-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа № 1540/4707/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Куща М.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо відмови у здійсненні перерахунку та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:
визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку призначеної позивачу ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з підвищенням з 01 січня 2018 року розміру складових грошового забезпечення, а саме - окладу за військове звання до 1 340 гривень, надбавки за вислугу років до 35% згідно постанов Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 p., «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 р. з урахуванням інших видів грошового забезпечення;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області із 01 січня 2018 року здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії у розмірі 80% (вісімдесяти відсотків) грошового забезпечення, обчисленого з таких його видів та розмірів: а). Посадового окладу - 7460,0 грн. б). Окладу за військове звання - 1340,0 грн. в).Надбавки за вислугу років - 35% від посадового окладу та окладу за військове звання - 3080,0 грн. г). Надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 15% від посадового окладу - 1119,0 грн. д). Надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи - 70% від посадового окладу та окладу за військове звання, надбавки за вислугу років - 8316,0 грн. є). Премії 60% від суми вказаних видів грошового забезпечення у розмірі 12 789,0 грн., та сплачувати її без обмеження максимального розміру;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області шляхом виплати грошей компенсувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 254 371,19 гривень, що спричинена йому внаслідок протиправних дій по обмеженню граничного розміру пенсії за період липень 2017 року - вересень 2108 року та ухилення від її перерахунків;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протягом п`яти робочих днів із дня набрання судовим рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.
Ухвалою суду від 18.09.2018 р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху.
02.10.2018 року (вх. № 29168/18) на виконання ухвали позивач надав до суду письмові докази, чим усунув зазначені судом недоліки.
Ухвалою від 03.10.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням положень ст. 263 КАС України.
03.10.2018 року (вх. № 29337/18) позивачем до канцелярії суду подано клопотання про приєднання письмових доказів.
18.10.2018 року (вх. № 31052/18) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання письмових доказів.
18.10.2018 року (вх. № 31057/18) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 26.10.2018 року Одеським окружним адміністративним судом продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
01.11.2018 року (вх. № 32822/18) позивачем до канцелярії суду подано відповідь на відзив.
01.11.2018 року (вх. № 32825/18) позивачем до канцелярії суду подано клопотання про приєднання письмових доказів.
13.11.2018 року (вх. № 34450/18) представником відповідача до канцелярії суду подано заяву про підтримання наявного у матеріалах справи відзиву на позовну заяву.
22.11.2018 року (вх. № 35794/18) позивачем до канцелярії суду подано заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Ухвалою від 22.11.2018 року Одеським окружним адміністративним судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
05.12.2018 року (вх. № ЕП/7072/18) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 10.12.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовим пенсіонером і має статус ветерана війни учасника бойових дій та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка була призначена з 28.12.2006 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення. У травні 2018 року відповідач здійснив перерахунок його пенсії, зменшивши її основний розмір з 90 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Позивач вважає, що такими діями суб`єкт владних повноважень протиправно порушив його конституційні права і інтереси на соціальний захист та зазначає, що при перерахунку його пенсії має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростанні в Україні" від 27.03.2014 року №1166 внесено зміни до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якими зменшено максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, який не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення (статті 43). Положення даної статті застосовуються як при призначенні пенсії, так і при перерахунку. На даний час вищезазначені положення не скасовані та не визнані неконституційними, а тому є обов`язковими для застосування органами Пенсійного фонду України. Вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
В судове засідання 06.12.2018 року сторони по справі не з`явились, сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, однак до суду не з`явились. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, від відповідача клопотань або заяв про перенесення судового засідання на іншу дату або розгляд справи без участі представника управління до суду не надходило.
Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розглянути позовну заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, та з 1994 р. йому призначено пенсію як інваліду війни другої групи відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у розмірі 80 % від суми грошового забезпечення (а.с. 15).
02.04.2018 ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_1 видано довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахування пенсії за нормами, чинними на 01.03.2018 за відповідною посадою.
На підставі пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області 06.04.2018 року здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року у розмірі 70 % від суми грошового забезпечення, зазначеного у довідці Одеського обласного військового комісаріату від 02.04.2018 року.
Листом від 18.09.2018 року № 2152/П-11 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на звернення позивача, повідомило про те, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018р. зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії позивачу з 06.09.2017р. відповідно до довідки військової прокуратури Південного регіону України від 20.11.2017 р. № 18-194 вих-17, виданої на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 657. Такий перерахунок пенсії проведено 16.07.2018 р. з урахуванням грошового забезпечення, яке зазначено в цій довідці, починаючи з 06.09.2017р. Рішення судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії з встановленого судом терміну без обмеження строком, виконуються в межах покладених зобов`язань. А саме, виплати, призначені на виконання судового рішення з встановленого терміну, продовжуються до внесення змін до законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення. Оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018р. не зазначено кінцевої дати дії зобов`язання, а з 24.02.2018р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" позивачу з 01.01.2018р. проведено перерахунок пенсії на підставі наданої Одеським обласним військовим комісаріатом довідки, з урахуванням грошового забезпечення, зазначеного в ній та на умовах і в розмірі, установлених постановою № 103.
Щодо обмеження розміру пенсії відповідач повідомив, що згідно ст. 2 Закону України від 08.07.2011р. № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат), що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Позивач, не погоджуючись з вищезазначеними діями відповідача при перерахунку його пенсії, звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу в органах військової прокуратури, звільнений у запас з посади заступника військового прокурора Одеського гарнізону. Перебуває на пенсійному обліку з 05 січня 1994 р. і отримує пенсію як інвалід війни другої групи в розмірі 80% від грошового забезпечення на підставі ст. 18, п. а ст. 21 Закону № 2262.
Протягом листопада-грудня 2016 року позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про порушення законодавства та перерахунок призначеної пенсії, проте у цьому йому було відмовлено, у зв`язку із чим позивач звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси (справа №521/13072/16-а).
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 09.02.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, позов ОСОБА_1 задоволено:
визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо порушення та зміну строків, порядку та періоду перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії, встановлених Законом Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.92 р. № 2262, постановами Кабінету Міністрів України № 763 від 30 вересня 2015 р. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури, № 505 зі змінами, що внесені Постановою № 763, № 1013 від 09.12.2015 р. Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів;
зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати призначену ОСОБА_1 пенсію із 01 листопада 2015 року замість 01 січня 2016 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 763 від 30 вересня 2015 р. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури, Постанови № 505 зі змінами, що внесені Постановою № 763;
зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати призначену ОСОБА_2 пенсію із 01 січня 2016 року замість 01 вересня 2016 року згідно постанови Кабінету Міністрі України № 1013 від 09.12.2015 р. Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів;
визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром у 10740 гривень;
після здійснення зазначених перерахунків зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області сплатити ОСОБА_1 кошті, сума яких має бути обчислена як різниця між розміром перерахованої пенсії та сумою фактичних щомісячних виплат у розмірі 10740 гривень за період з 01 січня 2016 року по час винесення судового рішення.
За обставин справи, позивачу пенсія призначена 05 січня 1994 р., а норми статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб у редакції Закону від 01.12.1992 будь-які обмеження щодо максимального розміру пенсій не передбачали. Так само не має ніяких обмежень у спеціальному Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб і на теперішній час.
У відсотковому відношенні, згідно п. а ст. 21 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, пенсія позивачу була обчислена у розмірі 80% від сум грошового забезпечення, та у подальшому процедура та механізм призначення і перерахунку пенсій по інвалідності згідно Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не змінювались.
З огляду на викладене та враховуючи ч.1 ст.58 Конституції України щодо зворотної сили закону, при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, яка діяла на момент призначення пенсії. Порушення цього принципу має наслідком зменшення розміру пенсії, який обчислюється у відсотках, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 22 ч. 1 ст. 58 Конституції України, які є нормами прямої дії, та порушує п. а ст. 21 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 року № 911, який набрав чинності з 01 січня 2016 р., дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.
Згідно з ст. 2 Закону України Про заходи щодо забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року № 3668, який набрав чинності з 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії призначених (перерахованих) відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому пункт 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про заходи щодо забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року № 3668, містить застереження, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Як встановлено судом, позивач отримує пенсію з 05 січня 1994 року, тобто до набрання чинності Законом України Про заходи щодо забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року № 3668.
З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 року № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, відповідно до якого стаття 2 Закону України Про заходи щодо забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року № 3668, встановлювала максимальний розмір пенсії в сумі 10 704 грн.
Відповідно до преамбули Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з ч.3 ст. 1-1 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
З 01 січня 2008 року стаття 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, відповідно до Закону України № 107-VI від 28.12.2007 року (п. 29 розділ ІІ Внесення змін до деяких законодавчих актів України) була доповнена новою частиною, якою було встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування
Ці зміни були визнані неконституційними рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Також рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнані неконституційними положення Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, із змінами, а саме, окрім іншого:
- частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Не зважаючи на рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 та від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, 26 грудня 2016 р. підписаний Президентом України, а 27 грудня опублікований і 01 січня 2017 року набрав чинності Закон Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 1771-VІІІ від 06 грудня 2016 р., нормою підпункту 1 пункту 10 якого в частині 7 ст. 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, яка визнана неконституційною та повністю втратила чинність із 20 грудня 2016 р., слова і цифри у період з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р. замінені словами і цифрами по 31 грудня 2017 р.. Аналогічні зміни внесені до Закону України Про заходи щодо забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року № 3668 та Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 року № 911.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
У дану статтю Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VІ були внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80% від відповідних сум грошового забезпечення.
В подальшому Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року №1166-VII також внесені зміни до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та змінено до 70% максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VІ та Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року №1166-VIІ зміни до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що при перерахунку розміру пенсії на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення за нормами чинними на 01.01.2016 року, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції Україниперебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03.03.2018 у справі №175/1665/17 (2-а/175/41/17) провадження № К/9901/9550/18 та від 24.04.2018 у справі №686/12623/17, провадження № К/9901/849/17.
Зважаючи на те, що позивач набув право на пенсію у розмірі 80 % від суми грошового забезпечення ще 1994р., відповідно до статей 22, 58 Конституції України не допускається звуження права позивача на перерахунок розміру пенсії у меншому відсотковому відношенні.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії з 80 % до 70 % грошового забезпечення під час її перерахунку з 01.01.2018 року.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до пункту Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин.
При вирішенні спору суд враховує, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення Європейського суду з прав людини у справах у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії»).
Потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»).
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» наголосив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Хасан і Чаус проти Болгарії).
Згідно зі ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 129 Конституції України обов`язковість рішень суду, до яких належать і ухвали, визначена як одна з основних засад судочинства.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Таким чином, судове рішення, у тому числі, ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для всіх фізичних та юридичних осіб, підприємств, установ та організацій, а також органів державної влади та їхніх посадових осіб, а тому особа, якій адресоване судове рішення, має в обов`язковому порядку виконати зазначені в ньому вимоги.
Враховуючи наведене, а також встановлені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку призначеної позивачу ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з підвищенням з 01 січня 2018 року розміру складових грошового забезпечення, а саме - окладу за військове звання до 1 340 гривень, надбавки за вислугу років до 35% згідно постанов Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 p., «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 р. з урахуванням інших видів грошового забезпечення; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із 01 січня 2018 року здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії у розмірі 80% (вісімдесят відсотків) грошового забезпечення, обчисленого з таких його видів та розмірів: а). Посадового окладу - 7460,0 грн. б). Окладу за військове звання - 1340,0 грн. в).Надбавки за вислугу років - 35% від посадового окладу та окладу за військове звання - 3080,0 грн. г). Надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 15% від посадового окладу - 1119,0 грн. д). Надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи - 70% від посадового окладу та окладу за військове звання, надбавки за вислугу років - 8316,0 грн. є). Премії 60% від суми вказаних видів грошового забезпечення у розмірі 12 789,0 грн., та сплачувати її без обмеження максимального розміру.
Позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області шляхом виплати грошей компенсувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 254 371,19 гривень, що спричинена йому внаслідок протиправних дій по обмеженню граничного розміру пенсії за період липень 2017 року - вересень 2108 року та ухилення від її перерахунків є необґрунтованим та судом не встановлено підстав для зобов`язання відповідача виплатити кошти позивачу у встановленому розмірі та за вказаний період, тому в їх задоволенні слід відмовити.
Позивачем з цього приводу у позові не вказано будь-яких законних підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
На думку суду, відповідач не довів, що зменшуючи у процентному відношенні розмір пенсії позивача під час її перерахунку, діяв відповідно до закону, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Тому такі його дії є протиправними.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Щодо встановлення судового контролю, то варто зазначити, що в силу положень частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов`язань на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду. У спірних правовідносинах суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем не понесені судові витрати відсутні підстави для компенсування останніх за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо відмови у здійсненні перерахунку та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку призначеної позивачу ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з підвищенням з 01 січня 2018 року розміру складових грошового забезпечення, а саме - окладу за військове звання до 1 340 гривень, надбавки за вислугу років до 35% згідно постанов Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 p., «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 р. з урахуванням інших видів грошового забезпечення.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області із 01 січня 2018 року здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії у розмірі 80% (вісімдесят відсотків) грошового забезпечення, обчисленого з таких його видів та розмірів: а). Посадового окладу - 7460,0 грн. б). Окладу за військове звання - 1340,0 грн. в). Надбавки за вислугу років - 35% від посадового окладу та окладу за військове звання - 3080,0 грн. г). Надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 15% від посадового окладу - 1119,0 грн. д). Надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи - 70% від посадового окладу та окладу за військове звання, надбавки за вислугу років - 8316,0 грн. є). Премії 60% від суми вказаних видів грошового забезпечення у розмірі 12 789,0 грн., та сплачувати її без обмеження максимального розміру.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2018р.
Суддя О.М. Тарасишина
.
скопійовано
-
скопійовано
-
