ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року

Луцьк

Справа № 0340/1511/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача Благодира О.С.,

представника відповідача Решетника О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" до Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2018 № 0269091307, № 0269101307, № 0269111307, № 0003961401, № 0003971401 та від 31.07.2018 № 0008062200,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Ратнівський молокозавод" (далі - ПАТ «Ратнівський молокозавод», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2018 № 0269091307, № 0269101307, № 0269111307, № 0003961401, № 0003971401 та від 31.07.2018 № 0008062200.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду 28.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10:30 26.09.2018, а в подальшому за клопотанням представника позивача судове засідання було відкладено на 14:45 05.10.2018; у зв'язку з неприбуттям представника позивача у судове засідання 05.10.2018 відкладено на 11:00 18.10.2018 та у судовому засіданні 18.10.2018 оголошено перерву у підготовчому засіданні у зв'язку з необхідністю одержання нових доказів до 11:30 25.10.2018. Ухвалою суду від 25.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15:30 05.11.2018, а в подальшому було оголошено перерви у розгляді справи з ініціативи суду до 15:00 19.11.2018 та до 14:30 29.11.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного та іншого законодавства - за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, за результатами якої складено акт від 29.03.2018 № 4844/14-01/13360705, яким встановлено ряд порушень податкового законодавства. На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 03.05.2018 № 0269091307, № 0269101307, № 0269111307 та зазначає, що відповідачем не взято до уваги той факт, що ухвалою Господарського суду Волинської області 02.02.2018 у справі № 903/6/18 порушено справу про банкрутство ПАТ «Ратнівський молокозавод» і на нього розповсюджувались норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якими передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Окрім того, цим Законом передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (пеня, штраф, тощо), не застосовуються і фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань.

Щодо висновку контролюючого органу про те, що позивачем реалізовувалась молоко продукція за цінами нижчими за собівартість не погоджується та зазначає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факту продажу позивачем товарів власного виробництва за цінами нижчими їх собівартості, а тому зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2017 року на суму 236095,00 грн. є неправомірним.

Також не погоджується з висновком контролюючого органу про не включення до складу доходів за 3 квартали 2017 року протермінованої кредиторської заборгованості по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПрАТ «СНВО «Імпульс» в сумі 18000000,00 грн., оскільки строк позовної давності по зобов'язанням перед ПрАТ «СНВО «Імпульс» сплине 01.04.2021, а тому саме з 02.04.2021 заборгованість позивача перед ПрАТ «СНВО «Імпульс» набуде статусу безнадійної відповідно до статті 14 ПК України, якщо протягом цього часу не буде проведено претензійно-позовної роботи зі сторони покупця. Відтак у позивача до цього часу відсутні підстави відносити таку заборгованість до категорії безнадійної, а також донараховувати податкові зобов'язання за невиконаним/несвоєчасно виконаним позивачем зобов'язань перед покупцями.

Відтак вважає, що відповідачем неправомірно зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3674568,00 грн. за 3 квартали 2017 року та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за вказаний період на 2578578,00 грн.

В зв'язку із вищенаведеним просить позов задовольнити.

У відзиві на позов (а.с. 202-208, т. 2) представник відповідача позовні вимоги заперечив та зазначив, що у період з 23.02.2018 по 02.03.2018 та з 12.0.2018 по 15.03.2018 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Ратнівський молокозавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного та іншого законодавства - за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, за результатами якої складено акт від 29.03.2018 № 4844/14-01/13360705. На підставі встановлених порушень під час перевірки, податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які на думку представника відповідача є правомірними. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання проти позовних вимог заперечив, з підстав, наведених у письмовому відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали Господарського суду Волинської області від 02.02.2018 у справі № 903/6/18, на підставі наказу від 09.02.2018 № 645, направлень від 13.02.2018 №№ 725, 724, від 14.02.2018 №№ 733, 732, 734 та від 03.03.2018 № 1073 ГУ ДФС у Волинській області з 23.02.2018 по 02.03.2018 та з 12.0.2018 по 15.03.2018 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Ратнівський молокозавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного та іншого законодавства - за період з 01.01.2015 по 30.09.2017.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 29.03.2018 № 4844/14-01/13360705 (а.с. 39-79, т.2), яким встановлено наступні порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України із змінами та доповненнями Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 «дохід», затвердженими наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999, а саме: завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього в сумі 3674568 грн., в тому числі: за 3 квартали 2017 року в сумі 3674568 грн. та занижено податок на прибуток всього в сумі 2578578 грн., в тому числі: за 3 квартали 2017 року в сумі 2578578 грн.;

- підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 16629040 грн., в тому числі: за вересень 2017 року в сумі 16629040 грн., та завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) в сумі 587119 грн., в тому числі: за вересень 2017 року в сумі 587119 грн.;

- неправомірне (необґрунтоване) застосування пільг з податку на додану вартість всього в сумі 16029964 грн., в тому числі: за 1 квартал 2016 року в сумі 16029964 грн. внаслідок невиконання договору з постачання насіння СГ ТзОВ «Агросвіт», передоплата за яке отримана в грудні 2014 року;

- пункту 51.1 статті 51, пункту 176 «б» статті 176 ПК України у розрахунку за формою 1ДФ у ІІ кварталі 2016 року та у ІV кварталі 2016 року підприємством невірно відображено РНОКПП СГД - фізичної особи за 157 ознакою доходів;

- пункту 54.2 статті 54, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.1, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині неперерахування податковим агентом до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати станом на 30.09.2017 в сумі 1283976,35 грн.;

- підпункту 1.5, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пункту 54.2 статті 54, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 та пункту 176.1, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині неперерахування податковим агентом до бюджету військового збору при виплаті заробітної плати станом на 30.09.2017 в сумі 65191,41 грн.;

- пункту 54.2 статі 54, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.1 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині несвоєчасного перерахування податковим агентом до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати в сумі 824423,61 грн.;

- підпункту 1.5, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пункту 54.2 статті 54, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 та пункту 176.1, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині несвоєчасного перерахування податковим агентом до бюджету військового збору при виплаті заробітної плати станом на 30.09.2017 в сумі 61724,57 грн.

На підставі акту перевірки, 03.05.2018 ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0269091307, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 510,00 грн. (а.с. 37, т.2);

- №0269101307, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1892689,74 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 1283976,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 600328,81 грн., сума пені - 8384,58 грн. (а.с. 35, т.2);

- №0269111307, яким визначено суму грошового зобов'язання по військовому збору на загальну суму 109368,34 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 65191,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 44043,36 грн. та сума пені - 133,57 грн. (а.с. 34, т.2);

- № 0003961401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3674568 грн. (а.с. 36, т.2);

- № 0003971401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 3223222,50 грн. (а.с. 30, т.2);

- № 0004001401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 24943560,00 грн. (а.с. 32-33, т.2).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України від 19.07.2018 № 24124/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги від 21.05.2018, скаргу задоволено частково; залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 03.05.2018 № 0003971401, № 0003961401, № 0269091307, №0269111307 та №0269101307; скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.05.2018 № 0004011401 повністю, № 0003991401 та № 0004001401 в частині збільшення грошових зобов'язань з ПДВ та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ по взаємовідносинах з СТОВ «Агросвіт» у сумі 16617083 грн. за січень 2016 року та в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 362981 грн. за 2016-2017 роки, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 168-179).

На виконання рішення ДФС України від 19.07.2018 № 24124/6/99-99-11-01-01-25, ГУ ДФС у Волинській області 31.07.2018 винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0008062200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 236095 грн. (а.с. 28, т.2).

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями ПАТ «Ратнівський молокозавод» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Судом встановлено, що між ПАТ «Ратнівський молокозавод» (Постачальник) та ПАТ «СНВО «Імпульс» (Покупець) було укладено договір поставки від 11.09.2014 № 3418 (а.с. 180-183, т.2). Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар в асортименті, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити за нього оплату. Поставка товару за цим договором здійснюється партіями в строки та на умовах, узгоджених між сторонами, але не пізніше чим до 01.02.2015.

Відповідно до додатку 1 до договору від 11.09.2014 постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату наступного товару: спред солодковершковий «Щедрий вечір» 81,5%, Люкс 10 кг в кількості 200 т та спред солодковершковий «Щедрий вечір» 81,5%, Люкс 5 кг в кількості 200 т. Загальна вартість товару складає 18000000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 3000000,00 грн.

В подальшому, 27.01.2015 між ПАТ «Ратнівський молокозавод» (Постачальник) та ПАТ «СНВО «Імпульс» (Покупець) було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки від 11.09.2014 № 3418 (а.с. 184, т.2), згідно з якою сторони домовились викласти пункти 2.1 та 2.2 розділу 1. «Строки та порядок поставки договору» в такій редакції: «2.1. Поставка товару за цим договором здійснюється партіями в строки та на умовах, узгоджених між сторонами але не пізніше до 30.04.2015. Постачальник та покупець узгоджують можливість постачання кожної партії товару. При цьому уточнюється найменування та кількість товару, що поставляється. 2.2. Відвантаження товару здійснюється транспортом або постачальника, або покупця, або перевізника».

30.01.2015 між ПАТ «Ратнівський молокозавод» (Постачальник) та ПАТ «СНВО «Імпульс» (Покупець) було укладено додаткову угоду до договору поставки від 11.09.2014 № 3418 (а.с. 185, т.2), згідно з якою постачальник зобов'язується поставити товар покупцю, вказаний в додатку №1 до договору поставки від 11.09.2014, не пізніше 01.04.2018. Сторони продовжують дію договору поставки від 11.09.2014 № 3418 до 30.06.2018.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, покупець ПАТ «СНВО «Імпульс» зобов'язання за вказаним договором виконав шляхом перерахування на рахунок ПАТ «Ратнівський молокозавод» коштів в сумі 18000000,00 грн. в якості авансової оплати. Позивачем не заперечується і та обставина, що на час проведення перевірки товар за вказаним договором покупцю поставлено не було.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 31.07.2018 № 0008062200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 236095 грн., суд враховує наступне.

З акту перевірки слідує, що у 2015 році ПАТ «Ратнівський молокозавод» реалізовувало молокопродукцію за цінами нижчими за собівартість молокопродукції на суму 1180468 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що ПАТ «Ратнівський молокозавод» у випадках продажу товарів нижче ціни їх придбання у 2015 році визначав базу оподаткування податком на додану вартість, виходячи з фактичної ціни реалізації товарів, без врахування вимог абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України. При цьому, податкові накладні на суму перевищення ціни придбання над ціною перевищення товарів підприємством не складалися та не реєструвалися.

Оскільки базовим звітним податковим періодом для податку на додану вартість є календарний місяць, тому в порушення вимог підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 185, підпункту 187.1 статті 187, підпункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 ПК України ПАТ «Ратнівський молокозавод» суми податку на додану вартість з безоплатної передачі частини готової продукції та послуг з переробки з сум, які є нижчими за собівартість не нараховано до податкових зобов'язань.

Дане порушення призвело до заниження задекларованих показників в рядку 9 декларації «Усього податкових зобов'язань» на загальну суму 236094 грн., в тому числі: за лютий 2015 року в сумі 26892 грн., за березень 2015 року в сумі 68136 грн., за травень 2015 року в сумі 51187 грн., за серпень 2015 року в сумі 53928 грн., за вересень 2015 року в сумі 16488 грн., за листопад 2015 року в сумі 19463 грн.

Так, в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 2015-2017 років в сумі 16629040 грн., в тому числі: за вересень 2017 року в сумі 16629040 грн., та завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) в сумі 587119 грн., в тому числі: за вересень 2017 року в сумі 587119 грн.

Відповідно до розрахунку за вказане порушення позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 236095 грн. (а.с. 241, т.2).

Однак, з такими висновками контролюючого органу суд не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно пункту 190.1. статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39 1 цього Кодексу.

Отже, ПК України чітко визначено, що база оподаткування податком на додану вартість визначається з договірної вартості товарів/послуг, до складу якої входять будь-які суми коштів, вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем.

Таким чином, сам факт реалізації ПАТ «Ратнівський молокозавод» товарів за цінами нижчими за витрати, понесені на їх придбання, не може мати наслідком донарахування останньому податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Водночас, згідно пункту 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 (далі - П(С)БО 9 «Запаси») первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Відповідно до пункту 14 вказаного Положення не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені): понаднормові втрати і нестачі запасів; фінансові витрати (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати"); витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Крім того, згідно з підпунктами 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

При вирішенні даного спору суд враховує, що відповідач не ставить під сумнів реальність господарських операцій з реалізації продукції. Будь-яких доказів того, що вказані операції не були обумовлені економічною причиною (діловою метою), тобто не спрямованими на отримання доходу, суду не надано.

На думку суду, реалізація ТМЦ за цінами, які є меншими від ціни їх придбання, за умови реальності таких операцій та досягнення ділової мети не може бути підставою для збільшення податковим органом бази оподаткування за такими операціями та для нарахування грошового зобов'язання з ПДВ.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;

Тобто, поняття «дохід» для цілей податкового законодавства охоплює всі види надходжень, які набуваються платником податку у власність чи на його користь і мають вартісне вираження.

При цьому, згідно з підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, основною метою господарської діяльності є отримання прибутку.

При цьому, як слідує з акту перевірки, контролюючим органом не досліджувалася взагалі реалізація молокопродукції підприємством за вищевказаний період, а висновки про вищевказане порушення зроблені останнім вибірково, за окремі періоди та лише на підставі рахунків № 901 «Собівартість готової продукції», № 701 «Дохід від реалізації готової продукції» (з урахуванням бухгалтерського рахунка № 704 «Вирахування з доходу», що не може свідчити про реалізацію позивачем молокопродукції за цінами нижчими за витрати, понесені на їх придбання без аналізу господарської діяльності ПАТ «Ратнівський молокозавод».

Також суд зазначає, що реалізація товарів нижче їх собівартості, не свідчить про те, що такі товари передавалися безоплатно.

Крім того, на вимогу суду, будь-яких документів на підтвердження зазначених обставин, відповідачем не надано.

Таким чином, висновки контролюючого органу про безоплатність передачі покупцям ТМЦ ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та повністю спростовані позивачем в ході судового розгляду справи.

Відтак, проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.07.2018 № 0008062200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 236095,00 грн. прийняте всупереч вимогам чинного законодавства, а тому, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 03.05.2018 № 0269101307, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1892689,74 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 1283976,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 600328,81 грн., сума пені - 8384,58 грн. (а.с. 35, т.2), суд враховує наступне.

Як встановлено судом, документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Ратнівський молокозавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства проведена за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017.

Так перевіркою дотримання перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлені випадки коли ПАТ «Ратнівський молокозавод» в порушення підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.1, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України протягом 2015-2017 років при нарахуванні (виплаті) оподатковуваних доходів платником податку не перераховано до бюджету у встановлені терміни (своєчасно не перераховувало до бюджету) податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 824423,61 грн. (а саме: за березень 2015 року - 23278,51 грн. у термін 30.04.2015, за квітень 2015 року - 25398,56 грн. у термін - 30.05.2015, за травень 2015 року - 23760,59 грн. у термін - 30.06.2015, за червень 2015 року - 23801,86 грн. у термін - 30.07.2015, за липень 2015 року - 23353,07 грн. у термін - 30.08.2015, за серпень 2015 року - 23986,10 грн. у термін 30.09.2015, за вересень 2015 року - 21500,24 грн. у термін - 30.10.2015, за жовтень 2015 року - 23011,60 грн. у термін 30.11.2015, за листопад 2015 року - 19789,88 грн. у термін 30.12.2015, за грудень 2015 року - 19073,35 грн. у термін - 30.01.2016, за січень 2016 року - 26541,98 грн., у термін 01.03.2016, за лютий 2016 року - 21539,73 грн. у термін - 30.03.2016, за березень 2016 року - 23658,10 у термін - 30.04.2016, за квітень 2016 року - 27025,90 грн. у термін - 30.05.2016, за травень 2016 року - 32790,75 грн. у термін 30.06.2016, за червень 2016 року - у29619,37 грн. у термін 30.07.2016, за липень 2016 року - 34286,76 грн. у термін 30.08.2016, за серпень 2016 року - 26324,55 грн. у термін - 30.09.2016, за вересень 2016 року - 24021,80 грн. у термін -30.10.2016, за жовтень 2016 року - 26051,03 грн. у термін - 30.11.2016, за листопад 2016 року - 21094,09 грн. у термін - 30.12.2016, за грудень 2016 року - 29731,85 грн. у термін 30.01.2017, за січень 2017 року - 38833,90 грн. у термін - 02.03.2017, за лютий 2017 року - 37343,67 грн. у термін - 30.03.2017, за березень 2017 року - 34043,35 грн. у термін - 30.04.2017, за квітень 2017 року - 33444,69 грн. у термін - 30.05.2017, за травень 2017 року - 33167,78 грн. у термін - 30.06.2017, за червень 2017 року - 35329,04 грн. у термін - 30.07.2017, за липень 2017 року - 298,03 грн. у термін - 30.08.2017, за серпень 2017 року - 32711,48 грн. у термін 30.09.2017).

В акті перевірки зазначено, що підприємство систематично протягом 1095 днів не перераховувало податок на доходи фізичних осіб. Згідно з даними бухгалтерського обліку (рах. 641.1), головної книги, кредитове сальдо по податку на доходи фізичних осіб станом на 01.03.2015 становило 475342,61 грн. Враховуючи сальдо не сплаченого податку на доходи фізичних осіб станом на 01.03.2015 становило 475342,61 грн., яка частково погашена в періоді, що перевірявся в сумі 50670,16 грн., нарахованого за період січень 2015 року - вересень 2017 року та не сплаченого до бюджету в сумі 953048,63 грн. податку на доходи фізичних осіб та те, що термін нарахування податку на доходи фізичних осіб за вересень 2017 року в сумі 34880,29 грн. припадає на 30.09.2017, сума не перерахованого податку на кінець перевіряє мого періоду становить 1283976,35 грн.

Так, в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пункту 54.2 статті 54, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.1, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині неперерахування податковим агентом до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати станом на 30.09.2017 в сумі 1283976,35 грн.

Відповідно до розрахунків за вказане порушення позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1283976,35 грн., штрафні санкції в сумі 600328,81 грн. та пеня в сумі 8384,58 грн. (а.с. 242, 244, т.2).

З досліджених судом акту, розрахунків встановлено, що позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1283976,35 грн., а саме: кредитове сальдо по податку на доходи фізичних осіб станом на 01.03.2015 в сумі 475342,61 грн. та податкове зобов'язання по даному податку за перевіряємий період в сумі 808633,74 грн.

Відповідно до пунктів 168.1, 168.2 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, що передбачено підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (підпункт 168.1.6. пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Отже, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб має сплачувати (перераховувати) податок до бюджету під час виплати заробітної плати працівникам, проводити перерахування податку до бюджету у строки встановлені ПК України, а саме не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

Враховуючи те, що позивачем не було перераховано податок на доходи фізичних осіб до бюджету у перевіряємий період (з 01.01.2015 по 30.09.2017) при фактичному нарахуванні та виплаті заробітної плати працівникам, тому на думку суду відповідачем правомірно донараховано позивачу податкове зобов'язання по даному виду податку в сумі 808633,74 грн.

Однак, з висновками контролюючого органу щодо врахування сальдо не сплаченого податку на доходи фізичних осіб станом на 01.03.2015 в сумі 475342,61 грн., суд не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Ратнівський молокозавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 05.09.2017 № 9056/14-01/13360705. В даному акті перевірки зафіксовано кредитове сальдо ПАТ «Ратнівський молокозавод» станом на 01.01.2015 в сумі 475342,61 грн.

Відтак враховуючи те, що документальна позапланова перевірка позивача податкового законодавства була проведена за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, тому суд дійшов висновку про те, що кредитове сальдо в сумі 475342,61 грн. включено до податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб поза межами 1095 днів.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд погоджується з позицією представника позивача та вважає безпідставними висновки контролюючого органу про донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 475342,61 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 03.05.2018 № 0269101307 в цій частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже, відповідальність за правопорушення, передбачене статтею 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов'язків платником податків (податковим агентом).

З аналізу наведеного суд приходить до висновку, що за неперерахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 824423,61 грн. за період 2015-2017 років відповідач повинен був застосувати до ПАТ «Ратнівський молокозавод» штраф в розмірі 25 % (824423,61 грн.*25% = 206105,90 грн.). Проте, як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до ПАТ «Ратнівський молокозавод» за березень 2015 року застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25%, за квітень 2015 року - 50% та за період з травня 2015 року по серпень 2017 року - 75%.

Надаючи оцінку правомірності застосування до позивача штрафної санкції, суд дійшов висновку, що накладення штрафу за квітень 2015 року в розмірі 50% та за період з травня 2015 року по серпень 2017 року в розмірі 75% не відповідає положенням статті 127 ПК України, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 62.1 статті 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Отже, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.

Підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (згідно зі статтею 127 ПК України - 50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 ПК України.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що застосування штрафу в більшому розмірі можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, як наслідок, у податковому повідомленні-рішенні.

Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення від 03.05.2018 № 0269101307 контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію за березень 2015 року в розмірі 25%, за квітень 2015 року в розмірі 50% та за період з травня 2015 року по серпень 2017 року в розмірі 75% на загальну суму 600328,81 грн.

Однак, суд зазначає, що відповідачем не було зафіксовано факту повторного протягом 1095 днів неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, як і не було надано доказів прийняття податкових повідомлень-рішень, якими позивачу були б збільшені суми грошового зобов'язання двічі, тричі протягом року, що передували прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції за статтею 127 ПК України в розмірах 50% та 75% за квітень 2015 року та з травня 2015 року по серпень 2017 року у розмірі 394222,91 грн., відтак в цій частині податкове повідомлення-рішення від 03.05.2018 № 0269101307 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Разом з тим, судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 03.05.2018 № 0269101307 відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України за прострочення сплати податку на доходи фізичних осіб підприємству нарахована пеня у сумі 8384,54 грн.

Відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Визначена у податковому повідомленні-рішенні сума пені відповідає положенням статті 129 ПК України.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що відповідачем протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів в порушення статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» нараховані позивачу штраф, пеня, з огляду на таке.

Частиною третьою статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.02.2018 у справі № 903/6/18 відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ «Ратнівський молокозавод», проте перевірка позивача проведена за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, тобто до винесення вказаної ухвали.

Тому твердження представника позивача з даного приводу є безпідставними.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.05.2018 № 0269111307, суд приходить до таких висновків.

Так під час перевірки встановлено, що ПАТ «Ратнівський молокозавод» при нарахуванні (виплаті) протягом 2016-2017 років оподатковуваних доходів платникам податку не перераховувало до бюджету військовий збір на загальну суму 61724,57 грн., а саме: за січень 2016 року - 3089,82 грн. у термін 01.03.2016, за лютий 2016 - 2820,63 грн. у термін - 30.03.2016, за березень 2016 - 2782,00 грн. у термін - 30.04.2016, за квітень 2016 - 3160,30 грн. у термін - 30.05.2016, за травень 2016 - 3427,83 грн. у термін - 30.06.2016, за червень 2016 - 3138,69 у термін 30.07.2016, за липень 2016 - 3454,95 грн. у термін - 30.08.2016, за серпень 2016 - 2830,06 грн. у термін - 30.09.2016, за вересень 2016 - 2626,19 грн. у термін - 30.10.2016, за жовтень 2016 - 2707,28 грн. у термін - 30.11.2016, за листопад 2016- 2496,52 грн. у термін - 30.12.2016, за грудень 2016 - 3010,48 грн. у термін - 30.01.2017, за січень 2017 - 3629,93 грн. у термін - 02.03.2017, за лютий 2017 - 3601,06 грн. у термін - 30.03.2017, за березень 2017 - 3372,65 грн. у термін - 30.04.2017, за квітень 2017 - 3254,83 грн. у термін - 30.05.2017, за травень 2017 - 3165,50 грн. у термін - 30.06.2017, за червень 2017 - 3210.47 грн. у термін - 30.07.2017, за липень 2017 - 2887,68 грн. у термін - 30.08.2017, за серпень 2017 - 3057,70 грн. у термін 30.09.2017.

Відповідно до пункту 168.1.2. статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з підпунктами 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України, передбачено, що, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугували твердження податкового органу про неперерахування податковим агентом до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати станом на 30.09.2017, і на основі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2018 № 0269111307, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 109368,34 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 65191,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 44043,36 грн. та сума пені - 133,57 грн.

Оскільки судом визнано правомірним визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб позивачу за 2015-2017 роки, тому правомірним є також визначення позивачу суми військового збору за податковим зобов'язанням - 65191,41 грн. та нарахування пені відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України у сумі 113,57 грн.

Оскільки судом встановлено, що протягом 2016-2017 років при виплаті працівникам доходів не сплачувало до бюджету військовий збір у строки відповідно до статті 168 ПК України, тому податковим органом правомірно встановлено, що сума несплаченого військового збору станом на 30.09.2017 становить 65191,41 грн.

Однак, відповідно до розрахунків за вказане порушення до позивача застосовані штрафні санкції за січень 2016 року в розмірі 25%, за лютий 2016 року в розмірі 50 % та за березень 2016 року - серпень 2017 року в розмірі 75 % в загальній сумі 44043,36 грн. (а.с. 245, т.2).

Однак, з висновками контролюючого органу щодо застосування штрафних санкцій в розмірі 50% та 75%, суд не погоджується, оскільки як вже зазначалося судом вище, відповідачем не було зафіксовано факту повторного протягом 1095 днів неутримання та неперерахування до бюджету військового збору, як і не було надано доказів прийняття податкових повідомлень-рішень, якими позивачу були б збільшені суми грошового зобов'язання двічі, тричі протягом року, що передували прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції за статтею 127 ПК України в розмірах 50% та 75% за лютий 2016 року та за березень 2016 року - серпень 2017 року у розмірі 28612,22 грн., тому в цій частині податкове повідомлення-рішення від 03.05.2018 № 0269111307 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням від 03.05.2018 № 003961401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3674568 грн. та № 0003971401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 3223222,50 грн., а саме: за податковими зобов'язаннями - 2578578,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 644644,50 грн., суд зазначає наступне.

Як слідує з акту перевірки відповідач встановив, що за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 ПАТ «Ратнівський молокозавод» задекларовано у рядку 01 декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих додатків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» у сумі 105184879,00 грн.

Перевіркою відображених у рядку 01 декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих додатків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» показників за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 встановлено, що на формування цих показників мало вплив реалізації молоко продукції (спреду), товарів, основних засобів.

Перевіркою повноти визначення задекларованих ПАТ «Ратнівський молокозавод» показників у рядку 01 декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих додатків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 встановлено їх заниження всього в сумі 18000000,00 грн., в тому числі: за 3 квартали 2017 року в сумі 18000000,00 грн.

Так, податковим органом встановлено, що відповідно до наданих документів та даних бухгалтерського обліку по рахунку 681 «Аванси одержані» станом на 01.01.2015 за ПАТ «Ратнівський молокозавод» рахується протермінова кредиторська заборгованість на загальну суму 18000000,00 грн., за якою відповідно до Цивільного кодексу України минув строк позовної давності.

В той же час, позивач у позовній заяві вказав, що контролюючим органом помилкового вказано про наявність кредиторської заборгованості згідно договору поставки від 11.09.2014 № 3418, укладеного між ПАТ «Ратнівський молокозавод» (Постачальник) та ПАТ «СНВО «Імпульс» (Покупець), оскільки додатковою угодою від 30.01.2015 до вказаного договору сторони продовжили дію договору поставки до 30.06.2018. Відтак, строк протягом якого ПАТ «СНВО «Імпульс» має право заявляти свої вимоги до позивача сплине лише в червні 2021 року. І саме з цього часу заборгованість позивача перед ПАТ «СНВО «Імпульс» набуде статусу безнадійної відповідно до статті 14 ПК України, якщо не буде проводитися претензійно-позовна робота зі сторони покупця.

З таким твердженням позивача суд не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; г) виключено; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Частиною першою статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що безнадійна заборгованість - заборгованість, яка має відповідати певним ознакам, зокрема, це та заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, тобто три роки, за виключенням спеціальної позовної давності, що встановлено статтею 258 ЦК України.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що безнадійна кредиторська заборгованість є іншим доходом, який, в свою чергу, враховується при обчисленні об'єкта оподаткування та включається до доходів звітного періоду.

Як встановлено судом, між позивачем та ПАТ «СНВО «Імпульс» (Покупець) було укладено договір поставки від 11.09.2014 № 3418, який в частині поставки товару виконано не було.

Саме щодо нього відповідач зазначає про наявність факту кредиторської заборгованості, яка, на думку контролюючого органу, є безнадійною.

При цьому, суд зазначає, що ПАТ «СНВО «Імпульс» не проводило позовної роботи із стягнення вищезазначеної протермінованої кредиторської заборгованості.

Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженим наказом Міністерства фінансів України N 290 від 29.11.1999 передбачено, що дохід визнається під час збільшення .активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією(товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду справи позивачем не надано документів, які б підтверджували здійснення претензійно-позовної роботи ПАТ «СНВО «Імпульс» з стягнення вищезазначеної протермінованої кредиторської заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.02.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - ПАТ «Ратнівський молокозавод», визнано у встановленому порядку доведені та підтверджені безспірні вимоги кредитора до боржника - ПАТ «Ратнівський молокозавод», серед яких вимог ПАТ «СНВО «Імпульс» до реєстру вимог кредиторів не включено та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Щодо твердження представника позивача про те, що заборгованість позивача перед ПАТ «СНВО «Імпульс» не є безнадійною та набуде статусу такої лише в 2021 році, так як згідно з додатковою угодою до договору поставки від 11.09.2014 № 3418 продовжено строки поставки товару до 30.06.2018, то суд його до уваги не приймає, оскільки починаючи з 2014 року позивач жодної поставки товару ПАТ «СНВО «Імпульс» не здійснив, уклавши додаткову угоду про відтермінування поставки товару.

З огляду на вказану обставину суд вважає, що оскільки поставки товару за договором від 11.09.2014 № 3418 не відбулося, заходи стягнення заборгованості кредитором не вживались, вимог ПАТ «СНВО «Імпульс» до реєстру вимог кредиторів не включено, тому укладена додаткова угода до договору є лише наміром здійснення господарської операції та укладена лише з метою заниження доходу. Фактичне її виконання є неможливим у зв'язку з відкриттям провадження про банкрутство ПАТ «Ратнівський молокозавод», а тому висновки податкового органу про наявність у позивача безнадійної кредиторської заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами відсутність безнадійної кредиторської заборгованості за договором поставки від 11.09.2014 № 3418.

Оскільки позивачем не виконано договір поставки від 11.09.2014 № 3418 в частині поставки товару, за який здійснено передоплату, що не заперечується сторонами, тому така кредиторська заборгованість набула статусу безнадійної.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 встановлено його заниження в сумі 2578578,00 грн., в тому числі за 3 квартали 2017 року в сумі 2578578,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього в сумі 3674568,00 грн.

Відтак, зазначені вище обставини, дають суду підстави дійти висновку про правомірність визначення відповідачем грошового зобов'язання ПАТ «Ратнівський молокозавод» з податку на прибуток в сумі 3223222,50 грн., в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 2578578,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 644644,50 грн., та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3674568,00 грн., а тому позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2018 № 0003971401 та № 0003961401 відповідно, задоволенню не підлягають.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 03.05.2018 № 0269091307, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 510,00 грн., суд зазначає наступне.

З акту перевірки слідує, що перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відомостей встановлено, що у розрахунку за формою 1ДФ за період у ІІ кварталі 2016 року та у ІV кварталі 2016 року невірно вказано РНОКПП підприємця Кокалюк О.М. за 157 ознакою, а саме 3947504522 (правильно 2947504522), який отримував дохід, чим порушено Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них з податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4.

Так відповідно до пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Статтею 119 ПК України встановлена відповідальність за порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків.

Так, відповідно до пункту 119.2. статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у Волинській області правомірно застосовано до позивача штраф у розмірі 510 грн. а тому прийняте на підставі матеріалів перевірки податкове повідомлення-рішення від 03.05.2018 № 0269091307 є правомірним.

Відповідно до вимог статей 139, 244, 246 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує розподіл між сторонами судових витрат.

При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 137046,80 грн., який сплачений відповідно до дублікатів квитанцій від 21.08.2018 № 0.0.1115109068.1, № 0.0.1115151638.1, № 0.0.1115159861.1, № 0.0.1115134536.1, № 0.0.1115126710.1, № 0.0.1115117219.1, № 0.0.1115099750.1, № 0.0.1115089792.1, № 0.0.1115065058.1, № 0.0.1115144152.1.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відшкодування на користь ПАТ «Ратнівський молокозавод» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області судового збору у розмірі 16584,91 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог), решту витрат по сплаті судового збору повинен нести позивач.

Керуючись ст.ст.241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області:

- від 31.07.2018 № 0008062200 повністю;

- від 03.05.2018 № 0269111307 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28612,22 грн. (двадцять вісім тисяч шістсот дванадцять гривень 22 копійки);

- від 03.05.2018 № 0269101307 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 475342,61 грн. (чотириста сімдесят п'ять тисяч триста сорок дві гривні 61 копійка), застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 394222,91 грн. (триста дев'яносто чотири тисячі двісті двадцять дві гривні 91 копійка).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" судові витрати в розмірі 16584,91 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири гривні 91 копійка).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Ратнівський молокозавод" (44100, Волинська область, смт. Ратне, вулиця Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 13360705).

Відповідач: Головне управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859).

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 10 грудня 2018 року