ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2018 року № 826/2364/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Качура І.А., Келеберди В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа проМіністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України у м. Києві Головне управління Державної казначейської служби України визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач-1) та Головного управління МВС України у м. Києві (далі по тексту - відповідач-2), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України з урахуванням збільшених позовних вимог про:

- визнання бездіяльності відповідача - 1 щодо несвоєчасної виплати вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 протиправною;

- стягнення з відповідача - 1 на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 22 538,25грн.;

- стягнення з відповідача - 1 на користь позивача середнє грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 31 121,64грн.

Ухвалою суду від 29.02.2016р. (суддя Данилишин В.М.) відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи до судового розгляду.

Ухвалою суду від 10.05.2017р. (суддя Аблов Є.В.) справу прийнято до провадження судді Аблова Є.В.

Ухвалою суду від 06.11.2017р. на підставі розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017р. №4132 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» справу №826/2364/18 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 6 листопада 2015 року і на дату звернення до суду з цим позовом відповідач не виплатив йому вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням із займаної посади. З посиланням на статтю 9 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) та пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплату пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (далі - Порядок № 393) позивач зазначив, що сума одноразової грошової допомоги, яку відповідач мав би виплатити йому при звільненні, становить 22538,25грн. (з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби). З посиланням на статтю 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) позивач зазначив, що затримка у виплаті вихідної допомоги покладає на ГУ МВС України в м. Києві, як роботодавця обов'язок виплатити йому середній заробіток за кожен день такої затримки.

Представник відповідача - 1 проти задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що позивачу вже виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 26257,07грн., що підтверджується копією платіжного доручення №18 від 26.06.2018р. В частині позовних вимог щодо стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 31 121,64грн. відповідач - 1 також заперечив, зазначаючи, що норми КЗпП України до даних правовідносин не можуть бути застосовані.

Відповідач - 2 жодних пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надав.

Третя особа 29.03.2016р. через канцелярію суду подала письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Наказом Головного управління МВС України в м. Києві від 06.11.2015р. №1017 о/с «Щодо особового складу» згідно з п. 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-025844), дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції 3-го відділу міліції (з обслуговування мікрорайону «Нивки») Шевченківського районного управління звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п. 64 «г» (через скорочення штатів).

Відповідно до вказаного наказу, вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні, для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 21 рік 02 місяці 03 дні, у пільговому обчисленні та для призначення пенсії - 27 років 08 місяців 01 день.

Як зазначає позивач, при звільнені їй не було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 22 538,25грн. на підставі статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Крім того, відповідачем - 1 не було виплачено грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 31 121,64грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача - 1 щодо невиплати зазначених сум заборгованості, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення у справі по суті, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Зазначена норма кореспондується з п. 10 постанови Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей від 17.07.1992р. № 393, відповідно до якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

- які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як вбачається з матеріалів справи, Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві була нарахована вихідна допомога ОСОБА_1 у сумі 30652,00грн. та 26.06.2018р. перераховано на її особистий рахунок суму вихідної допомоги у розмірі 26 257,07грн., що підтверджується копією платіжного доручення №18 від 26.06.2018р.

Позивач підтвердив факт виплати йому вихідної допомоги при звільненні та просив суд, стягнути середнє грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 31121,64грн.

Таким чином, позовні вимоги про визнання бездіяльності відповідача - 1 щодо несвоєчасної виплати вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 протиправною та стягнення з відповідача - 1 на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 22 538,25грн. задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача - 1 на користь позивача середнє грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 31 121,64грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 2-1 Кодексу законів про працю України визначено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд України висловив таку правову позицію у рішенні від 27 квітня 2016 року по справі № 6-113цс16: У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються норми законодавства загальної дії, у даному випадку КЗпП України, оскільки правовідносини в частині несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні з працівниками органів внутрішніх справ не врегульовано нормами спеціального законодавства.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018р. у справі №805/79/16-а.

Щодо розміру коштів, що підлягають стягненню на користь позивача за час затримки розрахунків при звільненні за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 31 121,64грн., суд зазначає наступне.

При визначенні розміру середнього грошового забезпечення суд враховує приписи Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно з абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Так, з наданої до суду довідки Головного управління МВС України в м. Києві від 19.11.2018р. №2291 вбачається, що в листопаді 2013 року ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення у розмірі 2252,25грн., у грудні 2013 року 2252,25грн. Середньоденний заробіток складає 73,84грн.

Однак суд зазначає, що відповідачем не вірно здійснено розрахунок середньоденного грошового забезпечення, оскільки, в даному випадку він розраховується наступним чином: кількість нарахованого грошового забезпечення за 2 місяці перед звільненням / кількість відпрацьованих робочих днів.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача складає: 4504,50грн. (2252,25грн. листопад 2013 року + 2252,25грн. грудень 2013 року) / 43 робочих днів = 104,75грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік; листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року №10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік; листа від 05.08.2016р. № 11535/0/14-16/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік; листа від 19.10.2017 р. №224/0/103-17/214 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік, кількість робочих днів в період з 07 листопада 2015 року по день проведення розрахунку (25 червня 2018 року) становить 658 днів (платіжне доручення №18 від 26.06.2018р. отримано банком 26.06.2018р.).

Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день проведення розрахунку, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 104,75грн. * 658 днів = 68925,50грн.

Отже, суд для ефективного захисту порушених прав позивача, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України виходить за межі позовних вимог та задовольняє позовні вимоги шляхом стягнення з відповідача - 1 на користь позивача середє грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 68925,50грн. з 07.11.2015р. по 25.06.2018р.

У той же час, представниками відповідачів не було надано суду доказів, що з вини позивача відбулось затягування розгляду адміністративної справи більше одного року.

Клопотання Головного управління Національної поліції у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду, задоволеним бути не може, оскільки процесуальні строки щодо виплати заробітної плати та інших видів виплат під час проходження служби, не застосовуються.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у справі не надав суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

В частині витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2018р. між позивачем та Адвокатським бюро Олени Коновал укладено Договір про надання правової допомоги №Р/05/18.

Відповідно до п. 3.1 Договору, порядок виплати та розміри гонорару за цим договором визначаються згідно з додатком до цього договору.

Згідно з Актом №1 наданих послуг по Договору про надання правової допомоги №Р/05/18 від 21.05.2018р. від 18.08.2018р., Адвокатським об'єднанням надана наступна правова допомога: ознайомлення з матеріалами справи - 700грн.; вивчення отриманих від відповідача документів - 700грн.; вивчення правових позицій Верховного Суду - 1050грн.; складання клопотання про долучення доказів - 350грн.; виїзд у судове засідання - 700грн.; складання листа до ГУ МВС - 350грн., складання заяви про збільшення позовних вимог - 700грн., всього 4550грн.

Згідно з меморіального ордеру №@2РL436376 від 29.05.2018р. оплата за договором №Р/05/18 від 21.05.2018р. сплачена позивачем у розмірі 3000,00грн.

У зв'язку з тим, що оплата правової допомоги згідно вказаного договору була сплачена у розмірі 3000,00грн., таким чином, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають стягненню у розмірі 3000,00грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ, 01601, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 листопада 2015 року по 25 червня 2018 року в сумі 68925,50грн. (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень, 50 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ, 01601, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00грн. (три тисячі гривень).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя В.В. Амельохін

Судді: І.А. Качур

В.І. Келеберда