265/7755/17

Єдиний унікальний номер 265/7755/17

Номер провадження 22-ц/4804/276/18

Головуючий у 1 інстанції Шиян В.В.

Доповідач Биліна Т.І.

Категорія 23

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2018 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Биліни Т.І.

суддів Мальцевої Є.Є., Принцевської В.П.

за участю секретаря Тулянкіної М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполь Донецької області від 31 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ», Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», третя особа: ОСОБА_5, про стягнення коштів на утримання дітей внаслідок загибелі годувальника,

в с т а н о в и л а :

07 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ» (далі ТОВ «ДАЭМ»), Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі ПАТ «СГ «ТАС»), третя особа: ОСОБА_5., про стягнення коштів на утримання дітей внаслідок загибелі годувальника.

Позовна заява мотивована тим, що 15 листопада 2012 року в 23.25 год. ОСОБА_5 керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Actros», державний номер НОМЕР_1, з напівпричепом самоскидом, рухаючись по автодорозі Слов'янск - Донецьк - Маріуполь, порушив ПДР України та скоїв зіткнення з автомобілем «Mercuri Tracer», що був у статичному стані, а також наїзд на пішохода ОСОБА_6 В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці. Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 29.11.2013 року ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Після смерті ОСОБА_6 залишилися неповнолітні діти: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які перебували на утриманні потерпілого. Оскільки власником автомобілю «Mercedes-Benz Actros» є ТОВ «ДАЭМ», а водій ОСОБА_7 на час ДТП знаходився з ним у трудових відносинах, позивач звернулася до суду з вимогою про стягнення відшкодування з ТОВ «ДАЭМ» на користь кожної дитини в сумі 18922,40 гривень, за період з 16.11.2012 року до 1 листопада 2017 року, а потім щомісяця на утримання кожної дитини по 640 гривень починаючи з 1 листопада 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ «ДАЭМ», ПАТ «Страхова група «ТАС» про стягнення коштів на утримання дітей внаслідок загибелі годувальника, третя особа: ОСОБА_8 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «ДАЭМ» на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, суму відшкодування шкоди у зв'язку із загибеллю потерпілого за період з 16 листопада 2012 року по 1 листопада 2017 року в розмірі 18 922,4 гривні, кожному, та відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого у розмірі 640,00 гривень щомісячно, починаючи з 1 листопада 2017 року до досягнення дітьми 18 років. Вирішено питання щодо судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що родина померлого ОСОБА_6 офіційно отримувала дохід трохи більше ніж мінімальна заробітна плата, тому діти від ОСОБА_6 потребували матеріальної допомоги, оскільки прожити на одну заробітну плату ОСОБА_1 родині з двох дітей від першого шлюбу та трьох дітей потерпілого не можливо.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідач ТОВ «ДАЭМ» подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просив повністю скасувати рішення суду та стягнути з ОСОБА_1 на їх користь судові витрати.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення помилково керувався ч.2 ст.1195 ЦК України, яка визначає розмір відшкодування шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, а тому не стосується правовідносин, що виникли. Використання показника мінімальної заробітної плати, який постійно коригується, при визначенні розміру доходу покійного ОСОБА_6, прямо суперечить вимогам ч. ч. 2, 4 ст.1200 ЦК України. Відсутність інформації про розмір середньомісячного заробітку (доходу) покійного ОСОБА_6, викликає сумніви у твердженні позивача, що він був годувальником, а тому факт перебування позивачів на утриманні покійного ОСОБА_6, який суд першої інстанції вважав встановленим, не підтверджується будь-якими доказами. Крім того мінімальна заробітна плата оподатковується, а тому суд повинен був це врахувати.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_9 підтримав доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні апеляційного суду представники позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_10 просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник співвідповідача СК «ТАС» та третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про час дату та місце розгляду справи попереджені належним чином.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Відповідно положень ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті, відповідно до ст.1200 ЦК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи. Проте розмір відшкодування спричиненої шкоди на кожного позивача визначений невірно.

Відповідно положень ч.ч.1,2 ст..1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Відповідно ч.2 ст.1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

При визначенні частки, яка припадала на кожну дитину, суд першої інстанції врахував дружину, яка не перебувала на утриманні померлого і не мала на це право. Також суд першої інстанції встановивши, що в родині ОСОБА_1 були крім позивачів і інші діти, а саме двоє дітей від першого шлюбу ОСОБА_1: ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5, не приділив належної уваги для визначення підстав для врахування їх часток в розрахунку відшкодування. Крім того здійснюючи розрахунок з мінімальної заробітної плати, судом першої інстанції не враховано, що і мінімальна заробітна плата оподатковується, а як наслідок реальний дохід потерпілого був нижчим ніж той який було застосовано для розрахунку.

Враховуючи зазначене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків, що для визначення часток необхідно обчислити, який фактичний дохід отримала б сім'я виходячи з мінімальної заробітної плати потерпілого, що не працював. Згідно розрахунку, який має місце на аркуші 21, 22 за період з 16.11.2012 року по 30.11.2017 року його розмір дорівнює 79112,48грн.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 від першого шлюбу має двох дітей: ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5, які проживали однією сім'єю з потерпілим. Оскільки ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 на момент загибелі потерпілого досяг повноліття, він не мав права на утримання від останнього. Будь яких інших обставин відносно ОСОБА_12 сторони не навели, щоб суд міг вважати інше.

Проте ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 на момент загибелі потерпілого досяг 14 річного віку і як непрацездатний мав право на утримання, тому частка, яка припадала на його долю повинна бути врахована при визначенні суми відшкодування на кожного утриманця.

Відповідно підпункту «г» пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», непрацездатні члени сім'ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи.

Згідно інформації, наданої Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника на дітей ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 не отримувала.(а.с.18)

З огляду на вказане позивачі за період з 16.11.2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_6, кожен окремо, втратили дохід в розмірі 8154,31грн., виходячи з наступного: 1387,24грн.(чистий дохід за 2012 рік) + 11336,4грн.(чистий дохід за 2013 рік) + 11885,00грн.(чистий дохід за 2014 рік) + 12271,93грн.(чистий дохід за 2015 рік) + 8716,91грн.(чистий дохід за період з 01.01.2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_6) = 40771,55грн. : 5 (потерпілий + кількість утриманців)

Відповідно положень ч.4 ст.1200 ЦК України розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

Так як ОСОБА_13 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_6 і втратив право на отримання відшкодування шкоди, колегія суддів вважає доцільним розподілити його частину між малолітніми братами та сестрою, за якими він здійснював догляд.

З огляду на вказане позивачі за період з 21.08.2016 року по 01.11.2017 року, кожен окремо, втратили дохід в розмірі 80956,75грн., виходячи з наступного: 4789,75грн.(дохід за період з 21.08.2016року по 31.12.2016 року) + 28336грн.(дохід за період з01.01.2017 року по 30.11.2017 року) : 4(потерпілий + кількість утриманців).

Виходячи з наведено з відповідача на користь представника позивачів ОСОБА_1 на користь кожного позивача необхідно стягнути 16211.06грн.

Крім того у відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, з відповідача на кожного позивача необхідно щомісячно стягувати 644,00 гривень (2576грн.(чиста заробітна плата в листопаді 2017 року) : 4(потерпілий + кількість утриманців), починаючи з 1 листопада 2017 року до досягнення кожною дитиною 18 років.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції помилково використовувався показник мінімальної заробітної плати, який постійно коригується, при визначенні розміру доходу покійного ОСОБА_6, колегія суддів апеляційної інстанції не може прийняти до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Таким чином, законом передбачено право потерпілого на перерахунок раніше визначеного розміру відшкодування йому шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або смертю.

В контексті зазначеної норми під поняттям «мінімальна заробітна плата» слід розуміти законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці, обсяг робіт (ст. 1 Закону України «Про оплату праці»), а наявність підвищення вартості життя визначається на підставі встановленого законодавцем прожиткового мінімуму відповідно до динаміки його зростання.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення помилково керувався ч.2 ст.1195 ЦК України, яка визначає розмір відшкодування шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, а тому не стосується правовідносин, що виникли - непереконливі.

Відповідно ч.2 ст.1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно положень ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини(аналогія закону), а за відсутністю такого суд виходить із загальних засад законодавства(аналогія права).

Оскільки законодавцем не передбачено з якої саме заробітної плати необхідно визначати розмір відшкодування в разі загибелі потерпілого, суд першої інстанції вірно застосував положення ст.1195 ЦК України, якою врегульовані подібні за змістом відносини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на вказане рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру відшкодування шкоди.

Повний текст постанови складено 10 грудня 2018 року.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд ,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ» - задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 травня 2018 року - змінити в частині розміру сум відшкодування спричиненої шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ», яке зареєстровано 83023 місто Донецьк вулиця Харитонова будинок 2, код ЄРДПОУ 25337232, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, суму відшкодування у зв'язку із загибеллю потерпілого за період з 16 листопада 2012 року по 1 листопада 2017 року в розмірі 16211,06 гривні, відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого у розмірі 644,00 гривень щомісячно, починаючи з 1 листопада 2017 року до досягнення дитиною 18 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ», яке зареєстровано 83023 місто Донецьк вулиця Харитонова будинок 2, код ЄРДПОУ 25337232, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1, суму відшкодування у зв'язку із загибеллю потерпілого за період з 16 листопада 2012 року по 1 листопада 2017 року в розмірі 16211,06 гривні, відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого у розмірі 644,00 гривень щомісячно, починаючи з 1 листопада 2017 року до досягнення дитиною 18 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ», яке зареєстровано 83023 місто Донецьк вулиця Харитонова будинок 2, код ЄРДПОУ 25337232, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, суму відшкодування шкоди у зв'язку із загибеллю потерпілого за період з 16 листопада 2012 року по 1 листопада 2017 року в розмірі 16211,06 гривні, відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого у розмірі 644,00 гривень щомісячно, починаючи з 1 листопада 2017 року до досягнення дитиною 18 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: Є.Є. Мальцева

В.П. Принцевська