Справа № 738/1942/18

№ провадження 1-в/738/252/2018

УХВАЛА

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 року м. Мена

Менський районнийсуд Чернiгiвськоїобластiв складi:

суддi - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в м. Мена Чернігівської області в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

представника установи

виконанняпокарань - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

засудженого - ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, посилаючись на те, що він засуджений вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 05 квітня 2013 року за ч.3 ст.153 КК України до 10 років позбавлення волі, на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбування покарання йому зараховано строк попереднього ув`язнення з 24 квітня 2012 року по 05 квітня 2013 року, а ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 15 лютого 2016 року з 24 квітня 2012 року по 18 червня 2013 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. За період відбування покарання в місцях позбавлення волі характеризується позитивно, мав стягнення, які на даний час погашені у встановленому законом порядку, виконує обов`язки працівника швейної дільниці, за сумлінну поведінку та ставлення до праці отримав декілька заохочень, залучається до робіт з благоустрою установи та робіт з поліпшенню житлово-побутових умов, в спілкуванні з представниками адміністрації установи виконання покарань ввічливий, тактовний, приймає участь у культурно-масових заходах, які проводяться в установі виконання покарань, у реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених «Фізкультура та спорт», яку виконує за планом. З рідних має дружину, двох малолітніх дітей, батька, сестру та хвору на онкологічне захворювання матір, яка потребує його допомоги, вину у вчиненому злочині визнав повністю, розкаявся у вчиненому, просить звільнити його від відбування покарання умовно-достроково.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_6 підтримали клопотання, просили його задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_3 протягом останніх трьох років позитивно характеризується, діючих стягнень не має, вдома його чекає сім`я, хвора мати, а тому є всі підстави для умовно-дострокового звільнення.

Представник установи виконання покарань пояснив, що 31 серпня 2018 року комісією засудженому ОСОБА_3 було відмовлено в застосуванні пільги, передбаченої ст. 81 КК України, з підстав не доведення останнім свого виправлення, вважає умовно-дострокове звільнення засудженого на даний час передчасним, оскільки останній лише стає на шлях виправлення.

Прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення, посилаючись на те, що поведінка засудженого свідчить лише про те, що він стає на шлях, а не довів своє виправлення.

Представник спостережної комісії Менської районної державної адміністрації, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч.5 ст.539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Заслухавши пояснення засудженого, його захисника, думку представника установи виконання покарань, прокурора, дослідивши матеріали клопотання та вивчивши матеріали особової справи, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 засуджений вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 05 квітня 2013 року за ч.3 ст.153 КК України до 10 років позбавлення волі. На підставі ст.72 КК України засудженому зараховано в строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення з 24 квітня 2012 року по 05 квітня 2013 року.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2013 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно з розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 05 квітня 2013 року набрав законної сили 19 червня 2013 року.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 15 лютого 2016 року засудженому ОСОБА_3 на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк покарання у виді позбавлення волі термін попереднього ув`язнення з 24 квітня 2012 року по 18 червня 2013 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_3 в місцях позбавлення волі перебуває з 14 травня 2012 року. За час перебування в Київському СІЗО режим утримання не порушував, до праці не залучався, стягнень та заохочень не мав.

В ДУ «Менська ВК ( №91)» засуджений ОСОБА_3 відбуває покарання з 10 липня 2013 року.

З поданої ДУ «Менська ВК №91» характеристики на засудженого ОСОБА_3 вбачається, що останній за час відбування покарання в установі зарекомендував себе посередньо: за порушення встановленого порядку відбування покарання отримав десять дисциплінарних стягнень, вісім з яких накладені правами начальника установи, інші правами начальника відділення, останнє дисциплінарне стягнення накладено 17 серпня 2016 року у виді суворої догани за порушення розпорядку дня. На даний час всі накладені дисциплінарні стягнення погашені у встановленому законом порядку, перебував на профілактичному обліку в установі згідно з протоколом №12 від 12 липня 2013 року як схильний до втечі та нападу на працівників адміністрації установи, знятий з обліку відповідно до протоколу №8 від 30 липня 2014 року як схильний до втечі та відповідно до протоколу №6 від 30 червня 2015 року як схильний до нападу на працівників адміністрації установи. На даний час засуджений на оперативно-профілактичних обліках в установі не перебуває. З 17 жовтня 2014 року по 26 січня 2015 року ОСОБА_3 залучався на добровільних засадах в бригаду по розвантаженню дров, за результатами роботи заохочень не мав. Згідно з наказом №24 від 26 квітня 2016 року був працевлаштований робітником швейної дільниці установи, до роботи ставився посередньо, за невихід на роботу наказом №31 від 20 травня 2016 року був звільнений з даної посади. З 02 листопада 2016 року по 25 травня 2017 року ОСОБА_3 був працевлаштований робітником їдальні установи, до своїх обов`язків ставився добросовісно, за сумлінну поведінку та ставлення до праці отримав одне заохочення. Згідно з наказом №34/ЗС від 08 вересня 2017 року і по даний час засуджений виконує обов`язки працівника швейної дільниці установи, поставлені завдання виконує вчасно, за сумлінну поведінку та ставлення до праці отримав два заохочення. Залучається до робіт з благоустрою установи та робіт з поліпшення житлово-побутових умов у гуртожитку відділення, до виконання робіт відноситься сумлінно, за що отримав заохочення, подає позитивний приклад іншим засудженим. Заходи виховного та культурно-масового характеру, які проводяться в установі та відділенні відвідує, реагує на них позитивно. Товариські зв`язки підтримує з засудженими різної спрямованості, до негативних вчинків інших засуджених ставиться байдуже. Приймає участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених «Фізкультура та спорт», яку виконує за планом.

Рішенням комісії при МВК №91 з питань застосування пільг до засуджених установи згідно з ст.81 КК України від 31 серпня 2018 року засудженому ОСОБА_3 було відмовлено в застосуванні до нього умовно-дострокового звільнення, оскільки останній не довів своє виправлення (а.о.с.217, 218).

На засіданні спостережної комісії Менської районної державної адміністрації 19 вересня 2018 року було розглянуто клопотання засудженого ОСОБА_3 щодо можливості застосування до нього пільги у виді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та прийнято постанову №101 (протокол №33 від 19 вересня 2018 року) про передчасність застосування до засудженого ОСОБА_3 такої пільги.

Відповідно до ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, при цьому фактично відбув необхідну частину призначеного судом покарання.

З вищенаведенихположень законупро кримінальнувідповідальність вбачається,що головноюпередумовою длязвільнення особиумовно-достроковоє неформальний спливпевної частинистроку покарання,а фактвиправлення засудженоїособи,яке вонадовела своєюсумлінною поведінкоюта ставленнямдо праці,а такождосягнення цілейпокарання.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 26 квітня 2002 року „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким орієнтує суди нижчих ланок на те, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.

Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутностіпорушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Сумлінне ставлення до праці насамперед передбачає, що особа бере участь у суспільно-корисній праці та добросовісно виконує трудові обов`язки, покращує кількісні та якісні показники виконуваної роботи, підвищує виробничу кваліфікацію, бережно ставиться до обладнання та інструментів, дотримується правил охорони праці та техніки безпеки.

Застосування до засудженого умовно - дострокового звільнення передбачено дискреційною нормою Кримінального Кодексу України, тобто, не є обов`язком суду, а є правом, яке полягає у попередньому вивченні всіх даних про особу для прийняття правильного, законного рішення, з урахуванням власного внутрішнього переконання.

З наявної в матеріалах справи характеристики вбачається, що ОСОБА_3 в установі виконання покарань характеризується посередньо, має десять стягнень, які погашені у встановленому законом порядку, однак на противагу цьому отримав лише чотири заохочення, протягом року перебував на профілактичному обліку в установі як засуджений, який схильний до втечі, та протягом двох років, як засуджений, який схильний до нападу на працівників адміністрації установи.

Посилання сторонизахисту нате,що засуджений ОСОБА_3 не маєдіючих стягненьта відбув визначену законом частину покарання, а тому заслуговує на умовно-дострокове звільнення, на думку суду, є необґрунтованими, оскільки, вказані обставини не є визначальними під час вирішення питання про умовно-дострокове звільнення, а таке рішення ухвалюється судом з врахуванням поведінки засудженого за весь час відбування покарання і якщо останній сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Так, беручи до уваги характеристику засудженого за весь період відбування ним покарання, вбачається наявність позитивних змін у його поведінці з 2017 року, зокрема, залучення до суспільно корисної праці на швейній дільниці підприємства, отримання ним протягом 2017-2018 років чотирьох заохочень за сумлінну поведінку та ставлення до праці, що свідчить про те, що засуджений ОСОБА_3 лише стає на шлях виправлення, але не доводить його виправлення та готовність до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві за межами установи.

Враховуючи зазначені вище обставини в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав однозначно стверджувати про виправлення засудженого ОСОБА_3 , оскільки його поведінка за весь час відбування покарання не завжди була сумлінною, а відбутий ним строк покарання хоч формально і узгоджується з вимогами ст. 81 КК України, проте в даному випадку є недостатнім для об`єктивного висновку щодо виправлення останнього.

Керуючись ст. 81 КК України, ст.537, 539 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, азасудженимв той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 07 грудня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1