ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року Справа № 918/331/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Демидюк О.О. , суддя Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.2018р. у справі №918/331/18 (суддя Церковна Н.Ф.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот"

до відповідача 1 - Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області,

до відповідача 2 - ОСОБА_1 загону спеціального призначення Головного Управління ДСНС України у Рівненській області,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Рівненська обласна державна адміністрація,

про зобов'язання до укладення договору на постійне обов'язкове обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єкту та окремих територій

за участі представників сторін:

позивач: ОСОБА_2, посвідчення №415 від 28.05.2004р.;

відповідач-1: ОСОБА_3, довіреність №01-305/12 від 17.01.2018р.;

відповідач-2: ОСОБА_4, довіреність №02/479 від 07.08.2018р.;

третьої особи – не з’явився;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.09.2018р. у справі №918/331/18 відмовлено у позові Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (далі - Товариство) до відповідачів: 1) Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (далі - Управління), 2) ОСОБА_1 загону спеціального призначення Головного Управління ДСНС України у Рівненській області (далі - Загін), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Рівненської обласної державної адміністрації, про зобов'язання до укладення договору на постійне обов'язкове обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єкту та окремих територій

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (т.2, арк.справи 28-33).

В апеляційній скарзі апелянт, серед іншого, зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, поширено вимоги Постанови Кабінету міністрів України від 04.03.2015р. №83, яка містить в собі перелік підприємств лише державної форми власності, на ПрАТ «Рівнеазот» та не застосовано Постанову Кабінету Міністрів України від 10.08.1993р. №615, допущено неповне з’ясування обставин справи.

Також звертає увагу, що якщо відповідач-1 вважав, що звернення ПрАТ «Рівнеазот» щодо укладення договору слід розглянути підпорядкованому відповідачеві ОСОБА_1 загону спецпризначення, він би мав скерувати лист позивача за належністю та проконтролювати і забезпечити укладання договору, чого не зробив. Натомість, листом №01-2281/08 від 10.05.2018р. повідомив, що не згоден з предметом проекту договору, тобто вважав себе належною стороною, правомочною вирішувати питання щодо укладення договору на постійне аварійно-рятувальне обслуговування.

Вважає, що аналізом проекту Договору та Додатку №2 встановлено, що з усього переліку послуг, які зазначені і в цьому додатку, лише одна послуга, а саме - забезпечення протипожежного захисту об’єктів під час виконання вогневих робіт (п.3 ч.1 Додатку №2) міститься в проекті Договору, наданому позивачем. Таким чином, лише ця послуга не є обов’язковою для аварійно-рятувальних служб. Решта послуг, які зазначені в проекті Договору, є обов’язковими при обов’язковому обслуговуванні аварійно-рятувальною службою.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно зазначено про необґрунтованість вартості послуг аварійно-рятувального обслуговування, оскільки жодного іншого розрахунку не надано ні відповідачами, ні зроблено судом, а тому підстав для висновків про необґрунтованість розрахунку, наданого позивачем немає.

На підставі викладеного просить суд скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.2018р. у справі №918/331/18 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «Рівнеазот» задовольнити. Розгляд справи провести з участю представника ПрАТ «Рівнеазот».

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.2018р. у справі №918/331/18 та призначено розгляд апеляційної скарги на "29" листопада 2018р. об 11:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

19.11.2018р. на адресу суду від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу ПрАТ «Рівнеазот» (т.2, арк.справи 48-56).

У відзиві Головне управління, зокрема, зазначає, що на сьогодні постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №83 „Про затвердження переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави” (далі Постанова № 83) визначено поіменний перелік таких об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. ПрАТ „Рівнеазот” не входить до зазначеного Переліку.

В Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою №1734 присутнє ВАТ „Рівнеазот” (ПрАТ „Рівнеазот”).

Разом з тим, пунктом 3 Постанови №83 визнано такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається, зокрема Постанова Кабінету Міністрів України від 23.12.2004р. №1734 „Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави” (Офіційний вісник України, 2004р., №52).

Таким чином, на сьогодні ПрАТ "Рівнеазот" не перебуває в Переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а тому не є об’єктом, який в обов’язковому порядку має обслуговуватися державними аварійно-рятувальними службами.

Також зазначає про наявність на ПрАТ „Рівнеазот” власної об’єктової аварійно-рятувальної служби - Воєнізованого газорятувального загону ПрАТ „Рівнеазот”, який атестований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.11.2013р. №828 (свідоцтво про атестацію аварійно-рятувальної служби серія МК№722 від 04.05.2018р.) - що також є умовою, відповідно до пункту 5 Порядку №5 про не обов’язковість додаткового обслуговування саме державними аварійно-рятувальними службами.

Головне управління звертає увагу, що Постанова Кабінету Міністрів України від 10.08.1993р. №615, на яку посилається апелянт, ніяким чином не регулює спірні правовідносини у даній справі.

Твердження апелянта, що відповідач-1 мав би скерувати лист позивача за належністю та проконтролювати і забезпечити укладання договору, Головне управління вважає незаконними, таким, що не відповідає обставинам справи та не ґрунтуються на нормі закону, так як останнє розцінюється як лобіювання органом державної влади (яким є Головне управління) інтересів приватного бізнесу, а саме - ПрАТ „Рівнеазот”, щодо укладання договорів господарського-майнового характеру підпорядкованими підрозділами.

Підпорядковані підрозділи Головного управління зі статусом державних аварійно-рятувальних служб є цивільно правоздатні та дієздатні юридичні особи (статті 91, 92 ЦК України), а отже, мають право на самостійне укладання договорів, зокрема на аварійно-рятувальне обслуговування.

ОСОБА_1 загін спеціального призначення не несе відповідальності за зобов’язаннями територіального органу, ДСНС України, відповідно територіальний орган та ДСНС України не несуть відповідальності за зобов’язаннями ОСОБА_1 загону спеціального призначення.

Звертає увагу, що в запропонованому ПрАТ „Рівнеазот” до укладання проекті спірного Договорі з аварійно-рятувального обслуговування (відповідно до Порядку №5) прописані платні послуги (відповідно до Постанови №1102), однак, за своєю правовою природою Порядок №5 та Постанова №1102 не можуть бути виконані в одному договорі, оскільки це різні послуги, які надаються за окремо укладеними договорами, та які мають різний механізм формування вартості таких послуг.

Зазначає, що правовідносини в частині надання окремих послуг аварійно-рятувальною службою, визначених ПрАТ „Рівнеазот” в проекті Договору на аварійно-рятувальне обслуговування вже існують в рамках Договору №1162 від 30.12.2016р., чинного на дату надсилання пропозиції укласти Договір на аварійно-рятувальне обслуговування.

Відповідач-1 звертає увагу, що пунктом 8 Порядку №5 встановлено: "Кількість та чисельний склад оперативних одиниць аварійно-рятувальної служби визначаються керівником аварійно-рятувальної служби за погодженням із суб’єктом господарювання. При цьому враховується специфіка об’єкта чи окремої території, а також спеціалізація, дислокація та нормативи виїзду підрозділів такої служби для проведення обслуговування”.

Пункт 9 Порядку №5 визначає, що формування вартості обслуговування об’єкта суб’єкта господарювання державними аварійно-рятувальними службами здійснюється згідно з економічно обґрунтованими плановими витратами відповідного підрозділу (оперативної одиниці) аварійно-рятувальної служби, пов’язаними з його обслуговуванням, визначеними на підставі національних положень (стандартів), державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів з урахуванням цін на матеріальні ресурси та послуги відповідно до вимог законодавства. Вартість обслуговування для аварійно-рятувальних служб визначається з урахуванням витрат, пов’язаних з організацією здійснення обслуговування”.

Аналіз положень Спільного наказу від 15.12.2003р. №495/369 та Порядку №5 спростовує твердження апелянта щодо суперечності зазначених актів.

Тому вважає законним висновок суду про те, що вартість наданих послуг, зазначена товариством у пункті 4.1 запропонованої ним до укладення редакції спірного договору, не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, пункту 9 Порядку та вимогам спільного наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 15.12.2003р. №495/369.

Оскільки такі повноваження, як визначення (формування) вартості обслуговування об’єкта суб’єкта господарювання державними аварійно-рятувальними службами віднесено до компетенції керівників аварійно-рятувальних служб, а не суб’єкта господарювання.

На підставі викладеного просить суд залишити судове рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.2018р. у справі №918/331/18 без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ „Рівнеазот” без задоволення.

20.11.2018р. на адресу суду від ОСОБА_1 загону спеціального призначення Головного Управління ДСНС України у Рівненській області надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (вх.№5382/18, т.2, арк.справи 60-66).

Відповідач-2 вважає незаконним посилання апелянта на Постанову Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року №615 „Про заходи щодо вдосконалення охорони об’єктів державної та інших форм власності”, оскільки остання була прийнята з метою вдосконалення охорони об’єктів державної та інших форм власності, тобто є нормативно - правовим актом спеціального законодавства, яка регулює діяльність Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ.

Стосовно твердження апелянта, що Головне управління ДСНС України у Рівненській області повинно було зобов’язати підпорядковані йому державні аварійно-рятувальні загони (частини), які є окремими юридичними особами, укладати договори господарського-майнового характеру зазначає, що договір може бути укладеним лише тоді коли сторони дотрималися всіх вимог при укладенні договорів та досягай згоди з усіх його істотних умов, які передбачені ст.ст.626, 638, 640 Цивільного кодексу України, та ст.180 Господарського кодексу України.

Звертає увагу, що ПрАТ „Рівнеазот” не було надано передбачених пунктом 6 Порядку здійснення постійного та обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування суб’єктів господарювання, галузей та окремих територій, відомостей, визначених за результатами ідентифікації об'єкта підвищеної небезпеки, декларацій безпеки та плану локалізації і ліквідації наслідків аварій на об'єкті підвищеної небезпеки, які є необхідними для підписання договору, надання яких становлять невід’ємну частину процесу його укладення, що прямо передбачено Порядком здійснення постійного та обов’язкового аварійно- рятувального обслуговування суб’єктів господарювання, галузей та окремих територій.

Зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1102 „Деякі питання надання платних послуг підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій” затверджено Перелік платних послуг протипожежного призначення, які надаються підрозділами ДСНС, згідно з додатком 1 та Перелік додаткових платних послуг, які надаються аварійно-рятувальними службами ДСНС, згідно з додатком 2.

Пунктом 2 Постанови № 1102 установлено, що послуги, „зазначені в додатках 1 і 2 до цієї постанови, надаються за запитами юридичних та фізичних осіб і за умови, що їх надання не суперечить та не перешкоджає основній діяльності підрозділів Міністерства надзвичайних ситуацій”.

Тоді, як під постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування підпадають суб’єкти господарювання, галузі та окремі території які входять до переліку суб’єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов’язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016р. №763.

На підставі викладеного просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.2018р. у справі №918/331/18 без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ „Рівнеазот” без задоволення.

У судове засідання 29.11.2018р. представник третьої особи не з’явився, причини неявки не повідомив, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений у встановленому законом порядку (т.2, арк.справи 43).

Враховуючи положення ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Рівненської обласної державної адміністрації.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29.11.2018р. представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.2018р. у справі №918/331/18 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «Рівнеазот» задовольнити.

Представник відповідача-1 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив суд апеляційну скаргу ПрАТ «Рівнеазот» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.2018р. у справі №918/331/18 - без змін.

Представник відповідача-2 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив суд апеляційну скаргу ПрАТ «Рівнеазот» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.2018р. у справі №918/331/18 - без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Листом від 16.01.2018р. №01-286/06/1 ''Про роботу спільної комісії'' (т.1, арк.справи 48-49) Управління запропонувало позивачу розглянути питання щодо укладання договору на аварійно-рятувальне обслуговування з третім державним пожежно-рятувальним загоном Управління.

У відповідь на вказане звернення листом від 18.01.2018р. №208 (т.1, арк.справи 50) позивач просив Управління надати конкретні пропозиції у вигляді проекту договору стосовно здійснення подальшого забезпечення протипожежного захисту підприємства підрозділами Управління у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів та Кодексу цивільного захисту України.

25.01.2018р. листом №01-448/06/1 Управління надало позивачу проект договору на аварійно-рятувальне обслуговування державною аварійно-рятувальною службою (т.1, арк.справи 51).

Товариство розглянуло пропозиції Управління, викладені у листі від 25.01.2018р. №01-448/06/1, та листом від 31.01.2018р. №374 (т.1, арк.справи 52) просило привести проект договору у відповідність до вимог Порядку та постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2012р. №110 ''Деякі питання надання підрозділами Державної служби надзвичайних ситуацій платних послуг" та повторно надати його на адресу позивача.

Розглянувши вказаний лист, Управління листом від 02.02.2018р. №02-622 (т.1, арк.справи 53) направило Товариству підготовлений проект договору, який укладається аварійно-рятувальними службами із суб'єктами господарювання. Разом з тим, Управління у цьому відправленні також повідомило, що вимоги постанови Кабінету Міністрів України №110 не відносяться до Порядку здійснення постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування суб'єктів господарювання за вищевказаним договором.

Також, листом від 27.02.2018р. №03-914/08 (т.1, арк.справи 54) Управління повідомило позивача про те, що проект спірного договору не може містити інші норми, які не стосуються безпосередньо надання послуг по здійсненню аварійно-рятувальною службою постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування, та запропонувало укласти окремий договір на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єкту та окремих територій Товариства з ДПРЗ-3 ГУ ДСНС України у Рівненській області (юридичною особою).

Листом від 02.03.2018р. №783 (т.1, арк.справи 13) Товариство звернулося до Управління з проханням визначитися із уповноваженим суб’єктом, який буде стороною договору і надаватиме послуги по ньому, і в 20-денний строк розглянути наданий позивачем проект договору відповідно до вимог діючого законодавства та у разі відсутності заперечень підписати цю угоду.

Разом з тим, листом від 10.04.2018р. №02-1694/08 (т.1, арк.справи 14) Управління повідомило позивача про те, що договір не може містити інші норми, які стосуються безпосередньо надання послуг по здійсненню аварійно-рятувальною службою постійного та обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування відповідно до Порядку. Натомість позивачу було запропоновано укласти окремий договір на постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об’єкту та окремих територій Товариства, і при укладенні цього договору додатковою угодою припинити дію договору від 30 листопада 2016 року № 1162 відповідно до пункту 7.4, що дало б можливість Управлінню ліквідувати ДПРЗ-1 з охорони об’єктів позивача та не допускати збільшення заборгованості позивача по даному договору.

Листом від 26.04.2018р. №1401 (т.1, арк.справи 15) позивач звернувся до Управління з пропозицією укласти договір на постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об’єкту та окремих територій Товариства з долученням до цього відправлення проекту спірного договору у двох примірниках.

У відповідь на вказане звернення листом від 10.05.2018р. №01-2281/08 Управління повідомило позивача, що визначений предмет спірного договору у запропонованій Товариством редакції не відповідає нормам Порядку. Також, позивачу було наголошено, що Аварійно-рятувальна служба може надавати інші платні послуги за окремим договором, перелік яких затверджено Постановою, та які не можуть бути предметом договору на постійне та обов'язкове обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єкту та окремих територій.

З огляду на викладене, Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про зобов’язання Управління укласти спірний договір у судовому порядку в запропонованій позивачем редакції (т.1, арк.справи 10-12).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до положень ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 649 Цивільного кодексу України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Таким чином, передумовою для передачі переддоговірного спору на вирішення господарського суду є або вказівка закону, або домовленість сторін.

Окрім того, згідно ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний моноп

Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Таким чином, згідно з приписами законодавства, на розгляд суду може бути переданий переддоговірний спір у випадках, якщо це: 1) спір, що виник при укладанні договору за державним замовленням; 2) якщо це договір, укладення якого є обовязковим на підставі закону; 3) в інших випадках, встановлених законом; 4) інші переддоговірні спори, якщо це передбачено угодою сторін, або на підставі укладеного між сторонами попереднього договору.

Як передбачено частиною 1 статті 133 Кодексу цивільного захисту України суб’єкти господарювання та окремі території, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій, підлягають постійному та обов’язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі аварійно-рятувальними службами, які пройшли атестацію в установленому порядку. Аварійно-рятувальне обслуговування передбачає надання послуг з проведення відповідних робіт із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (профілактики), локалізації і ліквідації наслідків аварій, інших послуг відповідно до укладеної угоди (ч.2). Суб'єкти господарювання, галузі та окремі території, які підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню, а також порядок такого обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.3).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку здійснення постійного та обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування суб’єктів господарювання, галузей та окремих територій, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 11.01.2017р. №5, останній визначає механізм здійснення аварійно-рятувальними службами постійного та обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування суб’єктів господарювання, галузей та окремих територій, щодо яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій. ОСОБА_1 обслуговуванню підлягають субєкти господарювання, галузі та окремі території, щодо яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій.

З матеріалів справи вбачається, що об'єкти ПрАТ «Рівнеазот» віднесено до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки, що підтверджується, зокрема, відповідним свідоцтвом (арк.справи 17), тому такі об'єкти підлягають постійному та обов’язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі.

Як визначено у пункті 4 Порядку право на здійснення обслуговування мають аварійно-рятувальні служби, що утворені на професійній основі та атестовані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 листопада 2013 року №828 "Про затвердження Порядку атестації аварійно-рятувальних служб і рятувальників".

У разі відсутності на об'єкті суб'єкта господарювання власної об'єктової аварійно-рятувальної служби, атестованої в установленому порядку для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, виникнення яких можливе на зазначеному об'єкті, обслуговування такого об'єкта здійснюється іншими аварійно-рятувальними службами, а на об'єкті, що має стратегічне значення для економіки та/або безпеки держави, - державними аварійно-рятувальними службами, атестованими відповідно до законодавства. Обслуговування суб'єктів господарювання, у власності, володінні або користуванні яких перебувають об'єкти, діяльність яких пов'язана з веденням гірничих робіт або експлуатацією гірничих виробок, здійснюється державними воєнізованими аварійно-рятувальними службами (пункт 5 Порядку).

Згідно пункту 6 Порядку обслуговування здійснюється на підставі відповідного договору, що укладається між суб'єктом господарювання та аварійно-рятувальною службою, за письмовим зверненням уповноваженої особи суб'єкта господарювання до відповідної аварійно-рятувальної служби з одночасним поданням відомостей, визначених за результатами ідентифікації об'єкта підвищеної небезпеки, декларації безпеки та плану локалізації і ліквідації наслідків аварій на об'єкті підвищеної небезпеки, які підлягають обслуговуванню.

Отже, укладення договору на постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування об’єктів та окремих територій Товариства є обов’язковим в силу закону.

При цьому, пунктом 6 Порядку конкретизовано механізм та порядок укладення такого правочину, а саме: за письмовим зверненням уповноваженої особи суб'єкта господарювання до відповідної аварійно-рятувальної служби з одночасним поданням відомостей, визначених за результатами ідентифікації об'єкта підвищеної небезпеки, декларації безпеки та плану локалізації і ліквідації наслідків аварій на об'єкті підвищеної небезпеки, які підлягають обслуговуванню.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що письмове звернення ПрАТ "Рівнеазот" до аварійно-рятувальної служби про укладання спірного договору відсутнє, що свідчить про те, що Товариством не було надано передбачених Порядком відомостей, визначених за результатами ідентифікації об'єкта підвищеної небезпеки, декларацій безпеки та плану локалізації і ліквідації наслідків аварій на об'єкті підвищеної небезпеки, які є необхідними для підписання спірного договору, надання яких становлять невід’ємну частину вимог для його укладення, що прямо передбачено Порядком. Водночас, імовірна можливість того, що такі документи є в наявності у контрагента за договором, не звільняють сторону, яка надсилає оферту, від обов’язку дотримання імперативних приписів Порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що із статутних документів відповідачів вбачається, що Управління, як юридична особа публічного права, не є аварійно-рятувальною службою, а відтак в силу приписів чинного законодавства не може бути стороною у договорі на постійне обов'язкове обслуговування та відповідно не може ухилятися від його укладання, як стверджує позивач.

Разом з тим, суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в тому разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 36 інформаційного листа Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 7 квітня 2008 року № 01-8/211.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість посилання позивача на те, що Управління ухиляється від укладання відповідного договору, укладання якого передбачено вимогам чинного законодавства.

Також, слід зазначити, що Положення про Головне управління ДСНС України у Рівненській області затверджено наказом ДСНС України від 04.02.2013р. №3 (у редакції наказу ДСНС України від 21.09.2017р. №507).

Пунктом 1 цього Положення визначено, що Управління є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Згідно пункту 3 Положення основними завданнями Управління на відповідній території є, зокрема:

- реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб;

- здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб;

- внесення на розгляд ДСНС пропозицій щодо забезпечення формування та реалізації державної політики у зазначених сферах.

Повноваження та права Управління визначено в пунктах 4, 5, 6 Положення.

Згідно п.7 Положення Управління здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через підпорядковані підрозділи, територіальні органи нижчого рівня (у разі їх утворення в установленому законодавством порядку), а також контроль за їх діяльністю.

Вказаним Положенням не передбачено повноважень Управління зобов'язувати підпорядковані йому державні аварійно-рятувальні загони (частини), які є окремими самостійними юридичними особами, укладати договори господарського-майнового характеру.

Головне управління є юридичною особою публічного права (пункт 14 Положення).

Частинами 1 та 2 статті 11 і статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що Управління, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також відповідно до Положення про нього, не наділене повноваженнями щодо визначення законності чи правомірності будь-яких дій та прийнятих рішень суб'єктів правовідносин, в тому числі у визначенні господарських правовідносин (стаття 1 Господарського кодексу України).

Це підтверджується частиною 1 статті 12 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, тоді як частиною 2 статті 14 Цивільного кодексу України встановлено заборону на примушення особи до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З пункту 1.3 Статуту Загону (т.1, арк.справи 168-183) вбачається, що останній належить до сфери управління ДСНС України та безпосередньо підпорядковується Управлінню, яке здійснює лише оперативне керівництво Загоном.

Згідно правовстановлюючих документів Управління, останнє здійснює оперативне керівництво Загоном, що однак за своїм значенням не може трактуватися як наявність в Управління повноважень чи обов’язків зобов'язувати Загін укладати господарсько-правові договори, зокрема, з позивачем, що вірно було відмічено господарським судом Рівненської області.

Крім цього, згідно загальних положень Статуту Загону останній є підрозділом територіального підпорядкування із статусом державної аварійно-рятувальної служби.

Загін утворено за рішенням Голови ДСНС України з метою гасіння пожеж, запобігання, реагування та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, пожежо-, аварійно-, та пошуково - рятувальних робіт, дослідження пожеж та надзвичайних ситуацій пов'язаних з ними, інших робіт у зоні відповідальності, а також здійснення відповідно до вимог законодавства професійної підготовки та навчання робітничих кадрів.

Організаційна структура Загону складається з управлінських підрозділів та основних підрозділів, а саме: аварійно - рятувальна частина з дислокацією у селі Городище Рівненського району, пожежно - рятувальна частина, частина забезпечення, група піротехнічних робіт, дослідно-випробовувальна лабораторія, навчальний пункт з дислокацією в місті Рівне, склади непорушного запасу з дислокацією у селі Деражне Костопільського району, пункту охорони здоров'я з дислокацією у селі Городище Рівненського району та підрозділів забезпечення, що діють на підставі цього Статуту.

Одним із основних принципів діяльністю Загону є пріоритетність завдань, пов'язаних із рятуванням життя людей.

Метою діяльності даного відповідача є гасіння пожеж, проведення пожежно-рятуальних та інших невідкладних робіт, невідкладне реагування на надзвичайні ситуації, проведення робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, захисту населення і територій від них, локалізація зон впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час аварій та катастроф.

Для виконання покладених завдань, Загін має право залучати до виконання робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та гасіння пожеж, участі у вивченні окремих питань у сфері цивільного захисту пожежно-рятувальні підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони, фахівців і спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, розташованих у зоні відповідальності, також надавати платні послуги згідно чинного законодавства.

На Загін, зокрема, покладаються наступні обов"язки:

- організація функціонування ОСОБА_1 загону спеціального призначення у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу пожежних, пошукових та інших невідкладних робіт в умовах НС або загрози її виникнення;

- організація та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій згідно з кодами класифікації надзвичайних ситуацій, зазначених у Свідоцтві про атестацію аварійно-рятувальної служби;

- проведення, у межах визначеної зони відповідальності, піротехнічних робіт, пов'язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів та підривних засобів;

- участь у проведенні робіт із санітарної обробки населення, спеціальної обробки техніки та іншого майна, знезаражування будівель, споруд, територій;

- здійснення заходів радіаційного та хімічного захисту в повсякденній діяльності, під час виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також при проведенні заходів з цивільного захисту населення та територій;

- здійснення відповідно до вимог законодавства первинної професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів для потреб органів і підрозділів цивільного захисту, а також осіб інших підприємств, установ та організацій на договірній основі;

- проведення технічного обслуговування, ремонт, випробування і технічна діагностика аварійно-рятувальної техніки, устаткування, засобів пожежогасіння, які знаходяться на оснащені територіального органу;

- організація та здійснення навчального процесу відповідно до завдань навчального пункту;

- надання додаткових платних послуг на договірних засадах за зверненнями заінтересованих юридичних і фізичних осіб (якщо вони не суперечать та не перешкоджають основній діяльності Загону та потребують застосування професійних умінь рятувальників, спеціальних засобів захисту та оснащення;

- здійснення комплексу робіт відповідно до завдань дослідно-випробувальної лабораторії.

Відтак, до мети діяльності, завдань та обов'язків Загону належить: гасіння пожеж, проведення пожежно-рятуальних та інших невідкладних робіт, організація функціонування Загону в режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу пожежних, пошукових та інших невідкладних робіт, проведення, у межах визначеної зони відповідальності, піротехнічних робіт, участь у проведенні робіт із санітарної обробки населення, здійснення заходів радіаційного та хімічного захисту в повсякденній діяльності, під час виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, здійснення відповідно до вимог законодавства первинної професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів, проведення технічного обслуговування, ремонт, випробування і технічна діагностика аварійно-рятувальної техніки, для потреб аварійно - рятувальних служб області.

Що стосується надання послуг, то Статутом Загону передбачено надання додаткових платних послуг на договірних засадах за зверненнями заінтересованих юридичних і фізичних осіб (якщо вони не суперечать та не перешкоджають основній діяльності Загону та потребують застосування професійних умінь рятувальників, спеціальних засобів захисту та оснащення) відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, надання Загоном послуг можливе тільки тоді, коли це не перешкоджає його основній діяльності.

Відтак, в силу того, що Товариство є великим підприємством з потужним виробництвом, а Загін, як державна організація, утворений з метою гасіння пожеж, запобігання, реагування та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, пожежо-, аварійно-, та пошуково-рятувальних робіт, дослідження пожеж та надзвичайних ситуацій, пов’язаних з ними, інших робіт у зоні відповідальності, а також здійснення відповідно до вимог законодавства професійної підготовки та навчання робітничих кадрів, в обов’язки якого покладена організація та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій, зазначених у Свідоцтві про атестацію аварійно-рятувальної служби, у зв’язку з чим Загін не може надавати послуги по постійному обов’язковому обслуговуванню державною аварійно-рятувальною службою об’єкту та окремих територій Товариства.

При цьому, як було вірно відмічено судом першої інстанції, у матеріалах справи відсутні докази звернення Товариства з відповідною офертою, зокрема, до Загону, про укладення спірного договору з дотриманням положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Порядку, які регулюють правову процедуру укладення такої угоди.

Щодо редакції спірного договору, запропонованої позивачем до укладення відповідачу-1, колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 1.1 запропонованої редакції спірного договору вказано, що предметом цієї угоди є надання послуг з проведення відповідних робіт із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (профілактики), локалізації і ліквідації наслідків аварій, інших послуг „ОСОБА_1 службою" "Об'єкта" за адресою: м.Рівне-17, що відповідає вимогам Порядку.

При цьому, пунктом 2.1.1 запропонованого договору, передбачено, що Загін зобов’язаний дотримуватись та виконувати вимоги діючого законодавства у сфері цивільного захисту, а саме: Кодексу цивільного захисту України, постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016р. №763 "Про затвердження переліку суб'єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі", постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2017р. №5 "Про затвердження Порядку здійснення постійного та обов"язкового аварійно - рятувального обслуговування суб'єктів господарювання, галузей та окремих територій", постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2001р. №1058 "Про затвердження Типового статуту державної аварійно-рятувальної служби", постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1102 "Деякі питання надання платних послуг підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій" та інших законодавчих актів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, посилання позивача у запропонованій ним редакції договору на постанову Кабінету Міністрів України від 17.08.2001р. №1038 "Про затвердження Типового статуту державної аварійно-рятувальної служби", є необґрунтованим, оскільки вказані положення не відповідають правам та обов’язкам Загону, визначеним у його Статуті, затвердженому наказом ДСНС України від 11 жовтня 2016 року №516 (т.1, арк.справи 168-183).

Щодо посилання позивача у вищевказаному проекті договору на постанову Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1102 "Деякі питання надання платних послуг підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій", колегія суддів звертає увагу на наступне.

Надання платних послуг аварійно-рятувальними службами унормоване статтею 134 Кодексу цивільного захисту України, за якою державні, регіональні та комунальні аварійно-рятувальні служби можуть надавати платні послуги, що не суперечать та не перешкоджають їх основній діяльності. Перелік платних послуг визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2017р. №5 затверджено Порядок, тоді, як Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1102 затверджено Перелік платних послуг протипожежного призначення, які надаються підрозділами ДСНС, згідно з додатком 1, а також Перелік додаткових платних послуг, які надаються аварійно-рятувальними службами ДСНС, згідно з додатком 2.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1102 встановлено, що послуги, зазначені в додатках 1 і 2 до цієї постанови, надаються за запитами юридичних та фізичних осіб і за умови, що їх надання не суперечить та не перешкоджає основній діяльності підрозділів Міністерства надзвичайних ситуацій.

Механізм формування вартості платних послуг у сферах цивільного захисту визначено спільним наказом Міністерства надзвичайних ситуацій, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства Фінансів України від 03.01.2012р. №1/2/1 "Про затвердження методики формування вартості платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій України".

Пунктом 1.4 цієї ОСОБА_4 передбачено, що вартість платних послуг визначається підрозділами МНС України окремо за кожним видом послуг, зазначених у додатках до Постанови від 26.10.2011р. №1102, і складається з витрат, безпосередньо пов'язаних з їх наданням.

Як встановлено п.2.1 ОСОБА_4, формування вартості платних послуг здійснюється відповідно до економічно обґрунтованих планованих витрат підрозділів МНС України, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, з урахуванням цін на матеріальні ресурси та послуги у запланованому періоді.

У той же час, формування вартості послуг на постійне обов'язкове обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єкту та окремих територій здійснюється відповідно до спільного наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 15.12.2003р. №495/369, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2003р. за №1222/8543, яким затверджено Порядок визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами.

Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, зазначені в пункті 2.1.1 запропонованого позивачем проекту договору Порядок та Постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1102 за своєю правовою природою не можуть бути виконані в одному договорі, оскільки це різні послуги, які надаються за окремо укладеними договорами, та які мають різний механізм формування вартості таких послуг.

Крім цього, за змістом пунктів 2.1.6 та 2.1.7 запропонованої позивачем редакції договору на Загін покладено обов’язок забезпечувати пожежну охорону об'єкта, у тому числі на виїзній техніці, під час проведення робіт з підвищеним рівнем вибухопожежонебезпеки, зливно-паливних операцій з нафтопродуктами і перекачування газів та газових сумішей, вогневих робіт, а також проводити перевірку та випробування пожежних гідрантів.

Разом з тим, колегія суддів погоджується, що виконання вказаних двох різних послуг, передбачених однією Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1102, в рамках договору на постійне обов'язкове обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єкту та окремих територій позивача суперечить вищенаведеним вимогам зазначеної Постанови та Порядку, оскільки наведені послуги можуть надаватися за окремо укладеними договорами з відповідним різним формуванням їх вартості.

В пункті 4.1 запропонованої до укладення редакції спірного договору позивач зазначив, що вартість аварійно-рятувального обслуговування об’єкта для забезпечення своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об’єкті надзвичайної ситуації (в тому числі рятування людей та гасіння пожеж) складає 2 400 000 (два мільйона чотириста тисяч) грн. 00 коп. у т.ч. ПДВ 400 000 грн. 00 коп.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що вартість обслуговування визначається згідно з розрахунком, що є невід'ємною частиною договору на обслуговування.

Формування вартості обслуговування об'єкта суб'єкта господарювання державними аварійно-рятувальними службами здійснюється згідно з економічно обґрунтованими плановими витратами відповідного підрозділу (оперативної одиниці) аварійно-рятувальної служби, пов'язаними з його обслуговуванням, визначеними на підставі національних положень (стандартів), державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів з урахуванням цін на матеріальні ресурси та послуги відповідно до вимог законодавства.

Вартість обслуговування для аварійно-рятувальних служб визначається з урахуванням витрат, пов'язаних з організацією здійснення обслуговування.

Спільним наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 15.12.2003р. №495/369, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.12.2003р. за №1222/8543, затверджено Порядок визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами.

Пунктом 2.1 Порядку визначено, що вартість постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування складається з розрахунку витрат на утримання аварійно-рятувальної служби (формування) та вартості виконання аварійно-рятувальних робіт. Підставою для розрахунку вартості утримання аварійно-рятувальної служби (формування) є планові витрати на утримання однієї оперативної одиниці рятувальників, що визначені засновником на підставі галузевих нормативних витрат, розрахунків аварійно-рятувальної служби та кількості і професійного складу оперативних одиниць рятувальників, що необхідні для обслуговування того чи іншого об'єкта чи окремої території.

Чисельний і професійний склад державної аварійно-рятувальної служби (формування), задіяний згідно з договором на постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів, залежить від рівня та видів потенційної небезпеки об'єкта і визначається органом управління державної аварійно-рятувальної служби.

Кількість оперативних одиниць рятувальників визначається планами ліквідації аварій щодо кожного об'єкта і організацією праці в режимі цілодобового функціонування. При цьому повинні враховуватись можливості поєднання сил і засобів декількох підрозділів служби (диспозиція виїздів на аварійно-рятувальні роботи).

Оперативне керівництво на рівні підрозділу, медичний, інженерно-технічний, адміністративно-управлінський і господарський персонал визначаються обсягами відповідних функцій, організаційними структурами і системою організації праці.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вартість наданих послуг, зазначена Товариством у пункті 4.1 запропонованої ним до укладення редакції спірного договору не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, пункту 9 Порядку та вимогам спільного наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 15.12.2003р. №495/369.

Водночас твердження Товариства про те, що Управління, як орган відповідальний за організацію та діяльність аварійно-рятувальних служб, мало час і можливість обрахувати вартість аварійно-рятувального обслуговування, вирахувати та визначити склад та чисельність аварійно-рятувальної служби, чого не зробило, не свідчить про обґрунтованість запропонованої позивачем вартості послуг за спірним договором.

Крім того, за змістом статті 180 Господарського суду України саме сторони договору (суб'єкт господарювання та відповідна аварійно-рятувальна служба), а не треті особи, зокрема, Управління, узгоджують істотні умови договору.

Частиною 1 статті 133 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що суб'єкти господарювання та окремі території, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій, підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі аварійно-рятувальними службами, які пройшли атестацію в установленому порядку. Суб'єкти господарювання, галузі та окремі території, які підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню, а також порядок такого обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.3).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016р. №763 затверджено Перелік суб'єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі.

Пунктами 1, 2 цієї Постанови встановлено виняток, коли суб'єкти господарювання не укладають договір про аварійно-рятувальне обслуговування, а саме: за винятком суб'єктів господарювання, що утворили на професійній основі об'єктові аварійно-рятувальні служби, які пройшли атестацію в установленому порядку.

Пунктом 5 Порядку визначено, що у разі відсутності на об'єкті суб'єкта господарювання власної об'єктової аварійно-рятувальної служби, атестованої в установленому порядку для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, виникнення яких можливе на зазначеному об'єкті, обслуговування такого об'єкта здійснюється іншими аварійно-рятувальними службами, а на об'єкті, що має стратегічне значення для економіки та/або безпеки держави, державними аварійно-рятувальними службами, атестованими відповідно до законодавства".

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №83 затверджений Перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", до якого Товариство не входить.

Відтак, за наявності на об’єкті позивача власної об'єктової аварійно-рятувальної служби Воєнізованого газорятувального загону Товариства, який атестований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.11.2013р. №828 (свідоцтво про атестацію аварійно-рятувальної служби серія МК№722 від 04.05.2018р.), додаткове обслуговування саме державними аварійно-рятувальними службами законодавством не передбачається.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача та укладення спірного договору у запропонованій ним редакції, у зв’язку з чим у позові відмовлено правомірно.

Згідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.2018р. у справі №918/331/18 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 04.12.2018р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Дужич С.П.