Справа № 1540/4322/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Катаєвої Е.В.,

за участю: секретаря - Левчук О.В.,

представника позивача - Кохан А.В.,

представника відповідача - Коротких О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ» (вул. Нахімова,300, м. Ізмаїл, Одеська обл,68600) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вул. Семінарська,5 м. Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ» (далі ПАТ «ІЦКК») з адміністративним позовом (т.1 а.с. 6-31) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі ГУ ДФС), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.08.2018 року № 0032691411, згідно з яким ПАТ «ІЦКК» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2018 року у розмірі 553 153 грн, в частині зменшення на суму 301 452 грн; № 0032711402 про застосування штрафних (фінансових санкцій) за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД та валютного законодавства в сумі 3060,00 грн.;№ 0032751411 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 758 689 грн. та застосування штрафної фінансової санкції в сумі 379 345 грн.

Позивач зазначив, що ГУ ДФС було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «ІЦКК»за період з 01.01.2016 року по 31.03.2018 року, за результатами якої складено Акт №1451/15-32-14-11/00278818 від 04.07.2018 року. Не погодившись з висновками Акту перевірки ним були направлені заперечення на акт перевірки, які не були взяти до уваги та висновки залишені без змін.

На підставі вказаного Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення, у тому числі, які ним оскаржуються.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення від 01.08.2018 року №0032691411 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2018 року у розмірі 553 153 грн прийнято згідно з Актом перевірки на підставі того, що на думку перевіряючих в результаті завищення на вказану суму показників рядка 02 Декларацій „Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності ".

З вказаним рішенням він частково не погоджується, а саме не оспорюючи висновків акту перевірки про заниження показника «Інші операційні доходи» на суму 251701грн щодо списання по контрагентам кредиторської заборгованості щодо якої минув строк позовної діяльності, він категорично не згодний з висновками Акту перевірки про завищення показників витрат, шо вплинули на фінансовий результат до оподаткування у рядку 2050 Звіту „ Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) " всього в сумі 209119 грн.

Висновки перевіряючих грунтуються на тому, що вони вважають нереальними господарські відносини з ТОВ «УКРАГРОАЛЬЯНС-2014», посилаючись на недоліки первинної документації, та ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС», посилаючись на те, що ПАТ «ІЦКК» лише отримав стреч-картки, а не пальне (дизельне паливо та бензин).

Позивач стверджує, що в Акті перевірки висновки про нереальність господарських відносин з вказаними контрагентами ґрунтуються на припущеннях, проте він сформував витрати та податковий кредит з вказаними контрагентами у відповідності до норм ПКУ, та у нього наявні всі первинні документи, господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

ТОВ «УКРАГРОАЛЬЯНС-2014» здійснило постачання насосів шестеренних НШ100 лівого обертання у кількості 10 штук на загальну суму 17 496,0 грн. у тому числі ПДВ 2 916,0 грн. засобами транспортної компанії «Нова Пошта» у лютому 2016 року. Постачання підтверджується експрес накладною компанії «Нова Пошта» № 59000159476379 від 01.02.2016 року, разом з товаром було надано видаткову накладну № 4 від 28.01.2016 року. Товар (насоси) було оприбутковано та використано ПАТ "ІЦКК" в господарській діяльності, для забезпечення виробничого процесу. Поставлений товар був в повному обсязі оплачений ПАТ «ІЦКК», що підтверджується відповідним платіжним дорученням. На підтвердження сплати ПДВ в ціні поставленого товару ТОВ «УКРАГРОАЛЬЯНС 2014» надало на адресу ПАТ «ІЦКК» належним чином оформлену та зареєстровану в ЄРПН податкову накладну на суму ПДВ 2 916,00 грн., на підставі якої ПАТ «ІЦКК» відобразило податковий кредит з ПДВ на зазначену суму у звітному періоді - січень 2016 року.

Також ПАТ «»ІЦКК» мало реальні господарські взаємовідносини із ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС» щодо придбання паливно-матеріалів для потреб власної господарської діяльності. Контрагент поставив на його адресу скретч-картки на відпуск пального в асортименті згідно специфікації, а він їх оплатив. В подальшому отримані скретч-картки використовувалися для заправки автотранспорту, що належить ПАТ «ІЦКК» на автозаправних станціях, що входять до мережі автозаправних станцій постачальника скретч-карток. У нього наявна всі первинні документи у підтвердження господарських операцій. Позивач вважає, що зазначені в Акті перевірки недоліки окремих первинних документів не є підставою для не визнання таких документів та не свідчать про те, що господарські операції не відбулися. Надані до перевірки первинні документи в сукупності дають можливість отримати повну інформацію про проведені господарські операції, їх зміст та сутність.

Крім того, необґрунтованим на думку позивача є висновок перевіряючих про завищення показника витрат у рядку 2150 Звіту «Витрати на збут» на суму 92333грн на підставі первинних документів, складених у попередніх податкових періодах(2014-2015 роках) по операціям з придбання транспортних послуг по перевезенню виробленої продукції покупцям, здійснених у попередніх періодах, які не дають змоги встановити зв 'язок з господарською діяльністю та доходами поточного (перевіряємого) періоду.

ПАТ "ІЦКК" дійсно у першому кварталі 2016 року в податковому обліку з податку на прибуток були відображені витрати на придбання послуг на транспортно-експедиційне обслуговування, які були понесені наприкінці 2015 року (у вересні-грудні 2015 року). Такі витрати не були відображені у 2015 році оскільки підприємство своєчасно не отримало від постачальників послуг належним чином оформлених первинних документів, тому ПАТ "ІЦКК" не мало правових підстав для відображення таких витрат в своєму податковому обліку у 2015 році. Тим не менше зазначені облікові операції не свідчать про порушення підприємством вимог п.44.1 ст. 44 п. 134.1 ст. 134 ПКУ та вимог ст. 9 Закону № 996.

В обґрунтування неправомірності податкового повідомлення - рішення від 01.08.2018 року № 0032751411 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 758 689 грн. та застосування штрафної фінансової санкції в сумі 379 345 грн., позивач зазначив, що ним не було допущено порушень при формування податкових зобов'язань та податкового кредиту. Зокрема, по взаємовідносинам з ТОВ «УКРАГРОАЛЬЯНС-2014», ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС» як зазначалось у позові були відображені в бухгалтерському обліку витрати, та на підставі отриманих та зареєстрованих податкових накладних сформований податковий кредит по ПДВ відповідно на суму 2916,00грн та 36844,00грн.

Висновок перевіряючих про заниження податкових зобов'язань на суму 13312 грн по господарським правовідносинам з ТОВ «ОСНОВА ПАПІР» з посиланням на ст.199 ПКУ є неправомірним, положення вказаної статті не застосовуються на господарські відносини з контрагентом ТОВ «ОСНОВА ПАПІР», оскільки на адресу цього контрагента здійснювалась поставка не готової продукції, а макулатури, яка є відходами виробництва. У відповідності із п. 23 Підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» ПКУ - тимчасово до 1 січня 2019 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Відповідно неправомірно здійснено корегування податкових зобов'язань на суму 1082грн.

Позивач також не згодний з висновком перевіряючих про завищення податкового кредиту на суму 700тисгрн. В Акті перевірки зазначається, щоперевіркою встановлено наявність дебіторської заборгованості станом на 01.01.2016 та станом на 31.03.2018 року, щодо якої минув строк позовної давності та яка за даними бухгалтерського обліку ПАТ «ІЦКК» рахується по Дт. рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в розмірі 4200000 грн. по ПКФ «Сервис-Метал-Центр», термін виникнення дебіторської заборгованості - вересень 2008 року. ПАТ «ІЦКК» не надано документи, підтверджуючі використання передплати за не отриманими основними фондами. В даному випадку придбання товару відсутнє і виключена можливість його отримання у майбутньому оскільки платник перестав існувати як юридична особа. Перевіряючи зазначають, що у разі якщо за сплаченими авансами поставка товарів/послуг протягом терміну позовної давності не відбулася, то факт придбання таких товарів/послуг, як це передбачено у пункті 198.3 статті 198 ПКУ, відсутній, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку також відсутнє. Якщо платник податку за сплаченими авансами на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але товари/послуги поставлені не були, то в податковому періоді, в якому відбувається списання безнадійної заборгованості за такими авансами, платнику податку необхідно зменшити суму податкового кредиту. Таке зменшення у вказаному випадку здійснюється на підставі бухгалтерської довідки.

Позивач вважає, що таки висновки контролюючого органу не ґрунтується на положеннях податкового законодавства, є незаконним, надуманим та помилковим.

Дійсно у 2008 році ПАТ «ІЦКК» було укладено договір поставки із підприємством ПКФ «Сервіс-Метал-Центр», на підставі якого ПАТ «ІЦКК» було перераховано вказаному підприємству попередню оплату за товар у сумі 4 200 000 грн разом з ПДВ, та за правилом «першої події» вказаний (отримання оплати за товар) постачальник, в момент виникнення у нього податкових зобов'язань з ПДВ виписав та надав на адресу ПАТ «ІЦКК» податкову накладну на суму сплаченого в ціні товару ПДВ у розмірі 700 000 грн. На підставі вказаної податкової накладної ПАТ «ІЦКК» відобразило в своєму податковому обліку податковий кредит з ПДВ у сумі 700 000 грн. Таким чином, постачальник ПКФ «Сервіс-Метал-Центр» в періоді отримання від ПАТ «ІЦКК» попередньої оплати за товар разом з ПДВ задекларувало податкові зобов'язання з цього податку перед бюджетом, тобто фактично сплатило суму ПДВ в бюджет, а ПАТ «ІЦКК» відобразило податковий кредит у відповідній сумі.

В подальшому ПКФ «Сервіс-Метал-Центр» не виконало свої зобов'язання з поставки товару на адресу ПАТ «ІЦКК», в результаті чого виникла дебіторська заборгованість у сумі 4 200 000 грн. За вказаною заборгованістю минув строк позовної давності і вона на теперішній час не може бути стягнута з боржника в зв'язку із його ліквідацією. Дебіторська заборгованість по договору із ПКФ «Сервіс-Метал-, Центр» у сумі 4 200 000 грн. в силу вимог п. 14.1.11 ст. 14 ПКУ вважається безнадійною заборгованістю.

Проте порушень п. 185.1, ст. 185, п. 198. 3 ст. 198 ПКУ ПАТ не допускало. Позивач вважає, що виникнення дебіторської заборгованості, а також визнання такої заборгованості безнадійною, не є подією в податковому обліку з ПДВ платника податків, яка тягне за собою позбавлення права на податковий кредит, а також необхідність коригування раніше відображених сум податкового кредиту з ПДВ.

Підстави для коригування податкового кредиту з ПДВ чітко регламентовані в ст. 192 ПКУ. Для проведення коригування сум податкового кредиту є повернення постачальником суми попередньої оплати разом з ПДВ, інших підстав для проведення коригування податкового кредиту законодавством не передбачено, в тому числі не є такою підставою визнання дебіторської заборгованості безнадійною.

Позивач також просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.08.2018 року № 0032711402 про застосування штрафних (фінансових санкцій) за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД та валютного законодавства в сумі 3060,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ПАТ «ІЦКК» проводило декларування валютних цінностей у відповідності із вимогами Указу Президента України№ 319/94, в тому числі проводило декларування валютних цінностей у вигляді заборгованості у сумі 1,27 євро по контракту Е-13/04 від 04.04.2013, укладеним з нерезидентом S.C. "PUFLENE&COMPS.R.L.", у сумі 3057,88 євро по контракту №11/09 від 21.06.2011, укладеному з нерезидентом SC "NORPACK" SRL, Румунія.

Проте у першому кварталі 2016 року зазначені суми заборгованості були списані в обліку ПАТ «ІЦКК» як безнадійні, в зв'язку із чим вказані валютні цінності вже не перебували на обліку підприємства і не належали йому. Оскільки заборгованість у зазначених сумах іноземної валюти перестала існувати, ПАТ «ІЦКК» не проводило декларування вказаних сум валютних цінностей за межами України починаючи з 01.04.2016 року.

Вказані обставини не були враховані під час проведення перевірки, що призвело на думку позивача до помилкового та незаконного висновку щодо порушення вимог ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами».

Позивач звернувся до суду з позовом 27.08.2018 року.

Ухвалою суду від 31.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження (т.1 а.с. 2-4).

Ухвалою суду від 18.10.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів (т.3 а.с.28).

Ухвалою суду 09.11.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.3 а.с.35).

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов (т.2, а.с.215-220), в якому представник відповідача не погодився з доводами позову та вважав, що позов задоволенню не підлягає.

Представник відповідача вважає висновки Акту перевірки обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними.

Під час перевірки аналізом наданих до перевірки первинних документів встановлена невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства, в результаті чого завищені витрати по господарським відносинам з ТОВ «Украгроальянс-2014» на 14580,0 грн. (щодо насосів у кількості 10 шт.) та з ТОВ «Пром Гарант Плюс» суму 194539 грн. щодо фактичного отримання позивачем» лише стретч-картки, а не пального. Відсутні фіскальні чеки з АЗС постачальника щодо отримання палива в обмін на стретч-картки ТОВ «Пром Гарант Плюс» , що ставлять під сумнів факт придбання товару - дизельного палива та бензину. Крім того, позивач у рядку 2150 Звіту «Витрати на збут» за період 01.01.2016 по 31.03.2018 року встановлено його завищення у 1 кварталі 2016 року у сумі 92333 грн у зв'язку з з тим, що ПАТ «ІЦКК» були включені витрати на підставі первинних документів, складених у попередніх податкових періодах (2014-2015 роках) по операціям з придбання транспортних послуг по перевезенню виробленої продукції покупцям, здійснених у попередніх періодах, які не дають змоги встановити зв 'язок з господарською діяльністю та доходами поточного (перевіряємого) періоду.

Також було встановлено перевіркою заниження податкових зобов'язань на суму 13312 грн. в результаті порушень порушення п.199.1-199.3 ст.199ПКУ. ПАТ «ІЦКК» при складанні декларації з ПДВ за квітень, липень 2017 року не нарахувало технічні зобов'язання з ПДВ у зв 'язку з здійсненням операції з постачання паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 року в сумі 34659261 грн. на підставі документів, наведених у додатку №3 до акта перевірки, встановлено завищення задекларованих ПАТ „ІЦКК" показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою», всього в сумі 739 760 грн. Податковий кредит з ПДВ був завищений по «нереальних» господарських операціях з підприємствами ТОВ «УКРАГРОАЛЬЯНС-2014» та ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС».

Перевіркою встановлено наявність дебіторської заборгованості станом на 01.01.2016 та станом на 31.03.2018 року, щодо якої минув строк позовної давності та яка за даними бухгалтерського обліку ПАТ «ІЦКК» рахується по Дт. рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в розмірі 4200000 грн. по ПКФ «Сервис-Метал-Центр», термін виникнення дебіторської заборгованості - вересень 2008 року. ПАТ «ІЦКК» не надано документи, підтверджуючі використання передплати за не отриманими основними фондами. В даному випадку придбання товару відсутнє і виключена можливість його отримання у майбутньому оскільки платник перестав існувати як юридична особа. Таким чином, в порушення п. 198.3 ст.198 ПКУ ПАТ «ІЦКК» зависимо податковий кредит на суму 700000 грн. за березень 2016року.

Крім того, перевіркою встановлено порушення ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94, ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93, в частині не відображення в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017, 01.01.2018, 01.04.2018 наданої до податкового органу заборгованості у сумі 1,27 евро по контракту Е-13/04 від 04.04.2013, укладеним з нерезидентом S.С. «РUFLЕМЕ & СОМР S. R. L.», у сумі 3057,88 евро по контракту №11/09 від 21.06.2011, укладеному з нерезидентом SC "NORKPАСК" SRL, Румунія. Представник зазначає, що відповідно до Конвенції про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів встановлено для країн-учасниць, які є сторонами зовнішньоекономічного договору, строк позовної давності складає чотири роки. Разом з тим, незважаючи від положень зазначеної конвенції строк позовної давності в будь-якому випадку закінчується не пізніше ніж 10 років з дня, коли цей строк почався.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив (т.2 а.с.224-235) та зауважив, що у відзиві лише повторюється фактично зміст Акту перевірки, проте не спростовуються доводи позивача. Позивач ще раз наводить свої доводи в обґрунтування позовних вимог.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої доводи викладені у заявах по суті справи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «ІЦКК» зареєстровано 15.01.1998 року, зміна свідоцтва відбулась 25.03.2011 року у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи (т.1 а.с. 32-54). Позивач перебуває на податковому обліку, зареєстрований як платник податку на додану вартість.

ПАТ «ІЦКК» здійснює діяльність за кодами КВЕД 17.21 Виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари; 17.11 Виробництво паперової маси; 17.12 Виробництво паперу та котону; та інші.

З 23.05.2018 року по 19.06.2018 року посадовими особами ГУ ДФС проведено перевірку ПАТ «ІЦКК», за результатами якої складений Акт від 04.07.2018 року №1451/15-32-14-11/00278818 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ», код ЄДРПОУ 00278818, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2018» (т.1. а.с. 55-98).

Позивач подав заперечення на висновки акту перевірки (т.1 а.с.99-112). Листом від 27.07.2018 року ГУ ДФС повідомило позивача про залишення висновків акту перевірки без змін (т.1 а.с.113-122).

На підставі Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.08.2018 року:

№ 0032691411форми «П» про зменшення суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за декларацією за 1 квартал 2018 року у розмірі 553 153 грн (т.1 а.с.123);

№ 0032711402 про застосування штрафних (фінансових санкцій) за порушення строку розрахунку в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 3060,00 грн. (т.1 а.с.124);

№ 0032751411 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1138034,00грн (758 689 грн за податковими зобов'язаннями, 379 345 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 а.с.125).

У висновку Акту від 04.07.2018 року №1451/15-32-14-11/00278818 щодо підстав прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПАТ «ІЦКК»:

п.44.1,44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року, п.5 П(С)БУ №15 «Доходи», п.7 П(С)БУ №16 «Витрати», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 553 153 грн;

п.44.1,44.2 ст.44, п.188.1 ст.188, п.198.1,198.2,198.3 ст.198, п.199.1,199.2,199.3,199.4 ст.199, п.201.1,201.4 ст.201 ПКУ в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 758 689,00грн.:

ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами», ст.10 Декрету КМУ від 19.02.1993 року№15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», в частині не відображення в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017, 01.01.2018, 01.04.2018 наданої до податкового органу заборгованості у сумі 1,27 євро по контракту Е-13/04 від 04.04.2013, укладеному з нерезидентом S.С. «РUFLЕМЕ & СОМР S. R. L.», у сумі 3057,88 евро по контракту №11/09 від 21.06.2011, укладеному з нерезидентом SC "NORKPАСК" SRL, Румунія.

Підпунктами 44.1,44.2 ст.44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі -Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведенім. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1, ст.134 об'єктом оподаткування податку на прибуток є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Статтею 188 ПКУ визначено, що база оподаткування з ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції, за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 199 ПКУ регламентує питання пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту. Відповідно до пп.199.1,199.2,199.3 ст.199 ПКУ у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції. Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 01.08.2018 року №0032691411форми «П» про зменшення суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за декларацією за 1 квартал 2018 року у розмірі 553153,00 грн є зазначені в акті перевірки порушення, які призвели до:

- заниження доходів у сумі 251701,00грн у зв'язку з не визначенням доходу від списання кредиторської заборгованості щодо якої сплинув строк позовної давності (в цієї частині висновок акту перевірки позивачем не оспорюється);

- завищення витрат по господарським взаємовідносинам з ТОВ «УКРАГРОАЛЬЯНС-2014» на 14580,00грн та ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС» на 194539,00грн у зв'язку з висновком перевіряючих про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій;

-завищення витрат на 92333,00грн. у 1 кварталі 2016 року у зв'язку з включенням витрат на підставі первинних документів, складених у попередніх податкових періодах.

Судом встановлено, що ПАТ «ІЦКК» для господарських потреб придбав у ТОВ «УКРАГРОАЛЬЯНС-2014» насоси шестеренні НШ100-Л у кількості 10 штук на суму 17496грн, у тому числі ПДВ 1916,00грн. Насоси були придбані за договором купівлі-продажу, постачання товару відбулось засобами компанії «Нова пошта» у лютому 2016 року. Постачання підтверджується експрес накладною компанії «Нова Пошта» № 59000159476379 від 01.02.2016 року.

Крім того, на підтвердження постачання товару постачальником на адресу ПАТ «ІЦКК» разом з товаром було надано видаткову накладну № 4 від 28.01.2016 року. Отриманий товар (насоси) було оприбутковано та використано ПАТ "ІЦКК" в господарській діяльності, для забезпечення виробничого процесу. Поставлений товар був в повному обсязі оплачений, що підтверджується відповідним платіжним дорученням. На підтвердження сплати ПДВ в ціні поставленого товару ТОВ «УКРАГРОАЛЬЯНС 2014» надало на адресу ПАТ «ІЦКК» належним чином оформлену та зареєстровану в ЄРПН податкову накладну на суму ПДВ 2 916,00 грн., на підставі якої ПАТ «ІЦКК» відобразило податковий кредит з ПДВ на зазначену суму у звітному періоді - січень 2016 року (т.1 а.с.126-133).

Вказані обставини не заперечується в акті перевірки, проте перевіряючи вважають, що вказані первинні документи мають недоліки, а експрес-накладна, в який відсутня підпис представника ТОВ «Нова пошта» та дата, не може слугувати підтвердженням отримання вантажу насосів шестеренних НШ100-Л у кількості 10 штук.

Суд вважає, що доводи викладені в Акті перевірки та підтримані представником відповідача не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення позивачем до витрат суми 14580,00грн у зв'язку з придбанням насосів для використання в господарський діяльності, враховуючи що в Акті перевірки не заперечується, що вказана господарська операція відображена в бухгалтерському обліку ПАТ «ІЦКК» та не спростовано твердження позивача про використання вказаних насосів у господарської діяльності для забезпечення виробничого процесу.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема, постанова від 04.09.2018 року по справі №818/1249/17), що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Сумніви або припущення у будь-якому випадку не можуть бути доказами податкового правопорушення.

Судом також встановлено, що ПАТ «ІЦКК» були укладені з ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС» договори поставки від 20.10.2016 року №64/114 та від 21.09.2016 року №6 на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками.

Згідно з видатковими накладними позивач отримав від ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС» стреч-картки на паливно-мастильні матеріали на суму 231400грн. з ПДВ. У бухгалтерському обліку операції відображені проводками ДТ20.3 «Паливо рідке» -КТ 63.1.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; -ДТ 64.4 «Податковий кредит»- КТ 63.1.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Розрахунки здійснені у безготівковому вигляді. Також у позивача наявні фіскальні чеки щодо отримання палива по стретч-карткам (т.1 а.с. 134-142).

Перевіряючи в Акті перевірки зробили висновок про недійсність господарських операцій та стверджують, що позивач фактично отримав лише стретч-картки, а не пальне. При цьому посадові особи контролюючого органу посилаються на те, що позивачем не надано документів щодо отримання палива саме на АЗС постачальника ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС», товар також не був перевезений від постачальника. Виписані накладні на думку перевіряючих не можна вважати належним чином оформленими, відсутні специфікації, відсутні фіскальні чеки з АЗС постачальника, що ставить під сумнів придбання товару - дизельного палива та бензину.

Суд вважає, що посилання перевіряючих на наявність у них сумнівів придбання позивачем пального по договорам з ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС» свідчить лише про їх припущення наявності порушення податкового законодавства та нереальність господарських відносин, що не відповідає вимогам пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 року (далі - Порядок №727), Згідно з яким факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Акт перевірки не містить належних та достовірних доказів нереальності здійснення господарських операцій з ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС».

Позивачем надані первинні документи щодо придбання палива на АЗС. Крім того, на запит позивача від 11.07.2018 року на адресу ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС» щодо правомірності отримання ним пального по скретс-картам, придбаним у ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС» на інших АЗС, перелік яких наведений в запиті, контрагент позивача - ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС» листом від 18.07.2018 року повідомив, що таке придбання є правомірним, оскільки ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС» укладені договори поставки через мережу АЗС на відпуск нафтопродуктів по довірчим документам , виданих покупцям (т.1 а.с.171-172).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про правомірність формування витрат та податкового кредиту позивачем по господарським відносинам з ТОВ «УКРАГРОАЛЬЯНС-2014» (14580,00грн витрати та 2916грн. податковий кредит), ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС» (194539,00грн витрати та 36844,00грн податковий кредит).

В Акті зазначено (а.с.63/зв.), що перевіркою показників по рядку 2150 Звіту «Витрати на збут» за період 01.01.2016 року про 31.01.2018 року в сумі 5795074,00грн ПАТ «ІЦКК» витрати на підставі документів, складених у попередніх податкових періодах (2014-2015 роках) з придбання транспортних послуг по перевезенню виробленою продукції покупцям, здійснених у попередніх періодах, які не дають змогу встановити зв'язок з господарською діяльністю та доходами поточного (перевяряємого періоду) на суму 92333,00грн. У бухгалтерському вказані операції відображені проводками ДТ.93-КТ.631 (Перелік транспортних послуг СГД наведено у додатку №10 до акту).

У вказаному додатку №10 до акту (а.с.92) наведений перелік первинних документів, складених ПАТ «ІЦКК» у попередніх періодах. Вказаний додаток спростовує вищевказане твердження в акту перевірки, що документи стосуються 2014-2015 років, та підтверджують твердження позивача, що у першому кварталі 2016 року вони віднесли витрати за попередній звітний період за вересень-грудень 2015 року у зв'язку із запізненим отриманням первинних документів від контрагентів.

Наведення вказаних документів у додатку свідчить про дослідження їх перевіряючими. Акт перевірки не містить зауважень до вказаних первинних документів (ТТН, договори, акти прийому-передачі послуг).

Суд вважає, що відсутні підстави для висновку щодо завищення витрат на 92333,00грн. у 1 кварталі 2016 року.

Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 року (набрав чинність з 01.01.2015 року) виключений з ПКУ п.14.1.27 ст.14, який визначав поняття витрат.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1, ст.134 об'єктом оподаткування податку на прибуток є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Також встановлені правила здійснення коригування фінансового результату до оподаткування.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом МФУ від 31.12.1999року №318, визначає відповідно до його п.1, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Пунктами 5,6,7 Порядку встановлено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пункт 9 Положення наводить перелік витрат, які не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати, а п.19 наводить витрати на збут, які включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), та до яких відноситься зокрема, витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Надані позивачем первинні документи підтверджують витрати підприємства на збут. Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що у нього були відсутні підстави показувати вказані витрати у 2015 році у зв'язку з відсутністю первинних документів, які надійшли із запізненням, оскільки п. 44.1 ст.44 ПКУ платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

При таких обставинах суд вважає, що навіть якщо у позивача наявні недоліки у веденні бухгалтерського обліку, проте вони не можуть тягнути за собою позбавлення позивача на збільшення фінансового результату його господарської діяльності з зв'язку з понесеними витратами на збут, оскільки відбувся фактичний рух активів, зміни у власному капіталі та зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 01.08.2018 року № 0032751411 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1138034,00грн (758 689 грн за податковими зобов'язаннями, 379 345 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) є зазначені в акті перевірки порушення, які призвели до:

- заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 4535грн щодо операцій з продажу карбаміду внаслідок заниження продажної ціни від реалізації за договорами комісії;

- заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 13312,00грн.по господарським відносинам з ТОВ «ОСНОВА ПАПІР» та відповідно корегування податкових зобов'язань на 1082,00грн. за грудень 2017 року;

-завищення податкового кредиту на суму 2916,00грн та 36844,00грн по господарським відносинам з взаємовідносинам з ТОВ «УКРАГРОАЛЬЯНС-2014» 14580,00грн та ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС» у зв'язку з висновком перевіряючих про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій;

- завищення податкового кредиту на суму 700000,00грн. по господарським відносинам з ПКФ «Сервіс-Метал-Центр» у зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності.

Позивач у позові не викладав доводів незгоди з висновками перевіряючих щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 4535грн щодо операцій з продажу карбаміду внаслідок заниження продажної ціни від реалізації за договорами комісії.

У судовому засіданні позивач зазначив, що вказане порушення ним не оскаржується та ним сплачені визначені податкові зобов'язання та штрафні санкції, надана платіжне доручення від14.08.2018 року про сплату через банк 16.08.2018 року 6802грн. (4535грн.податкові зобов'язання та 2267грн штрафні санкції.

Щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 13312,00грн.по господарським відносинам з ТОВ «ОСНОВА ПАПІР» та відповідно корегування податкових зобов'язань на 1082,00грн. за грудень 2017 року, відбулось на думку перевіряючих в результаті порушень позивачем ст.199 ПКУ та не нарахування технічних податкових зобов'язань з ПДВ, суд вважає недоведеним суб'єктом владних повноважень наявність вказаного порушення, виходячи з наступного.

ПАТ «ІЦКК» в квітні та липні 2017 року здійснювало операції з постачання паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4770 згідно з УКТ ЗЕД, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з договором №1/ос/к від 01.01.2014 року ПАТ «ІЦКК» в квітні та липні 2017 року на адресу ТОВ «ОСНОВА ПАПІР» реалізувало макулатуру на суму 56тис грн та 55860грн. Здійснення вказаних операцій не заперечується контролюючим органом, але на його думку позивач повинен був у відповідності до вимог ст.199 ПКУ нарахувати собі податкові зобов'язання.

Проте відповідно до п. 23 Підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» ПКУ - тимчасово до 1 січня 2019 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД.

В обґрунтування позовних вимог щодо неправомірності висновків перевіряючих позивач посилається на вказану норму «Перехідних положень» ПКУ. Відповідач ні в Акті перевірки, ні у відзиві на позов не наводить обґрунтувань неможливості застосування вказаної норми щодо наданих пільг до операцій постачання макулатури на адресу ТОВ «ОСНОВА ПАПІР» .

Суд вважає, що застосування норм ПКУ повинно відбуватися з дотриманням норм «Перехідних положень» ПКУ, у тому числі щодо застосування ст.199 ПКУ. Відповідно є обґрунтованими доводи позивача що у даному випад ним не порушені норми ПКУ, а визначення додаткових податкових зобов'язань йому на підставі вказаних висновків Акту перевірки є неправомірним.

Висновок перевіряючих про завищення податкового кредиту на суму 700000,00грн. по господарським відносинам з ПКФ «Сервіс-Метал-Центр» ґрунтується на тому, що перевіркою встановлено наявність дебіторської заборгованості станом на 01.01.2016 року та 01.03.2018 року, щодо якої минув строк позовної давності та яка за даними бухгалтерського обліку ПАТ «ІЦКК» рахується по ДТ. рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в розмірі 4200000 грн. по ПКФ «Сервис-Метал-Центр», термін виникнення дебіторської заборгованості - вересень 2008 року.

В акті перевірки зазначено, що ПКФ «Сервис-Метал-Центр» держреєстратором знято 27.12.2012 року з обліку. В актах попередніх перевірок позивача від 27.10.2014 року та від 05.07.2016 року не відображено порушення, пов'язане з відсутністю первинних документів за 2012-2015 роки, які характеризують взаємовідносини ПАТ «ІЦКК» та ПКФ «Сервис-Метал-Центр». Крім того, самим підприємством не здійснено списання дебіторської заборгованості у зв'язку із визначенням її безнадійною.

ПАТ «ІЦКК» не признало дану заборгованість як безнадійну станом на 01.01.2016 року та не відобразило дану суму заборгованості на позабалансовому рахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість». У зв'язку з ненаданням первинних документів, підтверджуючих можливість повернення сплаченої переплати за основні фонди, станом на 01.04.2016 року заборгованість є безнадійною.

В акті перевірки також не оспорюється, що позивач при перерахуванні оплати за основні фонди на підставі податкової наданої отриманої від постачальника у 2008 році сформував податковий кредит у розмірі 700тис грн.

В той же час контролюючий орган в Акті зазначає, що у разі якщо за сплаченими авансами поставка товарів/ послуг, як передбачено п.198.3 ст.198 ПКУ, відсутній, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/ послуг у платника податків також відсутнє, а тому підлягає зменшенню податковий кредит.

Таким чином, контролюючим органом не заперечується, що у 2008 році позивач правомірно сформував податковий кредит за першою подією - перерахування коштів за основні фонди. Проте у подальшому позивачем не дотримано вимог бухгалтерського та податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статтею 3 якого встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами, розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затверджене наказом МФУ від 08.10.1999року №237 визначає методологічні засади

формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності, надає поняття, зокрема, безнадійної дебіторської заборгованості та порядок виключення її з активів.

Позивачем не дотримано вимог законодавства щодо бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно зі ст.1 Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. При цьому ст.4 Закону встановлені принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, якими є, зокрема: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Судом встановлено, що в бухгалтерському обліку операція з придбання основних засобів у ПКФ «Сервис-Метал-Центр», якому позивачем сплачено 4200000 грн., рахується по Дт рахунку 631 «Рахунки з вітчизняними постачальниками» як дебіторська заборгованість, яка виникла у вересні 2008 року. Проте основні фонди позивачем не отримані.

Позивач не спростував висновків акту перевірки, що ПКФ «Сервис-Метал-Центр» знято з обліку державним реєстратором 27.12.2012 року, станом на вказаний час основні фонди не отримані позивачем, тобто ПКФ «Сервис-Метал-Центр» не виконані господарські зобов'язання та виконання їх після 27.12.2012 року є неможливим.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо правомірності відображення у податковому обліку станом на 31.03.2018 року податкового кредиту, який виник у 2008 році при відсутності фактичної поставки основних фондів з посиланням на те, що відповідно до п.198.3 ст.198 ПКУ право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, оскільки в Акті перевірки питання стосується не початку використання отриманих основних фондів, а неотримання їх взагалі та неможливість отримання у зв'язку з припиненням контрагента як юридичної особи. У разі якщо за сплаченими крштами постачання товарів/ послуг протягом терміну позовної давності не відбулося, то факт придбання таких товарів/послуг, як це передбачено у п. 198.3 ст. 198 ПКУ, відсутній, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє.

З урахванням викладеного суд вважає, що висновок перевіряючих про завищення податкового кредиту на суму 700000,00грн по господарським відносинам з ПКФ «Сервіс-Метал-Центр» є обгрунтованим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.08.2018 року №0032751411 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1138034,00грн (758 689 грн за податковими зобов'язаннями, 379 345 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) підлягають частковому задоволенню, а саме в частині в частині збільшення суми грошового зобов'язання на суму 101231,00грн (54154,00грн за податковими зобов'язаннями, 27077,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

Згідно з Актом перевірки підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.08.2018 року № 0032711402 про застосування штрафних (фінансових санкцій) за порушення строку розрахунку в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 3060,00 грн. є не відображення в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017, 01.01.2018, 01.04.2018 наданої до податкового органу заборгованості у сумі 1,27 євро по контракту Е-13/04 від 04.04.2013, укладеному з нерезидентом S.С. «РUFLЕМЕ & СОМР S. R. L.», у сумі 3057,88 евро по контракту №11/09 від 21.06.2011, укладеному з нерезидентом SC "NORKPАСК" SRL, Румунія.

Сторонами не заперечується, що у ПАТ «ІЦКК» була наявна прострочена дебіторська заборгованність у сумі 1,27 євро по контракту Е-13/04 від 04.04.2013, укладеному з нерезидентом S.С. «РUFLЕМЕ & СОМР S. R. L.», у сумі 3057,88 евро по контракту №11/09 від 21.06.2011, укладеному з нерезидентом SC "NORKPАСК" SRL, Румунія, та позивач декларував її до 01.04.2016 року.

Підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій) став висновок перевіряючих про відсутність відображення вказаних валютних коштів за межами України у поданих деклараціях з 01.04.2016 року та не надання доказів їх сплати та отримання.

Позивач стверджує про правомірність своїх дій, оскілики вказані заборгованності ним були списані як безнадійні.

У відзиві у спростування доводів позивача представник відповідача зазначив, що відповідно до Конвенції про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів встановлено для країн-учасниць, які є сторонами зовнішньоекономічного договору, строк позовної давності складає чотири роки. Разом з тим, незважаючи від положень зазначеної конвенції строк позовної давності в будь-якому випадку закінчується не пізніше ніж 10 років з дня, коли цей строк почався.

Конвенції про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів підписана Україною 14.06.1974 року та набула чинності для України 01.05.1994 року. Згідно зі ст.1 Конвенції вона визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до одного, що випливають з договору міжнародної купівлі-продажу товарів або пов'язані з його порушенням,припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслідок закінчення певного періоду часу. Такий період часу надалі іменується "строком позовної давності".

Статтею 8 Конвенціїї чітко визначений строк позовної давності, який встановлений у чотири роки. Конвенція передбачає інші випадки, коли вказаний строк може бути продовжений, змінений тощо. Стаття 23 Конвенції визначає загальне обмеження строку позовної давності, відповідно до якої незалежно від положень цієї Конвенції строк позовної давності в будь-якому випадку минає не пізніше, ніж через 10 років від дня, коли цей строк розпочався згідно зі статтями 9, 10, 11 і 12 цієї Конвенції.

Таким чином, строк позовної давності в міжнародній купівлі-продажу товарів встановлений у чотири года. Представником відповідача не зазначено будь-яких застережень щодо не застосування встановленого 4-річного строку позовної давності щодо контрактів позивача Е-13/04 від 04.04.2013, укладеному з нерезидентом S.С. «РUFLЕМЕ & СОМР S. R. L.», №11/09 від 21.06.2011, укладеному з нерезидентом SC "NORKPАСК" SRL, Румунія.

При таких обставинах суд вважає, що у позивача були підстави для списання у першому кварталі 2016 року як безнадійної заборгованності за спливом строку позовної давності заборгованності у сумі 3057,88 евро по контракту №11/09 від 21.06.2011, укладеному з нерезидентом SC "NORKPАСК" SRL, Румунія. У той же час були відсутні підстави для списання у першому кварталі 2016 року як безнадійної заборгованності за спливом строку позовної давності заборгованності у сумі 1,27 євро по контракту Е-13/04 від 04.04.2013, укладеному з нерезидентом S.С. «РUFLЕМЕ & СОМР S. R. L.», оскільки 4-річний строк позовної давності спливав не раніше 04.04.2017 року.

З урахуванням встановлених обставин, суми заборгованності по контракту Е-13/04 від 04.04.2013, укладеному з нерезидентом S.С. «РUFLЕМЕ & СОМР S. R. L.», яка складає 1,27 євро, суд вважає, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2018 року № 0032711402 про застосування штрафних (фінансових санкцій) за порушення строку розрахунку в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 3060,00 грн. в частині застосування штрафних санкцій за не відображення в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017 наданої до податкового органу заборгованості у сумі 1,27 євро по контракту Е-13/04 від 04.04.2013, укладеному з нерезидентом S.С. «РUFLЕМЕ & СОМР S. R. L.».

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню

Відповідно до ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з ГУ ДФС, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача витрат зі сплати судового збору у розмірі 6030,00грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,13,139,241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ»(вул. Нахімова,300, м. Ізмаїл, Одеська обл,68600, код ЄДРПОУ 00278818) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вул. Семінарська,5 м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.08.2018 року:

№0032691411 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за декларацією за 1 квартал 2018 року у розмірі 553 153 грн, в частині зменшення на суму 301 452 грн;

№0032711402 про застосування штрафних (фінансових санкцій) за порушення строку розрахунку в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 3060,00 грн в частині застосування штрафних (фінансових санкцій) у сумі 1360,00грн;

№0032751411 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1138034,00грн (758 689 грн за податковими зобов'язаннями, 379 345 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) в частині збільшення суми грошового зобов'язання на суму 101231,00грн (54154,00грн за податковими зобов'язаннями, 27077,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь Публічного акціонерного товариства «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ» судовий збір у розмірі 6030,00грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст.293,295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.