ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/7128/16 Суддя (судді) першої інстанції: Букіна О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьмишиної О.М.,

суддів Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Києві Національної поліції України, Інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Березюка Ігоря Сергійовича про визнання дій протиправними та скасування акту огляду, -

У с т а н о в и л а:

ОСОБА _2 звернувся у суд із позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві Національної поліції України (далі - відповідач 1), інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Березюка І.С. (далі - відповідач 2), у якому просив визнати протиправним рішення відповідача 2 щодо тимчасового затримання і доставлення транспортного засобу «Mitsubishi Lancer» з д.н.з. НОМЕР_1 на спеціальний майданчик, а також скасувати акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 06 лютого 2016 року.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що транспортний засіб позивача суттєво не перешкоджав дорожньому руху та на пропозицію усунути порушення на місці працівники поліції відмовили та не допустили позивача до транспортного засобу шляхом блокування. Також, позивач вказує на те, що після незаконного заволодіння транспортним засобом працівники поліції не склали жодного документу, не повідомили позивача, куди буде доставлено його транспортний засіб, не надали позивачу змоги зв'язатися з іншою особою та не вжили ніяких заходів для повернення транспортного засобу позивача до постійного місця дислокації. Окрім того, позивач наголошує, що працівники поліції використали форму акту затримання, яка не передбачена чинним законодавством.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення умотивовано тим, що факт того, що належний позивачу автомобіль було припарковано у порушення вимог п.п «г» п. 15.9 ПДР України підтверджено матеріалами справи, оглянутим у судовому засідання записом відеокамери та не заперечувалося самим позивачем. Приймаючи до уваги те, що позивач, як законний власник, відмовився надавати реєстраційні документи на автомобіль, дії відповідача щодо тимчасового затримання транспортного засобу узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тими ж доводами, що і позовна заява. Окрім того, позивач посилається на те, що протокол відповідачем не складався та справа про адміністративне правопорушення відсутня, тому «евакуація» транспортного засобу здійснювалася поза межами встановленої законом процедури, що є порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції установлено, що 06.02.2016 року інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в м. Києві лейтенантом поліції Березюк І.С. о 17 год. 20 хв. було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу «Mitsubishi Lancer» з д.н.з. НОМЕР_1, відповідно до якого, затримання транспортного засобу було здійснено у зв'язку з порушенням водієм п.15.9 «г» ПДР України, ч.3 ст. 122 КУпАП.

На підставі вказаного акту транспортний засіб «Mitsubishi Lancer» з д.н.з. НОМЕР_1 переміщено на спеціальний майданчик.

Уважаючи рішення щодо тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик, а також акт огляду і тимчасового затримання протиправними, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про дорожній рух» законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

За статтею 14 цього Закону учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.1.5 Правил дорожнього руху України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Відповідно до п.п «г» п. 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м. від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Відповідно до ч.1 ст. 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене частиною третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху) працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі.

Згідно з п. 1 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1102 (в редакції чинній на час затримання спірного автомобіля) (далі Порядок), цей Порядок визначає процедуру тимчасового затримання, зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках та їх повернення.

Відповідно до п. 2 Порядку тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.

За пунктом 3 Порядку доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов'язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими територіальним органом Національної поліції укладені в установленому порядку договори.

Відповідно до пункту 4 Порядку після прибуття евакуатора поліцейський у присутності двох свідків і представника підприємства, установи або організації, яким належить евакуатор, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу із зазначенням: дати, часу, місця порушення і підстави для тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; посади, місця роботи, прізвища, імені та по батькові особи, яка приймає рішення про тимчасове затримання і доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; типу, марки, державного реєстраційного номера, переліку візуальних недоліків та пошкоджень транспортного засобу, що тимчасово затримується і доставляється на спеціальний майданчик чи стоянку; найменування, місцезнаходження та номера телефону підприємства, установи або організації, які доставляють транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку, державного реєстраційного номера евакуатора; адреси місця зберігання транспортного засобу; посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.

Зазначений акт підписують присутні під час його складання особи: особа, яка прийняла рішення про тимчасове затримання транспортного засобу, особа, що виконує роботи з доставлення такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, два свідки, а також водій і страховий комісар у разі їх присутності.

Відповідно до п. 12 Порядку повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення у разі їх складення. Повернення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за вимогою державного виконавця.

Розмір плати за транспортування і зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках) розраховується у відповідності до Наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року № 967/1218/869.

Згідно п.8 вказаного порядку про місце зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу поліцейський повідомляє водієві під час складання протоколу про адміністративне правопорушення або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, а в разі його відсутності - до чергової частини територіального органу Національної поліції.

З матеріалів справи убачається, що в судовому засіданні суду першої інстанції позивач пояснив, що дійсно автомобіль був припаркований на проїзній частині, на місці виявлення вчиненого правопорушення він був відсутнім, при цьому визнав, що відмовився надавати інспектору реєстраційні документи на автомобіль та зазначати свої паспортні дані. Також, вказав, що автомобіль було припарковано близьким йому родичем, тому він відмовився зазначити його паспортні дані, посилаючись на вимоги Конституції України.

Апеляційним судом переглянуто, наявний в матеріалах справи диск із відеозаписом із місця події, з якого також убачається, що автомобіль НОМЕР_2 стояв на пішохідному переході та створював перешкоди дорожньому руху, а позивач, який був присутній під час складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, пропонував працівникам поліції перепаркувати автомобіль. При цьому, позивач відмовився надавати працівникам поліції будь-які документи, які б встановлювали його особу та підтверджували факт належності йому вказаного автомобіля.

Отже, оскільки автомобіль був припаркований з порушенням вимог п.п «г» п. 15.9 ПДР України, перешкоджав дорожньому руху, та позивач відмовився надавати реєстраційні документи на автомобіль, дії відповідача 2 щодо тимчасового затримання транспортного засобу є обґрунтованими.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання позивача на те, що протокол відповідачем не складався та справа про адміністративне правопорушення відсутня, тому «евакуація» транспортного засобу здійснювалася поза межами встановленої законом процедури, з огляду на наступне.

Судом установлено, що відповідачем протокол про порушення позивачем ПДР не складався та постанова у справі про адміністративне правопорушення не виносилася.

Разом із тим, згідно п. 8 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Оскільки позивачем не було надано працівникам поліції документи щодо його особи та належності автомобіля йому на праві власності чи користування, а також те, що працівниками поліції було виявлено автомобіль, припаркований з порушенням вимог ПДР, як стверджує позивач іншою особою, у відповідача 2 були відсутні підстави порушувати справу про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Посилання апелянта на те, що працівники поліції використали форму акту затримання автомобіля, яка не передбачена чинним законодавством із зазначенням ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки у вказаному акті містяться усі відомості, передбачені Порядком, та використання іншого бланку не спростовує того факту, що автомобіль суттєво перешкоджав дорожньому руху (створював загрозу безпеці руху).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що дії відповідач 2 щодо тимчасового затримання транспортного засобу відповідають вимогам чинного законодавства, у тому числі Порядку, тому підстави для визнання таких дій протиправними відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

О.М. Кузьмишина

суддя

Л.О. Костюк

суддя

О.Є. Пилипенко