ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/614/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораш В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Гордея Івана Георгійовича (вул. Зелена, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58003), Управління Держпраці у Чернівецькій області (вул. Зелена, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58003) про скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до першого заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Гордея Івана Георгійовича (далі - відповідач 1), Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач 2), з такими позовними вимогами:

визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Гордея Івана Георгійовича від 14.06.2018 року №ЧВ-261/18/321/АВ/П/1ПТ/ТД-1ФС/119 про накладення штрафу в розмірі 1787040,00 грн.

В обгрунтування позову позивач, з урахуванням відповіді на відзив, зазначив, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем внаслідок виявленого, під час проведення стосовно неї інспекційного відвідування, порушення ст. ст. 21, 24 КЗпП України, тобто за допуск до роботи працівників без укладання трудового договору.

Однак, із вказаним висновком позивач не погоджується, оскільки між ним та фізичними особами укладались цивільно-правові договори про надання послуг з реалізації продуктів харчування. Позивач вважає, що вказані цивільно-правові договори не містять ознак трудових угод, оскільки дії виконавців від неї не залежали, вони не керувалися внутрішніми положеннями щодо дотримання трудової дисципліни, матеріальну допомогу, а також щомісячні виплати вони не отримували, не табелювались.

На думку позивача, прийнята відповідачем постанова про накладення штрафу є протиправною, а тому підлягає скасуванню. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перший заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Гордей І.Г., не погоджуючись з позовними вимогами, 04.09.2018 року надав суду відзив проти позову, в якому зазначав, що в ході ознайомлення з цивільно-правовими договорами, укладеними між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами щодо надання послуг по реалізації продуктів харчування з придатним терміном зберігання дотримуючись техніки безпеки та санітарних норм встановлено, що всі укладені цивільно-правові договори мають ознаки трудового договору, а саме: предметом всіх цивільно-правових договорів є надання послуг з реалізації продуктів харчування з придатним терміном зберігання дотримуючись правил техніки безпеки та санітарних норм. Тобто виконавець не може реалізовувати продукти харчування на свій страх і ризик, оскільки йому чітко даються вказівки дотримуватись правил техніки безпеки та санітарних норм. Крім цього встановлено термін реалізації - до закінчення терміну придатності продукції.

Вказував, що в п. 3.1 цивільно-правових договорів визначено режим роботи.

Зазначав, що в п. 3.2 цивільно-правових договорів визначено "Сформулювати Виконавцю чітке завдання", тобто Виконавець не в змозі самостійно організувати реалізацію продуктів харчування, оскільки йому сформульовано чіткі завдання від Замовника (при укладанні трудового договору завдання визначаються в посадовій інструкції). Вказував, що у позивача відповідно до наказу продавців ознайомлюють з Правилами роздрібної торгівлі продовольчими товарами.

Зазначав, що реалізація продуктів харчування виконавцями проводиться в конкретно визначеному місці, а саме в магазинах "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5" та "ІНФОРМАЦІЯ_6", в приміщеннях, які орендує замовник за договорами оренди і в яких Виконавці працювали за трудовими договорами. Вважає, що Виконавець не вправі реалізовувати продукти в місцях за власним вибором.

Відповідач 1 вказував, що в усіх цивільно-правових договорах не визначено об'єм виконаної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, що підлягають вимірюванню та зазначаються у акті приймання виконаних робіт, а саме кількість та перелік продукції, яку необхідно продати.

Зазначав, що в цивільно-правових договорах не визначено відомості про те, який саме конкретний результат роботи має передати Виконавець Замовнику, не визначений перелік завдань, їх вид, кількісні і якісні характеристики, що свідчить не про індивідуально визначену роботу, а щоденний процес роботи.

Відповідач 1 вважає, що позивачем допущено найманих працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Зазначав, що позивачем не надано жодних доказів, які б заперечили виконання трудових обов'язків.

Вважає, що ним правомірно прийнято оскаржувану позивачем постанову. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.07.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановленими статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, з викликом сторін.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.09.2018 року, враховуючи незгоду представників позивача на заміну відповідача іншою особою, до участі у справі залучено в якості другого відповідача у справі - Управління Держпраці у Чернівецькій області.

Представники Управління Держпраці у Чернівецькій області заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, що за змістом аналогічні запереченням заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Гордея І.Г., що викладені у відзиві проти позову.

У вступній промові представники позивача підтримали позов у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

У вступній промові представники відповідачів заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Після з'ясування обставин справи та дослідження доказів, сторонами в судовому засіданні подано заяви про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

На підставі наказу Управління Держпраці у Чернівецькій області від 17.05.2018 р. №249, інформації головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 08.05.2018 р. №12309/03 щодо роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів за березень 2018 р., 17.05.2018 р. Управлінням Держпраці у Чернівецькій області видано направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №04-099, яким з метою перевірки дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства про працю, в тому числі в частині оформлення трудових відносин, оплати праці, мінімальних гарантій в оплаті праці, робочий час та час відпочинку на проведення інспекційного відвідування направлено головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернівецькій області Попович А.О. (Т.1 а.с. 20, 134).

За результатами інспекційного відвідування складено Акт перевірки інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЧВ-261/18/321/АВ від 21.05.2018 р.

Відповідачем виявлено ряд порушень позивачем законодавства про працю, зокрема, ст. 21, 24 КЗпП України. Так перевіркою встановлено, що 31 березня 2017 року ФОП ОСОБА_1 звільнила всіх продавців згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України, і з 01 квітня 2017 року з даними працівниками уклала цивільно-правові договори (далі по тексту - ЦПД) щодо надання послуг по реалізації продуктів харчування з придатним терміном зберігання дотримуючись правил техніки безпеки та санітарних норм:

1) ЦПД №1 від 01.04.2017р. укладений з ОСОБА_4.;

2) ЦПД № 2 від 01.04.2017р. укладений з ОСОБА_5;

3) ЦПД №3 від 01.04.2017р. укладений з ОСОБА_6;

4) ЦПД №4 від 01.04.2017р. укладений з ОСОБА_7;

5) ЦПД №5 від 01.04.2017р. укладений з ОСОБА_8;

6) ЦПД №6 від 01.04.2017р. укладений з ОСОБА_9;

7) ЦПД №7 від 01.04.2017р. укладений з ОСОБА_10

Зазначені цивільно-правові договори укладалися на період з 01.04.2017 року по 27.06.2017 року. В своєму письмовому поясненні ФОП ОСОБА_1 зазначила, що в зв'язку з фінансовими обставинами звільнила працівників і щоб реалізувати продукцію, яка залишилася, уклала договори цивільно-правового характеру. Дану продукцію фізичні особи реалізували на території орендованих нею приміщень в магазинах "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5" та "ІНФОРМАЦІЯ_6".

З 01.07.2017 року по 30.09.2017 року було укладено цивільно-правові договори щодо надання послуг по реалізації продуктів харчування з придатним терміном зберігання дотримуючись правил техніки безпеки та санітарних норм, а саме:

8) ЦПД №8 від 01.07.2017р. укладений з ОСОБА_11;

9) ЦПД №9 від 01.07.2017р. укладений з ОСОБА_12;

10) ЦПД №10 від 01.07.2017р. укладений з ОСОБА_13;

11) ЦПД №11 від 01.07.2017р. укладений з ОСОБА_14;

12) ЦПД №12 від 01.07.2017р. укладений з ОСОБА_15;

13) ЦПД №13 від 01.07.2017р. укладений з ОСОБА_16;

14) ЦПД №14 від 01.07.2017р. укладений з ОСОБА_17

Всі ці фізичні особи на день проведення інспекційного відвідування (18.05.2018 р.) працюють у ФОП ОСОБА_18 на посадах продавців в магазинах "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5" та "ІНФОРМАЦІЯ_6" за трудовими договорами.

З 02.10.2017 р. ФОП ОСОБА_1 уклала цивільно-правовий договір №16 від 02.10.2017 р. з ОСОБА_9 щодо надання послуг по реалізації продуктів харчування з придатним терміном зберігання дотримуючись правил техніки безпеки та санітарних норм на термін з 02.10.2017 р. по 30.12.2017 р.

З 05.10.2017 р. ФОП ОСОБА_1 прийняла на роботу за строковим трудовим договором двох працівників ОСОБА_4 (наказ від 04.10.2017 р. №1/10) та ОСОБА_10 (наказ від 04.10.2017 р. №2/10).

Строковий трудовий договір з ОСОБА_4 укладено на період з 05.10.2017 р. по 30.06.2018 р.

Строковий трудовий договір з ОСОБА_10 укладено на період з 05.10.2017 р. по 31.01.2018 р. По закінченню строкового трудового договору з 01.02.2018 р. ФОП ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_10 цивільно-правовий договір №2 на період з 01.02.2018 р. по 30.05.2018 р. щодо надання послуг по реалізації продуктів харчування з придатним терміном зберігання дотримуючись правил техніки безпеки та санітарних норм.

З 01.11.2017 р. цивільно-правові договори укладено з ОСОБА_6 (ЦПД від 01.11.2017 р. №15) та з ОСОБА_19 (ЦПД від 01.11.2017 р. №17). Термін дії даних ЦПД з 01.11.2017 р. по 30.12.2017 р.

З 02.01.2018 р. ФОП ОСОБА_1 уклала цивільно-правовий договір №1 щодо надання послуг по реалізації продуктів харчування з придатним терміном зберігання дотримуючись правил техніки безпеки та санітарних норм з ОСОБА_19 (ЦПД від 02.01.2018 р. №1). Термін дії даного договору з 02.01.2018 р. по 30.04.2018 р.

З 15.01.2018 р. ФОП ОСОБА_1 укладає строковий трудовий договір з ОСОБА_6 (наказ від 15.01.2018 р. №1) та ОСОБА_9 (наказ від 15.01.2018 р. №2). Термін дії укладених строкових трудових договорів з 16.01.2018 р. по 30.06.2018 р.

З 16.01.2018 р. ФОП ОСОБА_1 уклала цивільно-правовий договір №1 щодо надання послуг по реалізації продуктів харчування з придатним терміном зберігання дотримуючись правил техніки безпеки та санітарних норм з ОСОБА_20 (ЦПД від 16.01.2018 р. №3). Термін дії даного договору з 16.01.2018 р. по 30.04.2018 р.

З 03.05.2018 р. ФОП ОСОБА_1 уклала строковий трудовий договір з ОСОБА_12 на період з 03.05.2018 р. по 31.12.2018 р. - наказ від 02.05.2018 р. №1/5.

В ході перевірки встановлено, що в період з 11.04.2016 р. по даний час ФОП ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність відповідно до КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами в магазинах "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5" та "ІНФОРМАЦІЯ_6". На протязі вказаного періоду в ФОП ОСОБА_1 працювали наймані працівники на посадах продавців продовольчих товарів як за трудовими договорами так і за договорами цивільно-правового характеру. Вищевказані особи виконували функцію продавців почергово за трудовим договором, цивільно-правовим договором і знову за трудовим договором.

В порушення вимог п.п. 6 ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України "Укладення трудового договору" працівники ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в період з 01.04.2017 р. по 27.06.2017 р., ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 в період з 01.07.2017 р. по 30.09.2017 р., ОСОБА_9 в період з 01.04.2017 р. по 27.06.2017 р. та в період з 02.10.2017 р. по 30.12.2017 р., ОСОБА_10 в період з 01.04.2017 р. по 27.06.2017 р. та в період з 01.11.2017 р. по 30.12.2017 р., ОСОБА_19 в період з 01.11.2017 р. по 30.12.2017 р. та в період з 02.01.2018 р. по 30.04.2018 р., ОСОБА_20 в період з 16.01.2018 р. по 30.04.2018 р. були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (Т.1 а.с. 30-33, 135-143).

21.05.2018 р. інспектором праці Попович А.О. винесено припис №ЧВ-261/18/321/АВ/П, яким відповідач вимагав усунути виявлені під час інспекційного відвідування порушення у строк до 21.06.2018 р.

Позивачу необхідно було письмово повідомити Управління Держпраці у Чернівецькій області про виконання вимог припису за адресою: м. Чернівці, вул. Поповича, 2 (Т. 1 а.с. 39-41, 144-145).

21.05.2018 р. інспектором праці Попович А.О. складено протокол №ЧВ-261/18/321/АВ/П/1ПТ про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 під час своєї підприємницької діяльності своїми діями чи бездіяльністю не забезпечила дотримання чинного законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 41 КЗпП України (Т. 1 а.с. 42-46).

14.06.2018 року управлінням Держпраці у Чернівецькій області винесено постанову №ЧВ-261/18/321/АВ/П/1ПТ/ТД-1ФС/119 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1787040,00 грн (Т. 1 а.с. 47-50, 146-147).

Вказану постанову позивач отримав 14.06.2018 р., що підтверджується її підписом, зробленим на відповідній постанові. Крім того, позивач зазначив, що не погоджується із цією постановою (Т. 1 а.с. 47-50, 146-147).

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Крім того, судом встановлено, що у зв'язку із вчиненням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Управління Держпраці у Чернівецькій області звернулось до Новодністровського міського суду Чернівецької області про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області від 04.07.2018 р. у справі №719/201/18 (провадження №3/719/99/18) визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний НОМЕР_2, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1), винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП України, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі пятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) на користь держави.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 352,40 грн. (триста п`ятдесят дві гривні 40 копійок), на користь держави.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КУпАП України - закрито у зв'язку із відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення (Т.1 а.с. 196-203).

Вирішуючи спір суд зазначає наступне.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.1 Положення Про Державну службу України з питань праці державна служба України з питань праці (Держпраці), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 11 лютого 2015 року №100 управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби з питань праці.

Відповідно до п. 1 Положення про Управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Держпраці від 22 червня 2017 року №75 (далі - Положення №75) управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковуються.

Підпунктом 1 п. 3 Положення №75 визначено, що основними завданнями управління Держпраці є, зокрема реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно п.п. 5 п. 4 Положення №75 управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, в тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Тобто, закон визначає, що планові та позапланові заходи можуть здійснюватись у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"" від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).

Згідно п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема: за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

Згідно п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до п. 10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно п. 20-21 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до п. 23, 24 Порядку №295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.

Судом встановлено, що у період з 18.05.2018 р. по 21.05.2018 р. Управлінням Держпраці у Чернівецькій області на підставі інформації ГУ ПФУ у Чернівецькій області від 08.05.2018 р. №12309/03 щодо роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів за березень 2018 р. проведено інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, в томі числі оформлення трудових відносин, оплати праці, мінімальних гарантій в оплаті праці, робочий час та час відпочинку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в АДРЕСА_1.

Частиною 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини третьої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Отже, абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачена фінансова відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Разом із варто зазначити, що за порушення вимог законодавства про працю, законодавцем визначено й адміністративну відповідальність.

Перевіркою встановлено, що у позивача по місцю здійснення підприємницької діяльності в магазині"ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5" в м. Новодністровськ Чернівецької області та магазині "ІНФОРМАЦІЯ_6" в с. Василівка Сокирянського району Чернівецької області у період з 01.04.2017 р. по 27.06.2017 р. працювали ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на підставі укладених з ними цивільно-правових договорів. З 01.07.2017 року по 30.09.2017 року цивільно-правові договори щодо надання послуг по реалізації продуктів харчування з придатним терміном зберігання дотримуючись правил техніки безпеки та санітарних норм позивач укладала з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 З 02.10.2017 р. по 30.12.2017 р. позивач укладала цивільно-правовий договір з ОСОБА_9 З 01.02.2018 р. по 30.05.2018 р. позивач укладала цивільно-правовий договір з ОСОБА_21 З 01.11.2017 р. по 30.12.2017 р. цивільно-правові договора позивач уклала з ОСОБА_6 та з ОСОБА_19 З 02.01.2018 р. по 30.04.2018 р. ФОП ОСОБА_1 укладала цивільно-правовий договір з ОСОБА_19 З 16.01.2018 р. по 30.04.2018 р. ФОП ОСОБА_1 укладала цивільно-правовий договір з ОСОБА_20

В ході ознайомлення із цивільно-правовими договорами, укладеними між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами щодо надання послуг по реалізації продуктів харчування з придатним терміном зберігання дотримуючись правил техніки безпеки та санітарних норм відповідачем встановлено наступне:

1) предметом всіх цивільно-правових договорів є надання послуг з реалізації продуктів харчування з придатним терміном зберігання дотримуючись правил техніки безпеки та санітарних норм. За висновками перевірки, Виконавець не може реалізовувати продукти харчування на свій страх і ризик, оскільки йому чітко даються вказівки дотримуватись правил техніки безпеки та санітарних норм. Крім цього договорами встановлено термін реалізації - до закінчення терміну придатності продукції.

2) в п. 3.1 даних цивільно-правових договорів визначено: "Надавати Виконавцю всі необхідні документи, інформацію та довіреності необхідних для виконання покладених на виконавця обов'язків. Забезпечити можливість доступу Виконавця на територію Замовника щоденно з 7:00 до 22:00 години". За висновками перевірки, цивільно-правовими договорами визначено режим роботи Виконавця.

3) в п. 3.2 даних цивільно-правових договорів визначено: "Сформулювати Виконавцю чітке завдання". За висновками перевірки, Виконавець не самостійно організовує реалізацію продуктів харчування, оскільки йому сформульовано чіткі завдання від Замовника (при укладанні трудового договору завдання визначаються в посадовій інструкції). У ФОП ОСОБА_1 відповідно до наказу продавців ознайомлюють з Правилами роздрібної торгівлі продовольчими товарами.

4) реалізація продуктів харчування Виконавцями проводиться в конкретно визначеному місці, а саме в магазинах "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5" та "ІНФОРМАЦІЯ_6", в приміщеннях, які орендує Замовник за договорами оренди і в яких Виконавці працювали за трудовими договорами. За висновками перевірки, Виконавець не вправі реалізувати продукти в місцях за власним вибором.

5) в усіх цивільно-правових договорах не визначено об'єм виконаної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, що підлягають вимірюванню та зазначаються у акті приймання виконаних робіт, а саме кількість та перелік продукції, яку необхідно продати. В актах прийому наданих послуг до цивільно-правових договорів зазначено: "Продукти харчування реалізовані".

6) не визначено в цивільно-правових договорах відомості про те, який саме конкретний результат роботи має передавати Виконавець Замовнику, не визначений перелік завдань, їх вид, кількісні і якісні характеристики, що свідчить не про індивідуально визначену роботу, а щоденний процес роботи.

7) при реалізації продуктів харчування за цивільно-правовими договорами обов'язки фізичних осіб не змінилися, адже за умовами ЦПД (п. 1.1; п. 2.1; п.3.1; п. 3.2) вони мають дотримуватись техніки безпеки, санітарних норм, виконувати чіткі завдання Замовника, мати повний доступ до всіх необхідних їм документів, інформації та довіреностей.

Посилаючись на те, що вказані договори мають ознаки трудових договорів, Управлінням Держпраці в Чернівецькій області прийнято постанову №ЧВ-261/18/321/АВ/П/1ПТ/ТД-1ФС/119 від 14.06.2018 року, якою на позивача згідно абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 1787040,00 грн.

Відповідач вважає, що допуск вказаних вище фізичних осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України є порушенням ст. ст. 21 та 24 КЗпП України.

Щодо вказаного порушення суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Згідно ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Згідно якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, із аналізу вказаних норм видно, що цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, фізичною особою - підприємцем, тощо) або між громадянами на виконання першим певної роботи, предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому, цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу, виконує її на власний ризик та не претендує на соціальні гарантії від держави (наприклад, оплату лікарняного), на які можуть розраховувати працівники за трудовим договором. Кожна зі сторін у будь-який момент може розірвати договір. Разом із цим, Виконавець за договором отримує оплату не за процес праці, а її результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Цивільно-правовим договором може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовим договором не робиться.

Як вбачається із доданих до матеріалів справи цивільно-правових договорів №1, 2 ,3, 4, 5, 6, 7 від 01.04.2017 р., укладених позивачем з ОСОБА_4., з ОСОБА_5, з ОСОБА_6, з ОСОБА_7, з ОСОБА_8, з ОСОБА_9, з ОСОБА_10; №8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 від 01.07.2017 р., укладених з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_22, ОСОБА_16, ОСОБА_17; №16 від 02.10.2017 р., укладеного з ОСОБА_9; №17, укладеного з ОСОБА_19; №1 від 02.01.2018 р., укладеного з ОСОБА_19; №2 від 02.01.2018 р., укладеного з ОСОБА_10; №3 від 16.01.2018 р. укладеного з ОСОБА_20 предметом договорів є: Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі та на умовах передбачених даними договорами реалізувати продукти харчування з придатним терміном зберігання дотримуючись правил техніки безпеки та санітарних норм, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи).

Підпунктом 1.2 даних договорів визначено, що Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовує власні засоби та матеріали.

За виконання послуг (робіт) у кожному доданому до матеріалів справи цивільно-правовому договорі визначено ціну та порядок оплати послуг, яка, як встановлено судом, була різною та разовою.

Тобто, із змісту вказаних договорів видно, що за дорученням Замовника Виконавець зобов'язується на власний ризик виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених договорами, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані роботи. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку Замовника, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець отримує винагороду за виконану роботу разово.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що викладені у цивільно-правових угодах умови, не мають ознак, які притаманні трудовим відносинам.

Дослідження матеріалів справи також встановлено, що на підтвердження виконання сторонами вищезазначених договорів позивачем надано суду акти прийому наданих послуг (виконаних робіт) до укладених цивільно-правових договорів та платіжні доручення про сплату єдиного соціального внеску з винагороди за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами та звітність до органів ДФС (Т2 а.с. 1-74).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за своїм змістом договори, укладені позивачем, є цивільно-правовими договорами, а висновки відповідача про наявність у них ознак трудового договору та порушення позивачем вимог пунктів 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, є помилковими.

Крім того, про наявність цивільно-правових угод та актів прийому наданих послуг було відомо відповідачам під час перевірки та прийняття рішень. Проте, доказів щодо визнання таких угод недійсними суду не надано.

Крім того, варто зазначити, що чинне законодавство не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а у яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин і на свій розсуд вправі визначити вид такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено з матеріалів справи, у зв'язку із вчиненням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, управління Держпраці у Чернівецькій області звернулось до Новодністровського міського суду Чернівецької області із позовом.

В свою чергу, частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) передбачено, що фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області від 04.07.2018 р. у справі №719/201/18 (провадження №3/719/99/18) зокрема, провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний НОМЕР_2, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1) за ч. 3 ст. 41 КУпАП - закрито, у зв'язку із відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення (Т.1 а.с. 196-203).

Згідно ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена ухвала або постанова суду, лише в питанні чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Дослідженням даної постанови видно, що до вказаного висновку, суд прийшов враховуючи обставини справи, наявні докази, пояснення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та покази свідків, зокрема: ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_23, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_11, які заперечували, що співпраця між ними та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 мала ознаки трудової діяльності.

Тобто, постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області від 04.07.2018 р. у справі №719/201/18 (провадження №3/719/99/18) встановлено відсутність в діях фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КупАП.

Відтак, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 щодо укладення із фізичними особами цивільно-правових договорів відсутні порушення ст. 21 та 24 КЗпЗ України.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що під час прийняття постанови від 14.06.2018 року №ЧВ-261/18/321/АВ/П/1ПТ/ТД-1ФС/119 про накладення штрафу, Управління Держпраці у Чернівецькій області діяло не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Таким чином, суд вважає, що прийнята Управлінням Держпраці у Чернівецькій області постанова від 14.06.2018 року №ЧВ-261/18/321/АВ/П/1ПТ/ТД-1ФС/119 про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність тих обставин на яких ґрунтуються його заперечення.

Крім того, варто зазначити, що посилання відповідачів на те, що укладені ОСОБА_1 з фізичними особами цивільно-правові договори мають ознаки трудових договорів є помилковими та безпідставними, оскільки не спростовуються встановленими судом обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8810, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №198 від 22.06.2018 року, №207 від 24.07.2018 року (Т1 а.с. 11,122).

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 8810, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Гордей Івана Георгійовича від 14.06.2018 року №ЧВ-261/18/321/АВ/П/1ПТ/ТД-1ФС/119 про накладення штрафу в розмірі 1787040,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області (вул. Зелена, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58003) судові витрати - судовий збір в сумі 8810, 00 (вісім тисяч вісімсот десять) грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1).

Відповідач - Заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Гордей Іван Георгійович (вул. Зелена, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58003).

Відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області (вул. Зелена, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58003).

Суддя В.О. Григораш