Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 2-1316/2227/11

провадження № 61-12290св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, державний нотаріус Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк НаталіяСтепанівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О., касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_5, яка підписана представником ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, державного нотаріуса Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н. С. про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_8 Після його смерті відкрилася спадщина. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги. Проте, із цих спадкоємців спадщину прийняв лише позивач, який фактично проживав із спадкодавцем. Крім того, невідома особа підробила підпис на заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину, наслідком чого став невірний розподіл спадщини.

Позивач просив суд:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 12 березня 2007 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н. С., зареєстроване в реєстрі за № 1-624, відповідно до якого спадкоємцем до 1/4 частки спадкового майна ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є його син ОСОБА_4, який мешкає в АДРЕСА_1;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 12 березня 2007 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н. С., зареєстроване в реєстрі за № 1-621, відповідно до якого спадкоємцем до 1/4 частки спадкового майна ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, є його донька ОСОБА_5, яка мешкає в АДРЕСА_1;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 12 березня 2007 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н. С., зареєстроване в реєстрі за № 1-615, відповідно до якого спадкоємцем 1/4 частки спадкового майна ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, є його дружина ОСОБА_3, яка мешкає в АДРЕСА_1;

- внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12 березня 2007 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н. С., зареєстрованого в реєстрі за № 1-618, зазначивши у свідоцтві, що ОСОБА_2, є спадкоємцем в цілому спадкового майна гр. ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3; у зв'язку із внесенням змін у свідоцтво про право на спадщину за законом;

- зобов'язати державного нотаріуса Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н. С. видати нове свідоцтво про право на спадщину за законом щодо спадкового майна ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що строк на прийняття спадщини відповідачами не пропущений, оскільки вони на день смерті спадкодавця проживали з ним. На підтвердження цих висновків суд послався на довідку № 7637, згідно якої відповідачі проживали разом із спадкодавцем, а тому, згідно частини третьої статті 1268 ЦК України, відповідачі прийняли спадщину після смерті спадкодавця.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2016 року скасоване та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково:

- визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 12 березня 2007 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н. С., зареєстроване в реєстрі за № 1-624, відповідно до якого спадкоємцем до 1/4 частки спадкового майна ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є його син ОСОБА_4, який мешкає в АДРЕСА_1;

- визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 12 березня 2007 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н. С., зареєстроване в реєстрі за № 1- 621, відповідно до якого спадкоємцем до 1/4 частки спадкового майна ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, є його донька ОСОБА_5, яка мешкає в АДРЕСА_1;

- визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 12 березня 2007 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н. С., зареєстроване в реєстрі за № 1- 615, відповідно до якого спадкоємцем 1/4 частки спадкового майна ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, є його дружина ОСОБА_3, яка мешкає в АДРЕСА_1;

- визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 3/8 частини спадкового майна - житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не проживали з спадкодавцем ОСОБА_8 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3, тому вони не можуть вважатись такими, що прийняли спадщину на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України. І вони не надали нотаріусу належних доказів постійного проживання разом зі спадкодавцем.

У березні 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржене рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не заявляв вимоги про визнання за ним права власності на 3/8 частини спадкового майна - житлового будинку, і апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог. Апеляційний суд не встановив у якому порядку на при наявності яких умов нотаріус вирішував питання про оформлення спадщини станом на 12 березня 2007 року. Вказує, що 12 березня 2007 року позивач разом із відповідачами оформляв спадщину у нотаріуса і в заяві про видачу копії свідоцтва на спадщину за законом зазначав про наявність інших спадкоємців. Проте у позові стверджує, що його підпис на заяві був підроблений, що спростовано висновком почеркознавчої експертизи. Вважає, що позивач пропустив позовну давність при зверненні із позовом.

Стверджує, що позивач, при підписанні заяви про видачу копії свідоцтва на спадщину за законом, не заперечував з приводу прийняття спадщини іншими спадкоємцями, тим самим висловив своє письмове волевиявлення щодо прийняття іншими спадкоємцями спадщини.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У березні 2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_5 через представника ОСОБА_7 подали касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року, в якій просять скасувати оскаржене рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не заявляв вимоги про визнання за ним права власності на 3/8 частини спадкового майна - житлового будинку, і апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог. Апеляційний суд не встановив у якому порядку на при наявності яких умов нотаріус вирішував питання про оформлення спадщини станом на 12 березня 2007 року. Вказують, що 12 березня 2007 року позивач разом із відповідачами оформляв спадщину у нотаріуса і в заяві про видачу копії свідоцтва на спадщину за законом зазначав про наявність інших спадкоємців. Проте у позові стверджує, що його підпис на заяві був підроблений, що спростовано висновком почеркознавчої експертизи. Вважають, що апеляційний суд встановлював факт постійного проживання спадкоємців, чим вийшов за межі позовних вимог.

Стверджують, що позивач, при підписанні заяви про видачу копії свідоцтва на спадщину за законом, не заперечував з приводу прийняття спадщини іншими спадкоємцями, тим самим висловив своє письмове волевиявлення щодо прийняття іншими спадкоємцями спадщини. Вважає, що позивач пропустив позовну давність при зверненні із позовом, про що було вказано у запереченнях проти позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У травні 2017 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_10 надав заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4, в яких просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін.

Заперечення мотивовані безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки ОСОБА_4 не проживав разом зі спадкодавцем на момент його смерті і пропустив строк для прийняття спадщини. Вказує, що не надавав письмової згоди на те, щоб відповідач прийняв спадщину. Крім того, відповідачами на заявлялося про сплив позовної давності.

У червні 2016 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_10 надав заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_5, в яких просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін.

Заперечення мотивовані безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки відповідачі не проживали разом зі спадкодавцем на момент його смерті, оскільки переїхали до США. Вказує, що відповідачі пропустили строк для прийняття спадщини. Вказує, що не надавав письмової згоди на те, щоб відповідач прийняв спадщину. Крім того, відповідачами на заявлялося про сплив позовної давності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17 жовтня 2006 року. ОСОБА_8 за час свого життя заповіт не склав, тому спадкування після його смерті відбувалося за законом.

До спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_8 належать: ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ці обставини сторонами не оспорювалися. Факт родинних відносин першої лінії споріднення між спадкодавцем та вказаними особами підтверджено матеріалами спадкової справи № 167/2007 після смерті ОСОБА_8

Спадкоємці звернулися до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, що підтверджено відповідними заявами: ОСОБА_4 звернувся 12 березня 2007 року, ОСОБА_5 звернулася 02 березня 2007 року, ОСОБА_3 звернулася 02 березня 2007 року, ОСОБА_2 звернувся 12 березня 2007 року.

ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності від 12 березня 2007 року, зареєстроване в реєстрі за №1-612 на ? частки у спільному сумісному майні, набуте подружжям за час шлюбу на підставі статті 60 СК України. Спільне сумісне майно, право власності на яке у зазначеній частці посвідчується цим свідоцтвом складається з житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1. Це свідоцтво позивач не оспорював.

Таким чином, спірне спадкове майно складається з ? частки в праві спільній власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Суд першої інстанції встановив, що спадкоємці майна померлого ОСОБА_8 звернулися до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, що підтверджено відповідними заявами: ОСОБА_4 звернувся 12 березня 2007 року, ОСОБА_5 звернулася 02 березня 2007 року, ОСОБА_2 звернувся 12 березня 2007 року, ОСОБА_3 звернулася 02 березня 2007 року. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 проживали разом із спадкодавцем.

Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі прийняли спадщину після смерті спадкодавця і не пропустили строк передбачений частиною першою статті 1269 ЦК України.

У частині другій статті 1272 ЦК України передбачено, що за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Тлумачення частини другій статті 1272 ЦК України що до кола спадкоємців, згода яких вимагається, включаються як спадкоємці, які своєчасно подали заяви про прийняття спадщини, так і спадкоємці, які вважаються такими, що прийняли спадщину відповідно до положень статті 1268 ЦК України. При цьому згода спадкоємців, які прийняли спадщину, повинна бути виражена у письмовій формі.

У спільній заяві ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину № 276 від 12 березня 2007 року стверджують, що крім них іншими спадкоємцями є дружина померлого ОСОБА_3 та донька померлого ОСОБА_5

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 415 від 30 червня 2015 року факт підроблення заяви позивача про видачу копії свідоцтва про право на спадщину не знайшов свого підтвердження.

За таких обставин спільну заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину № 276 від 12 березня 2007 року, з урахуванням вимог частини другої статті 1272 ЦК України, слід кваліфікувати як надання ОСОБА_2 письмової згоди як спадкоємцем, який прийняв спадщину.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім'я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Тому доводи касаційної скарги дають підстави висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити, оскаржене рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_5, яка підписана представником ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року скасувати.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2016 року залишити в силі.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило