ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2018 року
м. Одеса
Справа № 916/335/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Чеголя Є.О.
За участю представників учасників справи:
від ТОВ "ДІАМАНТ-СКЛО" - адвокат Ковачов О.М.
від ТОВ "АКП-ТРЕЙД ДНІПРО" - директор Габзовський М.М.
від АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Васильєва К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.09.2018
у справі №916/335/18
за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Скло"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ
У лютому 2018 товариство з обмеженою відповідальністю "Діамант-Скло" (далі - ТОВ "Діамант-Скло") звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про банкрутство в якій просило порушити справу про банкрутство за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відносно ТОВ "Діамант-Скло" та покласти обов'язок ліквідатора ТОВ "Діамант-Скло" на голову ліквідаційної комісії Шибінського Олександра Миколайовича.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.03.2018 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Діамант-Скло", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тощо.
Постановою Господарського суду Одеської області від 27.03.2018 визнано банкрутом ТОВ "Діамант-Скло", відкрито відносно ТОВ "Діамант-Скло" ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Шибінського О.М., тощо.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2018 визнано вимоги акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ТОВ "Діамант-Скло" в сумі 2 094 801,64 грн., в задоволенні скарги головного управління ДФС в Одеській області на дії (бездіяльність) ліквідатора ТОВ "Діамант-Скло" відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2018 задоволено заяву ТОВ "АКП-Трейд Дніпро" про зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язано ТОВ "Діамант-Скло" повернути майно ТОВ "АКП-Трейд Дніпро" переданого на підставі договору відповідального зберігання №24/01-1 від 24.01.2017 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2018 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Діамант-Скло", в задоволенні скарги ПАТ КБ "Приватбанк" на дії (бездіяльність) ліквідатора ТОВ "Діамант-Скло" відмовлено, припинено юридичну особу ТОВ "Діамант-Скло", кредиторську заборгованість банкрута списано як безнадійну, припинено повноваження ліквідатора банкрута Шибінського О.М., провадження у справі закрито.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання ТОВ "Діамант-Скло" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури з заявами про визнання вимог до боржника звернулись ГУ ДФС в Одеській області в сумі 1 181 165,72 грн., ПАТ КБ "Приватбанк" в сумі 2 094 801,64 грн., ТОВ "АКП-Трейд Дніпро" в сумі 1762 грн., які визнані ліквідатором в повному обсязі. У представленому звіті ліквідатор доповідає, що в ході ліквідаційної процедури майнових активів банкрута, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, не виявлено про що надано відповідні довідки. Отже, за твердженням суду першої інстанції, майна та будь-яких коштів боржника не виявлено, про що ліквідатором надано належні докази, вимоги кредиторів розглянуті та надано до суду відповідні відзиви, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що товариство підлягає ліквідації, а кредиторські вимоги слід вважати погашеними, оскільки майна банкрута не виявлено.
Щодо скарги ПАТ КБ "Приватбанк" на бездіяльність ліквідатора місцевим господарським судом зазначено, що суд не вбачає в діях (бездіяльності) ліквідатора банкрута будь-яких порушень закону, а тому, суд вважає скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" не обґрунтованою та такою що не відповідає обставинам справи.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ПАТ КБ "Приватбанк" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.09.2018 по справі №916/335/18 повністю та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, а судом першої інстанції при прийняті оскаржуваної ухвали було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Так апелянт зазначає, що протягом розгляду справи та в оскаржуваній ухвалі в порушення приписів ст.ст. 84, 95, 23, 25, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" судом першої інстанції не було визначено кредиторів по справі та розмір їх вимог, черговість задоволення, вимоги кредиторів, окрім АТ КБ «ПриватБанк», судом не розглядались та не визнавались, реєстр вимог кредиторів по справі судом не затверджувався. За твердженням апелянта, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції посилається на звернення до боржника з кредиторськими вимогами трьох кредиторів, а саме ГУ ДФС в Одеській області, АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «АКП-Трейд Дніпро», які визнані ліквідатором в повному обсязі. Однак, як стверджує апелянт, у доповненнях до звіту ліквідатора останнім було вказано, що ліквідатором внесено до реєстру вимог кредиторів, який не було додано до звіту ліквідатора, вимоги вже п'яти кредиторів, зокрема ГУ ДФС в Одеській області, АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «АКП-Трейд Дніпро», ТОВ «Віратех» та ТОВ «Фортрент». До того ж, як відзначає апелянт, відомості про такого кредитора як ТОВ «Віратех» взагалі відсутні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки за ідентифікаційним кодом даної юридичної особи, що вказаний ліквідатором, значиться інша юридична особа.
Отже, на думку апелянта, за результатами розгляду даної справи неможливо встановити кредиторів по справі, розмір їх вимог, визнаних судом та черговість задоволення цих вимог, що прямо суперечить меті Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Апелянт також зазначає, що у відповідності до приписів ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" по даній справі необхідним було скликання зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів, проте, такі дії вчиненні не були, чому судом першої інстанції не було надано жодної правової оцінки.
Також скаржник відзначає, що за приписами ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідаційна процедура відкривається строком на дванадцять місяців. Однак, 14.05.2018, до моменту розгляду судом вимог кредиторів, до затвердження судом реєстру вимог кредиторів, утворення представницьких органів по справі та до здійснення всіх належних заходів ліквідаційної процедури, ліквідатором передчасно було складно й подано до суду звіт про результати проведення ліквідаційної процедури, до якого було надано доповнення, які не відповідають вимогам закону, чому також не було надано належної правової оцінки судом першої інстанції. Отже, апелянт вважає, що судом першої інстанції було зроблено передчасний висновок, що ліквідатором вжиті всі заходи щодо здійснення ліквідаційної процедури боржника.
До того ж, посилаючись на приписи ст.ст. 41, 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" апелянт зазначає, що голова ліквідаційної комісії Шибинський О.М. при здійсненні ліквідаційної процедури у даній справі діяв непрофесійно, неналежним чином виконував свої обов'язки, визначені Законом, не вивив та не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі. Отже, на думку апелянта, судом першої інстанції незаконно й необґрунтовано відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність ліквідатора.
Посилаючись на приписи ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" апелянт зазначає, що звіт та ліквідаційний баланс подаються до суду після завершення всіх розрахунків з кредиторами, проте, ані станом на дату складання звіту, ані на момент припинення провадження по справі, судом не розглянуті вимоги кредиторів й не був затверджений реєстр вимог кредиторів, тобто кредитори по справі взагалі не були визначені, отже, за наявності коштів ліквідаційної маси розрахунки з кредиторами не могли б бути проведені, що прямо суперечить наведеним приписами закону. За таких обставин апелянт вважає, що звіт було складено та подано до суду передчасно.
Також посилаючись на приписи ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" апелянт відзначає, що на майно банкрута накладені арешти та обтяження, проте, судом вказане не взято до уваги.
Скаржник зазначає, що у порушення приписів ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звіт ліквідатора не містить жодних доказів на підтвердження проведення належної інвентаризації майна банкрута, ліквідатором не надано жодних фінансово-бухгалтерських документів банкрута та звітних документів, звіт не містить аналізу фінансового становища банкрута, відомостей щодо наявності або відсутності дебіторської заборгованості, відсутності у банкрута працівників. До того ж. як стверджує апелянт, ліквідатором не було проведено жодного аналізу правочинів банкрута на відповідність їх актам чинного законодавства й не було обґрунтовано факт відсутності протиправного відчуження майна банкрута, що стало причиною його стійкої неплатоспроможності, а також не вжито всіх заходів щодо виявлення майна банкрута.
За твердженням скаржника, ліквідатором також не було вжито заходів щодо заявлення вимог до третіх осіб, які відповідно до закону несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням його до банкрутства.
Апелянт також відзначає, що у матеріалах справи відсутні бухгалтерська та інша документація банкрута, їх аналіз ліквідатором, здійснення ліквідатором заходів щодо витребування цих документів та майна банкрута у його посадових осіб, ні звернень ліквідатора до правоохоронних органів з приводу непередачі йому бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута.
АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що матеріали справи та звіт ліквідатора не містять довідки фіскальних органів щодо всього переліку рахунків банкрута, а до звіту ліквідатора не надано доказів закриття рахунків у АТ «Піреус Банк МКБ», ПАТ «ОТП Банк» та АТ КБ «ПриватБанк», до того ж, як відзначає апелянт, рахунки боржника у АТ КБ «ПриватБанк» відкриті до теперішнього часу.
Як стверджує апелянт, ліквідаційний баланс боржника складений із порушенням Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», додатком №1 до якого є типова форма балансу (звіт про фінансовий стан).
Таким чином апелянт вважає, що ліквідатором не було здійснено всіх обов'язків передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", й не було здійснено всіх заходів спрямованих на виявлення активів боржника.
27.09.2018 до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на вищевказану ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.09.2018 у справі №916/335/18.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2018 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.09.2018 по справі №916/335/18 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Лавриненко Л.В., Поліщук Л.В., Аленіна О.Ю.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/335/18 у зв'язку із виданням Указу Президента України №295/2018 від 28.09.2018 "Про переведення суддів" та відрахування суддів Лавриненко Л.В., Поліщук Л.В., Аленіна О.Ю. зі штату суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2018 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.09.2018 по справі №916/335/18 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Величко Т.А., суддів Будішевської Л.О., Богатиря К.В.
Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Одеський апеляційний господарський суд та утворено Південно-західний апеляційний господарський суд.
Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 в газеті "Голос України" опубліковано повідомлення про початок роботи Південного-західного апеляційного господарського суду.
На виконання положень абз. 2 ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи №916/335/18 передані до Південно-західного апеляційного господарського суду.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 24.10.2018, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №916/335/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.09.2018 та призначено справу до розгляду на 27.11.2018.
23.11.2018 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "Діамант-Скло" в якому боржник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 11 вересня 2018 року № 916/335/18 про ліквідацію банкрута та закриття провадження у справі без змін.
Так боржник зазначає, що ліквідаційна комісія з дотриманням положень статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звернулась до суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника, оскільки при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі. Після здійснення офіційного оприлюднення повідомлення про визнання ТОВ "Діамант-Скло" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури з заявами про визнання вимог до боржника звернулись ГУ ДФС в Одеській області в сумі 1 181 165,72 грн., ПАТ КБ "Приватбанк" в сумі 2 094 801,64 грн., ТОВ "АКП-Трейд Дніпро" в сумі 1762 грн., які визнані ліквідатором в повному обсязі. У представленому звіті ліквідатор доповів, що в ході ліквідаційної процедури майнових активів банкрута, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, не виявлено про що надано відповідні довідки. За твердженням боржника, ліквідатором ТОВ "Діамант-Скло" були вжиті всі заходи щодо здійснення ліквідаційної процедури боржника в порядку та межах закону, зокрема ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому, боржник вважає скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" не обґрунтованою та такою що не відповідає обставинам справи.
У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представник ТОВ "АКП-Трейд Дніпро" підтримав вимоги за апеляційною скаргою ПАТ КБ "Приватбанк" та просив скасувати оскаржувану ухвалу.
Представник ТОВ "Діамант-Скло" надав пояснення відповідно до яких не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ "Приватбанк" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ст.37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.
Приписами ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
За приписами ст. 139 ГК України майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Відповідно до ч. 2 - 7 наведеної норми залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.
Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.
Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.
Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме протоколу №06/07/17 загальних зборів засновників ТОВ "Діамант-Скло", загальними зборами було вирішено припинити діяльність ТОВ "Діамант-Скло", призначити ліквідаційну комісію (ліквідатора) ТОВ "Діамант-Скло" у складі голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) Шибінського О.М., встановлено строк для заявлення та розгляду вимог кредиторів у два місяці з моменту публікації повідомлення в засобах масової інформації про прийняття рішення щодо припинення діяльності товариства шляхом ліквідації, провести після завершення встановленого строку для заявлення претензій кредиторів інвентаризацію та оцінку майна ТОВ "Діамант-Скло" за результатами якого скласти та затвердити проміжний ліквідаційний баланс.
Боржником було здійснено державну реєстрацію рішення засновників ТОВ "Діамант-Скло" про припинення діяльності юридичної особи шляхом ліквідації.
Рішенням ліквідатора від 05.02.2018, у зв'язку з неможливістю самостійного погашення кредиторської заборгованості, вирішено звернутись до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання ТОВ "Діамант-Скло" банкрутом в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
У лютому 2018 товариство з обмеженою відповідальністю "Діамант-Скло" (далі - ТОВ "Діамант-Скло") звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про банкрутство в якій просило порушити справу про банкрутство за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відносно ТОВ "Діамант-Скло" та покласти обов'язок ліквідатора ТОВ "Діамант-Скло" на голову ліквідаційної комісії Шибінського Олександра Миколайовича.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.03.2018 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Діамант-Скло", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тощо.
Постановою Господарського суду Одеської області від 27.03.2018 визнано банкрутом ТОВ "Діамант-Скло", відкрито відносно ТОВ "Діамант-Скло" ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Шибінського О.М., тощо.
13.04.2018 Головне управління ДФС в Одеській області звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 1181165,72 грн.
07.05.2018 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ПАТ КБ "Приватбанк" з вимогами до боржника в якій кредитор просив визнати грошові вимоги до боржника у розмірі 2094801,64 грн.
15.05.2018 ліквідатором надано до суду першої інстанції звіт про результати ліквідаційної процедури відносно ТОВ "Діамант-Скло" з додатками.
У своєму звіті ліквідатор зазначає, що в ході ліквідаційної процедури було направлено запити до установ з метою встановлення майнових активів боржника, проведено інвентаризацію майна, за результатами вчинених дій майнових активів боржника не виявлено, у зв'язку із чим реалізація об'єктів ліквідаційної маси не проводилась. Усі рахунки у банківських установах закриті. За результатами проведеної інвентаризації складено ліквідаційний баланс, у якому відображено пасиви банкрута, що свідчать про його незадовільний фінансовий стан.
Ліквідатором також зазначено, що ним виявлено кредиторів боржника, а саме ТОВ «ВІРАТЕХ» з розміром заборгованості у сумі 273326,98 грн., ТОВ «ФОРТРЕНТ» з розміром заборгованості у сумі 142328,35 грн., ПАТ КБ "Приватбанк" з розміром заборгованості у сумі 2098325,64 грн., ГУ ДФС в Одеській області з розміром заборгованості у сумі 1181165,72 грн.
Працівники товариства не звільнялись, оскільки осіб, які б знаходились у трудових відносинах з банкрутом не виявлено.
З огляду на викладене, ліквідатор вважає, що боржник перебуває у незадовільному фінансовому стані, перспективи для здійснення підприємницької діяльності відсутні, майном боржник не володіє, можливості розрахунків з кредиторами немає.
Додатком до даного звіту є ліквідаційний баланс станом на 14.05.2018, акт інвентаризації та оцінки майна згідно з яким встановлено відсутність будь-якого майна боржника, довідка про відсутність заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, по зборах по відшкодуванню шкоди заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам, виплаті авторської винагороди, а також відсутність цінних паперів, які б належали боржнику.
Також ліквідатором додано до звіту електронний запит до МВС України в якому зазначено, інформація про зареєстровані за ТОВ "Діамант-Скло" авто відсутня.
Листом від 20.03.2018 за №10101/8494 Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку повідомила про відсутність станом на 31.12.2017 ТОВ "Діамант-Скло" серед власників, які володіють значними пакетами акцій (10 відсотків і більше статутного капіталу приватних акціонерних товариств та 5 відсотків і більше статутного капіталу публічних акціонерних товариств) емітентів.
Національний депозитарій України листом від 28.03.2018 за №448/09 з посиланням на приписи ст.ст. 6, 24 Закону України «Про депозитарну систему України» повідомив, що для отримання інформації що запитується необхідно звернутись до депозитарної установи, яка відкрила рахунок у цінних паперах зазначеному власнику. Щодо документів систем реєстрів власників цінних паперів, переданих реєстраторами Центральному депозитарію, з посиланням на п.п. 4 та 5 Порядку передачі інформації, що міститься у системі реєстру власників іменних цінних паперів, до системи депозитарного обліку, Центральний депозитарій має право надавати інформацію з реєстру власників іменних цінних паперів та/або документи системи реєстру, що були передані до Центрального депозитарію реєстратором відповідно до цього Порядку, на вимогу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а інформацію, що міститься у документах систем реєстрів власників іменних цінних паперів - виключно на письмову вимогу суду (із зазначенням емітентів цінних паперів).
Листом від 21.03.2018 за №1015-05/2618 Державна архітектурно-будівельна інспекція України повідомила про відсутність інформації стосовно реєстрації прийнятих в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та об'єктів,ю що належать до I-V категорії складності зареєстрованих за ТОВ "Діамант-Скло".
Державна служба України з безпеки на транспорті листом від 12.04.2018 за №3221/02/15-18 повідомила про відсутність записів щодо суден, власником або судновласником яких є ТОВ "Діамант-Скло".
Листом від 05.04.2018 за №12.1.16-3987-18 Державна авіаційна служба України повідомила, що відомості щодо повітряних суден, які знаходяться у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України, розміщуються на веб-порталі Державної авіаційної служби України, доступ до якого відкрито для всіх користувачів.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.05.2018 все нерухоме майно ТОВ "Діамант-Скло" перебуває під обтяженням на підставі постанови про арешт майна боржника виданої 04.12.2017 Другим Суворовським відділом державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області.
У відповідності до довідки АТ «Піреус Банк МКБ» вих. №293 від 26.04.2018 станом на 26.04.2018 залишки на поточних рахунках ТОВ "Діамант-Скло" становлять нуль гривень та нуль доларів США.
Листом вих. №508-35-3/49 від 26.04.2018 ПАТ «ОТП Банк» повідомило про відсутність грошових коштів на рахунках ТОВ "Діамант-Скло" відритих в банку.
Згідно з довідками ПАТ КБ "Приватбанк" від 26.04.2018 на рахунках боржника відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк" грошові кошти відсутні.
Листом вих. №7-26-31/15 від 08.05.2018 АТ «Укрсиббанк» повідомило про закриття поточних рахунків ТОВ "Діамант-Скло".
05.09.2018 ліквідатором надано до суду ліквідаційний баланс станом на 03.09.2018 та доповнення до звіту про результати проведення ліквідаційної процедури від 03.09.2018.
11.09.2018 ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду першої інстанції зі скаргою на бездіяльність ліквідатора в якій просило визнати незаконною бездіяльність ліквідатора ТОВ "Діамант-Скло" та припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
В обґрунтування скарги кредитором зазначено, що 14.05.2018, до моменту розгляду судом вимог кредиторів, до затвердження судом реєстру вимог кредиторів, утворення представницьких органів по справі та до здійснення всіх належних заходів ліквідаційної процедури, ліквідатором передчасно було складно й подано до суду звіт про результати проведення ліквідаційної процедури, який не відповідає вимогам закону.
ПАТ КБ "Приватбанк" також зазначає, що ліквідатор при здійсненні ліквідаційної процедури діє непрофесійно, допускає незаконну бездіяльність, неналежним чином виконує свої обов'язки визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, ст. 41, не виявив та не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі.
Скаржник також зазначає, що у порушення приписів ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звіт ліквідатора не містить жодних доказів на підтвердження проведення належної інвентаризації майна банкрута, ліквідатором не надано жодних фінансово-бухгалтерських документів банкрута та звітних документів, звіт не містить аналізу фінансового становища банкрута, відомостей щодо наявності або відсутності дебіторської заборгованості, відсутності у банкрута працівників. До того ж, ліквідатором не було проведено жодного аналізу правочинів банкрута на відповідність їх актам чинного законодавства й не було обґрунтовано факт відсутності протиправного відчуження майна банкрута, що стало причиною його стійкої неплатоспроможності, а також не вжито всіх заходів щодо виявлення майна банкрута.
За твердженням ПАТ КБ "Приватбанк" ліквідатором також не було вжито заходів щодо заявлення вимог до третіх осіб, які відповідно до закону несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням його до банкрутства.
Також ПАТ КБ "Приватбанк" відзначає, що у матеріалах справи відсутні бухгалтерська та інша документація банкрута, їх аналіз ліквідатором, здійснення ліквідатором заходів щодо витребування цих документів та майна банкрута у його посадових осіб, ні звернень ліквідатора до правоохоронних органів з приводу непередачі йому бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута.
АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що матеріали справи та звіт ліквідатора не містять довідки фіскальних органів щодо всього переліку рахунків банкрута, а до звіту ліквідатора не надано доказів закриття рахунків у АТ «Піреус Банк МКБ», ПАТ «ОТП Банк» та АТ КБ «ПриватБанк», до того ж, як відзначає скаржник, рахунки боржника у АТ КБ «ПриватБанк» відкриті до теперішнього часу.
Крім того, за твердженням ПАТ КБ "Приватбанк", щодо боржника є відкритими три виконавчих провадження.
Як стверджує апелянт, ліквідаційний баланс боржника складений із порушенням Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», додатком №1 до якого є типова форма балансу (звіт про фінансовий стан).
Як стверджує ПАТ КБ "Приватбанк", звіт ліквідатора не розглядався та не схвалювався комітетом кредиторів.
За результатами розгляду звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та скарги на бездіяльність ліквідатора, судом першої інстанції прийнято рішення про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника, відмову в задоволенні скарги ПАТ КБ "Приватбанк" на дії (бездіяльність) ліквідатора ТОВ "Діамант-Скло" та закриття провадження у справі.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.
Згідно з ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.
Відповідно до частини 1 статті 190 ЦК України майном, як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Зокрема, різновидом майнових прав є корпоративні права учасника господарського товариства, які він одержав внаслідок передання майна у власність господарського товариства як вкладу до його статутного (складеного) капіталу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 115 ЦК України.
Згідно з частиною 2 статті 41 та частиною 1 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством та формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури.
Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов'язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника та повідомлення зазначених кредиторів про перебування боржника в ліквідаційній процедурі та права кредиторів подати свої грошові вимоги, здійснення інвентаризації та оцінки майна банкрута, що включене до складу ліквідаційної маси.
Водночас, в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб. Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси.
У відповідності до ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.
Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника.
Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Діамант-Скло", а також закриваючи провадження у справі не звернув уваги та не надав оцінку тій обставині, що ліквідатором не було вжито заходів щодо виявлення дебіторської заборгованості боржника, зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які запити ліквідатора до органів Державної виконавчої служби стосовно надання інформації про виконавчі провадження в яких ТОВ "Діамант-Скло" є стягувачем.
До того ж, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні запити щодо наявності у боржника у власності або користуванні земельних ділянок, корпоративних прав (часток) в інших підприємствах та господарських товариствах, патентів та інших об'єктів прав інтелектуальної власності, щодо товарів ввезених на митну територію України та вивезених за межі митної території України.
У порушення приписів ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатором не надано належних доказів на підтвердження проведення інвентаризації майна боржника, не надано аналізу фінансово-бухгалтерських документів боржника, не проведено аналізу фінансового становища боржника, не надано доказів відсутності у боржника працівників, не надано доказів наявності/відсутності укладених боржником договорів, укладення яких могли б стати причиною його стійкої неплатоспроможності.
Також ліквідатором не надано доказів на виконання вимог закону щодо передання в установленому порядку на зберігання документів банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом.
Окрім того, відповідно до п. п. 14.1.120 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України нематеріальні активи - це право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.
Згідно з п. 1 ст. 155 ГК України, об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються: винаходи та корисні моделі; промислові зразки; сорти рослин та породи тварин; торговельні марки (знаки для товарів і послуг); комерційне (фірмове) найменування; географічне зазначення; комерційна таємниця; комп'ютерні програми; інші об'єкти, передбачені законом.
Пунктом 1 ст.156 ГК України встановлено, що право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок відповідно до законодавства України засвідчується патентом.
Відповідно до п. 2 Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04. 2001 р. № 291, п.2 Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.06.2001 р. № 469, п.2 Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 р. № 290; п.2 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10; п.2 Положення про Державний реєстр України топографій інтегральних мікросхем, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 р. № 292; п.2 Положення про Державний реєстр України назв місць походження та географічних зазначень походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13.12.2001 р. № 798 інформація про власника патенту включена до переліку інформації, яка вноситься до відповідного Державного реєстру.
Проте, судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що ліквідатором взагалі не вживалось заходів щодо факту наявності у банкрута будь-яких об'єктів інтелектуальної власності.
Також, статтею 41 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко передбачені повноваження, які виконує ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, п.п. 7,8 визначено, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом. З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Проте ліквідатором не надано доказів закриття рахунків боржника у АТ «Піреус Банк МКБ», ПАТ «ОТП Банк» та ПАТ КБ "Приватбанк". Надані ліквідатором до звіту листи вказаних банків свідчать лише про відсутність коштів на рахунках боржника, проте, не підтверджують їх закриття.
Також у відповідності до приписів ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Однак, згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.05.2018, яка додана ліквідатором до звіту, все нерухоме майно ТОВ "Діамант-Скло" перебуває під обтяженням на підставі постанови про арешт майна боржника виданої 04.12.2017 Другим Суворовським відділом державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області.
У відповідності до приписів ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до звіту ліквідатора має бути доданий реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів.
Проте, наданий ліквідатором звіт не міститься реєстру вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів.
Так, приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; грошове зобов'язання -зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Відповідно до частини 15 статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з моменту порушення провадження у справі про банкрутство, пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.
Провадження у даній справі порушено за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що передбачає спрощений порядок провадження у справі про банкрутство, який застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.
Відповідно до ч. 3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.
Заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, що ліквідується власником, подаються безпосередньо до господарського суду та оплачуються судовим збором. Розгляд грошових вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону. За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарським судом затверджується реєстр вимог кредиторів. Залежно від кількості кредиторів та/або значних майнових активів боржника, що ліквідується власником, у справі про банкрутство можуть бути створені представницькі органи кредиторів за рішення господарського суду.
За приписами частин 1, 2 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Відповідно до частини 6 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Виходячи з вимог статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.
У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.
У силу приписів частини 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги конкурсного кредитора повинні бути підтверджені відповідними доказами.
Слід зазначити, що у справі про банкрутство господарський суд встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
Також, відповідно до вимог ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.
У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.
Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.
Отже, обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу поданих кредитором письмових доказів на їх підтвердження, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог покладений на господарський суд, який за результатами проведення попереднього засідання виносить відповідну ухвалу.
Проте, у порушення вищенаведених приписів чинного законодавства, судом першої інстанції взагалі не розглянуто заявлені вимоги кредиторів, зокрема, Головного управління ДФС в Одеській області та ТОВ "АКП-ТРЕЙД ДНІПРО", які звернулись із заявами до суду при визнання кредиторських вимог до боржника.
Колегія суддів відзначає, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції посилається на звернення до боржника з кредиторськими вимогами ГУ ДФС в Одеській області, АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «АКП-Трейд Дніпро», які визнані ліквідатором в повному обсязі. Проте, у наявному у матеріалах справи доповненні до звіту ліквідатора вказано, що ліквідатором внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги ГУ ДФС в Одеській області, АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «АКП-Трейд Дніпро», ТОВ «Віратех» та ТОВ «Фортрент». До того ж, судова колегія перевіривши зауваження апелянта щодо відсутності відомостей про ТОВ «Віратех» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначає, що дійсно за ідентифікаційним кодом даної юридичної особи, що вказаний ліквідатором, значиться інша юридична особа.
До того ж, колегія суддів відзначає, що за приписами ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).
Статтею 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна письмово повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб. Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.
Отже відсутність затвердженого судом реєстру вимог кредиторів унеможливлює проведення зборів кредиторів та визначення комітету кредитів, який в свою чергу наділений повноваженнями щодо схвалення звіту ліквідатора.
Судова колегія також зауважує, що ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить жодних виключень щодо загальної або спрощеної процедури банкрутства при затвердженні звіту ліквідатора.
Пунктом 11 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
З урахування наведеного, в сукупності, колегія суддів вважає, що ліквідатором не вчинено всіх необхідних та можливих заходів передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а відтак судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції передчасно затвердив звіт ліквідатора та закрив провадження у справі, а також безпідставно відмовив у задоволенні скарги АТ КБ "ПриватБанк" на бездіяльність ліквідатора.
Статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.
У відповідності до ч.ч. 5, 9, 11 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
Отже, при виконанні повноважень ліквідатора на предмет заявлення вимог про солідарну відповідальність керівника боржника, його засновників (учасників, акціонерів), винних у доведенні боржника до банкрутства, виникає реальний конфлікт інтересів.
Судова колегія відзначає, що наявними матеріалами справи, а саме витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Діамант-Скло" підтверджується, що Шибинський О.М. є засновником боржника, його керівником та головою комісії з припинення.
Постановою Господарського суду Одеської області від 27.03.2018 саме Шибінського О.М. призначено ліквідатором боржника.
З наведених підстав колегія суддів вважає, що голова ліквідації комісії Шибінського О.М., що був призначений судом ліквідатором боржника, має реальний конфлікт інтересів у виконанні ним повноважень ліквідатора у процедурі банкрутства з огляду на те, що він є засновником боржника та його керівником, має свій приватний інтерес, як засновник боржника, що перешкоджає належному виконанню повноважень ліквідатора щодо притягнення до відповідальності третіх осіб у ліквідаційній процедурі та врегульовано статтями 1, 28 - 29 Закону України "Про запобігання корупції".
З урахуванням вищевказаних обставин колегія суддів погоджується з доводами за апеляційною скаргою, та зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував чи здійснив ліквідатор у ліквідаційній процедурі весь передбачений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" комплекс заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута та формування ліквідаційної маси, з огляду на те, що затвердження господарським судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є завершальним етапом процедури ліквідації і є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.
Не враховано вищевказаного судом першої інстанції й при розгляді скарги кредитора на бездіяльність ліквідатора, так в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції взагалі не надав оцінки бездіяльності ліквідатора обґрунтування якої викладено у скарзі АТ КБ "ПриватБанк", а лише формально послався на те, що не вбачає в діях (бездіяльності) ліквідатора банкрута будь-яких порушень закону, а тому, суд вважає скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" не обґрунтованою та такою що не відповідає обставинам справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому означена ухвала підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд до господарського суду Одеської області на стадію ліквідаційної процедури.
При цьому, судова колегія, враховуючи особливості процедури ліквідації, вважає за доцільне до призначення господарським судом Одеської області в установленому порядку ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Скло", Шибинському О.М. виконувати обов'язки ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Скло".
Керуючись статтями 240, 271, 275, 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.09.2018 у справі №916/335/18 скасувати.
Скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на бездіяльність ліквідатора Шибінського О.М. задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Скло" по справі №916/335/18 Шибинського О.М.
Припинити повноваження та усунути Шибинського О.М. від виконання обов'язків ліквідатора по справі №916/335/18 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Скло".
Направити справу №916/335/18 на розгляд до господарського суду Одеської області на стадію ліквідаційної процедури.
До призначення господарським судом Одеської області в установленому порядку ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Скло", Шибинському О.М. виконувати обов'язки ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Скло".
Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Скло" для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування ухвали господарського суду Одеської області про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута і закриття провадження у справі про банкрутство, на підставі якої вчинено реєстраційну дію.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 03.12.2018.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Поліщук Л.В.
Суддя Філінюк І.Г.
