ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 818/1052/15

адміністративне провадження № К/9901/4999/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 818/1052/15

за адміністративним позовом Заступника прокурора Сумської області - прокурора м. Суми до Виконавчого комітету Сумської міської ради, треті особи: Департамент інфраструктури міста Сумської міської ради, Комунальне підприємство «Сумижитло» Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення;

за касаційною скаргою Виконавчого комітету Сумської міської ради на постанову Сумського окружного адміністративного суду (суддя Соп'яненко О. В.) від 10 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Бартош Н. С., Мельнікова Л. В., Донець Л. О.) від 03 червня 2015 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2015 року заступник прокурора Сумської області - прокурора м. Суми (далі - прокурор) звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради, треті особи: Департамент інфраструктури міста Сумської міської ради, Комунальне підприємство «Сумижитло», в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 23 лютого 2015 року № 111 «Про організацію проведення конкурсу по визначенню суб'єктів господарювання - виконавців послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що перебувають на балансі комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради».

2. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2015 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 23 лютого 2015 року № 111 «Про організацію проведення конкурсу по визначенню суб'єктів господарювання - виконавців послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що перебувають на балансі комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради».

3. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 03 липня 2015 року виконавчий комітет Сумської міської ради звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

5. 28 липня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення прокурора м. Суми, в яких позивач просить оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. 16 січня 2018 року касаційну скаргу виконавчого комітету Сумської міської ради на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 7 від 29 січня 2013 року та рішенням Господарського суду Сумської області від 13 жовтня 2014 року зобов'язано виконавчий комітет Сумської міської ради у двомісячний строк з дня отримання рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом визначення послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з управління будником, спорудою або групою будинків у житлових будинках комунальної власності територіальної громади м. Суми таким, право на здійснення яких виборюється на конкурсних основах.

11. 05 травня 2014 року КП «Сумижитло» Сумської міської ради укладено з відділом житлового господарства Сумської міської ради договір № 1/05-к про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків.

Вказаний договір є чинним, за взаємною згодою сторін не розривався та у судовому порядку не оскаржувався.

КП «Сумижитло» Сумської міської ради, перебуваючи у статусі управителя та балансоутримувача, за досягнутою домовленістю надає послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

12. Виконавчим комітетом Сумської міської ради 23 лютого 2015 року прийнято рішення № 111 «Про організацію проведення конкурсу по визначенню суб'єктів господарювання - виконавців послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що перебувають на балансі комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради», яким вирішено провести в термін до 20 квітня 2015 року конкурс по визначенню суб'єктів господарювання - виконавців послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що перебувають на балансі КП «Сумижитло» Сумської міської ради.

Уповноважено департамент інфраструктури міста Сумської міської ради на організацію підготовки та проведення конкурсу по визначенню суб'єктів господарювання - виконавців послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що перебувають на балансі КП «Сумижитло» Сумської міської ради.

У додатку № 3 до рішення наведено перелік житлових будинків, що перебувають на балансі КП «Сумижитло» Сумської міської ради та є комунальною власністю.

13. Згідно листа від 20 березня 2015 року № 283/07-01-07 Департамент інфраструктури міста Сумської міської ради просив КП «Сумижитло» Сумської міської ради уповноважити виконавчий комітет Сумської міської ради та департамент інфраструктури міста на організацію конкурсу та його проведення.

14. Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними, прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов виходили з того, що дії відповідача вчинені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Зокрема, суди попередніх інстанцій зазначили, що ст. 327 Цивільного кодексу України передбачено право безпосередньо територіальної громади та утворених нею органів місцевого самоврядування управління майном, що є у комунальній власності.

Відповідно до ст. 10 ч. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідачем не надано доказів того, що виконавчий комітет Сумської міської ради є власником або балансоутримувачем житлового фонду в м. Суми, або є уповноваженою ними особою, та відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. 2 «Порядку проведення конкурсу з надання житлово-комунальних послуг», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 631, має повноваження виступати організатором конкурсу з визначення виконавця житлово-комунальних послуг.

Крім цього, суди попередніх інстанцій зазначили, що департамент інфраструктури міста Сумської міської ради, що за Положенням підпорядкований виконавчому комітету Сумської міської ради, 20 березня 2015 року, тобто після винесення відповідачем оспорюваного рішення, звернувся до КП «Сумижитло» Сумської міської ради, як до балансоутримувача житлового фонду, з листом в якому, мотивуючи своє звернення необхідністю дотримання встановленої Кабінетом Міністрів України процедури проведення конкурсу, просив уповноважити виконавчий комітет Сумської міської ради та департамент інфраструктури міста на організацію конкурсу та його проведення.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

18. Зокрема, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки вимогам ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», згідно якої, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Проте, у цій справі, прокурор звернувся до суду від свого імені як позивач, а не як представник інтересів позивача - громадянина чи держави.

19. Також, скаржник зазначає, що виконавчий комітет Сумської міської ради є виконавчим органом Сумської міської ради та діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та має статус органу місцевого самоврядування, а відтак має право визначати виконавця послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

20. Крім цього, скаржник зазначає, що КП «Сумижитло» Сумської міської ради не набув статусу управителя будинків згідно оспорюваного рішення у цій справі, оскільки на виконання умов договору від 05 травня 2014 року № 1/05-к не уклав у місячний термін договори з мешканцями, згідно змісту (умов) типового договору управління, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 484 «Про затвердження типового договору про надання послуг з управління будинком».

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

22. Щодо підстав звернення прокурора до суду з адміністративним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

23. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 121 Конституції України (в редакції, що діяла на момент звернення прокурора до суду) прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, зокрема, нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

24. Згідно ч. 1, 3, 5, 6 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (чинного на час звернення прокурора до суду), представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями).

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

25. У п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

26. Доводи касаційної скарги, викладені у п. 18 цієї постанови, колегія суддів відхиляє, оскільки у цій справі, прокурор, представляючи інтереси держави, обґрунтовує необхідність звернення до суду наявністю порушень або загрози порушень інтересів держави виконавчим комітетом Сумської міської ради внаслідок прийняття, на думку прокурора, незаконного рішення від 23 лютого 2015 року № 111 «Про організацію проведення конкурсу по визначенню суб'єктів господарювання - виконавців послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що перебувають на балансі комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради».

27. Щодо доводів скаржника, викладених у п. 19 цієї постанови, колегія суддів зазначає наступне.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

29. Згідно ч. 1, 2 ст. 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

30. Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1875-IV) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема, належить: визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації.

31. Згідно ст. 23 Закону № 1875-IV власник має право тримати на балансі та управляти належним йому майном.

Власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю.

У разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо утримання на балансі та/або управління майном приймається відповідно до закону.

32. Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 24 Закону № 1875-IV балансоутримувач має право, зокрема, здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; укладати договори на надання житлово-комунальних послуг.

33. Згідно ч. 1 ст. 27 Закону № 1875-IV укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) згідно з установленим переліком для об'єктів державної або комунальної власності здійснюється за результатами конкурсу.

34. Відповідно до п. 1.1 та п. 1.6 - 1.8 «Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг», який затверджений Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 року № 60, визначено, що порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг розроблено відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до Порядку органами місцевого самоврядування, власниками житлових будинків визначаються виконавці таких житлово-комунальних послуг: з управління будинком, спорудою або групою будинків; з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій; з ремонту приміщень, будинків, споруд, передбачених пунктом 4 частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків, коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно.

Органи місцевого самоврядування чи власник (власники) житлових будинків можуть визначати виконавців всіх або окремих житлово-комунальних послуг. Власник (власники) житлових будинків може (можуть) уповноважити на визначення виконавців житлово-комунальних послуг виконавця послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків.

Якщо органом місцевого самоврядування житлово-комунальні послуги, визначені у пункті 1.1 Порядку, включено до переліку послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, виконавці таких послуг визначаються за конкурсом відповідно до статей 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

35. Згідно п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 631 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з надання житлово-комунальних послуг» визначено, що цей Порядок визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з надання житлово-комунальних послуг, крім газо- та електропостачання, послуг з вивезення побутових відходів, у житлових будинках державної та комунальної власності.

Організатор конкурсу - власник чи балансоутримувач житлових будинків або уповноважена ним особа.

36. Отже, виступати організатором конкурсу по визначенню суб'єктів господарювання - виконавців послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що перебувають на балансі у балансоутримувача мають право виключно Сумська міська рада, власники приватизованих квартир в житлових будинках та балансоутримувач або уповноважена ним особа.

37. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що виконавчий комітет Сумської міської ради приймаючи рішення «Про організацію проведення конкурсу по визначенню суб'єктів господарювання - виконавців послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що перебувають на балансі комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради» від 23 лютого 2015 року № 111, не мав повноважень виступати організатором конкурсу з визначення виконавця житлово-комунальних послуг, оскільки не є власником або балансоутримувачем житлового фонду в м. Суми, або уповноваженою ними особою.

38. Щодо решти доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

39. При цьому Суд зазначає, що відповідачем у своїй касаційній скарзі не наведено жодного прикладу неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, покликаючись виключно на неправильну оцінку судами попередніх інстанцій обставин справи.

40. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

41. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог.

42. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

44. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Сумської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року у справі № 818/1052/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб