-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2018 року Справа № 902/563/14
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Савченко Г.І.
при секретарі судового засідання Левчук І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцій скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 27.08.18р. у справі №902/563/14 (суддя Тісецький С.С.)
за заявою Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
до приватного підприємства - компанії "Владімір", м.Вінниця
про банкрутство
за участю представників:
ПАТ «Банк «Київська Русь» (апелянт) : представник Баранов В.О. (довіреність №73 від 14.09.2018 р.)
Арбітражний керуючий (ліквідатор): Бойко В.О. (посвідчення №189 від 12.02.2013 р.);
від кредитора ОСОБА_5 :представник ОСОБА_6 договір про надання правової допомоги №б\н від 05.12.2018 р.
від ТзОВ «Владімір Сервіс» : Одноралець А.В. (довіреність б\н від 01.02.2018 р.)
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Вінницької області від 25.04.2017 року визнано ПП - компанію «Владімір» банкутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Бойка В.О.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.08.18р. у справі № 902/563/14 задоволено клопотання арбітражного керуючого Бойка В.О. № 02-08/127 від 03.08.2018 року про надання згоди на продаж заставного майна банкрута - приватного підприємства - компанії "Владімір" у справі №902/563/14. Надано згоду на продаж майна приватного підприємства - компанії "Владімір" (код ЄДРПОУ13335736; 21000, м.Вінниця, вул.Мічуріна, 32; 21000, м.Вінниця, вул. Пирогова, 3), що є предметом забезпечення у справі № 902/563/14.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулося до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі, зокрема зазначає, що кредиторські вимоги ПАТ «Банк «Київська Русь» виникли на підставі укладеного між банком та банкрутом договору іпотеки від 11.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Л.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 3676 із змінами та доповненнями.
Станом на дату звернення з апеляційною скаргою, договір іпотеки є діючим. Предметом іпотеки є нерухоме майно, зазначене в п. 1.2. договору іпотеки. Відповідно до п. 1.3. договору іпотеки, загальна заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами становить 28 492 032,00 гривень.
Тобто, сторони договору іпотеки - ПАТ «Банк «Київська Русь» іпотекодержатель та ПП - компанія «Владімір» як іпотекодатель узгодили між собою вартість предмета іпотеки та зазначили її безпосередньо в договорі іпотеки.
Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь які відомості про наявність будь якого спору між ПАТ "Банк "Київська Русь", як іпотекодержателем та ПП - компанія "Владімір" як іпотекодателем стосовно початкової вартості заставного майна Банкрута, оскільки її було вже погоджено в договорі іпотеки.
Частиною 2 Цивільного Кодексу України унормовано, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Відповідно до ч.5 ст.44 Закону про банкрутство ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.
Продаж майна боржника здійснюється за приписами, які викладені в розділі IV про банкрутство.
Листом №2062/16 від 06.07.2018р. ПАТ «Банк «Київська Русь» надала ліквідатору ПП компанія «Владімір» згоду на продаж майна банкрута, знаходиться в заставі/іпотеці банку, на повторному аукціоні у складі цілісного майнового комплексу за ціною 23 301 667,20 грн. без можливості зниження початкової вартості, що просило передбачити в договорі на проведення аукціону.
Таким чином, з листа №2062/16 від 06.07.2018р. вбачається, що ПАТ «Банк Київська Русь» цілком на законних підставах надало ліквідатору ПП - компанія «Владімір» згоду виключно на продаж майна банкрута, що знаходиться в заставі/іпотеці банку за ціною 23 301 667,20 грн.
Таким чином, на думку скаржника, можна дійти висновку, що законодавство України, яке регулює питання продажу у процедурі банкрутства майна, яке є предметом забезпечення, і не передбачає будь яких обмежень для заставодержателя стосовно встановленої початкової вартості майна, яке є предметом забезпечення під час надання згоди на продаж такого майна та встановлення обмежень щодо зниження початкової вартості майна, яке є предметом забезпечення з проханням відобразити зазначене у договорі і проведення аукціону (така можливість надається безпосередньо Законом про банкрутство), якщо заставодержатель не порушує прав інших осіб.
На думку апелянта правова позиція суду першої інстанції стосовно надання забезпеченим кредитором згоди на продаж заставного майна, яка викладена в оскаржуваної ухвалі є помилковою та взагалі переводить питання надання згоди на продаж майна, яке є предмет забезпечення у суто формальну площину.
На підставі викладеного просить суд апеляційної інстанції ухвалу господарського суду Вінницької області від 27.08.2018р. у справі №902/563/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання ліквідатора банкрута Бойко В.О. про надання згоди на продаж заставленого майна боржника.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 29.10.2018р. у справі №902/563/14 відкрито апеляційне провадження за вказаною вище апеляційною скаргою та призначено до розгляду на 06.12.2018р.
04.12.2018р. від ліквідатора ПП - компанія "Владімір" Бойка В.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь". Так, у своєму відзиві ліквідатор звертає увагу суду на те, що з метою своєчасного проведення ліквідаційної процедури по справі №902/563/14 останній звертався до заставного кредитора - ПАТ "Банк "Київська Русь" щодо надання згоди та погодження подальшого порядку продажу майна, що є предметом забезпечення, у відповідності до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». З огляду на те, що перший аукціон з продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу за початковою вартістю, яка дорівнює сумі всіх кредиторських вимог - не відбудеться.
На вказаний лист ліквідатора від ПАТ "Банк "Київська Русь" надійшов лист вих.№2062/16 від 06.07.2018р., в якому, зокрема, заставний кредитор надає згоду на продаж майна банкрута, що знаходиться в заставі/іпотеці банку, на повторному аукціоні у складі цілісного майнового комплексу за ціною 23 301 667,20 грн. (мінус 20 відсотків від початкової вартості попереднього аукціону) без можливості зниження початкової вартості. Також, у вказаному листі зазначено, що якщо майно банкрута, яке знаходиться в заставі банку не буде реалізовано у вигляді цілісного майнового комплексу на повторному аукціоні, подальший порядок продажу майна вимагається погоджувати з банком окремо (в письмовому вигляді). У разі невиконання цієї умови, згідно вказаного листа банку, зазначена згода на продаж, яка надана ПАТ "Банк "Київська Русь", втрачає чинність.
Наведена вище позиція заставного кредитора доводилась арбітражним керуючим до відома комітету кредиторів, зокрема, на засіданнях 18.06.2018р. та 31.07.2018р.
Так, на засіданні комітету кредиторів 31.07.2018р. (протокол від 31.07.2018р.), було прийнято рішення: з метою недопущення необґрунтованого затягування строків здійснення ліквідаційної процедури та процедури продажу майна банкрута, попередження зловживання процесуальними правами - зобов'язати арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка В.О. звернутись до суду з клопотанням про надання судом згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення.
За таких обставин арбітражний керуючий - ліквідатор Бойко В.О. просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" без задоволення, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 27.08.2018р. у справі №902/563/14 - без змін.
05.12.2018р. на адресу апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Владімір Сервіс» надійшли заперечення на апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь". В запереченнях кредитор просить суд залишити апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" без задоволення, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 27.08.2018р. у справі №902/563/14 - без змін.
06.12.2018р. від кредитора по справі №902/563/14 ОСОБА_5 надійшли заперечення на апеляційну скаргу. У своїх запереченнях ОСОБА_5 виклав свою позицію аналогічну позиції ліквідатора та кредитора ТзОВ «Владімір Сервіс» і просить суд залишити апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" без задоволення, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 27.08.2018р. у справі №902/563/14 - без змін.
06.12.2018р. у судове засідання у режимі відеоконференції з"явився представник "Банк "Київська Русь", апеляційну скаргу підтримав наполягав на її задоволенні. Також у судове засідання з"явився ліквідатор ПП «Компанія «Владімір», представники ТзОВ «Владімір Сервіс» та ОСОБА_5, щодо доводів апеляційної скарги заперечили.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, з метою своєчасного проведення ліквідаційної процедури у даній справі, ліквідатор звернувся на адресу заставного кредитора ПАТ "Банк "Київська Русь" з листом про надання згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення.
У відповідь на лист ліквідатора, ПАТ "Банк "Київська Русь" за вих.№5238/16 надало згоду на продаж заставного майна у складі цілісного майнового комплексу за початковою вартістю, яка дорівнює сумі всіх кредиторських вимог.
В подальшому, товарна біржа листом №18/3 від 11.06.2018 року повідомила, що аукціон призначений з 03.07.2018р. по 18.07.2018р. з продажу майна ПП - компанії "Владімір" у складі ЦМК не відбудеться, у зв'язку з відсутністю заяв на учать в аукціоні.
В зв'язку з наведеним, ліквідатор повторно звернувся до заставного кредитора ПАТ "Банк "Київська Русь" з листом про надання згоди та погодження порядку продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення.
На вказаний лист ліквідатора від ПАТ "Банк "Київська Русь" надійшов лист вих.№2062/16 від 06.07.2018р., в якому, зокрема, заставний кредитор надає згоду на продаж майна банкрута, що знаходиться в заставі/іпотеці банку, на повторному аукціоні у складі цілісного майнового комплексу за ціною 23 301 667,20 грн. (мінус 20 відсотків від початкової вартості попереднього аукціону) без можливості зниження початкової вартості. Також, у вказаному листі зазначено, що якщо майно банкрута, яке знаходиться в заставі банку не буде реалізовано у вигляді цілісного майнового комплексу на повторному аукціоні, подальший порядок продажу майна вимагається погоджувати з банком окремо (в письмовому вигляді). У разі невиконання цієї умови, згідно вказаного листа банку, зазначена згода на продаж, яка надана ПАТ "Банк "Київська Русь", втрачає чинність.
Наведена вище позиція заставного кредитора доводилась арбітражним керуючим до відома комітету кредиторів, зокрема, на засіданнях 18.06.2018р. та 31.07.2018р.
Так, на засіданні комітету кредиторів 31.07.2018р. (протокол від 31.07.2018р.), було прийнято рішення: з метою недопущення необґрунтованого затягування строків здійснення ліквідаційної процедури та процедури продажу майна банкрута, попередження зловживання процесуальними правами - зобов'язати арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка В.О. звернутись до суду з клопотанням про надання судом згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення.
Посилаючись на наведене, ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ліквідатор просить надати згоду на продаж заставного майна, що є предметом забезпечення у справі № 902/563/14 про банкрутство ПП - Компанії "Владімір" в порядку передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Місцевим господарським судом встановлено, що наведені обставини підтверджуються відповідними письмовими доказами.
Відповідно до ч.1 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ч.1, п.14 ч.2 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження : продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно ч.ч.1,2,5 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.
Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. На аукціоні можуть продаватися: основні засоби (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо); відокремлений структурний підрозділ банкрута як частина цілісного майнового комплексу; необоротні активи банкрута; дебіторська заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута. Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор аукціону не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника.
Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.
У тій же нормі (частина 5 статті 44 Закону про банкрутство), законодавець визначає обов'язок ліквідатора застосувати, як переважний, продаж майна боржника цілісним майновим комплексом і тільки після того, якщо продати майно боржника у складі цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами. Відтак, слід зробити висновок, що продаж майна боржника цілісним майновим комплексом за сукупною вартістю визнаних вимог кредиторів (частина 1 статті 43 Закону про банкрутство) є обов'язковою умовою початку продажу майна боржника. Але законодавцем не визначено в обов'язковому порядку проведення трьох аукціонів з продажу майна цілісним майновим комплексом.
Отже, на розсуд ліквідатора відноситься обрання подальших способів продажу майна (проводити повторний, другий повторний продаж майна у складі цілісного майнового комплексу, а далі перейти до продажу майна з першого, повторного та другого аукціонів з продажу майна окремими лотами, чи одразу перейти до продажу майна окремими лотами). Відтак, ліквідатор може продовжити продаж майна цілісним майновим комплексом із застосуванням продажу з першого та другого повторного аукціонів відповідно до статті 66 Закону про банкрутство, якщо дійде висновку, що такий продаж дозволить йому отримати найвищу ціну, або перейти до продажу майна частинами (лотами), якщо така реалізація буде обґрунтована можливістю отримання сумарно вищої ціни за ліквідаційні активи боржника, допоможе прискорити хід ліквідаційної процедури, строки якої обмежено законодавцем до 1 року, та буде більш ефективною на предмет відновлення бізнесу майбутніми власниками.
Законодавець не визначає обов'язком ліквідатора здійснювати експертну оцінку усіх активів боржника, він вправі на власний розсуд визначити початкову вартість майна, яке виставляється на аукціон (за винятком продажу майна цілісним майновим комплексом вперше та майна державних підприємств), що регламентовано статтею 43 Закону про банкрутство.
У випадку обрання способу продажу активів боржника частинами, ліквідатору належить погодити з комітетом кредиторів відповідно до частини 8 статті 26 Закону про банкрутство склад таких частин (лотів).
Частиною 4 статті 42 передбачено що майно банкрута, яке є предметом забезпечення, продається виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Разом з тим, надання згоди на продаж заставного майна забезпеченим кредитором не надає такому кредитору права обирати порядок та умови реалізації заставного майна, зокрема, його початкову вартість на повторному аукціоні, оскільки такий порядок та умови визначені законом (статтями 43, 44, 65-66 Закону про банкрутство).
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 19.06.2018р. у справі №922/2852/15.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи забезпеченим кредитором було надано ліквідатору згоду на продаж заставного майна за певних умов; при цьому, заставним кредитором було повідомлено, що при недотриманні висунутих банком умов, надана згода на продаж втрачає чинність.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Вінницької області, що виходячи з наведених вище положень закону та правової позиції Верховного Суду, надання згоди на продаж заставного майна не надає права забезпеченому кредитору обирати порядок та умови реалізації заставного майна.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов»язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії»).
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.
У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала місцевого господарського суду винесено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 27.08.2018р. у справі №902/563/14 - залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складений "11" грудня 2018 р.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Савченко Г.І.
скопійовано
-
скопійовано
-
