ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2018

Справа № 910/29287/15

За позовом Компанії QUICKCOM LIMITED (КВІККОМ ЛІМІТЕД)

до 1) Національного банку України

2) Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

про розірвання кредитного договору

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

за участю представників:

від позивача: Чугунов М.В.

від відповідача-1: Перетятько С.М.

від відповідача-2: Лятіфов В.Б.

В судовому засіданні 26.11.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Компанія QUICKCOM LIMITED (КВІККОМ ЛІМІТЕД) до Національного банку України, Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про розірвання кредитного договору № 31 від 04.04.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між національним банком України та відповідачем-1 кредитний договір від 04.04.2014 № 31 має бути розірваний за рішенням суду, оскільки на момент такого договору відповідачі, враховуючи офіційні фінансові (економічні) показники діяльності позичальника (відповідача-2) не могли передбачити істотну зміну обставин та останній не міг знати про введення в майбутньому тимчасової адміністрації та його подальшої ліквідації.

Ухвалою суду від 18.11.2015 порушено провадження у справі № 910/29287/15, розгляд останньої призначено на 14.12.2015.

Через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про повідомлення позивача про дату та час розгляду даної справи у порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 15.11.1965 та зупинення провадження у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач своїм рішенням від 25.11.2015 припинив повноваження за Генеральною довіреністю від 24.04.2012 та яка апостильована 26.04.2012 за №143530/12 у представника (підписанта позовної заяви) Прокоси Б.С. через 5 днів з дати його отримання. Як зазначає представник позивача Прокоса Б.С. вказане рішення він отримав 02.12.2015, тобто його повноваження припиняються з 07.12.2015.

Ухвалою суду від 14.12.2015 розгляд справи відкладено на 21.12.2015.

16.12.2015 через канцелярію суду від представника позивача надійшли пояснення.

Через канцелярію суду 21.12.2015 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на відсутність доказів в підтвердження порушення прав позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 зупинено провадження у справі до 20.04.2016. Цією ж ухвалою Господарський суд міста Києва звернувся до Центрального органу Республіки Кіпр з судовим дорученням про вручення компанії QUICKCOM LIMITED (КВІККОМ ЛІМІТЕД) ухвали Господарського суд міста Києва від 21.12.2015.

Через канцелярію суду 20.04.2016 від позивача за підписом представника Унинця А.М. надійшли письмові пояснення.

20.04.2016 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.

Ухвалою суду від 20.04.2016 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.04.2016 розгляд справи відкладено на 27.04.2016.

Ухвалою суду від 27.04.2016 розгляд справи відкладено на 18.05.2016.

Ухвалою суду від 18.05.2016 за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи.

В судовому засіданні 18.05.2016 відповідачем-1 подано заперечення проти клопотання про призначення у справі судової експертизи.

В судовому засіданні 18.05.2016 представником позивача подано клопотання про долучення додаткових документів.

В судовому засіданні 18.05.2016 оголошено перерву до 01.06.2016, продовжено строк вирішення спору.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 31.05.2016 позивач подав клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 01.06.2016 відповідач 2 подав заперечення на клопотання про призначення судової експертизи.

В судовому засіданні 01.06.2016 оголошено перерву до 10.06.2016.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 06.06.2016 відповідач 1 подав заперечення на клопотання про призначення судової експертизи.

Через канцелярію суду 10.06.2016 відповідачем-2 подано клопотання про долучення додаткових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2016 у даній справі було призначено судову економічну експертизу. Проведення судової експертизи у даній справі суд вирішив доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, і проведення якої необхідно провести за наявними в матеріалах справи документами. Ухвалою суду від 10.06.2016 провадження у справі зупинено.

До Господарського суду міста Києва 16.08.2016 від судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання, з якого вбачається, що для проведення призначеної судом економічної експертизи у даній справі, експерту необхідні додаткові документи, перелік яких наведений у вказаному клопотанні.

Ухвалою суду від 29.08.2016 поновлено провадження у справі, задоволено клопотання експерта, зупинено провадження у справі.

До Господарського суду міста Києва 25.11.2016 від судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про витребування додаткових документів.

Ухвалою суду від 07.12.2016 поновлено провадження у справі, задоволено клопотання експерта та зупинено провадження у справі.

До господарського суду міста Києва 22.03.2017 від судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання, про необхідність надання додаткових документів.

Ухвалою суду від 22.03.2017 поновлено провадження у справі, задоволено клопотання судового експерта, витребувано у сторін додаткові документи, зупинено провадження у справі.

Через загальний відділ діловодства суду 10.10.2017 з супровідним листом надійшов висновок № 3522/3523-16 судово-економічної експертизи по господарській справі № 910/29287/15 від 27.09.2017.

Ухвалою суду від 18.10.2017 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.11.2017.

Через канцелярію суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких він просить у позові відмовити.

Ухвалою суду від 06.11.2017 розгляд справи відкладено на 27.11.2017.

21.11.2017 від відповідача 2 надійшли письмові пояснення щодо висновку судово-економічної експертизи.

27.11.2017 представником позивача подано клопотання про повідомлення позивача про розгляд справи у порядку, визначеному Конвенцією.

Ухвалою суду від 27.11.2017 розгляд справи відкладено на 15.01.2018.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.

За приписами п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судове засідання 15.01.2018 не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В на лікарняному.

Ухвалою суду від 01.02.2018 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.07.2018 та враховуючи необхідність вручення процесуальних документів Компанії QUICKCOM LIMITED (КВІККОМ ЛІМІТЕД), з метою забезпечення реалізації принципів змагальності та рівності перед законом і судом, суд звернувся з відповідним дорученням до Центральних органів Республіки Кіпр, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено ухвалою суду від 01.02.2018.

Ухвалою суду від 09.07.2018 поновлено провадження у справі.

09.07.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 23.07.2018.

В судовому засіданні 23.07.2018 позивачем подані письмові пояснення.

23.07.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.08.2018.

23.07.2018 від позивача надійшло клопотання про зміну підстав позову. У вказаній заяві позивач окрім обставин, зазначених у позові на обгрунтування своїх вимог, також вказав на наявність ще однієї істотної зміни обставин - загострення соціальної та економічної ситуації на сході України, проведення антитерористичної операції та тимчасову окупацію Автономної Республіки Крим, що спричинило зменшення кредитного портфелю, зменшення об'єму депозитів, втрату активів ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", а також унеможливило виконання банком кредитного договору від 04.04.2014 № 31 на умовах, досягнутих сторонами при його укладанні. Отже, на думку позивача ці додаткові обставини також є підставами для розірвання кредитного договору відповідно до ст. 652 ЦК України.

Через канцелярію суду 03.08.2018 відповідачем-1 подано заперечення на заяву про зміну підстав позову.

Ухвалою суду від 06.08.2018 відкладено підготовче засідання на 24.09.2018 та прийнято заяву про зміну підстав позову.

20.08.2018 відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує.

Через канцелярію суду 24.09.2018 від позивача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи з метою встановлення істотної зміни обставин, за яких укладався кредитний договір від 04.04.2014 № 31, пов'язаних із тимчасовою окупацією АР Крим та окремих регіонів Донецької та Луганської областей, проведення якої просив доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз..

Розглянувши вказане клопотання, суд відмовив у його задоволенні, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 99 ГПК України експертиза у справі призначається, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тобто, експертиза по справі проводиться в разі дійсної потреби, коли встановити відповідні обставини неможливо, а доводи сторін є суперечливими.

У даному випадку доводи сторін щодо настання зазначених у позові обставин не є суперечливими, в матеріалах справи містяться належні та достатні для розгляду спору докази, якими підтверджуються фактичні обставини справи. Також суд врахував, що у даній справі вже проводилась економічна експертиза, за результатами якої судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз був наданий висновок щодо обставин неплатоспроможності ПАТ "ВіЕйБі банк".

У підготовчому засіданні 24.09.2018 позивачем було заявлене клопотання про залучення до розгляду справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, розглянувши яке, суд на місці ухвалив відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, а у даному випадку - забезпечує формування та накопичення ліквідаційної маси, що має бути спрямована на погашення вимог кредиторів в порядку та черговості, визначеної ст. 52 Закону.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: - здійснює повноваження органів управління банку; - приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; - складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; - вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у кредитному реєстрі Національного банку України; - звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; - заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; - передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню; - здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону; - здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом; - повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком).

Водночас, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, повноваження ліквідатора ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" делеговано уповноваженій особі Фонду - Славкіній М.А., яка представляє відповідача-2, та є його керівником. Отже, уповноважена особа Фонду - Славкіна М.А. у відповідності до вимог ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наділена такою ж компетенцією, що і особа, яку відповідач-2 просить залучити до розгляду справи, а тому суд вважає, що немає необхідності залучати до розгляду справи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

В підготовчому засіданні 24.09.2018 судом відмолено позивачу у задоволенні усного клопотання про залучення у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в зв'язку з необгрунтованістю. Також судом відмовлено у задоволенні клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Ухвалою суду від 24.09.2018 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 22.10.2018.

В судовому засіданні 22.10.2018 оголошено перерву до 26.11.2018.

В судовому засіданні 26.11.2018 під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили, зазначили, що віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних, а також загострення соціальної та економічної ситуації на сході України та проведення антитерористичної операції, про що вказував позивач, не є тими істотними змінами обставин, які б мали наслідком розірвання кредитного договору від 04.04.2014 № 31. Також позивач, як акціонер ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", який не є стороною кредитного договору від 04.04.2014 № 31, не довів того, якими саме діями чи бездіяльністю відповідач-2 порушив права позивача, як акціонера. Просили відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача позовні вимоги підтримував, представники відповідачі проти позову заперечували.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

04.04.2014 між Національним банком України (кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (позичальник) був укладений кредитний договір № 31. Відповідно до умов цього договору кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності на суму 500000000,00 грн. на строк з 04.04.2014 по 27.03.2015 включно. Розмір процентної ставки встановлюється на рівні потрійної облікової ставки НБУ та на день укладення цього договору становить 19,5 % річних. Процентна ставка за кредитом є змінною, в залежності від діючої облікової ставки НБУ (п. 1.1 договору).

Додатковим договором № 1 від 15.04.2014 сторони визначили, що розмір процентної ставки з 15.04.2014 встановлюється на рівні 19,5% річних

Цей кредитний договір вважається укладеним з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами, взятих на себе зобов'язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань за цим кредитним договором. (розділ 3).

Пунктом 6.4. договору передбачено, що цей кредитний договір може бути розірваний за згодою сторін або у судовому порядку, та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та умовами цього кредитного договору.

Постановою Національного банку України від 20.11.2014 р. № 733 ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних банків. Так, 20.11.2014 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 123 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у позивача. Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на 3 місяці з 21.11.2014 р. по 20.02.2015 р., потім продовжено до 20.03.2015 р. (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 35 від 17.02.2015 р.).

У подальшому, постановою правління Національного банку України № 188 від 19.03.2015 р. банківську ліцензію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було відкликано, а виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 20.03.2015 р. № 63 про початок здійснення процедури ліквідації відповідача та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіну М.А. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 року № 213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та повноваження уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до 19.03.2018 р.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує про необхідність розірвання кредитного договору від 04.04.2014 № 31 у зв'язку із настанням істотної зміни обставин, за яких укладався цей кредитний договір, а саме - віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних та загострення соціальної та економічної ситуації на сході України.

За змістом ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення зобов'язання. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що 02.04.2014 правлінням НБУ з метою підтримки ліквідності ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було прийнято рішення (постанова) № 187/БТ "Про надання кредиту для збереження ліквідності", зокрема щодо надання кредиту для збереження ліквідності у розмірі 1000000000,00 грн на строк 360 днів. Частину кредиту у розмірі 500000000,00 грн надати після документального підтвердження ПАТ "ВіЕйБі Банк" внесення його акціонерами коштів на рахунок у банку у сумі 500000000,00 грн на строк не менше ніж строк користування кредитом для збереження ліквідності.

На виконання вищезазначеної постанови правління НБУ було укладено кредитний договір від 04.04.2014 № 31.

До матеріалів справи надано меморіальний ордер № 7000006004 (805763101) від 04.04.2014 на суму 500000000,00 грн, яким перераховано НБУ на рахунок ПАТ "ВіЕйБі Банк" вищезазначені грошові кошти.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 188 ГК України).

Відповідно до статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зокрема, відповідно до вимог ч. 4 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору не з безпосередньою наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, що настають при такій істотній зміні обставин.

Зокрема, при вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, необхідним є доведення позивачем того, яким чином змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та чому зміна обставин є істотною і не може бути усунута. Так, позивач повинен довести, що події, які викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин", повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою, якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, що створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.

У обгрунтування своїх вимог позивач вказує, що такою істотною зміною обставин є, зокрема, віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних, чого сторони на момент укладання цього договору не могли передбачити.

Проте, судом вже зазначалось, що спірний кредитний договір був укладений на підставі постанови правлінням НБУ "Про надання кредиту для збереження ліквідності" № 187/БТ від 02.04.2014. Крім того 10.10.2014 правлінням НБУ з метою підтримки ліквідності ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було прийнято рішення (постанова) № 656/БТ "Про надання банку стабілізаційного кредиту ліквідності" та надання кредиту у сумі 1200000000,00 грн.

Отже, прийняття Національним банком рішення про підтримання ліквідності банку через відповідні інструменти рефінансування, зокрема, шляхом видачі кредитів рефінансування для регулювання ліквідності банків, було показником неможливості підтримання банком (відповідачем-2) своєї ліквідності із застосуванням інших інструментів, тому Національний банк виступив кредитором у спірних правовідносинах.

Вказані обставини на думку суду свідчать, що отримання кредиту для збереження ліквідності є одним із показників нестабільності банківської установи, а тому укладаючи кредитний договір від 04.04.2014 № 31 для стабілізації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", сторони знали, усвідомлювали та могли передбачити подальшу можливість зміни обставин щодо платоспроможності банку.

Крім того, перевіряючи доводи позивача, з метою повного та всебічного встановлення усіх обставин справи, судом була призначена судова економічна експертиза, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За результатами проведеної економічної експертизи, експертом був зроблений висновок № 3522/3523-16 від 27.09.2017, про те, що на дату підписання кредитного договору від 04.04.2014 № 31 ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" був платоспроможним банком, про що свідчать такі показники: норматив миттєвої ліквідності (Н4) дорівнює 148,85 % (нормативне значення має бути не менше ніж 20 %); норматив поточної ліквідності (Н5) дорівнює 59,54 % (нормативне значення Н5 має бути не менше ніж 40 %); норматив короткострокової ліквідності (Н6) дорівнює 81,18 % (нормативне значення Н6 має бути не менше ніж 60 %).

На дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних (введення тимчасової адміністрації 21.11.2014) була підтверджена неплатоспроможність ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", що характеризується наступними показниками: норматив миттєвої ліквідності (Н4) дорівнює 2,45 (нормативне значення має бути не менше ніж 20 %); норматив поточної ліквідності (Н5) дорівнює 22,68 % (нормативне значення Н5 має бути не менше ніж 40 %); норматив короткострокової ліквідності (Н6) дорівнює 36,16 % дотримано банком (нормативне значення Н6 має бути не менше ніж 60 %, що є ознакою платоспроможності).

Отже, у відповідності до вказаного експертного дослідження, станом на момент підписання та укладення сторонами кредитного договору від 04.04.2014 № 31 ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" був платоспроможним банком, проте, у подальшому втратив свою платоспроможність, що сталося внаслідок господарської діяльності відповідача-2, який несе комерційні ризики та мав можливість їх передбачити.

Стосовно настання другої умови для розірвання договору, згідно з якою зміна обставин зумовлена такими причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, про яку вказує позивач, а саме - на те, що він жодним чином не міг вплинути на усунення істотних змін обставин, що настали у зв'язку із віднесенням ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних, суд зазначає, що, дійсно, прийняття рішення про віднесення банку до категорії проблемних та неплатоспроможних є виключним (дискреційним) повноваженням Національного банку. Національний банк відповідно до Закону України "Про Національний банк України", як суб'єкт владних повноважень, наділений правом та має об'єктивні можливості безпосередньо оцінювати показники діяльності банку, тому він наділений виключними повноваженнями самостійно визначати адекватність застосованого заходу впливу.

У той же час, із постанови Правління Національного банку України № 733 від 20.11.2014 р. "Про віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних" вбачається, що підставою віднесення банку до категорії неплатоспроможних було не лише погіршення фінансового стану банку, а й недотримання відповідачем-2 вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ, зокрема, Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001 р., Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України та філій іноземних банків в України, затвердженого постановою Правління НБУ № 91 від 16.03.2006 р., Положення про порядок встановлення НБУ лімітів відкритої валютної позиції та контроль за їх дотриманням уповноваженими банками, затвердженого постановою Правління НБУ № 290 від 12.08.2005 р., та інших.

Отже, підставою для застосування Національним банком заходу впливу - віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних стало наслідком, зокрема, вчинення відповідачем-2 порушень банківського законодавства, від чого ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" міг утриматися, а позивач, як акціонер даного банку, мав можливість цьому сприяти.

Стосовно умови про те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, то слід прийняти до уваги, що сторони кредитного договору (НБУ та ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") знаходяться у однакових фінансово-економічних умовах. Так, позичальник (ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"), отримавши кошти банку та використавши їх на цілі, передбачені умовами кредитного договору, повинен був своєчасно повернути кредит та проценти за його користування, проте, позбавив іншу сторону (НБУ) того, на що останній розраховував при укладенні кредитного договору (на своєчасне повернення цих коштів та сплати відсотків), тобто співвідношення порушених майнових прав є рівнозначним для обох сторін кредитного договору.

З приводу четвертої умови про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, суд зазначає, що надання стабілізаційного кредиту було здійснене саме для підтримки ліквідності ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", тобто сторони розуміли можливість настання негативних наслідків та ризику для банку, зокрема - настання його неплатоспроможності, про що свідчить застосування заходів забезпечення виконання цього кредитного договору (іпотека нерухомого майна банку, крім об'єктів незавершеного будівництва, порука власника істотної участі в ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Бахматюка О.Р.). Таким чином, зі змісту кредитного договору випливає, що ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" несе усі ризики (у тому числі і своїм майном) перед своїми кредиторами у разі визнання його неплатоспроможним, у тому числі і перед НБУ, за кредитним договором від 04.04.2014 № 31.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що всі чотири умови, визначені ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідні для настання істотної зміни обставин (віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних), якими керувались сторони при укладенні кредитного договору від 04.04.2014 № 31, відсутні.

Ще однією підставою для розірвання кредитного договору від 04.04.2014 № 31, позивач вказує на загострення соціальної та економічної ситуації на сході України, проведення антитерористичної операції, що мало наслідком зменшення кредитного портфелю, зменшення об'єму депозитів, втрати активів банку котрі перебували на тимчасово окупованій території (територіях Донецької, Луганської областей та АР Крим), що унеможливлює виконання ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" кредитного договору від 04.04.2014 № 31 на умовах, які було досягнуто сторонами при його укладанні.

Згідно із Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" датою початку тимчасової окупації АР Крим є 20.02.2014 р. З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали спірний договір 04.04.2014, тобто на час його укладення вказані позивачем обставини вже існували.

При цьому суд також враховує, що зміни в економіці, які були викликані нестабільною ситуацією на сході країни та у АР Крим, не є істотною зміною обставин у розумінні ст. 652 ЦК України.

Так, відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 21.11.2014 р. "Про деякі питання практики застосування практики вирішення спорів, що випливають з кредитних договорів" зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору та не можуть бути підставами для зміни чи розірвання кредитного договору, оскільки це не є істотною зміною обставин. При цьому, знецінення національної валюти по відношенню до іноземної, відбивається на майнових правах та інтересах обох сторін кредитного договору.

Таким чином, економічна та політична ситуація в країні, яка призвела до нестабільності грошової одиниці України та її суттєве знецінена, не є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні, що виключає застосування ст. 652 ЦК України (аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України у постановах від 03.04.2017 у справі № 911/3797/15, від 14.11.2016 у справі № 911/3795/15).

Відповідно до ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору, позивач повинен був довести факт наявності передбачених законом підстав для його розірвання. У той же час, позивач не надав суду доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх необхідних для розірвання кредитного договору від 04.04.2014 № 31 умов, передбачених ст. 652 ЦК України, що свідчить про безпідставність позову.

Стосовно доводів відповідачів про те, що позивач не довів наявність свого порушеного права, як акціонер ПАТ "ВіЕйБі банк", суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Тобто, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз'яснив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес", - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно розірвання кредитного договору) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Вказане узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 по справі № 910/15567/17.

У той же час, Компанія Квікком Лімітед не довела, що діями відповідачів порушені її права, як акціонера, при цьому посилання позивача на те, що його позбавлено права на розподіл прибутку товариства та отримання дивідендів від господарської діяльності банку є необгрунтованими та непідтвердженим належними доказами.

За таких обставин, позов Компанії Квікком Лімітед про розірвання кредитного договору від 04.04.2014 № 31, укладеного між НБУ та ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору за поданий позов та проведену судову експертизу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед) до Національного банку України та Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про розірвання кредитного договору від 04.04.2014 № 31.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 06.12.2018

Суддя І.В.Усатенко