ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2018 р. Cправа № 902/225/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс", м. Вінниця

до: OU Ires Account, Estonia, Tallinn

про стягнення 2 663 356,16 грн

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, ордер серії ВН № 069118 від 05.05.2018 р. виданий на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000088 від 20.07.2016 р., посвідчення адвоката № 88 від 20.07.2016 р.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ

Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтекс" подано позов до OU Ires Account про стягнення 37 500,00 Євро, що еквівалентно 1 177 875,00 грн основного боргу, 14 981 Євро, що еквівалентно 439 113,85 грн пені та 1 046 367,31 грн збитків за контрактом на поставку товару № 03/12 від 15.12.2015 р.

Ухвалою суду від 05.05.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/225/18. Даною ухвалою вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.06.2018 р. з метою забезпечення повідомлення про розгляд справи відповідача OU Ires Account, що знаходиться за адресою Estonia, Tallinn в порядку, передбаченому Договором про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 22.11.1995 р., зобов'язано позивача надати Господарському суду Вінницької області в строк до 15.05.2017 р. нотаріально посвідчені переклади позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі від 05.05.2018 р. в 2-ох примірниках. При цьому судове засідання для розгляду справи призначено на 25 червня 2018 р. (резервна дата - 25 липня 2018 р. на 11:30).

Цією ж ухвалою суду від 05.05.2018 р. зупинено провадження у справі № 902/225/18 до 25.06.2018 р. у зв’язку із зверненням Господарського суду Вінницької області із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду для вручення судових документів на території Естонії - Ministry of Justice Tonismagi 5a,15191, TALLINN, Estonia.

25.06.2018 р. ухвалами суду провадження у справі № 902/225/18 поновлено, підготовче засідання відкладено до 25.07.2018 р. та зупинено провадження до вказаної дати.

Ухвалами суду від 25.07.2018 р. поновлено провадження у справі № 902/225/18, відкладено підготовче засідання на 26.09.2018 р. та зупинено провадження у справі до 26.09.2018 р.

Ухвалою суду від 26.09.2018 відкладено підготовче засідання до 26.11.2018 р. та зупинено провадження до вказаної дати.

16.10.2018 р. до суду від Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на адресу суду надішли документи на виконання судового доручення.

Ухвалою від 23.10.2018 р. провадження у справі було поновлено з метою подальшого розгляду справи.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді станом на 26.11.2018 р. у відрядженні судове засідання призначене на вказану дату ухвалою суду від 23.11.2018 р. призначено для розгляду справи по суті на 30.11.2018 р.

В судове засідання 30.11.2018 р. представник відповідача не з'явився, хоча про час та день розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалою, яка надсилалась на адресу останнього вказану в позовній заяві та документах, що містяться в справі, а також на електронну адресу останнього.

Разом з тим адресована відповідачу ухвала від 26.09.2018 р. та 10.10.2018 р. підприємством зв'язку до суду повернуті з відмітками "за невостребованием".

Крім того, суд відзначає, що ухвала про відкриття провадження у даній справі відповідачу направлялась через Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області у порядку, передбаченому Договором про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 22.11.1995 р. № 450/95-ВР, проте, як слідує з документів, що надійшли на адресу суду від Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, зокрема листа вих. № 07-15/60-18 від 09.10.2018 р. судове доручення про вручення відповідачу судових документів не виконано.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&еі рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів – організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 30.11.2018 р. представником позивача подано клопотання б/н від 30.11.2018 р. (вх. № 02.1-34/9426 від 30.11.2018 р.) про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчених копій CMR - накладних, що підтверджують поставку товарів відповідачу та уточнюючого розрахунку пені.

Крім того, у вказаному клопотанні представник позивача з огляду на те, що заборгованість відповідача існує у валюті контракту - Євро, просить суд стягнути заборгованість у валюті - Євро.

Надавши оцінку зазначеному клопотанню відповідача судом прийнято останнє до розгляду як таке, що узгоджується із приписами ст. 42 ГПК України та фактично за своє суттю є уточненням грошової одиниці заявленої останнім до стягнення.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з OU Ires Account контракту на поставку товару 03/12 від 15.12.2015 р. згідно якого відповідачем було взято на себе зобов'язання по оплаті поставлених позивачем продуктів харчування та сільськогосподарської продукції.

За твердженням позивача, OU Ires Account Договірні зобов'язання виконало частково, перерахувавши в рахунок оплати поставленого йому товару 4 000,00 Євро. Решту поставленого товару останнім не оплачено.

З огляду на вказане, позивачем, з урахуванням клопотання б/н від 30.11.2018 р., заявлено до стягнення з відповідача 37 500,00 Євро боргу, 14 981,00 Євро пені та 1 046 367 грн 31 коп. збитків.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 15.12.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтекс" (позивач, постачальник) та OU Ires Account (відповідач, покупець) укладено контракт на поставку товару № 03/12 (Контракт) відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю товар: продукти харчування та сільгосппродукцію, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного контракту (а.с. 18-20, т. 1).

Згідно п. 1.2. Контракту асортимент та найменування товару, який поставляється по контракту, детально визначено в специфікаціях. Специфікація підписується за згодою сторін на кожну партію товару. Специфікація підписується в двох примірниках по одному примірнику кожній із сторін та узгоджується сторонами. Специфікація є невід'ємною частиною контракту.

Кожна партія товару поставляється в кількості, додатково погоджується сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту. Допустима норма відхилення щодо кількості товару, вказаного в специфікації, становить +/- 5% (п. 2.1 Контракту).

Поставка товару здійснюється автомобільним та залізничним транспортом за погодженням сторін на наступних умовах: залізничним транспортом - DAP - митниця України; автомобільним транспортом - FCA - м. Вінниця, Вінницька область, Україна. СРТ - Таллінн (Естонія) (п. 4.1. Контракту).

Товар поставляється окремими партіями. На кожну партію товару, що поставляється складається специфікація, що є невід'ємною частиною даного контракту (п. 4.2 Контракту).

Згідно п. 4.3. Контракту поставка здійснюється на основі замовлення покупця, яке надсилається у вигляді факсимільного повідомлення в якому вказуються об'єми строки поставки.

Строк поставки кожної партії товару повинен обумовлюватись кожного разу на підставі замовлення Покупця (п. 4.3. Контракту) та відображатись в специфікації (п. 4.4 Контракту).

Відповідно до п. 5.1. Контракту покупець сплачує за поставлений Постачальником товар за ціною встановленою в специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту.

Валюта даного контракту становить - EUR (Євро) (п. 5.2 Контракту).

Загальна вартість товару за даним контрактом становить 250 000,00 (двісті п'ятдесят тисяч) EUR (Євро) (п. 5.3. Контракту).

Розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника або в іншим способом за погодженням між сторонами (п. 6.1 Контракту).

Підставою для проведення розрахунків Покупцем за замовленням є виставлений Постачальником інвойс (рахунок-фактура), який являється підтвердженням погодження Постачальника виконання замовлення Покупця (п. 6.2. Контракту).

Відповідно п. 6.3. Контракту Покупець проводить 100% оплату за кожну партію товару згідно специфікації на дану партію товару на протязі 30-ти робочих днів з моменту оформлення вантажної митної декларації на товар в країні Постачальника.

Підтвердження 100% оплати має бути надано на протязі 5 робочих днів з моменту здійснення передоплати товару (п. 6.3 Контракту) шляхом надіслання документального підтвердження здійснення переводу факсимільним зв'язком (п. 6.4 Контракту).

Товар вважається оплаченим Покупцем після отримання Постачальником грошових коштів в встановленому контрактом порядку (п. 6.5. Контракту).

Згідно п. 7.3 Контракту товар вважається переданим Покупцю після підписання акту приймання-передачі товару та товаророзпорядчих документів.

Даний контракт вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2016 р. (п. 10.1. Контракту.).

11.01.2016 р. сторонами підписано та обопільно скріплено печатками Специфікацію № 1 до Контракту на поставку товару № 03/12 від 15.12.2015 р., відповідно до умов якої сторони погодили, що товар (крупа гречана) в кількості 21 500 кг за ціною 1,00 Євро за 1 кг, на загальну суму 21 500,00 Євро відвантажується на умовах СРТ - Таллин (Естонія) до 30.01.2016 р. (а.с. 23, т.1 ).

Крім того, 14.01.2016 р. сторонами підписано Специфікацію № 2 до Контракту, відповідно до умов якої сторони погодили, що товар (крупа гречана) в кількості 20000 кг за ціною 1,00 Євро за 1 кг, на загальну суму 20 000,00 Євро відвантажується на умовах СРТ - Таллин (Естонія) до 30.01.2016 р. (а.с. 29, т.1 ).

11.01.2016 р. та 14.01.2016 р. позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури (інвойси) №№ 1, 2 на поставку товару на суму 21 5000 Євро та 20 000 Євро (а.с. 24, 30, т. 1).

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Контракту позивачем відвантажено відповідачу товар в кількості 21 500 кг на загальну суму 41 500,00 Євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи митними деклараціями № 4010900002/2016/0000378, № 01090002/2016/000588 та міжнародними товарно-транспортними накладними CMR серії А № 0222322 та серії А № 524805.

Однак відповідачем поставлений йому товар оплачено частково в сумі 4 000,00 Євро на підтвердження чого в справі міститься банківська виписка по особовому рахунку ТОВ "Балтекс" (а.с. 36-37, т. 1).

З огляду на вказане у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті поставленого товару в сумі 37 500,00 Євро (21 500,00 Євро + 20 000,00 Євро - 4 000,00 Євро).

Непроведення відповідачем розрахунків за отриманий товар стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

У пункті 16.2 Контракту сторонами погоджено, що всі спори, що виникають між сторонами, за якими не досягнуто згоди вирішуються у відповідності до законодавства України в Господарському суді Вінницької області.

Такими чином даний спір відноситься до юрисдикції Господарському суду Вінницької області.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Контракту між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару (опалювальних газових котлів) відповідачу та відсутність оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 37 500,00 Євро заборгованості за Контрактом правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача, з урахуванням клопотанням б/н від 30.11.2017 р., 14 981 Євро пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 15 Контракту сторонами погоджено санкції за невиконання його умов.

Зокрема, п. 15.3. Контракту сторонами встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання одного з контрагентів своїх обов'язків за контрактом винна сторона зобов'язується сплатити іншій стороні пеню в розмірі 0,005% від вартості недопоставленого або неоплаченого товару.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного Договору.

Поряд з цим, детально досліджуючи наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем при її обрахунку не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, здійснивши нарахування пені за межами визначеного вказаною нормою 6-ти місячного строку.

Зокрема, останнім заявлено пеню з урахуванням здійсненої 25.03.2016 р. проплати відповідачем в сумі 4 000 Євро за періоди: з 26.02.2016 р. по 24.03.2016 р. на суму заборгованості 41 500 Євро та за період з 25.03.2016 р. по 01.05.2018 р. на суму заборгованості 37 500 Євро, тоді як з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України останній вправі був здійснювати її нарахування по 26.08.2016 р.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. При цьому у разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 3-53гс15; постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 909/514/16).

Тобто нормами вказаної статті наділено сторін певною свободою у визначені умов договору стосовно строку на протязі якого може бути здійснено нарахування штрафних санкцій. При цьому законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Разом з тим його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено іншого строку нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення зобов'язань за договором, в зв'язку з чим при її обрахунку слід виходи із приписів ч. 6 ст. 232 ГК України стосовно обмеження строку її нарахування.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок пені у правильному періоді визначеному з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, судом отримано пеню в загальній сумі 3 487,25 Євро, яка є меншою ніж та, що заявлена позивачем (14 981 Євро). Вказана сума пені є правомірною та підлягає до стягнення з відповідача.

Решта пені в розмірі 11 943,75 Євро є заявленою безпідставно та задоволенню судом не підлягає.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 046 367 грн 31 коп. збитків.

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення збитків останній посилається на проведення у період з 13.03.2017 р. по 17.03.2017 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Вінницькій області позапланової виїзної податкової перевірки ТОВ "Балтекс" з питання дотримання порушення термінів розрахунків по зовнішньоекономічним операціям за період з 15.12.2015 р. по 28.02.2017 р. та в період з 05.06.2017 р. по 28.02.2017 р. за результатом якої складено акт № 129/1402/25495072 яким встановлено порушення позивачем ст. 1 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині недотримання строків розрахунків за експортними операціями по контрактам та п. 1 постанови Правління Національного банку України від 03.06.2015 р. № 354 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України".

Як вказує позивач, на підставі акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення- рішення від 19.04.2017 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 яким до ТОВ "Балтекс" застосовано штрафні санкції у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 1 096 953 грн 06 коп.

За твердженням позивача на сьогоднішній день вказана податковим боргом на підтвердження чого останнім долучено до матеріалів справи податкову вимогу від 05.03.2018 р. № 2983-50, рішення про опис майна у податкову заставу № 6 від 06.03.2018 р.

Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про те, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання за Контрактом щодо порушення строків розрахунків за товар, призвело до завдання ТОВ "Балтекс" збитків в сумі 1 046 367 грн 31 коп.

Відповідно до п.4 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У розумінні цієї статті Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічні приписи містяться у статті 225 ГК України згідно із пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на положення ст. 22 ЦК України, а також приписи ст.ст. 218, 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов’язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 р. у справі № 17/192.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, пред'явлення вимоги про відшкодування збитків, покладає на кредитора обов'язок довести, що ці збитки є реальними, а не абстрактними, тобто у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення виходячи із приписів ч.2 ст.623 ЦК України.

У відповідності до ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним вище приписам норм матеріального права Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтекс" не обґрунтовано та не доведено всіх умов для виникнення відповідальності за завдання збитків, а саме: протиправної поведінки відповідача, наявності заподіяної шкоди (тобто, понесення фактичних витрат), причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та наявністю збитків у позивача, не доведено вини відповідача.

При цьому виявлені податковим органом порушення стосуються виключно дотримання позивачем вимог валютного законодавства, та не встановлюють будь-яких порушень відповідачем умов Договору, у зв'язку із чим не можуть бути підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій, що застосовані контролюючим органом до позивача.

Крім того, суд констатує, що умовами Контракту не передбачено зобов'язання відповідача відшкодовувати позивачу будь-які витрати понесені ним за наслідками перевірок господарсько-фінансової діяльності ТОВ "Балтекс" фіскальними органами, в т.ч. податковими органами.

В свою чергу п. 15.1 Контракту сторонами погоджено відшкодування винною стороною збитків в порядку передбаченим чинним законодавством України лише за порушення умов контракту.

Натомість, як зазначалось, податковим органом застосовано до позивача штрафні санкції саме за недотримання останнім валютного законодавства, а не умов Контракту.

Відтак, Акт перевірки та податкові повідомлення-рішення самі по собі не можуть бути достатніми доказами порушення відповідачем зобов'язань за Контрактом та спричинення збитків позивачу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 р. у справі № 910/6807/17.

Окрім того, позивачем не надано доказів на підтвердження витрат, ним понесених. При цьому Господарський кодекс України не передбачає включення до складу збитків витрат, які особа має зробити в майбутньому.

За таких обставин, підстави для задоволення позову ТОВ "Балтекс" в частині стягнення 1 046 367 грн 31 коп. збитків відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи викладене заявлений позов підлягає задоволенню судом частково.

Приймаючи рішення судом враховано, що згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частинами першою, другою статті 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, положення чинного законодавства хоча й визначають національну валюту як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 203/3486/15-ц, від 11.04.2018 р. у справі № 300/900/15-ц, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 р. у справі № 905/407/16).

У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за Договором в іноземній валюті, якщо саме вона визначена у договорі і позивач просить стягнути суму у валюті.

Разом з тим, у п. 5.2. Контракту сторонами даної справи погоджено, що валюта даного контракту становить - EUR (Євро)

Отже, стягнення боргу в іноземній валюті чітко узгоджується з вимогам чинного законодавства.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Згідно долученого позивачем до матеріалів справи орієнтованого розрахунку судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 10 000 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та витрати пов"язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати, що останні мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі № 509/2669/15-ц).

Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Натомість позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн 00 коп.

Крім того позивачем не подано до закінчення судових дебатів заяви в порядку визначеному абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України про розподіл судових витрат в цій частині після прийняття рішення у справі.

З огляду на вказане, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн 00 коп. задоволенню судом не підлягають.

30.11.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з OU Ires Account, Nisu, 2, Tallinn, Estonia, Reg.nr 10350273 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс", вул. К.Василенка, 21, м.Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 25495072), (р/с № 26002035506004 (EUR) у відділенні № 444 ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005) - 37 500,00 Євро боргу, 3 487,25 Євро - пені, 19 240 грн 08 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з OU Ires Account, Nisu, 2, Tallinn, Estonia, Reg.nr 10350273 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс", вул. К.Василенка, 21, м.Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 25495072), (р/с № 26002035506004 (EUR) у відділенні № 444 ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005) - 19 240 грн 08 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. У стягненні 11 943,75 Євро пені та 1 046 367 грн 31 коп. збитків відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 10 грудня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук . 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. К. Василенка, буд. 21, м. Вінниця, 21027.

3 - представнику позивача ОСОБА_1 - вул. Театральна, 22, офіс 3, м. Вінниця, 21050.

4 - відповідачу - Nisu, 2, Estonia, Tallinn, 10317.