ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 грудня 2018 року

справа №802/851/18-а

адміністративне провадження №К/9901/63172/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у складі судді Комара П. А. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у складі колегії судів Білої Л.М., Гонтарука В. М., Граб Л.С. у справі №802/851/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандлітоїл" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандлітоїл" (Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2018 року № 0001271412, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 182 088 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

03 травня 2018 року рішенням Вінницького окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з недоведеності складу податкового правопорушення, яке за висновком податкового органу полягає у нереальності господарських операцій платника податків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Траст Компані», за наслідком здійснення яких Товариством сформовано податковий кредит за травень 2017 року.

05 жовтня 2018 року відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме пунктів 74.1, 74.2 статті 74, частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88), просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Разом із касаційною скаргою надійшло клопотання податкового органу про зупинення виконання судових рішень.

08 жовтня 2018 року касаційна скарга податкового органу передана судді-доповідачу.

09 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано з Вінницького окружного адміністративного суду справу № 802/851/18-а. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання податкового органу про зупинення виконання судових рішень, з мотивів несвоєчасності його подання.

27 листопада 2018 року справа № 802/851/18-а надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у січні 2018 року посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Траст Компані», за результатами якої складено акт від 24 січня 2018 року № 251/1412/40550449 (далі - акт перевірки).

14 лютого 2018 року виконуючим обов'язків заступника начальника податкового органу на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0001271412, яким за порушення вимог пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 182 088 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про нереальність господарських операцій між платником податків та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Траст Компані», внаслідок чого позивачем протиправно сформовано податковий кредит за травень 2017 року.

Нереальність господарських операцій обґрунтовується відповідачем посиланням на не підтвердження цих операцій контрагентів із врахуванням реального часу їх здійснення та по ланцюгу постачання, акт про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента та недоліками, допущеними при оформленні видаткових накладних.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, на які посилався податковий орган як на підставу винесення спірного податкового повідомлення-рішення, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, суми податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Зміст пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку на додану, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, та можливі дії платника податків при наявності від'ємного значення такої суми.

Первинні документи податкового та бухгалтерського обліку мають відповідати вимогам, передбаченим статтею 9 Закону № 996-ХІV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

Верховний Суд визнає, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, який підлягав перевірці, позивач здійснював господарські операцій з придбання у контрагента соняшнику на підставі договору купівлі-продажу від 14 березня 2017 року № 14/03/17.

Реальність операцій з придбання товару за цим договором, за наслідками яких Товариством сформовано податковий кредит, досліджена та підтверджена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Судами попередніх інстанцій надано оцінку відповідності первинних документів вимогам частини першої та другої статті 9 Закону № 996 -ХІV та статті 201 Податкового кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанцій підтверджено рух коштів на підставі наданих належних та допустимих доказів у справі. Відповідачем не спростовується факт перерахування коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено факт приймання, оприбуткування соняшнику та подальшої його переробки з метою реалізації олії.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою судів попередніх інстанцій встановлених обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. Податковим органом лише наводяться доводи щодо наявності повноважень на використання податкової інформації при проведенні перевірок.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентом встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Неприйнятним є доводи податкового органу, наведений у касаційній скарзі, про неможливість проведення звірок податковим органом з контрагентом платника податків, з огляду на те, що зафіксовані актами податкових інспекцій факти неможливості проведення звірок посвідчують виключно цю обставину і жодним чином не впливають на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року залишити без змін

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді : І.А. Гончарова

І.Я. Олендер