ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7246/17 Головуючий у І інстанції Мазур А.С.

Суддя-доповідач Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене протоколом № 2 засідання Комісії для розгляду питань пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 24.02.2017 року в частині відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 з повідомленням органів виконавчої влад; зобов`язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути на Комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи подані документи щодо встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 з урахуванням висновків суду, викладених у даній постанові.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комісією для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відмовлено у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3 у зв`язку з тим, що с. Неданчичі Ріпкинського району Чернігівської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а не до зони відчуження, згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УССР від 23.07.1991 року № 106.

Однак, на думку, Позивача, дана відмова є протиправною, оскільки відповідачем не враховано всі обставини справи: а саме, те, що позивач приймав участь у роботах по реконструкції залізничної колії «Чернігів-Янів» не в с. Неданчичі, а на ст. Неданчичі пункті дезактивації ст. Пересадочна, який відноситься до зони відчуження.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі Позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Позивач зазначає, що суд першої інстанції при вирішення справи неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи; висновки викладених у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, відповідно до довідки № 17 від 25.01.2016 року ОСОБА_1 з 01.07.1988 року по 30.09.1988 року працював в зоні відчуження: ст. Неданчичі пункт дезактивації ст. Пересадочна, виконував роботи по реконструкції залізничної лінії «Чернігів-Янів», згідно довідки по місцю роботи з 01.07.1988 року по 30.09.1988 року ОСОБА_2 працював в населеному пункті Посудово (корпус дезактивації).

ОСОБА_1 відповідно до Реєстру всіх категорій постраждалого населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Святошинського району м. Києва перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, як учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС категорії 3.

11 березня 1993 року ОСОБА_1 було видано посвідчення учасника ліквідації на Чорнобильській АЕС у 1988 році (категорія 3) серія НОМЕР_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення.

25 лютого 2016 року ОСОБА_1 з метою отримання пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою щодо передачі особової справи за місцем реєстрації та проживання, та в подальшому видачі дублікату посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорії 3, серії А.

14 квітня 2016 року листом № 4639/35-02/15 Позивачу повідомлено, що в 2014 році було зроблено запит до ДП «Будівельного управління ВАТ тресту «Південзахідтрансбуд», відповідно до листа зазначеного підприємства від 20.05.2014 № 19 Комісією для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 07.08.2014 (протокол №8) визнано видачу ОСОБА_1 посвідчення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3, серії А, безпідставною, у зв`язку з відсутністю документів про роботу останнього в зоні відчуження, у зв`язку з чим, на підставі наданих документів, не було підтверджено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та не видано дублікату посвідчення категорії 3, серії А.

05 липня 2016 року Позивач повторно звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації із вимогою направити подання до Комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з долученням особової справи та додаткових документів, які отримані позивачем з ТОВ «Українська Архівна компанія-Архів», а саме: копії листа Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації № 4639/35-03/15 від 14.04.2016, копії довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за 1986-1990р.р. (вих. № 25/01/16 від 25 січня 2016 року), копії довідки № 17 від 25.01.2016 про термін перебування, характер та місце виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987-1989 роках, учасника ліквідації ЧАЕС 2, яка видана на підставі Табеля на оплату 100% тарифної ставки за роботу в 30 км зоні на реконструюванні залізничної колії «Чернігів-Янів» в 1988 році та розрахунково-платіжні відомості нарахування заробітної плати за 1988 рік.

07 липня 2016 року Позивач направив заяву до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації в якій просив надати дублікат до посвідчення категорії 3 серії А та зазначив. Що з 01.07.1988 року по 30.09.1988 року перебував у зоні відчуження ст. Неданчичі пункт дезактивації ст. Пересадочна.

04 серпня 2016 року згідно витягу протоколу № 7 комісія прийняла рішення про доопрацювання особової справи ОСОБА_1 та направлення запитів до ТОВ "Українсьа Компанія - Архів" стосовно надання первинних документів за роботу в зоні відчуження за 1988 рік, крім того, до Державного Архіву міста Києва, щодо правомірного зберігання та надання документів вищезазначеним товариством, та ухвалила повернутися до розгляду справи після отримання відповідей.

08 серпня 2016 року на виконання рішення комісії, Управління праці та соціального захисту Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації листом № 9732/35-01/15 звернулося до ТОВ "Українська Архівна Компанія - Архів", яке листом від 03.10.2016 року № 03/10/16 повідомило Управління праці та соціального захисту населення Святошинської адміністрації у місті Києві про те, що документи знаходяться на зберіганні в Українській Архівній Компанії згідно договору № 10456 від 11.09.2014 року.

08 серпня 2016 року Управління праці та соціального захисту Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації листом № 9731/35-01/15 звернулося із запитом про надання інформації до Державного архіву міста Києва.

28 жовтня 2016 року Державний Архів міста Києва листом № 02-12/у-354, 374/2321 повідомив про правомірність зберігання документів ТОВ "Українська Архівна Компанія - Архів".

11 листопада 2016 року згідно витягу із протоколу № 10 комісія повторно розглянула матеріали справи ОСОБА_1 та прийняла рішення про доопрацювання в частині направлення запиту до Державного агентства України з управління зоною відчуження щодо віднесення ст. Неданчичі пункт дезактивації ст. Пересадочна до зони відчуження.

15 грудня 2016 року Державне агентство України з управління зоною відчуження №3985/4 повідомило Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної місті Києві державної адміністрації, що відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 року № 106, населений пункт Неданчичі (на території якої знаходиться однойменна станція) Ріпкинського району Чернігівської області віднесено до гарантованого добровільного відселення. В районі зупинного пункту Капоранка Брагинського району Гомельської області була побудована станція «Пересадочна» з пристроями для дезактивації рухомого складу. З 1991 року, у зв`язку зі зниженням рівнів радіоактивного забруднення, станція «Пересадочна» закрита, дезактиваційне обладнання демонтовано. Для підтвердження віднесення станції «Пересадочна» до зони відчуження запропоновано звернутися до Департаменту з ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС Республіки Білорусь.

21 грудня 2016 року Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації звернулося до Департаменту з ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС Республіки Білорусь «надати роз`яснення чи відноситься до зони відчуження ст. Неданчичі пункт дезактивації ст. Пересадочна».

03 лютого 2017 року Департамент з ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС Республіки Білорусь листом № 04 - 23/172 повідомив Управління про відсутність архівних документів про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС гр. ОСОБА_3 . По наявній у Департаменті інформації населений пункт Неданчичі Ріпкинського району Чернігівської області належить до зони гарантованого добровільного відселення, згідно Переліку населених пунктів, до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 року № 106.

27 лютого 2017 року листом № 3269/35-02/15 Позивачу повідомлено, що рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яке оформлене протоколом №2 від 24.02.2017, відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з підстав того, що с. Неданчичі Ріпкинського району Чернігівської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, а не до зони відчуження.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його соціальні права, звернувся із адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги Позивача є неправомірними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), Законом УРСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи від 27.02.1991 року № 791а-XII (далі Закон 791а-XII).

Згідно із ч.1 ст. 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 14 Закону № 796- XII визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів; на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.

Статтею 15 Закону № 796-XII встановлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

При цьому, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51 (далі Порядок ).

Згідно з пунктом 2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає

право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 10 Порядку посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: посвідчення про відрядження в зону відчуження; військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження, довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

ОСОБА_1 у 1993 році Київською державною адміністрацією було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 серії НОМЕР_1 від 11.03.1993 року на підставі заяви про видачу посвідчення та копії посвідчення радянського зразку, у зв`язку з чим було рекомендовано ОСОБА_1 надати первинні документи.

Відповідно до пункту 11 Порядку у разі втрати або псування посвідчення замість нього видається дублікат на підставі раніше поданих документів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, а також особистої заяви (з поясненням обставин втрати або псування посвідчення і зазначенням його номера і дати видачі) та публікації в пресі повідомлення про визнання втраченого посвідчення недійсним.

Тобто, в разі втрати посвідчення особи, яка постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, заявник повинен звернутися до органу, що видавав таке посвідчення, або до органу державної влади за місцем проживання із заявою про видачу дубліката посвідчення особи, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи. Видача дубліката здійснюється на підставі раніше поданих документів, відповідно до яких особі було надано статус «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

При дослідженні поданих ОСОБА_1 первинних документів, комісія встановила, що Позивач працював у зоні відчуження на ст. Неданчичі пункт дезактивації ст. Пересадочна, в той час, як с. Неданчичі Ріпнинського району Чернігівського району віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Також, Відповідач зазначив, що станція Неданчичі знаходиться в населеному пункті - Неданчичі, а тому посилання Позивача на розмежування станції та населеного пункту є безпідставними, крім того ст. Неданчичі не відноситься і до пункту дезактивації.

Позивач просив вважати дані твердження необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки останній у період з 01.07.1988 року по 30.09.1988 року працював у якості машиніста бульдозера «Будівельне управління № 143» ВАТ тресту «Південзахідтрансбуд» на пункті дезактивації ст. Капоранка (ст. Пересадочна) на території Брагінського району Гомельської області, Республіки Білорусь.

Проте, колегія суддів погоджується з судом першої про те, вказані твердження є безпідставними, оскільки із поданої Позивачем заяви про видачу дубліката посвідчення від 27.07.2016 року та додатків до неї, вбачається, що позивач на розгляд комісії подав документи про роботу в зоні відчуження на ст. Неданчичі, пункт дезактивації Пересадочна, а саме: довідку № 17 від 25.01.2016 та № 25/01/16 від 25.01.2016 (а.с. 98).

Суд першої інстанції встановив, що Позивач працював на ст. Неданчичі, пункт дезактивації ст. Пересадочна. Дане також підтверджується поданою Позивачем копією реєстрації довідок за роботу в населених пунктах Чорнобиль, з якої вбачається, що ОСОБА_1 у 1988 році працював на станції Пересадочна.

За таких обставин, наявні підстави дійти висновку про те, що Позивач дійсно працював на станції Пересадочна, яка за даними довідки знаходилася на ст. Неданчичі.

Проте, довідки № 17 від 25.01.2016 року населеного пункту, в якому працював Позивач не зазначено.

З вищевказаного слідує, що підставою для видачі посвідчення, а також його дублікату є надання документів, із зазначенням обов`язкових даних, до яких відноситься кількість днів роботи в зоні відчуження та населений пункт, оскільки на підставі вказаних відомостей комісія встановлює (підтверджує) статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та осіб, віднесених до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що комісія правильно керувалася наданою Позивачем довідкою про оплату праці № 17, виходячи з того, що станція Неданчичі знаходиться у населеному пункті Неданчичі.

Так, статтею 5 Закону України «Про географічні назви» передбачено, що назви залізничних станцій, портів, пристаней, аеропортів та інших об`єктів транспорту, як правило, повинні бути похідними від назв населених пунктів або їхніх частин, у яких або поряд з якими вони розташовані.

Зазначені об`єкти транспорту, розташовані поза населеними пунктами, як правило, найменовуються з урахуванням назв найближчих значних географічних об`єктів.

Отже, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що комісією для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи зроблено правильний висновок, що назва залізничної станції є похідною від назви населеного пункту, а відтак, рішення про відмову у видачі дубліката посвідчення прийнято в межах та на основі поданих Позивачем документів, з чим погоджується і колегія суддів.

Крім того, законодавством не передбачено окремого переліку залізничних станцій, які відносяться до зони відчуження, вказаний перелік визначається за населеними пунктами.

За приписами частини 1 статті 1 Закону № 791а-XII до територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, в межах України належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліматичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення понад 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік, і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на необхідність обмеження додаткового опромінення населення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення його нормальної господарської діяльності.

Межі цих зон установлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з Національною академією наук, центральними органами виконавчої влади, сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, безпеки використання ядерної енергії, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення, на основі експертних висновків.

Так, постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 року № 106 „Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до вказаної постанови с. Неданчичі відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Також, Позивач не заперечував той факт, що село Неданчичі, як населений пункт, відносяться до зони гарантованого добровільного відселення, однак зазначив, що станція Неданчичі пункт дезактивації станція Пересадочна відноситься саме до зони відчуження.

Згідно з довідкою Мінчорнобиля України № 714/6-4 від 29.10.1992 року, що наявна в матеріалах справи, вбачається, що відповідно до Закону Республіки Білорусь «Про соціальний захист громадян, які постраждали від катастрофи на Чорнобильській АЕС» населені пункти Посудово і Колибань Брагинського району Гомельської області, а також територія, розташована між ними, відносяться до зони евакуації / відчуження.

За приписами пункту 5 Порядку до пунктів дезактивації техніки і санітарної обробки населення належать пункти у межах сіл Діброви Поліського, Дитяток і Старих Соколів Іванківського районів, на аеродромах Чернігівського вищого військового училища льотчиків у місті Чернігові і селі Малійках Чернігівського району Чернігівської області та пункт дезактивації залізничного транспорту на станції Вільча Поліського району. Станції Пересадочна, Посудово та Неданчичі за чинним законодавством України не відноситься до зони евакуації чи відчуження.

Пунктом 3 Типового положення "Про комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 06.08.2003 року № 218 у своїй діяльності комісії керуються законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, цим Положенням, наказами Міністерства праці та соціальної політики України та інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з частино 1 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що суб`єкт владних повноважень, приймаючи рішення, діяв відповідно до законодавства України, яке регулює дані правовідносини та на підставі зібраних доказів.

За таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 06.12.2018 року.