Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2018 року № 826/11565/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»

до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі

третя особа Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

про визнання протиправними та скасування рішення від 02 липня 2018 року

№СП-391/2018/4411-05,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, третя особа - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 02 липня 2018 року №СП-391/2018/4411-05 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту».

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», а викладена у ньому інформація – не відповідає дійсності, зокрема, у частині факту значного зростання обсягів імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму, наявності непередбачуваних обставин такого зростання та факту заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2018 року призначено розгляд справи за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче засідання.

28 серпня 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено про дотримання вимог чинного законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення та про помилковість висновків позивача у частині відсутності факту значного зростання обсягів імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму, непередбачуваних обставин такого зростання та факту заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику.

30 серпня 2018 року та 14 вересня 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення у яких Міністерство економічного розвитку і торгівлі України вказує на дотримання відповідачем процедури прийняття рішення та на відсутність у позивача права на звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 листопада 2018 року, в якому було оголошено перерву до 27 листопада 2018 року.

У судовому засіданні 27 листопада 2018 року, суд на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 червня 2017 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі в Україні зареєстровано заяву Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Перше хімічне об’єднання» про порушення та проведення спеціального розслідування з метою застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження (далі – Заява) (а.с. 31-55, Т.1).

31 липня 2017 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі прийняла рішення №СП-377/2017/4411-05 «Про порушення та проведення спеціального розслідування з метою застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження» (далі – Рішення №СП-377/2017/4411-05) (а.с. 5-6, Т.3).

10 серпня 2017 року в газеті «Урядовий кур’єр» опубліковано Повідомлення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі «Про порушення та проведення спеціального розслідування з метою застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження» з посиланням на Рішення №СП-377/2017/4411-05 (а. с. 28-30, Т.1).

02 липня 2018 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі за результатом розгляду звіту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, матеріалів та Основних висновків про результати проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму, прийняла рішення №СП-391/2018/4411-05 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту» (далі – Рішення №СП-391/2018/4411-05), яким встановила таке:

1. Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром», Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Перше хімічне об’єднання» є належним національним товаровиробником у розумінні п. 11 ст. 1 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», оскільки їх частка в загальному виробництві товару в Україні за період розслідування становила понад 50%;

2. Товар, який виробляється національним товаровиробником є подібним до товару, що є об’єктом розслідування.

3. Застосовано спеціальні заходи щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту станом на три роки шляхом запровадження режиму квотування імпорту в наступних обсягах: в перший річний період, що розпочинається з 01 вересня 2018 року і закінчується 31 серпня 2019 року для Республіки Білорусь – 30769 т., Російської Федерації – 8631 т., інших країн – 4316 т.; в другий річний період, що розпочинається з 01 вересня 2019 року і закінчується 31 серпня 2020 року для Республіки Білорусь – 32307 т., Російської Федерації – 9063 т., інших країн – 4531 т.; в третій річний період, що розпочинається з 01 вересня 2020 року і закінчується 31 серпня 2021 року для Республіки Білорусь – 33923 т., Російської Федерації – 9516 т., інших країн – 4758 т. (а.с. 210-216, Т. 2).

Вважаючи, що Рішення №СП-391/2018/4411-05 є протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У силу положень ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З системного аналізу зазначених правових норми вбачається, що підставою адміністративного позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доводить факт порушення своїх прав.

При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У той же час, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, зокрема з поміж іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Так, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003680324 від 27 лютого 2018 року, позивач, Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» здійснює такі види діяльності: 19.10 Виробництво коксу та коксопродуктів (а. с. 103, Т.2).

Оскаржуване Рішення №СП-391/2018/4411-05 безпосередньо встановлює спеціальні заходи, які визначають максимально допустимі обсяги імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму.

Як вбачається зі змісту матеріалів спеціального розслідування, зокрема з Основних висновків Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, позивач заявлений та зареєстрований, як заінтересована сторона – «споживач».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», сторона заінтересована - будь-яка особа, яка повідомила центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики (далі - Міністерство) про свою заінтересованість в участі у спеціальному розслідуванні відповідно до частини другої статті 9 цього Закону та яка бере активну участь у спеціальному розслідуванні шляхом подання в письмовій формі доказів або іншої інформації, достатньої для цілей цього розслідування.

За твердженнями позивача, останній використовує сірчану кислоту для очищення коксового газу, що виробляється в процесі коксування. Обсяг постачання сірчаної кислоти повинен забезпечувати роботу сульфатного відділення заводу для очищення всього обсягу коксового газу, що утворюється.

Як вбачається з пояснень позивача, поданих до суду 27 листопада 2018 року, та доданих до них доказів, припинено поставки кислоти сірчаної Приватному акціонерному товариству «Авдіївський коксохімічний завод» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Торгсервіс».

Так, відповідно до договору №849/16 від 29 грудня 2016 року та специфікації №23 від 30 жовтня 2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Торгсервіс» повинна була поставити у листопаді 2018 року позивачу 1860 тон сірчаної кислоти.

Згідно з інформацією щодо публічних закупівель Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Торгсервіс», остання не є виробником кислоти сірчаної, а виступає посередником, що отримує товар від Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Сторонами не заперечується та матеріалами справи підтверджується, що Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» є імпортером кислоти сірчаної в Україну, відповідно до інформації, викладеної у листі Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» №1216 від 11 червня 2018 року.

Таким чином, у зв’язку з викладеними фактами, у позивача виникає дефіцит сірчаної кислоти для здійснення власної господарської діяльності.

Отже, обмеження обсягів імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму безпосередньо впливають на особливості здійснення господарської діяльності позивачем та, як наслідок, порушує його права як юридичної особи, що використовує у своїй діяльності відповідні хімічні речовини.

Таким чином, у позивача наявне право на звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування Рішення №СП-391/2018/4411-05.

Крім зазначеного, суд звертає увагу на те, що 10 серпня 2018 року позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із заявою №04-01/13/1281-4696 щодо оформлення ліцензії на імпорт сірчаної кислоти.

Проте, заява позивач була повернута листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 серпня 2018 року №4101-13/35328-07.

Тобто позивач позбавлений можливості задовольнити власні виробничі потреби іншим способом, крім оскарження у судовому порядку Рішення №СП-391/2018/4411-05.

Більш того, оформлення ліцензії на імпорт товару щодо якого застосовуються спеціальні заходи – право суб’єкта господарювання, а не законодавчо встановлений обов’язок останнього.

Розглянувши мотиви позовної заяви про помилковість тверджень відповідача у частині факту значного зростання обсягів імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму, наявності непередбачуваних обставин такого зростання та факту заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, то суди в наведеній категорії справ мають право і зобов'язані перевіряти обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача.

Наведене узгоджується з передбаченим п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті. За загальним правилом, суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, законодавець чітко визначив підстави для оскарження та скасування рішення суб’єкта владних повноважень, такі підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.

Як вбачається зі змісту Рішення №СП-391/2018/4411-05, Комісією надано оцінку таким фактам: обсяги виробництва продукції та обсяги імпорту, характеристикам товару, рівню шкоди національному виробнику, наявності непередбачуваних обставин та іншим оціночним поняттям.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі є органом державного регулювання зовнішньо-економічної діяльності, який здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.

За змістом Закону України ««Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» (ч. 7, 8 ст. 5), рішення Комісії приймаються простою більшістю голосів, у окремих випадках – кваліфікованою більшістю (двома третинами голосів). Норми зазначеного Закону України визначають ряд критеріїв з огляду на які Комісія встановлює доцільність застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну, зокрема, такі як заподіяння значної шкоди або загроза заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику.

Тобто, Комісія на власний розсуд шляхом голосування визначає наявність або відсутність обставин для застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну.

Згідно з Рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи №(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Суд звертає увагу на те, що прийняття рішення шляхом голосування є безумовною ознакою наявності дискреційних повноважень у відповідного органу.

Отже, повноваження відповідача стосовно ухвалення оскаржуваного рішення є дискреційними та належать до виключної компетенції його як уповноваженого органу. Жоден інший суб'єкт чи орган, у тому числі й суд, не може втручатися у здійснення суб'єктом владних повноважень своєї компетенції.

Таким чином, суд не може змінювати результат голосування та суть відповідного рішення, якщо не встановлено порушення процедури його прийняття.

Отже, Рішення №СП-391/2018/4411-05 підлягає лише зовнішньому судовому контролю, факти ж, встановлені в такому рішенні як результат роботи компетентного органу - не підлягають повторному встановленню.

Встановивши фактичні обставини справи щодо процедури прийняття відповідачем Рішення №СП-391/2018/4411-05, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», строки, в межах яких вчиняються всі дії відповідно до цього Закону, встановлюються цим Законом або визначаються Комісією чи Міністерством. Право на вчинення дій втрачається після закінчення зазначених строків.

За змістом ст. 9 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», рішення про порушення або недоцільність порушення спеціального розслідування приймається Комісією протягом 30 днів від дати одержання Міністерством інформації або заяви, зазначених у статтях 5 і 6 цього Закону.

Міністерство розпочинає розслідування та у строк до п'яти днів від дати прийняття Комісією рішення, зазначеного у частині першій цієї статті, публікує в газеті відповідне повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення №СП-377/2017/4411-05 «Про порушення та проведення спеціального розслідування з метою застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження» прийняте 31 липня 2017 року.

Натомість, повідомлення про проведення спеціального розслідування у газеті «Урядовий кур’єр» опубліковане 10 серпня 2018 року, тоді як строк, встановлений у ч. 2 ст. 9 Закону, закінчився 05 серпня 2018 року.

Отже, у межах спірних правовідносин не дотримано вимоги щодо порядку опублікування повідомлення проведення спеціального розслідування.

Приписи ч. 1 ст. 4 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» чітко встановлюють, що право на вчинення дій втрачається після закінчення зазначених строків.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», строк проведення спеціального розслідування не повинен перевищувати 270 днів від дати його порушення. За надзвичайних обставин цей строк може бути продовжено Комісією до 330 днів. У цьому разі Міністерство публікує про це відповідне повідомлення в друкованому органі Кабінету Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, у межах спірних правовідносин спеціальне розслідування порушене 31 липня 2017 року, відповідно до Рішення №СП-377/2017/4411-05.

02 липня 2018 року відповідач прийняв оскаржуване Рішення СП-391/2018/4411-05, яким закінчено процедуру спеціального розслідування.

Таким чином, період з 31 липня 2017 року по 02 липня 2018 року перевищує 270 днів.

У матеріалах справи відсутнє повідомлення Міністерства економічного розвитку та торгівлі України про продовження строку проведення спеціального розслідування у межах спірних правовідносин.

А тому, у силу приписів ч. 1 ст. 4 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», внаслідок закінчення строку у 270 днів відповідач втратив право на прийняття відповідного рішення про застосування спеціальних заходів.

Отже, Рішення СП-391/2018/4411-05 прийняте відповідачем поза межами строку проведення спеціального розслідування, встановленого ч. 3 ст. 8 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

Внаслідок зазначеного Рішення СП-391/2018/4411-055 не відповідає процедурному критерію законності у частині недотримання встановлених строків для його прийняття.

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідачем не дотримано вимоги чинного законодавства України при визначенні періоду спеціального розслідування.

Як вбачається з матеріалів справи, періодом спеціального розслідування у межах спірних правовідносин визначено: з ІІ півріччя 2012 року по І півріччя 2017 року, що фактично становить 5 календарних років.

Натомість, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту України» встановлює таке: період розслідування становить, як правило, від одного до трьох років. В окремих випадках цей строк може перевищувати три роки.

Буквальний аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що визначення періоду розслідування у більш ніж три роки є винятковим заходом, який повинен мати відповідні підстави.

Проте, ні з матеріалів спеціального розслідування, ні зі змісту Рішення №СП-391/2018/4411-05 не вбачається, що відповідачем досліджувалось питання наявності виняткових обставин щодо доцільності визначення періодом розслідування саме 5 років.

Дослідивши матеріали Основних висновків Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, суд зазначає, що констатація факту зміни політико-економічних процесів в Україні та у міжнародних відносинах не може вважатись належним обґрунтуванням існування виняткових обставин для встановлення періоду дослідження у 5 років, оскільки не містить аналізу та оцінки причинно-наслідкового зв’язку між такими процесами й обсягами імпорту відповідного товару в Україну.

Таким чином, за відсутності належного обґрунтування зазначеного факту, суд не може визнати пропорційним встановлення періоду строку розслідування у більш ніж три роки, оскільки не вбачається жодних виняткових обставин у спірних правовідносинах.

Крім вказаного, суд дійшов висновку про те, що Рішення №СП-391/2018/4411-05 не відповідає критерію процедурної обґрунтованості у частині прийнятності заяви групи зазначених вище суб’єктів господарювання, з огляду на таке.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», національний товаровиробник може подати до Міністерства заяву, що містить клопотання про застосування щодо імпорту в Україну заходів, передбачених цим Законом. Така заява повинна містити обґрунтовані докази наявності факторів, перелічених у пунктах 1 і 2 частини другої статті 13 цього Закону.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», національний товаровиробник - сукупність виробників подібного чи безпосередньо конкуруючого товару або тих із них, сукупне виробництво яких становить основну частину всього обсягу виробництва в Україні цього товару.

Так, заявниками у межах спірних правовідносин є Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром», Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Перше хімічне об’єднання». В оскаржуваному Рішенні №СП-391/2018/4411-05 відповідач зазначив, що вказані суб’єкти господарювання є належним національним товаровиробником у розумінні п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

Суд звертає увагу на те, що п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» визначає критерії за якими суб’єкт господарювання може визнаватись національним товаровиробником. На переконання суду, для встановлення відповідності заявника таким критеріям відповідачу необхідно провести аналіз національного ринку виробництва відповідного товару.

Проте, всупереч зазначеному, відповідач у Рішенні №СП-391/2018/4411-05 не навів жодних обставин та мотивів, які вказують на те, що саме Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром», Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Перше хімічне об’єднання» - належні національні товаровиробники у розумінні п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну». Зокрема, у Рішенні №СП-391/2018/4411-05 відповідачем не проаналізовано фактичні обсяги виробництва зазначених підприємств, не проведено їхнє порівняння з іншими товаровиробниками на території України.

Отже, за відсутності належного обґрунтування прийнятності заяви щодо проведення спеціального розслідування, Рішення №СП-391/2018/4411-05 не може вважатись законним внаслідок неналежної оцінки відповідачем підстав для його прийняття.

За змістом ст. 13 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», у процесі спеціального розслідування Міністерство проводить дослідження всіх відповідних факторів об'єктивного та кількісного характеру, що впливають на національного товаровиробника, зокрема: 1) тенденцій імпорту в Україну, що є об'єктом розслідування, зокрема зростання обсягів імпорту та (або) умов здійснення такого імпорту; 2) факту (фактів) заподіяння значної шкоди та (або) виникнення загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику, що є наслідком цього імпорту; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між зростанням обсягу імпорту товару та (або) умовами його здійснення та заподіянням значної шкоди та (або) виникненням загрози заподіяння значної шкоди.

Під час дослідження вивчаються такі фактори: 1) обсяг імпорту в Україну товару (товарів), якщо цей обсяг імпорту значною мірою зростав у період розслідування у відносних або в абсолютних величинах стосовно обсягів виробництва чи споживання в Україні подібних або безпосередньо конкуруючих товарів; 2) ціна імпорту в Україну цього товару (товарів), якщо у період спеціального розслідування мало місце значне зниження його ціни стосовно ціни подібного товару в Україні; 3) наслідок, який є результатом дії факторів, зазначених у пунктах 1 та (або) 2 цієї частини, для національного товаровиробника. Цей наслідок визначається тенденцією зміни деяких економічних факторів, зокрема: виробництва національним товаровиробником товарів, які є об'єктом розслідування; використання ним виробничих потужностей; запасів цих товарів; їх продажу; частки ринку України національного товаровиробника; ціни цих товарів (тобто зниження цін або перешкодження підвищенню цін, що, як правило, склалися), продуктивності праці; використання основних фондів; розмірів прибутків або збитків національного товаровиробника; його прибутку з інвестиційного капіталу; стану ліквідності та зайнятості на підприємствах національного товаровиробника тощо; 4) інше, що стосується розслідування.

Якщо стверджується, що має місце загроза заподіяння значної шкоди, Міністерство, як правило, вивчає ймовірність заподіяння шкоди як наслідку конкретної ситуації. При цьому також враховуються такі фактори: 1) ступінь зростання обсягів експорту в Україну товару, що є об'єктом спеціального розслідування; 2) експортний потенціал країн походження або країн експорту, який уже склався або ймовірно складеться в майбутньому, а також можливість того, що зазначений потенціал використовуватиметься для експорту в Україну цього товару; 3) тенденції впливу імпорту на національного товаровиробника.

Так, ст. 13 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» встановлює перелік факторів та обставин, які підлягають обов’язковому дослідженню та встановленню у ході спеціального розслідування.

Буквальний аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що такі фактори та обставини повинні саме досліджуватись: тобто піддаватись ґрунтовному та розгорнутому аналізу, а не констатуватись у вигляді висновку.

Натомість, в Основних висновках Міністерства економічного розвитку і торгівлі України формально містяться лише висновки за результатами аналізу ступеню зростання обсягів імпорту в Україну товару, що є об'єктом спеціального розслідування тенденції впливу імпорту на національного товаровиробника, натомість, не наведено алгоритми та обґрунтування, які призвели до таких висновків.

Змістовний аналіз тексту Рішення №СП-391/2018/4411-05 дає підстави стверджувати, що останнє, фактично, дублює Основні висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України без їх оцінки.

Більш того, спеціальні заходи щодо імпорту в Україну визначаються затверджуються саме рішенням відповідача, проте, змістовно Рішення №СП-391/2018/4411-05 не містить мотивів встановлення саме таких спеціальних заходів та обґрунтування їх рівня, періоду застосування.

Таким чином, Рішення №СП-391/2018/4411-05 складено з порушенням формального критерію належного обґрунтування висновків, що у ньому викладені. Зазначене дає підстави стверджувати, що відповідачем не доведено пропорційність вжиття спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 9 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», заінтересовані сторони мають право звертатися письмово у строки, зазначені у повідомленні про порушення спеціального розслідування, до Міністерства з вимогою щодо проведення у Міністерстві за їх участю слухань з питань спеціального розслідування: 1) у разі якщо ними доведено, що спеціальне розслідування зачіпає їх інтереси, а його результати можуть вплинути на їх діяльність; 2) за умови, що є особливі причини для проведення зазначених слухань.

Заінтересовані сторони, що беруть участь у слуханнях з питань спеціального розслідування, можуть подавати Міністерству додаткову інформацію протягом проведення цих слухань. Інформація, надана заінтересованими сторонами в усній формі під час слухань, враховується Міністерством у процесі спеціального розслідування за умови, що вона буде подана у письмовій формі не пізніше ніж на п'ятий день від дати закінчення слухань.

Як вбачається зі змісту матеріалів спеціального розслідування, заінтересованими сторонами визначено: ТОВ «Хімекс плюс», ТзОВ «Захід», Нафтохімічну компанію ТОВ з ІІ «БНХ Україна», ТОВ «ДЖУТ-ТЕК», ВАТ «Гостомельський хімічний завод», ВАТ «Нафтан», ПрАТ «Дніпровський коксохімічний завод», ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ», ПрАТ «ЗАПОРІЖКОКС», ПрАТ «АКХЗ», НВО «ІНКОР і Ко», ПрАТ «Виробниче об’єднання «СТАЛЬКАНАТСІЛУР» (а.с. 19, Т.2).

Сторонами не заперечується та у Основних висновках Міністерства економічного розвитку і торгівлі України зазначено, що заінтересовані сторони подавали свої коментарі та заперечення під час проведення спеціального розслідування.

Натомість, у Рішенні №СП-391/2018/4411-05 не відображено жодних висновків щодо коментарів та заперечень, які подавались вказаними вище заінтересованими сторонами.

Зазначений недолік оформлення оскаржуваного рішення ставить під сумнів пропорційність застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму, оскільки такі обмеження не враховують інтересів інших суб’єктів господарювання у сфері виробництва та споживання зазначених хімічних продуктів.

Системний аналіз фактичних обставин справи та норм чинного законодавства України, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про те, що неодноразове порушення строків вчинення відповідних дій, відсутність належного обґрунтування висновків відповідача та неврахування принципу пропорційності у ході запровадження спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму, у своїй сукупності призвели до порушення відповідачем процедурних вимог законності при прийнятті Рішення №СП-391-2018/4411-05, що є безумовною підставою для визнання його протиправним.

Так, у рішенні «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, остаточне від 20 січня 2012 року) Європейський суд з прав людини наголосив на важливості принципу належного урядування. Він передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які спростовували б доводи позивача, відповідач суду не надав.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що конфіденційна версія матеріалів спеціального розслідування містить спростування доводів позивача, з огляду на те, що положення ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють обов’язок сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Так, у ході судового розгляду відповідач наділений процесуальним правом спростувати доводи позивача шляхом надання пояснень щодо змісту відповідних документів у тому обсязі, який дозволений чинним законодавством України.

У силу положень ч. 3 ст. 12 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», ця стаття не перешкоджає розкриттю Міністерством або Комісією загальної інформації або розголошенню доказів, на підставі яких Міністерство або Комісія приймає рішення.

Більш того, відповідач не повідомляв суд про доцільність розгляду справи у закритому судовому засіданні для дослідження обставин та документів, що містять інформацію, яка охороняється законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено протиправність рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 02 липня 2018 року №СП-391/2018/4411-05 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту», а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, за подання даного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4500008278 від 23 липня 2018 року.

Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш ИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191075) – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2) від 02 липня 2018 року №СП-391/2018/4411-05 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту».

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191075) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №4500008278 від 23 липня 2018 року.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова