ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2018 року

Київ

справа №826/12483/16

адміністративне провадження №К/9901/59931/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 (головуючий суддя - Троян Н.М., судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі №826/12483/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкостіл Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна фіскальна служба, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкостіл Груп» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна фіскальна служба, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2016 №0009941201.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 позовні вимоги задоволено.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.06.2018 відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду місті Києва від 24.01.2018 у справі №826/12483/16.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 22.08.2018 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 та направити справу для продовження розгляду в суд апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 03.09.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 55 Конституції України, пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.)

При цьому, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві вказує на недотримання судом апеляційної інстанції вимог процесуального закону, що стало підставою безпідставного прийняття рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача. Відповідач стверджує, що порушення порядку здійснення процесуальної дії апеляційного оскарження, за умови дотримання заявником при повторному зверненні до суду в найкоротші строки положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо форми та змісту апеляційної скарги, не може бути безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. На думку відповідача, оскільки первинну апеляційну скаргу було подано з дотриманням строку апеляційного оскарження, а повторне звернення до суду відбулося в найкоротші строки без зволікань, пропущений процесуальний строк має бути визнано судом таким, що відбувся з поважних причин. А тому, рішення суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заявника на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України є незаконним та підлягає скасуванню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкостіл Груп» не скористалося своїм правом та не надало відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 24.01.2018 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкостіл Груп» задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 №0009941201.

Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві вперше 25.01.2018, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.03.2018 апеляційну скаргу відповідача залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам частини п'ятої статі 296 Кодексу адміністративного суду України (ненадання документа про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом). Цією ухвалою відповідачу було встановлено строк на усунення виявлених судом недоліків терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 про залишення апеляційної скарги без руху, заявником в межах відведеного судом строку, на адресу суду направлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання документа про сплату судового збору, яке мотивовано необхідністю додаткового часу для такої сплати.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання документа про сплату судового збору відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто заявнику у зв'язку з невиконанням вимог ухвали від 21.03.2018 про залишення апеляційної скарги без руху.

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві повторно 27.04.2018 подала апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 з одночасним доданням клопотання про поновлення строку на апеляційне провадження, яке обґрунтовано тим, що у зв'язку з незатвердженим кошторисом на початку 2018 року та блокуванням рахунків відповідача пізніше, у останнього була відсутня можливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі. Також відповідачем було надано суду документ про сплату судового збору у розмірі визначеному законом (платіжне доручення №183 від 15.05.2018).

Однією з основних засад судочинства, визначеної пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Кодексом адміністративного судочинства України визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду, який полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено порядок та строки апеляційного оскарження.

Відповідно до вимог частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

При наданні оцінки дотриманню особою, яка звертається до суду з апеляційною скаргою, вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанцій перевіряє доводи наведені заявником на підтвердження дотримання строку апеляційного оскарження при поданні апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на судовий захист в порядку адміністративного судочинства є дотримання строку на апеляційне оскарження. Невиконання такого обов'язку є підставою для ухвалення судового рішення про залишення апеляційної скарги без руху зі встановленням строку для усунення таких недоліків.

Відповідно до частини треньої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити заявник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.05.2018 залишив апеляційну скаргу відповідача без руху з огляду на її невідповідність вимогам статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з тим, що обставини, вказані відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження. При цьому, судом було зазначено, що доказів наявності у відповідача непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення матеріали справи також не містять. Цією ж ухвалою заявнику встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення вищезазначених недоліків.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 відповідач, в межах встановленого судом строку, звернувся до суду із клопотанням про усунення недоліків апеляційної скарги, в якому останнім порушено питання про поновлення строку апеляційного оскарження з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку з доказами на їх підтвердження.

В обґрунтування підстав поважності пропуску строку відповідач вказував на те, що податковий орган був позбавлений можливості здійснити сплату судового збору під час звернення з апеляційною скаргою вперше. Одночасно відповідач зазначає, що оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, дотримання строків оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника реалізувати своє права на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі після постановлення Київським апеляційним адміністративним судом ухвали від 05.04.2018 про повернення апеляційної скарги у найкоротші строки, а саме 27.04.2018, на думку заявника, є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження.

Київський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 27.06.2018 про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з визнанням наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження неповажними.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху при первинному зверненні до суду не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Також судом було зазначено, що доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Також, слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов'язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 про повернення апеляційної скарги було направлено заявнику 11.04.2018, що підтверджується супровідним листом Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 №826/12483/16/24459/2018, в той час, як повторне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулося 27.04.2018.

Разом з тим, посилання суду апеляційної інстанції на встановлені в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 обставини щодо повторного звернення відповідача з апеляційною скаргою до Київського апеляційного адміністративного суду 22.05.2018 є помилковим.

Враховуючи вищевикладене та положення частини третьої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що строк на подання апеляційної скарги може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, Верховний Суд дійшов висновку про передчасність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018.

Одночасно, Верховний Суд зазначає, що оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (форма та зміст), дотримання строків апеляційного оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника, що підтверджується сукупністю послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, реалізувати своє права на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі після постановлення Київським апеляційним адміністративним судом ухвали від 05.04.2018 у найкоротші строки, є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалах від 01.08.2018 (справи №820/3150/17, №826/11447/16).

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний адміністративний суд постановивши ухвалу від 27.06.2018 про відмову відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду місті Києва від 24.01.2018 у справі №826/12483/16 невірно встановив обставини, чим порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим його рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 у справі №826/12483/16 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду