РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 9901/350/18

провадження № П/9901/350/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Анцупової Т. О.,

суддів: Гриціва М. І., Олендера І. Я., Смоковича М. І., Юрченко В. П.,

за участю секретаря судового засідання - Яроша Д. В.,

учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_2,

представник відповідача - Долгов Юрій Владиславович,

представник третьої особи - Белінська Ольга Володимирівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 9901/350/18 за позовом ОСОБА_5 до Верховної Ради України, третя особа - Вища рада правосуддя про визнання незаконною постанови, встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 24 жовтня 2016 року до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції надійшов адміністративний позов ОСОБА_5 до Верховної Ради України, третя особа - Вища рада юстиції (правонаступник - Вища рада правосуддя), в якому позивач просив:

- визнати незаконною та скасувати постанову Верховної Ради України «Про звільнення судді» від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII, якою ОСОБА_5 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України;

- стягнути з Державного бюджету України на його користь сплачений судовий збір.

2. Зміст позовних вимог та пояснення, якими ОСОБА_5 обґрунтовує свої вимоги, свідчить про те, що на переконання позивача, постанова Верховної Ради України «Про звільнення судді» від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки в порушення вимог ст. 80, 91 Конституції України, ст. 216-1 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі - Регламент), ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), відповідачем при прийнятті вказаної постанови було допущено наступні порушення:

- несвоєчасне повідомлення позивача про проведення позачергового пленарного засідання парламенту щодо розгляду питання про його звільнення;

- питання щодо звільнення ОСОБА_5 на засіданні Верховної Ради України вирішувалося за його відсутності, без відповідного обговорення, дослідження обставин справи та підстав звільнення;

- під час голосування за прийняття оскаржуваної постанови, окремими депутатами здійснювалося голосування картками відсутніх депутатів.

Також позивач в обґрунтування позовних вимог звертається до ст. 9, 19, 43, 75, 126 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України № 1-19/98 від 07 липня 1998 року, рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України».

3. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 листопада 2016 року відкрив провадження в адміністративній справі та призначив її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 листопада 2016 року.

4. 30 листопада 2016 року від представника Верховної Ради України до суду надійшло заперечення на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. Заперечення обґрунтовано тим, що приймаючи оскаржувану постанову на позачерговому засіданні парламенту, яке було скликано на вимогу Президента України, Верховною Радою України було дотримано процедури звільнення позивача з посади судді у зв'язку з порушенням ним вимог щодо несумісності, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI; діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та Регламентом.

5. 14 грудня 2016 року представник позивача подав до суду письмові пояснення по суті заперечень Верховної Ради України, у яких він вказував, що вказані у запереченні відповідача пояснення, жодним чином не спростовують доводів, наведених у позовній заяві.

6. 04 грудня 2017 року до суду від Верховної Ради України надійшли додаткові заперечення проти адміністративного позову, в яких вказано, що твердження представника позивача про порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови ч. 8 ст. 19, ст. 25, ч. 1 ст. 44 та ч. 3 ст. 47 Регламенту є безпідставними та необґрунтованими.

7. Вищим адміністративним судом України проведено кілька судових засідань, однак остаточного рішення у справі ухвалено не було.

8. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року (далі - Закон № 2147-VІІІ) та розпочав роботу Верховний Суд.

Підпунктом 5 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону № 2147-VІІІ передбачено, що позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 09 січня 2018 року вказану адміністративну справу було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка ухвалою судді-доповідача від 12 січня 2018 року прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 08 лютого 2018 року.

10. 29 січня 2018 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення Вищої ради правосуддя, у яких остання просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

11. 31 січня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Верховної Ради України на позовну заяву, в якому остання просила відмовити позивачу у задоволенні позову.

12. 08 лютого 2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив Верховної Ради України.

ІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

13. 08 лютого 2018 року в судовому засіданні замінено третю особу у справі - Вищу раду юстиції її правонаступником Вищою радою правосуддя.

14. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2018 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 800/63/16 за позовом ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя (правонаступник Вищої ради юстиції), третя особа - Міністерство юстиції України про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з порушенням ним вимог щодо несумісності».

15. 08 червня 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 про поновлення провадження у справі у зв'язку з усуненням обставин, які зумовили його зупинення.

16. Також, 08 червня 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування у Державної прикордонної служби України інформації про перебування на території України 29 вересня 2016 року згідно з даними про перетин державного кордону України наступних осіб: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20

17. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року провадження у справі № 9901/350/18 поновлено. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 19 липня 2018 року о 10:00 год.

18. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2018 року для розгляду справи № 9901/350/18 визначено новий склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Анцупова Т. О. (головуючий суддя), Бучик А. Ю., Гімон М. М., Гриців М. І., Мороз Л. Л.

19. Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року заяви суддів Мороз Л. Л., Бучик А. Ю., Гімона М. М. про самовідвід задоволено. Відведено суддів Мороз Л. Л., Бучик А. Ю., Гімона М. М. від розгляду справи № 9901/350/18.

20. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 липня 2018 року для розгляду справи № 9901/350/18 визначено новий склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Анцупова Т. О. (головуючий суддя), Гриців М. І., Олендер І. Я., Смокович М. І., Юрченко В. П.

21. 27 липня 2018 року та 02 серпня 2018 року від представника позивача ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшли клопотання про долучення до матеріалів наступних письмових доказів:

- копії листа Верховної Ради України від 18 липня 2017 року № 12/15-209(154716);

- копії письмових даних про паспортно-візове оформлення документів для службових відряджень за кордон народних депутатів України VІІІ скликання станом на 29 вересня 2016 року;

- копії розпорядження Голови Верховної Ради України від 23 вересня 2016 року № 343;

- копії відповіді на адвокатський запит від 26 липня 2018 року № 04-29/17-1607;

- копії листа Верховної Ради України від 25 липня 2018 № 09-2/1-193(160095);

- копії роздруківки з електронної пошти на підтвердження отримання повідомлення про проведення позачергового засідання Верховної Ради України;

- копії заяви ОСОБА_5 від 28 вересня 2016 року;

- копії реєстраційно-контрольної картки № 09-2749.26.16/1-09.16-Т;

- копії картки реєстрації вхідної кореспонденції Апарату Верховної Ради України;

- копії відповіді на адвокатський запит від 26 липня 2018 року № 15/26-942(160934);

- копії авіаквитка на ім'я ОСОБА_29 на рейс OS 662 Австрійських авіаліній до Відня;

- копії посадкового талона та сторінки дипломатичного паспорту ОСОБА_29;

- копії постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № А/9991/117/18;

- копії постанови Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № А/9991/81/18;

- копії рішення Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі № П/9991/56/18;

- копії рішення Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № П/9991/247/18;

- копії рішення Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № П/9991/51/18;

- копії рішення Верховного Суду від 19 лютого 2018 року у справі № П/9991/57/18.

22. 16 серпня 2018 року в судовому засіданні Верховним Судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 від 08 червня 2018 року про витребування доказів. Клопотання представника позивача про доручення до матеріалів справи додаткових документів задоволено. У справі оголошено перерву до 31 серпня 2018 року.

23. У подальшому, у зв'язку з відсутністю складу колегії суддів, розгляд справи № 9901/350/18 перенесено на 07 вересня 2018 року, про що учасників справи повідомлено телефонограмами від 28 серпня 2018 року.

24. 04 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшло повторне клопотання представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 про витребування доказів у цій справі. У вказаному клопотанні представник позивача просив витребувати у Державної прикордонної служби України інформацію про перебування на території України 29 вересня 2016 року згідно з даними про перетин державного кордону України наступних осіб: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_7; ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_8; ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_9; ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_10; ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_11; ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_12; ОСОБА_29 ІНФОРМАЦІЯ_13; ОСОБА_30 ІНФОРМАЦІЯ_14; ОСОБА_31 ІНФОРМАЦІЯ_15.

25. Також, 04 вересня 2018 року від представника позивача до Верховного Суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів наступних письмових доказів (копії):

- адвокатського запиту № 33/18 від 27 липня 2018 року;

- доказів надсилання адвокатського запиту № 33/18 від 27 липня 2018 року;

- відповідь ДП «Зал офіційних делегацій» від 17 серпня 2018 року з додатками;

- поштовий конверт, у якому надійшла відповідь від 17 серпня 2018 року;

- результати поіменного голосування за проект постанови № 3581-9;

- результати поіменного голосування за проект постанови № 3581-12;

- результати поіменного голосування за проект постанови № 3581-13;

- результати поіменного голосування за проект постанови № 3581-23;

- результати поіменного голосування за проект постанови № 3581-27;

- результати поіменного голосування за проект постанови № 3581-28;

- результати поіменного голосування за проект постанови № 3581-29;

- результати поіменного голосування за проект постанови № 3581-30.

26. Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

27. Водночас, 07 вересня 2018 року в судовому засіданні Верховним Судом задоволено клопотання представника позивача від 04 вересня 2018 року про долучення до матеріалів письмових доказів. У справі оголошено перерву до 19 жовтня 2018 року.

28. 21 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшов лист Державної прикордонної служби України з інформацією стосовно перетину державного кордону особами, зазначеними в ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2018 року. Зокрема у цьому листі зазначено, що 29 вересня 2016 року громадяни України перетнули державний кордон України у напрямку «виїзд»: ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_11 (пункт пропуску Рава-Руська; час 09:04); ОСОБА_29 ІНФОРМАЦІЯ_13 (пункт пропуску Бориспіль; час 13:09); ОСОБА_30 ІНФОРМАЦІЯ_14 ((пункт пропуску Бориспіль-D; час 13:46). Також зазначено, що громадяни України: ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5, здійснили перетинання державного кордону України у напрямку «в'їзд» після 29 вересня 2016 року.

29. 19 жовтня 2018 року у судовому засіданні запропоновано представникові Верховної Ради України надати письмові пояснення стосовно інформації, зазначеної у вказаному листі Державної прикордонної служби України та оголошено перерву до 30 листопада 2018 року.

30. 29 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшли додаткові письмові пояснення Верховної Ради України щодо інформації, зазначеної у листі Державної прикордонної служби України 21 вересня 2018 року.

31. 30 листопада 2018 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, аналогічних тим, що наведені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях до неї, просив позов задовольнити.

32. Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю з мотивів, аналогічних викладеним у запереченнях та відзиві на позовну заяву.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

33. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, Суд встановив наступне.

34. Постановою Верховної Ради України від 14 жовтня 1994 року № 211/94-ВР ОСОБА_5 обраний заступником голови арбітражного суду Донецької області.

35. Постановою Верховної Ради України від 12 липня 2001 року № 2669-ІІІ позивача обрано на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду безстроково, а постановою від 08 липня 2010 року № 2476-VІ на посаду судді Вищого господарського суду України.

36. 23 грудня 2010 року ОСОБА_5 Всеукраїнською конференцією працівників прокуратури призначено на посаду члена Вищої ради юстиції. Присягу члена Вищої ради юстиції позивач склав на пленарному засіданні Верховної Ради України 13 січня 2011 року і офіційно набув цього статусу того ж дня.

37. 11 квітня 2014 року припинено повноваження ОСОБА_5 як члена Вищої ради юстиції на підставі п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08 квітня 2014 року № 1188-VII (далі - Закон № 1188).

38. 24 грудня 2015 року Вища рада юстиції, розглянувши матеріали провадження щодо вимог законодавства про несумісність, відкритого за зверненням Міністерства юстиції України стосовно судді Вищого господарського суду України ОСОБА_5, прийняла рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді.

39. 19 січня 2016 року Вищою радою юстиції було внесено подання до Верховної Ради України № 6/0/12-16 «Про звільнення суддів з посади», у якому пропонувалося звільнити ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з порушенням ним вимог щодо несумісності.

40. 03 лютого 2016 року Сектором реєстрації законопроектів зареєстровано проект постанови Верховної Ради України «Про звільнення судді» № 4011, внесений Головою Верховної Ради України В. Гройсманом.

41. З 14 квітня 2016 року Головою Верховної Ради України обрано Парубія А. В.

42. Розпорядженням Голови Верховної Ради України Парубія А. В. від 27 вересня 2016 року № 352, на вимогу Президента України про скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради України восьмого скликання та відповідно до ч. 8 ст. 19 Регламенту, прийнято рішення про скликання на 29 вересня 2016 року о 10 год. позачергового пленарного засідання восьмого скликання для розгляду питання про звільнення суддів.

43. Відповідно до вказаного розпорядження Прес-служба Апарату Верховної Ради України 27 вересня 2016 року о 19 год. 15 хв. розмістила на офіційному-веб сайті Верховної Ради України запрошення для участі на пленарному засіданні у розгляді питання про звільнення суддів, у тому числі ОСОБА_5

44. 27 вересня 2016 року на адресу Вищого господарського суду України направлено урядову телеграму, якою ОСОБА_5 повідомлялося про розгляд Верховною Радою України 29 вересня 2016 року на позачерговому засіданні подання Вищої ради юстиції про його звільнення з посади судді у зв'язку з порушенням вимог щодо несумісності.

45. Згідно з телеграмою поштового відділення (Київ 16/2803 39 28/9 1633=) вказана урядова телеграма вручена представнику за дорученням (Куліковій) 28 вересня 2016 року.

46. Водночас відповідно до матеріалів справи та наданих представником позивача пояснень, у період з 29 серпня 2016 року по 23 жовтня 2016 року ОСОБА_5 перебував у щорічній відпустці (наказ в. о. голови Вищого господарського суду України від 09 серпня 2016 року № 238-в).

47. У період з 22 вересня 2016 року по 05 жовтня 2016 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Клінічній лікарні «Феофанія», що підтверджується наданими представником позивача ОСОБА_2, засвідченими копіями листка непрацездатності від 05 жовтня 2016 року серії АДА № 320267 та довідки від 28 вересня 2016 року № 183.

48. 28 вересня 2016 року у зв'язку з неможливістю з'явитися у призначений час на позачергове засідання Верховної Ради України, ОСОБА_5 електронною поштою повідомив про це Голову Верховної Ради України Парубія А. В., комітет Верховної Ради України з питань правової політики і правосуддя, голову комітету Верховної Ради України з питань правової політики і правосуддя Князевича Р. П., керівника секретаріату голови Верховної Ради України Подольську Т. А., першого заступника керівника апарату Верховної Ради України - керуючого справами Бондар П. О. У повідомленні позивач просив відкласти розгляд питання щодо його звільнення на іншу дату.

49. Постановою Верховної Ради України «Про звільнення судді» від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 126 Конституції України ОСОБА_5 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з порушенням ним вимог щодо несумісності.

50. Вважаючи вказану постанову Верховної Ради України протиправною, позивач через свого представника звернувся до суду з адміністративним позовом.

ІV. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ЩОДО СУТІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

51. ОСОБА_5 в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови Верховної Ради України «Про звільнення судді» від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII вказував, що у порушення вимог ст. 216-1 Регламенту він не був своєчасно повідомлений про пленарне засідання, на якому приймалося рішення про його звільнення.

52. Позивач вказує, що про розгляд питання про його звільнення на позачерговій сесії Верховної Ради України 29 вересня 2016 року він був повідомлений 28 вересня 2016 року о 16 год. 45 хв., у той час як таке повідомлення мав отримати не пізніше як за три дні до проведення засідання. Водночас, 28 вересня 2016 року він перебував на лікарняному, про що негайно, після отримання повідомлення, повідомив електронною поштою Голову Верховної Ради України Парубія А. В., комітет Верховної Ради України з питань правової політики і правосуддя, голову комітету Верховної Ради України з питань правової політики і правосуддя Князевича Р. П., керівника секретаріату голови Верховної Ради України Подольську Т. А., першого заступника керівника апарату Верховної Ради України - керуючого справами Бондар П. О. та просив відкласти розгляд питання щодо його звільнення на іншу дату.

53. Позивач стверджує, що порушення процедури повідомлення про розгляд питання про його звільнення на позачерговій сесії Верховної Ради України та вирішення цього питання за його відсутності, унеможливило реалізацію ним права на виступ та призвело до порушення права на захист.

54. ОСОБА_5 зазначає, що у порушення вимог ст. 6 Конвенції питання щодо його звільнення на засіданні Верховної Ради України вирішувалося без відповідного обговорення, дослідження обставин справи та підстав звільнення. Згідно стенограми позачергового пленарного засідання Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року, головуючий Парубій А. В. всупереч вимог ч. 1 ст. 31 Регламенту перейшов до скороченої процедури обговорення без прийняття відповідного процедурного рішення, а також обмежував процедуру обговорення.

55. Водночас позивач звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» підкреслив, що виконуючи по суті роль суду у матеріально-правовому значенні цього терміну, відповідач мав забезпечити позивачеві відповідні процесуальні гарантії, у тому числі забезпечити можливість реалізації права на захист, а також ретельного та неупередженого дослідження обставин справи, що мало відбутися під час обговорення питання про звільнення позивача.

56. Разом з тим, позивач вказує, що постанова Верховної Ради України «Про звільнення судді» від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII не набрала необхідної кількості голосів, оскільки з 226 народних депутатів, які проголосували за прийняття цієї постанови, 12 народних депутатів не були зареєстровані під час проведення письмової реєстрації, а 4 народних депутата перебували у відрядженні або на лікарняному.

Під час голосування за прийняття вказаної постанови, окремими депутатами здійснювалося голосування картками відсутніх депутатів, що є порушенням ст. 80, 91 Конституції України та ст. 216-1 Регламенту. Зокрема народний депутат України ОСОБА_37 голосував за інших депутатів, які були відсутні на засіданні Верховної Ради України, про що розмістив інформацію на своїй офіційній сторінці в мережі «facebook».

57. Також позивач зазначає, що оскільки проект постанови про звільнення позивача було внесено народним депутатом ОСОБА_32, повноваження якого як народного депутату було достроково припинено 14 квітня 2016 року, вказаний проект постанови про звільнення позивача не міг бути предметом розгляду на позачерговому засіданні Верховної Ради України, яке відбулося 29 вересня 2016 року.

58. Відповідач, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваної постанови вказує, що тільки Вища рада юстиції наділена виключними повноваженнями встановлювати факт порушення суддями вимог щодо несумісності. При цьому, призначене на 29 вересня 2016 року позачергове пленарне засідання Верховної Ради України, було скликано на вимогу Президента України у стислі строки, у зв'язку з невідкладним розглядом питання щодо звільнення суддів і набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), які передбачали зміни до структури судової системи країни, процедури призначення, звільнення та притягнення до відповідальності суддів. За наведених обставин, на думку представника відповідача, питання щодо звільнення ОСОБА_5 з посади судді, могло бути розглянуто у стислі строки і за відсутності позивача.

59. Також відповідач вказує, що постановою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року у справі № 800/114/17 за позовом ОСОБА_38 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій Верховної Ради України з проведення 29 вересня 2016 року позачергового пленарного засідання, було відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог. Верховний Суд України постановою від 26 вересня 2917 року у задоволенні заяви позивача про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року відмовив, погодившись з висновком суду першої інстанції, що Верховна Рада України не допустила порушення процедури проведення позачергового пленарного засідання п'ятої сесії Верховної Ради України восьмого скликання.

60. Водночас на думку відповідача, посилання ОСОБА_5 на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» є недоречним, оскільки на відміну від позивача, ОСОБА_6 був особисто присутнім на пленарному засіданні Верховної Ради України та спостерігав за процесом голосування та прийняття рішення про його звільнення, а також ним були надані 4 нотаріально завірені заяви народних депутатів України щодо неособистого голосування.

61. Вища рада правосуддя в обґрунтування своєї позиції щодо відсутності підстав для задоволення позову вказує також на те, що постановою Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2017 року у адміністративній справі № П/800/63/16 відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні позову до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з порушенням ним вимог щодо несумісності».

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

1. Конституція України

62. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

63. Відповідно до ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

64. Згідно з ч. 2 ст. 83 Конституції України позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу Президента України або на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

65. Частинами 2, 3 ст. 84 Конституції України встановлено, що рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування.

Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто.

66. Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею вимог щодо несумісності.

67. Пунктом 1 ч. 1 ст. 131 Конституції України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року

68. Статтею 6 установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

3. Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)

69. ЄСПЛ у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (п. 70, 71).

70. У рішенні ЄСПЛ від 27 травня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначено, що трудові спори між державними службовцями та державою можуть бути поза межами цивільного аспекту ст. 6 Конвенції за умови виконання двох сукупних умов. По-перше, держава у своєму законодавстві повинна чітко виключити можливість доступу до суду для відповідних посад або категорій працівників, про яких йдеться. По-друге, таке виключення повинно бути виправдане об'єктивними підставами в інтересах держави (п. 87).

У контексті першої умови Судові ніщо не заважає назвати «судом» конкретний національний орган, який не входить до судової системи, для цілей встановлення його відповідності критеріям, викладеним у справі «Vilho Eskelinen та інші проти Фінляндії». Адміністративний або парламентський орган може вважатися «судом» у матеріально-правовому значені цього терміну, що призведе до можливості застосування ст. 6 Конвенції до спорів державних службовців Проте висновок щодо застосовності ст. 6 Конвенції не перешкоджає розгляду питання дотримання процесуальних гарантій у такому провадженні (п. 88).

У параграфі 90 цього рішення Судом встановлено, що, вирішуючи справу заявника та виносячи обов'язкове для виконання рішення, ВРЮ, парламентський комітет та пленарне засідання парламенту разом виконували функцію суду.

Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів. Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту (п. 143).

71. У рішенні від 19 січня 2017 року у справі «Куликов та інші проти України» (заяви № 5114/09 та 17 інших) ЄСПЛ визнано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв'язку з недотриманням принципів незалежності та неупередженості під час звільнення заявників з посад суддів національних судів. Зокрема, у вказаній справі Європейський суд, розглядаючи скарги заявників за ст. 6 Конвенції, послався на свої висновки у справі «Олександр Волков проти України», у якій зазначив, що провадження у ВРЮ і ВРУ характеризувалося великою кількістю системних і загальних недоліків, які поставили під сумнів принципи незалежності та неупередженості (п. 135).

4. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (діяв на момент виникнення спірних правовідносин)

72. Відповідно до ст. 111 Закону № 2453-VI суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених ч. 5 ст. 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

73. Статтею 115 Закону № 2453-VI встановлено, що суддя звільняється з посади у разі порушення ним вимог щодо несумісності за поданням Вищої ради юстиції, що вноситься до органу, який обрав або призначив суддю, у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».

74. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 Закону № 2453-VI порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Регламентом Верховної Ради України.

Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

5. Регламент Верховної Ради України, затвердженого Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року № 1861-VI

75. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Регламенту позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України відповідно до ч. 2 ст. 83 Конституції України.

76. Згідно з ч. 8 ст. 19 Регламенту у невідкладних випадках у період між пленарними засіданнями під час сесії Верховної Ради України на вмотивовану вимогу осіб, які згідно з Конституцією України мають право вимагати скликання позачергової сесії Верховної Ради України, а також за пропозицією Погоджувальної ради (п. 4 ч. 14 ст. 73 цього Регламенту) Голова Верховної Ради України не пізніш як у триденний строк скликає позачергове пленарне засідання Верховної Ради України. До порядку денного такого засідання включаються лише питання, розгляд яких визначено у пропозиціях про скликання такого засідання.

77. Згідно п. 4 ч. 4 ст. 20 Регламенту до порядку денного сесії Верховної Ради України позачергово без голосування включаються питання про складення присяги, питання про призначення, обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад, а також питання щодо здійснення парламентського контролю, розгляд яких є виключним правом Верховної Ради України у випадках, передбачених Конституцією України та законами України.

78. Відповідно до п. 1 і 5 ст. 26 Регламенту перед відкриттям кожного пленарного засідання проводиться реєстрація народних депутатів особисто на підставі пред'явлення посвідчення народного депутата та підтвердження своєї присутності власноручним підписом. У залі засідань Верховної Ради України народний депутат реєструється за допомогою електронної системи в такий спосіб, що унеможливлює здійснення реєстрації замість народного депутата іншою особою.

Пленарні засідання Верховної Ради відкриває, веде і закриває Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України, крім випадків, передбачених цим Регламентом.

79. Згідно ст. 44 Регламенту голосування при прийнятті рішень Верховної Ради України з будь-якого питання проводиться на пленарному засіданні безпосередньо після його обговорення, крім випадку, коли неможливо провести голосування.

80. Відповідно до ч. 1 ст. 56 Регламенту протокол, стенограма, стенографічний бюлетень пленарного засідання Верховної Ради України є офіційними документами, що підтверджують процес обговорення і прийняття рішень Верховною Радою України. Вони надаються народним депутатам для ознайомлення за їх письмовими зверненнями до керівника Апарату Верховної Ради України.

81. Пунктом 1 ч. 5 ст. 89 Регламенту встановлено, що право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до Верховної Ради України: проектів законів, постанов.

82. Згідно з п. 1, 2 ч. 6 ст. 89 Регламенту: законопроект - проекти законів, постанов Верховної Ради України, які містять положення нормативного характеру; проект іншого акта - проекти постанов, резолюцій, декларацій, звернень, заяв, що випливають з установчих, організаційних, контрольних та інших функцій Верховної Ради України.

83. Частиною 2 ст. 105 Регламенту встановлено, що законопроект вважається відкликаним, якщо до його прийняття в першому читанні повноваження народного депутата - ініціатора його внесення достроково припинено.

84. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Регламенту Верховна Рада звільняє з посад суддів Конституційного Суду України, призначених Верховною Радою України, та суддів, обраних безстроково, відповідно до ч. 5, 6 ст. 126 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про Конституційний Суд України» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

85. Згідно з абзацом другим ч. 4 ст. 216-1 Регламенту обговорення питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради України подання Вищої ради юстиції.

86. Відповідно до ч. 5 ст. 216-1 Регламенту після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ. При звільненні судді на підставі п. 4, 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України присутність судді є обов'язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання Верховної Ради України, на якому розглядатиметься це питання. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради України, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності.

87. За частиною 6 ст. 216-1 Регламенту кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.

88. Згідно з ч. 7 ст. 216-1 Регламенту за наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється за умов перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.

89. Відповідно до ч. 8 ст. 216-1 Регламенту рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою Верховної Ради України. Голосування про звільнення суддів може проводитися списком, а з підстав, передбачених п. 4, 5, 6 ч. 5 ст. 126 Конституції України, - щодо кожного судді окремо.

90. Частиною 9 ст. 216-1 Регламенту передбачено, що у разі неодержання необхідної для прийняття рішення кількості голосів народних депутатів за звільнення з посади судді, обраного безстроково, з підстав, передбачених п. 4, 5, 6 ч. 5 ст. 126 Конституції України, проводиться повторне голосування.

VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

91. Розглядаючи дану справу, суд оцінює оскаржуване рішення відповідача на відповідність ст. 19 Конституції України, ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

92. Суть позову полягає у протиправності, на думку позивача, постанови Верховної Ради України, прийнятої на позачерговому пленарному засіданні, якою позивача звільнили з посади судді.

93. Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

94. Враховуючи, що предметом позову в даній справі є оскарження саме постанови про звільнення позивача з посади судді від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII, колегія суддів доходить висновку про надання оцінки лише діям та рішенню парламенту щодо звільнення позивача.

95. У даній справі, судовий контроль за реалізацією повноважень Верховної Ради України полягає у перевірці наявності законних підстав для прийняття оскаржуваної постанови. Зокрема, Суд перевіряє чи прийнята вказана постанова у межах повноважень та чи було дотримано відповідачем процедуру її прийняття.

Повноваження відповідача щодо прийняття оскаржуваної постанови

96. Застосовані судом норми права, чинні на час виникнення спірних правовідносин, передбачають, що Верховна Рада України є органом, що має повноваження на звільнення з посади судді, обраного безстроково, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 126 Конституції України, у разі порушення суддею вимог щодо несумісності.

97. Про звільнення судді з посади, обраного безстроково, Вища рада юстиції вносить до Верховної Ради України відповідне подання.

98. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок, з обов'язковим обговоренням цього питання та з обов'язковою участю судді.

99. Позачергова сесія Верховної Ради України, скликається Головою Верховної Ради України на вмотивовану вимогу Президента України, який згідно з Конституцією України має право вимагати скликання позачергової сесії Верховної Ради України. До порядку денного такого засідання включаються питання, розгляд яких визначено у пропозиціях про скликання такого засідання.

100. За вказаного правового регулювання, Суд дійшов висновку, що Верховна Рада України при прийнятті оскаржуваної постанови діяла в межах наданих їй повноважень.

Процедура прийняття оскаржуваної постанови

101. Оцінюючи аргументи сторін щодо порушення/дотримання Верховною Радою України процедури звільнення ОСОБА_5 з посади судді, зокрема щодо вчасного повідомлення/неповідомлення позивача про проведення засідання та розгляду питання про звільнення з посади судді за його відсутності, Суд виходить з наступного.

102. Порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради України, її засідань, формування державних органів, законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради України визначає Регламент.

103. Аналіз положень ст. 216-1 Регламенту (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дає підстави для висновку про те, що присутність судді при першому розгляді клопотання про його звільнення є обов'язковою умовою розгляду Верховною Радою України цього клопотання. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання. Лише повторне неприбуття належно повідомленого судді дозволяє Верховній Раді України розглянути питання про його звільнення за його відсутності.

104. Критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Верховна Рада України як орган державної влади зобов'язана застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо це рішення матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.

105. Установлення невідповідності діяльності органу державної влади хоча б одному із визначених у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріїв може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій/рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

106. На підставі наявних в матеріалах справи доказів, Судом встановлено, що ОСОБА_5 було повідомлено про проведення засідання Верховної Ради України 29 вересня 2016 року урядовою телеграмою від 27 вересня 2016 року (т.1 а. с. 166-167), яка була надіслана за місцем роботи позивача та отримана працівником Вищого господарського суду України 28 вересня 2016 року (т. 1 а. с. 168), тобто з порушенням строку, визначеного Регламентом.

107. Водночас, ОСОБА_5 у період з 29 серпня 2016 року по 23 жовтня 2016 року перебував у щорічній відпустці. Також, у період з 22 вересня 2016 року по 05 жовтня 2016 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Клінічній лікарні «Феофанія».

108. Після отримання урядової телеграми 28 вересня 2016 року ОСОБА_5 електронною поштою повідомив Голову Верховної Ради України Парубія А. В., комітет Верховної Ради України з питань правової політики і правосуддя, голову комітету Верховної Ради України з питань правової політики і правосуддя Князевича Р. П., керівника секретаріату голови Верховної Ради України Подольську Т. А., першого заступника керівника апарату Верховної Ради України - керуючого справами Бондар П. О. про неможливість бути присутнім на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України 29 вересня 2016 року та просив відкласти розгляд питання щодо його звільнення на іншу дату.

109. Однак, попри інформацію позивача про поважні причини його відсутності на засіданні Верховної Ради України 29 вересня 2016 року, розгляд питання щодо звільнення ОСОБА_5 все ж відбувся і завершився прийняттям оскарженої постанови № 1631-VIII.

110. Встановлені судом обставини свідчать про порушення права позивача на участь у процесі прийняття рішення та спростовують доводи відповідача про належне повідомлення ОСОБА_5 про розгляд питання щодо його звільнення. При цьому відповідач також не виконав приписи Регламенту про неможливість розгляду питання про звільнення судді у випадку його першої неявки на засідання парламенту і обов'язок відкладення розгляду питання із повторним повідомленням судді.

111. Суд зазначає, що невиконання відповідачем вимог ч. 5 ст. 216-1 Регламенту про обов'язкове повідомлення судді про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення цього судді, не пізніше ніж за три дні до дня засідання, призвело до порушення права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

112. Оголошення на веб-сайті ВРУ про дату і час позачергового пленарного засідання, на якому мало б розглядатися питання про звільнення судді, не є і не може вважатися належним повідомленням судді про це засідання і не звільняє парламент від обов'язку дотримуватися вимог статті 216-1 свого Регламенту.

113. Оцінюючи аргументи сторін щодо наявності/відсутності у Верховної Ради України обов'язку перевіряти законність рішення Вищої ради юстиції, Суд звертає увагу на те, що Верховна Рада України як орган державної влади зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

114. Застосовані судом норми права: абзац другий ч. 5, ч. 5- 8 ст. 216-1 Регламенту, передбачають, що вирішення Верховної Радою України питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради здійснюється за обов'язковою участю судді, питання стосовно якого розглядається. Вирішення цього питання передбачає процедуру обов'язкового обговорення. Головуючий оголошує подання Вищої ради юстиції про звільнення судді, заслуховується доповідь, після якої суддя, його представник має право на виступ. Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.

115. При звільненні судді на підставі п. 4, 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України присутність судді є обов'язковою. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності. У разі наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється лише за умови перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.

116. Така процедура розгляду питання про звільнення судді (як і її неухильне дотримання) є, з одного боку, засобом захисту прав та інтересів судді (адже будучи присутнім на засіданні він може взяти участь в обговоренні питання стосовно свого звільнення), а з іншого має на меті гарантувати законність самого процесу звільнення судді з посади, який, з огляду на сферу правовідносин, є публічним, що, відповідно, вимагає дотримання «безсторонності» в усіх її аспектах.

117. Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що функції парламенту при вирішенні питання про звільнення судді з посади не є суто церемоніальними. Рішення парламенту за результатами розгляду такого питання має бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що забезпечується виконанням передбаченої у законі процедури вирішення такого питання: оголошення подання про звільнення судді, доповідь, обговорення, виступ судді або/та його представника, запитання до них народних депутатів, не голосування у разі наявності зауважень до подання. Задля забезпечення критерію обґрунтованості рішення відповідач має ретельно досліджувати наявні матеріали, може збирати додаткові документи, пояснення осіб тощо.

118. Водночас, Суд враховує, положення Конвенції та відповідну практику Європейського суду з прав людини щодо захисту права на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, в частині висновків, зазначених вище у п. 69-71 цієї постанови.

119. Як свідчать матеріали справи, а саме стенограма позачергового засідання Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року головуючий повідомив про надходження подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів ОСОБА_5, надав слово Голові Вищої ради юстиції Бенедисюку І. М., який повідомив, що позивач підлягає звільненню у зв'язку з порушенням вимог щодо несумісності, оскільки був членом Вищої ради юстиції в той період. Водночас, вказане питання по суті внесеного Вищою радою юстиції подання про звільнення суддів ОСОБА_5 у зв'язку з порушенням вимог щодо несумісності, народними депутатами не обговорювалося.

120. За рішення про звільнення позивача з посади судді проголосувало 226 народних депутатів, у зв'язку з чим, це рішення вважається прийнятим. До суду надійшла інформація Державної прикордонної служби України (пункт 28 цієї постанови) про перетин державного кордону народними депутатами України 29 вересня 2016 року. Проте, колегія суддів вважає, що встановлені судом процедурні порушення, які передували процедурі голосування у Верховній Раді України за прийняття постанови № 1631-VIII є достатніми для того, щоб визнати оскаржувану постанову незаконною та скасувати.

121. Отже, при розгляді питання про звільнення позивача з посади судді та прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв з порушенням вимог ст. 216-1 Регламенту, необґрунтовано, та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішень. Порушення відповідачем цих принципів виключає висновок про правомірність вирішення ним питання про звільнення позивача з посади судді та законність прийнятої постанови.

122. Аналогічний підхід до застосування зазначених норм національного законодавства висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року по справі № 800/606/16.

123. Посилання позивача на те, що проект постанови Верховної Ради України про його звільнення є відкликаним відповідно до ст. 105 Регламенту, оскільки був поданий 03 лютого 2016 народним депутатом ОСОБА_32, повноваження якого були припинені 14 квітня 2016 року, Суд вважає помилковими, оскільки аналіз положень п. 1 ч. 5, п. 1 і 2 ч. 6 ст. 89, ч. 2 ст. 105 Регламенту свідчить про те, що постанова про звільнення судді не є законопроектом, так як не містить положення нормативного характеру.

124. Суд доходить висновку, що у своїй сукупності встановлені порушення Верховною Радою України у процесі прийняття постанови «Про звільнення судді» від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII, якою ОСОБА_5 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України, заперечують законність цієї постави, та є беззаперечною підставою для її скасування.

125. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

126. За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

127. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Суд виходить з того, що на дату постановлення рішення у цій справі документально підтвердженими є витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 551,51 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 139, 241 - 246, 250, 255, 262, 266, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1) до Верховної Ради України (місцезнаходження: вул. М. Грушевського, 5, м. Київ), третя особа - Вища рада правосуддя (місцезнаходження: вул. Студентська, 12-а, м. Київ) про визнання незаконною постанови задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Верховної Ради України на користь ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 51 копійку.

Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення Верховного Суду подається безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 30 листопада 2018 року.

Повне судове рішення складено 30 листопада 2018 року.

Головуючий Т. О. Анцупова

Судді М. І. Гриців

І. Я. Олендер

М. І. Смокович

В. П. Юрченко