ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2018 року

м. Ужгород

№ 807/321/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретаріКопосович Е.

за участю: позивача: Приватне підприємство "Закарпатгеопроект" , представник -ОСОБА_10, Білоцерковець Ю.С.

відповідача: Управління Держпраці у Закарпатській області ,представник - Гончарук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Закарпатгеопроект" в особі директора Приватного підприємства "Закарпатгеопроект" ОСОБА_10 до Управління Держпраці у Закарпатській області, Першого заступника начальника Управління Держпраці в Закарпатській області Грицик Василь Іванович про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Закарпатгеопроект" в особі директора Приватного підприємства "Закарпатгеопроект" ОСОБА_10 звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, Першого заступника начальника Управління Держпраці в Закарпатській області Грицик Василя Іванович, яким просить:

1.Відкрити провадження у справі.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову першого Управління Держпраці у Закарпатській області про №ЗК43/8/АВ/П/ПТ-МГ-ФС-21 від 05 квітня 2018 року.

3.Стягнути сплачений позивачем судовий збір за рахунок Управління Держпраці у Закарпатській області.

1. Позиції сторін

Позовні вимоги мотивовані тим, що Управлінням Держпраці у Закарпатській області було проведено перевірку Приватного підприємства "Закарпатгеопроект", під час якої встановлено порушення вимог законодавства про працю, які зафіксовано Актом перевірки від 22.03.2018 року №ЗК 43/8/АВ., складений Припис №ЗК43/8/АВ/П від 22.03.2018 року та прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 3723,00 гривень від 05.04.2018р. №ЗК43/8/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-20 і постанову про накладення штрафу у розмірі 37230,00 грн. від 05.04.2018 року №3К43/8/АВ/П/ПТ-МГ-ФС-21.

Позивач зазначає, що постанова №3К43/8/АВ/П/ПТ-МГ-ФС-21 містить посилання на ч.2 статті 12 ЗУ «Про оплату праці», якою унормовано, що дане порушення є порушенням мінімальних гарантій праці, а тому відповідно до абз.4 частини 2 статті 265 КЗпП України, за недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці передбачена відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом па момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно правопорушення. Вважає, що постанова №ЗК43/8/АВ/П/ПТ-МГ»ФС-21 від 05.04.20.18 року не є правомірною, та являється такою, що винесена з порушенням норм законодавства України.

21 травня 2018 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшов відзив від відповідача, в якому він проти задоволення позову заперечував в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те , що Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області від 05.04.2018 року №ЗК43/8/АВ/П/ПТ-МГ-ФС-21 Приватне підприємство «Закарпатгеопроект» притягнуто до відповідальності на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, тобто за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Вказана постанова винесена на підставі Акту інспекційного відвідування юридичної особи №ЗК 43/8/АВ, виданого за результатами інспекційного відвідування Приватного підприємства «Закарпатгеопроект», що відповідає пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 із змінами. Зазначає, що відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Підсумовуючи вищенаведене, зазначає, що постанова про накладення штрафу №ЗК43/8/АВ/П/ПТ-МГ-ФС-21 від 05.04.2018р. винесена уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області з урахуванням норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509, та на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю, а отже є законною і скасуванню не підлягає.

11 червня 2018 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої, вважає, що викладені у відзиві заперечення, аргументи, пояснення та міркування відповідача є не вірними. Посилання відповідача на Постанову Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» до уваги не може бути взято до уваги , оскільки у ній відсутні норми, з яких можна зробити висновок, що невиплата заробітної плати у день звільнення є мінімальними державними гарантіями оплати праці і також відсутні норми що за дане порушення настає відповідальність передбачена статтею ст. 265 КЗпП України. Відповідач невірно трактує норми статті 12 ЗУ «Про оплату праці» та постанову Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 року та помилково стверджує, що невиплата належних звільненому працівникові сум в день звільнення належить до мінімальних державних гарантій з оплати праці. Однак, порушень мінімальних гарантів в оплаті праці (відповідно до статті 265 КЗпП України) у акті не відображено, а тому є незрозумілим яким чином була винесена постанова №ЗК43/8/АВ/П/ПТ-МГ-ФС-21 від 05 квітня 2018 року, якщо вказаного порушення при перевірці не виявлено.

В судовому засіданні представник позивача підтримав даний адміністративний позов з мотивів наведених вище. Також зауважив, що позивач за наслідками вказаного інспекційного відвідування та складеного Акту сплатив штраф в розмірі 3723 грн. у відповідності до абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю, а також був притягнутий до адмінвідповідальності за ст.41 ч.1 КУпАП, оскільки не забезпечив виплату середнього заробітку з дня звільнення по день фактичного розрахунку.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні таких, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, і також зауважив, що до відповідача застосовано штрафні санкцієї на підставі оскаржуваної постанови у звязку з порушенням позивачем вимог ч. 1 статті 117 КЗпП України , що на думку відповідача, є мінімальною державною гарантією і входить до змісту статті 12 ЗУ "Про оплату праці", де перелік мінімальних гарантій не є вичерпним.

Заслухавши представників сторін, розглянувши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, надавши оцінку аргументам сторін, суд встановив наступне.

2. Обставини , встановлені судом.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Приватне підприємство "Закарпатгеопроект" зареєстровано за адресою 89200, Закарпатська область, Перечинський район, м.Перечин, пл.. Народна, буд.5, код ЄДРПОУ 33684779 (а.с.112).

Судом встановлено, що 14 березня 2018 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ №40 «Про проведення інспекційних відвідувань». На підставі наказу оформлено направлення від 16.03.2018 №135 на проведення інспекційного відвідування зазначеного суб'єкта господарювання.( а.с.19).

Так , за результатами інспекційного відвідування інспектором праці ОСОБА_9 складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЗК43/8/АВ від 22 березня 2018 року.( а.с.26-31).

Відповідно до Акта інспекційного відвідування, інспектором серед інших порушень встановлено і порушення Приватним підприємством «Закарпатгеопроект» вимог ч. 1 ст.116 КЗпП України - перевіркою встановлено, що повний розрахунок із звільненими працівниками не проводився у день звільнення. Так, зокрема ОСОБА_6 - інженер-землевпорядник звільнений згідно наказу №3 від 30.06.2017 року, а повний розрахунок отримав згідно платіжної відомості №12 тільки 19.07.2017 року.

Також було виявлено порушення вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України, тобто за порушення строків розрахунків при звільнені звільненим працівникам не проведено нарахування та виплата середнього заробітку з дня звільнення по день фактичного розрахунку.

22 березня 2018 року Головним державним інспектор управління Держпраці у Закарпатській області складений Припис №ЗК43/8/АВ/П, яким зобов'язано Приватне Підприємство «Закарпатгеопроєкт» усунути порушення вимог ч.1 статті 116 КЗпП України та ч.1 статті 117 КЗпП України у строк до 28 березня 2018 року. Поряд з цим зобов'язано ПП «Закарпатгеопроєкт» усунути вищевказані недоліки та інформувати Управління Держпраці у Закарпатській області про вжиті заходи, шляхом надання письмових повідомлень за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, 16.( а.с.21-22)

28.03.2018 року листом №5/1 позивачем проінформовано Управління Держпраці у Закарпатській області про усунення усіх недоліків припису №ЗК43/8/АВ/П та надано платіжні відомості ( а.с.23-25).

Згідно платіжної відомості № 1 ПП «Закарпатгеопроєкт" 23.03.2018 року виплатило компенсацію-середній заробіток в розмірі 1635,03 грн. ОСОБА_6 , який отримав дані кошти під розписку.( а.с. 24) Згідно платіжної відомості № 3 ПП «Закарпатгеопроєкт" 28.03.2018 року виплатило середній аробіток-компенсацію середній заробіток на загальну суму 3368 грн. 20 коп.ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , які отримали дані кошти під розписку(а.с.25)

Судом встановлено, що 05.04.2018 р. першим заступником начальника Управління Держпраці в Закарпатській області Грицик Василем Івановичем, відповідно до ст. 259 КЗпП України, ст.53 ЗУ «Про зайнятість населення», ч. 3 статті 34 ЗУ «Про місцеве самоврядування в України», пункту 8 порядку накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509, на підставі абз.8 частини 2 статті 265 КЗпП України, винесено постанову №ЗК43/8/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-20, якою вирішено накласти на ПП Закарпатгеопроект» штраф у розмірі 3723,00 грн. ( а.с.32-33) та

Окрім того, 05.04.2018 року, першим заступником начальника Управління Держпраці в Закарпатській області Грицик Василем Івановичем, відповідно до ст. 259 КЗпП України, ст.53 ЗУ «Про зайнятість населення», ч. 3 статті 34 ЗУ «Про місцеве самоврядування в України», пункту 8 порядку накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509, на підставі абз.4 частини 2 статті 265 КЗпП України, винесено постанову №ЗК43/8/АВ/П/ПТ-МГ-ФС-21 про накладення штрафу на ПП «Закарпатгеопроект» у розмірі 37230,00 грн.( а.с.34-35).

08 травня 2018 року ОСОБА_10, який є позивачем, був притягнутий Ужгородським міськрайонним судом до адмінвідповідальності за вчинення адмінправопорушення за ст. 41 ч.1 КУпАП на підставі Акту інспекційного відвідування № ЗК/43/8АВ від 22.03.2018 року (на підставі якого винесена оскаржувана постанова) та протоколом про адмінправопорушення .

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення про Державну службу України з питань праці, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 (далі Положення №96).

Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (п. 1 Положення № 96).

Пунктом 2 Положення № 96 передбачено, що Державна служба України з питань праці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 7 Положення № 96 Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підстави , порядок, процедура здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю фізичними особами встановлено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон № 877-V), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою КМУ від 26.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України" (далі - Порядок №295).

Відповідно до ст.1, ч.1 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-У Управління Держпраці є органом державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом №877-У, при здійсненні контролю та перевірок Управління Держпраці в Закарпатській області зобовязаний керуватись вимогами вищезазначеного Закону.

Згідно ч.1 ст.6 Закону №877-У під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частиною 8 статті 7 Закону №877- V Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Згідно пункту 9 ст. 4 Закону №877- V невиконання приписів,розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.

Згідно ч.11 ст.7 Закону України №877- V у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Судом встановлено , що позивач виконав вимоги Припису в строк зазначений у ньому, що відповідач не заперечував, в підтвердження чого надав платіжні відомості. Крім того, за порушення законодавства про працю був притягнутий судом загальної юрисдикції до адмінвідповідальності на підставі складеного відповідачем протоколу за ст. 41 ч.т 1 КпАП України.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України ( в редакції, яка була чинна на час спірних правовідносин) встановлено, що: Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. за № 295 затверджено ПОРЯДОК здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю ( далі Порядок 295), який:

1. визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

2. Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

3. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.( п.19)

27. У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

28. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Судом встановлено, що відповідачем дотримана процедура проведення інспекційного відвідування, встановлена вищевказаним порядком, і посилання позивача на те, що підстав для проведення інспекційного відвідування не знайшло свого підтвердження, оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що підставою для проведення інспекційного відвідування слугувала інформація ГУ ПФУ України в Закарпатській області від 27.02.2018 року щодо страхувальників , які порушують законодавство про оплату праці в звіті за 2017 рік, серед яких було вказано і позивача ( а.с. 100), що відповідає вимогам п.6 ч.5 Порядку 295.

У відповідності до статті 7 КАСУ суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

3. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб'єкта господарювання.

З аналізу вищевказаного законодавства судом встановлено невідповідність п.29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. за № 295 ), в якій зазначено, що Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування

положенням Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", який має вищу юридичну силу.

Провівши аналіз вищевказаного законодавства, яке підлягає застосуванню у даній справі, суд керуючись положеннями статті 7 КАСУ застосовує норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", зокрема:

пункту 9 ст. 4- невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.

ч.11 ст.7 - у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Посилання відповідача щодо того, що норми ч.11 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності " ( далі Закон 877-V) відсутні у переліку норм наведеному у частині 5 статті 2, дотримання яких для відповідача є обовязковим, а отже до даного випадку норми ч.11 статті 7 не застосовуються суд піддає критичній оцінці з огляду на наступне.

По перше.

Відповідач в обгрунтування своєї позиції посилається на Постанову Верхового Суду від 22 березня 2018 року у справі № 697/2073/17.

Суд проаналізувавши вищевказану постанову констатує наступне.

Верховний Суд у вищевказаній постанові надав оцінку тільки пункту 29 Порядку № 295, нормам у ч.11 ст.7, частині 5 статті 2 Закону №877-V.

Частиною 4 статті 2 Закону №877-V визначено, що Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.(статтю 2 доповнено частиною четвертою

згідно із Законом України від 03.11.2016 р. N 1726-VIII)

Частина 5 статті 5 Закону №877-V встановлено. що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.(статтю 2 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом України від 03.11.2016 р. N 1726-VIII)

В даній статті не вказано, що інші норми не зазначені у частині 5 статті 2 Закону 877-V не повинні дотримуватися відповідачем і не підлягають застосуванню, оскільки закон або його окремі положення не підлягають застосуванню тільки в разі визнання їх неконституційними або нечинними. Перелік норм , зазначений у ч. 5 статті 2 зобовязує всі органи, які здійснюють свою діяльність на підставі Закон 877-V обовязково їх враховувати із урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Так, зокрема, серед органів, який зазначений у частині 4 статті Закону №877-V, є орган, який здійснює державний нагляд за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки, про що зазначено у ст.25 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку ": Державний нагляд за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки від імені органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки здійснюють державні інспектори з ядерної та радіаційної безпеки. Порядок здійснення державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки затверджується

Кабінетом Міністрів України.

Тобто, зазначений орган діє на підставі вищевказаних галузевих нормативних актів з обовзяковим дотриманням загальних норм щодо державного нагляду, встановлених Закону №877-V і в разі наявності правових колізій дотримання правових норм, виокремлених у частині 5 статті 2 Закону №877-V є обовязковими.

З вищенаведених норм слідує, що всі державні органи здійснюють державний нагляд у сфері своєї діяльності, застосовуючи своє спеціальне законодавство, але обовязково дотримуються норм цього Закону , перелік яких зазначений у частині 5, що законодавець визначив для усунення можливих розбіжностей між нормами права у відповідних сферах та нормами загального закону №877-V.

По друге. Частиною 4 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності " ( далі Закон 877-V) визначено, що виключно законами ,серед іншого, встановлюються:

- спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю);

- санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

У ч.7 статті 4 Закону 877-VУ разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб'єкта господарювання.

У відповідності до статті 353 ч.5 КАСУ висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

У відповідності до ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З тексту вищевказаного рішення вбачається, що Верховний Суд не надав оцінку всім законодавчим актам, які підлягають застосуванню у справі, що розглядається у нашій справі, а також не провів аналіз інших норм та положень тих законодавчих актів, які були ним проаналізовані.

Отже, суд, враховує висновки, викладені у вищевказаній Постанові Верховного Суду, однак виходячи з вищенаведеного, вони не є обовязковими для застосування в даній справі.

2.

Щодо посилання відповідача на факт недотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці, то суд зазначає наступне.

До позивача відповідачем застосовано штрафні санкції у відповідності до статті Стаття 265 Кодексу законів про працю України. (Відповідальність за порушення законодавства про працю), де вказано:

1.Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

2.Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі,

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи , накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи , зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи , зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Суд констатує, що позивач на підставі протоколу Управління Держпраці про адмінправпорушення виходячи з положень ч. 1 ст 265 КЗпП України, якою передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством, був визнаний винним за порушення вимог ч.1 ст.117 КЗпП України, а саме: був притягнутий до адмінвідповідальності за ст. 41 ч.1 КУпАП (Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці), що є співмірним вчиненому правопорушенню та є правильним та ефективним заходом юридичної відповідальності за вчинене порушення.

Стаття 12 ЗУ "Про оплату праці" ( Інші норми і гарантії в оплаті праці) дає перелік мінімальних державних гарантій:

норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо)

- гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо),

- а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Відповідач встановив порушення позивачем ч.1 статті порушення вимог ч.1 ст. 117 КЗпП України, тобто за порушення строків розрахунків при звільнені звільненим працівникам не проведено нарахування та виплата середнього заробітку з дня звільнення по день фактичного розрахунку, що як вказав представник відповідача, на їх думку є порушенням мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Суд зауважує, що стаття 117 КЗпП України називається "Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні", тобто не може бути віднесена до поняття мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оскільки вже сама є санкцією за недотримання строків розрахунків при звільненні, тобто є одним із видів юридичної відповідальності за порушення мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Юридична відповідальність - це різновид соціальної відповідальності, який закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обов'язок правопорушника пізнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належать. Іншими словами, це застосування до винної особи примусових заходів за вчинене правопорушення. Юридична відповідальність може бути : кримінальна, адміністративна, фінансова, дисциплінарна, майнова тощо. В даному випадку статтею 117 встановлена фінансова (майнова) відповідальність роботодавця.

Посилання відповідача на Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рn/2012, на постанову ВСУ № 6-2912цс 16 від 18.01.2017 року, Постанову Пленуму ВСУ від 24.12.1999 року, постанови ВАСУ не стосується спростування вимог позивача та не доводить правомірність оскаржуваної постанови у питаннях, які є спірними в даних правовідносинах.

Так , п.8 ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити .

В силу положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивач сплатив 1762,00 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією № 3801640128 від 16.04.2018 року.(а.с.5).

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Адміністративний позов Приватного підприємства "Закарпатгеопроект" директор Приватного підприємства "Закарпатгеопроект" ОСОБА_10 до Управління Держпраці у Закарпатській області, Першого заступника начальника Управління Держпраці в Закарпатській області Грицик Василь Іванович про скасування постанови - задовольнити.

2. Постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу №ЗК43/8/АВ/П/ПТ-МГ-ФС-21 від 05 квітня 2018 року - визнати протиправною та скасувати.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул.. Минайська, буд. 16, код ЄДРПОУ 39795035) на користь Приватного підприємства "Закарпатгеопроект", код ЄДРПОУ33684779 (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі,40, 88000 )судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1762,00 ( одна тисяча сімсот шістдесят дві грн.) відповідно до квитанції № 3801640128 від 16 квітня 2018 року Банк платника ПАТ "Комінвестбанк".

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя

З.Б. Плеханова

Повний текст рішення складено та підписано 30 листопада 2018 року.