ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року

м . Кропивницький

справа № 385/31/17

провадження № 22-ц/4809/264/18

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Карпенка О.Л., Мурашка С.І.

секретар судового засідання Савченко Н.В.

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1,

стягувач - ОСОБА_2,

державний виконавець - Петровська Алла Миколаївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області та ОСОБА_2 на ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2018 року у складі судді Терновенко А.В. за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Петровської Алли Миколаївни, стягувач ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на бездіяльність державного виконавця Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Петровської А.М.

Зазначав, що на примусовому виконанні у Гайворонському районному відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження ВП № 45599451 з примусового виконання виконавчого листа № 2/1103/2/2012, видного Гайворонським районним судом Кіровоградської області від 24 вересня 2012 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 69552 грн. 49 коп.

26 листопада 2014 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження. 10 листопада 2015 року винесено постанову про арешт його коштів. 21 березня 2016 року проведено опис та накладено арешт на належну йому ? частину житлового будинку загальною площею 91,52 кв.м, розташованого по АДРЕСА_2, про що складено відповідний акт. 04 квітня 2016 року винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у зазначеному виконавчому провадженні. 11 травня 2016 року проведено оцінку будинку та складено звіт. 16 червня 2016 року ним направлено на адресу державного виконавця заперечення проти звіту про оцінку будинку. 07 вересня 2016 року призначено експерта для здійснення рецензії звіту від 11 травня 2016 року. 22 вересня 2016 року експертом виконано рецензію та 28 вересня 2016 року надано до відділу. 19 жовтня 2016 року ним подано до відділу Державної виконавчої служби клопотання, яким запропоновано в першу чергу звернути стягнення на грошові кошти на його рахунках та рухоме майно на загальну суму 61275 грн. 40 коп. 28 жовтня 2016 року державним виконавцем складено заявку на реалізацію арештованого майна (будинку) та передано до КФ ДП «СЕТАМ». 09 листопада 2016 року на його адресу надійшов лист за підписом начальника відділу державної виконавчої служби, яким у задоволенні його клопотання про звернення стягнення на грошові кошти та рухоме майно відмовлено у повному обсязі у зв'язку з тим, що звернення стягнення на рухоме майно призведе до затягування примусового виконання. Разом з тим, законом передбачена черговість звернення стягнення на майно боржника. Відповідно до ч.1 ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна здійснюється у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Згідно з розрахунком державного виконавця загальний розмір його заборгованості за зведеним виконавчим провадженням складав 78623 грн. 14 коп.

Довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 15 грудня 2016 року № T2P6-4KHI-330J-8O0K підтверджується, що на його рахунок 13 жовтня 2016 року надійшли грошові кошти у сумі 22191 грн. 12 коп. На цей рахунок постановою державного виконавця від 10 листопада 2015 року накладено арешт, тому він подав державному виконавцю заяву про перерахунок цих коштів стягувану, а також 21 листопада 2016 року ним сплачено 56332 грн. на користь відділу ДВС.

Незважаючи на те, що у державного виконавця було достатньо відомостей, що станом на 21 листопада 2016 року ним у повному обсязі виконано рішення суду, на виконання якого звернуто стягнення на належну йому частину житлового будинку, в порушення вимог закону державний виконавець продовжив виконувати рішення суду шляхом звернення стягнення на житло, не вжив заходів щодо перерахування 22291 грн. 40 коп.

23 листопада 2016 року торги не відбулись через відсутність допущених учасників. 13 грудня 2016 року відбулись повторні торги з реалізації будинку. Того ж дня сформовано протокол № 219107 проведення електронних торгів.

Лише 13 грудня 2016 року йому стало відомо, що 21 листопада 2016 року щодо нього державний виконавець відкрив нове виконавче провадження ВП № 52939904 про примусове виконання виконавчого листа № 2-468/11, виданого 29 листопада 2011 року Гайворонським районним судом про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини в розмірі ? частини всіх видів заробітку але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 17 листопада 2011 року до повноліття дитини, тобто до 05 квітня 2018 року і реалізація арештованого майна (будинку) відбулася за цим новим виконавчим провадженням на погашення боргу за аліментами на загальну суму 34591 грн. 15 коп.

Станом на дату проведення торгів, 13 грудня 2016 року, та на дату складання скарги державним виконавцем не проведено списання грошових коштів, замість цього звернуто стягнення на нерухоме майно, належне йому, чим порушено черговість звернення стягнення на майно боржника, його права як учасника виконавчого провадження та право приватної власності.

Внаслідок систематичних незаконних дій та бездіяльності державного виконавця було порушено черговість звернення стягнення на його майно та допущено безпідставну реалізацію на електронних торгах нерухомого майна, належного йому на праві власності, чим порушені його права, як учасника виконавчого провадження.

Він був впевнений, що 21 листопада 2016 року ним у повному обсязі та своєчасно виконано вимоги зведеного виконавчого провадження з врахуванням всіх витрат та виконавчого збору і що підстави для звернення стягнення на будинок відсутні.

Навіть, враховуючи нове виконавче провадження про стягнення аліментів на суму 34591 грн. 15 коп., ним запропоновано рухомого майна на суму, що майже вдвічі перевищує розмір заборгованості по аліментам, а саме 61275 грн. 40 коп.

Державний виконавець, знаючи, що йому невідомо про виконавче провадження про стягнення аліментів та що ним може бути погашена заборгованість без звернення стягнення на будинок, не припинив торги, навмисно допустив реалізацію будинку, чим порушив черговість звернення стягнення на майно боржника.

Оскільки йому не було відомо про виконавче провадження про стягнення аліментів, державний виконавець зобов'язаний був відкласти виконавчі дії та надати йому можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження та/або добровільно виконати вимоги виконавчого документу.

Просив визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Петровської А.М. в частині несписання грошових коштів з арештованого рахунку боржника, не звернення стягнення на рухоме майно боржника, запропоноване у клопотанні 19 жовтня 2016 року на загальну суму 61275 грн. 40 коп., не відкладення виконавчих дій, не доведення до його відома інформації про нове виконавче провадження, ненадання можливості самостійно виконати вимоги виконавчого документу до початку звернення стягнення на нерухоме майно, належне боржнику. Визнати незаконними дії державного виконавця Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Петровської А.М. в частині порушення черговості звернення стягнення на належне йому майно, звернення стягнення на належну йому ? частину будинку.

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2018 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність Державного виконавця Гайворонського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Петровської А.М. в частині:

- не списання грошових коштів, що обліковуються на арештованому рахунку Боржника за реквізитами: рахунок одержувача НОМЕР_6, МФО 305299, Код ЄДРІІОУ одержувача 14360570, Картковий рахунок НОМЕР_7, ОСОБА_1, НОМЕР_1;

- не звернення стягнення на рухоме майно Боржника, запропоноване у клопотанні від 19 жовтня 2016 року на загальну суму 61275,40 гривень;

- не відкладення виконавчих дій;

- не доведення до відома Боржника інформації про нове виконавче провадження, ненадання можливості самостійно виконати вимоги виконавчого документу до початку звернення стягнення на нерухоме майно, належне Боржнику.

Визнано неправомірними дії Державного виконавця Гайворонського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіроворадській області Петровської А.М. в частині:

- порушення черговості звернення стягнення на належне Боржнику майно;

- звернення стягнення на належну Боржнику 1/2 частину житлового будинку загальною площею - 91,52 м^{2, розташованого по АДРЕСА_2}

^{Вирішено питання про розподіл судових витрат.}

Не погоджуючись із вказаною ухвалою Гайворонськиий РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області подав апеляційну скаргу в якій, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставиться питання про скасування ухвали суду з відмовою у задоволенні скарги в повному обсязі.

Зазначено, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Судом не досліджено питання порушення інтересів стягувача у виконавчому провадженні, оскільки не викликано було ОСОБА_2

Звертає увагу, що виконавче провадження, у якому здійснено реалізацію 1/2 частини житлового будинку Боржника, відкрито відповідно до постанови державного виконавця 26.11.2014 року та здійснено виконавчі дії під час дії Закону України «Про виконавче провадження» від 09.03.2011 року, де даний обов'язок та строк перевірки майнового стану боржника не передбачалось, натомість суд невірно посилається на Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, № 1404-УІІІ, який почав діяти лише з 05.10.2016 рок.

Державним виконавцем було здійснено пошук відкритих рахунків боржника, рухомого майна, накладення на нього арешту, потім його розшук - 1 рік - відповідно до вимог Закону, аж потім звернення стягнення на нерухоме майно, тобто будь-які порушення з боку державного виконавця відділу відсутні.

Вказує, що 06.10.2016 року на адресу ПАТ КБ «Приватбанк» направлено платіжну вимогу про списання боргу у 69552,49 грн. на рахунок відділу з арештованого рахунку боржника постановою від 10.11.2015 року.

Дану платіжну вимогу повернуто банком до відділу без виконання, оскільки на думку банку в ній невірно вказано код банку платника, хоча він повністю збігався з даними в постанові від 10.11.2015 року (код банку і в постанові від 10.11.2015 року про арешт коштів і в платіжній вимозі № 41 від 06.10.2016 року зазначено - 305299).

При виконанні даного виконавчого документа державним виконавцем відділу 26.10.2016 року та 16.11.2016 року до ПАТ КБ «ПриватБанк» повторно направлено вимоги про списання коштів з арештованого рахунку ОСОБА_1, однак і по них банківською установою відмовлено у їх задоволенні, хоча платіжні вимоги виставлено на той самий рахунок, із зазначенням того ж коду банківської установи на який державним виконавцем відділу накладено арешт постановою про арешт коштів від 10.11.2015 року та на який (співпадає за всіма реквізитами) боржнику 23.12.2016 року перераховано надлишок коштів, що залишились від реалізації майна у сумі 46968,28 грн. - платіжне доручення № 2510 від 23.12.2016 року.

Згідно виписки по рахунку Гайворонського РВ ДВС наданої Державною казначейською службою України в Гайворонському районі від 26.12.2016 року кошти в сумі 46968,28 грн., як залишок коштів від реалізації майна, згідно платіжного доручення №2510 від 23.12.2016 року перераховано на рахунок боржника з зазначенням ідентичних реквізитів рахунка що й до платіжних вимог від 06.10.2016 року, 26.10.2016 року та 16.11.2016 року, тобто рахунок, МФО та код ЄДРПОУ банку державним виконавцем відділу зазначено вірні. Інші реквізити крім номера рахунка боржником у своєму клопотанні від 18.10.2016 року не повідомлено.

Крім того, майже все перелічене в клопотанні від 18.10.2018 року майно не підлягає реалізації, оцінка даного майна боржником проведена бути не може, відповідно до ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» - таке право надано лише державному виконавцю та суб'єктам оціночної діяльності в конкретних випадках.

Всупереч вимог ч. 7 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_1 у жодний спосіб не сповістив виконавчу службу про наявність у нього на праві власності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення у першу чергу, зокрема, він не повідомив про те, де знаходиться станом на 21.03.2016 рік автомобіль MitsubishiL300, 1987 р.в., НОМЕР_8, належний йому на праві власності, іншого майна попередньої черги відповідно до клопотання від 18.10.2016 року, не з'являвся на виклики державного виконавця

Акт опису та арешту 1/2 частини будинку по АДРЕСА_2 від 21.03.2016 року було надіслано на його поштову адресу у м. Києві рекомендованою кореспонденцією, однак він так і не був оскаржений ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, боржником здійснена проплата рецензування звіту про вартість арештованого майна від 11.05.2016 року, позовних заяв про зупинення виконавчого провадження до моменту його закінчення боржником до суду не подано.

21.11.2016 року на адресу відділу від стягувача надійшов виконавчий документ з відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження № 2-468/11 від 29.11.2011 року виданий Гайворонським р/с Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.

Вказаний виконавчий документ до того перебував на примусовому виконанні у Знам'янському міськрайонному ВДВС, за місцем знаходження бухгалтерії підприємства, де в минулому працював боржник, який в свою чергу не повідомив державних виконавців Знамянського міськрайонного ВДВС про своє фактичне місце проживання після звільнення з роботи чим знову ускладнив виконання рішення суду.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах складеному державним виконавцем Знамянського міськрайонного ВДВС заборгованість за ОСОБА_1 по аліментах станом на 01.11.2016 рік склала 34591,15 грн.

21.11.2016 року, відповідно до ст. 3, 4, 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії яких разом з відповідним розрахунком у 34591,15 грн. боргу надіслано боржнику до виконання та стягувану до відома.

21.11.2016 року винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

Загальна заборгованість за боржником по двом виконавчим провадженням станом на 23.11.2016 рік становила (борг по виконавчому документі № 2/1103/2/2012 від 24.09.2012 року станом на 23.11.2016 рік становив - 20 264,67 грн. та 2 026,47 грн. виконавчого збору та по виконавчому документі № 2-468/11 від 29.11.2011 року виданого Гайворонським р/с Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 34 591,15 грн.) - 57 242,29 грн.

У матеріалах виконавчого провадження наявний акт державного виконавця про відсутність майна попередньої черги на яке можливо звернути стягнення, складений 21.03.2016 року при описі житлового будинку, і про наявність якого наголошено начальником відділу у судовому засіданні 06.07.2018 року.

Вказує, що державним виконавцем відділу вжито всі передбачені законом заходи, щодо повідомлення боржника про наявність на виконанні у відділі виконавчого провадження про стягнення з останнього аліментів.

Звертає увагу, що боржник не був позбавлений можливості ознайомитися з ходом виконавчого провадження і з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, користувачем якого він є як сторона виконавчого провадження, та володів інформацією про ідентифікатор доступу до сайту, адже неодноразово знайомився з матеріалами виконавчого провадження, як при виконанні виконавчого провадження про стягнення з нього коштів, так і міг знайомитися з матеріалами провадження про стягнення аліментів, що раніше виконувалось державними виконавцями Знам'янського МРВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, в постанові про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2014 року (ЄДРВП № 45599451), з якою знайомився ОСОБА_1 неодноразово - роз'яснено право останнього знайомитися з матеріалами виконавчого провадження за адресою в мережі Інтернет, при перегляді якого боржнику стало б відомо що за ним в наявності є ще відкриті виконавчі провадження, які входять у склад зведеного виконавчого провадження № 52223925.

Питання можливості добровільного виконання виконавчого документа про стягнення аліментів боржником судом досліджено не вірно.

Зазначає, що відповідно до витягу з відстеження пересилання поштових відправлень Укрпошти, ОСОБА_1 15.11.2016 року було отримано лист Гайворонського РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області за вих. № 1337 від 09.11.2016 року (який направлено на його адресу рекомендованою кореспонденцією) про відмову в задоволенні клопотання боржника від 18.10.2016 року щодо звернення стягнення на майно запропоноване згідно переліку у клопотанні, також ОСОБА_1 повідомлено згідно даного листа про передачу 1/2 частини його домоволодіння по АДРЕСА_2 до КФ ДП «СЕТАМ» на реалізацію 28.10.2016 року.

Гайворонський РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області додатково повідомляє, що відповідно до перегляду матеріалів виконання даного виконавчого провадження, 18.11.2016 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в приміщенні відділу було здійснено ознайомлення з матеріалами даного провадження з використанням власного фотоапарату, де останній ознайомився з усіма необхідними документами, в тому числі і листом відділу про відмову в задоволенні клопотання боржника від 09.11.2016 року про який йшлося вище.

Посилаючись на ст. 385 ЦПК України вважають, що вбачається пропущення строків на подання скарги на дії та бездіяльність державного виконавця відділу скаржником ще 25.11.2016 року у відповідності до витягу Укрпошти (момент отримання боржником листа відділу 15.11.2016 року) та (або) 28.11.2016 року у відповідності до ознайомлення представника скаржника з матеріалами виконавчого провадження 18.11.2016 року.

Звертає увагу, що боржником акт опису та арешту 1/2 частини будинку по АДРЕСА_2 від 21.03.2016 року, який йому надіслано на поштову адресу у м. Києві рекомендованою кореспонденцією, з наявністю підтвердження його отримання, не був оскаржений у встановленому законом порядку та термін, ОСОБА_1 здійснено оплату рецензування звіту про вартість арештованого майна від 11.05.2016 року, дія щодо направлення заявки на реалізацію 28.10.2016 року 1/2 частини житлового будинку до КФ ДП «СЕТАМ», про яку йому також стало відомо 15.11.2016 року неоскаржувалась.

ОСОБА _2 також подала апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставиться питання про скасування ухвали суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вона була залучена до участі у даній справі. Проте, в судове засідання 06.07.2018 року, де відбулось дослідження всіх доказів у справі, надано пояснення, заперечення, здійснено виступи, вона судом не викликалась, що порушило її конституційні права.

30.07.2018 року відбулось ще одне засідання, на яке її уже викликано до суду, однак нею було подано клопотання про відкладення розгляду на інший день в зв'язку з неможливістю явки до суду, яке судом проігноровано.

Таким чином, суд порушив вимоги процесуального закону щодо належного повідомлення заінтересованої особи про час та місце розгляду справи.

Вважає, що оскаржуване рішення суду слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду І інстанції.

Вказує на те, що суд не дослідив фактів неодноразового порушення її інтересів ОСОБА_1, що суперечить роз'ясненням п 23 постанови № 6 пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2016 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».

Адвокатом ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_1, подано відзив на апеляційні скарги, в якому ставиться питання про залишення апеляційних скарг без задоволення, а ухвали суду без змін.

Гайворонським РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області подано клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши боржника та його представника адвоката ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, представника стягувача адвоката ОСОБА_6, яка підтримала доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Гайворонським РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_2 частковому задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 25.11.2014 року ОСОБА_2 до ВДВС Гайворонського РУЮ на примусове виконання подано виконавчий лист № 2/1103/2/2012 від 24.09.2012 року виданий Гайворонським районним судом Кіровоградської області з відповідною заявою про стягнення з ОСОБА_1 69552,49 грн. заборгованості на її користь.

26.11.2014 року державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої надіслано боржнику до виконання та стягувачу для відома (а.с.10,53,54 т.1).

Відповідно до даної постанови боржнику надано термін на самостійне виконання виконавчого документа до 03.12.2014 року.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 вказаної постанови 03.12.2014 року державним виконавцем відділу винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 6955,25 грн., копію якої направлено до виконання боржнику (а.с.56 т.1).

19.01.2015 року державним виконавцем відділу направлено запити до усіх реєструючих органів державної влади щодо виявлення відкритих рахунків у банківських установах, наявності цінних паперів, рухомого та нерухомого майна боржника на яке можливо звернути стягнення (а.с.57 т.1).

Згідно відповіді Інспекції Держтехнагляду від 19.01.2015 року за боржником сільгосптехніка не значиться (а.с.58 т.1).

Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців № 83402164 від 15.01.2015 року за боржником виявлено будинок по АДРЕСА_2, Кіровоградської області.

Згідно відповіді № 1007858538 від 15.01.2015 року Пенсійного фонду України, боржник в трудових та цивільно-правових відносинах не перебуває (а.с.60 т.1), відповіді № 1007854980 від 15.01.2015 року Пенсійного Фонду України - боржник пенсію не отримує (а.с.59 т.1).

Відповідно листів: № 1008073265 від 16.01.2015 року Державної податкової служби України, платник ОСОБА_1 на обліках в органах ДПС не перебуває, тобто за боржником відкриті рахунки у банківських установах відсутні, № 1008068772 від 16.01.2015 року Державної податкової служби України джерела отримання доходів боржника відсутні (а.с.60 т.1).

Відповідно довідки № 261 від 18.02.2015 року, наданої Гайворонським ЦНППВАЗ УМВС України в Кіровоградській області, за боржником значиться автомобіль Mitsubishi L300, 1987 р.в., днз НОМЕР_8 (а.с.62 т.1).

19.03.2015 року державним виконавцем накладено арешт на вказане майно шляхом винесення відповідно постанови (а.с.67,66 т.1).

Оскільки на території Гайворонського району автомобіль не виявлено, 19.03.2015 року державним виконавцем відділу винесено постанову про розшук майна боржника (даного транспортного засобу) та направлено до УДВС ГТУЮ для відома та подальшого направлення даним адресатом до ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області - для виконання (а.с.65,64 т.1).

10.11.2015 року проведеними виконавчими діями за боржником виявлено відкритий рахунок в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК", тому державним виконавцем відділу винесено постанову про арешт коштів боржника від 10.11.2015 року, яку для виконання надіслано до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.11,69 т.1).

Відповідно до відповіді ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кошти на даному рахунку не обліковуються (а.с.70 т.1).

21.03.2016 року при виконанні даного виконавчого провадження державним виконавцем відділу описано та арештовано майно боржника, а саме 1/2 житлового будинку по АДРЕСА_2, Кіровоградської області (а.с.75-78,74 т.1), копію якого направлено боржнику для відома (інша 1/2 частини даного будинку виділена судом та визнана власністю ОСОБА_2, як майно, що набуте у шлюбі).

25.05.2016 року до Гайворонського РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області надійшов звіт про незалежну оцінку майна боржника від 11.05.2016 року описаного та арештованого відповідно до акту опису та арешту майна від 21.03.2016 року.

26.05.2016 року на адресу сторін виконавчого провадження направлено повідомлення про вартість майна згідно висновку експерта від 11.05.2016 року рекомендованою кореспонденцією з повідомленням (а.с.85,86,89 т.1).

Оскільки на примусовому виконанні у відділі перебувало декілька виконавчих документів, за якими боржником був ОСОБА_1, державним виконавцем відділу відповідно винесено постанову про приєднання даного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 52223925.

28.09.2016. року на адресу боржника по виконавчому провадженню направлено рецензію звіту до висновку експерта від 11.05.2016 року, з зазначенням можливості оскарження оцінки даного майна лише в судовому порядку.

06.10.2016 року на адресу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» направлено платіжну вимогу про списання боргу у 69552,49 грн. на рахунок відділу з арештованого рахунку боржника 10.11.2015 року відповідною постановою про яку йшлося вище (а.с.90,91 т.1).

Дану платіжну вимогу повернено банком до відділу без виконання.

При виконанні даного виконавчого документа державним виконавцем відділу 26.10.2016 року та 16.11.2016 року до ПАТ КБ «ПриватБанк» повторно направлено вимоги про списання коштів з арештованого рахунку ОСОБА_1, однак і по них банківською установою відмовлено у їх задоволенні (а.с.97,102,110 т.1).

28.10.2016 року на адресу КФ ДП «СЕТАМ» направлено заявку на реалізацію описаного та арештованого майна державним виконавцем (а.с.93-95 т.1).

22.11.2016 року на рахунок відділу від боржника надійшли кошти в сумі 56332.00 грн., які були розподілені державним виконавцем по зведеному виконавчому провадженні від 15.06.2016 року.

Борг по виконавчому документі № 2/1103/2/2012 від 24.09.2012 року станом на 23.11.2016 рік становив - 20264,67 грн. та 2026,47 грн. виконавчого збору.

21.11.2016 року на адресу відділу від стягувача надійшов виконавчий документ з відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження № 2-468/11 від 29.11.2011року виданий Гайворонським р/с Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (прибутків) на місяць на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.122 т.1).

Виконавчий документ до пред'явлення перебував на примусовому виконанні у Знам'янському міськрайонному ВДВС, за місцем знаходження бухгалтерії підприємства, де в минулому працював боржник.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах складеному державним виконавцем Знам'янського міськрайонного ВДВС заборгованість за ОСОБА_1 по аліментах станом на 01.11.2016 рік склала 34591,15 грн. (а.с.126 т.1)

Оскільки на примусовому виконанні у відділі уже перебували виконавчі документи про стягнення заборгованостей з ОСОБА_1 дане виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження № 52223925, про що винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 21.11.2016 року (а.с.24,127 т.1).

Кошти в сумі 105014,57 грн., які надійшли від реалізації арештованого майна розподілені державним виконавцем на погашення заборгованості по аліментах в розмірі 35755.15 грн. (заборгованість станом на 01.12.2016 рік), 20264,67 грн. боргу та 2026.47 грн. виконавчого збору по виконавчому документі № 2/1103/2/2012 від 24.09.2012року. Надлишок коштів в сумі 46968,28 грн. які залишилися після погашення заборгованостей за виконавчими документами спрямовано на рахунок боржника (а.с.112-115 т.1).

26.12.2016 року державним виконавцем відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження - повне фактичне виконання виконавчого покумента № 2/1103/2/2012 від 24.09.2012 року (а.с.121 т.1).

Суд першої інстанції відповідно до вимог процесуального закону перевірив дотримання заявником вимог щодо строків звернення зі скаргою і дійшов обгрунтованого висновку про те, що станом на 21 листопада 2016 року боржником було виконано всі вимоги по виконавчому провадженню. Про існування зведеного виконавчого провадження та наявність боргу скаржник мав би дізнатись після вручення йому постанови про відкриття провадження 21.11.2016 року. Оскільки доказів вручення йому постанови відділ ДВС не надав, датою з якої відраховується строк звернення зі скаргою слід вважати дату ознайомлення сторони з виконавчим провадженням - 16.12.2016 року.

Скаржник звернувся зі скаргою 22.12.2016 року, про що свідчить штемпель поштового відправлення на конверті, тобто у 10 денний строк з моменту, коли дізнався про порушене право, у відповідності до ст. 385 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент відкриття провадження в даній справі).

Як вбачається із змісту скарги предметом оскарження є бездіяльність державного виконавця щодо не доведення до відома боржника, який сплатив на рахунок ВДВС 21 листопада 2016 року 56332 грн. та просив перерахувати стягувачу кошти з його рахунку в «Приватбанку» в сумі 22191 грн. 12 коп., чим повністю погашалася заборгована сума, на погашення якої звернуто стягнення на частку житлового будинку, наявність іншого виконавчого провадження, не надання йому можливості самостійно виконати це виконавче провадження та в зв'язку з цим невідкладення виконавчих дій і продаж належного йому майна до отримання ним повідомлення про наявність боргу. Боржник посилається на те, що про наявність іншого виконавчого провадження він дізнався лише 13 грудня 2016 року.

Заявка на реалізацію арештованого майна, яке складається з ? частини житлового будинку для погашення боргу в м.Гайвороні, вул. Незалежності, 22, для погашення боргу в сумі 78623 грн. 14 коп. була надіслана 28 жовтня 2016 року (т.1 а.с.18-20).

Листом від 09 листопада 2016 року ВДВС повідомило боржника про надіслання «Приватбанку» платіжної вимоги про списання арештованих коштів в сумі 22291 грн.40 коп., а також боржник повідомлений, що арештоване майно передано на реалізацію, оскільки цієї суми для погашення боргу недостатньо (т.1 а.с.29).

Таким чином, предметом оскарження є дії та бездіяльність державного виконавця, вчиненні ним після перерахування боржником 21 листопада 2016 року коштів на погашення боргу, тому правове значення для правильного вирішення справи має та обставина, коли ж боржник дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Боржник зазначає, що про наявність виконавчого провадження, відкритого 21 листопада 2016 року, він дізнався 13 грудня 2016 року (т.2 а.с.20-23), ці доводи не спростовані, тому строк подачі скарги слід відраховувати з вказаної дати.

Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби, державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах (далі - державні виконавці).

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на території України.

Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Відповідно до положень статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Законувиконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Аналогічні норми містила ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" (редакція на час проведення виконавчих дій до 05.10.2016 року).

Як роз'яснено у п. 23 постанови № 6 пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2016 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу (частина п'ята статті 52 Закону про виконавче провадження). У будь-якому випадку черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Проте відмову державного виконавця задовольнити зазначену вимогу боржника може бути визнано в судовому порядку необґрунтованою, коли очевидно, що цією вимогою не порушено інтересів стягувача й не ускладнено виконання рішення.

Отже, слід зазначити, що неправомірне не задоволення клопотання боржника про черговість стягнення на майно можливе з боку державного виконавця лише тоді, коли не порушено інтересів стягувача та коли не ускладнено виконання самого виконавчого документа.

Всупереч вимог ч. 7 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016 року) ОСОБА_1 у жодний спосіб не сповістив виконавчу службу про наявність у нього на праві власності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення у першу чергу, зокрема, він не повідомив про те, де станом на 21.03.2016 рік знаходиться автомобіль Mitsubishi L300, 1987 р.в., днз НОМЕР_8, належний йому на праві власності, належності йому майна попередньої черги, не з'являвся на виклики державного виконавця, не повідомив інші рахунки на яких можуть знаходитися кошти, що підтверджується копіями матеріалів виконавчого провадження (а.с. 53-127 т.1).

Стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016 року, що діяла на час накладення арешту на належну боржнику частину будинку) передбачала, що звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Ураховуючи тривалість виконавчого провадження (з 26.11.2014 року) та несумлінне користування боржником наданими йому правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій державним виконавцем з дотриманням ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» (у відповідній редакції) були вчинені дії щодо звернення стягнення на частину належного боржнику будинку.

Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу боржника, зокрема зазначив, що всупереч вимогам п. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець не проводив періодичну перевірку щодо виявлення рахунків боржника.

Окрім цього, після поверненням банком вимоги № 41 від 6.10.2016 року за клопотанням ОСОБА_1 про списання з банківського рахунку НОМЕР_7 коштів в сумі 22291,4 грн., державним виконавцем не вживались жодні заходи для списання коштів.

Таким чином державним виконавцем не дотримано вимоги ст. 48 ч. 2 та ст. 56 ч. 6 Закону України "Про виконавче провадження", що призвело до порушення порядку звернення стягнення.

Ці висновки зроблені судом без урахування обставин та норм законодавства, на які посилався державний виконавець.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виноситься під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч. 1.7 Розділу І Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року та зареєстрованої в Міністерстві України 29.03.2004 року за № 377/8976 (далі - Інструкція кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Відповідно до ч. 1.10 Розділу І Інструкції платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків платників/інкасові доручення (розпорядження) банки приймають незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів та виконують їх у межах залишку коштів згідно з главами 2 та 12 цієї Інструкції.

Відповідно до ч. 1.12 Розділу І Інструкції банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України строк зобов'язаний:

узяти розрахунковий документ платника/стягувача/отримувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком;

надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу/отримувачу про невиконання його розрахункового документа в установлений законодавством України строк (додаток 21);

Відповідно до ч. 2.18 Розділу II Інструкції у разі відмови виконати платіжну вимогу, оформлену стягувачем, обтяжувачем або отримувачем (якщо договірне списання коштів), банк у день її надходження має зробити на її зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої платіжна вимога не може бути виконана, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати цю платіжну вимогу в орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів чи банк, від якого вона надійшла.

Відповідно до ч. 5.2 Розділу V Інструкції відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом.

Примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Відповідно до ч. 5.3 Розділу V Інструкції примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувані (орган державної виконавчої служби (державні виконавці) та приватні виконавці) на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

Відповідно до ч. 5.9 Розділу V Інструкції банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувана незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника і не має права повертати її в разі неподання стягувачем реєстру платіжних вимог.

Банк платника в платіжній вимозі має право робити виправлення в номері рахунку платника, найменуванні та коді банку платника в разі їх зміни з ініціативи банку платника (у зв'язку з реорганізацією банку, зміною в банку правил бухгалтерського обліку, виконанням банком вимог законодавства). Виправлення в платіжній вимозі банк виконує відповідно до

Судом не взято до уваги, що державний виконавець ДВС при списанні грошових коштів з арештованих рахунків боржника є лише стягувачем коштів, а списує їх безпосередньо банківська установа, яка отримала платіжну вимогу, питання щодо не вчинення банком списання грошових коштів заявником не ставилось і судом не розглядалось.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що державним виконавцем, після повернення платіжної вимоги через невідповідність зазначеного МФО, повторно 26.10.2016 року та 16.11.2016 року до ПАТ КБ «ПриватБанк» направлялись вимоги про списання коштів з арештованого рахунку ОСОБА_1, однак банківською установою відмовлено у їх задоволенні (а.с. 97, 102, 110 т.1).

Встановлено, що лише 18.10.2016 року боржником ОСОБА_1 було подано клопотання з пропозицією про першочергове звернення стягнення на запропоноване майно, із запропонованою ним ціною (а.с.27-28 т.1).

Начальником Гайворонського відділу ДВС РУЮ надано відповідь за №1337 від 09.11.2016 року на вказане клопотання боржника, що задля уникнення затягування проведення виконавчих дій прийнято рішення про направлення матеріалів на реалізацію 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_2 заявку до КФДП «СЕТАМ» направлено 28.10.2016 року. 26.10.2016 року до ПАТКБ «ПриватБанк» надіслано платіжну вимогу про списання арештованих коштів в сумі 22291,40 грн. (а.с.29 т.1).

В суді першої інстанції представник ДВС зазначав, що запропоноване майно не може бути реалізоване, оскільки входить до переліку майна, на яке може бути звернено стягнення за виконавчими документами.

Суд першої інстанції необгрунтовано відхилив вказане посилання ДВС та безпідставно вважав, звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна у відповідності до ст. 50 ч. 1 Закону України "Про виконавче провадження" здійснюються у виключному випадку відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. Дійшов необгрунтованого висновку, що державний виконавець, маючи об'єктивні докази про наявність у боржника коштів та рухомого майна, порушив встановлений Законом порядок виконання та своїми діями порушив черговість звернення, що призвело до незаконного позбавлення особи права власності на нерухоме майно-частку житлового будинку, яке є єдиним житлом для скаржника.

Судом не враховано положення ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» та Додатку про «Перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами», згідно норм яких стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна, засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі), меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім'ю, один холодильник на сім'ю, один телевізор, персональний комп'ютер на сім'ю, один мобільний телефон - на кожну особу.

Згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Акт опису та арешту 1/2 частини будинку по АДРЕСА_2 від 21.03.2016 року було надіслано на поштову адресу боржника у м. Києві рекомендованою кореспонденцією, однак даний акт не був оскаржений боржником у встановленому законом порядку, натомість боржником здійснена оплата рецензування звіту про вартість арештованого майна від 11.05.2016 року, позовних заяв про зупинення виконавчого провадження до моменту його закінчення боржником до суду не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Закон надає право саме державному виконавцеві остаточно визначати черговість стягнення на кошти та інше майно боржника.

Також суд першої інстанції, задовольняючи скаргу, виходив з того, що при виконанні судового рішення державний виконавець хоча і переслідував мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства, зокрема стягувача, однак втручання в мирне володіння майном було вчинене з порушенням національного закону в частині порушення встановленого порядку стягнення, та зважаючи на те, що з дій боржника вбачається намір виконати судове рішення, зокрема часткове перерахування коштів, пропозиції щодо першочергового стягнення, позбавляючи боржника права на майно -1/2 будинку, яке є у сторони єдиним житлом, виконавець порушив "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки встановлено, що у боржника наявне інше житло, за адресою: АДРЕСА_1, в якому на даний час він проживає.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється стягувачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» процесуальний документ - постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження сторонам до відома не надсилається.

Суд першої інстанції вказав, що представник особи, дії якої оскаржуються не надав суду доказу виконання вимоги закону - повідомлення про вручення, при цьому необґрунтовано зазначив, що постанова вважається врученою з моменту відправки, тож порушень закону він не вбачає. Таким чином, боржник був позбавлений можливості після відкриття провадження 21.11.2016 року подати декларацію про доходи та майно, погасити заборгованість добровільно. Тобто за даних обставин, державний виконавець, керуючись ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" для запобігання обмеження прав боржника мав би відкласти проведення виконавчих дій.

Однак, відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» початок примусового виконання рішення полягає у винесенні державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, а отже, будь-які самостійні (добровільні) виконання виконавчого документа поза межами примусового виконання не передбачені.

Крім того, згідно положень ст. 32 Закону Украйни «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.

Боржником не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання вимоги виконавчого документа про стягнення з нього аліментів до відкриття виконавчого провадження Гайворонським РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, не зазначено поважних та об'єктивних причин виникнення заборгованості зі сплати аліментів в сумі 34591,15 грн., не вказано на обставини, що перешкоджали йому скористатися правами, наданими Законом, зокрема щодо відкладення проведення виконавчих дій.

Висновки суду першої інстанції грунтуються на припущеннях.

Суд першої інстанції не зважав, що невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси стягувача, що може призвести до негативних наслідків для нього.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення не відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, обов'язковість виконання судових рішень є складовою права на справедливий судовий захист, невиконання рішення протягом тривалого часу порушує конституційну гарантію прав і свобод стягувача на справедливий судовий захист упродовж розумного строку.

Надмірне та тривале виконання судових рішень органами ДВС, відсутність ефективних виконавчих дій, може призвести до неможливості виконання судового рішення.

Доводи скарги про те, що заходи, спрямовані на реальне виконання судового рішення, здійснювалися державним виконавцем з порушенням вимог закону, без дотриманням прав боржника, спростовуються наявними у матеріалах справи відомостями про хід виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні.

Оскаржувані дії були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і права заявника державним виконавцем не були порушені, що згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Суд першої інстанції при розгляді скарги порушив норми процесуального права, неправильно застосовував норми матеріального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК, є підставами для скасування оскарженої ухвали суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 за її безпідставністю.

Посилання ОСОБА_7 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з розглядом справи за відсутності стягувача у судовому засіданні, не є підставою для направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це не передбачено ст.ст. 374, 376 ЦПК України, якими керується суд апеляційної інстанції, переглядаючи оскаржену ухвалу.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2018 року скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Петровської Алли Миколаївни, стягувач ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко