Головуючий у 1 інстанції: Літовка В.В. Єдиний унікальний номер 243/6614/17

Суддя-доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/804/404/18 Категорія: 57

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Азевича В.Б., Жданової В.С.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу № 243/6614/17 за позовною заявою ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів за апеляційними скаргами акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє адвокат Білоус Андрій Володимирович, та ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 серпня 2018 року (суддя Літовка В.В.),

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що між нею та банком були укладені договори про відкриття двох банківських рахунків та отримання банківських карт. На вказаних рахунках згідно банківської виписки на 18.05.2016 року залишилися грошові кошти в сумі 78 282,14 грн. та 11 500 грн., остання карта є соціальною картою для виплат, у тому числі, пенсії по інвалідності, після 18.05.2016 року її доступ було закрито, але кошти з УПФУ продовжували поступати на рахунок, тому сума на останній картці є більшою.

Починаючи з січня 2016 року вона неодноразово зверталась до банку за видачею сум, що знаходяться на рахунках, однак, їй було відмовлено у видачі коштів, її карткові рахунки були заблоковані по невідомій їй причині.

З відповіді банку від 12 лютого 2016 року їй стало відомо, що відповідач відмовляється виконувати умови договору на підставі ст. 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність», частин 1, 2, 7 статті 9, статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», вимагаючи від неї надання документів для ідентифікації отриманих коштів. Після отримання листа вона надала банку всю можливу інформацію про осіб, що перерахували їй кошти як благодійні внески на проведення операції, про отримання нею пенсії, але кошти не були повернуті відповідачем.

11 березня 2017 року та 27 березня 2017 року вона звернулась до банку із заявами про розірвання договору та повернення коштів, однак, рішення про повернення її коштів не прийнято, відповіді на заяви вона не отримала.

Уточнивши позовні вимоги позивачка просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти, що залишились на її рахунках у розмірі 78 282,14 грн. та 9 933,50 грн., з урахуванням інфляції за період з 19 січня 2016 року по 30 серпня 2018 року в сумі 116 797,50 грн., 20% річних за користування її коштами протягом 953 днів в сумі 46 058,49 грн., штраф відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3% за кожен день прострочення від розміру неповернених коштів за 953 дні в сумі 2 522 085,91 грн., а також у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн..

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 30 серпня 2018 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 88 215,64 грн., з яких: особисті кошти 78 282,14 грн., пенсія 9 933,50 грн.; втрати від інфляції за період з 19.01.2016 року по 30.08.2018 року - 10 938,74 грн.; три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення з 19.01.2016 року по 30.08.2018 року - 6 909, 82 грн., всього 106 064, 20 грн.. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1 069, 64 грн..

В апеляційній скарзі представник відповідача адвокат Білоус А.В. просить скасувати рішення суду в частині задоволеного позову та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд безпідставно стягнув з банку кошти в розмірі 88 215,64 грн.. 11.03.2017 р. ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, згідно з якою вона ознайомлена та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, їх зміст розуміє та зобов'язується неухильно дотримуватись їх положень, а також підтвердила, що зобов'язується самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів на сайті Банку. Відповідно до пункту 1.1.3.2.42 Умов та правил надання банківських послуг у разі, якщо клієнт, щодо якого банком встановлено неприйнятно високий рівень ризику, не звернувся до банку протягом 30 днів від дня надсилання клієнту повідомлення про розірвання договору та закриття рахунку, - такий клієнт зобов'язується сплатити банку винагороду за обслуговування рахунків відповідно до Тарифів банка. Комісія за обслуговування поточного рахунків клієнта, щодо якого встановлено неприйнятно високий рівень ризику, стягується щомісячно (в останній день місяця) протягом шести місяців у розмірі щомісячного платежу: 17 % від суми коштів, що знаходилась на рахунках клієнта на 31 день від дня направлення повідомлення клієнту про розірвання договору та закриття рахунку, при цьому в шостий місяць сплати комісії вона дорівнює залишку коштів на рахунках клієнта.

20.04.2017 року Приватбанк направив листа на електронну адресу позивачки, що була зазначена в анкеті - заяві від 11 березня 2017 року, у листі містились заява про перерахування залишків коштів, повідомлення про розірвання договорів та закриття рахунків та попередження про те, що у разі її не звернення до банку у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення вступить в дію тариф - комісія за обслуговування поточного рахунку клієнта, щодо якого встановлено неприйнятно високий рівень ризику, яка стягується щомісячно протягом шести місяців у розмірі щомісячного платежу - 17 % від суми коштів, що знаходилась на рахунку клієнта на 31 день від дня направлення повідомлення клієнту про розірвання договору та закриття рахунку, але не більше суми залишку коштів на рахунку клієнта в 6-й місяць сплати комісії.

ОСОБА_2 не зверталася до банку із заявою про перерахування залишків коштів на рахунок відкритий в іншому банку, а тому банком відповідно до п. 1.1.3.2.42 Умов та правил по рахунку НОМЕР_1 та рахунку НОМЕР_2 нараховувалася щомісячна комісія в розмірі 17 % від суми коштів, що знаходились на рахунках клієнта. Відповідно до виписок по вказаних рахунках вбачається, що з рахунків позивача списувалася щомісячна комісія та станом на 19.12.2017 року грошові кошти на вказаних рахунках дорівнюють 0,00 грн., але ОСОБА_2 приховала від суду вказану обставину.

На думку заявника апеляційної скарги суд безпідставно стягнув суму з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за користування коштами. Суд вийшов за межі позовних вимог, адже ОСОБА_2 не заявляла вимог щодо стягнення 3% річних від простроченої суми за ст. 625 ЦК України. У позовній заяві зазначено про стягнення 20% річних без зазначення правової підстави, але відсутнє посилання на ст. 625 ЦК України. Вказаною статтею регулюються зобов'язальні правовідносини, її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання. Між банком та ОСОБА_2 було укладено договір банківського обслуговування. Договорів щодо користування коштами позивача укладено не було, банк кошти не використовував, тому підстави для застосування ст. 625 ЦК України відсутні.

Невірно розрахований індекс інфляції, адже такий індекс встановлюється за кожен місяць періоду заборгованості і в кожний період є різним, звідки взято розмір індексу інфляції 132,4% без поділу на місяці незрозуміло.

Блокування рахунків було здійснено правомірно. Статтею 14.13 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу. Правовідносини у даній справі регулюються Положенням «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705. Пунктом 12 розділу VI вказаної постанови визначено, що емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів та в інших випадках, установлених договором. Банком було призупинено здійснення операцій з використанням платіжних карток, держателем яких є ОСОБА_2 на підставі аналізу руху грошових коштів та висновків, що вона використовує платіжні картки, як засіб доступу до відкритих на її ім'я рахунків, з порушенням умов договору, а саме: для отримання грошових коштів та здійснення їх переказу в рамках функціонування протиправної схеми переведення в готівку грошей, про що свідчить рух коштів по рахунку. По карті НОМЕР_1 перевипущеній на картку НОМЕР_2 обіг коштів склав 978 088,25 грн. за період з 04.12.2015 року по 18.01.2016 року, що підтверджується випискою по рахунку; по карті № НОМЕР_2 обіг коштів склав 64 868,22 грн. за період з 24.12.2014 року по 07.06.2016 року, що підтверджується випискою по рахунку. Судом не досліджена і не встановлена правова природа грошових коштів, які надходили на рахунки, а позивачем не доведено правове походження грошових коштів, які поступали на її рахунки, чи що грошові кошти отримані не від підприємницької діяльності.

Згідно з Інструкцією «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Така ж заборона визначена пунктом 1.1.2.1.4 Умов та правил надання банківських послуг, а пунктами 1.1.3.2.2, 1.1.3.2.3 вказаних Умов та правил передбачено право банку призупинити або припинити права клієнта використовувати платіжну картку в разі порушення клієнтом умов використання платіжної картки, припинити розрахунки за картою (заблокувати картку) та/або визнати її недійсною до моменту усунення порушень або відмовити у підтриманні ділових відносин. Отже, умови договору надають банку право зупинити операції за рахунком та обмежити клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку у разі використання рахунку, відкритого фізичній особі, для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, строки такого обмеження законодавством не встановлено, та обмеження може діяти у часі до моменту спростування/доведення клієнтом перед банком, що рахунок у підприємницькій діяльності ним не використовується. Банк листом від 12.02.2016 р. просив ОСОБА_2 надати документи, що підтверджують походження грошових коштів, які надійшли на її рахунки НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Позивач документів на підтвердження походження грошових коштів не надала. Оскільки карткові рахунки відкрито на ім'я фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, а рух коштів за рахунком дозволяє дійти висновку про нецільове використання грошових коштів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, то у відповідача були правові підстави для тимчасового зупинення операцій по платіжним картам, якими користується позивач, та надано час для надання документів, що підтверджують походження коштів, які надійшли на рахунок, проте ОСОБА_2 не надала до банку будь-яких доказів на спростування невикористання рахунків у підприємницькій діяльності, а також доказів походження грошових коштів, а тому тимчасове зупинення операцій по рахункам було цілком законним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду від 30 серпня 2018 року та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, а саме стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь: кошти, які залишились на її рахунках, з урахуванням інфляції на час розрахунку у розмірі 118 871,55 грн.; 20 % річних за користування її коштами за період з 19.01.2016 р. по 30.09.2017 р. у розмірі 46 883,50 грн.; штраф у вигляді пені у розмірі 3 % вартості послуг за період з 19.01.2016 р. по 30.09.2017 р. у розмірі 2 566 871,38 грн.; моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом вірно встановлено та відповідачем не наведено контраргументів, які б спростовували його провину у порушенні умов надання їй банківських послуг, але всупереч Закону України «Про захист прав споживачів» судом не застосовані до відповідача санкції, які передбачені ч. 5 ст. 10 цього закону та були заявлені у позові, зокрема, пеня у розмірі 3% вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством, а у разі, коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку у розмірі 3% від загальної вартості замовлення. Сума боргу відповідача була прийнята у розмірі 88 215,64 грн., менше за вказану у первісній позовній заяві на 1 566,50 грн. - розмір її щомісячної пенсії, що надійшла на рахунок після проведення розрахунків для позову і документального підтвердження надходження цих коштів вона знайти не змогла, бо відповідач позбавив її доступу до її рахунків. Відповідач не виконав вимоги суду щодо надання повної інформації по її рахункам. На одному із судових засідань представник відповідача визнала, що сума боргу існує на обох рахунках, але підтвердити або спростувати розмір боргу вона не може, і якщо позивач вказує на певну суму, то так воно і є, таким чином, представник визнала обставини щодо розміру боргу, на які вона, позивачка, посилалась і відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню. Судом вказана норма була проігнорована. Виходячи із розміру сум на рахунках 88 215,64 грн. 3% за кожен день затримки виконання послуги становить 2 522 08085,91 грн., а якщо враховувати останню суму, що надійшла на рахунок від УПФУ то штраф від суми 89 782,14 грн. становить 2 566 871,38 грн.. Сума боргу з урахуванням інфляції 132,4% складає 118 871,55 грн.. 20% річних за користування її коштами від суми боргу за 953 дні становлять 46 883, 50 грн.. Саме такий відсоток річних вона застосувала, оскільки це найбільший відсоток, передбачений банком по депозитним вкладам, а договір у неї з відповідачем не було укладено, відповідно до положень ст. 625 ЦК України такий відсоток передбачений Умовами та Правилами, до яких вона приєдналась під час підписання заяви про надання їй рахунку, та без своєї волі, коли кошти залишалися у банку у якості депозитів більше ніж на 12 місяців без права отримання цих коштів в будь-який час (за вимогою), тому саме ці норми цієї статті ЦК України, на її думку, повинні бути застосовані до вказаних правовідносин, а не ті, які застосовані судом з найменшою ставкою - 3 % річних. Не застосування найвигідніших умов за договором - Умовами та правилами, до яких вона приєдналась, буде несправедливим до неї, оскільки сам відповідач прийняв рішення залишити її кошти у себе. Судом невірно відмовлено у задоволенні її вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. В її випадку це спричинення їй матеріальної шкоди, що загрожувало її здоров'ю та життю, оскільки кошти на рахунку вона накопичувала для проведення операції та післяопераційного лікування. З вини відповідача вона не змогла отримати кошти з її рахунків та їй довелось докладати значних додаткових зусиль для врегулювання цього питання, згідно виписки з історії хвороби 07 грудня 2016 року вона була прооперована.

В засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені, від позивачки та представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно із ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг сторін без задоволення, а судового рішення без змін з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та вимог матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно анкети - заяви від 12.02.2011 року позивачка приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» шляхом підписання анкети - заяви, зокрема, вона погодилась із тим, що дана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді та зобов'язалась виконувати вимоги вказаних Умов та Правил та регулярно ознайомлюватись із їх змінами на сайті Приватбанку (а. с. 63 -64).

Банком були відкриті позивачці два рахунки: НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, згідно з копією електронної виписки станом на 18.05.2016 року залишки коштів на рахунку НОМЕР_1 78 282,14 грн., на рахунку № НОМЕР_2 - 9 933,50 грн. (а.с.28).

З копії відповіді Приватбанку на звернення позивачки від 19 січня 2016 року щодо повернення коштів з її рахунків вбачається, що банк просить надати документи, що підтверджують походження грошових коштів, які надійшли на рахунки НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 за період з 01.01.2015 року по 18.01.2016 року (а.с.22 - 23, 60 - 62).

07.02.2017 року ОСОБА_2 звернулась до Національного банку України із скаргою щодо відмови працівниками банку у видачі їй коштів із вказаних рахунків. У відповіді на вказану скаргу заступник директора департаменту Національного банку України - начальник Першого управління нагляду департаменту банківського вкладу ОСОБА_6 повідомив позивачку щодо необхідності вирішення порушеного нею питання з банком (а.с.13-15).

11 та 27 березня 2017 року позивачка зверталась до банку з письмовими заявами про розірвання договорів банківських рахунків та перерахувати залишки коштів на інший рахунок (а.с.17,18).

У квітні 2017 року позивачка звернулась до суду з даним позовом.

У запереченні на позовну заяву відповідач посилався на правомірність своїх дій щодо призупинення здійснення видаткових операцій з використанням платіжних карток позивачки з метою недопущення використання клієнтом послуг банку для можливої легалізації кримінальних доходів та залучення банку до здійснення ризикової діяльності, посилаючись на ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», якими передбачено право банку відмовитись від встановлення (підтримання) договірних відносин, у тому числі шляхом їх розірвання у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд обґрунтовано виходив із того, що банком не надано суду належних та допустимих доказів, які б могли бути підставою для відмови від здійснення видаткових операцій за рахунками позивачки, не надано письмових доказів на підтвердження виконання встановленої Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу процедури інформування спеціально уповноваженого органу про фінансові операції за розрахунковими рахунками ОСОБА_2 за наявності підстав підозри щодо неправомірності їх проведення та рішення, прийнятого з цього питання уповноваженим правоохоронним органом. Банк своїми діями щодо блокування рахунків позивача здійснює перешкоди позивачці в користуванні та розпорядженні належними їй грошовими коштами, тому суд стягнув з відповідача на користь позивачки суми внесків на її рахунках на загальну суму 88 215,64 грн., з яких: особисті кошти - 78 282,14 грн., пенсія - 9 933,50 грн., суму інфляції за період 19.01.2016 року по 30.08.2018 року у розмірі 10 938,74 грн. та 3% річних за час невидачі грошових коштів на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 6 909,82 грн..

Вказані висновки суду є вірними, виходячи з наступного.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Статтею 1073 ЦК України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, дії ПАТ «КБ «ПриватБанк» щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають, зокрема, відповідати усім вимогам спеціального Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 5 Закону України «По запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від14 жовтня 2014 року № 1702-VII (далі Закон № 1702-VII ) банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу.

Частинами першою-третьою статті 17 Закону № 1702-VII передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочі дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Частиною п'ятою статті 17 Закону № 1702-VII визначено, що у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов'язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб'єкту первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб'єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій-п'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають (ч.6 ст. 17 Закону № 1702-VII ).

Пунктом 91 постанови Правління Національного банку України від 26 червня 2015 року № 417 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» передбачено, що банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.

Відповідно до пункту 7.1.2. статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно зі статтею 14.13 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу. Призупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов'язань користувача й емітента, що виникли до часу призупинення або припинення зазначеного права.

Відповідно до пункту 12 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705, емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором. Емітент зобов'язаний інформувати користувача про зупинення права використовувати електронний платіжний засіб та причини такого зупинення в спосіб, установлений договором, у разі можливості перед тим, як право використовувати електронний платіжний засіб буде зупинено, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об'єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд правильно виходив із того, що дії відповідача щодо обмеження права користування поточними картковими рахунками шляхом їх блокування протягом тривалого часу, що значно перевищує час, визначений законом для перевірки, не відповідають вимогам законодавства, зокрема Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії відповідача, який обмежує права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, є неправомірними, тому правильно стягнув з банку на користь позивачки кошти, розміщені на відкритих на її ім'я рахунках, з урахуванням індексів інфляції та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги банку про те, що коштів на рахунках немає, оскільки банком застосовано пункт 1.1.3.2.42 Умов та Правил надання банківських послуг та списано винагороду за обслуговування рахунків протягом шести місяців у розмірі 17% від суми коштів, що знаходились на рахунках на 31 день від дня направлення повідомлення клієнту про розірвання договору та закриття рахунку, при цьому в шостий місяць сплати комісії вона дорівнює залишку коштів на рахунках клієнта, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не посилався на обставини списання з рахунків позивачки винагороди у розмірі фактично всіх коштів, що знаходились на її рахунках.

Згідно із статтями 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Посилання банку в апеляційній скарзі на те, що ним було призупинено здійснення операцій з використанням платіжних карток, держателем яких є ОСОБА_2 на підставі аналізу руху грошових коштів та висновків, що вона використовує платіжні картки з порушенням умов договору, а саме для отримання грошових коштів та здійснення їх переказу в рамках функціонування протиправної схеми переведення в готівку грошей, про що свідчить рух коштів по рахунку, а також у зв'язку із тим, що рух коштів по рахунку дозволяє прийти висновку про нецільове використання грошових коштів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю не спростовує висновків суду та не є підставою для скасування рішення, оскільки зазначені обставини могли бути підставою саме для тимчасового зупинення операцій по рахунках, у даному випадку позивачка була обмежена у доступі до своєї власності - коштів на рахунках з січня 2016 року, тобто, протягом 1 року та 8 місяців до дня ухвалення рішення. Доказів участі позивачки у протиправній схемі переведення в готівку грошей та у використанні грошових коштів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, не надано.

Згідно з пунктами 1.1.2.1.22, 1.1.2.1.40 Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку клієнт зобов'язаний надати Банку документи і відомості, необхідні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану. У разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе банк відмовляє клієнту в обслуговуванні. У разі надходження на виконання до Банку платежу, по якому Банк здійснює уточнення інформації, Клієнт зобов'язується надати Банку документи, що підтверджують платіж і пояснюють суть операції протягом 2 днів з моменту здійснення Банком відповідного запиту. В випадку ненадання Клієнтом підтверджуючих документів протягом 2 днів з моменту здійснення Банком запиту щодо уточнення інформації, Клієнт доручає Банку відкрити йому окремий додатковий рахунок в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і здійснити зарахування коштів на цей рахунок.

Відповідно до пунктів 1.1.3.1.12, 1.1.3.1.13 вказаних Умов та Правил Банк зобов'язаний відмовитися від встановлення ділових відносин або проведення фінансової операції у разі, якщо ідентифікація клієнта відповідно до вимог законодавства неможлива, за винятком операцій щодо зарахування коштів, які надходять на рахунок такого клієнта; повідомляти клієнта про зарахування грошових коштів на внутрішньобанківський рахунок для з'ясування та уточнення відомостей, необхідних Банку з метою виконання законодавчих вимог щодо ідентифікації клієнта.

Пунктами 1.1.3.2.2, 1.1.3.2.14 Умов та Правил надання банківських послуг визначено, що банк має право призупинити або припинити права клієнта використовувати платіжну картку в разі порушення клієнтом умов використання платіжної картки, що не припиняє зобов'язань клієнта і Банку, які виникли до або під час призупинення або припинення зазначеного права; Банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання Банку для проведення незаконних операцій.

Згідно з пунктом 1.1.3.2.38 Умов та Правил надання банківських послуг у разі відсутності в Банку інформації, яка ідентифікує Клієнта та потребує актуалізації, Банк вживає заходи щодо отримання від клієнта інформації шляхом встановлення зв'язку з Клієнтом комунікаційними та поштовими каналами зв'язку у тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті банка. У разі ненадання протягом 30 днів від дня запровадження заходів Банком по встановленню зв'язку з Клієнтом оригіналів документів, що необхідні для проведення ідентифікації, Клієнт доручає Банку закрити рахунки Клієнта, а грошові кошти перерахувати на рахунок «Переказ до виплати».

Згідно з пунктом 1.1.3.2.42 Умов та Правил надання банківських послуг у разі, якщо Клієнт, щодо якого Банком встановлено неприйнятно високий рівень ризику, не звернувся до Банку протягом 30 днів від дня надсилання Клієнту повідомлення про розірвання договору та закриття рахунку, - такий Клієнт зобов'язується сплатити Банку винагороду за обслуговування рахунка (ів) відповідно до Тарифів Банка. За наявності у Клієнта заборгованості за іншими договорами із Банком, з метою дострокового виконання цих зобов'язань Клієнт доручає Банку першочергово списувати кошти з рахунків Клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, до настання термінів платежів за цими договорами, а також списувати кошти з рахунків до настання термінів платежів з погашення заборгованості перед Банком за іншими договорами Клієнта у розмірах, визначених цими договорами, у межах платіжного ліміту картрахунків, після чого доручає Банку здійснювати списання винагороди за обслуговування рахунка (ів) відповідно до Тарифів Банка. Комісія за обслуговування поточного рахунку(ів) Клієнта, щодо якого встановлено неприйнятно високий рівень ризику, стягується щомісячно (в останній день місяця) протягом шести місяців у розмірі щомісячного платежу: 17 % від суми коштів, що знаходилась на рахунку(ах) Клієнта на 31 день від дня направлення повідомлення Клієнту про розірвання договору та закриття рахунку, при цьому в шостий місяць сплати комісії вона дорівнює залишку коштів на рахунку (ах) Клієнта.

Доказів про те, що банком встановлено щодо клієнта ОСОБА_2 неприйнятно високий рівень ризику не надано.

У разі не отримання від клієнта уточнюючої інформації банк мав право відмовитись від підтримання ділових відносин з клієнтом, призупинити або припинити права клієнта використовувати платіжну картку, відмовитися від здійснення видаткових операцій, а також закрити рахунки Клієнта, але при цьому грошові кошти перерахувати на рахунок «Переказ до виплати», а не списувати їх на свою користь у повному обсязі.

Без надання доказів незаконної діяльності позивачки відмова у виплаті коштів, що знаходились на рахунках позивачки, порушує її право власності, що охороняється законом.

Безпідставними є посилання банку у апеляційній скарзі на неправильне застосування статті 625 ЦК України та стягнення індексу інфляції і 3% річних. Всупереч доводам апеляційної скарги позивачка у позовній заяві обґрунтовувала свої вимоги, у тому числі, статтею 625 ЦК України, зокрема, вона посилалась на те, що відповідно до вказаної норми закону боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У той же час позивачка вважала, що інший розмір процентів встановлений законом, а саме Законом України «Про захист прав споживачів» встановлено пеню за прострочення надання послуги у розмірі 3% за кожен день виконання послуги.

Суд стягнув 3% річних за період невидачі банком коштів з 19.01.2016 року по 30.08.2018 року у розмірі 6 909,82 грн., що відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, оскільки банком не були виконані зобов'язання щодо повернення коштів за вимогами позивачки. Доводи апеляційної скарги банку про те, що не було укладено договору про користування коштами позивачки, банк ці кошти не використовував, тому не було підстав для застосування ст. 625 ЦК України необґрунтовані. Між сторонами було укладено договір банківського обслуговування. Банк не виконав зобов'язання щодо повернення коштів позивачки, що знаходились на її банківських рахунках, отже не виконав грошове зобов'язання, тому ст. 625 ЦК України застосована правильно.

Посилання банку на невірний розрахунок судом індексу інфляції необґрунтоване. Суд застосував сукупний індекс інфляції за період з 19.01.2016р. по 30.08.2018 року у розмірі 132,4%, визначений шляхом множення щомісячних індексів інфляції за вказаний період, відповідно до даних Державного комітету статистики України (99,6х101,0х103,5х100,1х99,8х99,9х99,7х101,8х102,8х101,8х100,9 х100,1х101,0х101,8х101,9х 101,3х101,6х100,2х99,9х102,0х101,2х100,9х101,0х101,5х100,9х101,1х100,8х100,0х100,0х99,3). З урахуванням вказаного сукупного індексу інфляції суд обґрунтовано визначив до стягнення втрати від інфляційних процесів у розмірі 10 938,74 грн. = (88 215,64 х 132,4% = 116797,50 - 88215,64).

Суд стягнув з відповідача на користь позивачки грошові кошти, що знаходились на її банківських рахунках у розмірі, визначеному нею у заяві про уточнення вимог, у якій викладено остаточний розрахунок суми позовних вимог станом на 30.08.2018 року (а.с.76), тому необґрунтованим є посилання позивачки у апеляційній скарзі на можливе останнє надходження суми пенсії на її пенсійний рахунок, у зв'язку із чим розмір боргу може бути більшим.

Доводи апеляційної скарги позивачки щодо невірного, на її думку, не стягнення судом 20% річних від суми неповернутих банком коштів, виходячи із найвищої ставки цього банку за депозитами безпідставні, оскільки встановлено, що між сторонами не укладався депозитний договір та вказана процентна ставка не обумовлена договором.

Всупереч доводам апеляційної скарги позивачки суд обґрунтовано відмовив у задоволенні штрафу у розмірі 2 522 085 грн. 91 коп. та моральної шкоди у сумі 50 000 грн., оскільки такі стягнення не передбачені договором між сторонами, а саме Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами ПриватБанку, до яких позивачка приєдналась шляхом підписання анкети - заяви 12.12.2011 року.

З урахуванням викладеного доводи апеляційних скарг сторін висновків суду не спростовують. Рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє адвокат Білоус Андрій Володимирович, та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : Н.С. Краснощокова

Судді : В.Б. Азевич

В.С. Жданова

Повне судове рішення складене 05 грудня 2018 року.

Суддя : Н.С. Краснощокова