місця завантаження у строки , вказані в заявці. Перевізник інформує експедитора про вимушені затримки транспортного засобу в дорозі, аварії та про непередбачені обставини, які перешкоджають своєчасній доставці вантажу; забезпечувати водіїв бланками товарно-транспортних накладних,CMR, TІR-карнетами та іншими бланками необхідних документів для перевезення вантажів автотранспортом; забезпечувати своєчасне й належне оформлення у встановленому порядку дорожніх листів і супровідних документів, відмічати фактичний час прибуття і вибуття автомобілів із пунктів завантаження і вивантаження, пройдений кілометраж за показаннями спідометра а/м; інформувати водіїв про митні та адміністративні приписи в правилах дорожнього руху, вимогах при перевезенні небезпечних вантажів по Конвенції АДР і про дотримання режиму роботи та відпочинку водіями транспортних засобів. Оформляти всі необхідні дозволи на право проїзду водіїв у інших країнах; забезпечити у 5-ти денний термін з дати фактичної доставки вантажу повернення замовникові товарно-транспортних документів з відмітками одержувача про приймання вантажу. Перевізник зобов'язаний надати акт виконаних робіт та оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної в термін 5 робочих днів після дня закінчення розвантаження.

Відповідно до п.п.4.1,4.2 Договору порядок і форми оплати за перевезення визначаються в кожному конкретному випадку відповідно до транспортної заявки, а саме: повна передплата, часткова передплата, оплата за копіями провізних документів, оплата за оригіналами провізних документів.

Розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок з часу вимоги про оплату.

За невиконання чи часткове невиконання своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та міжнародних угод з дорожніх перевезень вантажів, до яких приєдналась Україна (п.5.1 Договору).

За загальне перенавантаження а/м і невірно оформлені документи на вантаж відповідальність несе Замовник (п.5.3 Договору).

Відповідно до п.5.4 Договору, за наднормативний простій автомобіля під завантаженням (вивантаженням) і замитненням (розмитненням) (вказаних в п.2.1 даного Договору) винна сторона виплачує штраф у розмірі 500 грн. по Україні і по Європі 1000 грн. за кожну повну або неповну добу простою , якщо інше не вказано в заявці. За відмову від підписаної заявки винна сторона оплачує штраф в розмірі 10% від загальної суми перевезення.

При виникненні будь-яких проблемних ситуацій щодо даного рейсу, прохання негайно зв'язатись з відповідною стороною. В іншому випадку відповідальність за рішення несе сторона яка сама прийняла рішення (п.5.6 Договору).

Відповідно до п.8.1 цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 31 грудня 2017р.

Відповідно до п.8.2 цей Договір може бути пролонгований за згодою Сторін.

Умови цього Договору (п.9.3) можуть бути змінені за взаємною згодою сторін.

У п.9.4 сторони погодили, що зміна умов цього Договору оформляється окремим письмовим документом, що є невід'ємною частиною цього Договору, або викладенням цього Договору в новій редакції.

Цей Договір складений у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін. Факсимільна копія має таку ж юридичну силу, що й оригінал (п.9.5 Договору).

Договір з боку перевізника (ФОП Савка С.І. ) підписаний останнім, завірений його печаткою. З боку замовника (ТзОВ «Фітофарм-трейд») договір підписаний директором ОСОБА_5, завірений гербовою печаткою Товариства.

Транспортна заявка від 13.12.2017 до Договору транспортно-експедиційного обслуговування №13/12 від 13.12.2017, яка в засвідченій копії долучена позивачем до позовної заяви, містить наступні відомості : відправник - ТОВ «Фітофарм-Трейд»; отримувач - Andreas MerkleSpedition und Transport GmbH; маршрут -м.Івано-Франківськ (Україна)-м.Карлеруе (Німеччина); дата завантаження - 14.12.2017; термін поставки - 4 доби; найменування вантажу, кількість, маса, об'єм - лікарська рослинна сировина; вимоги до автомобіля -тент 86-100 м.куб.; вантажовідправник - ТОВ «Фітофарм-Трейд»; спосіб завантаження - ( не зазначено) ; адреса завантаження -м.Івано-Франківськ, вул.Пасічна,35; відповідальна особа контактний телефон -ОСОБА_11 НОМЕР_1; умови поставки - (відомості не зазначені); вантажоодержувач 1 - Andreas MerkleSpedition und Transport GmbH; адреса митного оформлення (при розвантаженні) - 76185, ZollamtKarlsruhe, Pfannkuchenstr. 15 Karlsruhe; контактна особа - (відомості не зазначені); адреса розвантаження - 76227, Karlsruhe (Карлеруе, Німеччина),Ottostr .8.; вартість послуг -1550 євро в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день завантаження; порядок оплати - 50% у день завантаження на підставі виставленого рахунку,50% після розвантаження, на підставі виставленого рахунку та копії міжнародної товарно-транспортної накладної з відмітками одержувача; інші умови - нормативний термін простою автотранспорту на завантаженні- замитненні, розвантаженні-розмитненні становить 24 год. на іноземній території, 24 год. на території України. Штраф за наднормативний простій - 100 євро/доба на іноземній території. 100 євро/доба на території України. Штрафи за спізнення аналогічні штрафам за понаднормативний простій.

У позовній заяві позивач стверджує, що відповідно до міжнародно-транспортної накладної №123967 завантаження товару відбулось в м.Івано-Франківську 15 грудня 2017 року. Із митної декларації №36/206 від 15.12.2007 слідує дата доставки товару - 22.12.2017. Однак, сторонами за взаємною згодою погоджено, що кінцевий строк доставки -24.12.2017. Із міжнародно- транспортної накладної №123967 вбачається, що товар було отримано вантажоодержувачем 27.12.2017. На переконання позивача перевізник порушив строки доставки вантажу, що в результаті призвело до порушення укладеного між сторонами Договору та стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення штрафу.

Оскільки станом на дату звернення з позовом, як стверджує позивач, отримана відповідачем від позивача претензія задоволена не була, то у відповідності до п.5.3 Договору та транспортної заявки від 13.12.2017 року ФОП Савка С.І. зобов'язаний відшкодувати ТОВ «Фітофарм-трейд» 300 євро за кожний день затримки (штраф за затримку доставки вантажу замість 24.12.2017-27.12.2017 року), що в еквіваленті по курсу НБУ на день пред'явлення претензії становить 10 545,00 грн.

Позивачем, незважаючи на вимоги суду (що відображено в ухвалах по справі) не надано суд для огляду оригіналів документів, які в засвідчених копіях долучені до матеріалів справи, зокрема, міжнародно-транспортної накладної №123967, митної декларації №36/206 від 15.12.2017. Не надано суду ( на підтвердження обставин , на які посилається позивач) й доказів надіслання поштовим зв'язком претензії про сплату штрафу. До позовної заяви позивач долучив копію претензії «до ФОП Савка С.І. у зв'язку з пошкодженням, псуванням вантажу» , з якої вбачається дата складання претензії - 23 січня 2018 року, та у якій йдеться про відшкодування завданих позивачу збитків за прострочення доставки вантажу.

Доказів надіслання претензії відповідачу позивач не подав, однак пояснив, що у нього не зберігся фіскальний чеку на оплату поштової послуги.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Стверджує, що вантаж був доставлений до місця призначення (76227, Karlsruhe (Карлеруе, Німеччина), Ottostr .8) вчасно, 22.12.2017, що підтверджується відомостями у міжнародно -транспортній накладної №123965, яка в засвідченій копії долучена відповідачем до матеріалів справи, а оригінал якої надавався суду для огляду, однак, яка не подана позивачем до справи. Відповідач пояснює, що з метою дотримання термінів перевезення та з врахуванням різдвяних та передноворічних свят, ним відряджено двох водіїв (ОСОБА_8 та ОСОБА_9) для виконання перевезення. Автомобіль з вантажем до місця призначення прибув 22.12.2017 (у п'ятницю), водіями було передано документи про вантаж відповідальній особі вантажоодержувача, однак отримувач вантажу відмовився розмитнювати та розвантажувати автомобіль в день його прибуття та призначив розмитнення і розвантаження на 27 грудня 2017 , після святкових днів (25,26.12.2017 - офіційні святкові дні в Польщі , свято Різдва Христового).

Про відмову вантажоодержувача розвантажити автомобіль в день його прибуття (22.12.2017) водіями було повідомлено як відповідача, так і уповноважену особу вантажовідправника, ОСОБА_6, який підтримував з водіями контакт шляхом телефонного зв'язку під час руху автомобіля по обумовленому у заявці маршруту до місця доставки вантажу. Розпорядження від вантажовідправника інші, ніж дочекатись 27.12.2017 і розвантажити вантаж, не поступили. З 22.12.2017 до 27.12.2017 автомобіль з водіями очікував розвантаження вантажу, перебуваючи на стоянці.

За таких обставин, стверджує відповідач, автомобіль із двома водіями понад норму простояв чотири доби, а також зірвав термін завантаження по іншому перевезенню, за маршрутом Мангейм -Київ, що спричинило відповідачу відповідні збитки.

Крім того, відповідач ставить під сумнів відповідність копії міжнародно-транспортної накладної № 23967, яка долучена позивачем до позовної заяви, оригіналу, у зв'язку з чим заявляв клопотання про витребування оригіналів документів, у тому числі й зазначеної міжнародно-транспортної накладної, від позивача. Клопотання відповідача судом було задоволено, витребувано від відповідача оригінали документів, які в копіях долучені до позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається , що суд неодноразово відкладав розгляд справи, тим самим надаючи можливість позивачу виконати вимоги суду і надати витребовувані в оригіналах документи, оскільки з огляду на подані відповідачем до справи документи суд (як і сам відповідач) поставив під сумнів, зокрема, відповідність поданої до справи позивачем копії міжнародно-транспортної накладної № 123967 її оригіналу. Однак, позивач отримуючи ухвали суду не виконав вимог суду і не надав суду для огляду оригінали долучених ним до позовної заяви документів, у тому числі, міжнародно-транспортної накладної № 123967.

Між відомостями у міжнародно-транспортних накладних (міжнародно-транспортній накладній № 123967, яка в копії долучена позивачем до позовної заяви) та (міжнародно-транспортній накладній №123965, яка в копії долучена відповідачем до матеріалів справи, оригінал якої судом оглянуто) містяться розбіжності, хоча відомості про відправника, одержувача вантажу, місце розвантаження , місце та дату завантаження, документи які додаються до міжнародно-транспортних накладних (згідно відомостей в обох накладних це - інвойс 30062017/2, фітосанітарний сетифікат), відомості про вантаж (висушені частини рослин, код 1211908500), відомості про перевізника, про транспортний засіб співпадають.

Розбіжності мають місце у відомостях про вантаж , який перевозився (кількість місць, вага вантажу), окрім того, у міжнародно-транспортній накладній №123965, яка представлена відповідачем, вантажоодержувачем проставлена дата доставки вантажу до місця призначення - 22.12.2017.

Згідно із ч.6 ст.91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідач заперечує проти доводів позивача про надіслання останнім поштовим зв'язком претензії з вимогою до відповідача сплатити штраф. Однак, підтверджує, що 24 січня 2018 на його електронну адресу (еma1l) надійшла претензія від позивача, датована 23.01.2018, про що долучає до матеріалів справи відповідні докази, однак вважає, що в силу положень п.3 ст.30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення претензія не може бути прийнята судом до уваги через порушення терміну звернення з претензією (21 день від дати розвантаження автомобіля) та у зв'язку із відсутністю підстав на поновлення таких термінів.

На підтвердження своїх доводів про те, що транспортний засіб з вантажем прибув до місця призначення не 27 грудня 2017 року, а 22 грудня 2017 року, відповідачем долучено також до матеріалів справи роздруківки ТАХО (дані цифрового вимірювального пристрою тахографа таблиця «встановлення та виймання картки», таблиця «дії, події, аварії», таблиця «TachoSkan «-В С6168НА, 10.03.2017-25.05.2018» та надано суду відповідні пояснення.

Відповідач пояснив, що водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів на віддаль більше 50 кілометрів зобов'язані користуватись вимірювальними приладами (аналоговими або цифровими), а власники транспортних засобів зобов'язані облаштовувати такі транспортні засоби вимірювальними приладами згідно вимог ЄУТР.

Контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.

За умовами Договору (п.3.2) відповідач мав зобов»язання фіксувати фактичний час прибуття і вибуття автомобілів із пунктів завантаження і вивантаження, пройдений кілометраж за показаннями спідометра автомобіля.

Використання тахографа дозволяє законно здійснити міжнародні та внутрішні транспортні перевезення, дані тахографів використовуються в якості доказів в суді.

Так, на підставі інформації з тахографа автомобіля, яке здійснював спірне перевезення ( МАН НОМЕР_3) відповідач пояснив наступне.

Автомобіль прибув до місця призначення 22 грудня 2017 о 10 годині 6 хвилин. При цьому покази спідометра - 782 626 кілометрів. До 12 годин покази спідометра не змінювались, а в Tacho знаходилась картка водія ОСОБА_8. Картка водія ОСОБА_8 перебувала в Tacho до 27.12.2017 до 07 години 00 хвилин., а покази спідометра становили 782 637 кілометрів. Тобто, з 22.12 по 27.12.2017 автомобіль проїхав 1 кілометр.

Дані покази підтверджені показами тахометра в таблиці №2 «Дії, події і аварії». В даній таблиці зафіксовано зміну показів спідометра протягом дня на один кілометр. Як видно, цей проїзд здійснив водій ОСОБА_8, а в другій колонці зафіксовано, що автомобіль перебуває в Німеччині. Як вбачається з таблиці №2 (колонка 1) картка водія ОСОБА_8 перебуває в Тахометрі з 22.12.2017 від 10 годин 08 хвилин до 27.12.2017 року до 07 годин 01 хвилин. О 07 годині 07 хвилин водій ОСОБА_9 переїхав з місця парковки на місце розвантаження і станом на 18 годин 36 хвилин автомобіль вже перебував на завантаженні в місті Мангейм. Завантаження автомобіля саме 27.12.17 в місті Мангейм підтверджується, стверджує відповідач, транспортною заявкою від ФОП Ошурко Л.М., а також таблицею №3 № TachoSkan «-НОМЕР_3 10.03.2017-25.05.2018.

Згідно таблиці «TachoSkan», графік 1, автомобіль прибув на місце доставки вантажу о 10 годині 6 хвилин (закінчення червоного графіку), здійснив зупинку, припаркувався (рожевий графік) і розпочав стоянку яка тривала до 12 години. О 12 годині дня автомобіль переїхав на місце паркування (згідно показів спідометра табл.№1.2 на віддалі 2 кілометр).

На місці паркування автомобіль простояв до 07 години 3 хвилини, 27 грудня 2017 (синій графік). Надалі автомобіль переїхав на розмитнення (червоний графік). Із розмитнення о 9 годині переїхав на розвантаження (червоний графік). На розвантаженні автомобіль простояв до 14 години (синій графік), що підтверджується записами отримувача вантажу в ЦМР. Біля 14 години автомобіль вирушив в м.Мангейм де з 15 годин 30 хвилин по 18 годин 39 хвилин завантажувався. Віддаль до Мангейма 83 км.

Відповідач також зазначив у своїх поясненнях, що протягом різдвяних свят у Німеччині заборонено рух: з 22.12.2017 від 24 години до 25.12.2017 до 24 години.

Таким чином, відповідач вважає, що претензії позивача щодо порушення терміну доставки вантажу є безпідставними та такими, що не підтверджені жодними допустимими доказами.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовини і електронними доказами; висновками експертів; поясненнями свідків.

В розумінні ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Матеріали справи містять пояснення водіїв, які виконували перевезення за маршрутом, вказаним у транспортній заявці від 13.12.2017.

Так, з пояснення водія ОСОБА_9 слідує, що 15.12.2017 року , згідно заявки, відбулось завантаження автомобіля НОМЕР_3, НОМЕР_4 в м.Івано-Франківськ (товар - різнотрав'я). По закінченню завантаження автомобіль відправився у Німеччину, в місто Карлсруе. У м.Львові до водія ОСОБА_9 приєднався ще один водій - ОСОБА_8 В ході руху автомобіля з водіями контактував представник вантажовідправника ОСОБА_13, який брав участь у завантаженні автомобіля. ОСОБА_6, як слідує з пояснення, просив прибути до місця доставки вантажу до 22 грудня до 9 год. ранку На місце розвантаженняавтомобіль прибув 22 грудня 2017 близько 9 години ранку. Водії здали документи представнику вантажоотримувача, однак останній повідомив водіїв, що розвантаження відбудеться 27.12.2017.

Нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_8, одного із двох водіїв, що виконував спірне перевезення вантажу, підтверджується, що 15.12.2017 року о 24 годині вечора водій ОСОБА_8 разом із водієм ОСОБА_9 виїхали в автомобілі НОМЕР_3/причіп НОМЕР_4 з вантажем - фітосировиною, у німецьке місто Карлсруе. З пояснень слідує, що вантаж супроводжували два водії, щоб якнайшвидше доправити вантаж за призначенням. В кінцеву точку, пункт призначення в м.Карлсруе , як пояснює ОСОБА_8, вони прибули 22 грудня 2017 року біля дев»ятої години ранку (о 9-10-9-20), здали документи на фірму вантажоодержувача і очікували розвантаження. Біля 12-00 год. прийшов представник вантажоодержувача який віддав документи і повідомив, що розвантаження не буде проводитись до 27.12.2017. З пояснень водія вбачається, що про такі обставини були повідомлені як представник вантажовідправника ОСОБА_6 так і перевізник.

Позивач жодним доказом не спростував доводів сторони відповідача про те, що саме ОСОБА_6 був відповідальною особою вантажовідправника (позивача) за проведення даного перевезення, у тому числі - контактною особою вантажовідправника в ході руху транспортного засобу з вантажем по маршруту (згідно заявки) та на стадії доставки, розвантаження вантажу.

Посилання позивача на те, що у Заявці від 13.12.2017 зазначена відповідальна особа ОСОБА_11, а не ОСОБА_6, не спростовує зазначеного вище, оскільки ОСОБА_11, вказаний як керівник (директор), що є відповідальною за діяльність юридичної особи-вантажовідправника, ТзОВ «Фітофарм-Трейд», тоді як матеріали в справі (електронні листи, переписка з приводу даного перевезення тощо), пояснення водіїв свідчать про зворотнє. Крім того, у графі транспортної заявки від 13.12.2017 «контактна особа при розвантаженні» відомості про конкретну особу відсутні. У будь-якому випадку, від імені вантажовідправника транспортну заявку (як невід'ємну частину договору) підписав директор. Вантажовідправник є замовником за Договором , який зобов'язувався надавати в пунктах завантаження (вивантаження) водіям перевізника телефонний і інший зв'язок; повідомити перевізника про виявлені недоліки, що містяться у заявці, а у випадку надання неповної інформації -запитати необхідні дані.

Матеріали справи не містять доказів того, що вантажовідправник перелічені вище зобов'язання за Договором виконав перед перевізником в письмовій формі, однак, з огляду на наявні у справі матеріали це не спростовує того, що взаємна домовленість між сторонами з приводу контактної особи вантажовідправника, відповідальної за здійснення перевезення - руху транспортного засобу з вантажем по маршруту до місця призначення (місця доставки вантажу) і на стадії розвантаження була досягнута.

Перевізник виконав свій обов'язок за Договором та повідомив відповідальну особу вантажовідправника про доставку вантажу (22.12.2017) та про відмову вантажоодержувача від розвантаження вантажу до 27.12.2017.

Дана обставина позивачем не спростована. Доказів на підтвердження зворотнього позивач суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема електронної переписки, між сторонами існує не лише спір, який став предметом розгляду у даній справі, а й спір стосовно виконання замовником зобов'язання по проведенню розрахунків з перевізником за виконане перевезення, однак обставини цього спору не входять в предмет дослідження у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником (ст. 929 ЦК України).

Відповідно до п.1.2 Договору №13/12 від 13 грудня 2017 у своїй діяльності сторони керуються положеннями даного Договору, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, Митною конвенцією про міжнародні перевезення вантажів з використанням книжки МДП, Конвенцією про договір міжнародних перевезень вантажів по дорогах (КДПВ), угодою ДОПНВ, чинним законодавством України, а також законодавством тих країн, по території яких здійснюється перевезення, Цивільним та Господарським кодексами України (п.1.2 Договору).

Отже, у вказаному Договорі сторони домовились, що перевезення здійснюється, зокрема, згідно умов Конвенції про Договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась на підставі постанови Верховної Ради України від 17.09.1992 "Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів".

Згідно ч.5 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України.

За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" -Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві.

Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Частиною 1 ст. 919 ЦК України ч. 1 ст. 313 ГК України встановлено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1 ст. 923 ЦК України у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 19 Конвенції вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін або, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику.

За ст. 925 ЦК України, ст. 315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 30 Конвенції прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача. При обчисленні термінів, що передбачені цією статтею, відповідно день видачі вантажу, день перевірки, або день передачі вантажу у розпорядження одержувача до терміну не зараховується.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Частинами 2, 3 ст. 313 ГК України передбачено, що перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.

З наведеного вбачається, що покладення відповідальності на перевізника за прострочення в доставці вантажу можливе при наявності таких умов:

- направлення перевізнику в письмовій формі заяви протягом 21 дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача;

- відсутність обставин, що викликали затримку в доставці вантажу, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути;

- наявність вини перевізника у простроченні в доставці вантажу.

Суд, проаналізувавши вказані умови, встановив, що позивачем будь-яких письмових заяв до відповідача у строк, визначений ст. 30 Конвенції, не направлялося.

Щодо претензійного порядку врегулювання спорів, що виникають з міжнародних перевезень вантажів на підставі накладних ЦИМ - СМГС, то відповідно до ст. 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні правовідносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

За ч.2 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає прави відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відтак, дотримання претензійного порядку врегулювання спорів, пов'язаних із міжнародними перевезеннями, є обов'язковим (Лист Вищого господарського суду від 29.11.2007 року № 01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства").

Щодо вини перевізника та існування обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, то судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, вантаж прибув до вантажоодержувача 22.12.2017, затримка в розвантаженні вантажу з автомобіля була зумовлена не діями перевізника, а діями вантажоодержувача, який не розвантажив вантаж в день його доставки 22.12.2017 року та переніс розвантаження вантажу після різдвяних свят, що підтверджується наявними у справі доказами, оцінку яких суд здійснив у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України.

Як стверджує сам позивач у позовній заяві, покликаючись на дані у митній декларації №36/206 від 15.12.2017, датою доставки вантажу є 22.12.2017 року.

Судом також встановлено, що вантаж слідував у автомобілі НОМЕР_3 з причіпом НОМЕР_4.

Міжнародно-транспортна накладна № 123965, яку надав відповідач (однак, яка відсутня в позовних матеріалах позивача) стосується даного перевезення. У Міжнародно-транспортній накладній №123965 вантажоодержувач відмітив дату доставки вантажу - 22.12.2017.

Як вбачається, дану обставину визнає і позивач, що слідує із змісту позовної заяви.

Отже, про «спізнення» в доставці вантажу до місця призначення, не може йти мова.

При цьому , суд критично ставиться до доводів позивача, наведених у позовній заяві , а саме, що сторонами за взаємною згодою погоджено, що кінцевий строк доставки - 24.12.2017 року, однак із міжнародно-транспортної накладної №123969 вбачається, що товар було отримано 27 грудня 2017 року.

По-перше: як випливає зі змісту п.2.2 Договору №13/12 від 13 грудня 2017, транспортна заявка є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п.9.4 Договору зміни умов цього Договору оформляються окремим письмовим документом, що є невід'ємною частиною цього Договору, або викладенням цього Договору в новій редакції.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що сторонами Договору шляхом оформлення окремих письмових документів, або викладення Договору в новій редакції, за взаємною згодою було погоджено , що кінцевий строк доставки - 24.12.2017 року.

Погодження між сторонами кінцевої дати доставки - 24.12.2017 заперечує і відповідач.

По-друге: вантаж доставлено 22.12.2017. Кінцева дата доставки і дата розвантаження вантажу вантажоодержувачем містять різне по змісту значення.

Згідно зі статтею 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частиною статті 5 Конвенції передбачено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Згідно із ст. 19 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін або, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до ч. 3, 4 ст. 30 КДПВ прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача. При обчисленні термінів, що передбачені цією статтею, відповідно день видачі вантажу, день перевірки, або день передачі вантажу у розпорядження одержувача до терміну не зараховується.

У відповідній графі CMR № 123965 одержувачем Andreas MerkleSpedition und Transport GmbH не здійснено застереження щодо прострочення доставки вантажу.

Відмітки в CMR-накладній про понаднормативний простій автотранспортного засобу також відсутні.

Крім того, позивач не надав суду доказів звернення до перевізника з відповідною письмовою заявою щодо прострочення доставки вантажу протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.

Вина перевізника у тому, що вантаж, який був доставлений до місця призначення 22.12.2017, був розвантажений вантажоодержувачем 27.12.2017, не вбачається.

Доказів того, що перевізник не виконав інструкцій вантажовідправника при виконанні даного перевезення, суду не доведено.

Вищезазначене виключає відповідальність відповідача у вигляді штрафу за несвоєчасну доставку вантажу вантажоодержувачу.

Додатково слід зазначити наступне. У заяві вх.№19056/18 від 29.05.18, обгрунтовуючи заявлену вимогу про стягнення штрафу , позивач покликається, зокрема, на умови п.5.4 Договору та на те, що оскільки відповідачем було порушено умов Договору в частині строку доставки товару, то він зобов'язаний відшкодувати ТОВ «Фітофарм-трейд» неустойку у вигляді штрафу в сумі 300 євро за час затримки доставки товару отримувачу ( штраф за затримку доставки вантажу замість 24.12.2017, вантаж був доставлений 27.12.2017 року), що в еквіваленті по курсу НБУ на день пред'явлення вимоги становить 10 545,00 грн.

Однак, умови п.5.4 Договору стосуються нарахування штрафу за наднормативний простій автомобіля під завантаженням (вивантаженням), коли винна сторона підлягає притягненню до відповідальності у вигляді штрафу за кожну повну чи неповну добу простою.

Однак, в даному випадку підстави нарахування штрафу, який заявлений позивачем до стягнення інші. Крім того, розрахунок штрафу проведено на дату вимоги, при цьому невідомо коли така вимога мала місце, адже доказів надіслання відповідачу вимоги із врахуванням положень ст.30 Конвенції матеріали справи не містять.

Крім того, як слідує з доводів позивача, він вважає, що відповідач зобов'язаний йому відшкодувати штраф в розмірі 10 545,00 грн. (а не сплатити ), хоча позов не грунтується на доводах позивача про понесені ним збитки, які підлягають відшкодуванню за рахунок перевізника.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судовій збір в розмірі 1 762,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 13, 14, 15, 20, 74, 74, 76-80, 81, 86-90, 91, 96, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1762,00 грн., сплачений в доход державного бюджету України платіжним дорученням №1008 від 03.04.2018 покладається на позивача, ТзОВ «Фітофарм-трейд».

3. Призначити судове засідання щодо вирішення питання про судові витрати відповідача на 10.12.2018 на 14 год.30 хв.

4. Відповідачу подати відповідну заяву з доказами про понесені судові витрати до 03.12.2018.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст.256,257 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 10.12.2018

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Мазовіта А.Б.