ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2018 року № 826/3577/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Директора департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 Голови Херсонської обласної державної адміністрації Гордєєва Андрія Анатолійовича

про

визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - Позивач або ОСОБА_1.) з позовною заявою до Директора департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 (далі також - Відповідач 1 або Директор Департаменту), Голови Херсонської обласної державної адміністрації Гордєєва Андрія Анатолійовича (даті також - Відповідач 2 або Голова Херсонської облдержадміністрації), в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Директора Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації ОСОБА_2, що виразились у ненаданні інформації та копій документів на адвокатський запит від 02.02.2018 № 02/02-5-вих-18 та у несвоєчасному наданні відповіді на адвокатський запит від 02.02.2018 № 02/02-5- вих-18 (далі також - позовна вимога 1).

2. Визнати протиправними дії Директора Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації ОСОБА_2, що виразились: у розголошенні інформації та документів, пов'язаних із здійсненням адвокатської діяльності; у дискримінації осіб; у ототожнені адвоката з клієнтом; у порушенні присяги державного службовця; у переправленні адвокатського запиту від 02.02.2018 № 02/02-5-вих-18 на адресу Головного управління служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (далі також - позовна вимога 2).

3. Зобов'язати Директора Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 надати інформацію та копії документів на адвокатський запит від 02.02.2018 № 02/02-5-вих-18, а саме: надати наявні відомості та копії документів на підставі яких, починаючи з 22.02.2014 по теперішній час, здійснювалось обмеження та/або припинення подачі прісної води на півострів Крим через Північно-Кримський канал; повідомити чи надходили до обласної державної адміністрації звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян України, а також Автономної Республіки Крим, щодо відновлення подачі прісної води на півострів Крим та результати їх розгляду (далі також - позовна вимога 3).

4. Визнати протиправною бездіяльність Голови Херсонської обласної державної адміністрації Гордєєва Андрія Анатолійовича, що виразилась у неналежному контролі за підлеглим працівником - Директором Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 (далі також - позовна вимога 4).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що всупереч положень статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Відповідачами протиправно не надано Позивачу запитуваної в адвокатському запиті інформації та копій документів, а також не зазначено законодавчих підстав для їх ненадання (у тому числі з порушенням строку для надання відповіді). Також, Позивач вважає протиправними дії Відповідача 1 щодо розміщення на власній Інтернет сторінці «Facebook» статті з оприлюдненням копій поданого ним адвокатського запиту та доданих до нього документів (незнеособлених), що призвело, на думку Позивача, до розголошення Відповідачем 1 конфіденційної інформації та документів, пов'язаних із здійсненням адвокатської діяльності, про які йому стало відомо у зв'язку з виконання професійних та службових обов'язків.

Представником Херсонської обласної державної адміністрації у відзиві на позовну заяву наголошено на необґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки, по-перше, за Відповідачем 2 законодавчо не визначено обов'язку здійснення контролю за дотриманням виконавчої та службової дисципліни керівниками самостійних структурних підрозділів обласної державної адміністрації; по-друге, відповідь на адвокатський запит надана Позивачу у встановлений законом строк та порядку; по-третє, відсутня можливість надати інформацію з питань, порушених Позивачем в адвокатському запиті, оскільки Відповідачі не є її розпорядниками. У зв'язку з наведеним, просив суд відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог.

Відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву також зазначено про незаконність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки відповідь на адвокатський запит надана Позивачу у встановлений законом строк та у встановленому порядку. Також, Відповідач 1 зазначив, що на власній сторінці у соціальній мережі «Facebook» ним викладена особиста думка, а розміщені з особистої ініціативи копії документів знеособлені, тож права та законні інтереси Позивача жодним чином не порушені.

Керуючись частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звертався до Херсонської облдержадміністрації з адвокатським запитом від 02.02.2018 № 02/02-5-вих-18, в якому просив надати йому наявні відомості та копії документів на підставі яких, починаючи з 22.02.2014 по теперішній час, здійснювалось обмеження та/або припинення подачі прісної води на півострів Крим через Північно-кримський канал, а також повідомити чи надходили до обласної державної адміністрації звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян України, а також Автономної Республіки Крим, щодо відновлення подачі прісної води на півострів Крим та результати їх розгляду.

Згідно з відбитком штампу Херсонської облдержадміністрації вказаний адвокатський запит зареєстрований 13.02.2018 за вх. № 1222/0-18/67.

Листом від 19.02.2018 № 756-01-6/0/18/013.2.2-508, за підписом Директора Департаменту, Позивачу була надана відповідь на адвокатський запит, в якій процитовано частину першу статті 111 Кримінального кодексу України та повідомлено Позивачу, що враховуючи те, що прізвища, ім'я та по батькові осіб, яким ним надається допомога схожі з даними осіб причетних до анексії Автономної республіки Крим країною-агресором Російською Федерацією, його запит направлено до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим. Також, вказаним листом звернуто увагу Позивача на те, що згідно з частиною другою вищевказаної статті Кримінального кодексу України громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв'язок з ними та про отримане завдання, звільняється від кримінальної відповідальності. Тому, у вказаному листі, Позивачу було наполегливо рекомендовано щиро співпрацювати з працівниками правоохоронних органів під час виконання покладених на них завдань щодо забезпечення територіальної цілісності України від посягань країни-агресора.

Будь-якої іншої інформації відповідь Відповідача 1 від 19.02.2018 № 756-01-6/0/18/013.2.2-508 на адвокатський запит Позивача від 02.02.2018 № 02/02-5-вих-18, не містить.

З огляду на зазначене, Позивач звернувся з адвокатським запитом від 20.02.2018 № 20/02-1-вих-18 до Голови Херсонської облдержадміністрації, в якому просив, окрім іншого: надати інформацію про підстави ненадання службовими особами Херсонської облдержадміністрації наявної інформації та копії документів на адвокатський запит №02/02-5-вих-18 від 02.02.2018 щодо здійснення обмеження та/або припинення подачі прісної води на півострів Крим через Північно-Кримський канал, а також щодо надходження до обласної державної адміністрації звернень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян України про відновлення подачі прісної води на півострів Крим та результати їх розгляду; надати наявну інформацію та копії документів, зазначені в адвокатському запиті №02/02-5-вих-18 від 02.02.2018.

Згідно з відбитком штампу Херсонської облдержадміністрації вказаний адвокатський запит зареєстрований 26.02.2018 за вх. № 1222/1-18/67.

У відповідь на вказаний адвокатський запит, листом Херсонської облдержадміністрації від 01.03.2018 № 1222/1-18/67/313 Позивачу повідомлено, що обласна державна адміністрація не є розпорядником інформації, яка запитується щодо подачі прісної води. Також повідомлено, що протягом поточного року до обласної державної адміністрації звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян України та інших осіб щодо відновлення подачі прісної води на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим не надходили. Щодо інформування про законодавчі підстави та причини направлення запиту від 02.02.2018 № 02/02-5-вих-18 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим та законодавчі підстави його розповсюдження в мережі Facebook ОСОБА_2, звернено увагу на норми абзацу 3 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в якій встановлено, що адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.

Вважаючи протиправною бездіяльність Відповідача 1 щодо ненадання у встановлений законом строк запитуваної в адвокатському запиті від 02.02.2018 № 02/02-5-вих-18 інформації та копій документів, а також вважаючи протиправними дії Відповідача 1 щодо розміщення на власній Інтернет сторінці «Facebook» незнеособлених копій документів, що стосуються діяльності Позивача, останній звернувся з даною позовною заявою до суду за захистом порушених, як на його думку, прав та законних інтересів.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі також - Закон № 5076-VI).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Згідно зі статтею 24 Закону № 5076-VI, адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Частина п'ята статті 212³ Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність (у вигляді штрафу) за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення за вищевказаною статтею не належить до повноважень адміністративного суду.

Разом з тим, виходячи зі змісту наведених норм, об'єктивної оцінки наявних у справі доказів та викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідь за підписом Директора Департаменту від 19.02.2018 № 756-01-6/0/18/013.2.2-508 на адвокатський запит Позивача від 02.02.2018 № 02/02-5-вих-18, який зареєстрований Херсонською облдержадміністрацією 13.02.2018 за вх. № 1222/0-18/67 (підтверджується відбитком штампу), надано у встановлений законом строк (в межах п'яти робочих днів з дня отримання запиту).

У той же час, на думку суду, інформація, яка міститься у відповіді за підписом Директора Департаменту від 19.02.2018 № 756-01-6/0/18/013.2.2-508 на адвокатський запит Позивача від 02.02.2018 № 02/02-5-вих-18, є неповною та такою, що фактично не містить вичерпної відповіді на поставлені у запиті питання (у тому числі, не містить обґрунтування відмови у наданні інформації), що свідчить про допущення Відповідачем 1 в цій частині протиправної бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою, пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

При цьому, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності та враховуючи необхідність виходу за межі позовних вимог для ефективного (належного способу) захисту прав та інтересів Позивача, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених ним позовних вимог 1,3 та наявність правових підстав для їх задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності Відповідача 1, що виразились у ненаданні відповіді (або обґрунтованої відмови) на поставлені в адвокатському запиті від 02.02.2018 № 02/02-5-вих-18 питання. Відповідно, з огляду на встановлену судом протиправну бездіяльність Відповідача 1, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Відповідача 1 повторно розглянути зазначений адвокатський запит Позивача.

При цьому, варто зазначити, що суд не може задовольнити позовну вимогу 3 у заявленому Позивачем вигляді, оскільки відсутні будь-які докази наявності у володінні та розпорядженні Відповідачів затребуваної в адвокатському запиті від 02.02.2018 № 02/02-5-вих-18 інформації та документів, отже задоволення вказаної вимоги у заявленому вигляді призведе лише до неможливості виконання судового рішення, що є неприпустимим.

Також, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню заявлені Позивачем позовні вимоги 2, 4, оскільки такі вимоги є передчасними, у тому числі з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця.

Керівник державної служби несе відповідальність за неналежний рівень службової дисципліни і здійснює повноваження щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності (частина перша статті 63 Закону України «Про державну службу»).

За приписами статей 64,65 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є, окрім іншого, порушення Присяги державного службовця; порушення правил етичної поведінки державних службовців; дії, що шкодять авторитету державної служби; невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (частина перша статті 69 Закону України «Про державну службу»).

Тож, виходячи з вищезазначеного вбачається, що встановлення факту наявності/відсутності протиправності в діях та бездіяльності Відповідачів (у тому числі, щодо порушення присяги та відсутності належного контролю) має встановлюватися, насамперед, у встановленому зазначеним законом порядку, який також передбачає негативні наслідки такої протиправної поведінки у разі її встановлення.

Разом з тим, принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Окрім зазначеного, з поданих учасниками справи документів судом встановлено, що розміщені Відповідачем 1 на власній Інтернет сторінці «Facebook» копії адвокатського запиту Позивача та доданих до нього документів, знеособлені щодо персональних даних Позивача. При цьому, незнеособлені у вказаних документах дані про ПІБ осіб, з якими Позивач уклав договори про надання правової допомоги.

Разом з тим, положення статей 4, 22 Закону № 5076-VI, на які посилається Позивач обґрунтовуючи позовну заяву, не можуть бути застосовані до Відповідачів, оскільки вказані норми розповсюджуються на діяльність адвоката, помічника адвоката, стажиста адвоката, особу, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом.

При цьому, відповідні особи, дані яких незнеособлені у розміщених Відповідачем 1 на власній Інтернет сторінці «Facebook» документах, не позбавлені права звернутися за захистом своїх прав, якщо вважають їх порушеними, у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про захист персональних даних» порушення законодавства про захист персональних даних тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Зокрема, частина п'ята статті 188³⁹ Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність (у вигляді штрафу) за недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб'єкта персональних даних.

При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення за вищевказаною статтею не належить до повноважень адміністративного суду.

Більше того, окрім наведеного, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Одночасно, статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Крім того, статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, за змістом наведеної норми Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Разом з тим, Позивачем не наведено, а судом не встановлено наявність порушення Відповідачами суб'єктивного права Позивача поряд з заявленими позовними вимогами 2, 4.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі частково виконали обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Директора Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації ОСОБА_2, що виразились у ненаданні відповіді (або обґрунтованої відмови) на поставлені в адвокатському запиті від 02.02.2018 № 02/02-5-вих-18 питання.

3. Зобов'язати Директора Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 повторно розглянути адвокатський запит ОСОБА_1 від 02.02.2018 № 02/02-5-вих-18.

4. В іншій частині - відмовити повністю.

5. Стягнути судові витрати в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) на користь ОСОБА_1 шляхом їх безспірного списання з рахунків Херсонської обласної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1).

Директор Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 (АДРЕСА_2).

Херсонська обласна державна адміністрація (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00022645, адреса: 73000, Херсонська обл., місто Херсон, ПЛОЩА СВОБОДИ, будинок 1).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович